Suchergebnisse

The article is devoted to the problem of linguistic actualization of humorous and comic effects in American political discourse. Humour is a complicated and wide-spread phenomenon of our life, and that is why it is studied in different branches of science: psychology, philosophy, sociology. Linguistics also has made a great contribution to humour research focusing on different aspects and on cognitive one in particular. Using such notions of cognitive linguistics as schemes, frames, scripts, cognitive models makes us understand mental processes of humour, particularly its formation during our brain identification of cognitive structures. Just cognitive abilities of a person enables them to comprehend and create the comic, and these abilities are based on memories, associations, comprehension of metameanings. Being a multifaceted category humour cannot exist beyond a communicative situation created by a person that is why discourse as a process of natural human communication has become an object of thorough research in modern language studies. One of the widespread ways of humour actualization is creating speech structures which, on the other hand, show the result of a person's discursive activity. At the same time they make it possible to appraise the individual peculiarities of their сreator communicative competence, their latent processes of language consciousness. Verbal ways of making the humorous in the above-mentioned type of discourse are different and the effect is produced by using these ways at different language levels (lexical, phonetic) as authors do their best to produce a powerful effect. The сommonest means of producing comic and humorous effects in American political discourse are: 1.figures of speech (metaphor, metonymy, hyperbole) 2.using comparison 3.using phonetic means. ; Данная статья посвящена проблеме лингвистической реализации юмористического и комического эффектов в американском политическом дискурсе. Юмор является сложным и широкораспространенным явлением в нашей жизни, и поэтому его исследуют в различных областях научных знаний: в психологии, философии, социологии. Лингвистика также сделала большой вклад в изучение юмора, сосредотачивая свое внимание на разных аспектах, а особенно на когнитивном. Использование таких понятий когнитивной лингвистики, как схемы, фреймы, сценарии, когнитивные модели позволяет объяснить глубокие ментальные процессы юмора, а именно его появление во время распознавания мозгом человека когнитивных структур. Именно когнитивные способности человека дают возможность воспринимать и создавать комическое, основываясь на воспоминаниях, ассоциациях, восприятии метазначений. Юмор, будучи многогранной категорией, не может существовать вне коммуникативной ситуации, которая создается человеком, поэтому в современной лингвистике дискурс, процесс естественной коммуникации людей, все чаще становится предметом изучения. Одним из распространенных путей реализации юмора является создание речевых структур, которые, в свою очередь, представляют результат дискурсивной деятельности личности. Вместе с тем, они позволяют судить об индивидуальных особенностях коммуникативной компетенции их создателя, о латентных процессах его языкового сознания. Лингвальные способы создания юмористического в упомянутом выше виде дискурса являются очень разнообразными и достигаются за счет использования особенных средств на разных языковых уровнях (лексическом, фонетическом), так как авторы задействуют все возможное для создания максимального эффекта. Самыми распространенными способами создания комического и юмористического эффекта в американском политическом дискурсе являются: 1.тропы (метафора, метонимия, гипербола) 2. использование сравнения 3.использование фонетических средств. ; Дана стаття присвячена проблемі лінгвістичної реалізації гумористичного та комічного ефектів у американському політичному дискурсі. Гумор є складним і широкорозповсюдженим явищем у нашому житті, і тому він досліджується різними галузями наукового знання: психологією, філософією, соціологією. Лінгвістика також зробила значний внесок у вивчення гумору, зосереджуючи свою увагу на різних аспектах, а особливо на когнітивному. Застосування таких понять когнітивної лінгвістики, як схеми, фрейми, сценарії, когнітивні моделі дозволяють пояснити глибокі ментальні процеси гумору, а саме його виникнення під час розпізнавання мозком людини когнітивних структур. Саме когнітивні здібності людини дають можливість сприймати і створювати комічне, базуючись на спогадах, асоціаціях, сприйнятті метазначень. Гумор, будучи багатогранною категорією, не може існувати поза комунікативною ситуацією, що створюється людиною, тому в сучасній лінгвістиці предметом вивчення все частіше стає дискурс – процес природньої комунікації людей. Одним із поширених шляхів реалізації гумору є створення мовленнєвих структур, які, в свою чергу, презентують результат дискурсивної діяльності мовної особистості. Разом із цим вони дозволяють судити про індивідуальні особливості комунікативної компетенції їх творця, про латентні процеси його мовної свідомості. Лінгвальні шляхи створення гумористичного у зазначеному вище різновиді дискурсу є дуже різноманітними і досягаються за рахунок використання особливих прийомів на різних мовних рівнях (лексичному, фонетичному), оскільки автори намагаються задіяти усі ресурси для максимального ефекту. Найпоширенішими засобами створення комічного та гумористичного ефектів у американському політичному дискурсі є: 1.використання тропів (метафори, метонімії, гіперболи) 2.застосування порівняння 3.використання фонетичних засобів.

The article investigates the functions of the body of constitutional justice, their importance and influence on the functioning of the mechanism of public administration. The approaches to understanding the functions, powers and competencies of the Constitutional Justice body in the system of public authorities are analyzed and the analysis of existing legislation on this issue is carried out. It is determined that in the process of becoming statehood, in the organization and activity of the system of state bodies, the implementation of certain functions of the body of constitutional justice allows to ensure the stability of the functioning of the mechanism of state administration and balance among branches of government.The purpose of the article is to investigate the features of the functions exercised by the bodies of constitutional justice in Ukraine. The scientific novelty is to study and identify the functions of constitutional justice bodies, to determine their systemic nature, and to determine the significance of the implementation of functions by the body of constitutional justice as an element of the mechanism of public administration.The stability of the functioning of the mechanism of public administration, in addition to being based on the fundamental law, depends to a large extent on the internal equilibrium among the public authorities and their competence of independence. At the same time, due to historical conditions and political process, especially in the «young democracy» states, situations of conflict among state bodies of different branches of power, violations of the basic law, attempts of usurpation of power, etc., arise. In such circumstances, the body of constitutional justice, with its exceptional functionality and mechanisms, ensures the rule of law, political stability and balance of the mechanism of public administration.Taking into consideration that the body of constitutional justice is a special state body, it has a number of functions that are directly or indirectly reflected in the legislation. However, the greatest advantage of this body is that it is not restricted in applying solely legally defined levers and mechanisms for resolving specific issues. The disputes or interpretations of normative acts can be considered by them from the standpoint of the basic principles of the functioning of the state: the rule of law, priority of human and citizen rights, democracy, etc.In connection with the abovementioned, the characterization of the functions of a constitutional justice body makes it possible to understand the specificity of this body, its importance and place in the system of public authorities. In addition, by improving the functions of the constitutional justice body, it is possible to increase the efficiency of the activity of this state body and to ensure the stability of the functioning the public administration mechanism. ; У статті досліджено функції органу конституційної юстиції, їх значення та вплив на функціонування механізму державного управління. Проаналізовано підходи до розуміння функцій, повноважень та компетенції органу конституційної юстиції в системі органів державної влади та аналізу існуючого законодавства з цього питання. Визначено, що у процесі становлення державності, при організації та діяльності системи органів державної влади, реалізація окремих функцій органу конституційної юстиції дозволяє забезпечити стабільність функціонування механізму державного управління та рівновагу серед гілок влади.Метою статті є дослідження особливостей функцій, що реалізуються органами конституційної юстиції в Україні. Наукова новизна полягає у дослідженні та виокремленні функцій органів конституційної юстиції, визначенні їх системного характеру та значення реалізації функцій органом конституційної юстиції як елемента механізму державного управління.Стабільність функціонування механізму державного управління, крім того, що ґрунтується на основному законі, значною мірою залежить від внутрішньої рівноваги серед органів державної влади та їх компетенційної самостійності. Разом з тим, через історичні умови та політичний процес, особливо в державах «молодої демократії», складаються ситуації конфлікту серед державних органів різних гілок влади, порушення основного закону, спроби узурпації влади тощо. У таких умовах орган конституційної юстиції, володіючи винятковим функціоналом та механізмами, забезпечує верховенство права, політичну стабільність та баланс механізму державного управління.З огляду на те, що орган конституційної юстиції є особливим державним органом, йому притаманна низка функцій, що прямо чи опосередковано відображені в законодавстві. Однак найбільша перевага цього органу в тому, що він необмежений у застосуванні лише законодавчо визначених важелів та механізмів вирішення окремих питань. Розгляд спорів чи тлумачення нормативних актів може здійснюватися ним із позиції базових принципів функціонування держави: верховенства права, пріоритету прав людини і громадянина, демократизму тощо.У зв'язку із зазначеним, характеристика функцій органу конституційної юстиції дозволяє зрозуміти специфіку цього органу, його значення та місце в системі органів державної влади. Крім того, шляхом удосконалення функцій органу конституційної юстиції можливо підвищити ефективність діяльності цього державного органу та забезпечити стабільність функціонування механізму державного управління.

The article investigates the functions of the body of constitutional justice, their importance and influence on the functioning of the mechanism of public administration. The approaches to understanding the functions, powers and competencies of the Constitutional Justice body in the system of public authorities are analyzed and the analysis of existing legislation on this issue is carried out. It is determined that in the process of becoming statehood, in the organization and activity of the system of state bodies, the implementation of certain functions of the body of constitutional justice allows to ensure the stability of the functioning of the mechanism of state administration and balance among branches of government.The purpose of the article is to investigate the features of the functions exercised by the bodies of constitutional justice in Ukraine. The scientific novelty is to study and identify the functions of constitutional justice bodies, to determine their systemic nature, and to determine the significance of the implementation of functions by the body of constitutional justice as an element of the mechanism of public administration.The stability of the functioning of the mechanism of public administration, in addition to being based on the fundamental law, depends to a large extent on the internal equilibrium among the public authorities and their competence of independence. At the same time, due to historical conditions and political process, especially in the «young democracy» states, situations of conflict among state bodies of different branches of power, violations of the basic law, attempts of usurpation of power, etc., arise. In such circumstances, the body of constitutional justice, with its exceptional functionality and mechanisms, ensures the rule of law, political stability and balance of the mechanism of public administration.Taking into consideration that the body of constitutional justice is a special state body, it has a number of functions that are directly or indirectly reflected in the legislation. However, the greatest advantage of this body is that it is not restricted in applying solely legally defined levers and mechanisms for resolving specific issues. The disputes or interpretations of normative acts can be considered by them from the standpoint of the basic principles of the functioning of the state: the rule of law, priority of human and citizen rights, democracy, etc.In connection with the abovementioned, the characterization of the functions of a constitutional justice body makes it possible to understand the specificity of this body, its importance and place in the system of public authorities. In addition, by improving the functions of the constitutional justice body, it is possible to increase the efficiency of the activity of this state body and to ensure the stability of the functioning the public administration mechanism. ; У статті досліджено функції органу конституційної юстиції, їх значення та вплив на функціонування механізму державного управління. Проаналізовано підходи до розуміння функцій, повноважень та компетенції органу конституційної юстиції в системі органів державної влади та аналізу існуючого законодавства з цього питання. Визначено, що у процесі становлення державності, при організації та діяльності системи органів державної влади, реалізація окремих функцій органу конституційної юстиції дозволяє забезпечити стабільність функціонування механізму державного управління та рівновагу серед гілок влади.Метою статті є дослідження особливостей функцій, що реалізуються органами конституційної юстиції в Україні. Наукова новизна полягає у дослідженні та виокремленні функцій органів конституційної юстиції, визначенні їх системного характеру та значення реалізації функцій органом конституційної юстиції як елемента механізму державного управління.Стабільність функціонування механізму державного управління, крім того, що ґрунтується на основному законі, значною мірою залежить від внутрішньої рівноваги серед органів державної влади та їх компетенційної самостійності. Разом з тим, через історичні умови та політичний процес, особливо в державах «молодої демократії», складаються ситуації конфлікту серед державних органів різних гілок влади, порушення основного закону, спроби узурпації влади тощо. У таких умовах орган конституційної юстиції, володіючи винятковим функціоналом та механізмами, забезпечує верховенство права, політичну стабільність та баланс механізму державного управління.З огляду на те, що орган конституційної юстиції є особливим державним органом, йому притаманна низка функцій, що прямо чи опосередковано відображені в законодавстві. Однак найбільша перевага цього органу в тому, що він необмежений у застосуванні лише законодавчо визначених важелів та механізмів вирішення окремих питань. Розгляд спорів чи тлумачення нормативних актів може здійснюватися ним із позиції базових принципів функціонування держави: верховенства права, пріоритету прав людини і громадянина, демократизму тощо.У зв'язку із зазначеним, характеристика функцій органу конституційної юстиції дозволяє зрозуміти специфіку цього органу, його значення та місце в системі органів державної влади. Крім того, шляхом удосконалення функцій органу конституційної юстиції можливо підвищити ефективність діяльності цього державного органу та забезпечити стабільність функціонування механізму державного управління.

The broad aspect of issues related to the legal protec-tion of intellectual property prompts the author to turn to various theoretical sources, with the basis of the legal di-rection of this article are the concepts, concepts and doctri-nal approaches of representatives of administrative law to solve the problem. In order to disclose the specifics of the activities of public administration, a mandatory attribute of their activity, management methods, has been analyz-ed. Attention is drawn to the fact that the specificity of the forms of public administration's activity in securing the protection of intellectual property rights is primarily due to the number of intellectual property right holders and the large number of their objects, which determines the specific administrative and legal methods of activity.Attention is drawn to the fact that the process of im-plementation of public administration functions involves the implementation of administrative and legal and organ-izational methods. To this end, the following are analyz-ed: conceptual approaches of scientists to the discovery of administrative and legal methods, which reflect the rela-tionship of the managed and managed subsystems; execu-tive and administrative activities of public administration entities; normative-legal acts concerning the specific ac-tivity of public administration in the field of intellectual property protection. Based on the analysis of methods of management activity, it is proved that using administra-tive tools (methods of implementation of management activities) and always having the appropriate managed objects, the implementation of administrative and legal forms by the subject of public administration depend on the legal status of the subject and the characteristics of the managed object (individual or collective, ownership). The peculiarities of the implementation of administrative-le-gal and organizational methods in the field of protection of intellectual property rights, including the use of ad-ministrative coercion, depend on this. Management meth-ods expressing different aspects of the practical activity of different entities of public administration depend to a certain extent on the state of legislative regulation of pro-tection of the rights of an intellectual property right, the features of the managed object, which gives a wide choice of use of different types of administrative – legal methods.The author defines the concept of "administrative and legal methods of ensuring the protection of intel-lectual property rights", which means the methods and techniques of direct and deliberate influence of public administration entities (officials) on the grounds of their assigned competence, within the established limits and appropriate forms to their organs and managed objects. ; Широкий аспект питань, пов'язаних з правовим захистом інтелектуальної власності, спонукає автора звернутися до різних теоретичних джерел. В основі правового спрямування цієї статті лежать концепції та доктринальні підходи представників адміністра-тивного права до вирішення проблеми. З метою роз-криття специфіки діяльності державного управління було проаналізовано обов'язковий їх атрибут – методи управління. Цікавим є те, що специфіка форм діяльно-сті публічної адміністрації щодо забезпечення захисту прав інтелектуальної власності пов'язана з кількістю власників прав інтелектуальної власності та великою кількістю їх об'єктів. Це визначає конкретні адміні-стративно-правові методи діяльності.Автор звертає увагу, що процес реалізації функцій державного управління передбачає впровадження ад-міністративно-правових та організаційних методів. З цією метою аналізуються такі аспекти діяльності: концептуальні підходи вчених до запровадження ад-міністративно-правових методів, що відображають взаємозв'язок керівної системи та керованої підсисте-ми; виконавча та адміністративна діяльність суб'єктів державного управління; нормативно-правові акти, що стосуються конкретної діяльності державного управ-ління у сфері захисту інтелектуальної власності. На основі аналізу методів управлінської діяльності дове-дено, що за допомогою використання адміністратив-них інструментів (методів здійснення управлінської діяльності) та за наявності відповідних керованих об'єктів реалізація адміністративно-правових форм суб'єктом державного управління залежить від пра-вового статусу суб'єкта та характеристики керовано-го об'єкта. Від цього залежать особливості реалізації адміністративно-правових та організаційних мето-дів у галузі захисту прав інтелектуальної власності, у тому числі й із застосуванням адміністративного примусу. Методи управління, що виражають різні ас-пекти практичної діяльності різних суб'єктів держав-ного управління, певною мірою залежать від стану законодавчого регулювання захисту прав інтелекту-альної власності, особливостей керованого об'єкта, що дає широкий вибір використання різних видів адміні-стративно-правових методів.Автор визначає поняття «адміністративно-право-ві методи забезпечення захисту прав інтелектуальної власності» як методи та прийоми прямого та свідомого впливу органів (службових осіб) державного управлін-ня на підставі визначеної компетенції.

It is determined that international standards of ad-ministrative and legal protection are based, first, on the Universal Declaration of Human Rights and Covenants. The European Court of Human Rights envisages both a negative (non-state interference) duty of the state and a positive (active action by the state) duty. The negative obligation is that the authorities do not have the right to interfere with the private and family life of the person, as well as to violate the right to respect for private housing and correspondence of the person. It is emphasized that the leading position in determining the directions of devel-opment of the field of administrative and legal protection in the EU member states is occupied by the administra-tion or the legislatively designated ministry responsible for policy, development, planning and coordination of the system of administrative and legal protection. It has been argued that the Convention on the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms does not disclose the meaning of the term "private life" as it describes it as "a broad, definable term". It has been found that many coun-tries incorporate the basic provisions of the Declaration into their basic legislation. Its very principles underpin many human rights pacts, conventions and treaties.On the basis of the analysis of the Convention on the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms, the standards of human rights and freedoms in the field of administrative and legal protection are formulated, namely: the public administration has an obligation to respect human rights, and bodies of executive power and local self-government, in virtue of their competence, are to guarantee the restoration of the rights, freedoms and legitimate interests of all who are under his protection; everyone has the right to a fair and public hearing of his case within a reasonable time by an independent and im-partial tribunal; public administration must respect the right of private and family life of a person; everyone whose rights and freedoms have been violated, has the right to an effective remedy in an administrative manner, even if such violation has been committed by persons who have exercised their official powers; during a war or oth-er public danger that threatens the existence of a nation, the state may take measures to restrict certain rights and freedoms, but only within the limits that are required by the severity of the situation. ; Визначено, що міжнародні стандарти адміністра-тивно-правової охорони базуються, по-перше, на За-гальній декларації прав людини та пактах. Європей-ський суд із прав людини передбачає як негативний (невтручання держави) обов'язок держави, так і пози-тивний (активні дії з боку держави) обов'язок. Нега-тивний обов'язок полягає в тому, що суб'єкти владних повноважень не мають права втручатись у приватне та сімейне життя особи, а також порушувати право на повагу до особистого житла та кореспонденції осо-би. Наголошено, що провідне місце у визначенні на-прямів розвитку сфери адміністративно-правової охо-рони в країнах-учасницях ЄС посідає адміністрація або ж законодавчо визначене профільне міністерство, що відповідає за політику, розвиток, планування та координацію системи адміністративно-правової охо-рони. Доведено, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод не розкриває змісту терміна «приватне життя», оскільки описує його як «термін із широким значенням, який не піддається визначенню». З'ясовано, що багато країн включають основні поло-ження Декларації у своє базове законодавство. Саме її принципи лежать в основі багатьох пактів, конвенцій і договорів із прав людини.На основі аналізу Конвенції про захист прав лю-дини й основоположних свобод сформовано стандарти прав, свобод людини і громадянина у сфері адміністра-тивно-правової охорони, а саме: публічна адміністра-ція зобов'язана поважати права людини, а органи виконавчої влади і місцевого самоврядування мають у межах своєї компетенції гарантувати відновлення прав, свобод і законних інтересів усіх, хто перебуває під їх захистом; кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом; публічна ад-міністрація має поважати право приватного і сімейного життя особи; кожен, чиї права та свободи було поруше-но, має право на ефективний засіб юридичного захисту в адміністративному порядку, навіть якщо таке пору-шення було вчинене особами, які здійснювали свої офі-ційні повноваження; під час війни або іншої суспіль-ної небезпеки, яка загрожує існуванню нації, держава може вживати заходів щодо обмеження певних прав і свобод, однак виключно в тих межах, яких вимагає го-строта становища.

Working with young people fosters individual and social growth through activities that help young people acquire important skills and competences. It has been incorporated into legislation, government programs and field practices. However, youth work has been under increasing pressure since the 1990s and must prove its value. People's support for youth work has begun to depend on the results it demonstrates. Work with young people was placed in the category: "Promising, but not completed". A recent EU report on youth work in Europe (2014) states: "At present, a general lack of data and a reliable assessment prevents this sector from demonstrating effectiveness." This statement points to a change in perception: youth work must scientifically prove its results in order to earn legitimacy and support. The article is analyzed the promotion of the Council of Europe's values and standards in the field of youth policy. The current state of the youth policy sector in Europe is examined. The standards, namely the Council of Europe Quality Mark for Youth Centers, have been considered as a tool to promote and improve the work of youth centers. The study of the promotion of the Council of Europe's values and standards in the field of youth policy is examined on the example of cities of leaders in implementing the approach of youth centers, namely Budapest and Strasbourg. The purpose of the study is to analyze methods of work, promotion of the Council of Europe's values and standards, their experience for further implementation in Ukrainian realities. The information in this publication is the quality assurance experience acquired by some members of EYCC (European Youth Clubs Conference) in this new field, with organizations providing services to the general public. To start analyzing these different approaches in order to compare what is common and what is different in different methods. The ultimate goal is to provide quality services for young people at the highest possible level, as well as to ensure that these services continue to meet the needs of youth to develop the skills and qualities they need so that they can, as adults, live a happy and fulfilling life. The author analyzes and highlights the European experience in the development of youth policies to promote values and standards. ; Робота з молоддю сприяє індивідуальному та соціальному зростанню через діяльність, завдяки якій молодь здобуває важливі навички та компетенції. Її було включено в законодавчі акти, урядові програми та практику на місцях. Проте з 1990-х років робота з молоддю зазнає все більшого тиску й має доводити свою цінність. Народна підтримка роботи з молоддю почала залежати від результатів, які вона демонструє. Роботу з молоддю помістили в категорію: «Перспективна, але недоведена». У нещодавньому звіті ЄС про роботу з молоддю в Європі (2014 р.) говориться: «У даний момент загальна нестача даних та надійної оцінки перешкоджає цьому сектору демонструвати ефективність». Ця заява вказує на зміни у сприйнятті: робота з молоддю повинна науково довести свої результати, щоб заслужити легітимацію та підтримку. У статті проаналізовано просування цінностей і стандартів Ради Європи в сфері молодіжної політики. Досліджено стан сучасного сектору молодіжної політики в Європі. Розглянуто стандарти, а саме: Знак якості Ради Європи для молодіжних центрів, як інструмент заохочення та покращення роботи молодіжних центрів. Дослідження просування цінностей і стандартів Ради Європи в сфері молодіжної політики розглянуто на прикладі міст лідерів щодо впровадження підходу молодіжних центрів, а саме Будапешту та Страсбурга. Метою дослідження є аналіз методів роботи, просування цінностей і стандартів Ради Європи, їх досвіду для подальшого впровадження в українських реаліях. Інформація цієї публікації – досвід забезпечення якості, набутим деякими членами ЄКМК (Європейська Конференція Молодіжних Клубів) у цій новій галузі, з організаціями, що надають послуги населенню. Почати аналізувати ці різні підходи для того, аби порівняти, що є спільним і що є відмінним у різних методах. Кінцева мета полягає у забезпеченні якості послуг з участю молоді на якомога вищому рівні, а також того, щоб ці послуги продовжували задовольняти потреби молодих людей у розвитку необхідних їм навичок та якостей, щоб, стаючи дорослими, вони б могли жити щасливим і повноцінним життям. Автором проаналізовано та висвітлено Європейський досвід в розвитку молодіжної політики щодо просування цінностей і стандартів з метою подальшого впровадження в Україні та розвитку державної молодіжної політики.

The article investigates the functions of the body of constitutional justice, their importance and influence on the functioning of the mechanism of public administration. The approaches to understanding the functions, powers and competencies of the Constitutional Justice body in the system of public authorities are analyzed and the analysis of existing legislation on this issue is carried out. It is determined that in the process of becoming statehood, in the organization and activity of the system of state bodies, the implementation of certain functions of the body of constitutional justice allows to ensure the stability of the functioning of the mechanism of state administration and balance among branches of government.The purpose of the article is to investigate the features of the functions exercised by the bodies of constitutional justice in Ukraine. The scientific novelty is to study and identify the functions of constitutional justice bodies, to determine their systemic nature, and to determine the significance of the implementation of functions by the body of constitutional justice as an element of the mechanism of public administration.The stability of the functioning of the mechanism of public administration, in addition to being based on the fundamental law, depends to a large extent on the internal equilibrium among the public authorities and their competence of independence. At the same time, due to historical conditions and political process, especially in the «young democracy» states, situations of conflict among state bodies of different branches of power, violations of the basic law, attempts of usurpation of power, etc., arise. In such circumstances, the body of constitutional justice, with its exceptional functionality and mechanisms, ensures the rule of law, political stability and balance of the mechanism of public administration.Taking into consideration that the body of constitutional justice is a special state body, it has a number of functions that are directly or indirectly reflected in the legislation. However, the greatest advantage of this body is that it is not restricted in applying solely legally defined levers and mechanisms for resolving specific issues. The disputes or interpretations of normative acts can be considered by them from the standpoint of the basic principles of the functioning of the state: the rule of law, priority of human and citizen rights, democracy, etc.In connection with the abovementioned, the characterization of the functions of a constitutional justice body makes it possible to understand the specificity of this body, its importance and place in the system of public authorities. In addition, by improving the functions of the constitutional justice body, it is possible to increase the efficiency of the activity of this state body and to ensure the stability of the functioning the public administration mechanism. ; У статті досліджено функції органу конституційної юстиції, їх значення та вплив на функціонування механізму державного управління. Проаналізовано підходи до розуміння функцій, повноважень та компетенції органу конституційної юстиції в системі органів державної влади та аналізу існуючого законодавства з цього питання. Визначено, що у процесі становлення державності, при організації та діяльності системи органів державної влади, реалізація окремих функцій органу конституційної юстиції дозволяє забезпечити стабільність функціонування механізму державного управління та рівновагу серед гілок влади.Метою статті є дослідження особливостей функцій, що реалізуються органами конституційної юстиції в Україні. Наукова новизна полягає у дослідженні та виокремленні функцій органів конституційної юстиції, визначенні їх системного характеру та значення реалізації функцій органом конституційної юстиції як елемента механізму державного управління.Стабільність функціонування механізму державного управління, крім того, що ґрунтується на основному законі, значною мірою залежить від внутрішньої рівноваги серед органів державної влади та їх компетенційної самостійності. Разом з тим, через історичні умови та політичний процес, особливо в державах «молодої демократії», складаються ситуації конфлікту серед державних органів різних гілок влади, порушення основного закону, спроби узурпації влади тощо. У таких умовах орган конституційної юстиції, володіючи винятковим функціоналом та механізмами, забезпечує верховенство права, політичну стабільність та баланс механізму державного управління.З огляду на те, що орган конституційної юстиції є особливим державним органом, йому притаманна низка функцій, що прямо чи опосередковано відображені в законодавстві. Однак найбільша перевага цього органу в тому, що він необмежений у застосуванні лише законодавчо визначених важелів та механізмів вирішення окремих питань. Розгляд спорів чи тлумачення нормативних актів може здійснюватися ним із позиції базових принципів функціонування держави: верховенства права, пріоритету прав людини і громадянина, демократизму тощо.У зв'язку із зазначеним, характеристика функцій органу конституційної юстиції дозволяє зрозуміти специфіку цього органу, його значення та місце в системі органів державної влади. Крім того, шляхом удосконалення функцій органу конституційної юстиції можливо підвищити ефективність діяльності цього державного органу та забезпечити стабільність функціонування механізму державного управління.

The article focuses on the fact that for decades, local governments in Georgia have not used theirsignificant reserves effectively. Local governments also lack a modern plan for the socio-economic development of territories. It should be noted that for the significant development of local self-government, the priority of different areas has not been determined. Problematic issues were resolved spontaneously without theparticipation of local residents, without coordination and reconciliation. Despite the numerous local reformsthat have been implemented since independence in Georgia, important issues such as the separation ofpowers between the center and self-government, lack of financial resources and assets, through decentralization, significant deficit competencies in the venture capital attraction, in the sense of self-governing competencies in securities issues and so on, remain unresolved.It is necessary as soon as possible to adopt the necessary laws that ensure the economic development of local governments, which will lead to the significant improvement of the social conditions of citizens.If the central government does not take quick effective steps in this direction, the socio-economic situation inthe self-government bodies of Georgia will deteriorate even more, which will jeopardize the country's financial and political stability. ; В статье большое внимание уделяется тому, что на протяжении десятилетий в местных само-управлениях Грузии не использовались существующие на местах важные ресурсы. Местные само-управления не имеют современных социально-экономических программ развития территории. Необ-ходимо отметить, что для значительного развития местных самоуправлений не была выявлена прио-ритетность различных направлений. На местах проблемные вопросы решались спонтанно, без уча-стия местных граждан и без согласования с ними вопросов. Несмотря на многие проведенные мест-ные реформы со для независимости Грузии, снова нерешенным остается вопрос таких важных тем,как раздел компетенций между центром и самоуправлениями, недостаток местных финансов и иму-щества, низкое качество децентрализации, значительный дефицит компетенций местных должност-ных лиц в направлении привлечения инвестиций. Низкий уровень компетенции на местных уровнях внаправлении выпуска ценных бумаг и др.Исходя из сегодняшнего положения самоуправлений Грузии можем отметить, что централь-ной власти ещё многое предстоит сделать для того, чтобы выросла бюджетная независимость м ест-ных самоуправлений. Цель данной статьи - изучить и охарактеризовать развитие местного само-управления в Грузии, что обусловлено актуальностью выбранного направления исследования. Необ-ходимо, чтобы центральная власть путём консультации и сотрудничества с местными самоуправле-ниями, изучила те факторы, которые вызывают ухудшение социально-экономического положенияместных самоуправлений и в сжатые сроки принять такие законы, которые обеспечат экономическоеразвитие местных самоуправлений и значительно улучшат социальное положение живущих в нихграждан. Если со стороны центральной власти в скором времени не будут сделаны действенные ша-ги в этом направлении, тогда социально-экономическое положение в местных самоуправлениях ста-нет более напряжённым, что в целом создаст опасность для финансовой и политической стабильно-сти страны. Нужно отметить, что необходимость проведения быстрых реформ в местных самоуправ-лениях ставит также на повестку дня подписанный между Грузией и Евросоюзом ассоциированныйдоговор о сотрудничестве. ; У статті велика увага приділяється тому, що протягом десятиліть в місцевих самоврядуванняхГрузії не використовувалися існуючі на місцях важливі ресурси. Місцеві самоврядування не мають су-часних соціально-економічних програм розвитку території. Необхідно відзначити, що для значного ро-звитку місцевих самоврядувань була виявлена пріоритетність різних напрямів. На місцях проблемніпитання вирішувалися спонтанно, без участі місцевих громадян і без узгодження з ними питань. Не-зважаючи на багато проведених місцевих реформ зі для незалежності Грузії, знову невирішенимзалишається питання таких важливих тем, як розділ компетенцій між центром і органами самовряду-вання, недолік місцевих фінансів та майна, низька якість децентралізації, значний дефіцит компетен-цій місцевих посадових осіб щодо залучення інвестицій. Низький рівень компетенції на місцевих рів-нях щодо випуску цінних паперів та ін.Виходячи з нинішнього стану самоврядувань Грузії можемо відзначити, що центральній владіще багато що належить зробити для того, щоб виросла бюджетна незалежність місцевих самовряду-вань. Метою цієї статті було вивчити та охарактеризувати розвиток місцевого самоврядування в Гру-зії, що обумовлене актуальністю обраного напряму дослідження. Необхідно, щоб центральна владашляхом консультацій і співробітництва з місцевими органами самоврядування, вивчила ті чинники, яківикликають погіршення соціально-економічного становища місцевих самоврядувань і в стислі терміниприйняти такі закони, які забезпечать економічний розвиток місцевих самоврядувань і значно поліп-шать соціальне становище громадян, що живуть в них. Якщо з боку центральної влади незабаром небудуть зроблені дієві кроки в цьому напрямі, тоді соціально-економічне становище в місцевих самов-рядуваннях стане більш напруженим, що в цілому створить небезпеку для фінансової і політичноїстабільності країни. Потрібно відзначити, що необхідність проведення швидких реформ в місцевихсамоврядуваннях ставить також на порядок денний підписаний між Грузією і Євросоюзом асоційова-ний договір про співпрацю.

Introduction. Legal regulation of the process of attracting investment in the agricultural sector of Ukraine's economy is the basis for the formation of an attractive investment climate in the country. The level of investment in agriculture is insufficient to increase the export potential of our country. Topicality. Investment activity in the field of agriculture was studied according to the criteria of economic indicators, and the legislation establishing the procedure for attracting investment in the agricultural sector of the national economy was ignored. Purpose. Analysis of the current legislation on the process of investing in the agricultural sector of the national economy, study of the international legal framework on this issue, as well as identifying ways to optimize the legislative regulation of the investment process to increase the attractiveness of the investment climate. Methods. Theoretical and general scientific (analysis, synthesis, systematization), empirical method (method of comparison). Results.Based on the results of the study of regulatory and legal regulation of investment activities in the agricultural sector of Ukraine, international acts are analyzed, which regulate the basics of investment activities, including the Seoul Convention and the Convention on the Settlement of Investment Disputes between States and Foreign Persons. The main legal acts on the investment process in Ukraine were also studied, namely: Law "On Investment Activity", Law "On State Support of Agriculture", Resolution of the Cabinet of Ministers "On Approval of the Program for Development of Investment and Innovation Activity in Ukraine". It has been found that the Ukrainian legislator is working to optimize the regulation of investment activities, but problems related to inconsistencies in regulations, corruption, inefficiency of the judiciary and legislative support of the investment process are still obstacles to improving the investment climate. Conclusions.Improving the effectiveness of legal regulation should be aimed at: eliminating shortcomings in the regulation of investment activities, increasing the level of state support for agriculture, a clear delineation of the competence of public authorities implementing investment policy. ; Введение.Нормативно-правовое регулирование процесса привлечения инвестиций в аграрный сектор Украины является основой для формирования привлекательного инвестиционного климата государства. Актуальность.Инвестиционная деятельность в сфере сельского хозяйства исследовалась по критериям экономических показателей, а законодательство, которое устанавливает порядок, по которому происходит привлечение инвестиций в аграрный сектор национальной экономики осталось без внимания. Цель.Анализ проблематики действующего законодательства относительно процесса инвестирования в аграрный сектор национальной экономики. Результаты.Исследованы основные нормативно-правовые акты относительно процесса инвестирования в Украину, а именно: ЗУ «Об инвестиционной деятельности», Закона Украины «О государственной поддержке сельского хозяйства», Постановление КМУ «Об утверждении Программы развития инвестиционной и инновационной деятельности в Украине». Выявлено, что украинский законодатель работает над оптимизацией регулирования инвестиционной деятельности, однако проблемы, связанные с противоречивостью нормативно-правовых актов, коррупцией, неэффективностью судебной системы и законодательного обеспечения инвестиционного процесса, все еще являются препятствиями для улучшения инвестиционного климата. Выводы.Повышение эффективности нормативно-правового регулирования должна направляться на: устранение недостатков в регулировании инвестиционной деятельности, повышение уровня государственной поддержки сельского хозяйства, четкое разграничение компетенции органов государственной власти, реализующих инвестиционную политику. ; Вступ.Нормативно-правове регулювання процесу залучення інвестицій в аграрний сектор економікиУкраїни є основою для формування привабливого інвестиційного клімату держави. Рівень інвестицій у сільське господарство є недостатнім для підвищення експортного потенціалу нашої країни. Актуальність. Інвестиційна діяльність у сфері сільського господарства досліджувалась за критеріями економічних показників, а законодавство, яке встановлює порядок, за яким відбувається залучення інвестицій в аграрний сектор національної економіки залишилось поза увагою. Мета.Аналіз проблематики чинного законодавства щодо процесу інвестування в аграрний сектор національної економіки, дослідження міжнародно-правової бази з цього питання, а також визначення шляхів оптимізації законодавчого регулювання інвестиційного процесу задля підвищення привабливості інвестиційного клімату держави. Методи. Теоретичні та загальнонаукові (аналіз, синтез, систематизація), емпіричний метод (метод порівняння). Результати.На основі результатів дослідження нормативно-правового регулювання інвестиційної діяльності в аграрному секторі економіки України проаналізовано міжнародні акти, якими врегульовано основи інвестиційної діяльності, зокрема положення Сеульської конвенції та Конвенції про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами. Також досліджено основні нормативно-правові акти щодо процесу інвестування в Україні, а саме: ЗУ «Про інвестиційну діяльність», ЗУ «Про державну підтримку сільського господарства», Постанова КМУ «Про затвердження Програми розвитку інвестиційної та інноваційної діяльності в Україні». Виявлено, що український законодавець працює над оптимізацією регулювання інвестиційної діяльності, проте проблеми, пов'язані з суперечливістю нормативно-правових актів, корупцією, неефективністю судової системи та законодавчого забезпечення інвестиційного процесу, все ще являються перешкодами для поліпшення інвестиційного клімату. Висновки.Підвищення ефективності нормативно-правового регулювання має спрямовуватись на: усунення недоліків у регулюванні інвестиційної діяльності, підвищення рівня державної підтримки сільського господарства, чітке розмежування компетенції органів державної влади, що реалізовують інвестиційну політику.

The article reveals the legal principles of eliminating corruption risks from public administration's executive work in the context of the legal system transformation of an open society. It is established that corruption risks in the sphere of public administration are factors (prerequi-sites) of an ontologically objective and subjective charac-ter, which, under unfavorable circumstances of virtue of officials, turn into conditions for corruption. At the same time, the virtuous performance by public administration of functions in an open society implies its compliance with the natural and legal dimension of governance and law-making, control and coercion; conditionality of work for human needs and social progress; balancing the power of parliament and the courts; the independence of internal structures from one another in matters of meaningful fulfillment of their activity, in accordance with legal-ly determined competence; unity of the organ system; anticorruption stress; the universality of all subordin-ate matters within and outside the country with respect to one's own citizens and other values; professional and decent efficiency. It is emphasized that the very avail-ability of knowledge and high quality legislation, which corresponds to the legal standards of open societies, must necessarily be accompanied by the implementation of this knowledge and norms in the actions of all executive bod-ies of the state power, otherwise the nation will inevitably weaken until it disappears as a whole social formation.It is emphasized that the preconditions of ensuring human freedom and prevention of corruption risks in the sphere of public administration are seen in the formation of the middle class. This is important for the nationaliz-ation and economic foundations of the rule of law. These values are implemented through fiscal policy mechan-isms and a fair distribution of public budgets and funds; system of education and other spiritual and cultural de-velopment of people. Under these conditions, employment opportunities in the public administration and other pub-lic authorities are increased by highly educated and vir-tuous professionals, eliminating the corrupt practices of nepotism, clientelism and the like.It is concluded that the avoidance of corruption risks and the reduction of their potential is facilitated by the use of those constitutional models of public administra-tion that are most effective for a particular historical moment and based on the idea of the rule of law, in par-ticular, the fundamental principles of human rights and general law are unchanged. At the same time, the specif-ic features of such models that determine the integrity, professional and ultimately effective work of the public administration are the constitutional provisions of the details of competence, the appointment of members of the government, heads of local executive branches of state power, the ratio of powers of central and local public authorities, and accountability) and other norms whose transformations are objectively conditioned by the need for human rights and the sustainable development of so-ciety. They may be most acceptable for use in one period of society and absolutely unacceptable in other periods of development. ; У статті досліджено правові засади елімінації ко-рупційних ризиків із виконавчо-розпорядчої роботи публічної адміністрації в умовах трансформації правової системи відкритого суспільства. Встановлено, що доброчесне виконання публічною адміністрацією функцій у відкритому суспільстві передбачає її від-повідність природно-правовій вимірності управління й правотворення, контролю і примусу, зумовленість роботи потребами людини і соціального прогресу, збалансованість владою парламенту і судів, незалежність внутрішніх структур одна від одної у питаннях змістовного наповнення своєї діяльності, відповідно до законодавчо визначеної компетенції, єдність систе-ми органів, антикорупційну стресостійкість, універ-сальність вирішення усіх підвідомчих питань у рамках країни та поза нею щодо власних громадян та інших цінностей, професійну та добропорядну ефективність. Підкреслено, що сама наявність знань і високоякісно-го законодавства, яке відповідає правовим стандартам відкритих суспільств, має обов'язково супроводжуватись реалізацією цих знань і норм у діях всіх органів виконавчої гілки влади держави, інакше нація буде не-минуче слабшати до тих пір, поки не зникне як єдине ціле соціальне утворення. Підсумовано, що уникненню корупційних ризиків та зменшенню їхнього потенціа-лу сприяє використання тих конституційних моделей публічного адміністрування, що найбільш ефективні для конкретного історичного моменту часу та засновані на ідеї верховенства права, зокрема й незмінності фун-даментальних положень, які стосуються прав людини і загальноправових питань устрою публічної влади.

Дана стаття присвячена проблемі лінгвістичної реалізації гумористичного та комічного ефектів у американському політичному дискурсі. Гумор є складним і широкорозповсюдженим явищем у нашому житті, і тому він досліджується різними галузями наукового знання: психологією, філософією, соціологією. Лінгвістика також зробила значний внесок у вивчення гумору, зосереджуючи свою увагу на різних аспектах, а особливо на когнітивному. Застосування таких понять когнітивної лінгвістики, як схеми, фрейми, сценарії, когнітивні моделі дозволяють пояснити глибокі ментальні процеси гумору, а саме його виникнення під час розпізнавання мозком людини когнітивних структур. Саме когнітивні здібності людини дають можливість сприймати і створювати комічне, базуючись на спогадах, асоціаціях, сприйнятті метазначень. Гумор, будучи багатогранною категорією, не може існувати поза комунікативною ситуацією, що створюється людиною, тому в сучасній лінгвістиці предметом вивчення все частіше стає дискурс – процес природньої комунікації людей. Одним із поширених шляхів реалізації гумору є створення мовленнєвих структур, які, в свою чергу, презентують результат дискурсивної діяльності мовної особистості. Разом із цим вони дозволяють судити про індивідуальні особливості комунікативної компетенції їх творця, про латентні процеси його мовної свідомості. Лінгвальні шляхи створення гумористичного у зазначеному вище різновиді дискурсу є дуже різноманітними і досягаються за рахунок використання особливих прийомів на різних мовних рівнях (лексичному, фонетичному), оскільки автори намагаються задіяти усі ресурси для максимального ефекту. Найпоширенішими засобами створення комічного та гумористичного ефектів у американському політичному дискурсі є: 1.використання тропів (метафори, метонімії, гіперболи) 2.застосування порівняння 3.використання фонетичних засобів. ; Данная статья посвящена проблеме лингвистической реализации юмористического и комического эффектов в американском политическом дискурсе. Юмор является сложным и широкораспространенным явлением в нашей жизни, и поэтому его исследуют в различных областях научных знаний: в психологии, философии, социологии. Лингвистика также сделала большой вклад в изучение юмора, сосредотачивая свое внимание на разных аспектах, а особенно на когнитивном. Использование таких понятий когнитивной лингвистики, как схемы, фреймы, сценарии, когнитивные модели позволяет объяснить глубокие ментальные процессы юмора, а именно его появление во время распознавания мозгом человека когнитивных структур. Именно когнитивные способности человека дают возможность воспринимать и создавать комическое, основываясь на воспоминаниях, ассоциациях, восприятии метазначений. Юмор, будучи многогранной категорией, не может существовать вне коммуникативной ситуации, которая создается человеком, поэтому в современной лингвистике дискурс, процесс естественной коммуникации людей, все чаще становится предметом изучения. Одним из распространенных путей реализации юмора является создание речевых структур, которые, в свою очередь, представляют результат дискурсивной деятельности личности. Вместе с тем, они позволяют судить об индивидуальных особенностях коммуникативной компетенции их создателя, о латентных процессах его языкового сознания. Лингвальные способы создания юмористического в упомянутом выше виде дискурса являются очень разнообразными и достигаются за счет использования особенных средств на разных языковых уровнях (лексическом, фонетическом), так как авторы задействуют все возможное для создания максимального эффекта. Самыми распространенными способами создания комического и юмористического эффекта в американском политическом дискурсе являются: 1.тропы (метафора, метонимия, гипербола) 2. использование сравнения 3.использование фонетических средств. ; The article is devoted to the problem of linguistic actualization of humorous and comic effects in American political discourse. Humour is a complicated and wide-spread phenomenon of our life, and that is why it is studied in different branches of science: psychology, philosophy, sociology. Linguistics also has made a great contribution to humour research focusing on different aspects and on cognitive one in particular. Using such notions of cognitive linguistics as schemes, frames, scripts, cognitive models makes us understand mental processes of humour, particularly its formation during our brain identification of cognitive structures. Just cognitive abilities of a person enables them to comprehend and create the comic, and these abilities are based on memories, associations, comprehension of metameanings. Being a multifaceted category humour cannot exist beyond a communicative situation created by a person that is why discourse as a process of natural human communication has become an object of thorough research in modern language studies. One of the widespread ways of humour actualization is creating speech structures which, on the other hand, show the result of a person's discursive activity. At the same time they make it possible to appraise the individual peculiarities of their сreator communicative competence, their latent processes of language consciousness. Verbal ways of making the humorous in the above-mentioned type of discourse are different and the effect is produced by using these ways at different language levels (lexical, phonetic) as authors do their best to produce a powerful effect. The сommonest means of producing comic and humorous effects in American political discourse are: 1.figures of speech (metaphor, metonymy, hyperbole) 2.using comparison 3.using phonetic means.

The article is devoted to the study of the principles of law that determine the fundamentals of the EU functioning. The concepts of general principles of law, international principles of law as well as principles of EU law are distinguished. The principles of EU law are classified into international, democratic, economic, organizational, functional, sectoral.The study of the principles of EU law is important for Ukrainian science in the context of Ukraine's integration into the EU. The results of the research will help the judiciary to integrate the principles of EU law into its case law. The Constitutional Court of Ukraine and the Supreme Court will play an important role in the integration of EU law into the national legal order.The following definition of the concept is proposed: the principles of EU law are the fundamental ideological principles of the EU legal system, which determine legal status of the EU as a subject of law and international relations; legal status of EU citizens; basic principles of organization and functioning of the EU; areas, limits and mechanisms for exercising the powers of the EU institutions; principles of legal regulation in the areas that fall within the competence of the EU.The principle of conferral is singled out as a fundamental functional principle from which other principles of EU law originate, namely: the principle of coherence of policies and actions; the principle of open EU cooperation with Member States; the principle of subsidiarity; the principle of proportionality; the principle of open cooperation between EU institutions; the principle of institutional balance. Their relationship and the mandatory nature of compliance are established.The operation of any of the institutions contrary to the principle of conferral or any of the principles named is a ground for appealing against such actions before the Court of Justice. According to Article 263 TFEU, the Court of Justice has the jurisdiction to review the legality of legislative acts, decisions or actions of the European Council, the European Parliament, the European Commission and the European Central Bank, as well as bodies, offices and agencies intended to produce legal effects vis-à-vis third parties.The content of the functional principles of EU law is revealed and the order of their application by the Court of Justice of the EU is analyzed on the example of one of the decisions. The classification of principles of EU law on a source of their placement is offered.In the system of principles of EU law should also be distinguished: 1) the principles of law that follow from the provisions of international law (the principle of peaceful cooperation and the principles of the UN Charter); 2) the principles of law derived from the principles of market economy and social policy (the principle of economic, social, territorial unity of the Member States and solidarity between them); 3) the principles of law derived from democratic principles (principle of respect for human dignity, freedom, representative democracy, equality, rule of law, respect for human rights, including the rights of minorities). Therefore, in a general sense, the system of principles of EU law includes: international principles of law, general (democratic principles of law, economic principles, principles of EU law) (organizational, functional, sectoral). ; Досліджено принципи права, які визначають засади функціонування ЄС. Розмежовано поняття загальні принципи права, міжнародні принципи права та принципи права ЄС. Класифіковано принципи права ЄС на міжнародні, демократичні, економічні, організаційні, функціональні, галузеві.Запропоновано таке визначення поняття: принципи права ЄС – це основоположні ідеологічні засади правової системи ЄС, які визначають правовий статус ЄС як суб'єкта права та міжнародних відносин; правовий статус громадян ЄС; основні засади організації та функціонування ЄС; сфери, межі та механізми реалізації повноважень інституціями ЄС; засади правового регулювання у сферах, які належать до компетенції ЄС.Виокремлено принцип наділення повноваженнями як основоположний функціональ­ний принцип, від якого походять інші принципи права ЄС, а саме: принцип узгодженості політик і дій; принцип відкритої співпраці ЄС з державами-членами; принцип субсидіарнос­ті; принцип пропорційності; принцип відкритої співпраці установ ЄС; принцип інституційного балансу. Визначено їх взаємозв'язок між собою та обов'язковий характер дотримання.Розкрито зміст функціональних принципів права ЄС та проаналізовано порядок їх правозастосування Судом ЄС на прикладі одного з рішень. Запропоновано класифікацію принципів права ЄС за джерелом їх розміщення.

The work focuses on the basic principles of developing an adaptive learning system. The modern concept of open education assumes multilevel character of training, and also possibility of a choice of means, a place and time of training corresponding to its inquiries by trainees . This implies the availability of alternative teaching aids (courses) and application software for their creation, support of training and adaptation to a particular student. A significant challenge is to reduce the cost of developing e-learning courses and to increase their use in online learning. In addition, despite the availability of automated tools to simplify the development of pedagogical rules, it is impossible to generate rules suitable for any situation. These reasons have led to the search for a solution to the problem of developing e-learning courses that implement adaptive learning. The principles laid down in the concept of designing such a system are formulated. The structure of the system, including the model of the subject area (educational content), the model of the user, the model of adaptation and the model of evaluation of learning outcomes are presented. Within the framework of the proposed system, it has been developed and is at the testing stage. It is justified that the successful use of such a system by students contributes to the formation of their specific competences. In the adaptive system the roles of a teacher and a trainee are changing: a teacher is an organizer of the initial activities, and the responsibility for the results is shared with students. In this system, the democratic management style, not authoritarian one, is taken into account. A student is a performer of educational process and not a passive recipient of information (an object of the process). With the help of a teacher they acquire knowledge, actively involve into thinking process and plan own educational and cognitive activity. The central place in the adaptive learning system is occupied by a student with their individual features: biological potential and abilities, specifics of the organization of the cognitive process, the level of activity and independence in practical and cognitive activity, as well as efficiency, etc. The result of this system is a qualitative change in their individual features. Active independency of a student in the process of cognitive activities promote the development of individual qualities, the formation of intellectual and spiritual growth, as well as self-knowledge of a learner's personality. This is the way the system is adapted to the formulation of competence of individual self-improvement. ; Робота присвячена основним принципам розробки адаптивної системи навчання. Сучасна концепція відкритої освіти передбачає багаторівневий характер навчання, а також можливість вибору учнем засобів, місця і часу навчання, відповідних його запитам. Це має на увазі наявність альтернативних навчальних посібників (курсів) і прикладного програмного забезпечення для їх створення, супроводу навчання та адаптації до конкретного, якого навчають. Важливою проблемою є зниження вартості розробки електронних навчальних курсів і розширення можливостей їх використання в рамках мережевого навчання. Крім того, незважаючи на наявність автоматизованих засобів, що дозволяють спростити розробку педагогічних правил, неможливо згенерувати правила, які підходять для будь-якої ситуації. Перераховані фактори призвели до пошуку вирішення проблеми розробки електронних навчальних курсів, що реалізують адаптивне навчання. Сформульовано принципи, закладені в концепцію проектування такої системи. Представлена структура системи, що включає модель предметної області (освітнього контенту), модель користувача, модель адаптації та модель оцінки результатів навчання. В рамках запропонованої системи розроблений і знаходиться на стадії тестування. Обґрунтовано, що успішне використання такої системи навчаються сприяє формуванню у них загально специфічних компетентностей. В адаптивній системі змінюються ролі вчителя і учня: учитель виступає організатором навчальної діяльності, а що стосується відповідальності за результати, то він розділяє їх з учнями. У цій системі перевага віддається демократичному стилю керівництва, а не авторитарного. Учень є суб'єктом навчання, а не пасивним одержувачем інформації (тобто об'єктом). Завдяки вчителю він видобуває знання, активно входить в розумовий процес і займається плануванням власної навчально-пізнавальної діяльності. Центральне місце в адаптивній системі навчання займає учень з його індивідуальними особливостями: біологічними задатками і здібностями, специфікою організації розумового процесу, рівнем активності і самостійності в практичній і пізнавальній діяльності, також працездатністю і т.д. Результатом даної системи стає якісна зміна його індивідуальних особливостей. Активна самостійність учня в процесі пізнавальної діяльності сприяє розвитку особистісних якостей, формування умінь інтелектуального і духовного саморозвитку, а також самопізнання особистості учня. Таким чином, адаптивна система навчання спрямована на формування компетенції особистісного самовдосконалення.

The problem of professional training of specialists for work in the field of non-formal adult education is substantiated. Non-formal adult education is provided by different actors in the educational space. It aims at adapting an adult to a rapidly changing social, economic, technological, political environment, integrating them into society, enhancing participation in social processes, constantly updating knowledge, skills and abilities, regardless of the age of the individual. All issues related to non-formal adult education are within the competence of andragogics, which is now recognized as a separate industry of adult education and training. Adult education professionals are introduced into the occupational classifier as andragogues. They are tasked with the transition from the transfer of knowledge and ideological settings in a reproductive way to the acquisition of modern technologies of personal and professional development of an adult. A modern look at the functions of andragogues makes it possible to state their complications and update the content. This leads to the conclusion of the need for special training of andragogues to work in the adult education system.Ukraine's achievements in this area are still insignificant, especially against the background of world practice. In formal education in Ukraine purposeful professional training of andragogues is not carried out. Various courses in adult education are taught, separate units are created to prepare multi-level, variant programs for a specific profile or advanced training programs for pedagogical workers in individual educational institutions initiated by enthusiastic educators. Non-formal adult education in Ukraine is most often done by public non-profit organizations that develop and implement training programs in various educational projects, train coaches to implement these training programs, publish educational and methodological literature. ; Обосновано проблему профессиональной подготовки специалистов для работы в сфере неформального образования взрослых. Неформальное образование взрослых осуществляется различными субъектами образовательного пространства. Оно направлено на адаптацию взрослого человека в быстро меняющейся социальной, экономической, технологической, политической среде, её интеграцию в социум, активизацию участия в общественных процессах, постоянное обновление знаний, навыков и умений независимо от возраста человека.Все вопросы, связанные с неформальным образованием взрослых, находятся в компетенции андрагогики, что признаётся в настоящее время отдельной отраслью науки об образовании и обучении взрослых. Специалисты, которые учат взрослых, введены в классификатор профессий как андрагоги. Перед ними стоит задача перехода от трансляции знаний и идеологических установок репродуктивным способом к овладению современных технологий личностного и профессионального развития взрослой личности. Современный взгляд на функции андрагогов позволяет констатировать их усложнение и обновление содержания. Это приводит к выводу о необходимости специальной подготовки андрагогов к работе в системе образования взрослых. Достижения Украины в этой области пока незначительны, особенно на фоне мировой практики. В формальном образовании в Украине целенаправленная профессиональная подготовка андрагогов не производится. В отдельных учебных заведениях по инициативе педагогов-энтузиастов выкладывают различные курсы по образованию взрослых, создаются обособленные подразделения, готовят разноуровневые, вариативные программы по определённому профилю или программы повышения квалификации для педагогических работников.Неформальным образованием взрослых в Украине чаще всего занимаются общественные некоммерческие организации, разрабатывают и осуществляют учебные программы в различных образовательных проектах, занимаются подготовкой тренеров для реализации этих учебных программ, публикуют учебно-методическую литературу. ; Обґрунтовано проблему професійної підготовки фахівців для роботи у сфері неформальної освіти дорослих. Неформальна освіта дорослих здійснюється різними суб'єктами освітнього простору. Вона спрямована на адаптацію дорослої людини до швидко змінюваного соціального, економічного, технологічного, політичного середовища, її інтеграцію в соціум, активізацію участі у суспільних процесах, постійне оновлення знань, навичок і вмінь незалежно від віку особи. Усі питання, пов'язані з неформальною освітою дорослих, знаходяться в компетенції андрагогіки, що визнається нині окремою галуззю науки про освіту й навчання дорослих. Фахівці, які навчають дорослих, уведені в класифікатор професій як андрагоги. Перед ними постає завдання переходу від трансляції знань та ідеологічних установок репродуктивним способом до опанування сучасних технологій особистісного й професійного розвитку дорослої особистості. Сучасний погляд на функції андрагогів дозволяє констатувати їх ускладнення та оновлення змісту. Це приводить до висновку щодо необхідності спеціальної підготовки андрагогів до роботи в системі освіти дорослих.Досягнення України в цій галузі поки що незначні, особливо на тлі світової практики. У формальній освіті в Україні цілеспрямована професійна підготовка андрагогів не здійснюється. В окремих закладах освіти за ініціативою педагогів-ентузіастів викладають різні курси з освіти дорослих, створюються відокремлені підрозділи, що готують різнорівневі, варіативні програми за певним профілем чи програми підвищення кваліфікації для педагогічних працівників. Неформальною освітою дорослих в Україні найчастіше займаються суспільні некомерційні організації, що розробляють і здійснюють навчальні програми в різних освітніх проектах, займаються підготовкою тренерів для реалізації цих навчальних програм, публікують навчально-методичну літературу.

The problem of professional training of specialists for work in the field of non-formal adult education is substantiated. Non-formal adult education is provided by different actors in the educational space. It aims at adapting an adult to a rapidly changing social, economic, technological, political environment, integrating them into society, enhancing participation in social processes, constantly updating knowledge, skills and abilities, regardless of the age of the individual. All issues related to non-formal adult education are within the competence of andragogics, which is now recognized as a separate industry of adult education and training. Adult education professionals are introduced into the occupational classifier as andragogues. They are tasked with the transition from the transfer of knowledge and ideological settings in a reproductive way to the acquisition of modern technologies of personal and professional development of an adult. A modern look at the functions of andragogues makes it possible to state their complications and update the content. This leads to the conclusion of the need for special training of andragogues to work in the adult education system.Ukraine's achievements in this area are still insignificant, especially against the background of world practice. In formal education in Ukraine purposeful professional training of andragogues is not carried out. Various courses in adult education are taught, separate units are created to prepare multi-level, variant programs for a specific profile or advanced training programs for pedagogical workers in individual educational institutions initiated by enthusiastic educators. Non-formal adult education in Ukraine is most often done by public non-profit organizations that develop and implement training programs in various educational projects, train coaches to implement these training programs, publish educational and methodological literature. ; Обосновано проблему профессиональной подготовки специалистов для работы в сфере неформального образования взрослых. Неформальное образование взрослых осуществляется различными субъектами образовательного пространства. Оно направлено на адаптацию взрослого человека в быстро меняющейся социальной, экономической, технологической, политической среде, её интеграцию в социум, активизацию участия в общественных процессах, постоянное обновление знаний, навыков и умений независимо от возраста человека.Все вопросы, связанные с неформальным образованием взрослых, находятся в компетенции андрагогики, что признаётся в настоящее время отдельной отраслью науки об образовании и обучении взрослых. Специалисты, которые учат взрослых, введены в классификатор профессий как андрагоги. Перед ними стоит задача перехода от трансляции знаний и идеологических установок репродуктивным способом к овладению современных технологий личностного и профессионального развития взрослой личности. Современный взгляд на функции андрагогов позволяет констатировать их усложнение и обновление содержания. Это приводит к выводу о необходимости специальной подготовки андрагогов к работе в системе образования взрослых. Достижения Украины в этой области пока незначительны, особенно на фоне мировой практики. В формальном образовании в Украине целенаправленная профессиональная подготовка андрагогов не производится. В отдельных учебных заведениях по инициативе педагогов-энтузиастов выкладывают различные курсы по образованию взрослых, создаются обособленные подразделения, готовят разноуровневые, вариативные программы по определённому профилю или программы повышения квалификации для педагогических работников.Неформальным образованием взрослых в Украине чаще всего занимаются общественные некоммерческие организации, разрабатывают и осуществляют учебные программы в различных образовательных проектах, занимаются подготовкой тренеров для реализации этих учебных программ, публикуют учебно-методическую литературу. ; Обґрунтовано проблему професійної підготовки фахівців для роботи у сфері неформальної освіти дорослих. Неформальна освіта дорослих здійснюється різними суб'єктами освітнього простору. Вона спрямована на адаптацію дорослої людини до швидко змінюваного соціального, економічного, технологічного, політичного середовища, її інтеграцію в соціум, активізацію участі у суспільних процесах, постійне оновлення знань, навичок і вмінь незалежно від віку особи. Усі питання, пов'язані з неформальною освітою дорослих, знаходяться в компетенції андрагогіки, що визнається нині окремою галуззю науки про освіту й навчання дорослих. Фахівці, які навчають дорослих, уведені в класифікатор професій як андрагоги. Перед ними постає завдання переходу від трансляції знань та ідеологічних установок репродуктивним способом до опанування сучасних технологій особистісного й професійного розвитку дорослої особистості. Сучасний погляд на функції андрагогів дозволяє констатувати їх ускладнення та оновлення змісту. Це приводить до висновку щодо необхідності спеціальної підготовки андрагогів до роботи в системі освіти дорослих.Досягнення України в цій галузі поки що незначні, особливо на тлі світової практики. У формальній освіті в Україні цілеспрямована професійна підготовка андрагогів не здійснюється. В окремих закладах освіти за ініціативою педагогів-ентузіастів викладають різні курси з освіти дорослих, створюються відокремлені підрозділи, що готують різнорівневі, варіативні програми за певним профілем чи програми підвищення кваліфікації для педагогічних працівників. Неформальною освітою дорослих в Україні найчастіше займаються суспільні некомерційні організації, що розробляють і здійснюють навчальні програми в різних освітніх проектах, займаються підготовкою тренерів для реалізації цих навчальних програм, публікують навчально-методичну літературу.