В условиях формирования рыночной экономики приоритетными направлениями государственной политики Украины является улучшение институциональной среды аграрного сектора и гармонизация внутреннего законодательства в соответствии с европейскими и мировыми стандартами. Опыт Республики Польша с подобными Украина условиями образования представляет интерес с целью прогнозирования тенденций модернизации профессиональной подготовки и внедрения лучших элементов передового педагогического опыта в национальной системе высшего образования. В статье проанализированы структурные и содержательные характеристики учебных планов будущих руководителей исследуемых аграрных университетов. ; В умовах формування ринкової економіки пріоритетними напрямами державної політики України є покращення інституційного середовища аграрного сектору та гармонізація внутрішнього законодавства відповідно до європейських та світових стандартів. Досвід Республіки Польща з подібними до України умовами освіти представляє інтерес з метою прогнозування тенденцій модернізації професійної підготовки та впровадження кращих елементів передового педагогічного досвіду в національній системі вищої освіти. У статті проаналізовано структурні та змістові характеристики навчальних планів майбутніх керівників досліджуваних аграрних університетів. ; Under the conditions of a market economy formation, the priority directions of the state policy of Ukraine are the improvement of the institutional environment of the agrarian sector and the harmonization of domestic legislation in accordance with European and world standards. The experience of the Republic of Poland with similar to Ukraine educational conditions is of interest in order to predict trends in the modernization of vocational training and the implementation of the best elements of advanced pedagogical experience in the national system of higher education. The article analyzes the structural and content characteristics of the training plans of future managers in the investigated agrarian universities. The relative similarity between the curricula of the universities of the Republic of Poland, and a certain difference from the plans of agrarian universities of Ukraine are concluded. However, in spite of certain didactic differences, it can be noted that the basis of the concept of training the future manager of investigated universities is the requirements of compliance with the conditions of the Bologna process, sufficient profile training, variability and mobility, which allows the cooperation in the field of higher agricultural education and necessitates the development of appropriate recommendations.
On the basis of analysis of legislative base of Ukraine, normative documents and front - rank experience of organization of fish industry at regional level Program of development of fish economy is analysed in the Kharkov area. Priority directions and her implementation phases are certain. The important element of analysis is quantitative expression of the expected results from embodiment of Program. ; На основе анализа законодательной базы Украины, нормативных документов и передового опыта организации рыбного хозяйства на региональном уровне проанализирована Программа развития рыбного хозяйства в Харьковской области. Определены приоритетные направления и этапы ее реализации. Важным элементом анализа является количественное выражение ожидаемых результатов от воплощения Программы. ; На основі аналізу законодавчої бази України, нормативних документів та передового досвіду організації рибного господарства на регіональному рівні проаналізовано Програму розвитку рибогосподарювання у Харківській області. Визначено пріоритетні напрямки та етапи її реалізації. Важливим елементом аналізу є кількісний вираз очикуваних результатів від втілення Програми.
На основі аналізу законодавчої бази України, нормативних документів та передового досвіду організації рибного господарства на регіональному рівні проаналізовано Програму розвитку рибогосподарювання у Харківській області. Визначено пріоритетні напрямки та етапи її реалізації. Важливим елементом аналізу є кількісний вираз очикуваних результатів від втілення Програми. ; On the basis of analysis of legislative base of Ukraine, normative documents and front - rank experience of organization of fish industry at regional level Program of development of fish economy is analysed in the Kharkov area. Priority directions and her implementation phases are certain. The important element of analysis is quantitative expression of the expected results from embodiment of Program. ; На основе анализа законодательной базы Украины, нормативных документов и передового опыта организации рыбного хозяйства на региональном уровне проанализирована Программа развития рыбного хозяйства в Харьковской области. Определены приоритетные направления и этапы ее реализации. Важным элементом анализа является количественное выражение ожидаемых результатов от воплощения Программы.
The aim of the article is to study the best foreign practices and models of public-private partnership in the field of vocational and higher education, identify opportunities for their adaptation to Ukrainian realities and develop recommendations for productive use of foreign experience in this area. The theoretical significance of the article is that it is analyzed the semantic content of the basic concepts related to public-private partnership in the foreign scientific space; it is identified the prerequisites for the development of public-private partnership in vocational education abroad (at the national, institutional (vocational education institution), production (enterprise) levels; it is analyzed the challenges to vocational education and training in foreign countries which the public-private partnership is aimed to solve; criteria for typification of partnerships (number of participants, areas of partnership, integrated criterion «project financing — provision of educational services», integrated criterion «breadth of partnership and depth of interaction between partners», integrated criterion «degree of coordination of interaction — volume of investment») are identified; the author's typology of partnerships in the field of education in foreign countries is substantiated.The practical significance of the article is that the authors developed recommendations for deepening public-private partnership in vocational and higher education institutions of Ukraine based on the study of foreign experience, suggested directions for its further development in Ukraine. It is determined that in the foreign conceptual and terminological field, in addition to the concept of «public-private partnership» uses a number of concepts (Private Finance Initiative, PFI) (UK), Service Provision Project (SPP) (Mexico), Alternative Financing and Procurement (Canada), Private Sector Participation (PSP) (World Bank). The common essential features of these concepts are singled out: cooperation of different stakeholders, complexity of the purpose, focus on the result, parity of responsibility, long-term nature of interaction, formality of relations. Criteria for distinguishing types of partnerships in foreign practice are proposed: number of participants, areas of partnership, integrated criterion «project financing — provision of educational services», integrated criterion «breadth of partnership and depth of interaction between partners», integrated criterion «degree of coordination of interaction — volume of investment». The peculiarities of the types of partnerships in vocational education, which were singled out on the basis of the criteria proposed by the authors, are characterized: bilateral and multilateral; infrastructure, private management of public institutions, outsourcing of educational services, outsourcing of non-educational services, innovation and research partnerships, vouchers and subsidies; private initiatives, sponsorship, mixed projects, government programs; broad partnership, in-depth partnership; liberal, solidarity, paternalistic, consortium types of partnerships. Based on the analysis of the best practices of public-private partnership, the probable effective directions of public-private partnership in the field of vocational and higher education in Ukraine were singled out: strengthening the participation of companies in the processes of professional training; outlining a clear and concise division of responsibilities in the partnership; development of national standards of vocational education; gradual introduction of elements of dual education; promoting the prestige of vocational education as an attractive alternative to academic education; facilitating the learning trajectory between vocational and higher education; forecasting skills. It was developed recommendations for the development of public-private partnership in the field of vocational and higher education in Ukraine in the context of: formalization of interaction (conclusion of agreements and memorandums of partnership), management of interaction (establishment of qualitative and quantitative indicators for monitoring the activities of private providers and vocational education institutions; periodic reviews of vocational education institutions to bring them in line with the standards set in the contract), development of partnership effectiveness (clear criteria for quality and effectiveness), technologicalization of interaction (in particular, use of algorithm of of interaction between vocational education institutions and partners for public-private interaction initiatives). The need to study such models of partnerships in the field of education as the Chambers of Commerce and Industry in Germany, the Sectoral Council for Industrial Training (Canada), centers of excellence in vocational education (Netherlands), industrial centers or clusters (Tuscany in Italy and Baden-Württemberg in Germany), the National Skill Development Corporation (India) was actualized. ; Мета статті — вивчення кращих зарубіжних практик і моделей розбудови публічно-приватного партнерства у сфері професійної та академічної освіти як передумови зростання регіональних ринків праці, виявлення можливостей їх адаптації до українських реалій та обгрунтування рекомендацій щодо продуктивного використання зарубіжного досвіду в цій царині. Теоретичне значення статті полягає в тому, що в ній проаналізовано зміст основних понять, пов'язаних із публічно-приватним партнерством, у зарубіжному науковому просторі, у контексті семантики; визначено передумови розвитку публічно-приватного партнерства в освіті за кордоном [на національному, інституційному (рівні закладу)], виробничому (рівні підприємства); проаналізовано виклики перед сферою професійної освіти і навчання у країнах світу, на вирішення яких спрямоване публічно-приватне партнерство; визначено критерії типізації партнерств (напрями партнерства, інтегрований критерій «фінасування проєктів – надання освітніх послуг», інтегрований критерій «широта охоплення партнерства та глибина взаємодії між партнерами», кількість учасників, інтегрований критерій «ступінь координації взаємодії — обсяг інвестування»); запропоновано авторську типологію партнерств у сфері освіти в зарубіжних країнах. Практичне значення статті полягає в тому, що на основі вивчення зарубіжного досвіду запропоновано рекомендації щодо поглиблення публічно-приватного партнерства в закладах професійної та вищої освіти України; запропоновано перспективні напрями розвитку публічно-приватного партнерства в Україні. Визначено, що в зарубіжному поняттєво-термінологічному полі, крім поняття «публічно-приватне партнерство», використовується низка понять (Private Finance Initiative, PFI) (Великобританія), «проєкт надання послуг» (Service Provision Project, SPP) (Мексика), «альтернативне фінансування закупівель» (Alternative Financing and Procurement) (Канада), «участь приватного сектору» (Рrivate sector participation, PSP) (Світовий банк). Виокремлено спільні сутнічні ознаки цих понять: співпраця різних стейкхолдерів, комплексність мети, орієнтованість на результат, паритет відповідальності, довгостроковий характер взаємодії, формальність відносин. Запропоновано критерії виокремлення типів партнерств у зарубіжній практиці: кількість учасників, напрями партнерства, інтегрований критерій «фінасування проєктів публічно-приватного партнерства — надання освітніх послуг», інтегрований критерій «широта охоплення партнерства i глибина взаємодії між партнерами», інтегрований критерій «ступінь координації взаємодії — обсяг інвестування». Схарактеризовано особливості типів партнерств у професійній та академічній освіті, які були виокремлені на основі запропонованих авторами критеріїв: двосторонні та багатосторонні; інфраструктурні, приватне управління державними закладами, аутсорсинг освітніх послуг, аутсорсинг послуг неосвітнього характеру, інноваційні та дослідницькі партнерства, ваучери та субсидії; приватні ініціативи, спонсорство, змішані проєкти, державні програми; широке партнерство, поглиблене партнерство; ліберальний, солідарний тип, патерналістський тип, консорціумний типи партнерств. На основі аналізу кращих практик публічно-приватного партнерства було виокремлено ймовірні ефективні напрями публічно-приватного партнерства у сфері освіти в Україні: посилення участі компаній у процесах професійної підготовки кадрів; окреслення зрозумілого і чіткого розподілу обов'язків у партнерстві; розбудова національних стандартів професійної освіти; поступове впровадження елементів дуальної освіти; сприяння зростанню престижності професійної освіти як привабливої альтернативи академічній освіті; полегшення траєкторії навчання між професійною i вищою освітою; прогнозування навичок. Запропоновано рекомендації щодо розбудови публічно-приватного партнерства у сфері професійної та вищої освіти в Україні в контексті: формалізації взаємодії (укладення угод і меморандумів про партнерство), управління взаємодією (встановлення якісних і кількісних індикаторів для моніторингу діяльності приватного провайдера і закладів освіти; постійний моніторинг та оцінювання, періодичні огляди діяльності закладів професійної / вищої освіти для приведення його у відповідність до встановлених у контракті стандартів), розвитку результативності партнерства (чіткі критерії якості й результативності діяльності), технологізації взаємодії (зокрема, використання алгоритму взаємодії закладів професійної / вищої освіти з партнерами для реалізації проєктів публічно-приватного партнерства). Актуалізовано необхідність вивчення таких моделей партнерств, як торгово-промислові палати в Німеччині, Секторальна рада з навчання на виробництві (Канада), центри передового досвіду професійної освіти (Нідерланди), промислові центри або кластери (регіон Тоскана в Італії та Баден-Вюртемберг у Німеччині), Національна корпорація з розвитку навичок (National Skill Development Corporation) (Індія).
The aim of the article is to study the best foreign practices and models of public-private partnership in the field of vocational and higher education, identify opportunities for their adaptation to Ukrainian realities and develop recommendations for productive use of foreign experience in this area. The theoretical significance of the article is that it is analyzed the semantic content of the basic concepts related to public-private partnership in the foreign scientific space; it is identified the prerequisites for the development of public-private partnership in vocational education abroad (at the national, institutional (vocational education institution), production (enterprise) levels; it is analyzed the challenges to vocational education and training in foreign countries which the public-private partnership is aimed to solve; criteria for typification of partnerships (number of participants, areas of partnership, integrated criterion «project financing — provision of educational services», integrated criterion «breadth of partnership and depth of interaction between partners», integrated criterion «degree of coordination of interaction — volume of investment») are identified; the author's typology of partnerships in the field of education in foreign countries is substantiated.The practical significance of the article is that the authors developed recommendations for deepening public-private partnership in vocational and higher education institutions of Ukraine based on the study of foreign experience, suggested directions for its further development in Ukraine. It is determined that in the foreign conceptual and terminological field, in addition to the concept of «public-private partnership» uses a number of concepts (Private Finance Initiative, PFI) (UK), Service Provision Project (SPP) (Mexico), Alternative Financing and Procurement (Canada), Private Sector Participation (PSP) (World Bank). The common essential features of these concepts are singled out: cooperation of different stakeholders, complexity of the purpose, focus on the result, parity of responsibility, long-term nature of interaction, formality of relations. Criteria for distinguishing types of partnerships in foreign practice are proposed: number of participants, areas of partnership, integrated criterion «project financing — provision of educational services», integrated criterion «breadth of partnership and depth of interaction between partners», integrated criterion «degree of coordination of interaction — volume of investment». The peculiarities of the types of partnerships in vocational education, which were singled out on the basis of the criteria proposed by the authors, are characterized: bilateral and multilateral; infrastructure, private management of public institutions, outsourcing of educational services, outsourcing of non-educational services, innovation and research partnerships, vouchers and subsidies; private initiatives, sponsorship, mixed projects, government programs; broad partnership, in-depth partnership; liberal, solidarity, paternalistic, consortium types of partnerships. Based on the analysis of the best practices of public-private partnership, the probable effective directions of public-private partnership in the field of vocational and higher education in Ukraine were singled out: strengthening the participation of companies in the processes of professional training; outlining a clear and concise division of responsibilities in the partnership; development of national standards of vocational education; gradual introduction of elements of dual education; promoting the prestige of vocational education as an attractive alternative to academic education; facilitating the learning trajectory between vocational and higher education; forecasting skills. It was developed recommendations for the development of public-private partnership in the field of vocational and higher education in Ukraine in the context of: formalization of interaction (conclusion of agreements and memorandums of partnership), management of interaction (establishment of qualitative and quantitative indicators for monitoring the activities of private providers and vocational education institutions; periodic reviews of vocational education institutions to bring them in line with the standards set in the contract), development of partnership effectiveness (clear criteria for quality and effectiveness), technologicalization of interaction (in particular, use of algorithm of of interaction between vocational education institutions and partners for public-private interaction initiatives). The need to study such models of partnerships in the field of education as the Chambers of Commerce and Industry in Germany, the Sectoral Council for Industrial Training (Canada), centers of excellence in vocational education (Netherlands), industrial centers or clusters (Tuscany in Italy and Baden-Württemberg in Germany), the National Skill Development Corporation (India) was actualized. ; Мета статті — вивчення кращих зарубіжних практик і моделей розбудови публічно-приватного партнерства у сфері професійної та академічної освіти як передумови зростання регіональних ринків праці, виявлення можливостей їх адаптації до українських реалій та обгрунтування рекомендацій щодо продуктивного використання зарубіжного досвіду в цій царині. Теоретичне значення статті полягає в тому, що в ній проаналізовано зміст основних понять, пов'язаних із публічно-приватним партнерством, у зарубіжному науковому просторі, у контексті семантики; визначено передумови розвитку публічно-приватного партнерства в освіті за кордоном [на національному, інституційному (рівні закладу)], виробничому (рівні підприємства); проаналізовано виклики перед сферою професійної освіти і навчання у країнах світу, на вирішення яких спрямоване публічно-приватне партнерство; визначено критерії типізації партнерств (напрями партнерства, інтегрований критерій «фінасування проєктів – надання освітніх послуг», інтегрований критерій «широта охоплення партнерства та глибина взаємодії між партнерами», кількість учасників, інтегрований критерій «ступінь координації взаємодії — обсяг інвестування»); запропоновано авторську типологію партнерств у сфері освіти в зарубіжних країнах. Практичне значення статті полягає в тому, що на основі вивчення зарубіжного досвіду запропоновано рекомендації щодо поглиблення публічно-приватного партнерства в закладах професійної та вищої освіти України; запропоновано перспективні напрями розвитку публічно-приватного партнерства в Україні. Визначено, що в зарубіжному поняттєво-термінологічному полі, крім поняття «публічно-приватне партнерство», використовується низка понять (Private Finance Initiative, PFI) (Великобританія), «проєкт надання послуг» (Service Provision Project, SPP) (Мексика), «альтернативне фінансування закупівель» (Alternative Financing and Procurement) (Канада), «участь приватного сектору» (Рrivate sector participation, PSP) (Світовий банк). Виокремлено спільні сутнічні ознаки цих понять: співпраця різних стейкхолдерів, комплексність мети, орієнтованість на результат, паритет відповідальності, довгостроковий характер взаємодії, формальність відносин. Запропоновано критерії виокремлення типів партнерств у зарубіжній практиці: кількість учасників, напрями партнерства, інтегрований критерій «фінасування проєктів публічно-приватного партнерства — надання освітніх послуг», інтегрований критерій «широта охоплення партнерства i глибина взаємодії між партнерами», інтегрований критерій «ступінь координації взаємодії — обсяг інвестування». Схарактеризовано особливості типів партнерств у професійній та академічній освіті, які були виокремлені на основі запропонованих авторами критеріїв: двосторонні та багатосторонні; інфраструктурні, приватне управління державними закладами, аутсорсинг освітніх послуг, аутсорсинг послуг неосвітнього характеру, інноваційні та дослідницькі партнерства, ваучери та субсидії; приватні ініціативи, спонсорство, змішані проєкти, державні програми; широке партнерство, поглиблене партнерство; ліберальний, солідарний тип, патерналістський тип, консорціумний типи партнерств. На основі аналізу кращих практик публічно-приватного партнерства було виокремлено ймовірні ефективні напрями публічно-приватного партнерства у сфері освіти в Україні: посилення участі компаній у процесах професійної підготовки кадрів; окреслення зрозумілого і чіткого розподілу обов'язків у партнерстві; розбудова національних стандартів професійної освіти; поступове впровадження елементів дуальної освіти; сприяння зростанню престижності професійної освіти як привабливої альтернативи академічній освіті; полегшення траєкторії навчання між професійною i вищою освітою; прогнозування навичок. Запропоновано рекомендації щодо розбудови публічно-приватного партнерства у сфері професійної та вищої освіти в Україні в контексті: формалізації взаємодії (укладення угод і меморандумів про партнерство), управління взаємодією (встановлення якісних і кількісних індикаторів для моніторингу діяльності приватного провайдера і закладів освіти; постійний моніторинг та оцінювання, періодичні огляди діяльності закладів професійної / вищої освіти для приведення його у відповідність до встановлених у контракті стандартів), розвитку результативності партнерства (чіткі критерії якості й результативності діяльності), технологізації взаємодії (зокрема, використання алгоритму взаємодії закладів професійної / вищої освіти з партнерами для реалізації проєктів публічно-приватного партнерства). Актуалізовано необхідність вивчення таких моделей партнерств, як торгово-промислові палати в Німеччині, Секторальна рада з навчання на виробництві (Канада), центри передового досвіду професійної освіти (Нідерланди), промислові центри або кластери (регіон Тоскана в Італії та Баден-Вюртемберг у Німеччині), Національна корпорація з розвитку навичок (National Skill Development Corporation) (Індія).
Asymmetric wars require the search for new forms and ways to achieve goals in contemporary military conflicts. One of these forms is to support the capabilities of the security and defense sector (SFA) of NATO partner countries.The official materials of the last three NATO summits, the concept, doctrine and leadership of NATO define the principles of the SFA. This article is devoted to the implementation of SFA.The article is to analysis of SFA implementation measures.In line with the Strategic Concept of the North Atlantic Alliance, NATO is focused on addressing three key challenges, such as collective defense, crisis management, and security-based co-operation, in the interests of defense and security of its members.The NATO Summit in theUKidentified anotherAllianceactivity aimed at strengthening the capabilities of the security and defense sectors of the partner countries, called Security Force Assistance (SFA).According to the NATO guidelines, the SFA refers to the ability to "train and develop national forces in crisis zones" in order to "achieve the ability of the national authorities of partner countries to effectively support security without international assistance". SFA refers to "all NATO actions that develop, improve, or directly support the development of national security and defense forces and their associated institutes." Thus, in the general context, the SFA covers all measures aimed at the development and preparation of the national security and defense sector and is carried out at the tactical, operational, strategic, military-political levels, involves providing advisory assistance from a separate platoon to the ministry. In a wider context, the SFA, though having military orientation, includes such mechanisms for preventing contemporary military conflicts as political, economic, information, legal, and others.In order to implement the SFA, the leadership of theAllianceand individual NATO member states held a series of practical measures. So, at the end of2015, inconnection withRussia's aggression againstUkraine, NATO initiated the creation of a joint multinational group for the training of units for the Armed Forces and the Joint Multinational Training Group (Ukraine).TheUnited Statesbegan the formation of six security assistance brigades (SFABs) whose primary objective was to provide training, counseling, assistance, support and support for operations with coalition forces and partner countries. According to US military experts, the SFABs will achieve the following strategic goals: development of the capabilities of the security forces and defense of the partner countries, the release of regular military brigades from their unrelated functions, provision of, if necessary, the preparation of the infrastructure of the partner countries for the Allied Rapid Reaction Force.The Italian government decided in May 2017 to organize theNATOSecurityForceExcellenceCenterand its location in the capital of the country. It is anticipated that theCenterofExcellencewill be certified and will complete its tasks at the end of 2018.At the tactical level, in line with theAlliance's standards, the following tasks are addressed within the framework of the SFA:organization and conducting of targeted instructor-methodical exercises in accordance with the norms adopted by NATO with the units of the joint and airborne assault brigades, as well as the special forces special forces;familiarization of servicemen of partner countries with new models of weapons, military equipment, means of communication and navigation, and other special equipment;determine the level of readiness of formations for combat operations, taking into account the standards adopted by theAlliance.Along with this, the issue of improving the regulatory and legislative framework, according to which the number of foreign military advisers may, if necessary, be substantially increased to several thousand persons for the entire duration of the SFA operation is relevant.Conclusions. The North Atlantic Alliance is implementing an effective concept of support and development of the capabilities of the security and defense sector and its practical implementation mechanisms that address a wide range of security and defense issues of non-NATO countries. At the same time, implementation of such a concept requires from the partner countries changes in the regulatory framework and appropriate infrastructure preparation.In the following, an analysis of the individual mechanisms for implementing the concept of supporting the security forces at operational and strategic levels will be conducted. ; Асимметричные войны требуют поиска новых форм и путей достижения целей в современных военных конфликтах. Одна из этих форм заключается в поддержке возможностей сектора безопасности и обороны (SFA) стран-партнеров НАТО.Официальные материалы последних трех саммитов НАТО, концепция, доктрина и руководство НАТО определяют принципы SFA. Эта статья посвящена реализации SFA.В соответствии со Стратегической концепцией Североатлантический Альянс сосредоточен на решении трех ключевых задач: коллективная оборона, кризисное управление и сотрудничество на основе безопасности.Саммит НАТО в Великобритании определил еще одну деятельность Североатлантического союза, направленную на укрепление потенциала секторов безопасности и обороны стран-партнеров, называемых Силами безопасности (SFA).Согласно руководящим принципам НАТО, SFA относится к способности "обучать и развивать национальные силы в кризисных зонах", чтобы "обеспечить способность национальных властей стран-партнеров эффективно поддерживать безопасность без международной помощи". К SFA относятся "все действия НАТО, которые разрабатывают, совершенствуют или напрямую поддерживают развитие сил национальной безопасности и обороны и связанных с ними институтов". Таким образом, в общем контексте SFA охватывает все меры, направленные на развитие и подготовку сектора национальной безопасности и обороны и осуществляется на тактическом, оперативном, стратегическом, военно-политическом уровнях, предполагает оказание консультативной помощи от отдельного взвода до министерства. В более широком контексте SFA, хотя и имеет военную ориентацию, включает такие механизмы предотвращения современных военных конфликтов как политические, экономические, информационные, правовые и другие.В целях реализации SFA руководство Альянса и отдельных государств-членов НАТО реализовало ряд мероприятий.Так, в конце 2015 года в связи с агрессией России против Украины было инициировано создание совместной многонациональной группы по подготовке подразделений для Вооруженных Сил Украины и Национальной гвардии Украины.В Соединенных Штатах началось формирование шести бригад по оказанию помощи в обеспечении безопасности, основная задача которых заключалась в обеспечении обучения, консультирования и поддержки операций с коалиционными силами и странами-партнерами. По мнению военных экспертов США, применение этих бригад позволит достигнуть следующих стратегических целей: обеспечить развитие возможностей сил безопасности и обороны стран-партнеров, освободить линейные боевые бригады от не свойственных им функций, обеспечить, при необходимости, подготовку инфраструктуры стран-партнеров для развертывания Сил быстрого реагирования Альянса.Итальянское правительство в мае 2017 года приняло решение организовать Центр передового опыта в сфере SFA. Предполагается, что Центр будет сертифицирован и приступит к выполнению своих задач в конце 2018 года.На тактическом уровне, в соответствии со стандартами Североатлантического союза, в рамках SFA рассматриваются следующие задачи:организация и проведение целенаправленных инструкторско-методических учений в соответствии со стандартами, принятыми НАТО с подразделениями общевойсковых и десантных бригад, а также сил специального назначения;ознакомление военнослужащих стран-партнеров с новым вооружением и военной техникой, средствами связи и навигации, другого специального оборудования;определение уровня готовности соединений к боевым действиям с учетом стандартов, принятых в Альянсе.Вместе с тем остается актуальной проблема совершенствования нормативной и законодательной базы стран-партнеров, возможности в случае необходимости существенного увеличения иностранных военных советников на весь срок проведения операции SFA.Вывод. Североатлантический альянс реализует эффективную концепцию поддержки и развития потенциала сектора безопасности и обороны и его практических механизмов реализации, которые охватывают широкий круг вопросов безопасности и обороны стран, не входящих в НАТО. В то же время реализация такой концепции требует от стран-партнеров изменений в нормативной базе и соответствующей подготовки инфраструктуры. ; Проводено аналіз концепції і заходів Північноатлантичного Альянсу, що стосується підтримки та розвитку спроможностей сил безпеки (Security Force Assistance) і оборони країн-партнерів НАТО.
У статті досліджується питання організації управління мережею земських початкових народних училищ у Харківській губернії у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Охарактеризовано нормативну базу, повноваження місцевого самоврядування, а також органів педагогічного нагляду у справі керівництва початковою освітою, проаналізовано еволюцію системи управління земськими школами. ; The article is devoted to the problem of the primary schools' management system organization in the Kharkiv provinc in the second half of the 19th – at the beginning of the 20th centuries. The legislation has been characterized; the local self-government & pedagogical supervisions institutions' credentials have been analyzed. The evolution of the schools' management system has been traced.
Розглянуто особливості методів державного управління, які використовуються у суспільному середовищі. Досліджено міжнародний досвід нормативно-правового регулювання суспільної діяльності. Встанов- лено залежність між суспільними явищами та особливостями державного управління в історичному, правовому, соціальному та економічному аспек- тах. Досліджено ефективність вітчизняних методів на основі міжнародного досвіду. Представлено власну класифікацію методів державного управління громадянським суспільством. Надано визначення поняття громадянського суспільства як феномену з розвиненими економічними, культурними, право- вими і політичними відносинами між його членами, незалежне від держави, який взаємодіє з ним. Методологія теоретико-правового аналізу громадян- ського суспільства охоплює такі процеси, як досягнення свободи, рівності, справедливості та інших людських цінностей.
Зазначено, що наявність проблем у державному управлінні України, зо- крема неефективна діяльність інститутів державної влади та органів місцевого самоврядування, корупція, відсутність ефективної взаємодії між дер- жавою та інститутами громадянського суспільства є наслідком ігнорування об'єктивних наукових підходів до формування цілісної та логічно правильно вибудованої системи управління суспільством; відсутністю стратегічного ба- чення удосконалення та розвитку держави та її інститутів на довготривалу і середньотривалу перспективу; відсутністю методології адаптації та впрова- дження передового зарубіжного досвіду державного управління, насамперед, країн – членів Європейського Союзу. Вирішення даної проблеми на шляху реформи державного управління може бути реалізовано через реформу полі- тичного керівництва.
Досліджень щодо трансформації університетських бібліотек у наш час є чимало. Бібліотеки ВНЗ досліджуються в різних напрямках і аналізуються як частина навчального, педагогічного та наукового процесу. Безперечно, розширення функцій підвищує цінність і роль цих бібліотек.
У статті подано інформацію про питання комплексного висвітлення документних ресурсів з навчальної літератури бібліотечно-інформаційних центрів вищих навчальних закладів у сучасний час та проаналізовано приклади з досвіду роботи конкретних університетських бібліотек. До дослідження були залучені лише бібліотеки передових університетів Азербайджанської Республіки.
Університетські бібліотеки Азербайджану виступають одними з провідних структурних закладів вищої освіти. Прискореними темпами здійснюється процес перетворення бібліотек на центри духовних та інтелектуальних зв'язків, забезпечення освітньо-науковою, навчальною, науковою, методичною літературою та інформаційними матеріалами, що популяризують знання. У статті проаналізовано та зроблено практичні узагальнення на основі фактів, що базуються на вітчизняному та зарубіжному досвіді у цій сфері.
Вивчається світовий досвід роботи бібліотек вищих навчальних закладів та порівнюється з досвідом роботи бібліотек Азербайджану. Враховуючи практичне значення публічних бібліотек таких як: наукова бібліотека БДУ (Бакинського державного університету), Бібліотечно-інформаційний центр Азербайджанського державного педагогічного університету (АДПУ), бібліотека «Бакинського інженерного університету», «Головна бібліотека ім. Азербайджанський державний університет нафти та промисловості», бібліотека Азербайджанського університету «Лінгвістика» розглядався та порівнювався їх досвід роботи.
У статті розглядаються проблеми побудови системи управління в судово-експертних установах України та шляхи їх вирішення з метою підвищення якості та ефективності експертної діяльності і рівня довіри до судово-експертних установ шляхом усунення суперечностей між положеннями стандартів, які висувають вимоги до компетентності лабораторій, та чинним законодавством України, що регламентує діяльність зазначених установ, та впровадження передового міжнародного досвіду в сфері ефективного управління діяльністю судово-експертних установ. Авторами окреслено основні завдання щодо поліпшення діяльності судово-експертних установ, визначено перспективні шляхи їх розвитку. ; В статье рассматриваются проблемы построения системы управления в судебно-экспертных учреждениях Украины и пути их решение с целью повышения качества и эффективности экспертной деятельности и уровня доверия к судебно-экспертным учреждениям путем устранения разногласий между положениями стандартов, которые предъявляют требования к компетентности лабораторий, и действующим законодательством Украины, регламентирующим деятельность указанных учреждений, а также внедрения передового международного опыта в сфере эффективного управления деятельностью судебно-экспертных учреждений. Авторами очерчены основные задачи по улучшению деятельности судебно-экспертных учреждений, определены перспективные пути их развития. ; The paper studies the problems of implementation of the quality assurance system into the activity of forensic laboratories in Ukraine with the aim of raising the quality of forensic examination and strengthening of customers` trust to them. It suggests the ways of solving these problems by eliminating some discrepancies between the demands of international standards and Ukrainian legislation in particular.
У статті проаналізовано основні аспекти білінгвального навчання, розглянуто ключові білінгвальні моделі та особливості їх імплементації у практику навчання вищої військової школи з метою іншомовної підготовки галузевих фахівців міжнародного рівня. Доведено необхідність організації та впровадження системи навчання білінгвальним методом, обгрунтовано необхідність імплементації етапів білінгвального навчання англійською мовою. Узагальнено результати досліджень сучасного світового досвіду білінгвального навчання та його ефективності, розглянуто підходи до організації білінгвального навчання у вищих військових навчальних закладах та можливості реалізації такого досвіду у вітчизняній системі освіти, його адаптації з урахуванням наявних освітніх умов. ; Basic aspects of bilingual learning has been analysed and worked out in the article. Key features models and their implementation into the teaching practice at higher military school in order to train subject specialists with a foreign language on international level. Neccessity of organization and introduction of the bilingual studying system has been proved; neccessity of implementation of the bilingval studying stages by English language means has been rationalized. The research results of the up-to-date world experience of bilingual studying and its effectiveness have been generalized; the approaches to bilingual studying arrangements at higher military establishments and opportunity to implement this experience into the national educational system, its customisation concidering current educational conditions have been examined. ; В статье проанализированы основные аспекты билингвального обучения, рассмотрены ключевые билингвальные модели и особенности их имплементации в практику обучения высшей военной школы с целью иноязычной подготовки отраслевых специалистов международного уровня. Доказана необходимость организации и внедрения системы обучения билингвальным методом, обоснована необходимость имплементации этапов билингвального обучения на английском языке. Обобщены результаты исследований современного мирового опыта билингвального обучения и его эффективности, рассмотрены подходы к организации билингвального обучения в высших военных учебных заведениях и возможности реализации такого опыта в отечественной системе образования, его адаптации с учетом имеющихся образовательных условий.
Мета статті є висвітлення практичного досвіду вищої школи США з виховання громадянськості студентів бакалаврату. Методи дослідження: критичний аналіз науково-педагогічної літератури США з проблеми виховання громадянськості американських студентів; елементи індукції та дедукції для характеристики стану розробленості у США досліджуваної проблеми; узагальнення американського педагогічного досвіду у сфері виховання громадянськості студентів бакалаврату. Розглянуто особливості використання проблемного й пошуково-дослідницького навчання під час вивчення курсів гуманітарного спрямування з метою виховання громадянськості студентів американських університетів і коледжів. Окреслено перспективу подальших розвідок у цьому напрямі, що передбачаю вивчення особливостей навчання студентів бакалаврату у вищій школі США суспільно корисного служіння на благо громади. ; The purpose of the article is to highlight the practical experience of the U.S. higher education institutions in fostering the citizenship of undergraduate students. Methods of research: critical analysis of the U.S. scholarly and pedagogical literature on the issue of the study, with elements of induction and deduction to characterize the state of its development in the USA; generalization of American pedagogical experience in the field of civic education at the undergraduate level. It is considered that civic education is a central concept in the U.S. educational philosophy, serving as the basis for the country's democracy as well as intellectual and democratic traditions, linking the modern era with the history of the U.S. state. Citizenship education in U.S. higher education institutions also encompasses the students' perception of the civil and political rights recognized by the national constitution of the country concerned. It is emphasized that education for citizenship promotes formation of students' independent critical thinking and responsibility in all spheres of life. The peculiarities of problem-based and experiential learning during the courses in the liberal arts with the aim of forming the citizenship of undergraduate students are considered. The use of problem-based and experiential learning in the civic education process in the U.S. higher education institutions contributes to fostering students' core values of democracy, embodied in the sense of civic responsibility and active participation in the life of society in general and community in particular. This type of education in a certain way prepares students for the challenges of modern world by enhancing their self-responsibility for the benefit of the community as well as soft skills necessary to succeed in different spheres of their life. The U.S. colleges and universities not only form the citizenship of students, but also act as leaders in democratic transformations at the level of communities and even the world at large. This process encompasses not only knowledge, skills and abilities, but also the acquired practical experience of socially significant activities, methods and techniques of effective interaction with other people. The scope of further research in this direction is outlined, envisaging the study of the peculiarities of the U.S. undergraduate students' community-based learning.
Вичерпна передмова до соціальної та освітньої філософії П. Слотердайка пов'язана з його дослідженнями. Проаналізовано в контексті антропотехніческого повороту концепти вправ, звичок, інертності і пост-пасивності в якості основи освіти, яка може змінити людину. Простежено зв'язок філософії та освітніх практик від стародавніх греків до сучасності у версії Слотердайка. Поворот філософії до життя розглядається як актуалізація пайдейї, що активізує її освітній потенціал. Пояснюється конструювання нової ролі реальності в освіті. Тенденція педагогічного вторгнення в політику виступає домінуючим мотивом міркування Слотердайка на кордонах відкритої педагогічної галузі знання як місця інтенсивної педагогічної взаємодії. Показані суперечності між резоном школи й резоном держави та їх наслідки. Дослідження Слотердайка в освітній та політичній сферах можуть бути застосовані до аналізу українських реалій ; A comprehensive introduction to P. Sloterdijk's social and educational philosophy is connected with their verifications. It is analyzed in the context of the anthropologicaltechnical turn the concepts of exercises, habits, inertia and post-passivity as a foundation of education which may change the human being. The connection of philosophy and educational practices from the ancient Greeks to Modernity in Sloterdijk's version is traced. The return of philosophy to life is regarded as actualization of paideia that makes its educational potential active. The construction of a new role of reality in the education is explicated. The tendency of pedagogical invasion into politics is a dominant motif of Sloterdijk's arguing on the borders of the open pedagogical province as the place of intensive pedagogical interaction. The contradictions between school raison and state raison and their consequences are showed. Sloterdijk's explorations in the educational and political fields can be applied to analyzing Ukrainian realities
The article examines trends in strengthening the manifestation of social disunion of students in the early stages of receive education and training, ranging from kindergartens to universities. Investigated the mechanism of influence of social institutions on subsequent the social disunion. Invited to consider problem since the teacher's personality, which affects primarily the quality of education and the subsequent social disunion. One of the main investigated by the author, mechanisms of social disunion, which is associated with the division of students by the ratings performance and abilities. The attention to the importance of economic and cultural baggage parents of students who choose education for their child. Addressing social stratification asked to consider because of the philosophy of education as a methodology for teaching the design of educational reforms, which the central place belongs to the establishment of a dialogue of diverse professionals: teachers, psychologists, specialists in modern philosophy communications managers, economists, involving parent and community organizations, foundations, local governments to the understanding and support of the reformed educational policy. ; У статті розглянуто тенденції посилення прояву соціального розшарування учнівської молоді на ранніх етапах здобуття освіти і виховання: починаючи від дитячих дошкільних закладів до вищих навчальних закладів. Досліджується механізм впливу соціальних інституцій на наступне соціальне розшарування. Запропоновано розглядати цю складну проблему починаючи з особистості вчителя, що впливає, у першу чергу, на якість освіти та наступне за ним соціальне розшарування. Досліджено один з головних, на думку автора, механізмів соціального розшарування, який пов'язаний з поділом учнів за рейтингами успішності та здібностей. Акцентовано увагу на важливість економічного та культурного багажу батьків учнів, які обирають навчальні заклади для своєї дитини. Вирішення проблеми соціального розшарування запропоновано розглядати через філософію освіти як методологію педагогічного проектування освітніх реформ, де центральне місце належить створенню діалогу різнопланових фахівців: педагогів, психологів, фахівців з сучасної філософії комунікацій, управлінців, економістів, залучення батьківських та громадських організацій, фондів, органів місцевого самоврядування до розуміння і підтримки реформованої освітньої політики. ; У статті розглянуто тенденції посилення прояву соціального розшарування учнівської молоді на ранніх етапах здобуття освіти і виховання: починаючи від дитячих дошкільних закладів до вищих навчальних закладів. Досліджується механізм впливу соціальних інституцій на наступне соціальне розшарування. Запропоновано розглядати цю складну проблему починаючи з особистості вчителя, що впливає, у першу чергу, на якість освіти та наступне за ним соціальне розшарування. Досліджено один з головних, на думку автора, механізмів соціального розшарування, який пов'язаний з поділом учнів за рейтингами успішності та здібностей. Акцентовано увагу на важливість економічного та культурного багажу батьків учнів, які обирають навчальні заклади для своєї дитини. Вирішення проблеми соціального розшарування запропоновано розглядати через філософію освіти як методологію педагогічного проектування освітніх реформ, де центральне місце належить створенню діалогу різнопланових фахівців: педагогів, психологів, фахівців з сучасної філософії комунікацій, управлінців, економістів, залучення батьківських та громадських організацій, фондів, органів місцевого самоврядування до розуміння і підтримки реформованої освітньої політики.
Вичерпна передмова до соціальної та освітньої філософії П. Слотердайка пов'язана з його дослідженнями. Проаналізовано в контексті антропотехніческого повороту концепти вправ, звичок, інертності і пост-пасивності в якості основи освіти, яка може змінити людину. Простежено зв'язок філософії та освітніх практик від стародавніх греків до сучасності у версії Слотердайка. Поворот філософії до життя розглядається як актуалізація пайдейї, що активізує її освітній потенціал. Пояснюється конструювання нової ролі реальності в освіті. Тенденція педагогічного вторгнення в політику виступає домінуючим мотивом міркування Слотердайка на кордонах відкритої педагогічної галузі знання як місця інтенсивної педагогічної взаємодії. Показані суперечності між резоном школи й резоном держави та їх наслідки. Дослідження Слотердайка в освітній та політичній сферах можуть бути застосовані до аналізу українських реалій ; A comprehensive introduction to P. Sloterdijk's social and educational philosophy is connected with their verifications. It is analyzed in the context of the anthropologicaltechnical turn the concepts of exercises, habits, inertia and post-passivity as a foundation of education which may change the human being. The connection of philosophy and educational practices from the ancient Greeks to Modernity in Sloterdijk's version is traced. The return of philosophy to life is regarded as actualization of paideia that makes its educational potential active. The construction of a new role of reality in the education is explicated. The tendency of pedagogical invasion into politics is a dominant motif of Sloterdijk's arguing on the borders of the open pedagogical province as the place of intensive pedagogical interaction. The contradictions between school raison and state raison and their consequences are showed. Sloterdijk's explorations in the educational and political fields can be applied to analyzing Ukrainian realities
