Suchergebnisse

The article deals with the theoretical and source-related block of issues related to the Ottoman archaeology of the Crimea, as a special scientifi c discipline that studies the material antiquities of the Ottoman period in its history (about 1475–1783). The subject of research and the content of the term "Ottoman archaeology" and its relationship with other similar, but not identical, concepts in archaeological science are analyzed. The main stages of archaeological research of monuments of the late XV-XVIII centuries in the region are reconstructed. The paper presents an overview of the main directions of modern ottoman archaeology of the Crimea, starting from the 90s of the XX century. It is concluded that in recent decades, the greatest progress has been made in the study of the archaeology of Ottoman fortresses in the Crimea and the capital of the Crimean Khanate – the city of Bakhchisaray, as well as in the fi eld of archaeological material science, especially in relation to the structure of the ceramic complex of this time. ; В статье рассматривается теоритический и источниковедческих блок вопросов, связанный с османской археологией Крыма, как особой научной дисциплины, изучающей материальные древности османского периода в его истории (около 1475-1783 гг.). Анализируется предмет исследований и содержание термина «османская археология», его соотношение с другими близкими, но не идентичными, понятиями в археологической науке. Реконструируются основные этапы археологических исследований памятников конца XV-XVIII вв. в регионе. В работе представлен обзор основных направлений современной «османской археологии» Крыма, начиная с 90-х гг. ХХ в. Делается вывод о том, что за последние десятилетия наибольший прогресс достигнут при изучении археологии османских крепостей на территории Крыма и столицы Крымского ханства – города Бахчисарая, а также в области археологического вещеведения, особенно применительно к структуре керамического комплекса этого времени. Библиографические ссылки Адаксина С.Б., Мыц В.Л., Ушаков С.В. Некоторые итоги архитектурно−археологических исследований крепости Чембало в 2002−2011 гг. // Адаксина С.Б., Мыц В.Л., Ушаков С.В. Отчет об археологических исследованиях средневековой крепости Чембало (г. Балаклава) в 2011 г. СПб.; Симферополь: Издательство Государственного Эрмитажа, 2012. С. 58−98. Адаксина С.Б., Мыц В.Л. Отчет об археологических исследованиях средневековой крепости Чембало (г. Балаклава) в 2015 г. СПб.; Симферополь: Издательство Государственного Эрмитажа, 2016. 166 с. Адаксина С.Б., Мыц В.Л. Генуэзская крепость Чембало: этапы формирования оборонительной системы и инфраструктуры города в XIV−XV вв. // Труды Государственного Эрмитажа. Т. LXXXIX. Византия в контексте мировой культуры: материалы конференции, посвященной памяти А.В. Банк. СПб.: Издательство Государственного Эрмитажа, 2017. С. 103−139. Адаксина С.Б., Алексеенко Н.А., Гинькут Н.В., Мыц В.Л. Отчет об археологических исследованиях средневековой крепости Чембало (г. Балаклава) в 2017 г. СПб.; Симферополь: Издательство Государственного Эрмитажа, 2018. 217 с. Айбабина Е.А., Бочаров С.Г. Керамические подсвечники и светильники XV−XVIII вв. из Каффы // Херсонесский сборник. 1998. Вып. IX. С. 195−208. Акчокраклы О.Н. Новое из истории Чуфут−Кале // Известия Таврического общества истории, археологии и этнографии. 1928. Т. 2 (59). С. 158−172. Акчокраклы О.Н. Эпиграфические находки // Известия Таврического общества истории, археологии и этнографии. 1929. Т. 3 (60). С. 183−187. Алексеенко Н.А., Дьячков С.В., Неделькин Е.В., Ступко М.В. Османский гарнизон Балыклагу в начале XVI в. (по письменным источникам и археологическим данным) // Сборник материалов ХVII Международной научной конференции «Лазаревские чтения». Причерноморье: история, политика, география, культура / Под ред. О.А. Шпырко, В.В. Хапаева, А.В. Мартынкина, С.В. Ушакова, С.И. Рубцовой. Севастополь: Филиал МГУ в г. Севастополе, 2019. С. 38−40. Алядинова Д.Ю. Неглазурованная керамика позднесредневекового Судака: по материалам раскопок 2008−2010 гг. // Археологический альманах, №28. Древняя и средневековая Таврика: сборник статей, посвященный 1800−летию города Судака / отв. ред. В.В. Майко. Донецк: Донбасс, 2012. С. 247−257. Алядинова Д.Ю. Керамика османского времени из раскопок Партенита // Археологический альманах, №33. Древняя и средневековая Таврика. Сборник статей, посвященный юбилею Е.А. Паршиной / ред.−сост. И.Б. Тесленко. Киев: Видавець Олег Фiлюк, 2015. С. 451−481. Алядинова Д.Ю., Тесленко И.Б. Некоторые древности османского периода из селения Алушта // Terra Alustiana MMXI: сборник научных трудов / ред.−сост. В.Г. Рудницкая, И.Б. Тесленко. Симферополь: Антиква, 2015. С. 157−199. Алядинова Д.Ю., Тесленко И.Б., Майко В.В. Керамика из раскопок зольника османского периода в портовой части Сугдеи (по материалам исследований 2010 г.) // Археологический альманах, №33. Древняя и средневековая Таврика. Сборник статей, посвященный юбилею Е.А. Паршиной / ред.−сост. И.Б. Тесленко. Киев: Видавець Олег Фiлюк, 2015. С. 482−511. Баранов И.А. Главные ворота средневековой Солдайи // Архитектурно−археологические исследования в Крыму. Киев: Наукова думка, 1988. С. 81−97. Баранов В.И., Карлов С.В. Археологическое изучения поселения Мариамполис (предварительные итоги) // II Бахчисарайские научные чтения памяти Е.В. Веймарна: тезисы докладов и сообщений Международной научной конференции. Симферополь: Антиква, 2013. С. 8. Белик Ю.Л. Османские оборонительные сооружения на Керченском полуострове (XVII−XVIII вв.). Казань: ZurKazan, 2016. 236 с. Белый А.В., Белый О.Б., Лобода И.И. Позднесредневековые плитовые могильники Юго−Западного Крыма // История и археология Юго−Западного Крыма: сборник научных трудов Бахчисарайского государственного историко−культурного заповедника / сост. Ю.М. Могаричев. Симферополь: Таврия, 1993. С. 160−174. Бобровский Т.А., Чуева Е.Е. Спелео−археологические исследования 2006 года на территории Бахчисарайского Свято−Успенского монастыря // Сугдейский сборник. Киев; Судак: Академпериодика, 2008. Вып. III. С. 281−295. Боданинский У.А. Бахчисарайские памятники // Записки Крымского общества естествоиспытателей и любителей природы. 1917. Т. 6. С. 125−129. Боданинский У.А. Татарские «дурбе»−мавзолеи в Крыму. Из истории искусства крымских татар // Известия Таврического общества истории, археологии и этнографии. 1927. Т. 1 (58). С. 195−201. Боданинский У.А., Засыпкин Б.Н. Чуфут−Кале (по материалам раскопок 1928−1929 гг.) // Известия Таврического общества истории, археологии и этнографии. 1929. Т. 3 (60). С. 170−183. Боданинский У.А. Археологическое и этнографическое изучение татар в Крыму. Симферополь: 1−я Гостиполитография «Крымполиграфтреста», 1930. 31 с. Бочаров С.Г. Историческая топография Каффы (конец XIII в. – 1774 г.). Фортификация, культовые памятники, система водоснабжения. Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата исторических наук. М., 2000. 21 с. Бочаров С.Г. Топография города Керчи XVI−XVIII вв. // Археологические записки / ред. В.Я. Кияшко. Ростов−на−Дону: ДАО, 2005. Вып. 4. С. 145−150. Бочаров С.Г. Картографические источники по топографии турецкого города Мангуп // Бахчисарайский историко−археологический сборник / ред. – сост. Ю.М. Могаричев. Симферополь: АнтиквА, 2008. Вып. 3. С. 191−211. Бочаров С.Г. Ак−Мечеть: историческая топография города Крымского ханства // Средневековые тюрко−татарские государства. 2015. №7. С. 5−10. Бочаров С.Г. Мечети города Каффа (Кефе) в 1340−1779 годах // Поволжская археология. 2016а. №2 (16). С. 120−137. Бочаров С.Г. Позднесредневековый могильник у античного городища «Чайка» в Северо−Западном Крыму // Очерки археологии Северо−Западного Крыма (по материалам городища «Чайка» и некрополя у поселка Заозерное): сборник научных статей. М., 2016б. С. 42−121. Бочаров С.Г. Балаклава: введение в историческую топографию османского города 1475−1774 годов на Крымском полуострове // Stratum plus. 2019. №6. С. 321−328. Бочаров С.Г., Кирилко В.П. Исторические и архитектурные метаморфозы Шейх−Коя // Stratum plus. 2016. №6. С. 371−392. Бочаров С.Г., Сейтумеров Ш.С. Бахчисарай – введение в историческую топографию столицы Крымского ханства // Средневековые тюрко−татарские государства. 2017. №9. С. 21−30. Бочаров С.Г., Ситдиков А.Г., Бездудный В.Г. Поиски загороднего дворца крымских ханов Ашлама−Сарай. Археологические и геофизические исследования // Междисциплинарные исследования в археологии, этнографии и истории Сибири: материалы Международной научной конференции, посвященной 125−летию ученого и общественного деятеля Н.К. Ауэрбаха / отв. ред. А.С. Вдовин, Н.П. Макаров. Красноярск: Издательство СФУ, 2017. С. 127−134. Веймарн Е.В. Середньовiчний комплекс фортецi Каламiта // Археологiчнi пам'ятки УРСР. Киïв: видавництво АН УРСР, 1963. Т. XIII: Стародавнi пам'ятки Iнкерманськоï долини. С. 74−89. Волков И.В. Керамика Азова XIV−XVIII вв. (классификация и датировка). Автореф. Дисс. канд. истор. наук. М., 1992. 24 с. Гаврилюк Н.А., Ибрагимова А.М. Тюрбе хана Хаджи Герая (по материалам археологических исследований 2003−2008 гг.). Киев; Запорожье: Дикое Поле, 2010. 176 с. Галенко О.I. Нiкiта/Сiкiта османського часу // Историческое наследие Крыма. 2004. №8. С. 79−91. Галенко А.И. Гончарное производство и торговля в османской провинции Кефе // Поливная керамика Средиземноморья и Причерноморья X−XVIII вв.: Сборник научных трудов. Том I / ред. С.Г. Бочаров, В.Л. Мыц. Киев: Стилос, 2005. С. 493−504. Герасимов В.Е., Ткаченко В.В. Разведки в районе поля Шумского сражения 1774 года на территории Изобильненского сельсовета Алуштинского горсовета // Terra Alustiana MMXI: сборник научных трудов / ред.−сост. В.Г. Рудницкая, И.Б. Тесленко. Симферополь: Антиква, 2015. С. 200−233. Герцен А.Г. Крепостной ансамбль Мангупа // Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии. 1990. Вып. I. С. 87−166. Герцен А.Г. По поводу новой публикации турецкого источника о завоевании Крыма // Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии. 2001. Вып. VIII. С. 366−387. Герцен А.Г. У истоков иудейской общины Мангупа // IV Боспорские чтения «Боспор Киммерийский и варварский мир в период античности и средневековья»: материалы Международной научной конференции. Керчь, 2003. С. 69−79. Герцен А.Г., Землякова А.Ю., Науменко В.Е., Смокотина А.В. Стратиграфические исследования на юго−восточном склоне мыса Тешкли−бурун (Мангуп) // Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии. 2006. Вып. XII. С. 371−494. Герцен А.Г., Иванова О.С., Науменко В.Е., Смокотина А.В. Археологические исследования в районе церкви св. Константина (Мангуп): I горизонт застройки (XVI−XVIII вв.) // Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии. 2007. Вып. XIII. С. 233−298. Герцен А.Г., Колтухов С.Г. Археологические работы в Арабатской крепости // Северное и Западное Причерноморье в античную эпоху и средневековье / под ред. С.Г. Бочарова, В. Кожокару. Симферополь: Таврия, 2009. С. 144−172. Герцен А.Г., Могаричев Ю.М. Крепость драгоценностей. Кырк−Ор. Чуфут−Кале. Симферополь: Таврия, 1993. 128 с. Герцен А.Г., Могаричев Ю.М. Восточная оборонительная стена Чуфут−Кале // Бахчисарайский историко−археологический сборник / ред. – сост. Ю.М. Могаричев, И.Н. Храпунов. Симферополь: Таврия−Плюс, 2001. Вып. 2. С. 279−319. Герцен А.Г., Могаричев Ю.М. Кырк−Ер – Чуфут−Кале. Крепость на краю седьмого климата: исследование, путеводитель, альбом. Симферополь: Антиква, 2016. 312 с. Герцен А.Г., Науменко В.Е. Поливная керамика из раскопок цитадели Мангупа // Поливная керамика Средиземноморья и Причерноморья X−XVIII вв.: сборник научных трудов. Т. I / под ред. С.Г. Бочарова, В.Л. Мыца. Киев: Стилос, 2005. С. 257−287. Герцен А.Г., Науменко В.Е. Октагональная церковь цитадели Мангупа (Крым): вопросы хронологии // Труды Государственного Эрмитажа. Т. LIII. Архитектура Византии и Древней Руси IX−XIII вв.: материалы международного семинара. СПб., 2010. С. 227−253. Герцен А.Г., Науменко В.Е. Стратиграфия Мангупского городища: антропогенный и природно−географический контекст // XVI Боспорские чтения «Боспор Киммерийский и варварский мир в период античности и средневековья. Географическая среда и социум»: материалы Международной научной конференции. Керчь, 2015а. С. 88−100. Герцен А.Г., Науменко В.Е. К изучению исторической топографии Мангупа: церковь Святого Константина // II Свято-Владимирские чтения: тезисы докладов и сообщений научной конференции, посвященной 1000−летию Святого равноапостольного князя Владимира. Севастополь: НЗ «Херсонес Таврический», 2015б. С. 16−18. Герцен А.Г., Науменко В.Е. К дискуссии о ранней этнической истории крымских караимов: археологический аспект // Этнография Крыма XIX−XXI вв. и современные этнокультурные процессы: тезисы IV Международной научно−практической конференции / отв. ред. Ю.Н. Лаптев, Л.А. Науменко. Симферополь: Антиква, 2017б. С. 21−23. Герцен А.Г., Науменко В.Е. Церковь Святого Георгия Мангупского городища. Общие итоги археологических исследований 2015−2016 гг. // Археология античного и средневекового города: сборник статей в честь С.Г. Рыжова / отв. ред. В.В. Майко. Севастополь; Калининград: РОСТ−ДОАФК, 2018. С. 12−44. Герцен А.Г., Науменко В.Е. Сакральная топография Мангупа: история изучения, каталог и периодизация культовых памятников городища // ΧΕΡΣΩΝΟΣ ΘΕΜΑΤΑ. Вып. 2. Миры Византии. Сборник научных трудов / отв. ред. Н.А. Алексеенко. Симферополь: ООО «Колорит», 2019. С. 115−176. Герцен А.Г., Науменко В.Е., Душенко А.А. Княжеский дворец Мангупского городища. Стратиграфия участка исследований 2006−2017 гг. (предварительное сообщение) // Х Международный Византийский семинар «ΧΕΡΣΩΝΟΣ ΘΕΜΑΤΑ: империя и полис: материалы научной конференции / отв. ред. Н.А. Алексеенко. Севастополь; Симферополь: ООО «Колорит», 2018. С. 53−58. Герцен А.Г., Науменко В.Е., Шведчикова Т.Ю. Население Дороса−Феодоро по результатам комплексного археолого−антропологического анализа некрополей Мангупского городища (IV−XVII вв.). М.; СПб.: Нестор−История, 2017а. 272 с. Герцен А.Г., Руев В.Л. Свинцовые пули из раскопок Мангупа // Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии. 2008. Вып. XIV. С. 385−416. Гусач И.Р., Моисеев Д.А. Типология производства крымской черепицы – «татарки» в позднесредневековое и Новое время: предварительные выводы // V Бахчисарайские научные чтения памяти Е.В. Веймарна: тезисы докладов и сообщений / ред.−сост. О.М. Стойкова. Бахчисарай: ГБУ РК БИКАМЗ, 2017. С. 16−18. Джанов А.В. «Храм с аркадой» в Судаке // Сугдейский сборник. Киев; Судак: Академпериодика, 2005. Вып. II. С. 654−669. Душенко А.А. Нумизматический комплекс Мангупского княжеского дворца (раскопки 2006−2018 гг.): статистический обзор // ХII Международный Византийский семинар «ΧΕΡΣΩΝΟΣ ΘΕΜΑΤΑ: империя и полис: материалы научной конференции / отв. ред. Н.А. Алексеенко. Симферополь: Колорит, 2020. С. 91−98. Дьячков С.В. Консульский замок генуэзской крепости Чембало XIV−XV вв. (по материалам археологических раскопок 1999−2008 гг.) // Генуэзская Газария и Золотая Орда / ред. С.Г. Бочаров, А.Г. Ситдиков. Казань; Кишинев: Институт археологии АН РТ, 2019. Т. 2. С. 771−789. Засыпкин Б.Н. Памятники архитектуры крымских татар // Крым. Журнал общественно−научный и экскурсионный. 1927. №2 (4). С. 113−168. Зиливинская Э.Д. Архитектура Золотой Орды. Часть I. Культовое зодчество. Казань: Отечество, 2014. 228 с. Зиливинская Э.Д. Мечети Крымского ханства: опыт первичной классификации // Актуальные вопросы охраны и использования культурного наследия Крыма: материалы VII Всероссийской научно−практической конференции / ред.−сост. В. Е. Науменко, Т. А. Гогунская, Н. В. Кармазина. Симферополь: Ариал, 2020. С. 66−71. Ибрагимова А.М. Бахчисарайский Ханский дворец XVI−XVIII вв. Киев: Видавець Олег Фiлюк, 2015. 360 с. Исторический атлас Республики Крым. «Крепость драгоценностей. Кырк-Ор. Чуфут-Кале» / авт.−сост. А.А. Волошинов, Ш.А. Эмруллаев, А.Ю. Полканова, И.Р. Каримов, научн. ред. С.Г. Бочаров. Казань: Фолиант, 2015. 276 с. Кашовская Н.В. К итогам изучения караимского некрополя в ущелье Табана−дере (Мангуп): проблемы хронологии и периодизации // Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии. 2017. Вып. XXII. С. 239–277. Кирилко В.П. Археологическое исследование мусульманских мавзолеев-дюрбе Бахчисарая // Stratum plus. 2009. №6. С. 439−466. Кирилко В.П. Мечеть в Эски-Сарае (Пионерское) // Stratum plus. 2012. №6. С. 261−297. Кирилко В.П. Михраб мечети в Шейх-Кой // Поволжская археология. 2016. №2 (16). С. 138−150. Коваль В.Ю., Волошинов А.А. Псевдо-селадон из Бахчисарая // Поливная керамика Средиземноморья и Причерноморья X−XVIII вв.: сборник научных трудов. Т. I / под ред. С.Г. Бочарова, В.Л. Мыца. Киев: Стилос, 2005. С. 457−461. Кондаков В.П. О Бахчисарайском дворце и его «реставрации» // Искусство и художественная промышленность. СПб, 1899. № 6. С. 435−452. Кутайсов В.А., Кутайсова М.В. Евпатория: Древний мир. Средние века. Новое время. Киев: Стилос, 2007. 284 с. Лавров В.В. Разведки мечети Шейх−Кой в 2018 г. // История и археология Крыма. 2019. Вып. XI. С. 161−174. Майко В.В. Кырк-Ерский клад городища Чуфут−Кале в Юго−Западном Крыму. Киев: Академпериодика, 2007. 190 с. Майко В.В., Джанов А.В. Археологические памятники Судакского региона Республики Крым. Симферополь: Ариал, 2015. 448 с. Майко В.В., Джанов А.В. Судак в период османского господства и некоторые вопросы исторической топографии (мечеть (?) Хаджи−бея) // Сугдейский сборник. Киев: вид. Филюк, 2016. Вып. VI. С. 14−43. Мастыкова А.В., Решетова И.К., Чаукин С.Н, Ганичев К.А. Исследования средневекового поселения и могильника Су−Баш 1 в Юго−Восточном Крыму // Крым – Таврида. Археологические исследования в Крыму в 2017−2018 гг. М.: Институт археологии РАН, 2019. Т. II. С. 96−115. МИРАС−НАСЛЕДИЕ. Татарстан – Крым. Город Болгар и изучение татарской культуры в Татарстане и в Крыму в 1923−1929 годах: в 3−х томах / сост. и отв. ред. С.Г. Бочаров, А.Г. Ситдиков. Казань: ООО «Астер Плюс», 2016. Мыц В.Л. Каффа и Феодоро в XV в. Контакты и конфликты. Симферополь: Универсум, 2009. 528 с. Мыц В.Л. Сарымамбаш−Кермен – укрепленная резиденция XIV−XVIII вв. беков Яшлавских – Сулешевых // Поволжская археология. 2018. №2 (24). С. 190−203. Науменко В.Е., Сейдалиев Э.И., Сейдалиева Д.Э. Новые материалы к изучению исторической топографии средневекового Бахчисарая: по результатам археологических исследований 2012−2013 гг. // Материалы Конгресса исламской археологии России и стран СНГ / отв. ред. Х.М. Абдуллин, А.Г. Ситдиков. Казань: Институт археологии АН РТ, 2016. С. 228−239. Науменко В.Е., Пономарев Л.Ю. Историческая топография Керчи конца XV−XVIII вв.: состояние источниковой базы и перспективы исследований // XIX Боспорские чтения «Боспор Киммерийский и варварский мир в период античности и средневековья. Традиции и инновации»: материалы Международной научной конференции. Симферополь; Керчь, 2018. С. 348−358. Науменко В.Е., Герцен А.Г., Ганцев В.К. Бахчисарайский Ханский дворе как объект культурного (археологического) наследия (по материалам раскопок 2018−2019 гг.) // Актуальные вопросы охраны и использования культурного наследия Крыма: материалы VII Всероссийской научно−практической конференции / ред.−сост. В. Е. Науменко, Т. А. Гогунская, Н. В. Кармазина. Симферополь: Ариал, 2020. С. 104−117 Руев В.Л. Турецкое вторжение в Крым в 1475 г. Симферополь: Антиква, 2014. 308 с. Ситдиков А.Г., Измайлов И.Л. Мусульманская археология: объем и содержание понятия // Поволжская археология. 2016. №2 (16). С. 8−17. Теплякова А.Н. Фрагменты бархата из мавзолея в Ханлы−дере (Бахчисарай) // Восток (Oriens). 2016. №5. С. 137−152. Тесленко И.Б. Турецкая керамика с росписью кобальтом в Крыму // Поливная керамика Средиземноморья и Причерноморья X−XVIII вв.: Сборник научных трудов. Том I / ред. С.Г. Бочаров, В.Л. Мыц. Киев: Стилос, 2005. С. 385−410. Тесленко И.Б. Керамика из раскопок христианского храма с некрополем в с. Малый Маяк (бывш. Биюк−Ламбат, Южный берег Крыма) // Археологический альманах, №28. Древняя и средневековая Таврика: сборник статей, посвященный 1800−летию города Судака / отв. ред. В.В. Майко. Донецк: Донбасс, 2012. С. 225−246. Тесленко И.Б. Одна из групп неполивной керамики Крыма XV в.: хронология и эволюция // История и археология Крыма. 2015. Вып. II. С. 428−436. Тесленко И.Б., Алядинова Д.Ю. Влияние османского завоевания 1475 г. на культуру жителей Южного Крыма (по материалам керамических комплексов конца XV−XVI в.) // Stratum plus. 2019. №6. С. 295−320. Тесленко И.Б., Лысенко А.В. Средневековый христианский храм на южной окраине с. Малый Маяк и его археологическое окружение // «О древностях Южного берега и гор Таврических»: сборник научных трудов по материалам конференции в честь 210−летия со дня рождения П.И. Кеппена / гл. ред. В.Л. Мыц. Киев: Стилос, 2004. С. 260−296. Тесленко И.Б., Майко В.В. Керамический комплекс позднесредневековых усадеб в портовой части Судака (по материалам раскопа VI, 2006−2010 гг.) // История и археология Крыма. 2020. Вып. XII. С. 291−332. Тур В.Г. Археологические исследования центрального квартала в Судакской крепости // Херсонесский колокол: сборник научных статей, посвященный 70−летию со дня рождения и 50−летию научной деятельности В.Н. Даниленко / под ред. Э.Б. Петровой. Симферополь: СОНАТ, 2008. С. 352−361. Филиппенко В.Ф. Новое в истории и археологии крепости Каламиты−Инкермана // Херсонесский сборник. 1996. Вып. VII. С. 143−152. Якобсон А.Л. Средневековый Крым. Очерки истории и истории материальной культуры. М.; Л.: Наука, 1964. 232 с. Baram U., Carroll L. The Future of the Ottoman Past // A Historical Archaeology of the Ottoman Empire. Breaking New Ground / eds. U. Baram, L. Carroll. New York; Boston; Dordrecht; London; Moscow: Kluwer Academic Publishers, 2002. P. 3−32. Bintliff J. Medieval and Post−Medieval // Encyclopedia of Archaeology / editor− in−chief D.M. Pearsall. Amsterdam: Elsevier; Oxford: Academic Press, 2008. P. 1280−1298. Çağlar F.T. The Historiography of Ottoman Archaeology: A Terra Incognita for Turkish Archaeologists // Cihannüma: Tarih ve Coğrafya Araştirmalari Dergisi. 2017. Sayi III/1. S. 109−122. Hayes J.W. Excavations at Saraçhane in Istanbul. Vol. 2. The Pottery. Princeton, N.J.: Princeton University Press; Washington, D.C.: Dumbarton Oaks Research Library and Collection, 1992. 445 p. Homann A. Battlefi eld Archaeology of Central Europe – With a Focus on Early Moderm Battlefi elds // Historical Archaeology in Central Europe / ed. N. Mehler. Rockville, 2013. P. 203−230. Insoll T. The Archaeology of Islam. Oxford: Blackwell Publishers, 1998. 274 p. Laszlovszky J., Rasson J. Post−Medieval or Historical Archaeology: Terminology and Discourses in the Archaeology of the Ottoman Period // Archaeology of the Ottoman Period in Hungary / eds. I. Gerelyes, G. Kovács. Budapest: Hungarian National Museum, 2003. P. 377−382. Lees W.B., Burke H., Orser Ch.E. Historical Archaeology // Encyclopedia of Archaeology / ed. D.M. Pearsall. Amsterdam: Elsevier; Oxford: Academic Press, 2008. P. 1438−1447. Northedge A. Archaeology and Islam // Companion Encyclopedia of Archaeology / ed. G. Barker. London; New York: Routledge, 1999. Vol. 2. P. 1077−1106. Papanikola−Bakirtzi D. Byzantine Glazed Ceramics. The Art of Sgraffi to. Athens: The Archaeological Receipts Fund, 1999. 270 p. Teslenko I. Turkish Ceramics in the Crimea on the Eve of the Porta Invasion (Problems of Chronology of a Certain Group of Vessels) // Archaeometric and Archaeological Approaches to Ceramics: Papers presented at EMAC'05, 8th European Meeting on Ancient Ceramics, Lyon 2005 / ed. by S.Y. Waksman. Oxford, 2007. P. 187−193 (BAR International Series 1691). Teslenko I. The Italian Majolica in the Crimea of the Turkish Supremacy Period (1475 – the Last Quarter of the 18th Century) // Atti del IX Congresso Internazionale sulla Ceramica Medievale nel Mediterraneo / a cura di S. Gelichi. Venezia, 2012. P. 212−214. Vroom J. Byzantine to Moderm Pottery in the Aegean. An Introduction and Field Guide. Utrecht: Parnassus Press, 2005. 223 p.

Протягом останніх двадцяти років складається враження, що прірва між аналітичним та герменевтичним напрямками філософії права дедалі глибшає. Причиною подібної ситуації є нестача спільного концептуального виміру та мови як методологічного підґрунтя для діалогу між ними. У будь-якому випадку, замість того, щоб обговорювати сенс права, його сутність, модуси буття права або інші фундаментальні проблеми, філософія права починає вести нескінченні дебати стосовно поняття права, його зв'язку з мораллю або расовим, гендерним чи то пак іншими різновидами політично коректного дискурсу. Тому, щоб уникнути схоластичних дебатів, сучасна філософія права має відшукати той оригінальний вимір, де як прихильники аналітичного праворозуміння, так і правові герменевти можуть осмислено вести полеміку між собою. Таким виміром, який може слугувати загальним полем для правових дискусій є людський досвід, коли людина і право зустрічаються між собою. Подібний досвід права є тією точкою відліку, де правові дослідники, чи то аналітики, чи герменевти, починають шлях до осмислення права. Різниця між цими двома напрямками полягає у тому способі, яким правовий досвід стає ключовою точкою, яка привертає їх увагу. У аналітичній традиції цей досвід є необхідно пов'язаним з юридичними інституціями, такими як норми закону, рішення судів, правовідносини з компетентними особами та багатьма іншими ситуаціями, де людина зустрічається з різноманітним юридичним сущим. Подібний досвід буття серед юридичного сущого можна назвати «досвідом юридичного». У герменевтичній правовій філософії досвід буття людини у праві є кардинально відмінним. Він не має необхідного зв'язку з офіційними юридичними інституціями. Замість цього людина переживає досвід права як частку свого повсякденного буття-з-Іншими, який є більш прадавнім, аніж будь-який контакт із нормами закону чи посадовими особами. Ключовим моментом подібного досвіду є сенс буття-з-Іншими, який завжди є унікальним і конкретним. Цей різновид досвіду можна назвати «досвідом права». Разом з тим, незважаючи на всі відмінності, обидва різновиди досвіду мають загальну точку відліку – людину, яка переймається тим, що відбувається в її житті, який смисл та значення мають правові та юридичні події і т.ін. У будь-якому випадку, навіть якщо шляхи герменевтичної та аналітичної традицій ведуть у різні боки, вони мають спільний початок, який може слугувати середовищем діалогу між ними. ; Анализ современных философско-правовых дискуссий на протяжении последних 20 лет дает основания заключить, что классическое противостояние школ естественного и позитивного правопонимания может быть адекватно переосмыслено в плоскости правового дискурса. При этом можно выделить два типа понимания правового дискурса – как комплекса лингвистических данных и как комплекса полемических и стратегических событий. Как несложно заметить, первое понимание дискурса коррелирует с правовым позитивизмом и аналитической философией права, в то время как второе – с герменевтико-онтологическим подходом к праву. Различная трактовка правового дискурса в свою очередь приводит к различной концептуализации того опыта, который составляет содержание совместного бытия людей в сфере права. Такой опыт может быть концептуализирован как опыт юридический и опыт правовой. В юридическом опыте человек не принадлежит себе. Интерпретация опыта права при помощи навязанных извне комплексов лингвистических данных приводит к тому, что человек движется в чуждых, не знакомых ему смысловых структурах. Интерпретация этого опыта происходит из горизонта опыта обыденного, в негативном смысловом ключе. В правовом опыте человек воплощает максиму самопринадлежности. Став участником правового происшествия, он «виновен» лишь в том, что именно он занимает в этом происшествии определенное место, в силу чего к нему может быть предъявлено определенное требование. Горизонт подобного опыта – временной зазор между деянием и его правовыми последствиями, которые могут наступать безотносительно к юридическим нормам и институциям, действующим в определенном обществе (например, исключение из товарообмена как санкция). В правовом опыте человек осмысляет ситуацию исходя из своего повседневного опыта разомкнутости мира и Других, он не отчужден от него (них), а является его (их) частью. Такой опыт является более исходным, чем опыт юридический, поскольку его испытывает всякий, кто сосуществует с другими людьми, а также потому, что его координатами являются изначальные условия человеческого существования – телесное бытие-с Другими в мире. Основа правового опыта – бытие с Другими в горизонте самопринадлежности, онтологическим залогом которой выступает нередуцируемая телесность как поле опыта самопринадлежности. Эти опыты не взаимоисключают друг друга. Сам опыт в сфере права может быть представлен как сложная взаимосвязь правового и юридического, которая, однако, не является диалектической «борьбой противоположностей», которую предстоит «снять» в некоем всепоглощающем «синтезе», но специфическим способом человеческого бытия-с Другими. ; It seems that during past 20 years the gap between analytical and hermeneutical trends in the philosophy of law is growing. The reason for such a situation is the lack of the common conceptual dimension and language as the ground of the dialogue between them. In any case, instead of the discussing the reason of law, its essence, modes of Being or some others fundamental issues, philosophy of law turns into the endless debates about the concept of law, its connection with morality or racial, gender or some other kind of the politically correct discourse. So, to avoid the scholastic debates, contemporary philosophy of law has to find its original dimension, where the analytical and hermeneutical researchers both would be able to speak with one another reasonably. Such a dimension as the common field of legal discussing is human experience, when the law encounters the man and man encounters the law. This experience is the starting point, where the legal researcher, whether the analytical or hermeneutical, begins to think toward the reasoning of law. The difference between the two trends of the legal philosophy is rooted in the way, in which the legal relevant experience becomes the focal point of its attention. In the analytical tradition this experience is necessarily connected with the legal institutions, such as norms of legislation, decisions of courts and some other legal bodies, relations with the state officials and many other situations, when the human being encounters itself among the various legal entities. The experience of Being among the legal entities could be named "legal experience". In the hermeneutical legal philosophy, the human experience of law is quite different. There is no necessary connection with the legal institutions. Instead of that, human being experiences law as the part of its ordinary Being-with-one-another, which is more originally than any contact with the legal norms or officials. The focal point of this experience is the reason of the Being-with-one-another, which is always unique and concrete. This kind of experience could be named "experience of law". But, despite the difference, both kinds of experience have the common starting point – human being, who is concerned about what's going on in his life, what reason/meaning have these legal/law events and occurrences and so on. In any case, even if the ways of the hermeneutical and analytical traditions lead in the opposite directions, they have the common beginning, which could serve as the field of the dialogue between them.

Протягом останніх двадцяти років складається враження, що прірва між аналітичним та герменевтичним напрямками філософії права дедалі глибшає. Причиною подібної ситуації є нестача спільного концептуального виміру та мови як методологічного підґрунтя для діалогу між ними. У будь-якому випадку, замість того, щоб обговорювати сенс права, його сутність, модуси буття права або інші фундаментальні проблеми, філософія права починає вести нескінченні дебати стосовно поняття права, його зв'язку з мораллю або расовим, гендерним чи то пак іншими різновидами політично коректного дискурсу. Тому, щоб уникнути схоластичних дебатів, сучасна філософія права має відшукати той оригінальний вимір, де як прихильники аналітичного праворозуміння, так і правові герменевти можуть осмислено вести полеміку між собою. Таким виміром, який може слугувати загальним полем для правових дискусій є людський досвід, коли людина і право зустрічаються між собою. Подібний досвід права є тією точкою відліку, де правові дослідники, чи то аналітики, чи герменевти, починають шлях до осмислення права. Різниця між цими двома напрямками полягає у тому способі, яким правовий досвід стає ключовою точкою, яка привертає їх увагу. У аналітичній традиції цей досвід є необхідно пов'язаним з юридичними інституціями, такими як норми закону, рішення судів, правовідносини з компетентними особами та багатьма іншими ситуаціями, де людина зустрічається з різноманітним юридичним сущим. Подібний досвід буття серед юридичного сущого можна назвати «досвідом юридичного». У герменевтичній правовій філософії досвід буття людини у праві є кардинально відмінним. Він не має необхідного зв'язку з офіційними юридичними інституціями. Замість цього людина переживає досвід права як частку свого повсякденного буття-з-Іншими, який є більш прадавнім, аніж будь-який контакт із нормами закону чи посадовими особами. Ключовим моментом подібного досвіду є сенс буття-з-Іншими, який завжди є унікальним і конкретним. Цей різновид досвіду можна назвати «досвідом права». Разом з тим, незважаючи на всі відмінності, обидва різновиди досвіду мають загальну точку відліку – людину, яка переймається тим, що відбувається в її житті, який смисл та значення мають правові та юридичні події і т.ін. У будь-якому випадку, навіть якщо шляхи герменевтичної та аналітичної традицій ведуть у різні боки, вони мають спільний початок, який може слугувати середовищем діалогу між ними. ; Анализ современных философско-правовых дискуссий на протяжении последних 20 лет дает основания заключить, что классическое противостояние школ естественного и позитивного правопонимания может быть адекватно переосмыслено в плоскости правового дискурса. При этом можно выделить два типа понимания правового дискурса – как комплекса лингвистических данных и как комплекса полемических и стратегических событий. Как несложно заметить, первое понимание дискурса коррелирует с правовым позитивизмом и аналитической философией права, в то время как второе – с герменевтико-онтологическим подходом к праву. Различная трактовка правового дискурса в свою очередь приводит к различной концептуализации того опыта, который составляет содержание совместного бытия людей в сфере права. Такой опыт может быть концептуализирован как опыт юридический и опыт правовой. В юридическом опыте человек не принадлежит себе. Интерпретация опыта права при помощи навязанных извне комплексов лингвистических данных приводит к тому, что человек движется в чуждых, не знакомых ему смысловых структурах. Интерпретация этого опыта происходит из горизонта опыта обыденного, в негативном смысловом ключе. В правовом опыте человек воплощает максиму самопринадлежности. Став участником правового происшествия, он «виновен» лишь в том, что именно он занимает в этом происшествии определенное место, в силу чего к нему может быть предъявлено определенное требование. Горизонт подобного опыта – временной зазор между деянием и его правовыми последствиями, которые могут наступать безотносительно к юридическим нормам и институциям, действующим в определенном обществе (например, исключение из товарообмена как санкция). В правовом опыте человек осмысляет ситуацию исходя из своего повседневного опыта разомкнутости мира и Других, он не отчужден от него (них), а является его (их) частью. Такой опыт является более исходным, чем опыт юридический, поскольку его испытывает всякий, кто сосуществует с другими людьми, а также потому, что его координатами являются изначальные условия человеческого существования – телесное бытие-с Другими в мире. Основа правового опыта – бытие с Другими в горизонте самопринадлежности, онтологическим залогом которой выступает нередуцируемая телесность как поле опыта самопринадлежности. Эти опыты не взаимоисключают друг друга. Сам опыт в сфере права может быть представлен как сложная взаимосвязь правового и юридического, которая, однако, не является диалектической «борьбой противоположностей», которую предстоит «снять» в некоем всепоглощающем «синтезе», но специфическим способом человеческого бытия-с Другими. ; It seems that during past 20 years the gap between analytical and hermeneutical trends in the philosophy of law is growing. The reason for such a situation is the lack of the common conceptual dimension and language as the ground of the dialogue between them. In any case, instead of the discussing the reason of law, its essence, modes of Being or some others fundamental issues, philosophy of law turns into the endless debates about the concept of law, its connection with morality or racial, gender or some other kind of the politically correct discourse. So, to avoid the scholastic debates, contemporary philosophy of law has to find its original dimension, where the analytical and hermeneutical researchers both would be able to speak with one another reasonably. Such a dimension as the common field of legal discussing is human experience, when the law encounters the man and man encounters the law. This experience is the starting point, where the legal researcher, whether the analytical or hermeneutical, begins to think toward the reasoning of law. The difference between the two trends of the legal philosophy is rooted in the way, in which the legal relevant experience becomes the focal point of its attention. In the analytical tradition this experience is necessarily connected with the legal institutions, such as norms of legislation, decisions of courts and some other legal bodies, relations with the state officials and many other situations, when the human being encounters itself among the various legal entities. The experience of Being among the legal entities could be named "legal experience". In the hermeneutical legal philosophy, the human experience of law is quite different. There is no necessary connection with the legal institutions. Instead of that, human being experiences law as the part of its ordinary Being-with-one-another, which is more originally than any contact with the legal norms or officials. The focal point of this experience is the reason of the Being-with-one-another, which is always unique and concrete. This kind of experience could be named "experience of law". But, despite the difference, both kinds of experience have the common starting point – human being, who is concerned about what's going on in his life, what reason/meaning have these legal/law events and occurrences and so on. In any case, even if the ways of the hermeneutical and analytical traditions lead in the opposite directions, they have the common beginning, which could serve as the field of the dialogue between them.

В России после принятия Конституции РФ в 1993 г. сформировалась обширная судебная практика, отражающая реальную имплементацию отдельных конституционных прав и свобод человека. Особую значимость для построения правового и демократического государства имеет конституционная свобода мирных собраний, которая исследуется автором посредством анализа постановлений Конституционного суда РФ, принятых в период 1993-2018 гг. Автор приходит к выводу о том, что судебное право публичных собраний начало складываться только после того, как в России появился федеральный закон о свободе собраний, а именно в 2012-2018 гг., когда были приняты семь постановлений Конституционного суда РФ по ст. 31 Конституции РФ. В ходе анализа автор устанавливает, что при разрешении дел о свободе собраний Конституционный суд Российской Федерации часто использовал такую технику нормоконтроля, с помощью которой оспариваемые законоположения признавались в целом конституционными, однако при этом отмечались различные дефекты правового регулирования. В статье предпринята попытка установить, когда подобная техника нормоконтроля по делам о свободе собраний была оправданной, а когда нет. Автор приходит к выводу, что Конституционный суд РФ при рассмотрении дел о свободе мирных собраний отказывался от проявления судебного активизма и делал достаточно большие уступки в пользу законодателя и правоприменителей. Так, в постановлении по делу о реформе законодательства о свободе собраний Конституционный суд РФ в 2013 г. необоснованно «простил» законодателю обильные процессуальные нарушения в ходе законотворческой работы и признал оспариваемый пакет законов в целом конституционным. Автор считает, что подобное толерантное отношение Конституционного суда РФ к нарушению законодательных процедур негативно влияет на правовую определенность и стабильность конституционного законодательства. Аналогичным образом автор материала высказывает критику постановления Конституционного суда РФ по делу о встречах депутатов с избирателями, которые фактически приравнены к публичным мероприятиям, что нарушает баланс между законодательной и исполнительной ветвями власти, придавая последней доминирующий характер. Общий вывод автора сводится к тому, что в дальнейшем объем практики Конституционного суда РФ по делам о свободе собраний будет возрастать, что обусловлено ростом гражданской активности, а также общим рестриктивным характером российского законодательства о публичных мероприятиях, которые современные правоприменители, исходя из собственной конституционной культуры, интерпретируют в первую очередь в качестве угрозы общественному порядку и безопасности, а не рассматривают мирные собрания граждан в качестве обычной повседневной демократической практики. ; For twenty-five years, following the adoption of the Russian Constitution on 12 December 1993, the Constitutional Court of the Russian Federation has developed an extensive judicial practice reflecting the actual implementation of individual constitutional human rights and freedoms. Of particular significance for the building of a democratic state governed by the rule of law is the constitutional freedom of peaceful assembly, which is examined by the author through the analysis of the case-law of the Russian Constitutional Court over the 1993 to 2018 period. The author concludes that the Russian Public Assembly Law began to emerge after the enactment of the Federal Law on Asseblies, Meetings, Demonstrations, Processions and Picketings, namely, in 2012-2018, when the Russian Constitutional Court has adopted seven rulings concerning the Article 31 of the Russian Constitution. Based on the analyses of these rulings, the author holds that the Russian Constitutional Court has quite often used its own legal approach regarding review of the constitutionality of legal norms, when challenged regulations were declared to be constitutional in general, but the Court also critiсized legal defects of disputed regulations. This research paper tries to define when the application of this legal techniques was justified and when not. The author comes to the conclusion that in deciding the cases on the freedom of peaceful assembly the Russian Constitutional Court refrained from the use of the judicial activism and made rather big concessions to lawmakers and law enforcement authorities. Thus, in the ruling on reform of the legislation on the freedom of assembly, the Russian Constitutional Court unjustifiably turned a blind eye to serious procedural violations of due legislative process made by the Russian lawmakers and has declared the contested law to be constitutional for the most part. The author considers that this tolerant approach of the Russian Constitutional Court with regard to gross violations of the constitutional legislative procedures has a negative impact on the legal certainty and stability of the country's legal system. The author also criticizes the ruling of the Constitutional Court of Russia on the case regarding the MP's meetings with electors, which in general are equated with public events. These new legal provisions disturb the balance between the legislative and executive branches, giving the dominant character to the latter. The general conclusion of the author is that the number of corresponding cases of the Russian Constitutional Court on the freedom of peaceful assembly will continue to increase in the future. There are two main reasons for these expected developments: the raising of political and civic activeness in modern Russia on the one hand, and on the other – the general restrictive character of the Russian legislation on public events, which are mostly interpreted by the law enforcement agencies as the potential threat to public order and security, and not as the usual everyday practice of modern democracy.

Актуальность и цели. В правовом государстве главная роль в разрешении коллизий, возникающих в обществе, причем не только между членами этого общества, но и гражданином, с одной стороны, и государством, его органами и должностными лицами - с другой, отводится суду. Большинство действующих в настоящий момент конституций и уставов субъектов Федерации содержат двухэлементную систему конституционных (уставных) норм, регулирующих вопросы организации и деятельности судебной власти. Первая группа норм содержится в первых разделах (главах), характеризующих основы конституционного (уставного) строя соответствующего субъекта, применительно к определению институционального элемента принципа разделения властей, в форме провозглашения осуществления государственной власти ее законодательной, исполнительной и судебной ветвями. Вторая группа норм конкретизирует и детализирует этот конституционный принцип: подавляющее число конституций (уставов) содержит соответствующие разделы (главы), посвященные регулированию судебной власти. Содержание и объем этих разделов существенно различаются. Материалы и методы. Реализация исследовательских задач была достигнута путем анализа законодательных актов Российской Федерации и Пензенской области. Проанализированы нормативные акты субъектов Российской Федерации - Пензенской области, Республик Бурятия, Саха (Якутия). В работе были использованы научные статьи известных ученых-юристов и практиков. Результаты. Исходя из критерия полноты и комплексности регулирования данных вопросов, можно выделить относительно самостоятельные группы конституций (уставов). Первая группа включает в себя основные законы субъектов Федерации, в которых содержится достаточно подробное регулирование (Воронежская, Ивановская области и др.). Конституции и уставы второй группы могут быть определены как более лаконичные. В конституционные тексты этой группы включены две-три, иногда одна (Тамбовская область) незначительные по объему статьи, содержание которых в целом можно охарактеризовать как бланкетное. Особенность этих двух групп конституционных актов заключается в том, что соответствующие конституции и уставы объединяют в одном разделе (главе) правовые нормы, регулирующие не только вопросы организации и деятельности судебной власти, но и прокуратуры, адвокатуры, нотариата, а также организации и деятельности иных государственных и общественных институтов, осуществляющих в той или иной степени защиту прав и свобод человека. Выводы. В тех субъектах, где еще нет конституционных (уставных) судов, например в Пензенской области, по нашему мнению, их создание необходимо. Конституционный (уставный) суд, осуществляя конституционный (уставный) контроль, толкование основного закона, обеспечивает не только верховенство и непосредственное действие конституции (устава), но и единство, стабильность конституционной законности и фактически участвует в процессе нормотворчества. Нередко также он наполняет конкретным содержанием довольно абстрактные конституционные формулы. Мировая юстиция в нашей стране официально входит в систему судов общей юрисдикции, и эта очевидность укрепляется, если юрисдикцию рассматривать дихотомно: общая она либо специализированная. Но вполне возможен и иной подход, хотя и не столь очевидный, но как минимум имеющий право на существование, о чем также указано в статье. ; Background. In the constitutional state the main role in the resolution of conflicts arising in the society, and not only between the members of this society, but also between a citizen, on the one hand, and the state, its bodies and officials on the other, is given to the court. Most of the existing constitutions and charters of subjects of the Russian Federation contain a two-element system of constitutional (charter) regulations governing the organization and functioning of judicial authority. The first group of regulations is contained in the first sections (chapters) describing the foundations of the constitutional order of the corresponding subject, in relation to the definition of the institutional element of the principle of separation of powers, in the form of the proclamation of the exercise of public powers by the legislative, executive and judicial branches. The second group of standards specifies and itemizees this constitutional principle: the overwhelming majority of constitutions (charters) contains the relevant sections (chapters) devoted to the judicial authority. The content and scope of these sections are significantly different. Materials and methods. Realization of the research tasks was achieved through the analysis of the legislative acts of the Russian Federation and the Penza region, and normative acts of Penza region, the republics of Buryatia, Sakha (Yakutia). The author used scientific articles by renowned scholars and practitioners. Results. Based on the criterion of completeness and comprehensiveness of the regulation of these issues, it is possible to allocate relatively independent groups of constitutions (statutes). The first group includes the basic laws of subjects of the Federation, which contains a fairly detailed regulation (Voronezh, Ivanovo region, etc.). The second group of the constitutions and statutes can be defined as more concise. The constitutional texts of this group include 2-3 (sometimes one Tambov region) minor articles, the content of which can generally be described as a blanket one. The peculiarity of these two groups of constitutional acts is that the relevant constitutions and statutes combine legal norma in one section (chapter) that regulate the organization and functioning of the judicial system as well as the public prosecutor's office, lawyers, notaries, including the organization and tactivities of other state and public institutions engaged to a certain extent in protection of rights and freedoms. Conclusions. In those subjects, where there are no constitutional (charter) courts, for example in the Penza region, in the author's opinion, their creation is necessary. The Constitutional (Charter) court, through constitutional (statutory) monitoring, interpretation of the basic law, provides not only the supremacy and direct action of the Constitution (Charter), but also the unity, the stability of the constitutional legality and actually participates in the rulemaking process. Often it also fills quite abstract constitutional formulas with particular content. Justice of peace in Russia is officially included into the system of courts of General jurisdiction, and this evidence is strengthened if the jurisdiction is considered in a dichotomic way: General or specialized. But the different approach is also possible, although not so obvious, but at least having the right to exist, as it has been also mentioned in the article.

The article deals with the potential of financial security, which forms the system of financial protection of vital interests of subjects of agricultural business. It is proved that under the pressure of the external environment, leverage and financial mechanism tools that trigger the potential of financial security of agriculture can change, risk manifestation and economic depression of enterprises continue or stop. The importance of forming the aggregate value of the potential of financial security in the region is due to its component, which is capable of performing actions to mobilize the real and hidden possibilities of financial resources in a limited time period, to overcome the threats to a safe environment for the functioning of subjects of agricultural business. The priority of financial support of agriculture of Ukraine according to indicators of intensity and efficiency of use of financial resources is singled out. A differentiated approach to the clustering of the k-medium method – indicators of the use of financial resources as interdependence of the factors of the formation of the aggregate magnitude of the potential of financial security of subjects of agricultural business of Ukraine was used. With the help of inductive system analysis, a model of a stable level of potential of financial security capacity based on net profit has been developed. The model is adequate, its statistical quality, significance and reliability are sufficient for forming the forecast level of potential of financial security of subjects of agricultural business of the region. The developed methodology is based on the components of the protection of financial system of economic entities in the conditions of the restrictions of the choice of alternative sources of formation and distribution of financial resources, as well as the likelihood of their use. Key words: potential, financial security, financial resources, financial support, agricultural finance, agrarian enterprises. REFERENCES1. Baranovskij O. I. (2004) Finansova bezpeka v Ukrayini - metodologiya ocinki ta mehanizmi zabezpechennya [Financial Security in Ukraine - Methodology of Valuation and Mechanisms]. Kiїv.2. Gerasimenko N.A., Zhejmonda O.V. (2009) Riziki v silskomu gospodarstvi z urahuvannyam regionalnogo aspektu [Risks in agriculture taking into account the regional aspect]. APK economy, (9), 62-65.3. Grivkivska O.V. (2010) Teoretichni pidhodi do viznachennya finansovoyi bezpe-ki silskogo gospodarstva [Theoretical approaches to determining the financial security of agriculture]. Forming Market Relations in Ukraine, (4(107)), 160-162.4. Grivkivska O.V. (2011) Finansova bezpeka silskogo gospodarstva regioniv Ukrayini [Financial security of agriculture in the regions of Ukraine]. Finance of Ukraine, (7), 93-103.5. Derzhavna sluzhba statistiki Ukrayini (2019) [Derzhavna sluzhba statistiki Ukrayini]. Retrived from http://www.ukrstat.gov.ua.6. Zhidyak O.R. (2013) Problemi vdoskonalennya mehanizmu finansuvannya pidpriyemnickih struktur agrarnoyi sferi [Zhidyak OR Problems of improving the mechanism of financing of agricultural enterprises]. Business Inform, (2), 139–141.7. Yermoshenko M.M. (2001) Finansova bezpeka derzhavi: nacionalni interesi, realni zagrozi, strategiya zabezpechennya [Financial security of the state: national interests, real threats, security strategy]. Kyiv: Kyiv. nat. org.-econ.un-t.8. Kornyeyev V. (2009) Antikrizovi instrumenti finansovoyi stabilizaciyi [Kornyeyev V. Antikrizovi instrumenti finansovoyi stabilizaciyi]. Ekonomika Ukrayini, (12), 22–34.9. Kuzenko T.B., Sablina N.V., Litovchenko O.Yu. (2010) Upravlinnya finansovoyu bezpekoyu pidpriyemstva: metodichnij aspekt [Management of financial security of the enterprise: methodical aspect] Visnik ekonomiki transportu i promislovosti, (29), 119–124.10. Nacionalnij bank Ukrayini. (2019) [National Bank of Ukraine. Official website]. Retrived from http://www.bank.gov.ua/11. Kizim M.O., Zabrodskij V.A., Zinchenko V.A., Kopchak Yu.S. (2003) Ocinka i diagnostika finansovoyi stijkosti pidpriyemstva: monografiya [Assessment and diagnostics of financial stability of the enterprise: monograph]. Kharkiv: Inzhek.12. Prokopenko N.S., Lemishko O.O. (2009) Finansova i podatkova bezpeka pidpriyemstv agrarnogo sektora [Financial and tax security of agricultural enterprises]. AgroSvit, (18), 16–19.13. Statistichnij zbirnik «Silske gospodarstvo Ukrayini» za 2017 rik (2018) [Statistical collection "Agriculture of Ukraine" for 2017]. Kyiv: State Statistics Service of Ukraine.14. Statistichnij zbirnik «Silske gospodarstvo Ukrayini» za 2018 rik (2019) [Statistical collection "Agriculture of Ukraine" for 2018]. Kyiv: State Statistics Service of Ukraine.15. Bazarov G.Z., Belyaev S.G., Belyh L.P. i dr (1996) Teoriya i praktika antikrizisnogo upravleniya [The theory and practice of crisis management]. Moscow: Law and Law, UNITI.16. Trusova N.V. (2015) Destabilizacijni procesi v sistemi zabezpechennya finansovogo potencialu silskogospodarskih pidpriyemstv [Trusova NV Destabilization processes in the system of ensuring the financial potential of agricultural enterprises]. Hlobalʹni ta natsionalʹni problemy ekonomiky, (2) Retrived from URL: http://www.global-national.in.ua.17. Davidenko N.M. (2017) Finansove zabezpechennya agrarnogo sektora: vitchiznyanij ta zarubizhnij dosvid [Financial support of the agricultural sector:domestic and foreign experience]. Kyiv: NUBiP Ukraine.18. Frunza S. A. (2010) Zabezpechennya investicijnogo rozvitku agrarnoyi sferi nacionalnoyi ekonomiki [Provision of investment development of agrarian sphere of national economy]. Naukovi pratsi KTEU. Ekonomichni nauky, (17), 1-7.19. Cibok V. O. (2005) Byudzhetna pidtrimka rozvitku APK z vikoristannyam me-hanizmu zdeshevlennya kreditiv [Budget support for the development of agroindustrial complex with the use of the mechanism of cheaper loans]. Naukovi pratsi NDFI, (3(32), 64-70.20. Coleman W., Skogstad G., Atkinson M. (1996) Paradigm Shifts and Policy Networks: Cumulative Change in Agriculture. Journal of Public Policy, (16), 273–301.21. Forgue B. (1996) Novellas approaches de la question des crises. Rev fantasize de question. Paris, (108), 72–73.22. Ling C.-H., Yang H.-L., Liou D.-Y. (2009) The impact of corporate social responsibility on financial performance: Evidence from business in Taiwan. (31(1)), 56-63.23. Moyer W., Josling T. (2002) Agricultural Policy Reform. Politics and process in the EU and US in 1990 s. Alders hot, 79-80.24. Petrick M. (2005) Empirical measurement of credit rationing in agriculture: a methodological survey, IAMO Retrived from http://econpapers.repec.org/paper/zbwiamodp/14926.htm. ; В статье рассматривается потенциал финансовой безопасности, который формирует систему финансовой защиты жизненно важных интересов субъектов аграрного бизнеса. Реализуется, что под давлением внешней среды могут измениться рычаги и инструменты финансового механизма, которые запускают потенциал финансовой безопасности сельского хозяйства, могут продолжаться или прекращаться проявления риска и экономическая депрессия предприятий. Важность формирования общей ценностипотенциала финансовой безопасности в регионе обусловлена его компонентом, который способен выполнять действия по мобилизации реального и скрытого потенциала финансовых ресурсов за ограниченный период времени, чтобы Преодолеть угрозы для безопасной среды функционирования субъектов агробизнеса. Выделен приоритет финансовой поддержки сельского хозяйства Украины по показателям интенсивности и эффективности использования финансовых ресурсов. Использован дифференцированный подход к кластеризации метода k-medium - показателей использования финансовых ресурсов как взаимозависимости факторов формирования совокупной величины потенциала финансовой безопасности субъектов аграрного бизнеса Украины. С помощью индуктивного системного анализа была разработана модель стабильного уровня потенциальных возможностей финансового обеспечения на основе чистой прибыли. Модель является адекватной, ее статистическое качество, значимость и надежность достаточны для формирования прогнозного уровня потенциальной финансовой безопасности сельскохозяйственных предприятий в регионе. Разработанная методология основана на компонентах защиты финансовой системы хозяйствующих субъектов в условиях ограничений выбора альтернативных источников формирования и распределения финансовых ресурсов, а также вероятности их использования. Ключевые слова: потенциал, финансовая безопасность, финансовые ресурсы, финансовая поддержка, сельскохозяйственное финансирование, аграрные предприятия. Список использованной литературы1. Барановський О.І. Фінансова безпека в Україні - методологія оцінки та механізми забезпечення: монографія. Київ: Київ. нац. торг.- екон. ун-т, 2004. 759 с.2. Герасименко Н.А., Жеймонда О.В. Ризики в сільському господарстві з урахуванням регіонального аспекту. Економіка АПК. 2009. №9. С. 62–65.3. Гривківська О.В. Теоретичні підходи до визначення фінансової безпеки сільського господарства. Формування ринкових відносин в Україні: зб. наук. праць / наук. ред. І. Г. Манцуров. Київ, 2010. Вип. № 4(107). С. 160–162.4. Гривківська О.В. Фінансова безпека сільського господарства регіонів України. Фінанси України. 2011. № 7. С. 93–103.5. Державна служба статистики України. URL: http://www.ukrstat.gov.ua. (дата звернення: 22.05.2019).6. Жидяк О.Р. Проблеми вдосконалення механізму фінансування підприємницьких структур аграрної сфери. Бізнес інформ. 2013. №2. С. 139–141.7. Єрмошенко М.М. Фінансова безпека держави: національні інтереси, реальні загрози, стратегія забезпечення. Київ: Київ. нац. орг.-екон.ун-т, 2001. 309 с.8. Корнєєв В. Антикризові інструменти фінансової стабілізації. Економіка України. 2009. №12. С. 22–34.9. Кузенко Т.Б., Сабліна Н.В., Литовченко О.Ю. Управління фінансовою безпекою підприємства: методичний аспект. Вісник економіки транспорту і промисловості. 2010. № 29. С. 119–124.10. Національний банк України. Офіційне Інтернет-представництво. URL: http://www.bank.gov.ua/ (дата звернення: 11.07.2019).11. Кизим М.О., Забродський В.А., Зінченко В.А., Копчак Ю.С. Оцінка і діагностика фінансової стійкості підприємства: монографія. Харків: ВД «Інжек». 2003. 144 с.12. Прокопенко Н.С., Лемішко О.О. Фінансова і податкова безпека підприємств аграрного сектора. АгроСвіт. 2009. № 18. С. 16–19.13. Статистичний збірник «Сільське господарство України» за 2017 рік. Київ: Державна служба статистики України, 2018.14. Статистичний збірник «Сільське господарство України» за 2018 рік. Київ: Державна служба статистики України, 2019.15. Базаров Г.З., Беляев С.Г., Белых Л.П. Теория и практика антикризисного управления. Москва: Закон и право, ЮНИТИ, 1996. 469 с.16. Трусова Н.В. Дестабілізаційні процеси в системі забезпечення фінансового потенціалу сільськогосподарських підприємств. Глобальні та національні проблеми економіки. 2015. Вип. 2. URL: http://www.global-national.in.ua.17. Фінансове забезпечення аграрного сектора: вітчизняний та зарубіжний досвід: монографія / за ред. Давиденко Н.М. Київ: НУБіП України, 2017. 454 с.18. Фрунза С. А. Забезпечення інвестиційного розвитку аграрної сфери національної економіки. Наукові праці КТЕУ. Економічні науки. 2010. № 17. С. 1–7.19. Цибок В. О. Бюджетна підтримка розвитку АПК з використанням механізму здешевлення кредитів. Наукові праці НДФІ. 2005. №3(32). С. 64–70.20. Coleman W., Skogstad G., Atkinson M. Paradigm Shifts and Policy Networks: Cumulative Change in Agriculture. Journal of Public Policy. 1996. Vol. 16. Р. 273–301.21.Forgue B. Novellas approaches de la question des crises. Rev fantasize de question. Paris. 1996. № 108. Р. 72–73.22. Ling C.-H., Yang H.-L., Liou D.-Y. The impact of corporate social responsibility on financial performance: Evidence from business in Taiwan. 2009. Vol. 31. №1. Р.56-63.23. Moyer W., Josling T. Agricultural Policy Reform. Politics and process in the EU and US in 1990 s. Alders hot. 2002. Р.79-80.24. Petrick M. Empirical measurement of credit rationing in agriculture: a methodological survey, IAMO URL: http://econpapers.repec.org/paper/zbwiamodp/14926.htm. ; В статті розглянуто потенціал фінансової безпеки, який формує систему фінансового захисту життєво необхідних інтересів суб'єктів аграрного бізнесу. Доведено важливість формування сукупної величини потенціалу фінансової безпеки, яка здатна мобілізувати реальні та приховані можливості фінансових ресурсів в обмеженому часовому періоді, для подолання невизначеності функціонування суб'єктів аграрного бізнесу. Виокремлено індикатори інтенсивності та ефективності використання фінансових ресурсів. За допомогою індикативного системного аналізу розроблено модель стабільного рівня потенціалу фінансової безпеки за чистим прибутком. Модель є адекватною та дозволяє в умовах обмеженості вибору джерел формування та розподілу фінансових ресурсів визначити ймовірність процесу використання потенціалу фінансової безпеки суб'єктів аграрного бізнесу на регіональному рівні. Ключові слова: потенціал, фінансова безпека, фінансові ресурси, фінансове забезпечення, сільське господарство, аграрні підприємства. Список використаної літератури1. Барановський О.І. Фінансова безпека в Україні - методологія оцінки та механізми забезпечення: монографія. Київ: Київ. нац. торг.- екон. ун-т, 2004. 759 с.2. Герасименко Н.А., Жеймонда О.В. Ризики в сільському господарстві з урахуванням регіонального аспекту. Економіка АПК. 2009. №9. С. 62–65.3. Гривківська О.В. Теоретичні підходи до визначення фінансової безпеки сільського господарства. Формування ринкових відносин в Україні: зб. наук. праць / наук. ред. І. Г. Манцуров. Київ, 2010. Вип. № 4(107). С. 160–162.4. Гривківська О.В. Фінансова безпека сільського господарства регіонів України. Фінанси України. 2011. № 7. С. 93–103.5. Державна служба статистики України. URL: http://www.ukrstat.gov.ua. (дата звернення: 22.05.2019).6. Жидяк О.Р. Проблеми вдосконалення механізму фінансування підприємницьких структур аграрної сфери. Бізнес інформ. 2013. №2. С. 139–141.7. Єрмошенко М.М. Фінансова безпека держави: національні інтереси, реальні загрози, стратегія забезпечення. Київ: Київ. нац. орг.-екон.ун-т, 2001. 309 с.8. Корнєєв В. Антикризові інструменти фінансової стабілізації. Економіка України. 2009. №12. С. 22–34.9. Кузенко Т.Б., Сабліна Н.В., Литовченко О.Ю. Управління фінансовою безпекою підприємства: методичний аспект. Вісник економіки транспорту і промисловості. 2010. № 29. С. 119–124.10. Національний банк України. Офіційне Інтернет-представництво. URL: http://www.bank.gov.ua/ (дата звернення: 11.07.2019).11. Кизим М.О., Забродський В.А., Зінченко В.А., Копчак Ю.С. Оцінка і діагностика фінансової стійкості підприємства: монографія. Харків: ВД «Інжек». 2003. 144 с.12. Прокопенко Н.С., Лемішко О.О. Фінансова і податкова безпека підприємств аграрного сектора. АгроСвіт. 2009. № 18. С. 16–19.13. Статистичний збірник «Сільське господарство України» за 2017 рік. Київ: Державна служба статистики України, 2018.14. Статистичний збірник «Сільське господарство України» за 2018 рік. Київ: Державна служба статистики України, 2019.15. Базаров Г.З., Беляев С.Г., Белых Л.П. Теория и практика антикризисного управления. Москва: Закон и право, ЮНИТИ, 1996. 469 с.16. Трусова Н.В. Дестабілізаційні процеси в системі забезпечення фінансового потенціалу сільськогосподарських підприємств. Глобальні та національні проблеми економіки. 2015. Вип. 2. URL: http://www.global-national.in.ua.17. Фінансове забезпечення аграрного сектора: вітчизняний та зарубіжний досвід: монографія / за ред. Давиденко Н.М. Київ: НУБіП України, 2017. 454 с.18. Фрунза С. А. Забезпечення інвестиційного розвитку аграрної сфери національної економіки. Наукові праці КТЕУ. Економічні науки. 2010. № 17. С. 1–7.19. Цибок В. О. Бюджетна підтримка розвитку АПК з використанням механізму здешевлення кредитів. Наукові праці НДФІ. 2005. №3(32). С. 64–70.20. Coleman W., Skogstad G., Atkinson M. Paradigm Shifts and Policy Networks: Cumulative Change in Agriculture. Journal of Public Policy. 1996. Vol. 16. Р. 273–301.21.Forgue B. Novellas approaches de la question des crises. Rev fantasize de question. Paris. 1996. № 108. Р. 72–73.22. Ling C.-H., Yang H.-L., Liou D.-Y. The impact of corporate social responsibility on financial performance: Evidence from business in Taiwan. 2009. Vol. 31. №1. Р.56-63.23. Moyer W., Josling T. Agricultural Policy Reform. Politics and process in the EU and US in 1990 s. Alders hot. 2002. Р.79-80.24. Petrick M. Empirical measurement of credit rationing in agriculture: a methodological survey, IAMO URL: http://econpapers.repec.org/paper/zbwiamodp/14926.htm.

Key words: copyright, jewelry, bijouterie, unfair competition, trademark, litigation Fedorova N. Foreing and domestic experience in protecting intellectual property right to jewelry and jewelry. The article focuses on studying the issue of protecting the design of artistic jewelry and bijouterie. The concept of "functionality" for jewelry is analyzed, namely, it is determined that the «functionality» notion is the quality of servicing the useful purpose. For example, a chair manufacturer cannot claim the four legs of a chair as a copyright. These four legs are a useful and functional aspect of this chair. If a competitor also manufactures a chair with 4 legs, it does not infringe any manufacturer's right, since these legs are for functional purposes only. The concept of«functionality» in jewelry means that the last cannot be protected as a normal work, since it is purely utilitarian. For example, the hands or numbers on the dial of a watch are considered as functional because the exclusive use of these aspects seriously impedes healthy competition in the watch industry. On the other hand, unique jewelry design cannot be considered functional as it has the exclusive use of its particular elements' combination.The analysis of European legislation and US judicial practice is carried out. Under applicable US copyright law, jewelry is a subject to copyright. Under normal circumstances, the law does not require prior registration of jewelry copyright. However, in order to protect jewelry or bijouterie under the US Law on Copyright, it must meet certain conditions. The complaining party must provide evidence of illegal copying of the work and prove copyright infringement. In case of violation of copyright for jewelry, the author or the jewelry house must prove:•the originality of design;•the uniqueness in the elements combination in the process of jewelry design development.The object of an industrial design can be a shape, pattern, color, or their combination that determines the appearance of an industrial product. The main criterion for the industrial design patentability is its novelty. However, in practice, an examination for novelty when registering a designation as an industrial design, according to Alexandra Odinets, is not carried out, and the patent is issued «under the responsibility of the applicant».With regard to unfair competition in the jewelry market, according to the US jurisprudence, it is more often an offense in this context than a violation of trademark rights or copyright infringement. It is unfair competition that misleads a consumer. A competitor, by assigning a good name and an reputation established, is trying to get profit. The definition of unfair competition is carried out in a comprehensive manner, here the court will not focus on one feature of a piece of jewelry but would consider all its inherent features. In particular, it is a combination of unique elements that provide the originality of the product.The article provides recommendations for jewelry and bijouterie authors on copyright protection. 1. Pro avtorski i sumizhni prava : Zakon Ukrainy. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3792-12#Text. 2. Tomarov I. Fashion Law: kopiiuvaty ne mozhna zaboronyty! Yurydychna hazeta Online. 2017. № 25(575). URL:https://yur-gazeta.com/publications/practice/zahist-intelektualnoyi-vlasnosti-avtorske-pravo/fashion-law-kopiyuvati-ne-mozhna-zaboroniti.html. 3. Herbert Rosenthal Jewelry Corp. v. Kalpakian, 446 F.2d 738 (9th Cir. 1971). 4. Dyrektyva Yevropeiskoho Soiuzu № 98/71. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_a88#Text. 5. "Designer" Jewelry vs. "Inspired-by" Jewelry: Intellectual Property Infringement and Unfair Competition Considerations, 34. 6. Davis v. Gap, Inc. - 246 F.3d 152 (2d Cir. 2001). 7. Trifari, Krussman & Fishel, Inc. v Charel Co., 134 F Supp 551 (1955, DC NY). 8. Copyright Law of the United States §102, at 68 (2000). 9. Cprava Vacheron I Constantin-LeCoultreWatches, Inc. proty Benrus Watch Co., Inc. URL: http://saperlaw.com/blog/wp-content/uploads/2007/09/cba-fashion-presentation-final.pdf (last visited April 19th, 2008). 10. Cosmetic Ideas, Inc. v. IAC/Interactivecorp, CV08-02074 R (C.D. California); Los Angeles Copyright Attorneys File Jewelry Copyright Infringement Lawsuit Over Copying Protected Jewelry Design, available at: http://www.iptrademarkattorney.com/2008/04/copyright-attorneys-jewelry-los-angeles-protected-jewelry-design-lawsuit-copying-copyrights-la.html (last visited April 19th, 2008). 11. Saper Law. "Designer" Jewelry vs. "Inspired-by" Jewelry: Intellectual Property Infringement and Unfair Competition Considerations. 2008. ; Ключові слова: авторське право, ювелірні вироби, біжутерія, недобросовісна конкуренція, торгова марка, судова практика Стаття присвячена дослідженню питань щодо охорони дизайну авторських ювелірних виробів та біжутерії. Проаналізовано поняття «Функціональності», щодо ювелірних виробів а саме, визначено, що ювелірні вироби не можуть охоронятися як звичайний твір, оскільки є винятково утилітарними. Наприклад, стрілки або цифри на циферблаті годинника вважаються функціональними, оскільки ексклюзивне використання цих аспектів серйозно перешкоджатиме здоровій конкуренції в годинниковій галузі. З іншого боку, унікальний дизайн ювелірних виробів не може вважатися функціональним, оскільки має ексклюзивне використання його особливої комбінації елементів. Здійснено аналіз Європейського законодавства та судової практики США. 1. Про авторські і суміжні права : Закон України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3792-12#Text. 2. Томаров І. Fashion Law: копіювати не можна заборонити! Юридична газета Online. 2017. № 25(575). URL:https://yur-gazeta.com/publications/practice/zahist-intelektualnoyi-vlasnosti-avtorske-pravo/fashion-law-kopiyuvati-ne-mozhna-zaboroniti.html. 3. Herbert Rosenthal Jewelry Corp. v. Kalpakian, 446 F.2d 738 (9th Cir. 1971). 4. Директива Європейського Союзу № 98/71. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_a88#Text. 5. «Designer» Jewelry vs. «Inspired-by» Jewelry: Intellectual Property Infringement and Unfair Competition Considerations, 34. 6. Davis v. Gap, Inc. - 246 F.3d 152 (2d Cir. 2001). 7. Trifari, Krussman & Fishel, Inc. v Charel Co., 134 F Supp 551 (1955, DC NY). 8. Copyright Law of the United States §102, at 68 (2000). 9. Cправa Vacheron I Constantin-LeCoultreWatches, Inc. проти Benrus Watch Co., Inc. URL: http://saperlaw.com/blog/wp-content/uploads/2007/09/cba-fashion-presentation-final.pdf (last visited April 19th, 2008). 10. Cosmetic Ideas, Inc. v. IAC/Interactivecorp, CV08-02074 R (C.D. California); Los Angeles Copyright Attorneys File Jewelry Copyright Infringement Lawsuit Over Copying Protected Jewelry Design, available at: http://www.iptrademarkattorney.com/2008/04/copyright-attorneys-jewelry-los-angeles-protected-jewelry-design-lawsuit-copying-copyrights-la.html (last visited April 19th, 2008). 11. Saper Law. "Designer" Jewelry vs. "Inspired-by" Jewelry: Intellectual Property Infringement and Unfair Competition Considerations. 2008.

Key words: copyright, jewelry, bijouterie, unfair competition, trademark, litigation Fedorova N. Foreing and domestic experience in protecting intellectual property right to jewelry and jewelry. The article focuses on studying the issue of protecting the design of artistic jewelry and bijouterie. The concept of "functionality" for jewelry is analyzed, namely, it is determined that the «functionality» notion is the quality of servicing the useful purpose. For example, a chair manufacturer cannot claim the four legs of a chair as a copyright. These four legs are a useful and functional aspect of this chair. If a competitor also manufactures a chair with 4 legs, it does not infringe any manufacturer's right, since these legs are for functional purposes only. The concept of«functionality» in jewelry means that the last cannot be protected as a normal work, since it is purely utilitarian. For example, the hands or numbers on the dial of a watch are considered as functional because the exclusive use of these aspects seriously impedes healthy competition in the watch industry. On the other hand, unique jewelry design cannot be considered functional as it has the exclusive use of its particular elements' combination.The analysis of European legislation and US judicial practice is carried out. Under applicable US copyright law, jewelry is a subject to copyright. Under normal circumstances, the law does not require prior registration of jewelry copyright. However, in order to protect jewelry or bijouterie under the US Law on Copyright, it must meet certain conditions. The complaining party must provide evidence of illegal copying of the work and prove copyright infringement. In case of violation of copyright for jewelry, the author or the jewelry house must prove:•the originality of design;•the uniqueness in the elements combination in the process of jewelry design development.The object of an industrial design can be a shape, pattern, color, or their combination that determines the appearance of an industrial product. The main criterion for the industrial design patentability is its novelty. However, in practice, an examination for novelty when registering a designation as an industrial design, according to Alexandra Odinets, is not carried out, and the patent is issued «under the responsibility of the applicant».With regard to unfair competition in the jewelry market, according to the US jurisprudence, it is more often an offense in this context than a violation of trademark rights or copyright infringement. It is unfair competition that misleads a consumer. A competitor, by assigning a good name and an reputation established, is trying to get profit. The definition of unfair competition is carried out in a comprehensive manner, here the court will not focus on one feature of a piece of jewelry but would consider all its inherent features. In particular, it is a combination of unique elements that provide the originality of the product.The article provides recommendations for jewelry and bijouterie authors on copyright protection. 1. Pro avtorski i sumizhni prava : Zakon Ukrainy. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3792-12#Text. 2. Tomarov I. Fashion Law: kopiiuvaty ne mozhna zaboronyty! Yurydychna hazeta Online. 2017. № 25(575). URL:https://yur-gazeta.com/publications/practice/zahist-intelektualnoyi-vlasnosti-avtorske-pravo/fashion-law-kopiyuvati-ne-mozhna-zaboroniti.html. 3. Herbert Rosenthal Jewelry Corp. v. Kalpakian, 446 F.2d 738 (9th Cir. 1971). 4. Dyrektyva Yevropeiskoho Soiuzu № 98/71. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_a88#Text. 5. "Designer" Jewelry vs. "Inspired-by" Jewelry: Intellectual Property Infringement and Unfair Competition Considerations, 34. 6. Davis v. Gap, Inc. - 246 F.3d 152 (2d Cir. 2001). 7. Trifari, Krussman & Fishel, Inc. v Charel Co., 134 F Supp 551 (1955, DC NY). 8. Copyright Law of the United States §102, at 68 (2000). 9. Cprava Vacheron I Constantin-LeCoultreWatches, Inc. proty Benrus Watch Co., Inc. URL: http://saperlaw.com/blog/wp-content/uploads/2007/09/cba-fashion-presentation-final.pdf (last visited April 19th, 2008). 10. Cosmetic Ideas, Inc. v. IAC/Interactivecorp, CV08-02074 R (C.D. California); Los Angeles Copyright Attorneys File Jewelry Copyright Infringement Lawsuit Over Copying Protected Jewelry Design, available at: http://www.iptrademarkattorney.com/2008/04/copyright-attorneys-jewelry-los-angeles-protected-jewelry-design-lawsuit-copying-copyrights-la.html (last visited April 19th, 2008). 11. Saper Law. "Designer" Jewelry vs. "Inspired-by" Jewelry: Intellectual Property Infringement and Unfair Competition Considerations. 2008. ; Ключові слова: авторське право, ювелірні вироби, біжутерія, недобросовісна конкуренція, торгова марка, судова практика Стаття присвячена дослідженню питань щодо охорони дизайну авторських ювелірних виробів та біжутерії. Проаналізовано поняття «Функціональності», щодо ювелірних виробів а саме, визначено, що ювелірні вироби не можуть охоронятися як звичайний твір, оскільки є винятково утилітарними. Наприклад, стрілки або цифри на циферблаті годинника вважаються функціональними, оскільки ексклюзивне використання цих аспектів серйозно перешкоджатиме здоровій конкуренції в годинниковій галузі. З іншого боку, унікальний дизайн ювелірних виробів не може вважатися функціональним, оскільки має ексклюзивне використання його особливої комбінації елементів. Здійснено аналіз Європейського законодавства та судової практики США. 1. Про авторські і суміжні права : Закон України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3792-12#Text. 2. Томаров І. Fashion Law: копіювати не можна заборонити! Юридична газета Online. 2017. № 25(575). URL:https://yur-gazeta.com/publications/practice/zahist-intelektualnoyi-vlasnosti-avtorske-pravo/fashion-law-kopiyuvati-ne-mozhna-zaboroniti.html. 3. Herbert Rosenthal Jewelry Corp. v. Kalpakian, 446 F.2d 738 (9th Cir. 1971). 4. Директива Європейського Союзу № 98/71. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_a88#Text. 5. «Designer» Jewelry vs. «Inspired-by» Jewelry: Intellectual Property Infringement and Unfair Competition Considerations, 34. 6. Davis v. Gap, Inc. - 246 F.3d 152 (2d Cir. 2001). 7. Trifari, Krussman & Fishel, Inc. v Charel Co., 134 F Supp 551 (1955, DC NY). 8. Copyright Law of the United States §102, at 68 (2000). 9. Cправa Vacheron I Constantin-LeCoultreWatches, Inc. проти Benrus Watch Co., Inc. URL: http://saperlaw.com/blog/wp-content/uploads/2007/09/cba-fashion-presentation-final.pdf (last visited April 19th, 2008). 10. Cosmetic Ideas, Inc. v. IAC/Interactivecorp, CV08-02074 R (C.D. California); Los Angeles Copyright Attorneys File Jewelry Copyright Infringement Lawsuit Over Copying Protected Jewelry Design, available at: http://www.iptrademarkattorney.com/2008/04/copyright-attorneys-jewelry-los-angeles-protected-jewelry-design-lawsuit-copying-copyrights-la.html (last visited April 19th, 2008). 11. Saper Law. "Designer" Jewelry vs. "Inspired-by" Jewelry: Intellectual Property Infringement and Unfair Competition Considerations. 2008.

The life path, scientific-pedagogical and public activity of Volodymyr Sokurenko – a prominent Ukrainian jurist, doctor of law, professor, talented teacher of the Lviv Law School of Franko University are analyzed.It is found out that after graduating from a seven-year school in Zaporizhia, V. Sokurenko entered the Zaporizhia Aviation Technical School, where he studied two courses until 1937. 1/10/1937 he was enrolled as a cadet of the 2nd school of aircraft technicians named after All-Union Lenin Komsomol. In 1938, this school was renamed the Volga Military Aviation School, which he graduated on September 4, 1939 with the military rank of military technician of the 2nd category. As a junior aircraft technician, V. Sokurenko was sent to the military unit no. 8690 in Baku, and later to Maradnyany for further military service in the USSR Air Force. From September 4, 1939 to March 16, 1940, he was a junior aircraft technician of the 50th Fighter Regiment, 60th Air Brigade of the ZAK VO in Baku. The certificate issued by the Railway District Commissariat of Lviv on January 4, 1954 no. 3132 states that V. Sokurenko actually served in the staff of the Soviet Army from October 1937 to May 1946. The same certificate states that from 10/12/1941 to 20/09/1942 and from 12/07/1943 to 08/03/1945, he took part in the Soviet-German war, in particular in the second fighter aviation corps of the Reserve of the Supreme Command of the Soviet Army. In 1943 he joined the CPSU. He was awarded the Order of the Patriotic War of the 1st degree and the Order of the Red Star (1943) as well as 9 medals «For Merit in Battle» during the Soviet-German war.With the start of the Soviet-German war, the Sokurenko family, like many other families, was evacuated to the town of Kamensk-Uralsky in the Sverdlovsk region, where their father worked at a metallurgical plant. After the war, the Sokurenko family moved to Lviv. In 1946, V. Sokurenko entered the Faculty of Law of the Ivan Franko Lviv State University, graduating with honors in 1950, and entered the graduate school of the Lviv State University at the Department of Theory and History of State and Law. V. Sokurenko successfully passed the candidate examinations and on December 25, 1953 in Moscow at the Institute of Law of the USSR he defended his thesis on the topic: «Socialist legal consciousness and its relationship with Soviet law». The supervisor of V. Sokurenko's candidate's thesis was N. Karieva. The Higher Attestation Commission of the Ministry of Culture of the USSR, by its decision of March 31, 1954, awarded V. Sokurenko the degree of Candidate of Law. In addition, it is necessary to explain the place of defense of the candidate's thesis by V. Sokurenko. As it is known, the Institute of State and Law of the USSR has its history since 1925, when, in accordance with the resolution of the Presidium of the Central Executive Committee of March 25, 1925, the Institute of Soviet Construction was established at the Communist Academy. In 1936, the Institute became part of the USSR Academy of Sciences, and in 1938 it was reorganized into the Institute of Law of the USSR Academy of Sciences. In 1941–1943 it was evacuated to Tashkent. In 1960-1991 it was called the Institute of State and Law of the USSR Academy of Sciences. In Ukraine, there is the Institute of State and Law named after V. Koretsky of the NAS of Ukraine – a leading research institution in Ukraine of legal profile, founded in 1949.It is noted that, as a graduate student, V. Sokurenko read a course on the history of political doctrines, conducted special seminars on the theory of state and law. After graduating from graduate school and defending his thesis, from October 1, 1953 he was enrolled as a senior lecturer and then associate professor at the Department of Theory and History of State and Law at the Faculty of Law of the Lviv State University named after Ivan Franko.By the decision of the Higher Attestation Commission of the Ministry of Higher Education of the USSR of December 18, 1957, V. Sokurenko was awarded the academic title of associate professor of the «Department of Theory and History of State and Law».V. Sokurenko took an active part in public life. During 1947-1951 he was a member of the party bureau of the party organization of LSU, worked as a chairman of the trade union committee of the university, from 1955 to 1957 he was a secretary of the party committee of the university. He delivered lectures for the population of Lviv region. Particularly, he lectured in Turka, Chervonohrad, and Yavoriv. He made reports to the party leaders, Soviet workers as well as business leaders. He led a philosophical seminar at the Faculty of Law. He was a deputy of the Lviv City Council of People's Deputies in 1955-1957 and 1975-1978.In December 1967, he defended his doctoral thesis on the topic: «Development of progressive political thought in Ukraine (until the early twentieth century)». The defense of the doctoral thesis was approved by the Higher Attestation Commission on June 14, 1968.During 1960-1990 he headed the Department of Theory and History of State and Law; in 1962-68 and 1972-77 he was the dean of the Law Faculty of the Ivan Franko Lviv State University. In connection with the criticism of the published literature, on September 10, 1977, V. Sokurenko wrote a statement requesting his dismissal from the post of Dean of the Faculty of Law due to deteriorating health. During 1955-1965 he was on research trips to Poland, Czechoslovakia, Romania, Austria, and Bulgaria. From August 1966 to March 1967, in particular, he spent seven months in the United States, England and Canada as a UN Fellow in the Department of Human Rights. From April to May 1968, he was a member of the government delegation to the International Conference on Human Rights in Iran for one month. He spoke, in addition to Ukrainian, English, Polish and Russian. V. Sokurenko played an important role in initiating the study of an important discipline at the Faculty of Law of the Lviv University – History of Political and Legal Studies, which has been studying the history of the emergence and development of theoretical knowledge about politics, state, law, ie the process of cognition by people of the phenomena of politics, state and law at different stages of history in different nations, from early statehood and modernity.Professor V. Sokurenko actively researched the problems of the theory of state and law, the history of Ukrainian legal and political thought. He was one of the first legal scholars in the USSR to begin research on the basics of legal deontology. V. Sokurenko conducted extensive research on the development of basic requirements for the professional and legal responsibilities of a lawyer, similar to the requirements for a doctor. In further research, the scholar analyzed the legal responsibilities, prospects for the development of the basics of professional deontology. In addition, he considered medical deontology from the standpoint of a lawyer, law and morality, focusing on internal (spiritual) processes, calling them «the spirit of law.» The main direction of V. Sokurenko's research was the problems of the theory of state and law, the history of legal and political studies. The main scientific works of professor V. Sokurenko include: «The main directions in the development of progressive state and legal thought in Ukraine: 16th – 19th centuries» (1958) (Russian), «Democratic doctrines about the state and law in Ukraine in the second half of the 19th century (M. Drahomanov, S. Podolynskyi, A. Terletskyi)» (1966), «Law. Freedom. Equality» (1981, co-authored) (in Russian), «State and legal views of Ivan Franko» (1966), «Socio-political views of Taras Shevchenko (to the 170th anniversary of his birth)» (1984); «Political and legal views of Ivan Franko (to the 130th anniversary of his birth)» (1986) (in Russian) and others.V. Sokurenko died on November 22, 1994 and was buried in Holoskivskyi Cemetery in Lviv.Volodymyr Sokurenko left a bright memory in the hearts of a wide range of scholars, colleagues and grateful students. The 100th anniversary of the Scholar is a splendid opportunity to once again draw attention to the rich scientific heritage of the lawyer, which is an integral part of the golden fund of Ukrainian legal science and education. It needs to be studied, taken into account and further developed. ; Проаналізовано життєвий шлях, науково-педагогічну та громадську діяльність Воло-димира Гавриловича Сокуренка – видатного українського правознавця, доктора юридичних наук, професора, талановитого педагога Львівської правничої школи Франкового універ-ситету.З'ясовано, що В. Г. Сокуренко навчався у Запорізькому авіаційному технікумі та Вольському військовому авіаційному училищі, яке закінчив у 1939 р. У 1939‒1946 рр. служив у радянській армії. Після закінчення у 1950 р. юридичного факультету Львівського університету пройшов шлях від аспіранта до професора, завідувача кафедри, декана юридичного факультету. Упродовж 1960‒1990 рр. завідував кафедрою теорії та історії держави і права; в 1962‒1968 та 1972‒1977 рр. був деканом юридичного факультету Львівського державного університету імені Івана Франка. Протягом 1955‒1965 рр. перебував у наукових відрядженнях у Польщі, Чехословаччині, Румунії, Австрії, Болгарії. Зі серпня 1966 до березня 1967 рр., зокрема сім місяців перебував у США, Англії та Канаді як стипендіат ООН по департаменту прав людини. У квітні-травні 1968 р. був членом у складі урядової делегації на міжнародній конференції по правах людини в Ірані упродовж одного місяця. Володів, окрім української, англійською, польською та російською мовами. В. Г. Сокуренко відіграв важливу роль у започаткуванні на юридичному факультеті Львівсь-кого університету вивчення важливої навчальної дисципліни – Історії політичних і правових учень, яка висвітлювала і до сьогодні продовжує висвітлювати історію виникнення та розвитку теоретичних знань про політику, державу, право, тобто вивчає процес пізнання людьми явищ політики, держави і права на різних етапах історії у різних народів, почи-наючи з ранньої державності і сучасності.Професор В. Г. Сокуренко активно досліджував проблеми теорії держави і права, історії української правової та політичної думки. Він був одним із перших учених-правників у СРСР, хто почав наукові студії основ юридичної деонтології. Велику наукову дослід-ницьку діяльність проводив В. Г. Сокуренко щодо розробки основних вимог до професійно-правових обов'язків юриста, аналогічно до вимог, що стосуються лікаря. У подальших наукових дослідженнях учений аналізував юридичні обов'язки, перспективи розвитку основ професійної деонтології. Крім того, правознавець розглядав медичну деонтологію з позиції юриста, права і моралі, приділивши основну увагу внутрішнім (духовним) процесам, назвавши їх «духом права». Основним напрямом наукових досліджень В. Г. Сокуренка були проблеми теорії держави і права, історії правових та політичних учень.Володимир Гаврилович Сокуренко залишив по собі світлу пам'ять у серцях широкого загалу науковців, колег та вдячних учнів. 100-річний ювілей Вченого – добра нагода для того, щоб ще раз привернути увагу до багатої наукової спадщини правознавця, яка є невід'ємною складовою золотого фонду української юридичної науки і освіти. Вона потребує вивчення, врахування та подальшого розвитку.

Экономический материализм после полемики конца XIX в. — Влияние Октябрьской революции на судьбы социологии в России. — Диалектизм марксистской социологии. — Г. В. Плеханов. — В. И. Ленин. — 77. П. Маслов. — И. А. Гредескул. — Историки-марксисты: М. Н. Покровский. — Я. А Рожков. — Главные систематизаторы теории экономического материализма: Н. И. Бухарин, И. П. Разумовский, С. Оранский и др. Главные пункты систематизации. ; Kareev N.I. ( 1850—1931 ) is one of the most remarkable figure in Russian sociology widely well-known not only in Russia but far away from it's boundaries. Today we should state that he has been forgotten during the soviet period. Bom in Moscow in nobleman's family he finished gimnasium with excellent degree and entered Moscow State University .He took courses with well-known professors in Russian history as M.S Kutorge, V.I. Gerie, $.M. Soloviev. In 1877—1878 he visited Paris where he conducted his famous research 'Peasant and peasant question in the last ф quarter of the 18th century'. He also is an author of great variety of works on different historical themes including ' History of Western Europe of New Time' (1892—1917) , 'History of French Revolution' ( 1924—1925 ). After coming back to Russia Kareev taught different disciplines at St Petersburg University but very soon he got his discharge for the serious linkages with student movement. He returned to the University only after 1905. With a group of political activists he tryed to prevent tragic events of the 9th of January, 1905 . Kareev was a member of Constitutional-Democratic party having started his political career in the first State Duma. After 1906 he gradually left political arena and devoted himself only to scientific work. Kareev's sociological theory has been mainly formed in the first half of 80-s of 19 century. He believed in it all his life. His theoretical findings were shown in his dissertation published in 1883. 'Nature of historical process and role of personality in historical development ' ( 1889 ) became a conseqent continuation of his dissertation which he himself considered as his best work. Kareev published a number of his sociological findings in 'Historical Phylosophical Etudes ' (1895),' Introduction to Sociology' (1897), 'General Principles of Sociology' (1919), 'Fundamental Principles of Russian Sociology' (1930) (the latter is still unpublished ). Kareev's sociological conception to a high degree emerged on the basis of traditional (in particular Conte's and Spenser's) sociological approaches and he gradually evolved their assumptions.His works bore deep influence from the French school of sociology,he was impressed by the early positivism.But he was too much occupied with details to appreciate or represent the idea that came to form a subjective approach in sociology. Kareev criticized Conte for his 'jump' from biology to psychology and sociology. He replaced Conte's individual psychology by the collective one. He also has foreseen many ideas of the direct Kant's followers as Vindelband, Rickert,Zimmel. In fact he created a school of subjective approach in Russian sociology. He began to study a broad range of human social life and developed a subjective historical method for collecting and analyizing of social facts. According to Kareev's point of view a society is an agglomeration of economical, political and judicial factors; but the crucial factor is intellectual (or spiritual) culture. In the effort to understand relationships between individuals and society sociologists should study the intersections of history,politics,economics, psychology focusing on the ways by which social forces shape individual and group behavior. Kareev found himself confronting with immensely expanding and increasingly restive marxisl theory. His scientific transformation occurred in the context of the Russian revolutions of economical cyrcles of inflation and depression and of a threat to social order from revolutionary ideologies. He escaped political repressions followed after the revolution of 1917. We suggest a unit 'Marxist Sociology' as a part of 'Fundamental Principles of Russian Sociology', the last Karcev's work finished in the end of 20-s .''Marxist Sociology ' is a critical review of marxist theory and an attempt to represent main ideas of Russian marxist sociologists without ' anger and prejudices '. Kareev showed differences between marxist, positivist ci.c. objective ) and subjective approaches in their interpretation of (1) how historical process occurs, and (2) what is the historical role of personality in producing of social change. Classical positivism ignores emotional and moral aspects of social behavior, one must study individuals in terms of their social context the idea of social forces determining individual behavior . The basic principal of sociology : how individuals live together in groups, by studying them scientifically Karcev presented the material with references to Conte's, Durkhcim's and Spenser's conceptions. Positivists believed that it was possible to study social reality systematically and objectively just as other scientists studied organisms, mind, the Earth and stars. Subjective approach concerned with individuals' own perception of their position in social structure. It's based on a personal feeling of affiliation to a given group. Individuals identify with other people , their beliefs, share similar positions, deal with personal awareness of their positions.Sociologist should observe not only material facts of people's life but all the lime keep in mind economical,political and specific psychological facts which arc as real as the material ones. During the beginning of the 20-th century in particular — after the Revolution of 1917 marxist sociological approach (in Lenin's interpretation) had a significant influence on social policy in Russia. Marxists put an emphasize on that what social relation between 223 humans were determined by struggle between classes. In particular a ruling class (which ШШ position is due to the ownership of and control on means of production) controls also though often in subtle ways the whole moral and intellectual life of people. That's why Karcev calls attention to the sharp paralysis of intellectual and spiritual life and a deep crisis of culture. According to marxist theory law and governments, art and literature, science and philosophy serve more or less directly the interests of a ruling class.Marxist arc considered as economical delerminists because they have been sure that social classes* is a result of unequal access to means of production. Class consciousness refers not only to people's perception of distinct class levels and shared interests based on common situation , it also refers to a heightened commitment and perception of class which usually leads class members to interact and to join efforts for realising collective goals. That is why individual role in the historical movement is greatly neglected. Kareev presented detailed analysis of the positions of a new generation of marxist — of so called legal marxists. He emphasized the role in that strategy development of N.A. Rozhkov, M.N. Pokrovsky, N.A. Andreev, F.V. Sulkov under the soviet time. He polemized with Lenin and Plckhanov as with the most notable figures of post-Marx period in Russia. Author made clear the differences between scientific position of (1) legal marxists, (2) independent historicans as Kluchevsky,Vinogradov, Vipper, Petrushevsky, Tafleand (3)those new marxisls who sistematized marxist theory in a new way (Bukharin, Rasumovsky, Oransky), Karcev supported an idea about two types of social evolution suggested by Conte and Spenser in sociology. 1) Spontaneous self-development 2) Creative development (A. Bergson). He underlined that sociology has to be positive science studying definite categories of phenomena in social reality without any methaphisics. We hope that the names like Karcev whenever again will come back to our historical memory and will be with us as one of the most important part of our Past. We suppose to continue publications of the less-known and unknown authors significantly contributed to our Russian culture.

КУПРАТА Надія – кандидат філологічних наук, доцент кафедри мовної та психолого-педагогічної підготовки, Одеський національний економічний університет, вул. Преображенська, 8, м. Одеса, 65000, УкраїнаE-mail address: kupratan@gmail.comorcid:0000-0001-5829-9701ResearcherID: https://publons.com/researcher/1932759//9 МЕНСО Ірина – кандидат юридичних наук, старший викладач кафедри цивільного та трудового права, Одеський національний морський університет, вул. Мечникова, 34, м. Одеса, 65029, УкраїнаE-mail address: irinamenso1@icloud.com orcid:0000-0003-0211-1567ResearcherID: https://publons.com/researcher/4037760/iryna-menso/To cite this article: Kuprata, N., & Menso, I. (2020). Academic plagiarism and self-plagiarism as elements of violation of academic integrity. Human Studies. Series of Pedagogy, 11/43, 75‒90. doi: https://doi.org/10.24919/2413-2039.11/43.220455Article history Received: September 6, 2019Received in revised form: October 11, 2020 Accepted: November 23, 2020Available online: December 30, 2020Journal homepage:http://lssp.dspu.edu.ua/p-ISSN 2313-2094e-ISSN 2413-2039© 2020 The Authors. Human studies. Series of Pedagogy published by Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University & Open Journal Systems. This is an open access article under the CC BY-NC-SA 4.0 license (http://creativecommons.org/licenses/by-nc-sa/4.0/). У статті проведено дослідження порушень академічної доброчесності таких, як "академічний плагіат" та "самоплагіат" як її складові елементи. З'ясовано, що етимологічно поняття "академічна доброчесність" складається з двох слів "академічна" і "доброчесність", що робить його етично-науковим поняттям, а такі види порушення академічної доброчесності, як академічний плагіат, самоплагіат, фабрикація, фальсифікація, обман, хабарництво відносять його до правової категорії. Поняття "академічна доброчесність" пов'язане з науковою порядністю, у тому числі навчальною, та має певну область дотику з правом інтелектуальної власності. Дотримання академічної доброчесності науковцями і освітянами стосується не лише моральних принципів та захисту інтересів інших осіб, а й пов'язане з честю і гідністю особи, яка дотримується принципів академічної доброчесності, сприяючи формуванню її ділової репутації у науковій та освітній діяльності.Проведено співвідношення понять "плагіат" та "академічний плагіат". Розуміння поняття "плагіат", що зафіксоване в Законі України "Про авторське право і суміжні права" істотно вужче, ніж розуміння академічного плагіату в освітніх законах. Водночас сфера застосування поняття "плагіат" набагато ширша, ніж "академічний плагіат". Академічний плагіат обмежується об'єктами, колом суб'єктів та сферою застосування. Виділено характерні ознаки законодавчої дефініції поняття "академічний плагіат", які в сукупності утворюють юридичну конструкцію академічного плагіату. З'ясовано, що поняття "самоплагіат", закріплене в Законі України "Про освіту", має англомовне походження і вперше з'явилося в США як студентський жаргон. Жоден нормативний акт зарубіжних країн не містить поняття "самоплагіат", а для вітчизняного законодавства воно є нововведеним і викликало чимало дискусій у науковому середовищі.Обґрунтовано необхідність введення поняття "самоплагіат" до вітчизняного законодавства. Потреба в закріпленні поняття "самоплагіат" була викликана глибокою кризою академічної доброчесності в науковому та освітньому середовищі. Самоплагіат знижує довіру до наукових результатів, вводить в оману науковців, які використовують праці з самоплагіатом та сприяє необґрунтованому збільшенню результатів досліджень, що впливає на конкурентоздатність науковців в отримані фінансової підтримки для досліджень, при працевлаштуванні тощо. Визначено, що збільшення інформації у попередніх наукових дослідженнях не завжди є самоплагіатом. Повторний аналіз раніше опублікованих даних може бути зумовлений технологічним прогресом, новими науковими розробками, появою нових наукових теорій та ін. При вдосконаленні своїх попередніх праць необхідно розмежовувати старі та нові дані, чітко визначати актуальність їх використання. ; KUPRATA Nadia – PhD (Philology), Associate Professor of Language and Psychological & Pedagogical Training Department, Odessa National Economic University, 8 Preobrazhenska Str., Odesa, 65000, Ukraine E-mail address: kupratan@gmail.comorcid:0000-0001-5829-9701ResearcherID: https://publons.com/researcher/1932759//9 MENSO Iryna – PhD (Law), Senior Lecturer of Civil and Labor Law Department, Odesa National Maritime University, 34 Mechnykova Str., Odesa, 65000, UkraineE-mail address: irinamenso1@icloud.com orcid:0000-0003-0211-1567ResearcherID: https://publons.com/researcher/4037760/iryna-menso/To cite this article: Kuprata, N., & Menso, I. (2020). Academic plagiarism and self-plagiarism as elements of violation of academic integrity. Human Studies. Series of Pedagogy, 11/43, 75‒90. doi: https://doi.org/10.24919/2413-2039.11/43.220455Article history Received: September 6, 2019Received in revised form: October 11, 2020 Accepted: November 23, 2020Available online: December 30, 2020Journal homepage:http://lssp.dspu.edu.ua/p-ISSN 2313-2094e-ISSN 2413-2039© 2020 The Authors. Human studies. Series of Pedagogy published by Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University & Open Journal Systems. This is an open access article under the CC BY-NC-SA 4.0 license (http://creativecommons.org/licenses/by-nc-sa/4.0/). The article examines such violations of academic integrity as "academic plagiarism" and "self-plagiarism". Since the concept of "academic integrity" etymologically consists of two words "academic" and "integrity", it makes it an ethical and scientific concept, and such types of violations of academic integrity as academic plagiarism, self-plagiarism, fabrication, falsification, deception, bribery refer it to the legal category. The concept of the "academic integrity" is associated with the scientific integrity, including the teaching integrity, and correlates to some extent with the intellectual ownership. The observance of academic integrity by scholars and educators refers not only to the moral principles and protection of the interests of others, but also to the honor and dignity of a person who adheres to the principles of academic integrity and contributes to the formation of his/her business reputation in science and education.The relationship between the concepts of "plagiarism" and "academic plagiarism" has been elucidated. The understanding of the concept of "plagiarism" contained in the Law of Ukraine "On Copyright and Related Rights" is significantly narrower than the understanding of the academic plagiarism in the laws on education. At the same time, the scope of the concept of "plagiarism" is much wider than the scope of the concept of "academic plagiarism". Academic plagiarism is limited to objects, a range of subjects and the scope. The characteristic features of the legislative definition of the concept of "academic plagiarism" are highlighted, which together form the legal structure of the academic plagiarism. It has been found that the concept of "self-plagiarism", reflected in the Law of Ukraine "On Education", is of English origin and first appeared in the United States as student slang. No regulatory enactment of foreign countries contains the concept of "self-plagiarism", it is newly introduced in the national legislation and has already caused a lot of discussion among scholars.The necessity of introducing the concept of "self-plagiarism" into the national legislation is substantiated. The need to consolidate the concept of "self-plagiarism" was caused by a deep crisis of academic integrity in the scientific and educational environment. Self-plagiarism reduces the trust in scientific results, misleads scientists who use the work with self-plagiarism and contributes to an unjustified increase in research results, which affects the competitiveness of scientists in obtaining financial support for research, employment, etc. It has been determined that adding information to that in the previous scientific research is not always self-plagiarism. A re-evaluation of previously published data may be justified by technological advancements, new scientific developments, the emergence of new scientific theories, etc. When improving one's previous work, it is necessary to distinguish between the old and the new data and clearly define the relevance of their use.Funding. The authors received no financial support for the research, authorship, and/or publication of this article.No potential conflict of interest was reported by the authors.

КУПРАТА Надія – кандидат філологічних наук, доцент кафедри мовної та психолого-педагогічної підготовки, Одеський національний економічний університет, вул. Преображенська, 8, м. Одеса, 65000, УкраїнаE-mail address: kupratan@gmail.comorcid:0000-0001-5829-9701ResearcherID: https://publons.com/researcher/1932759//9 МЕНСО Ірина – кандидат юридичних наук, старший викладач кафедри цивільного та трудового права, Одеський національний морський університет, вул. Мечникова, 34, м. Одеса, 65029, УкраїнаE-mail address: irinamenso1@icloud.com orcid:0000-0003-0211-1567ResearcherID: https://publons.com/researcher/4037760/iryna-menso/To cite this article: Kuprata, N., & Menso, I. (2020). Academic plagiarism and self-plagiarism as elements of violation of academic integrity. Human Studies. Series of Pedagogy, 11/43, 75‒90. doi: https://doi.org/10.24919/2413-2039.11/43.220455Article history Received: September 6, 2019Received in revised form: October 11, 2020 Accepted: November 23, 2020Available online: December 30, 2020Journal homepage:http://lssp.dspu.edu.ua/p-ISSN 2313-2094e-ISSN 2413-2039© 2020 The Authors. Human studies. Series of Pedagogy published by Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University & Open Journal Systems. This is an open access article under the CC BY-NC-SA 4.0 license (http://creativecommons.org/licenses/by-nc-sa/4.0/). У статті проведено дослідження порушень академічної доброчесності таких, як "академічний плагіат" та "самоплагіат" як її складові елементи. З'ясовано, що етимологічно поняття "академічна доброчесність" складається з двох слів "академічна" і "доброчесність", що робить його етично-науковим поняттям, а такі види порушення академічної доброчесності, як академічний плагіат, самоплагіат, фабрикація, фальсифікація, обман, хабарництво відносять його до правової категорії. Поняття "академічна доброчесність" пов'язане з науковою порядністю, у тому числі навчальною, та має певну область дотику з правом інтелектуальної власності. Дотримання академічної доброчесності науковцями і освітянами стосується не лише моральних принципів та захисту інтересів інших осіб, а й пов'язане з честю і гідністю особи, яка дотримується принципів академічної доброчесності, сприяючи формуванню її ділової репутації у науковій та освітній діяльності.Проведено співвідношення понять "плагіат" та "академічний плагіат". Розуміння поняття "плагіат", що зафіксоване в Законі України "Про авторське право і суміжні права" істотно вужче, ніж розуміння академічного плагіату в освітніх законах. Водночас сфера застосування поняття "плагіат" набагато ширша, ніж "академічний плагіат". Академічний плагіат обмежується об'єктами, колом суб'єктів та сферою застосування. Виділено характерні ознаки законодавчої дефініції поняття "академічний плагіат", які в сукупності утворюють юридичну конструкцію академічного плагіату. З'ясовано, що поняття "самоплагіат", закріплене в Законі України "Про освіту", має англомовне походження і вперше з'явилося в США як студентський жаргон. Жоден нормативний акт зарубіжних країн не містить поняття "самоплагіат", а для вітчизняного законодавства воно є нововведеним і викликало чимало дискусій у науковому середовищі.Обґрунтовано необхідність введення поняття "самоплагіат" до вітчизняного законодавства. Потреба в закріпленні поняття "самоплагіат" була викликана глибокою кризою академічної доброчесності в науковому та освітньому середовищі. Самоплагіат знижує довіру до наукових результатів, вводить в оману науковців, які використовують праці з самоплагіатом та сприяє необґрунтованому збільшенню результатів досліджень, що впливає на конкурентоздатність науковців в отримані фінансової підтримки для досліджень, при працевлаштуванні тощо. Визначено, що збільшення інформації у попередніх наукових дослідженнях не завжди є самоплагіатом. Повторний аналіз раніше опублікованих даних може бути зумовлений технологічним прогресом, новими науковими розробками, появою нових наукових теорій та ін. При вдосконаленні своїх попередніх праць необхідно розмежовувати старі та нові дані, чітко визначати актуальність їх використання. ; KUPRATA Nadia – PhD (Philology), Associate Professor of Language and Psychological & Pedagogical Training Department, Odessa National Economic University, 8 Preobrazhenska Str., Odesa, 65000, Ukraine E-mail address: kupratan@gmail.comorcid:0000-0001-5829-9701ResearcherID: https://publons.com/researcher/1932759//9 MENSO Iryna – PhD (Law), Senior Lecturer of Civil and Labor Law Department, Odesa National Maritime University, 34 Mechnykova Str., Odesa, 65000, UkraineE-mail address: irinamenso1@icloud.com orcid:0000-0003-0211-1567ResearcherID: https://publons.com/researcher/4037760/iryna-menso/To cite this article: Kuprata, N., & Menso, I. (2020). Academic plagiarism and self-plagiarism as elements of violation of academic integrity. Human Studies. Series of Pedagogy, 11/43, 75‒90. doi: https://doi.org/10.24919/2413-2039.11/43.220455Article history Received: September 6, 2019Received in revised form: October 11, 2020 Accepted: November 23, 2020Available online: December 30, 2020Journal homepage:http://lssp.dspu.edu.ua/p-ISSN 2313-2094e-ISSN 2413-2039© 2020 The Authors. Human studies. Series of Pedagogy published by Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University & Open Journal Systems. This is an open access article under the CC BY-NC-SA 4.0 license (http://creativecommons.org/licenses/by-nc-sa/4.0/). The article examines such violations of academic integrity as "academic plagiarism" and "self-plagiarism". Since the concept of "academic integrity" etymologically consists of two words "academic" and "integrity", it makes it an ethical and scientific concept, and such types of violations of academic integrity as academic plagiarism, self-plagiarism, fabrication, falsification, deception, bribery refer it to the legal category. The concept of the "academic integrity" is associated with the scientific integrity, including the teaching integrity, and correlates to some extent with the intellectual ownership. The observance of academic integrity by scholars and educators refers not only to the moral principles and protection of the interests of others, but also to the honor and dignity of a person who adheres to the principles of academic integrity and contributes to the formation of his/her business reputation in science and education.The relationship between the concepts of "plagiarism" and "academic plagiarism" has been elucidated. The understanding of the concept of "plagiarism" contained in the Law of Ukraine "On Copyright and Related Rights" is significantly narrower than the understanding of the academic plagiarism in the laws on education. At the same time, the scope of the concept of "plagiarism" is much wider than the scope of the concept of "academic plagiarism". Academic plagiarism is limited to objects, a range of subjects and the scope. The characteristic features of the legislative definition of the concept of "academic plagiarism" are highlighted, which together form the legal structure of the academic plagiarism. It has been found that the concept of "self-plagiarism", reflected in the Law of Ukraine "On Education", is of English origin and first appeared in the United States as student slang. No regulatory enactment of foreign countries contains the concept of "self-plagiarism", it is newly introduced in the national legislation and has already caused a lot of discussion among scholars.The necessity of introducing the concept of "self-plagiarism" into the national legislation is substantiated. The need to consolidate the concept of "self-plagiarism" was caused by a deep crisis of academic integrity in the scientific and educational environment. Self-plagiarism reduces the trust in scientific results, misleads scientists who use the work with self-plagiarism and contributes to an unjustified increase in research results, which affects the competitiveness of scientists in obtaining financial support for research, employment, etc. It has been determined that adding information to that in the previous scientific research is not always self-plagiarism. A re-evaluation of previously published data may be justified by technological advancements, new scientific developments, the emergence of new scientific theories, etc. When improving one's previous work, it is necessary to distinguish between the old and the new data and clearly define the relevance of their use.Funding. The authors received no financial support for the research, authorship, and/or publication of this article.No potential conflict of interest was reported by the authors.

Keywords: state policy, national security, intellectual property National security ("NS") of Ukraine is achieved through a balancedstate policy in accordance with accepted doctrines, strategies, concepts and programsin such areas as political, economic, social, military, environmental, scientific andtechnological, information, etc.However, many theoretical and practical issues concerning the definition of thecontent, challenges, tasks and mechanisms of implementation of effective functions ofpublic policy and management decisions for the further development of social processesstill remain insufficiently studied. Therefore, the main tasks of the NS system subjectsare constant monitoring of the impact on NS of processes taking place in variousfields (including intellectual property), forecasting, identifying and assessing possiblethreats, destabilizing factors and conflicts, their causes and occurrence consequences.In particular, the impact on NS (especially on defence capabilities) of the significantdevelopment of intellectual property and the full use of intellectual property rights isnot taken into account at all.State NS policy should include measures to prevent the emergence and neutralizationof sources of threats to NS under the influence of the development of intellectualproperty.Theoretical aspects of the state policy of National Security and Defence of Ukraine("NSDU") development are considered. The necessity of current problems definition inthis sphere and the inclusion of intellectual property questions in these processes isinvestigated. It is determined that the effective implementation of the state NS policyis impossible without a comprehensive analysis of intellectual property issues impacton the sphere of the NSDU. The importance of further research on the development ofa unified approach to improving the protection of intellectual property and its determinationas a component of NSDU, the development of appropriate recommendationsto address issues of intellectual property in this area and to neutralize sources ofthreats under the influence of intellectual property in the structure of NSDU. ; Ключові слова: державна політика, національна безпека, інтелектуальна власність Розглянуто теоретичні аспекти розроблення державної політики національної безпе-ки і оборони України. Досліджено необхідність визначення актуальних проблем у ційсфері та врахування питань інтелектуальної власності в цих процесах. Визначено, щоефективна реалізація державної політики національної безпеки неможлива без усебіч-ного аналізу впливу питань інтелектуальної власності на сферу національної безпеки іоборони України. Вказано на важливість здійснення подальших досліджень щодо роз-роблення єдиного підходу з удосконалення системи охорони інтелектуальної власності тавизначення її як складової сфери забезпечення національної безпеки і оборони України,розроблення відповідних рекомендацій з вирішення проблемних питань інтелектуальноївласності та нейтралізації джерел загроз під упливом розвитку сфери інтелектуальноївласності в структурі національної безпеки і оборони України. Список використаних джерел 1. Державна політика : підручник / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України ; ред. кол. : Ю. В. Ковбасюк (голова), К. О. Ващенко (заст. голови), Ю. П. Сурмін (заст. голови) [та ін.]. Київ : НАДУ, 2014. 448 с. 2. Лаврук О. В. Сутність поняття державної політики. Університетські наукові записки. 2018. № 67−68. С. 254−263. 3. Пал Л. А. Аналіз державної політики / пер. з англ. І. Дзюби. Київ : Основи, 1999. 422 с. 4. Петренко І. Сутність державної політики та державних цільових програм. Віче. 10/2011. URL : www.viche.info. 5. Янґ Е. Як написати дієвий аналітичний документ у галузі державної політики: Практичний посібник для радників з державної політики у Центральній і Східній Європі / Е. Янґ, Л. Куінн ; пер. з англ. С. Соколик ; наук. ред. пер. О. Кілієвич. Київ : К.І.С., 2003. 120 с. 6. Андріяш В. І. Державна політика: концептуальні аспекти визначення. Державне управління: удосконалення та розвиток. 2013. № 9.URL : https://goo.gl/aLu3RG. 7. Валевський О. Л. Державна політика в Україні: методологія аналізу, стратегія, механізми впровадження : [монографія]. Київ : НІСД, 2001. 242 с. 8. Державна політика: аналіз та механізми її впровадження в Україні : навч. посіб. / кол. авт. ; за заг. ред. В. Ребкала, В. Тертички. Київ : Вид-во НАДУ, 2000. 232 с. 9. Бакуменко В. Д., Надолішній П. І. Теоретичні та організаційні засади державного управління : навч. посіб. Київ : Міленіум, 2003. 256 с. 10. Державне управління : словн.-довід. / уклад. В. Д. Бакуменко ; за заг. ред. В. М. Князєва, В. Д. Бакуменка. Київ : Вид-во УАДУ, 2002. 228 с. 11. Енциклопедичний словник з державного управління / [укл. : Ю. П. Сурмін, В. Д. Бакуменко, А. М. Михненко та ін.] ; за ред. Ю. В. Ковбасюка, В. П. Трощинського, Ю. П. Сурміна. Київ : НАДУ, 2010. 820 с. 12. Економічний розвиток і державна політика : [навч. посіб.] / [Ю. Бажал, О. Кілієвич, О. Мертенс та ін.] ; за заг. ред Ю. Єханурова, І. Розпутенка. Київ : Вид-во УАДУ, 2001. 480 с. 13. Державне управління в Україні: організаційно-правові засади : навч. посіб. / Н. Р. Нижник, С. Д. Дубенко, В. І. Мельниченко та ін. ; за заг. ред. проф. Н. Р. Нижник. Київ : Вид-во УАДУ, 2002. 164 с. 14. Рябічко О. В. Державна політика регулювання підприємницької діяльності: механізми формування. Актуальні проблеми державного управління. 2011. № 1 (39). С. 72−76. URL : http://www.stattionline.org.ua. 15. Дем'янчук О. П. Державна політика та публічна політика: варіант перехідного періоду. URL : http://www.library.ukma.kiev.ua/e-lib/NZ/NZV18_2000_polityk/05_demyanchyk_op.pdf. 16. Ліпкан В. А. Національна безпека України : навч. посіб. Київ : КНТ. 2009. 576 с. 17. Горбулін В. П., Качинський А. Б. Стратегічне планування: вирішення проблем національної безпеки : монографія. Київ : НІСД, 2010. 288 с. URL : http:/www.niss.gov.ua. 18. Горбулін В. П., Бєлов О. Ф., Лисицин Е. М. Актуальні питання організації стратегічного планування державної політики національної безпеки України. Страт. панорама. 1999. № 3. С. 12−19. 19. Ситник Г. П. Державне управління у сфері національної безпеки (концептуальні та організаційно-правові засади) : підручник. Київ : НАДУ, 2012. 544 с. 20. Про засади внутрішньої і зовнішньої політики : Закон України від 01.07.2010 року № 2411-VI. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2411-17. 21. Ситник Г. П. Концептуальні засади забезпечення національної безпеки України : навч. посіб. : у 3 ч. Ч. 3 : Державна політика та основи стратегічного планування забезпечення національної безпеки. Київ : НАДУ, 2010. 208 с. 22. Про національну безпеку України : Закон України від 21.06.2018 року № 2469-VIII. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2469-19. 23. Про наукову та науково-технічну діяльність : Закон України від 26.11.2015 року № 848. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/848-19#Text. 24. Про інноваційну діяльність : Закон України від 04.06.2002 року № 40. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/40-15#Text. 25. Про основи національної безпеки України : Закон України від 19.06.2003 року № 964. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/964-15#Text. (Закон втратив чинність на підставі Закону № 2469 від 21.06.2018). 26. Бутнік-Сіверський О. Б. Принципи формування національної безпеки України з позиції прав інтелектуальної власності: теоретичний зріз розвитку. Теорія і практика інтелектуальної власності. 2018 р. № 3. С. 70−83. 27. Ревак І. О. Інтелектуальна безпека — невід'ємна складова інформаційної безпеки України. ULR: http://cybersafetyunit.com/intellektualnaya-bezopasnost-neotem-lemaya-sostavlyayushhaya-informatsionnoy-bezopasnosti-ukrainyi. 28. Мосов С., Жарінова А. Інтелектуальна безпекаУкраїни в контексті її входження до СОТ. URL: http:// www.uipv.org/atachs/mosov_zharinova.doc. 29. Коротюк О. До питання змісту понять «інтелектуальна власність» та «право інтелектуальної власності». Теорія і практика інтелектуальної власності. 2019. № 6. С. 125−138. 30. Бутнік-Сіверський О. Б. Теоретичні засади нейтралізації внутрішніх та зовнішніх джерел загроз національній безпеці під впливом розвитку сфери інтелектуальної власності за цільовою спрямованістю синапсу. Теорія і практика інтелектуальної власності. 2020. № 1. С. 50−65. =============================== 1. Derzhavna polityka : pidruchnyk / Nats. akad. derzh. upr. pry Prezydentovi Ukrainy ; red. kol. : Yu. V. Kovbasiuk (holova), K. O. Vashchenko (zast. holovy), Yu. P. Surmin (zast. holovy) [ta in.]. Kyiv : NADU, 2014. 448 s. 2. Lavruk O. V. Sutnist poniattia derzhavnoi polityky. Universytetski naukovi zapysky. 2018. № 67−68. S. 254−263. 3. Pal L. A. Analiz derzhavnoi polityky / per. z anhl. I. Dziuby. Kyiv : Osnovy, 1999. 422 s. 4. Petrenko I. Sutnist derzhavnoi polityky ta derzhavnykh tsilovykh prohram. Viche. 10/2011. URL : www.viche.info. 5. Iang E. Yak napysaty diievyi analitychnyi dokument u haluzi derzhavnoi polityky: Praktychnyi posibnyk dlia radnykiv z derzhavnoi polityky u Tsentralnii i Skhidnii Yevropi / E. Yang, L. Kuinn ; per. z anhl. S. Sokolyk ; nauk. red. per. O. Kiliievych. Kyiv : K.I.S., 2003. 120 s. 6. Andriiash V. I. Derzhavna polityka: kontseptualni aspekty vyznachennia. Derzhavne upravlinnia: udoskonalennia ta rozvytok. 2013. № 9.URL : https://goo.gl/aLu3RG. 7. Valevskyi O. L. Derzhavna polityka v Ukraini: metodolohiia analizu, stratehiia, mekhanizmy vprovadzhennia : [monohrafiia]. Kyiv : NISD, 2001. 242 s. 8. Derzhavna polityka: analiz ta mekhanizmy yii vprovadzhennia v Ukraini : navch. posib. / kol. avt. ; za zah. red. V. Rebkala, V. Tertychky. Kyiv : Vyd-vo NADU, 2000. 232 s. 9. Bakumenko V. D., Nadolishnii P. I. Teoretychni ta orhanizatsiini zasady derzhavnoho upravlinnia : navch. posib. Kyiv : Milenium, 2003. 256 s. 10. Derzhavne upravlinnia : slovn.-dovid. / uklad. V. D. Bakumenko ; za zah. red. V. M. Kniazieva, V. D. Bakumenka. Kyiv : Vyd-vo UADU, 2002. 228 s. 11. Entsyklopedychnyi slovnyk z derzhavnoho upravlinnia / [ukl. : Yu. P. Surmin, V. D. Bakumenko, A. M. Mykhnenko ta in.] ; za red. Yu. V. Kovbasiuka, V. P. Troshchynskoho, Yu. P. Surmina. Kyiv : NADU, 2010. 820 s. 12. Ekonomichnyi rozvytok i derzhavna polityka : [navch. posib.] / [Iu. Bazhal, O. Kiliievych, O. Mertens ta in.] ; za zah. red Yu. Yekhanurova, I. Rozputenka. Kyiv : Vyd-vo UADU, 2001. 480 s. 13. Derzhavne upravlinnia v Ukraini: orhanizatsiino-pravovi zasady : navch. posib. / N. R. Nyzhnyk, S. D. Dubenko, V. I. Melnychenko ta in. ; za zah. red. prof. N. R. Nyzhnyk. Kyiv : Vyd-vo UADU, 2002. 164 s. 14. Riabichko O. V. Derzhavna polityka rehuliuvannia pidpryiemnytskoi diialnosti: mekhanizmy formuvannia. Aktualni problemy derzhavnoho upravlinnia. 2011. № 1 (39). S. 72−76. URL : http://www.stattionline.org.ua. 15. Dem'ianchuk O. P. Derzhavna polityka ta publichna polityka: variant perekhidnoho periodu. URL : http://www.library.ukma.kiev.ua/e-lib/NZ/NZV18_2000_polityk/05_demyanchyk_op.pdf. 16. Lipkan V. A. Natsionalna bezpeka Ukrainy : navch. posib. Kyiv : KNT. 2009. 576 s. 17. Horbulin V. P., Kachynskyi A. B. Stratehichne planuvannia: vyrishennia problem natsionalnoi bezpeky : monohrafiia. Kyiv : NISD, 2010. 288 s. URL : http:/www.niss.gov.ua. 18. Horbulin V. P., Bielov O. F., Lysytsyn E. M. Aktualni pytannia orhanizatsii stratehichnoho planuvannia derzhavnoi polityky natsionalnoi bezpeky Ukrainy. Strat. panorama. 1999. № 3. S. 12−19. 19. Sytnyk H. P. Derzhavne upravlinnia u sferi natsionalnoi bezpeky (kontseptualni ta orhanizatsiino-pravovi zasady) : pidruchnyk. Kyiv : NADU, 2012. 544 s. 20. Pro zasady vnutrishnoi i zovnishnoi polityky : Zakon Ukrainy vid 01.07.2010 roku № 2411-VI. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2411-17. 21. Sytnyk H. P. Kontseptualni zasady zabezpechennia natsionalnoi bezpeky Ukrainy : navch. posib. : u 3 ch. Ch. 3 : Derzhavna polityka ta osnovy stratehichnoho planuvannia zabezpechennia natsionalnoi bezpeky. Kyiv : NADU, 2010. 208 s. 22. Pro natsionalnu bezpeku Ukrainy : Zakon Ukrainy vid 21.06.2018 roku № 2469-VIII. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2469-19. 23. Pro naukovu ta naukovo-tekhnichnu diialnist : Zakon Ukrainy vid 26.11.2015 roku № 848. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/848-19#Text. 24. Pro innovatsiinu diialnist : Zakon Ukrainy vid 04.06.2002 roku № 40. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/40-15#Text. 25. Pro osnovy natsionalnoi bezpeky Ukrainy : Zakon Ukrainy vid 19.06.2003 roku № 964. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/964-15#Text. (Zakon vtratyv chynnist na pidstavi Zakonu № 2469 vid 21.06.2018). 26. Butnik-Siverskyi O. B. Pryntsypy formuvannia natsionalnoi bezpeky Ukrainy z pozytsii prav intelektualnoi vlasnosti: teoretychnyi zriz rozvytku. Teoriia i praktyka intelektualnoi vlasnosti. 2018 r. № 3. S. 70−83. 27. Revak I. O. Intelektualna bezpeka — nevidiemna skladova informatsiinoi bezpeky Ukrainy. ULR: http://cybersafetyunit.com/intellektualnaya-bezopasnost-neotem-lemaya-sostavlyayushhaya-informatsionnoy-bezopasnosti-ukrainyi. 28. Mosov S., Zharinova A. Intelektualna bezpekaUkrainy v konteksti yii vkhodzhennia do SOT. URL: http:// www.uipv.org/atachs/mosov_zharinova.doc. 29. Korotiuk O. Do pytannia zmistu poniat «intelektualna vlasnist» ta «pravo intelektualnoi vlasnosti». Teoriia i praktyka intelektualnoi vlasnosti. 2019. № 6. S. 125−138. 30. Butnik-Siverskyi O. B. Teoretychni zasady neitralizatsii vnutrishnikh ta zovnishnikh dzherel zahroz natsionalnii bezpetsi pid vplyvom rozvytku sfery intelektualnoi vlasnosti za tsilovoiu spriamovanistiu synapsu. Teoriia i praktyka intelektualnoi vlasnosti. 2020. № 1. S. 50−65.

Keywords: state policy, national security, intellectual property National security ("NS") of Ukraine is achieved through a balancedstate policy in accordance with accepted doctrines, strategies, concepts and programsin such areas as political, economic, social, military, environmental, scientific andtechnological, information, etc.However, many theoretical and practical issues concerning the definition of thecontent, challenges, tasks and mechanisms of implementation of effective functions ofpublic policy and management decisions for the further development of social processesstill remain insufficiently studied. Therefore, the main tasks of the NS system subjectsare constant monitoring of the impact on NS of processes taking place in variousfields (including intellectual property), forecasting, identifying and assessing possiblethreats, destabilizing factors and conflicts, their causes and occurrence consequences.In particular, the impact on NS (especially on defence capabilities) of the significantdevelopment of intellectual property and the full use of intellectual property rights isnot taken into account at all.State NS policy should include measures to prevent the emergence and neutralizationof sources of threats to NS under the influence of the development of intellectualproperty.Theoretical aspects of the state policy of National Security and Defence of Ukraine("NSDU") development are considered. The necessity of current problems definition inthis sphere and the inclusion of intellectual property questions in these processes isinvestigated. It is determined that the effective implementation of the state NS policyis impossible without a comprehensive analysis of intellectual property issues impacton the sphere of the NSDU. The importance of further research on the development ofa unified approach to improving the protection of intellectual property and its determinationas a component of NSDU, the development of appropriate recommendationsto address issues of intellectual property in this area and to neutralize sources ofthreats under the influence of intellectual property in the structure of NSDU. ; Ключові слова: державна політика, національна безпека, інтелектуальна власність Розглянуто теоретичні аспекти розроблення державної політики національної безпе-ки і оборони України. Досліджено необхідність визначення актуальних проблем у ційсфері та врахування питань інтелектуальної власності в цих процесах. Визначено, щоефективна реалізація державної політики національної безпеки неможлива без усебіч-ного аналізу впливу питань інтелектуальної власності на сферу національної безпеки іоборони України. Вказано на важливість здійснення подальших досліджень щодо роз-роблення єдиного підходу з удосконалення системи охорони інтелектуальної власності тавизначення її як складової сфери забезпечення національної безпеки і оборони України,розроблення відповідних рекомендацій з вирішення проблемних питань інтелектуальноївласності та нейтралізації джерел загроз під упливом розвитку сфери інтелектуальноївласності в структурі національної безпеки і оборони України. Список використаних джерел 1. Державна політика : підручник / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України ; ред. кол. : Ю. В. Ковбасюк (голова), К. О. Ващенко (заст. голови), Ю. П. Сурмін (заст. голови) [та ін.]. Київ : НАДУ, 2014. 448 с. 2. Лаврук О. В. Сутність поняття державної політики. Університетські наукові записки. 2018. № 67−68. С. 254−263. 3. Пал Л. А. Аналіз державної політики / пер. з англ. І. Дзюби. Київ : Основи, 1999. 422 с. 4. Петренко І. Сутність державної політики та державних цільових програм. Віче. 10/2011. URL : www.viche.info. 5. Янґ Е. Як написати дієвий аналітичний документ у галузі державної політики: Практичний посібник для радників з державної політики у Центральній і Східній Європі / Е. Янґ, Л. Куінн ; пер. з англ. С. Соколик ; наук. ред. пер. О. Кілієвич. Київ : К.І.С., 2003. 120 с. 6. Андріяш В. І. Державна політика: концептуальні аспекти визначення. Державне управління: удосконалення та розвиток. 2013. № 9.URL : https://goo.gl/aLu3RG. 7. Валевський О. Л. Державна політика в Україні: методологія аналізу, стратегія, механізми впровадження : [монографія]. Київ : НІСД, 2001. 242 с. 8. Державна політика: аналіз та механізми її впровадження в Україні : навч. посіб. / кол. авт. ; за заг. ред. В. Ребкала, В. Тертички. Київ : Вид-во НАДУ, 2000. 232 с. 9. Бакуменко В. Д., Надолішній П. І. Теоретичні та організаційні засади державного управління : навч. посіб. Київ : Міленіум, 2003. 256 с. 10. Державне управління : словн.-довід. / уклад. В. Д. Бакуменко ; за заг. ред. В. М. Князєва, В. Д. Бакуменка. Київ : Вид-во УАДУ, 2002. 228 с. 11. Енциклопедичний словник з державного управління / [укл. : Ю. П. Сурмін, В. Д. Бакуменко, А. М. Михненко та ін.] ; за ред. Ю. В. Ковбасюка, В. П. Трощинського, Ю. П. Сурміна. Київ : НАДУ, 2010. 820 с. 12. Економічний розвиток і державна політика : [навч. посіб.] / [Ю. Бажал, О. Кілієвич, О. Мертенс та ін.] ; за заг. ред Ю. Єханурова, І. Розпутенка. Київ : Вид-во УАДУ, 2001. 480 с. 13. Державне управління в Україні: організаційно-правові засади : навч. посіб. / Н. Р. Нижник, С. Д. Дубенко, В. І. Мельниченко та ін. ; за заг. ред. проф. Н. Р. Нижник. Київ : Вид-во УАДУ, 2002. 164 с. 14. Рябічко О. В. Державна політика регулювання підприємницької діяльності: механізми формування. Актуальні проблеми державного управління. 2011. № 1 (39). С. 72−76. URL : http://www.stattionline.org.ua. 15. Дем'янчук О. П. Державна політика та публічна політика: варіант перехідного періоду. URL : http://www.library.ukma.kiev.ua/e-lib/NZ/NZV18_2000_polityk/05_demyanchyk_op.pdf. 16. Ліпкан В. А. Національна безпека України : навч. посіб. Київ : КНТ. 2009. 576 с. 17. Горбулін В. П., Качинський А. Б. Стратегічне планування: вирішення проблем національної безпеки : монографія. Київ : НІСД, 2010. 288 с. URL : http:/www.niss.gov.ua. 18. Горбулін В. П., Бєлов О. Ф., Лисицин Е. М. Актуальні питання організації стратегічного планування державної політики національної безпеки України. Страт. панорама. 1999. № 3. С. 12−19. 19. Ситник Г. П. Державне управління у сфері національної безпеки (концептуальні та організаційно-правові засади) : підручник. Київ : НАДУ, 2012. 544 с. 20. Про засади внутрішньої і зовнішньої політики : Закон України від 01.07.2010 року № 2411-VI. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2411-17. 21. Ситник Г. П. Концептуальні засади забезпечення національної безпеки України : навч. посіб. : у 3 ч. Ч. 3 : Державна політика та основи стратегічного планування забезпечення національної безпеки. Київ : НАДУ, 2010. 208 с. 22. Про національну безпеку України : Закон України від 21.06.2018 року № 2469-VIII. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2469-19. 23. Про наукову та науково-технічну діяльність : Закон України від 26.11.2015 року № 848. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/848-19#Text. 24. Про інноваційну діяльність : Закон України від 04.06.2002 року № 40. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/40-15#Text. 25. Про основи національної безпеки України : Закон України від 19.06.2003 року № 964. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/964-15#Text. (Закон втратив чинність на підставі Закону № 2469 від 21.06.2018). 26. Бутнік-Сіверський О. Б. Принципи формування національної безпеки України з позиції прав інтелектуальної власності: теоретичний зріз розвитку. Теорія і практика інтелектуальної власності. 2018 р. № 3. С. 70−83. 27. Ревак І. О. Інтелектуальна безпека — невід'ємна складова інформаційної безпеки України. ULR: http://cybersafetyunit.com/intellektualnaya-bezopasnost-neotem-lemaya-sostavlyayushhaya-informatsionnoy-bezopasnosti-ukrainyi. 28. Мосов С., Жарінова А. Інтелектуальна безпекаУкраїни в контексті її входження до СОТ. URL: http:// www.uipv.org/atachs/mosov_zharinova.doc. 29. Коротюк О. До питання змісту понять «інтелектуальна власність» та «право інтелектуальної власності». Теорія і практика інтелектуальної власності. 2019. № 6. С. 125−138. 30. Бутнік-Сіверський О. Б. Теоретичні засади нейтралізації внутрішніх та зовнішніх джерел загроз національній безпеці під впливом розвитку сфери інтелектуальної власності за цільовою спрямованістю синапсу. Теорія і практика інтелектуальної власності. 2020. № 1. С. 50−65. =============================== 1. Derzhavna polityka : pidruchnyk / Nats. akad. derzh. upr. pry Prezydentovi Ukrainy ; red. kol. : Yu. V. Kovbasiuk (holova), K. O. Vashchenko (zast. holovy), Yu. P. Surmin (zast. holovy) [ta in.]. Kyiv : NADU, 2014. 448 s. 2. Lavruk O. V. Sutnist poniattia derzhavnoi polityky. Universytetski naukovi zapysky. 2018. № 67−68. S. 254−263. 3. Pal L. A. Analiz derzhavnoi polityky / per. z anhl. I. Dziuby. Kyiv : Osnovy, 1999. 422 s. 4. Petrenko I. Sutnist derzhavnoi polityky ta derzhavnykh tsilovykh prohram. Viche. 10/2011. URL : www.viche.info. 5. Iang E. Yak napysaty diievyi analitychnyi dokument u haluzi derzhavnoi polityky: Praktychnyi posibnyk dlia radnykiv z derzhavnoi polityky u Tsentralnii i Skhidnii Yevropi / E. Yang, L. Kuinn ; per. z anhl. S. Sokolyk ; nauk. red. per. O. Kiliievych. Kyiv : K.I.S., 2003. 120 s. 6. Andriiash V. I. Derzhavna polityka: kontseptualni aspekty vyznachennia. Derzhavne upravlinnia: udoskonalennia ta rozvytok. 2013. № 9.URL : https://goo.gl/aLu3RG. 7. Valevskyi O. L. Derzhavna polityka v Ukraini: metodolohiia analizu, stratehiia, mekhanizmy vprovadzhennia : [monohrafiia]. Kyiv : NISD, 2001. 242 s. 8. Derzhavna polityka: analiz ta mekhanizmy yii vprovadzhennia v Ukraini : navch. posib. / kol. avt. ; za zah. red. V. Rebkala, V. Tertychky. Kyiv : Vyd-vo NADU, 2000. 232 s. 9. Bakumenko V. D., Nadolishnii P. I. Teoretychni ta orhanizatsiini zasady derzhavnoho upravlinnia : navch. posib. Kyiv : Milenium, 2003. 256 s. 10. Derzhavne upravlinnia : slovn.-dovid. / uklad. V. D. Bakumenko ; za zah. red. V. M. Kniazieva, V. D. Bakumenka. Kyiv : Vyd-vo UADU, 2002. 228 s. 11. Entsyklopedychnyi slovnyk z derzhavnoho upravlinnia / [ukl. : Yu. P. Surmin, V. D. Bakumenko, A. M. Mykhnenko ta in.] ; za red. Yu. V. Kovbasiuka, V. P. Troshchynskoho, Yu. P. Surmina. Kyiv : NADU, 2010. 820 s. 12. Ekonomichnyi rozvytok i derzhavna polityka : [navch. posib.] / [Iu. Bazhal, O. Kiliievych, O. Mertens ta in.] ; za zah. red Yu. Yekhanurova, I. Rozputenka. Kyiv : Vyd-vo UADU, 2001. 480 s. 13. Derzhavne upravlinnia v Ukraini: orhanizatsiino-pravovi zasady : navch. posib. / N. R. Nyzhnyk, S. D. Dubenko, V. I. Melnychenko ta in. ; za zah. red. prof. N. R. Nyzhnyk. Kyiv : Vyd-vo UADU, 2002. 164 s. 14. Riabichko O. V. Derzhavna polityka rehuliuvannia pidpryiemnytskoi diialnosti: mekhanizmy formuvannia. Aktualni problemy derzhavnoho upravlinnia. 2011. № 1 (39). S. 72−76. URL : http://www.stattionline.org.ua. 15. Dem'ianchuk O. P. Derzhavna polityka ta publichna polityka: variant perekhidnoho periodu. URL : http://www.library.ukma.kiev.ua/e-lib/NZ/NZV18_2000_polityk/05_demyanchyk_op.pdf. 16. Lipkan V. A. Natsionalna bezpeka Ukrainy : navch. posib. Kyiv : KNT. 2009. 576 s. 17. Horbulin V. P., Kachynskyi A. B. Stratehichne planuvannia: vyrishennia problem natsionalnoi bezpeky : monohrafiia. Kyiv : NISD, 2010. 288 s. URL : http:/www.niss.gov.ua. 18. Horbulin V. P., Bielov O. F., Lysytsyn E. M. Aktualni pytannia orhanizatsii stratehichnoho planuvannia derzhavnoi polityky natsionalnoi bezpeky Ukrainy. Strat. panorama. 1999. № 3. S. 12−19. 19. Sytnyk H. P. Derzhavne upravlinnia u sferi natsionalnoi bezpeky (kontseptualni ta orhanizatsiino-pravovi zasady) : pidruchnyk. Kyiv : NADU, 2012. 544 s. 20. Pro zasady vnutrishnoi i zovnishnoi polityky : Zakon Ukrainy vid 01.07.2010 roku № 2411-VI. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2411-17. 21. Sytnyk H. P. Kontseptualni zasady zabezpechennia natsionalnoi bezpeky Ukrainy : navch. posib. : u 3 ch. Ch. 3 : Derzhavna polityka ta osnovy stratehichnoho planuvannia zabezpechennia natsionalnoi bezpeky. Kyiv : NADU, 2010. 208 s. 22. Pro natsionalnu bezpeku Ukrainy : Zakon Ukrainy vid 21.06.2018 roku № 2469-VIII. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2469-19. 23. Pro naukovu ta naukovo-tekhnichnu diialnist : Zakon Ukrainy vid 26.11.2015 roku № 848. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/848-19#Text. 24. Pro innovatsiinu diialnist : Zakon Ukrainy vid 04.06.2002 roku № 40. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/40-15#Text. 25. Pro osnovy natsionalnoi bezpeky Ukrainy : Zakon Ukrainy vid 19.06.2003 roku № 964. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/964-15#Text. (Zakon vtratyv chynnist na pidstavi Zakonu № 2469 vid 21.06.2018). 26. Butnik-Siverskyi O. B. Pryntsypy formuvannia natsionalnoi bezpeky Ukrainy z pozytsii prav intelektualnoi vlasnosti: teoretychnyi zriz rozvytku. Teoriia i praktyka intelektualnoi vlasnosti. 2018 r. № 3. S. 70−83. 27. Revak I. O. Intelektualna bezpeka — nevidiemna skladova informatsiinoi bezpeky Ukrainy. ULR: http://cybersafetyunit.com/intellektualnaya-bezopasnost-neotem-lemaya-sostavlyayushhaya-informatsionnoy-bezopasnosti-ukrainyi. 28. Mosov S., Zharinova A. Intelektualna bezpekaUkrainy v konteksti yii vkhodzhennia do SOT. URL: http:// www.uipv.org/atachs/mosov_zharinova.doc. 29. Korotiuk O. Do pytannia zmistu poniat «intelektualna vlasnist» ta «pravo intelektualnoi vlasnosti». Teoriia i praktyka intelektualnoi vlasnosti. 2019. № 6. S. 125−138. 30. Butnik-Siverskyi O. B. Teoretychni zasady neitralizatsii vnutrishnikh ta zovnishnikh dzherel zahroz natsionalnii bezpetsi pid vplyvom rozvytku sfery intelektualnoi vlasnosti za tsilovoiu spriamovanistiu synapsu. Teoriia i praktyka intelektualnoi vlasnosti. 2020. № 1. S. 50−65.

Keywords: national security, national values, national interests, national goals, intellectualproperty Theoretical aspects of national security, the interconnection of values, interestsand goals of the individual, society and the state, their influence on the formation ofnational values, interests and goals in order to develop a state policy on national securityand defense of Ukraine are considered. The need to take into account intellectualproperty issues in these processes has been investigated. The importance of furtherresearch on developing a unified approach to improving the intellectual propertyprotection system and defining it as an integral part of the national security and defenseof Ukraine is outlined.National security theory is built around a framework that is shaped by the socalledtriad: national values — national interests — national goals. National securityis based on national interests established on national values.Therefore, national values, interests and goals are the stumbling blocks in the developmentof guidelines for national security (laws, concepts, doctrines, strategies,programs, etc.). At the same time, national values and interests play a key role. Intellectual property issues are at the intersection of a set of core values, interestsand goals of the individual, society and state.Intellectual security nowadays is a leading component in the national security systembecause, on the one hand, it is connected with the growing role of intellectuallabor, protection of intellectual potential from destruction, and on the other hand –guarantees the security of human intellectual development, protects knowledge asthe most valuable intellectual resource and its the media is the person who createsthe intellectual products. Intellectual security of Ukraine guaranteeing implies makingadequate management decisions and taking consistent, well-structured organizationalmeasures.The threat to national interests and national security of Ukraine in the defensesphere are also intellectual property problems that arise in the development ofweapons and military equipment and in cooperation with foreign defense industrycompanies (investments, joint production, procurement of technology, etc.).Ineffective state policy in the field of intellectual property protection (or lack thereof)has a negative impact on national security. Under these conditions, developing ascience-based public policy on intellectual property protection is now an importanttask. Such state policy should consider intellectual property taking into account notonly economic and scientific and technical indicators, but also threats to the nationalsecurity of Ukraine. ; Ключові слова: національна безпека, національні цінності, національні інтереси,національні цілі, інтелектуальна власність Розглянуто теоретичні аспекти національної безпеки, взаємозв'язок цінностей,інтересів і цілей особистості, суспільства та держави, їх вплив на формування націо-нальних цінностей, інтересів і цілей з метою розроблення державної політики щодозабезпечення національної безпеки та оборони України. Досліджено необхідність ура-хування питань інтелектуальної власності в цих процесах. Зазначено важливістьздійснення подальших досліджень з розроблення єдиного підходу до вдосконаленнясистеми охорони інтелектуальної власності та визначення її як складової сфери забез-печення національної безпеки та оборони України. Посилання 1. Колпаков В. К. Адміністративне право України : навчальний посібник. Київ : Юрінком Інтер, 2004. 544 c. 2. Про національну безпеку України : Закон України від 21.06.2018 № 2469. URL: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2469-19. 3. Горбулін В. П., Качинський А. Б. Методологічні засади розробки стратегії національної безпеки. Стратегічна панорама. 2004. № 3. С. 15−24. 4. Ситник Г. П. Державне управління у сфері національної безпеки (концептуальні та організаційно-правові засади) : підручник. Київ : НАДУ, 2012. 544 с. 5. Конституція України від 28.06.1996 р. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/main. 6. Стратегічне планування: вирішення проблем національної безпеки : монографія / В. П. Горбулін, А. Б. Качинський. Київ : НІСД, 2010. 288 с. URL: http:/www.niss.gov.ua. 7. Гелей С. Д. Основи політології : навч. посіб. / С. Д. Гелей, С. М. Рутар. 3-тє вид., перероб. і допов. Київ : Знання, КОО, 1999. 427 с. 8. Концептуальні засади розвитку системи забезпечення національної безпеки України : аналіт. доп. / О. О. Резнікова, В. Ю. Цюкало, В. О. Паливода, С. В. Дрьомов, С. В. Сьомін. Київ : НІСД, 2015. 58 с. 9. Пучков О. О. Національна безпека як умова модернізації сучасного українського суспільства. Мультиверсум. Філософський альманах. Київ : Центр духовної культури, 2005. № 47. 10. Василенко И. А. Геополитика современного мира. Москва : Гардарики, 2006. С. 223. 11. Скуратівський В. А. Гуманітарна політика в Україні : навч. посіб. / В. А. Скуратівський, В. П. Трощинський, С. А. Чукут. Київ : Вид-во УАДУ, Міленіум, 2002. 262 с. 12. Виклики та загрози гуманітарній безпеці Української Держави : зб. наук.-експерт. мат-лів / за заг. ред. С. І. Здіорука. Київ : НІСД, 2015. 104 с. 13. Ковалюк Р. Т. Національні інтереси України в новій геополітичній ситуації. URL: http://vmv.kymu.edu.ua/v/06/kovaluk.htm. 14. Варналій З. С. Конкурентоспроможність національної економіки: проблеми та пріоритети інноваційного забезпечення / З. С. Варналій, О. П. Гармашова. Київ : Знання України, 2013. С. 141. 15. Савенко В. Г. Загрози економічній безпеці України у сфері інтелектуальної власності. Стратегічна панорама, 2009. № 4. С.109−118. 16. Яворська Т. В., Ревак І. О. Інтелектуальна безпека України: сутність і суб'єкти гарантування. Стратегічні пріоритети, 2015. № 2. 17. Становлення і розвиток недержавних суб'єктів сектору безпеки України (система безпеки підприємництва) : аналіт. доп. / В. В. Крутов, В. Г. Пилипчук; за ред. О. О. Котелянець. Київ : НІСД, 2011. 136 с. 18. Інноваційний розвиток в Україні: наявний потенціал і ключові проблеми його реалізації. Аналітична доповідь центру Разумкова Національна безпека і оборона. 2004 р. № 7. 19. Військово-технічне співробітництво в умовах глобалізації: український вимір: зб. мат-лів круглого столу / В. М. Бегма; за заг. ред. О. В. Литвиненка. Київ: НІСД, 2011. 80 с. 20. Горбулін В. П., Качинський А. Б. Системно-концептуальні засади стратегії національної безпеки України. Київ : ДП «НВЦ «Євроатлантикінформ», 2007. 592 с. 21. Шевченко О. Проблемні питання розвитку науково-технологічного потенціалу ОПК України. Стратегічні пріоритети, 2010. № 4. С. 103−108. ================================== 1. Kolpakov V. K. Administratyvne pravo Ukrainy : navchalnyi posibnyk. Kyiv : Yurinkom Inter, 2004. 544 c. 2. Pro natsionalnu bezpeku Ukrainy : Zakon Ukrainy vid 21.06.2018 № 2469. URL: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2469-19. 3. Horbulin V. P., Kachynskyi A. B. Metodolohichni zasady rozrobky stratehii natsionalnoi bezpeky. Stratehichna panorama. 2004. № 3. S. 15−24. 4. Sytnyk H. P. Derzhavne upravlinnia u sferi natsionalnoi bezpeky (kontseptualni ta orhanizatsiino-pravovi zasady) : pidruchnyk. Kyiv : NADU, 2012. 544 s. 5. Konstytutsiia Ukrainy vid 28.06.1996 r. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/main. 6. Stratehichne planuvannia: vyrishennia problem natsionalnoi bezpeky : monohrafiia / V. P. Horbulin, A. B. Kachynskyi. Kyiv : NISD, 2010. 288 s. URL: http:/www.niss.gov.ua. 7. Helei S. D. Osnovy politolohii : navch. posib. / S. D. Helei, S. M. Rutar. 3-tie vyd., pererob. i dopov. Kyiv : Znannia, KOO, 1999. 427 s. 8. Kontseptualni zasady rozvytku systemy zabezpechennia natsionalnoi bezpeky Ukrainy : analit. dop. / O. O. Reznikova, V. Yu. Tsiukalo, V. O. Palyvoda, S. V. Dromov, S. V. Somin. Kyiv : NISD, 2015. 58 s. 9. Puchkov O. O. Natsionalna bezpeka yak umova modernizatsii suchasnoho ukrainskoho suspilstva. Multyversum. Filosofskyi almanakh. Kyiv : Tsentr dukhovnoi kultury, 2005. № 47. 10. Vasylenko Y. A. Heopolytyka sovremennoho myra. Moskva : Hardaryky, 2006. S. 223. 11. Skurativskyi V. A. Humanitarna polityka v Ukraini : navch. posib. / V. A. Skurativskyi, V. P. Troshchynskyi, S. A. Chukut. Kyiv : Vyd-vo UADU, Milenium, 2002. 262 s. 12. Vyklyky ta zahrozy humanitarnii bezpetsi Ukrainskoi Derzhavy : zb. nauk.-ekspert. mat-liv / za zah. red. S. I. Zdioruka. Kyiv : NISD, 2015. 104 s. 13. Kovaliuk R. T. Natsionalni interesy Ukrainy v novii heopolitychnii sytuatsii. URL: http://vmv.kymu.edu.ua/v/06/kovaluk.htm. 14. Varnalii Z. S. Konkurentospromozhnist natsionalnoi ekonomiky: problemy ta priorytety innovatsiinoho zabezpechennia / Z. S. Varnalii, O. P. Harmashova. Kyiv : Znannia Ukrainy, 2013. S. 141. 15. Savenko V. H. Zahrozy ekonomichnii bezpetsi Ukrainy u sferi intelektualnoi vlasnosti. Stratehichna panorama, 2009. № 4. S.109−118. 16. Iavorska T. V., Revak I. O. Intelektualna bezpeka Ukrainy: sutnist i subiekty harantuvannia. Stratehichni priorytety, 2015. №2. 17. Stanovlennia i rozvytok nederzhavnykh subiektiv sektoru bezpeky Ukrainy (systema bezpeky pidpryiemnytstva) : analit. dop. / V. V. Krutov, V. H. Pylypchuk; za red. O. O. Kotelianets. Kyiv : NISD, 2011. 136 s. 18. Innovatsiinyi rozvytok v Ukraini: naiavnyi potentsial i kliuchovi problemy yoho realizatsii. Analitychna dopovid tsentru Razumkova Natsionalna bezpeka i oborona. 2004 r. № 7. 19. Viiskovo-tekhnichne spivrobitnytstvo v umovakh hlobalizatsii: ukrainskyi vymir: zb. mat-liv kruhloho stolu / V. M. Behma; za zah. red. O. V. Lytvynenka. Kyiv: NISD, 2011. 80 s. 20. Horbulin V. P., Kachynskyi A. B. Systemno-kontseptualni zasady stratehii natsionalnoi bezpeky Ukrainy. Kyiv : DP «NVTs «Ievroatlantykinform», 2007. 592 s. 21. Shevchenko O. Problemni pytannia rozvytku naukovo-tekhnolohichnoho potentsialu OPK Ukrainy. Stratehichni priorytety, 2010. № 4. S. 103−108.