SUMMARY: В России, как и в Европе, увлечение научными технологиями документирования социального положения возникает в XVIII и XIX вв. по мере того, как государства начинают проявлять интерес не к территориям или целым общинам, а к отдельным индивидам. Правительство и специально обученные профессионалы изобретают новые технологии социальной интервенции не только для изучения населения, но и для создания научной базы знаний об обществе и отдельных индивидах. Бюрократическое увлечение регулированием и сертификацией породило огромную бумажную лавину, которая стала важным инструментом обеспечения государством общественной безопасности и благополучия, но, одновременно – и ограничением личной свободы. В то же время, практика документации не только ограничивала социальную мобильность и усиливала правительственный контроль, но и укрепляла связь отдельных граждан с социальным телом. Паспорта, послужные списки, а также свидетельства о рождении и браке наделяли подданных империи ощущением отмеченности, признания и принадлежности к чему-то большему, без чего они не смогли бы принимать участие в гражданской жизни.
В своей статье Юджин Аврутин отмечает, что, начиная с эпохи Великих реформ (1860-х – 1870-х гг.), конфликт между "интеграционными" и "репрессивными" аспектами документации стал особенно ярко выраженным в результате кардинальной перестройки российской жизни. Великие реформы создавали беспрецедентные возможности для социального продвижения и профессиональной карьеры почти для всех социальных и этнических групп империи, включая евреев. Российское общество стало более открытым и менее зависимым от наследия традиций и институтов, которые управляли культурой и политикой отдельных общин. Несмотря на организованные усилия по отслеживанию и ограничению пространственной мобильности, вторая половина XIX в. также стала свидетелем роста движения населения, которое ставило под угрозу социальный порядок и стабильность. В результате внутренней еврейской миграции по всей империи возникали новые еврейские общины, немедленно создавая сложности для слаборазвитой и малочисленной провинциальной бюрократии. Что касается главных промышленных центров, нелегальная миграция евреев, крестьян и прочих маргинальных групп захлестнула и без того перенаселенное городское пространство. Эти два процесса препятствовали попыткам самодержавия контролировать перемещение между провинцией и промышленными центрами и стимулировали усилия по идентификации и документации населения империи. В статье подробно анализируются имперское законодательство и практики учета еврейского населения.
The article notes that today the crime hit all spheres of Ukrainian society. In this regard, it is important to study in depth the nature, causes, effects and trends of this social phenomenon, which has both scientific and practical significance. It should serve as a basis for improvement of social relations and institutions of civil society, social norms and practice of their application, to strengthen the system of social control, the consistent implementation of measures of moral and legal education, prevention and social responsibility. All of them are intended to ensure maximum protection of the individual, the satisfaction of the interests of citizens, democratization and humanization of our society.The sociological approach goes with the primacy of social relations and relations of legal norms. The nature of social relations and determines the system of legal norms, and their degree of violation (compliance), and the «form» of the response of society to the offense.The concept of the crime — a key category of sociology of criminal law. She puts in a logical link social relations, on the one hand, and criminal law, the effectiveness of its mechanism of action and social — of the other. This methodological function — to be a link that mediates between public relations and legal norm, and thus between sociology and law — theoretical reflection of the real scene of the crime in society.No less important is the correct understanding of the crime and the practice of law enforcement agencies. After all, what kind of content will be invested in this concept, and the choice depends on the social and legal measures for the prevention of offenses and the content of the work to improve the effectiveness of criminal law, and in the end, the organization of the implementation of punishment as a means of correcting and reeducation.In terms of logical sequence sociological concept of crime is preceded by its legal definition.For objective properties of the offense — infringement of a particular person on a permanent social order of relationships between people, groups, between the collective and the individual.Investigate the crime must be first and foremost as a social fact.Sociological evidence of a crime is a particular way of infringement of formed social order, especially the subject of socially dangerous acts. Crime covers only those actions that objectively violate or may violate the prevailing social relations.From the point of view of sociology there is a multidimensional approach to the investigation of crime. It is concerned not only a social danger, but also the positive role of crime in society ; Отмечено, что характер общественных отношений определяет и систему правовых норм, и степень их соблюдения, и «форму» реагирования общества на правонарушение. С точки зрения логической последовательности социологическое понятие преступления предшествует его юридическому определению. Исследовать преступление необходимо в первую очередь как социальный факт. Выделены социологические признаки преступления, такие как специфический способ посягательства на сформированный социальный порядок, особенности субъекта общественно опасного действия. С точки зрения социологии имеет место многомерный подход к исследованию преступления. Ее интересует не только социальная опасность, но и положительная роль преступления в общественной жизни ; Висвітлюються основні причини, негативні наслідки злочинності, здійснюється аналіз проблем профілактики злочинності, визначаються основні недоліки та причини малоефективної боротьби зі злочинністю в Україні
The author has analyzed the procedure of formation of the Central Rada in the first months of its activity. The author has considered the methods, by which the composition of the Central Rada was provided with a territorial representation and the representation of political parties and public organizations that existed at that time in Ukraine. The study of social status, national accessory, party membership of the Central Rada suggests that it was a fairly representative body expressing the will and interests of Ukrainian people. On this basis it is concluded that the Central Rada has been rapidly transformed from public and political authority into revolutionary Parliament of Ukraine and as such was entitled to put forward the problems of constitutional character, such as the problem of the autonomy of Ukraine. ; Проанализирован порядок формирования Центральной Рады, раскрыты способы обеспечения в ее составе территориального представительства и представительства политических партий и общественных организаций. В контексте выявления Центральной Радой воли украинского народа исследованы социальное положение, национальная принадлежность и партийный состав её членов. Сделан вывод, что Центральная Рада постепенно трансформировалась в революционный парламент Украины. ; Проаналізовано порядок формування Центральної Ради, розкрито засоби забезпечення в її складі територіального представництва та представництва політичних партій і громадських організацій. У контексті виявлення Центральною Радою волі українського народу досліджено соціальний стан, національну приналежність і партійний склад її членів. Зроблено висновок, що Центральна Рада поступово перетворилася в революційний парламент України.
В статье автором предпринята попытка рассмотреть зарождение института выборов органов местной власти на Руси в период IX-XV веков. Автор определил, что зарождение выборных начал следует связывать с древнерусской вечевой деятельностью. Рассмотрен порядок избрания князя, социальный состав вече, причины упадка вечевого устройства. ; In the article the author undertakes the attempt to consider the origin of the institution of elections to the local government body in the IX-XV centuries Russia. It is stated that the origin of electoral principles should be connected with the activity of Old Russian veche. Accordingly the procedure of the prince electing, veche social status, the causes of veche institute decaying are described
The social order of modern highly dynamic society is the order of self-organization. Ability to self-organization is a prerequisite for the viability of highly dynamic systems. All modern societies differ from each other by the degree of self-organization of a social order, which is the higher as the greater the degree of involvement of adult members of society in the development and adoption of decisions binding on all members of society.The development of Ukraine puts forward the problem of establishing a self-organizing social order, which will lead to genuine (not declarative) democracy. The changes, taking place in Ukraine, are denoted by the term «transformation», which characterizes the high degree of non-equilibrium of the system that goes from the old to the new social order, in the absence of more or less distinct outlines of the new one. This state of the system is accompanied by a significant weakening of the influence of social institutions. Sustainable institutional order is impossible. Numerous social orders are established. These social orders are formed and transformed by social practices. Social practice is a form of implementation of the institute. Changing typical behaviors of individuals leads to the transformation of social practices, which does not change the institution, but affects the implementation of its functions.The author focuses on the role of education in the process of establishing self-organizing social order. Education considered as a special social practice, which involves the creation of specific communications and interactions, methods of harmonizing and designing social meanings and actions within which certain habitus as the product of this practice. At the same time, habitus generate practices of individuals and groups.After the A. Reckwitz, author consider educational practice as consisting of the following components and elements: (1) forms of bodily activity, constructed by authority and demonstrating as belonging to the status , and the distance between the status of those who teach and those who study; (2) forms of mental activity (as cognitive practices, cognitive styles of participants educationally process; (3) things and their use as elements of the material component of the educational environment; (4) background and motivational knowledge as types of implicit knowledge; (5) state of emotions as derivatives of ethos (non-material component of the educational environment of an educational institution).Regarding modern Ukrainian society, given its democratization as a process of establishing a self-organizing social order, educational practice should generate habitus of «freedom and creativity» (P. Bourdieu). In connection with such representations, an important question are updated: what changes should be made with components and elements of educational practice in order to transformed habitus (as a result of these changes) produce practices that will form the basis for self-organizing social order?The search for answers to this question determines the direction of further author's scientific activity. ; Осмыслено социетальные изменения, происходящие в современном украинском обществе, и роли образования как их катализатора. Такие изменения рассматриваются как процессы образования и преобразования социального порядка. Социальный порядок современного высокодинамичного общества охарактеризованы как порядок самоорганизации. Подчеркивается, что способность к самоорганизации является необходимым условием жизнеспособности высокодинамических систем. Установлено, что все современные общества отличаются друг от друга степенью самоорганизованности социального порядка, которая тем выше, чем больше степень причастности взрослых дееспособных членов общества к выработке и принятию решений, обязательных для выполнения всеми членами общества. Отмечается, что развитие Украины, как современного общества, выдвигает на первый план проблему установления самоорганизационного социального порядка, что, по мнению автора, приведет к настоящей (не декларативной) демократии. Оценвается роль образования в процессе установления такого порядка. При этом образование рассматривается как особая, социализационная, социальная практика, предусматривающая создание специфических коммуникаций и взаимодействий, способов согласования и оформления социальных смыслов и действий, в рамках которых формируются определенные габитусы, которые необходимы для установления порядка самоорганизации. ; Осмислено соцієтальні зміни, що відбуваються в сучасному українському соціумі, та ролі освіти як їх каталізатора. Такі зміни розглядаються як процеси творення та перетворення соціального порядку. Соціальний порядок сучасного високодинамічного суспільства охарактеризовано як порядок самоорганізації. Зазначено, що здатність до самоорганізації є необхідною умовою життєздатності високодинамічних систем. Встановлено, що всі сучасні суспільства відрізняються одне від одного ступенем самоорганізованості соціального порядку, який є тим вищим, чим більшою є міра причетності дорослих дієздатних членів суспільства до вироблення та прийняття рішень, обов'язкових для виконання всіма членами суспільства. Наголошено, що розвиток України, як одного з сучасних суспільств, висуває на перший план проблему встановлення самоорганізаційного соціального порядку, що, на думку авторки, приведе до справжньої (не декларативної) демократії. Оцінюється роль освіти в процесі встановлення такого порядку. При цьому освіту розглянуто як особливу, соціалізаційну, соціальну практику, що передбачає створення специфічних комунікацій і взаємодій, способів узгодження й оформлення соціальних смислів і дій, у межах яких формуються певні габітуси, яких потребує порядок самоорганізації.
Данная работа представляет собой результат эмпирического исследования благотворительности малого и среднего бизнеса в российском малом городе. Под благотворительностью бизнеса в статье понимается несистематическое оказание бизнесом помощи нуждающимся. Цель работы — выявление мотивов и барьеров участия малого и среднего бизнеса в благотворительности. Для объяснения существования и развития благотворительности малого и среднего бизнеса используются критическая тео-рия, теории солидарности, а также модели обмена привилегий на лояльность. Критическая теория интерпретирует консенсус между бизнесом и его стейкхолдерами через формирование идеологии, выгодной бизнесу. Благотворительность бизнеса рассматривается как средство построения положительного имиджа, приносящее выгоды для бизнеса в долгосрочной перспективе. Теории солидарности объясняют благотворительность существованием норм «общинности», которым должен соответствовать предприниматель, будучи членом местного сообщества. В модели обмена привилегий на лояльность, основанной на идее патримониального господства (М. Вебер), благотворительность объясняется наличием ресурсных обменов между властью и местным бизнесом. Эмпирической базой исследования являются 21 полуструктурированное интервью с руководителями малого и среднего бизнеса и 13 интервью с руководителями некоммерческих, бюджетных организаций, c представителями власти, местными СМИ. Исследование было проведено в 2015−2016 гг. в одном из российских малых городов путём двух выходов в поле. Установлено, что в рамках покрытого выборкой поля существование или отсутствие благотворительности бизнеса зависит от выстраивания баланса отношений между бизнесом, локальным сообществом и местными властями. Объёмы и устойчивость благотворительности отличаются в зависимости от того, какой из секторов оказывает влияние на благотворительность. Так, локальное сообщество в малом городе задаёт стабильный социальный порядок осуществления благотворительности, однако личная благотворительность невелика по масштабам. Наиболее же устойчивые и значимые благотворительные пожертвования возможны при запросах власти. Однако такие запросы осуществимы только при наличии ответных ресурсов бизнесу со стороны властей. ; The paper presents the results of an empirical study on the charity of smalland medium-sized businesses in a small Russian town. The aim of this article is to reveal motivations and barriers for smalland medium-sized businesses to participate in charitable activities. By the charity of a business, we mean a non-systematic provision of financial support to those in need. Different theoretical approaches are applied to explain the motivations for charitable activity in business. Critical theory implies that charity is used as an ideological tool aiming for a positive public image. Theories of solidarity conceptualize charity as a moral obligation to conform to the norms of the community. In the model of patrimonial domination, the authority distributes privileges in exchange for loyalty. This study was conducted in 2015-2016 in a small Russian town; 21 semi-structured interviews were carried out with the owners of smalland medium-sized businesses. In addition, 13 interviews were conducted with recipients of business donations and experts in the field of charity (including leaders of non-profit organizations, schools, local media, and government representatives). The empirical results show that business charity is a result of the relationships between businesses, the local community, and local authorities. The local community sets a stable social order of charity in a small town. However, the most stable and significant charitable donations from businesses are possible only in the system of patrimonial exchanges.
The article raises the question of the relation of sociology to modern wars. Scientific knowledge in the modernist and postmodern era is actively exploited by states and governments to enhance the country's defense capability. The author comes to the conclusion that the turn of sociology has come. During the Second World War, the US government has attracted representatives of the social sciences to research in defense, including such well-known scholars as Paul Lazarsfeld, Elmo Roper, Louis Guttman, Renss Likert and others. The latest type of war, which the modern Russian-Ukrainian hybrid war fully complies with, requires a lot of specific social knowledge. It forms the theoretical foundation for non-military instruments of the hybrid war. Every such instrument should harm the enemy's society, destroy the social order and change the consciousness of the population. The maximum task is to achieve a victory before the first shot. The article examines four concepts that have been actively developed since the beginning of zero years by social researchers in the interests of the army and special services: 1) network theory, 2) the theory of controlled chaos, 3) cognitive warfare, 4) the concept of reflexive management. All of them have found practical application in operation «russian spring», which marked the beginning of the active phase of the war in 2014. The question of moral responsibility of social scientists both from the side of the aggressor country and the country that fights sovereignty and freedom is raised. ; В статье поднимается вопрос об отношении социологии к современным войнам. Научное знание в эпохи модерна и постмодерна активно эксплуатируется государствами, правительствами в целях усиления обороноспособности стран. Автор приходит к выводу, что наступает черед социологии. Во времена Второй мировой войны американское правительство привлекло представителей социальных наук к исследовательской деятельности в интересах обороны, в т.ч. известных ученых – Пауля Лазарсфельда, Элмо Роупера, Луиса Гуттмана, Ренсиса Лайкерта и др. Новейший тип войны, которому полностью соответствует современная российско-украинская война, требует специфичного социального знания, образующего теоретический фундамент невоенных инструментов гибридной войны. Каждый такой инструмент должен быть способным нанести вред социуму противника, разрушать социальный порядок и изменять сознание населения. Максимальное задание – достичь победы еще до первого выстрела. В статье рассмотрены четыре концепции, которые активно разрабатывались с начала нулевых годов российскими социальными исследователями в интересах армии и спецслужб: 1) сетевая теория, 2) теория управляемого хаоса, 3) когнитивная война, 4) концепция рефлексивного управления. Все они нашли свое применение в кампании «русская весна», с которой началась активная фаза войны в 2014 г. Ставится вопрос о моральной ответственности социальных ученых как со стороны страны-агрессора, так и страны, которая борется за свой суверенитет и свободу. ; У статті піднімається питання відношення соціології до сучасних воєн. Наукове знання в епоху модерну і постмодерну активно експлуатується державами, урядами в цілях посилення обороноздатності країн. Автор доходить висновку, що настала черга соціології. За часів Другої світової війни американський уряд залучив представників соціальних наук до дослідницької діяльності в інтересах оборони, серед яких такі відомі вчені, як Пауль Лазарсфельд, Елмо Роупер, Луіс Гуттман, Ренсіс Лайкерт та інші. Новітній тип війни, якому повністю відповідає сучасна російсько-українська гібридна війна, потребує специфічного соціального знання, що утворює теоретичний фундамент невійськових інструментів гібридної війни. Кожен такий інструмент має наносити шкоду соціуму супротивника, руйнувати соціальний порядок і змінювати свідомість населення. Максимальне завдання – досягти перемоги до першого пострілу. В статті розглянуто чотири концепції, які активно розроблялися з початку нульових років російськими соціальними дослідниками в інтересах армії та спецслужб: 1) мережева теорія, 2) теорія керованого хаосу, 3) когнітивна війна, 4) концепція рефлексивного управління. Усі вони знайшли практичне застосування в кампанії «руська весна», з якої починалася активна фаза війни у 2014 р. Ставиться питання щодо моральної відповідальності соціальних вчених як зі сторони країни-агресора, так і країни, що виборює суверенітет і свободу.
The pandemic has created a new social order, whose most significant manifestations are the lockdown restrictions, a halt to transportation, and a limit on interstate transport communication. These measures are undertaken by the governments of different countries and enjoy support of their citizens who take the pandemic situation seriously and consider these restrictions to be a necessity. This situation at the peak of these measures in 2020 was perceived as a return to the pre-global state of the world. The enlightenment idea of the humankind unity going through the same stages in its evolution and development, which was fully embodied in the globalisation project, seems to be coming to exhaustion. However, it is not so. The globalisation idea is still developing, one of the principal writings in this direction being K. Schwab's concept of "inclusive capitalism", outlined in the paper "COVID-19: The Great Reset", co-authored by T. Malleret. The paper contains many "correct" positive ideas, among which there is a thesis that the world as we knew it prior to the pandemic is no longer existent and the radical global changes are on a scale that they will be referred to as the "pre-coronavirus" era. Seemingly attractive is Schwab and Malleret's idea of "inclusive capitalism", which is defined by its authors as the individualization-related approach to every human's needs and the involvedness of every human in the management procedures of all production and social processes. However, the transition to inclusive capitalism, according to the authors, is only possible through the transference of power from the state to hypercorporations. Actually it means the development of the globalisation idea at a new stage. The paper conceives the reasons for the reactivation of globalist rhetoric and its content at a new stage of its development. ; Пандемия сформировала новый социальный порядок, наиболее значимыми проявлениями которого стали карантинные меры, прерывание транспортного сообщения, ограничения транспортного сообщения между странами. Эти меры, принимаемые правительствами различных государств, поддерживаются их гражданами, ответственно относящимися к ситуации пандемии и воспринимающими эти ограничения как необходимые. Данная ситуация на пике этих мер в 2020 г. воспринималась как возврат в до-глобальное состояние мира. Казалось, что просвещенческая идея единства человечества, проходящего одни и те же стадии в своей эволюции и в своем развитии, нашедшая полное воплощение в проекте глобализации, приходит к своему исчерпанию. Однако это не так. Идея глобализации продолжает свое развитие, и одним из принципиальных трудов в этом направлении стала концепция «инклюзивного капитализма» К. Шваба, изложенная им в работе, написанной совместно с Т. Маллере, «Ковид-19. Великая перезагрузка». Работа содержит много «верных» позитивных идей, среди которых — тезис о том, что мира таким, каким мы его знали до пандемии, больше не существует, а радикальные изменения всего мира имеют такой масштаб, что о них будут говорить как об эре «до коронавируса». Представляется на первый взгляд привлекательной и такая идея Шваба и Маллере, как идея «инклюзивного капитализма», который авторы трактуют как связанный с индивидуализацией подход к потребностям каждого человека и включенность каждого в процедуры управлениями всеми производственными и социальными процессами. Однако переход к инклюзивному капитализму, как утверждают авторы, возможен только при условии передачи власти от государства к гиперкорпорациям. Но фактически это означает развитие идеи глобализации на новом этапе. В статье осмысливаются причины реактивации глобалистской риторики и ее содержание на новом этапе ее развития.
В статье анализируются заявления верующих Куйбышевской области об открытии храмов Русской православной церкви в 1943-1961 гг. Рассмотрены мотивация к открытию, социальный состав инициаторов, основные процедурные этапы, порядок формирования приходского исполнительного органа, формулировки отказов. Дается сводная статистика ходатайств верующих по сохранившейся светской (фонд Уполномоченного Совета по делам РПЦ при СНК/СМ СССР по Куйбышевской области) и церковной (фонд Куйбышевского епархиального управления) документальной базе. ; The article is devoted to the analysis of Kuibyshev region believers petitions for Orthodox churches opening in 1943-1961. Opening motivations, social cast of initiators, main procedure stages, the way of parochial (curacys) executive body organization, refusal wordings are widely examined in the article. Petition summary statistics is given as well and is based on the survived Secular (Fund of the Council Representative on Russian Orthodox Church affairs at the Council of Peoples commissars / Council of Ministers of the USSR for Kuibyshev region) and Church ( Kuibyshev Eparchial Department Fund) documentary basis.
В статье предлагается рассматривать взаимодействия на рынке жилищной недвижимости как проявление двух аспектов институциональной среды: ситуации, в которой происходят взаимодействия, и игроков жилищного рынка. Исследуется структура факторов, оказывающих влияние на понимание жилищного рынка как арены действия его участников. Анализируется институциональная среда жилищного рынка, понимаемая как социальный и политический порядок, позволяющий выяснить, каким образом и с какой целью участники организуют свои связи с рынком жилищной недвижимости. ; In the article it is proposed to consider the interaction in the house immovable property as the showing of two aspects of the institutional environment: the situation in what the relations take place, and the players of the housing market. The structure of the factors that influence the understanding of housing market as the action area of its participants is researched. The institutional environment of the housing market is also analysed and it understood as social and political order that let find out in which way and for what purpose the participants organize their connections with the house immovable property.
Baskground. One of the priority directions of scientific research in the field of social medicine and health care is the development and substantiation of the best models for the organization of an affordable, high-quality and efficient PHC System in Ukraine, that requires the formation of a state policy of the PHC support and its implementation with taking into account the best international and national experience, opportunities and conditions of the country. The urgency of the problem and the global need for PHC are growing in connection with the unbridled aging of the population and the spread of severe chronic progressive diseases, including those, a treatment of which is ineffective or hopeless. Purpose: to carry through a medical and social analysis of the current legal framework (CLF) of Ukrainian and some international documents regulating the PHC providing organization, that are the basis for the creation and development of affordable, high-quality and efficient PHC System to the population in Ukraine. Materials and methods. In our analysis Ukrainian and international normative and legal documents, scientific literature were used. The following research methods were applied: system-analytical, comparative content analysis, system approach, generalization and grouping. Results. The legal regulation of the provision of PHC to the population of Ukraine at the state level is carried out by the relevant Laws of Ukraine, decrees of the President of Ukraine, resolutions of the Cabinet of Ministers of Ukraine, orders of the Ministry of Health (MOH) of Ukraine and the Ministry of Social Policy of Ukraine. In particular, the Law of Ukraine "On the Basis of the Legislation of Ukraine on Health Care" dated 19.11.1992, No. 2801-XII, for the first time at the legislative level in 2011, palliative care was recognized as a form of medical care, as well as the definition of the term "palliative care" was defined. Provision of PHC to cancer patients and TB patients was foreseen in the relevant Laws of Ukraine, which are not valid today. Currently, only the "National Targeted Social Program for HIV/AIDS Response for 2014-2018" is in force, which was approved by the Law of Ukraine dated 20.10.2014 No.1708-VII, which defined certain tasks related to the organization and access to PHC to people who live with HIV, training the appropriate staff to provide such care. Unfortunately, the tasks defined by these laws were not implemented: the PHC standards to patients in the facilities of palliative and hospice medicine (PCM) of the MOH of Ukraine have not yet been approved, the system of training has not been implemented, etc. Also today, PHC in Ukraine are regulated by a number of departmental regulatory acts, in particular, by Order of the MOH of Ukraine of 21.01.2013 № 41 "On the organization of palliative care in Ukraine", but there is now a significant need to complete and improve this order, taking into account Ukrainian and international development PHC experience, the results of reforming the Health Care System in Ukraine, new WHO documents, Council of Europe, EAPC, ІАНРС. It is important that valid clinical protocols from different nosologies are complemented by sections "PHC" or "Palliative Medical Care and Care at the End of Life", which has both practical and legal significance. Of particular importance is the Order of the Ministry of Social Policy of Ukraine dated January 29, 2016, No. 58 "On Approval of the State Standard of Palliative Care", which regulates the activities of social protection institutions for the provision of PHC to patients in outpatient settings and at home, and other orders. Conclusions. 1. The content-analysis of the current Laws of Ukraine and some documents of WHO, the Council of Europe, ЕАРС, ІАНРС and other authoritative international institutes on the PHC organization allowed us to identify positive trends, in particular, the legislative approval of palliative care in Ukraine as a type of medical care, but only in relation to incurable patients with limited predictive life expectancy, and this fact goes in to a discrepancy with modern international documents. 2. The main shortcomings of the acts regulating the PHC organization delivery in Ukraine are the lack of systematic and coordinated regulatory norms, the uncertainty of the criteria of PPs with different nosologies, the lack of mechanisms for determining the status of PPs, the problems of the organization of the PHC providing for incurable sick in both in-patient and out-patient conditions and at home. 3. The aforecited statements require the urgent development and approval of the Order "About the Procedure for the Providing of Palliative Medical Care to the Population in Ukraine and the List of Medical Indications for Its Delivery" by the MOH of Ukraine, in which mechanisms and coordination of the various levels of medical care providing, standards of palliative care and maintenance of various category of PPs, criteria for the status of PPs definition, etc should be determined. 4. In order to optimize Ukrainian legislation in its part of the PHC providing organization to the population of Ukraine, there is an urgent need for the elaboration and adoption of a Law of Ukraine "About Palliative Care" by Ukrainian Parliament, in which the priorities of state policy, adequate financing of PHC from the State and Regional Budgets and extrabudgetary sources, clearly outline the system of such type of care, determine the state regulation of the provision of PHC, provide a systemicity, continuity and structuring of Ukrainian PHC, help to eliminate inter-departmental barriers on personnel policy issues, provide motivation for specialists in PHC training, PPs and their families with adequate drugs, care facilities, social, psychological and spiritual support etc. 5. An extremely urgent task that will ensure the development of an accessible, high-quality and efficient PHC System is the development and approval of the "State Social Program for the Development of Palliative and Hospice Care in Ukraine" by the Cabinet of Ministers of Ukraine and Parliament of Ukraine. This document will help to realize a right of palliative patients and their families members for appropriate quality of life and its worthful ending. ; Актуальность. Одним из приоритетных направлений научных исследований в области социальной медицины и организации здравоохранения является разработка и обоснование оптимальных моделей организации доступной, качественной и эффективной системы паллиативной и хосписной помощи (ПХП) населению в Украине, что требует формирования государственной политики поддержки ПХП и внедрение оптимальной нормативно-правовой базы (НПБ), которая учитывает лучший международный и национальный опыт, возможности и условия страны. Глобальная потребность в ПХП будет и дальше возрастать в связи с неуклонным старением населения и распространением тяжелых хронических прогрессирующих заболеваний, в т.ч. в терминальной стадии их развития, лечение которых, направленное на излечение (выздоровление пациента), является неэффективным или бесперспективным. Цель исследования: осуществление медико-социального анализа действующей НПБ Украины и некоторых международных документов, регулирующих организацию оказания ПХП, что является основой для создания и развития доступной, качественной и эффективной системы ПХП в Украине. Материалы и методы. В работе были использованы отечественные и международные нормативно-правовые документы, отечественная и зарубежная научная литература и применены следующие методы исследования: системно-аналитический, сравнительный контент-анализ, системного подхода, обобщения и группировки. Результаты. Правовое регулирование оказания ПХП населению Украины на государственном уровне осуществляется Конституцией Украины, соответствующими Законами Украины, указами Президента Украины, постановлениями Кабинета Министров Украины, приказами Министерства здравоохранения (МЗ) Украины и Министерства социальной политики Украины. В частности, в 2011 году Законом Украины «Основы законодательства Украины о здравоохранении» от 19.11.1992 года № 2801-XII впервые на законодательном уровне паллиативная помощь была определена как вид медицинской помощи, а также дано определение понятия «паллиативная помощь». Оказание ПХП онкологическим больным и больным туберкулезом было предусмотрено в соответствующих законах Украины, которые сегодня не действуют. На сегодня действует только «Общегосударственная целевая социальная программа противодействия ВИЧ-инфекции/СПИДа на 2014-2018 годы», которая была утверждена Законом Украины от 20.10.2014 № 1708-VII, в которой определены конкретные задачи по обеспечению организации и доступа к ПХП людям, живущих с ВИЧ, подготовка соответствующих кадров для оказания такой помощи. К сожалению, задачи, которые были определены этими законами не были выполнены: стандарты оказания ПХП больным в условиях учреждений паллиативной и хосписной медицины (ПХМ) МОЗ Украины до сих пор не утвердило, система подготовки кадров не внедрена и т. д. Также сегодня ПХП в Украине регулируется рядом ведомственных нормативно-правовых актов, в частности, приказом МЗ Украины от 21.01.2013 № 41 «Об организации паллиативной помощи в Украине», но сейчас существует значительная потребность дополнить и усовершенствовать этот приказ, учитывая украинский и международный опыт развития ПХП, результаты реформирования системы здравоохранения в Украине, новые документы ВОЗ, Совета Европы, ЕАРС, ІАНРС. Важно, чтобы действующие клинические протоколы по разным нозологиям были дополнены разделами «ПХП» или «Медицинская помощь и уход в конце жизни», что имеет как практическое, так и юридическое значение. Чрезвычайно важным является приказ Министерства социальной политики Украины от 29.01.2016 № 58 «Об утверждении Государственного стандарта паллиативного ухода», регламентирующий деятельность учреждений социальной защиты населения в вопросах предоставления паллиативного ухода пациентам в амбулаторных условиях и на дому, и другие приказы. Выводы. 1. Контент-анализ действующей НПБ Украины и некоторых документов ВОЗ, Совета Европы, ЕАРС, ІАНРС и других авторитетных международных организаций по вопросам организации оказания ПХП населению позволил определить положительные тенденции, в частности законодательное определение в Украине паллиативной помощи как вида медицинской помощи, которая применяется только в отношении инкурабельных больных с ограниченным прогнозом продолжительности жизни, что не соответствует современным международным документам. 2. Основными недостатками законодательных и нормативно-правовых актов, регламентирующих организацию оказания ПХП в Украине, является отсутствие системности и скоординированности регулирующих норм, неопределенность критериев паллиативных пациентов (ПП) с различными нозологиями соответствующими клиническими протоколами, отсутствие механизмов определения статуса ПП, недостаточно решены проблемы организации оказания ПХП инкурабельным больным как в стационарах заведениях ПХМ, так и в амбулаторно-поликлинических условиях и дома, что требует оптимизации нормотворческой деятельно МЗ Украины и скоординированности разрабатываемых нормативно-правовых актов, с действующими постановлениями КМУ, приказами Министерства социальной политики Украины и других органов государственной власти. 3. Указанное выше требует неотложной разработки и утверждения МЗ Украины приказа «О порядке оказания паллиативной медицинской помощи населению в Украине и Переченя медицинских показаний для ее оказания», который определит и обеспечит механизмы и скоординированность различных уровней оказания медицинской помощи, стандартов паллиативного лечения и содержания различных категорий ПП, критерии определения и порядок предоставления статуса ПП, особенности ПП детского и старческого возраста и т. п. 4. С целью оптимизации отечественного законодательства по организации оказания ПХП и паллиативного ухода в Украине есть необходимость в разработке и принятию Верховным Советом Украины отдельного Закона Украины «О паллиативной помощи», который должен определить приоритеты государственной политики, обеспечить адекватное финансирование ПХП и паллиативного ухода из Государственного и региональных бюджетов и внебюджетных источников, четко очертить систему такой помощи, главные аспекты межведомственной координации в этой области, определить порядок государственного регулирования оказания ПХП и основные требования к учреждентям ПХМ, а также обеспечить системность, преемственность и структурированность отечественного законодательства в области ПХП и паллиативного ухода, способствовать устранению межведомственных барьеров, с четким определением юридической, медицинской, социальной составляющей ПХП. 5. Очень актуальной задачей, которая обеспечит развитие доступной, качественной и эффективной системы ПХП, является разработка и утверждение Кабинетом Министров Украины и Верховным Советом Украины «Государственной целевой социальной программы развития паллиативной и хосписной помощи населению в Украине», что позволит реализовать право паллиативных больных и членов их семей на соответствующее качество жизни и достойне его завершение. ; Актуальність. Одним з пріоритетних напрямів наукових досліджень у галузі соціальної медицини і організації охорони здоров'я є розробка та обґрунтування оптимальних моделей організації доступної, якісної та ефективної системи паліативної та хоспісної допомоги (ПХД) населенню в Україні, що потребує формування державної політики підтримки ПХД та впровадження оптимальної нормативно-правової бази (НПБ), яка враховує кращий міжнародний і національний досвід, можливості та умови країни. Глобальна потреба у ПХД буде і далі зростати у зв'язку з неухильним постарінням населення і поширенням важких хронічних прогресуючих захворювань, у т.ч. у термінальній стадії їх розвитку, лікування яких, що спрямоване на вилікування (одужання пацієнта), є неефективним або безперспективним. Мета дослідження: здійснення медико-соціального аналізу чинної НПБ України і деяких міжнародних документів, які регулюють організацію надання ПХД, що є основою для створення і розвитку доступної, якісної та ефективної системи ПХД населенню в Україні. Матеріали та методи. У роботі були використані вітчизняні та міжнародні нормативно-правові документи, вітчизняна та зарубіжна наукова література та застосовані наступні методи дослідження: системно-аналітичний, порівняльний контент-аналіз, системного підходу, узагальнення та групування. Результати. Правове регулювання надання ПХД населенню України на державному рівні здійснюється Конституцією України, відповідними Законами України, указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства охорони здоров'я (МОЗ) України та Міністерства соціальної політики України. Зокрема, у 2011 р. Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19.11.1992 року № 2801-XII вперше на законодавчому рівні паліативну допомогу було визнано як вид медичної допомоги, а також дано визначення поняття «паліативна допомога». Надання ПХД онкологічним хворим та хворим на туберкульоз було передбачене у відповідних Законах України, які сьогодні не чинні. На сьогодні чинна лише «Загальнодержавна цільова соціальна програма протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2014-2018 роки», що була затверджена Законом України від 20.10.2014 № 1708-VII, якою визначені певні завдання щодо забезпечення організації та доступу до ПХД людям, які живуть з ВІЛ, підготовка відповідних кадрів для надання такої допомоги. На жаль, завдання, що були визначені цими законами не були виконані: стандарти надання ПХД хворим в умовах закладів паліативної і хоспісної медицини (ПХМ) МОЗ України досі не затвердило, система підготовки кадрів не впроваджена тощо. Також сьогодні ПХД в Україні регулюється низкою відомчих нормативно-правових актів, зокрема, наказом МОЗ України від 21.01.2013 № 41 «Про організацію паліативної допомоги в Україні», але зараз існує значна потреба доповнити і удосконалити цей наказ, враховуючи український і міжнародний досвід розвитку ПХД, результати реформування системи охорони здоров'я в Україні, нові документи ВООЗ, Ради Європи, ЕАРС, ІАНРС. Важливо, щоб чинні клінічні протоколи з різних нозологій були доповнені розділами «ПХД» або «Медична допомога і догляд наприкінці життя», що має як практичне, так і юридичне значення. Надзвичайно важливим є наказ Міністерства соціальної політики України від 29.01.2016 № 58 «Про затвердження Державного стандарту паліативного догляду», який регламентує діяльність закладів соціального захисту населення у питаннях надання паліативного догляду пацієнтам в амбулаторних умовах і вдома, та інші накази. Висновки. 1. Контент-аналіз чинної НПБ України та деяких документів ВООЗ, Ради Європи, ЕАРС, ІАНРС та інших авторитетних міжнародних організацій з питань організації надання ПХД населенню дозволив визначити позитивні тенденції, зокрема законодавче затвердження в Україні паліативної допомоги як виду медичної допомоги, яка застосовується тільки стосовно інкурабельних хворих з обмеженим прогнозом тривалості життя, що має невідповідність з сучасними міжнародними документами. 2. Основними недоліками законодавчих та нормативно-правових актів, що регламентують організацію надання ПХД в Україні, є відсутність системності і координованості регулюючих норм, невизначеність критеріїв паліативних пацієнтів (ПП) з різними нозологіями відповідними клінічними протоколами, відсутність механізмів визначення статусу ПП, недостатньо вирішені проблеми організації надання ПХД інкурабельним хворим як в стаціонарних закладах ПХМ, так і в амбулаторно-поліклінічних умовах та вдома, що потребує оптимізації нормотворчої діяльності МОЗ України і координованості нормативно-правових актів, що розробляються, з чинними постановами КМУ, наказами Міністерства соціальної політики України та інших органів державної влади. 3. Зазначене вище вимагає нагальної розробки та затвердження МОЗ України наказу «Про порядок надання паліативної медичної допомоги населенню в Україні та Перелік медичних показань для її надання», що визначить та забезпечить механізми та скоординованість різних рівнів надання медичної допомоги, стандартів паліативного лікування та утримання різних категорій ПП, критерії визначення та порядок надання статусу ПП, особливості ПП дитячого і старечого віку тощо. 4. З метою оптимізації вітчизняного законодавства щодо організації наданні ПХД та паліативного догляду в Україні є нагальна потреба розробки і прийняття Верховною Радою України окремого Закону України «Про паліативну допомогу», який мав би визначити пріоритети державної політики, забезпечити адекватне фінансування ПХД та паліативного догляду з Державного і регіональних бюджетів та позабюджетних джерел, чітко окреслити систему такої допомоги, головні аспекти міжвідомчої координації у цій галузі, визначити порядок державного регулювання надання ПХД й основні вимоги до закладів ПХМ, а також забезпечити системність, наступність та структурованість вітчизняного законодавства у галузі ПХД та паліативного догляду, сприяти усуненню міжвідомчих бар'єрів, із чітким визначенням юридичної, медичної, соціальної складової ПХД. 5. Надзвичайно актуальним завданням, що забезпечить розвиток доступної, якісної та ефективної системи ПХД, є розробка та затвердження Кабінетом Міністрів України та Верховною Радою України «Державної цільової соціальної програми розвитку паліативної та хоспісної допомоги населенню в Україні», що дозволить реалізувати право паліативних хворих і членів їх родин на належну якість життя і гідне його завершення.
В статье раскрывается эстетическое измерение политического процесса. Показано влияние рыночных отношений, экономического кризиса и концентрации власти на избирательный процесс. Дана характеристика социальным вызовам, с которыми сталкиваются журналисты в процессе профессиональной деятельности. Вызов первый испытание рынком. Рынок предлагает журналисту быть одновременно и продавцом и товаром. Вызов второй испытание кризисом. На смену политическим идеалам приходят идеалы заказчиков. Ощущается необходимость поиска новых горизонтов осмысления политического. Возникает потребность в разработке канонов принципов политизированного мышления. Реальность подсказывает контуры нового способа осмысления политики. Наблюдения свидетельствуют, что публичная политика перестаёт быть ареной столкновения полярных социальных сил и превращается в одну из форм искусства. Вызов третий испытание властью. В этом случае власть становится предметом самоценности. Ареной борьбы оказываются средства массовой информации. В статье выявлена зависимость между стадиями избирательного процесса и профессиональной деятельностью журналистов. Раскрыты профессиональные компетентности журналиста, специализирующегося в области описания избирательного процесса. Дана характеристика профессиональных ролей журналистасоциолога, журналиста-идеолога, журналиста-сенсатора, журналиста имиджмейкера, журналистов, легитимирующих и делегитимирующих существующий политической порядок. ; The article reveals the aesthetic dimension of the political process. The author shows the influence of market relations, the economic crisis and power concentration on the electoral process and describes the characteristics of the social challenges that journalists face in their professional activity. The first challenge is the market test. The market offers a journalist to be both the seller and the goods. The second challenge is the crisis test. Customers' ideals replace political ideals. There is a need to search for new horizons to comprehend the current political course and to develop the canons of the principles of politicized thinking. Reality dictates new policy thinking contours. Observations suggest that public policy quits being a collision arena for polar social forces and transforms into a form of art. The third challenge is the power test. In this case, power becomes a matter of self-worth. Mass media become the arena of struggle. The paper reveals the relationship between the stages of the electoral process and the journalists' professional activities, and presents the professional competences of the journalists, who specialize in covering election campaigns. The author characterizes the professional roles of a journalist-sociologist, journalist-ideologist, journalist-sensator, journalist-imagemaker and journalists, legitimating and illegitimating the existing political order
Abstracts Masudul Alam Choudhury agrees that fundamental thinking to construct a new knowledge base is needed when scientific and social conditions tend to be closed and monopolistic. The construction is expected to be able to dismantle the structural veil to find an alternative foundation and format that can be expected to realize social justice. For this reason, law, economics, and social paradigm can be effective instruments. In contrast to Choudhury, Karl Marx emphasized the existence of a new, rational-material awareness that dimensioned an economic struggle based on class consciousness, historical dialectics, and materialism as the choice of objectives above. This awareness can be grown contextually, by moving the oppressed to demand equality. So the legal, economic, and political foundations can change. While Choudhury focuses more on the transcendental dimension of the divine (tauhid paradigm) which is interpreted comprehensively and totally to dismantle the legal, economic, and social order. Thus, the legal, economic, and political infrastructure rests on fairness and productivity that remains competitive. The values that are in the divine foundation are arranged in the building of law and ethics (morals) to be integrated into the institution towards the desired reconstruction. However, Choudhury's ideas remain normative and fail to be translated. It is too utopian. Keywords: historical-dialectical materialism, usury, exploitation, monotheism paradigm. AbstrakMasudul Alam Choudhury sependapat bahwa pemikiran fundamental untuk membangun basis pengetahuan baru diperlukan ketika kondisi ilmiah dan sosial cenderung tertutup dan monopolistik. Pembangunan tersebut diharapkan mampu membongkar kerudung struktural untuk menemukan alternatif pondasi dan format yang diharapkan dapat mewujudkan keadilan sosial. Oleh karena itu, paradigma hukum, ekonomi, dan sosial dapat menjadi instrumen yang efektif. Berbeda dengan Choudhury, Karl Marx lebih menekankan adanya kesadaran material rasional baru yang berdimensi perjuangan ekonomi berdasarkan kesadaran kelas, dialektika historis dan materialisme sebagai pilihan tujuan di atas. Kesadaran ini bisa ditumbuhkan secara kontekstual dengan menggerakkan kaum tertindas untuk menuntut kesetaraan. Jadi landasan hukum, ekonomi dan politik bisa berubah. Sedangkan Choudhury lebih menitikberatkan pada dimensi transendental ketuhanan (paradigma tauhid) yang dimaknai secara komprehensif dan menyeluruh untuk membongkar tatanan hukum, ekonomi dan sosial. Dengan demikian, infrastruktur hukum, ekonomi dan politik bertumpu pada keadilan dan produktivitas yang tetap kompetitif. Nilai-nilai yang ada dalam landasan ketuhanan ditata dalam bangunan hukum dan etika (akhlak) untuk diintegrasikan ke dalam institusi menuju rekonstruksi yang diinginkan. Namun, ide Choudhury tetap normatif dan gagal diterjemahkan. Itu terlalu utopis.Kata kunci: Materialisme Historis-Dialektik; Riba; Eksploitasi; Paradigma Tauhid АннотацияМасудул Алам Чоудхури согласен с тем, что фундаментальное мышление необходимо для создания новой базы знаний, когда научные и социальные условия имеют тенденцию быть закрытыми и монополистическими. Ожидается, что создание такой базы сможет демонтировать структурную завесу и найти альтернативные основы и форматы, которые, как ожидается, позволят реализовать социальную справедливость. Следовательно, правовая, экономическая и социальная парадигмы могут быть эффективными инструментами. В отличие от Чоудхури, Карл Маркс больше подчеркивал существование нового рационального материального сознания с измерениями экономической борьбы, основанными на классовом сознании, исторической диалектике и материализме как на выбранных выше целях. Это осознание можно усилить в контексте, мобилизуя угнетенных на требование равенства. Так что правовая, экономическая и политическая основы могут измениться. Между тем, Чоудхури больше сосредотачивается на трансцендентном измерении божественности (парадигма таухид – божественное единство), которая интерпретируется всесторонне и тщательно, чтобы разрушить правовой, экономический и социальный порядок. Таким образом, правовая, экономическая и политическая инфраструктура опирается на справедливость и производительность, которые остаются конкурентоспособными. Ценности, которые существуют в божественном основании, изложены в правовом и этическом (ахлакском) здании для интеграции в учреждения для желаемой реконструкции. Однако идеи Чоудхури оставались нормативными и не претворялись в жизнь. Это слишком утопично.Ключевые Слова: Историко-Диалектический Материализм; Ростовщичество; Эксплуатация; Парадигма Таухид
В статье автор анализирует взгляды на проблему «ментальных революций» Робера Мандру, представителя второго поколения школы «Анналов». Вклад Р. Мандру в исследование феномена ментальностей, и, в частности, феномена «ментальных» революций, огромен. Именно благодаря ему французская новая историческая наука поменяла свое название с исторической психологии на историю ментальностей, а в междисциплинарных гуманитарных исследованиях советского периода начала разрабатываться тематика ментальности. Р.Мандру исследует бесшумную «ментальную революцию» XVII в. Речь идет о перемене отношения к проблеме ведовства вообще у французских интеллектуалов, среди которых – парламентарии, представители опытной науки, особенно медицины. Реконструкция революционных ментальных изменений во Франции эпохи раннего Нового времени проводится по трем измерениям – человеческому, социальной среды и видов деятельности. Базовая ментальная стратегия (demarche mentale essentielle) людей раннего Нового времени — обращение за помощью ко всемогущему божеству, в руках которого находится судьба всех людей и вещей. Каждый социальный класс, профессиональная и религиозная группа были носителями своего характерного ментального кругозора, который складывается из знаний о природе и человеке, верований, стереотипов, предрассудков, полученных в результате воспитания в семье и обществе, и т.д. Существует диалектическая взаимосвязь между структурами с медленной эволюцией (обычаи) и коньюнктурами, т.е. сменяющимися видами психологического климата, в которых проявлялись кризисы, зрели крупные проблемы, выражавшие эволюцию ментальностей большой протяженности. Область ментальных коньюнктур это область авангарда, наиболее восприимчивой к обновлениям части общества, особенно людей дела, интеллектуалов, ремесленников. Ментальные коньюнктуры сродни экономическим, они разнятся по длительности. Очевидно, что при определении ментального климата нужно обращаться и к материальной коньюнктуре: голод или хороший урожай, недостаток денег или их изобилие, эпидемии или относительный санитарный порядок.