The article elucidates specific features of the biographical and ideological image of the famous Ukrainian linguist and politician Sviatoslav Karavanskyi (1920–2015). The study seeks to identify the integrity of the nationalist worldview of the linguist that developed in the conditions of more than30 years of restraint by the Moscow totalitarian regime and 37 years of emigration. The analysis has been conducted in terms of two principal conceptions of the thinker, scientist, and fighter: historical and socio-lingual. Under the current socio-political conditions, the topicality and appropriateness of the socio-lingual methodology of the linguist and politician are coherent. Ukrainian lingual and historical truth is interpreted by the linguist and politician against the background of the American-European strategies concerning the aggressor-country Moscow and the newly-established independent state of Ukraine. According to S.Karavanskyi, the issue of the official status of the Ukrainian language is identical to the Ukrainian statehood existence and, vice versa, any preferences given to the Russian language imply a return of Ukraine to the colonial status. That is, Ukrainian and Russian languages in Ukraine are two political poles: independence and colonialism, statehood and statelessness. In the focus of his judgments are activities of prominent and equally distinguished figures of our history – T.Shevchenko, S.Bandera, and R.Shukhevych. They are considered as a litmus test for the national maturity of the Ukrainians themselves and an approach to explain the European structures' irritation caused by a fear of a new competitor in the heart of Europe. The linguist's main criterion of perceiving the global and the national is the cross-cutting concept of truth substantiated in his publicist works and regarded by him as a unique thing we have and fight with. In this man, heroic history of almost a century is woven with a pervasive Ukrainian nation ideal – to be in its otherness. ; У статті вперше розглянуто окремі особливості біографічно-ідеологічного портрета відомого українського мовознавця і політика Святослава Караванського (1920–2015). Простежено цілісність націоналістичного світогляду мовознавця, нескореного понад 30-річним ув'язненням московським тоталітарним режимом та 37-річним перебуванням на еміграції. Аналіз здійснено на основі двох основних максим мислителя, науковця і борця: історичної і соціолінгвальної.
The article is devoted to disclosure of the characteristic features of Cossack pedagogy. Attention is focused on the fact that education in the context of the chosen topic is understood as a specially organized by interactions among educators and pupils to understand the spiritual and material culture of the nation, the formation of national consciousness and the achievement of spiritual unity of generations. The identity of Ukrainian national psychology in the article is determined by the basis of Cossack pedagogy. Among the factors, a large number of male children were identified, who constantly replenished the ranks of Sich's pupils, abandoned, or abducted in campaigns against рeople of other faiths, as well as the high cultural level of the Cossack state. The authors noted that education dynamically developed through the formation of Cossack schools of various types. The goal of these schools was to educate and form a diversified personality through the development of martial arts, combat training through dance, teaching singing, reading and writing, the God's law. Graduates of Sich schools could continue their studies at the Kiev-Mohyla Academy. It is stated that Cossack pedagogy synthesized humanism and deep democratism of the Ukrainian worldview, relied on national traditions, rich experience of self-government and the level of formation of justice in conventual and fraternal schools. The article focuses on the global significance of Cossack pedagogy. As the most famous example of Cossack martial arts, the authors highlighted the Cossack Hopak dance. It is indicated, that individual Cossacks by special exercises achieved an incredible effect when the body seemed to play (in this case, the enemy's painful hits were not felt). Cossacks were able to instantly concentrate internal energy in that part of their body where the enemy's blow was directed. Such phenomena are inherent in martial arts, for example, the art of Tibetan monks of the cathode and the "school of the iron shirt" in kung fu and karate. ; Статья посвящена раскрытию характерных признаков казацкой педагогики. Внимание акцентировано на том, что в контексте выбранной темы воспитание подразумевается как специально организованная среда взаимодействия воспитателей и воспитанников для осмысления духовной и материальной культуры нации, формирования национального сознания и достижения духовного единения поколений. Самобытность украинской национальной психологии в статье определена базисом казацкой педагогики. Среди факторов выделено большое количество детей мужского пола, которые постоянно пополняли ряды воспитанников Сечи, брошенные, или похищенные в походах на иноверцев, а также высокий культурный уровень Казацкого государства. Авторами отмечено, что образование динамично развивалось путем формирования казацких школ разного типа. Целью этих школ было воспитание и формирование разносторонне развитой личности путем освоения боевого искусства, боевых тренировок через танец, обучения пению, грамоте, Закону Божию. Выпускники сечевых школ могли продолжить обучение в Киево-Могилянской Академии. Констатировано, что казацкая педагогика синтезировала гуманизм и демократизм украинского мировоззрения, опиралась на национальные традиции, опыт самоуправления и уровень правосознания в монастырских и братских школах. Акцентировано внимание на мировом значении казацкой педагогики. В качестве самого известного примера казацкого единоборства авторы выделили казацкий танец гопак. Указано, что отдельные казаки специальными упражнениями достигали невероятного эффекта, когда тело будто бы играло (в таком случае болевые удары противника не ощущались). Казаки умели мгновенно концентрировать внутреннюю энергию в ту часть своего тела, куда был направлен удар противника. Подобные явления присущи восточным единоборствам, например, искусству тибетских монахов катода и «школе железной рубашки» в кунг-фу и карате. ; Статтю присвячено розкриттю характерних ознак козацької педагогіки. Акцентовано увагу на тому, що виховання у контексті обраної теми розуміється як спеціально організоване середовище взаємодії вихователів і вихованців для осмислення духовної і матеріальної культури нації, формування національної свідомості і досягнення духовної єдності поколінь. Самобутність української національної психології визначено у статті базисом козацької педагогіки. Серед інших чинників виокремлено також велику кількість дітей сиріт чоловічої статі, що невпинно поповнювали лави вихованців Січі, кинуті, чи викрадені в походах на іновірців, високий культурний розвиток Козацької держави. Авторами наголошено на тому, що освіта динамічно розвивалася шляхом створення козацьких шкіл різного типу. Ці школи мали на меті виховання і формування різнобічно розвиненої особистості через освоєння бойового мистецтва, бойового тренування через танець, навчання співів, грамоти, закону Божого. Випускники січових шкіл могли продовжувати навчання в Києво-Могилянській Академії. Констатовано, що козацька педагогіка синтезувала гуманізм і глибокий демократизм українського світогляду, спиралася на національні традиції, багатий досвід самоврядування та рівень формування правосвідомості у монастирських і братських школах. Акцентовано увагу на світовому значенні надбань козацької педагогіки. Авторами найвідомішим прикладом козацького єдиноборства виокремлено козацький танець гопак. Зазначено про те, що окремі козаки спеціальними вправами досягали неймовірного ефекту, коли тіло мов би грає (у такому випадку больові удари противника не відчувалися). Козаки вміли миттєво концентрувати внутрішню енергію в ту частину свого тіла, куди спрямовувався удар нападника. Подібні явища притаманні й східним системам боротьби, наприклад, мистецтву тибетських ченців катода і «школі залізної сорочки» у кунг-фу та карате.
The article is devoted to disclosure of the characteristic features of Cossack pedagogy. Attention is focused on the fact that education in the context of the chosen topic is understood as a specially organized by interactions among educators and pupils to understand the spiritual and material culture of the nation, the formation of national consciousness and the achievement of spiritual unity of generations. The identity of Ukrainian national psychology in the article is determined by the basis of Cossack pedagogy. Among the factors, a large number of male children were identified, who constantly replenished the ranks of Sich's pupils, abandoned, or abducted in campaigns against рeople of other faiths, as well as the high cultural level of the Cossack state. The authors noted that education dynamically developed through the formation of Cossack schools of various types. The goal of these schools was to educate and form a diversified personality through the development of martial arts, combat training through dance, teaching singing, reading and writing, the God's law. Graduates of Sich schools could continue their studies at the Kiev-Mohyla Academy. It is stated that Cossack pedagogy synthesized humanism and deep democratism of the Ukrainian worldview, relied on national traditions, rich experience of self-government and the level of formation of justice in conventual and fraternal schools. The article focuses on the global significance of Cossack pedagogy. As the most famous example of Cossack martial arts, the authors highlighted the Cossack Hopak dance. It is indicated, that individual Cossacks by special exercises achieved an incredible effect when the body seemed to play (in this case, the enemy's painful hits were not felt). Cossacks were able to instantly concentrate internal energy in that part of their body where the enemy's blow was directed. Such phenomena are inherent in martial arts, for example, the art of Tibetan monks of the cathode and the "school of the iron shirt" in kung fu and karate. ; Статья посвящена раскрытию характерных признаков казацкой педагогики. Внимание акцентировано на том, что в контексте выбранной темы воспитание подразумевается как специально организованная среда взаимодействия воспитателей и воспитанников для осмысления духовной и материальной культуры нации, формирования национального сознания и достижения духовного единения поколений. Самобытность украинской национальной психологии в статье определена базисом казацкой педагогики. Среди факторов выделено большое количество детей мужского пола, которые постоянно пополняли ряды воспитанников Сечи, брошенные, или похищенные в походах на иноверцев, а также высокий культурный уровень Казацкого государства. Авторами отмечено, что образование динамично развивалось путем формирования казацких школ разного типа. Целью этих школ было воспитание и формирование разносторонне развитой личности путем освоения боевого искусства, боевых тренировок через танец, обучения пению, грамоте, Закону Божию. Выпускники сечевых школ могли продолжить обучение в Киево-Могилянской Академии. Констатировано, что казацкая педагогика синтезировала гуманизм и демократизм украинского мировоззрения, опиралась на национальные традиции, опыт самоуправления и уровень правосознания в монастырских и братских школах. Акцентировано внимание на мировом значении казацкой педагогики. В качестве самого известного примера казацкого единоборства авторы выделили казацкий танец гопак. Указано, что отдельные казаки специальными упражнениями достигали невероятного эффекта, когда тело будто бы играло (в таком случае болевые удары противника не ощущались). Казаки умели мгновенно концентрировать внутреннюю энергию в ту часть своего тела, куда был направлен удар противника. Подобные явления присущи восточным единоборствам, например, искусству тибетских монахов катода и «школе железной рубашки» в кунг-фу и карате. ; Статтю присвячено розкриттю характерних ознак козацької педагогіки. Акцентовано увагу на тому, що виховання у контексті обраної теми розуміється як спеціально організоване середовище взаємодії вихователів і вихованців для осмислення духовної і матеріальної культури нації, формування національної свідомості і досягнення духовної єдності поколінь. Самобутність української національної психології визначено у статті базисом козацької педагогіки. Серед інших чинників виокремлено також велику кількість дітей сиріт чоловічої статі, що невпинно поповнювали лави вихованців Січі, кинуті, чи викрадені в походах на іновірців, високий культурний розвиток Козацької держави. Авторами наголошено на тому, що освіта динамічно розвивалася шляхом створення козацьких шкіл різного типу. Ці школи мали на меті виховання і формування різнобічно розвиненої особистості через освоєння бойового мистецтва, бойового тренування через танець, навчання співів, грамоти, закону Божого. Випускники січових шкіл могли продовжувати навчання в Києво-Могилянській Академії. Констатовано, що козацька педагогіка синтезувала гуманізм і глибокий демократизм українського світогляду, спиралася на національні традиції, багатий досвід самоврядування та рівень формування правосвідомості у монастирських і братських школах. Акцентовано увагу на світовому значенні надбань козацької педагогіки. Авторами найвідомішим прикладом козацького єдиноборства виокремлено козацький танець гопак. Зазначено про те, що окремі козаки спеціальними вправами досягали неймовірного ефекту, коли тіло мов би грає (у такому випадку больові удари противника не відчувалися). Козаки вміли миттєво концентрувати внутрішню енергію в ту частину свого тіла, куди спрямовувався удар нападника. Подібні явища притаманні й східним системам боротьби, наприклад, мистецтву тибетських ченців катода і «школі залізної сорочки» у кунг-фу та карате.
The article for the first time raises the problem of foreign languages reception and borrowings in the historical-comparative and diachronic-synchronous context.The object of the research is educational and scientific sphere (Ministry of Education and Science of Ukraine) on the use of foreign languages and borrowings. The functioning of the Church Slavonic and Latin languages as the most widespread in Ukrainian space in the late Middle Ages and Pre-Modern times is analyzed with a projection on the current dominance of English language and anglicisms in the educational and scientific field.To reflect the processes of excessive and unmotivated use of anglicisms, the term Anglo-Barbarization was introduced as a linguistic-social and linguistic-psychological pathological phenomenon that arises at the turn of historical events and signals the absence of mental resistance of the people-language to the unprecedented flow of borrowing which become a de facto replacement of their language and create from it an anti-cultural flow of subordinate communication; it is a primitive denial of the law of balance of foreign and specific words in phonetic, word-forming and grammatical adaptation and ethnocultural inability to call one's own concepts as specific words.According to historical retrospect, the focus on foreign languages as a priority in educational and scientific spheres — Church Slavonic, Latin, Greek, Polish — and mass borrowings from them did not help Ukrainian national self-awareness and did not lead to the restoration of the lost Ukrainian state within its ethnographic boundaries. On the contrary, the excessive circulation of foreign languages in the cultural and political space of Ukraine and their priority in the field of education and science has led to more than a couple of centuries of backwardness of Ukrainian state-building processes compared to the nearest and farthest neighbors. Orientation to others alienated Ukrainians from themselves.Historical experience of foreign languages circulation in Ukraine and excessive borrowing in our own language convincingly refutes the obsolete thesis about the positivity of the phenomenon of linguistic expansionism and globalism. The state and the nation, in spite of the widest need for foreign languages knowledge, need comprehensive and unlimited functioning of the state language. Who does not define his priority will serve someone else. ; У статті вперше порушено проблему рецепції чужих мов та запозичень в історично-порівняльному та діахронно-синхронному контексті.Об'єктом дослідження є освітньо-наукова сфера (Міністерство освіти і науки України) на предмет уживання чужих мов та запозичень. Проаналізовано функціювання церковнослов'янської та латинської мов як найпоширеніших в українському просторі в часи пізнього Середньовіччя та Передмодерного часу з проєкцією на сьогоднішнє засилля англійської мови та англізмів в освітньо-науковій царині.Для відображення процесів надмірного і невмотивованого вживання англізмів запроваджено термін англоварваризація як мовно-суспільне і мовно-психологічне патологічне явище, що виникає на переламі історичних подій і сигналізує про відсутність ментального спротиву народу-мови до безпрецедентного потоку запозичень, які стають фактичною заміною своєї мови і творять із неї антикультурний масив підлеглої комунікації; це примітивне заперечення закону рівноваги чужих і питомих слів у фонетичній, словотвірній і граматичній адаптації та етнокультурна неспроможність називати власні поняття питомими словами.Як засвідчує історична ретроспектива, орієнтація на чужі мови як пріоритетні в освітній і науковій царинах — церковнослов'янська, латинська, грецька, польська — та масовані запозичення з них аж ніяк не зарадили українському національному самоусвідомленню та не спричинилися до відновлення втраченої Української Держави в її етнографічних межах. Зовсім навпаки — надмірне циркулювання чужих мов в культурно-політичному просторі України та їхня пріоритетність в освітньо-науковій царині призвело до понад кількастолітнього відставання українських державотворчих процесів порівняно з найближчими і дальшими сусідами. Орієнтація на чуже відчужила українців від самих себе.Історичний досвід циркулювання чужих мов в Україні та надмірних запозичень у своїй мові переконливо спростовує затерту тезу про позитивність явища мовного експансіонізму та глобалізму. Своя держава і нація, попри якнайширшу потребу знання чужих мов, потребує всеохопного та необмеженого функціювання державної мови. Хто не визначає першорядности свого, служитиме чужому.
Most of the publications that are available today for research by historians that study the Ukrainian Diaspora, have been published in the United States from the beginning of the 20th to 21st centuries. Most of the time, authors of these publications analyze the harsh reality and straggle of Ukrainian immigrants in a new country they call home.All publications, regardless of the subject of research, the author categories into the following categories: official government documents, statistics, periodical press, memoir, memories of individuals and encyclopedias.From the documents of the government of the United States, the author mentions the Census of 1910 and new immigration quota, The Quota Act of 1921. Both documents were very important and helped Ukrainians to start the movement for recognition of their nationality and national consciousness in America.The newspaper «Svoboda» played a major part in the process of developing and understanding Ukrainian national consciousness. «Svoboda» was started in 1893 and is the oldest Ukrainian newspaper in America. This newspaper played an important role in early immigrant communities helping discuss issues of concern for Ukrainians in America. In 1910 «Svoboda» inspire Ukrainians to speak about their Ukrainian nationality and stop the American government from registering them as «Russians» or «Ruthenians» in census documents and by immigration officials. For the modern day historian, publications of «Svoboda» are available in two volumes: «A Select Index to Svoboda. Official Publication of The Ukrainian National Association, Inc. A Fraternal Association. Volume one: 1893-1899» and «A Select Index to Svoboda. Official Publication of The Ukrainian National Association, Inc. A Fraternal Association. Volume Two: 1900-1907», published by Immigration History Research Center University of Minnesota.answer how many Ukrainians arrived in America, their economic conditions and occupations, cities that Ukrainian immigrants choose to live and many additional details. For example, J. Davis published his book «The Russians and Ruthenians in America» in 1922. Davis was the first western researcher to analyze statistical information about Ukrainians in America at the end of the 19th beginning of the 20th centuries. Later, M. Melnuk, V. Isaiv would publish additional articles covering similar research.In the modern time the most recognizable name in Diaspora research, who continues to collect demographic information regarding Ukrainians in the U.S. is Dr. O. Wolowyna. Besides being an author of many publications, today Dr. Wolowyna is director of the Center for Demographic and Socio-economic Research of Ukrainians in the United States in New York. The Center provides a database not just related to the past, but also on the growth of the fourth wave of immigration from Ukraine to America. Sets of data and census information are available on the web site of the Shevchenko Scientific Society homepage.In the 70s some Ukrainian-Americans published articles and books dedicated to the history and life of their communities in places like North Dakota, Minnesota, and the city of Baltimore. Victor Balabana and Bohdan Hirka published «Ukrainians in Texas». That was first book about a Ukrainian community in a distant state from the traditional centers of the Diaspora. Even today this book can provide valuable information about the first settlers, civic, church and Ukrainian organizations in Houston since the 40s.In October of 2012, the Ukrainian Diaspora lost one of her most valuable members, a scholar and editor of several volumes of the English-language edition of the «Encyclopedia of Ukrainian Diaspora», Dr. Vasyl Markus. His work continues and in the fall of 2012 the «Second Volume of the American Encyclopedia of Ukrainian Diaspora» was published and is now available for scholars on the web site.In this article, the author also mentions publications of Y.Chyz, V. Galuch, M. Kuropas whose work is very valuable for future research projects. ; Дан анализ источников украинских издательств в США с начала ХХ в. до начала ХХІ в. Обращено внимание на работы отдельных деятелей, посвятивших свои исследования разным аспектам жизни, вопросам демографии и деятельности диаспоры. ; Проаналізована джерельна база українських видань в США з початку ХХ ст. до початку ХХІ ст. Звернуто увагу на праці окремих діячів, які присвятили свої дослідження різним аспектам життя, питанням демографії і діяльності діаспори.
The national idea arises when the nation as her subjects in their spiritual and cultural development reaches the level of consciousness, samovyznachenosti its unique isolation among the nations and peoples of the world. It matures in dohlybynnyh layers national spirit, national culture, receives theoretical and general efforts certainty spiritual elite of the nation.Perhaps M. I. Mihnovskoho Ukrainian nationalism and created and developed at a time when political factors of national life were scattered, not very clear, and no national idea took possession of the masses and not become a material force, but ideological contribution and M. I. Mihnovskoho today is global for building an independent state. The creation of the state ideological system is a key Ukrainian national idea. It is an enzyme renewal of society, social stimuli fight for the preservation of their ethnic community, which led the Ukrainian people during the historical path of development. The national idea unites people into a whole on the basis of social, political, ethical and psychological foundations of his mentality and life. This commitment to the ideal of the nation in all spheres of life on the basis of national consciousness, values of the nation, it is the spiritual condition of the people.The supreme expression of the national idea is to understand the political objective – the creation of the State of cultural, economic and spiritual development. And the main role in this matter belongs to intellectual. Intellectuals – a spiritual and organic part of the Ukrainian people, which forms the concept of national identity, it shall headache role in the reconstruction of the national idea.M. I. Mihnovskyy gives her important state-functions. The nation, by intellectuals becomes effective, produces conception of the world, in fact attitude and worldview. The ideological transformation that was badly needed at the time, would lead group which would combine in itself intellect, spirituality, patriotism, could become an example and lead the Ukrainian people themselves. The intelligentsia – a social group of people with extensive knowledge think about what's going on, who are trying to be honest in performing their duties which strive to live at a certain high moral level that are patriots. They have to help people discern what is true, help them spiritually on his feet. This means to urge society to live it started spiritual values, not material. That elite politician saw the national idea for the Ukrainian people. ; Статья посвящена роли и месту украинской интеллигенции в общественно-политических взглядах Н. И. Михновского. Проанализировано развитие независимой концепции украинской национальной идеи в научно-теоретическом наследии политического деятеля ; Статтю присвячено ролі та місцю української інтелігенції в суспільно-політичних поглядах М. І. Міхновського. Проаналізовано розвиток самостійницької концепції укра-їнської національної ідеї в науково-теоретичній спадщині політичного діяча
Мета статті — проаналізувати життєвий та творчий шлях видатних представників українського культурного простору ХХ ст. С. Крушельницької та М. Кречка крізь призму яскраво вираженої національної ментальності у їх творчості, що реалізовувалась в умовах втрати Україною власної державності та насадження радянського режиму. Методологія дослідження спирається на використання біографічного методу, що дозволив окреслити основні характеристики життєтворчості митців у період панування тоталітарної ідеології радянської влади; аналітичного методу — у доведенні думки, що ґрунтується на національноорієнтованому світосприйнятті С. Крушельницької та М. Кречка, а також логіко-індуктивного та системного методів для визначення як загальних, так і спільних ознак світосприйняття митців крізь призму творчих та життєвих наративів; історичного й культурологічного методів, що дозволили схарактеризувати основні особливості самоідентифікації видатних майстрів українського культурного простору. Наукова новизна дослідження полягає у тому, що вперше у культурологічному аспекті порівнюються постаті С. Крушельницької та М. Кречка крізь призму їх національної самосвідомості, яка викристалізувалася у творчій діяльності. Висновки. Життєвий та творчий шлях славетних українських митців Соломії Крушельницької та Михайла Кречка мають спільні ознаки, які можемо схарактеризувати щирою любов'ю до історії, культури, традицій української нації, популяризацією та збереженням її унікальної культури, сильною та вольовою особистісною україноорінтованою позицією, непохитністю власних переконань. Наголосимо, що національна свідомість, а звідси й чітка націєтворча позиція С. Крушельницької та М. Кречка, була сформована не лише внутрішнім спротивом утискам радянської влади, а насамперед яскравим проявом їх самоідентифікації, глибинним відчуттям свого національного коріння.
The article for the first time raises the problem of foreign languages reception and borrowings in the historical-comparative and diachronic-synchronous context.The object of the research is educational and scientific sphere (Ministry of Education and Science of Ukraine) on the use of foreign languages and borrowings. The functioning of the Church Slavonic and Latin languages as the most widespread in Ukrainian space in the late Middle Ages and Pre-Modern times is analyzed with a projection on the current dominance of English language and anglicisms in the educational and scientific field.To reflect the processes of excessive and unmotivated use of anglicisms, the term Anglo-Barbarization was introduced as a linguistic-social and linguistic-psychological pathological phenomenon that arises at the turn of historical events and signals the absence of mental resistance of the people-language to the unprecedented flow of borrowing which become a de facto replacement of their language and create from it an anti-cultural flow of subordinate communication; it is a primitive denial of the law of balance of foreign and specific words in phonetic, word-forming and grammatical adaptation and ethnocultural inability to call one's own concepts as specific words.According to historical retrospect, the focus on foreign languages as a priority in educational and scientific spheres — Church Slavonic, Latin, Greek, Polish — and mass borrowings from them did not help Ukrainian national self-awareness and did not lead to the restoration of the lost Ukrainian state within its ethnographic boundaries. On the contrary, the excessive circulation of foreign languages in the cultural and political space of Ukraine and their priority in the field of education and science has led to more than a couple of centuries of backwardness of Ukrainian state-building processes compared to the nearest and farthest neighbors. Orientation to others alienated Ukrainians from themselves.Historical experience of foreign languages circulation in Ukraine and excessive borrowing in our own language convincingly refutes the obsolete thesis about the positivity of the phenomenon of linguistic expansionism and globalism. The state and the nation, in spite of the widest need for foreign languages knowledge, need comprehensive and unlimited functioning of the state language. Who does not define his priority will serve someone else. ; У статті вперше порушено проблему рецепції чужих мов та запозичень в історично-порівняльному та діахронно-синхронному контексті.Об'єктом дослідження є освітньо-наукова сфера (Міністерство освіти і науки України) на предмет уживання чужих мов та запозичень. Проаналізовано функціювання церковнослов'янської та латинської мов як найпоширеніших в українському просторі в часи пізнього Середньовіччя та Передмодерного часу з проєкцією на сьогоднішнє засилля англійської мови та англізмів в освітньо-науковій царині.Для відображення процесів надмірного і невмотивованого вживання англізмів запроваджено термін англоварваризація як мовно-суспільне і мовно-психологічне патологічне явище, що виникає на переламі історичних подій і сигналізує про відсутність ментального спротиву народу-мови до безпрецедентного потоку запозичень, які стають фактичною заміною своєї мови і творять із неї антикультурний масив підлеглої комунікації; це примітивне заперечення закону рівноваги чужих і питомих слів у фонетичній, словотвірній і граматичній адаптації та етнокультурна неспроможність називати власні поняття питомими словами.Як засвідчує історична ретроспектива, орієнтація на чужі мови як пріоритетні в освітній і науковій царинах — церковнослов'янська, латинська, грецька, польська — та масовані запозичення з них аж ніяк не зарадили українському національному самоусвідомленню та не спричинилися до відновлення втраченої Української Держави в її етнографічних межах. Зовсім навпаки — надмірне циркулювання чужих мов в культурно-політичному просторі України та їхня пріоритетність в освітньо-науковій царині призвело до понад кількастолітнього відставання українських державотворчих процесів порівняно з найближчими і дальшими сусідами. Орієнтація на чуже відчужила українців від самих себе.Історичний досвід циркулювання чужих мов в Україні та надмірних запозичень у своїй мові переконливо спростовує затерту тезу про позитивність явища мовного експансіонізму та глобалізму. Своя держава і нація, попри якнайширшу потребу знання чужих мов, потребує всеохопного та необмеженого функціювання державної мови. Хто не визначає першорядности свого, служитиме чужому.
The article for the first time raises the problem of foreign languages reception and borrowings in the historical-comparative and diachronic-synchronous context.The object of the research is educational and scientific sphere (Ministry of Education and Science of Ukraine) on the use of foreign languages and borrowings. The functioning of the Church Slavonic and Latin languages as the most widespread in Ukrainian space in the late Middle Ages and Pre-Modern times is analyzed with a projection on the current dominance of English language and anglicisms in the educational and scientific field.To reflect the processes of excessive and unmotivated use of anglicisms, the term Anglo-Barbarization was introduced as a linguistic-social and linguistic-psychological pathological phenomenon that arises at the turn of historical events and signals the absence of mental resistance of the people-language to the unprecedented flow of borrowing which become a de facto replacement of their language and create from it an anti-cultural flow of subordinate communication; it is a primitive denial of the law of balance of foreign and specific words in phonetic, word-forming and grammatical adaptation and ethnocultural inability to call one's own concepts as specific words.According to historical retrospect, the focus on foreign languages as a priority in educational and scientific spheres — Church Slavonic, Latin, Greek, Polish — and mass borrowings from them did not help Ukrainian national self-awareness and did not lead to the restoration of the lost Ukrainian state within its ethnographic boundaries. On the contrary, the excessive circulation of foreign languages in the cultural and political space of Ukraine and their priority in the field of education and science has led to more than a couple of centuries of backwardness of Ukrainian state-building processes compared to the nearest and farthest neighbors. Orientation to others alienated Ukrainians from themselves.Historical experience of foreign languages circulation in Ukraine and excessive borrowing in our own language convincingly refutes the obsolete thesis about the positivity of the phenomenon of linguistic expansionism and globalism. The state and the nation, in spite of the widest need for foreign languages knowledge, need comprehensive and unlimited functioning of the state language. Who does not define his priority will serve someone else. ; У статті вперше порушено проблему рецепції чужих мов та запозичень в історично-порівняльному та діахронно-синхронному контексті.Об'єктом дослідження є освітньо-наукова сфера (Міністерство освіти і науки України) на предмет уживання чужих мов та запозичень. Проаналізовано функціювання церковнослов'янської та латинської мов як найпоширеніших в українському просторі в часи пізнього Середньовіччя та Передмодерного часу з проєкцією на сьогоднішнє засилля англійської мови та англізмів в освітньо-науковій царині.Для відображення процесів надмірного і невмотивованого вживання англізмів запроваджено термін англоварваризація як мовно-суспільне і мовно-психологічне патологічне явище, що виникає на переламі історичних подій і сигналізує про відсутність ментального спротиву народу-мови до безпрецедентного потоку запозичень, які стають фактичною заміною своєї мови і творять із неї антикультурний масив підлеглої комунікації; це примітивне заперечення закону рівноваги чужих і питомих слів у фонетичній, словотвірній і граматичній адаптації та етнокультурна неспроможність називати власні поняття питомими словами.Як засвідчує історична ретроспектива, орієнтація на чужі мови як пріоритетні в освітній і науковій царинах — церковнослов'янська, латинська, грецька, польська — та масовані запозичення з них аж ніяк не зарадили українському національному самоусвідомленню та не спричинилися до відновлення втраченої Української Держави в її етнографічних межах. Зовсім навпаки — надмірне циркулювання чужих мов в культурно-політичному просторі України та їхня пріоритетність в освітньо-науковій царині призвело до понад кількастолітнього відставання українських державотворчих процесів порівняно з найближчими і дальшими сусідами. Орієнтація на чуже відчужила українців від самих себе.Історичний досвід циркулювання чужих мов в Україні та надмірних запозичень у своїй мові переконливо спростовує затерту тезу про позитивність явища мовного експансіонізму та глобалізму. Своя держава і нація, попри якнайширшу потребу знання чужих мов, потребує всеохопного та необмеженого функціювання державної мови. Хто не визначає першорядности свого, служитиме чужому.
The author sees the same organizational development such as the national idea, which today manifests itself clearly enough in Ukraine, as one of the forms of modern Ukrainians self - management. Management activities as a manifestation of management civilization of Ukrainians – are viewed as the main condition and organizational development tool by which this development can be achieved. Besides, in management, especially in its professional form there appears an organizational level of society, its individual structures (substructures).In this context, the political objectives and mission of Ukrainian political managerial professionalism is quite obvious, as only the nation's intelligence multiplied by professionalism, especially in the current environment is a major factor in the successful movement towards a new social system and correct understanding of the movement vector. Therefore, the organization, mainly, political, use of the Ukrainian society, its capacity to implement national organizational ideas are the most important objectives of the Ukrainian state.Establishing the truth, correctness of practical steps, especially in politics during the processes of forming the Ukrainian national organizational ideas are supposed to be significantly subject to scientific and political justification. Any attempt to neglect this approach is viewed as an attack on the universal truth that underlies the exclusive human capacity for scientific work and it eliminates any activity's fundamental errors, making it effective.Ukraine undoubtedly has and significantly implements the national idea, including organizational development which should be formed to develop management (organizational) culture, people's organizational thinking skills, which are a determining factor in the development of governance forms that are inherent to modern civilization management. The Ukraine's national idea considerably contributes to forming their combination of national factors of organizational development of the Ukrainian political nation, the right understanding of its potential among other national entities. ; Предлагается научно выдержанное с точки зрения социального управления видение украинской национальной идеи, которая, с одной стороны, приобрела в процессе социальных преобразований достаточно большое значение, а с другой, спекулятивное политическое использование которой сегодня приводит к снижению эффективности прохождения реформационных процессов в Украине. ; Пропонується науково виважене з точки зору соціального управління бачення української національної ідеї, яка, з одного боку, набула у процесі соціальних перетворень неабиякого значення, а з іншого - спекулятивне політичне використання якої сьогодні призводить до зниження ефективності провадження реформаційних процесів в Україні. Організаційний розвиток як національна ідея достатньо переконливо проявляє себе в Україні в одній із форм сучасної самоорганізації українства — управлінській діяльності. Управлінська діяльність як прояв управлінської цивілізації українства — головна умова та інструмент організаційного розвитку, за допомогою яких такий розвиток взагалі можливий. Крім того, саме в управлінській діяльності, особливо в її професійній формі, виявляється рівень організаційного розвитку суспільства, його окремихструктур (підструктур).
The author sees the same organizational development such as the national idea, which today manifests itself clearly enough in Ukraine, as one of the forms of modern Ukrainians self - management. Management activities as a manifestation of management civilization of Ukrainians – are viewed as the main condition and organizational development tool by which this development can be achieved. Besides, in management, especially in its professional form there appears an organizational level of society, its individual structures (substructures).In this context, the political objectives and mission of Ukrainian political managerial professionalism is quite obvious, as only the nation's intelligence multiplied by professionalism, especially in the current environment is a major factor in the successful movement towards a new social system and correct understanding of the movement vector. Therefore, the organization, mainly, political, use of the Ukrainian society, its capacity to implement national organizational ideas are the most important objectives of the Ukrainian state.Establishing the truth, correctness of practical steps, especially in politics during the processes of forming the Ukrainian national organizational ideas are supposed to be significantly subject to scientific and political justification. Any attempt to neglect this approach is viewed as an attack on the universal truth that underlies the exclusive human capacity for scientific work and it eliminates any activity's fundamental errors, making it effective.Ukraine undoubtedly has and significantly implements the national idea, including organizational development which should be formed to develop management (organizational) culture, people's organizational thinking skills, which are a determining factor in the development of governance forms that are inherent to modern civilization management. The Ukraine's national idea considerably contributes to forming their combination of national factors of organizational development of the Ukrainian political nation, the right understanding of its potential among other national entities. ; Предлагается научно выдержанное с точки зрения социального управления видение украинской национальной идеи, которая, с одной стороны, приобрела в процессе социальных преобразований достаточно большое значение, а с другой, спекулятивное политическое использование которой сегодня приводит к снижению эффективности прохождения реформационных процессов в Украине. ; Пропонується науково виважене з точки зору соціального управління бачення української національної ідеї, яка, з одного боку, набула у процесі соціальних перетворень неабиякого значення, а з іншого - спекулятивне політичне використання якої сьогодні призводить до зниження ефективності провадження реформаційних процесів в Україні. Організаційний розвиток як національна ідея достатньо переконливо проявляє себе в Україні в одній із форм сучасної самоорганізації українства — управлінській діяльності. Управлінська діяльність як прояв управлінської цивілізації українства — головна умова та інструмент організаційного розвитку, за допомогою яких такий розвиток взагалі можливий. Крім того, саме в управлінській діяльності, особливо в її професійній формі, виявляється рівень організаційного розвитку суспільства, його окремихструктур (підструктур).
У статті висвітлено питання виникнення патріотичного виховання на території нинішньої України в другій половині ХІХ ст. і його розвиток до 1939 р. Визначено сутнісні характеристики патріотичного виховання та його зв'язок із релігійно-моральним, суспільним, естетичним, музично-вокальним, трудовим, пластовим (виховання характеру) та фізичним вихованням. Виокремлено основні підходи до визначення ролі традицій національної фізичної культури та їх застосування у вихованні сучасного молодого покоління. Визначено чинники, що позитивно впливають на патріотичне виховання молоді в сучасних умовах розвитку України. Автором виокремлено дефініції, що мають безпосереднє відношення до поняття «патріотичне виховання», зокрема – «історія», «національна свідомість», «патріотизм». У статті запропоновано перспективи подальших наукових досліджень, що стосуються підготовки майбутнього вчителя фізичної культури до патріотичного виховання старшокласників. ; The article highlights the issue of occurrence of patriotic education in Ukraine in the second half of the nineteenth century and its development up to 1939. The essential characteristics of patriotic education and its relationship to religious and moral, social, aesthetic, musical and vocal, character education and physical education are defined. Author determined basic approaches to defining the role of the national traditions of physical culture and their application in the modern education of the younger generation. The factors, that positively affect the patriotic education of youth in modern conditions of Ukraine are defined. The author singles out definitions that are directly related to the concept of «patriotic education» in particular – «history», «national consciousness», «patriotism». The article offers recommendations for further research concerning the preparation of future teachers of physical culture to the patriotic education of high school students. The article presents the causes of patriotic education – the need to preserve human values; determining the health centers of physical education and sports; geopolitical identity of Ukraine; formation and development of religious and moral education; development of mass sports work as a means of national and military-patriotic education; singling out one person in the education of a group of people; preservation and promotion of the Ukrainian language. The article deals with the historical, social and philosophical problems of formation and development of Ukrainian national system of physical culture. National traditions of physical culture discussed in three aspects: 1) physical education as a process of activity; 2) physical culture as certain values; 3) physical education as a result. The author identified the following areas of Ukrainian education: intellectual, national, patriotic, social, economic, religious, moral, economic and practical, hygienic and physical, family. The author determined positive factors that influence moral education on the individual student: establishment of public schools, Ukrainian language in the list of mandatory training courses, establishment of gymnasiums. Patriotic education of students is a process of impact on the individual. The purpose of education is the formation of a highly cultured and educated person. The perspective is to review current approaches to the nature and content of training future teachers of physical culture to the patriotic education of Ukrainian youth.
Висвітлено актуальність теми національно-патріотичного виховання як пріоритету державної молодіжної політики на сучасному етапі. Проаналізовано нормативно-правову базу за тематикою дослідження. Схарактеризовано сутність понять: "патріотизм", його складників та структурних компонентів; "національна свідомість", "національна самосвідомість"; "громадянська відповідальність". Доведено, що систематичність і комплексність заходів національно-патріотичного спрямування у вищій школі впливає на формування української національної свідомості, національної ідентичності, громадянської активності студентства. Запропоновано втілювати державну молодіжну політику серед студентської молоді через застосування механізмів державного регулювання національно-патріотичного виховання. Серед них: правовий, організаційний, інформаційно-комунікаційний, маркетинговий, політичний, соціальний. Наголошено на важливості їх комплексного застосування у навчально-виховному процесі вищої школи як ключових компонентів виховання студента як громадянина-патріота та підготовки компетентного фахівця-патріота.Статья посвящена актуальной теме национально-патриотического воспитания как приоритета государственной молодежной политики на современном этапе. Проанализирована нормативно-правовая база по теме исследования. Охарактеризована сущность понятий: "патриотизм", его составляющих и структурных компонентов; "национальное сознание", "национальное самосознание"; "гражданская ответственность". Доказано, что систематичность и комплексность мероприятий национально-патриотического воспитания в высшей школе влияет на формирование украинского национального сознания, национальной идентичности, гражданской активности студенчества. Предложено воплощать государственную молодежную политику среди студенческой молодежи через применение механизмов государственного регулирования национально-патриотического воспитания. Среди них: правовой, организационный, информационно-коммуникационный, маркетинговый, политический, социальный.The article is devoted to the actual theme of the national-patriotic education as a priority of public youth policy today. The analysis of the legal legislation on the subject of the study is provided. The essence of the concepts of "patriotism", including ingredients and structural components; "national consciousness", "national identity"; "civic responsibility" is distinguished. It is proved that systematic and integrated events of national and patriotic direction in high school operate the formation of Ukrainian national consciousness and national identity, civic activity of students. The embodiment of public youth policy among students through the applying of mechanisms of state regulation of national-patriotic education is proposed. There are included: legal, organizational, informational and communicational, marketing, political and social mechanisms.The importance of their mutual appliance in the educational process in higher school as important components of learning of student as citizen-patriot and competent specialist-patriot is emphasized.
We analyze the information and communicative language model of regional development and integration of all regions in modern Ukraine. The author argues that linguistic and political problems, which worsened in the mid-1990s. Associated with changes in domestic and foreign policy of the state language policy. At the heart of these changes, according to the author, are: linguistic, political, cultural, ideological, information pressure of Russia and other former parent an independent Ukraine; Soviet and emerging national consciousness, low political culture; Polar reluctance of politicians to communicate, negotiate, compromise of the issues, and lack of protection of information and communication space state. ; Языковые политические проблемы, которые заострились в средине 1990-х гг., связаны со сменой внутреннего и внешнего курса развития языковой политики государства. В основе таких изменений находятся: языковое политическое, культурное, идеологическое, информационное давление России и других метрополий на независимую Украину; советское и несформированное национальное сознание, низкая политическая культура; нежелание полярных политиков общаться, договариваться, ити на компромис с проблемных вопросов, а также недостаточная защищённость информаионно-коммуникационного пространства государства. ; Мовно-політичні проблеми, які поглибилися у середині 1990-х рр., пов'язані зі зміною внутрішнього і зовнішнього курсу розвитку мовної політики держави. В основі таких змін, на переконання автора, знаходяться: мовно-політичний, культурний, ідеологічний, інформаційний тиск Росії та інших колишніх метрополій на незалежну Україну; радянська та несформована національна свідомість, низька політична культура; небажання полярних політиків спілкуватися, домовлятися, йти на компроміс із проблемних питань, а також недостатній захист інформаційно-комунікаційного простору держави.
Problem statement. Today, Ukraine is in a state of hybrid war, which is being waged against it by the Russian Federation. In such circumstances, the need to improve the quality of training of military specialists, who must perform their duties effectively, is greatly enhanced. An important element in solving this problem is to improve the system of public administration of military education, which should ensure the combat effectiveness of the Ukrainian army. Given the complexity of this problem, it is advisable to refer to the experience gained during the existence of the Ukrainian Cossacks, who managed to create a fairly effective system of military education management based on national traditions. Presentation of the main material of the study. The article considers the formation of the management of military education in the Cossack-Hetman state. It is shown that the basis of military education was the Cossack-knightly traditions, the ideas of patriotic education of youth, which were based on the principles of military skill, heroism and the idea of Ukrainian statehood. It was established that the management of the military education was entrusted to the leadership of the Cossack army, and the main functions were performed by the military osavul, who had an assistant. Considerable attention to military training was paid to physical and military exercises, as well as religious education.Conclusions and prospects for further research. Summing up the study it is necessary to indicate: 1. During the existence of the Cossack-Hetman state there was a system of management of Cossack military education, which included physical and military education, as well as personal development based on love for the native land, native land in order to form a Cossack-knight with a strong Ukrainian national consciousness. 2. The process of military training of Cossacks included 5 areas related to tactics: 1) preparation of young Cossacks for sword fighting, the ability to shoot with rifles, pistols and guns; 2) the order of infantry fire; 3) horse lava offensive; 4) battle by separate detachments; 5) use of a mobile camp. 3. The process of leading military education was entrusted to senior officials of the Cossack state, and the solution of specific issues was the task of the military osavul and his assistants. ; У статті розглянуто становлення управління військової освітою у козацько-гетьманській державі. Показано, що основою військового виховання були козацько-лицарські традиції, ідеї патріотичного виховання молоді, які ґрунтувалися на принципах військової майстерності, героїки та ідеї української державності. Встановлено, що питання управління військовою освітою покладалося на керівництво козацького війська, а основні функції виконував військовий осавул та його помічники. Значна увага військової підготовки приділялась фізичній та воєнній вправі, а також релігійному вихованню.
