Suchergebnisse

Today, the urgent issue is the staffing of the Armed Forces of Ukraine with trained personnel, which is associated with the modernization of armaments and military equipment, the transition to NATO standards, increased requirements for the performance of tasks for designation, as well as military operations in the area of the DUS. The study of this issue is at the initial stage, where modern approaches to personnel management are aimed at increasing the efficiency of its use. The requirement remains to improve the system of annual assessment of military personnel based on the results of their career during the year.The purpose of the article is to substantiate proposals for formalizing the criteria for evaluating the performance of military personnel to form lists of candidates' reserves for career advancement.Rating lists of military personnel for each vacant standard position are formed according to the results of performance appraisal according to the criteria for evaluating personnel posts. For fuller detail, each of the criteria is divided into component sub criteria, which are characterized by quantitative or qualitative indicators.The rating formation procedure for the main categories of quality indicators can be represented in the following way: determination of a single indicator ‑ applies only to one sub criteria; calculation of a generalized indicator ‑ refers to a cluster of subcriteria; calculation of the integral indicator a general assessment of personality across all clusters.As a rule, an assessment of the business qualities of an employee is determined by the degree of their manifestation, which characterizes their attitude to the assigned business, or responsible attitude in compliance with established requirements. The properties of a person are analyzed, which allow achieving high results in official activities, acting in extreme situations, interacting with managers and colleagues. To formalize the evaluation criteria, it is proposed to use the qualimetry method.Obtaining numerous data when evaluating qualitative indicators will increase the objectivity of forming rating lists of candidates for promotion to a higher position and resolving issues of staffing the armed forces with trained personnel. ; Сегодня остро стоит вопрос укомплектованности должностей Вооруженных Сил Украины подготовленным личным составом, что связано с модернизацией вооружения и военной техники, переходом на стандарты НАТО, повышением требований к выполнению задач по назначению, а также боевыми действиями в зоне проведения ООС. Исследование этого вопроса находится на начальной стадии, где современные подходы к управлению персоналом направлены на повышение эффективности его использования. Обязательным остается требование совершенствования системы ежегодной оценки военнослужащих по итогам их служебной деятельности в течение года.Целью статьи является обоснование предложений по формализации критериев оценки служебной деятельности военнослужащих для формирования списков резерва кандидатов для продвижения по службе.Рейтинговые списки военнослужащих по каждой вакантной типовой должности формируются по результатам оценки служебной деятельности по критериям оценки должностей личного состава. Для более полной детализации каждый из критериев подразделяются на составляющие подкритерии, которые характеризуются количественными или качественными показателями.Процедуру формирования рейтинга по основным категориям показателей качества можно представить следующим способом: определение единичного показателя - относится только для одного подкритерии; расчет обобщенного показателя - относится к кластеру подкритериев; расчет интегрального показателя - общая оценка личности по всем кластерами.Как правило, оценка деловых качеств работника определяется степенью их проявления, характеризующее его отношение к порученному делу, или ответственного отношения в соблюдении установленных требований. Анализируются свойства человека, которые позволяют достигать высоких результатов в служебной деятельности, действовать в экстремальных ситуациях, взаимодействовать с руководителями и коллегами. Для формализации критериев оценки предложено использовать метод квалиметрии.Получение многочисленных данных при оценке качественных показателей повысит объективность формирования рейтинговых списков кандидатов для продвижения на более высокую должность и решение вопросов по укомплектованию вооруженных сил подготовленным личным составом. ; На сьогодні гостро постає питання укомплектованості посад Збройних Сил України підготовленим особовим складом, що пов'язане з модернізацією озброєння та військової техніки, переходом на стандарти НАТО, підвищенням вимог щодо виконання завдань за призначенням, а також бойовими діями в зоні проведення ООС. Дослідження зазначеного питання перебуває на початковій стадії, де сучасні підходи до управління персоналом спрямовані на підвищення ефективності його використання. Обов'язковою залишається вимога удосконалення системи щорічного оцінювання військовослужбовців за підсумками їх службової діяльності протягом року.Метою статті є обґрунтування пропозицій щодо формалізації критеріїв оцінювання службової діяльності військовослужбовців для формування списків резерву кандидатів для просування по службі.Рейтингові списки військовослужбовців за кожною вакантною типовою посадою формуються за результатами оцінювання службової діяльності за критеріями оцінювання посад особового складу. Для більш повної деталізації кожен з критеріїв розподіляються на складові – підкритерії, які характеризуються кількісними або якісними показниками.Процедуру формування рейтингу за основними категоріями показників якості можна подати у наступний спосіб: визначення одиничного показника – відноситься лише для одного підкритерію; розрахунок узагальненого показника – відноситься до кластеру підкритеріїв; розрахунок інтегрального показника – загальна оцінка особи за всіма кластерами.Як правило, оцінка ділових якостей працівника визначається ступенем їх прояву, що характеризує його ставлення до дорученої справи, або відповідального ставлення у дотриманні встановлених вимог, визначенням властивостей поведінки людини, які дозволяють позитивно впливати на досягнення високих результатів у службовій діяльності, діях в екстремальних ситуаціях, особистої поведінки при взаємодії з керівниками та колегами. Для формалізації критеріїв оцінювання запропоновано використовувати метод кваліметрії.Отримання чисельних даних при оцінці якісних показників підвищить об'єктивність формування рейтингових списків кандидатів для просування на вищу посаду та вирішення питань щодо укомплектування збройних сил підготовленим особовим складом.

In article internal political development of Ukraine which happened for more than quarter of the century of modern history is investigated and also the main directions of foreign policy of the country are analyzed. For the period which has passed from the moment of the collapse of the USSR in 1991 political development of Ukraine was followed by the conflicts, cardinal changes of the constitution. Bitter struggle went between executive and legislative branches of the power which sought to strengthen the positions due to redistribution of powers. Besides, heated debates went between supporters of the unitary device of Ukraine and adherents of federalization. The last saw a guarantee of maintaining territorial integrity of the country and a way of achievement of political stability in transition to the federal beginnings. This problem was especially relevant for the Ukrainian state which owing to historical development and formation of the modern territory, has inherited interregional contradictions. It was especially accurately shown during the periods of political events of 2004 and 2014, having fully reflected the available problems connected with fight of regional elite. Despite political shocks, the Ukrainian elite of the western and east regions supported unitary development of Ukraine, seeing in it a possibility of receiving complete control over the state institutes and financial flows. Ignoring of opportunities of the federal device was shown in 2014 when tough rejection of the radical nationalist parties which have carried out a coup in Kiev has caused a wave of protest performances in southeast regions. The subsequent political struggle between Kiev and regions of the East of Ukraine has developed into armed conflict. However, despite it, the official Ukrainian authorities haven't changed the negative attitude to a possibility of federalization of the state. It is difficult and contradictory the foreign policy of Ukraine which generally carried a westernized course was formed. Despite the short periods of rapprochement with Russia that strengthened criticism from opposition forces, the Ukrainian power adhered to a pro-European course, considering him as a guarantee of independent development and creation of a counterbalance of Russia. Similar approach has affected foreign policy priorities of Ukraine which expanded cooperation with the countries taking a hard line in relation to Russia. Finally, strengthening of the anti-Russian rhetoric from official Kiev has led to cooling of the Russian-Ukrainian relations which have ceased to have character of strategic partnership, and then and has led to tough opposition of two countries. In recent years the attention of the Ukrainian policy is directed to strengthening of the relations with the European countries. This vector has amplified after change of the power in Ukraine in 2014 when the Ukrainian authorities have headed for expansion of cooperation with the EU, of the USA and began to make efforts for rapprochement with NATO. ; В статье исследуется внутриполитическое развитие Украины, которое происходило за более чем четверть века современной истории, а также анализируются основные направления внешней политики страны. За период, который прошел с момента распада СССР в 1991 году, политическое развитие Украины сопровождалось конфликтами, кардинальными изменениями конституции. Острая борьба шла между исполнительной и законодательной ветвями власти, которые стремились усилить свои позиции за счет перераспределения полномочий. Кроме того, острые дискуссии шли между сторонниками унитарного устройства Украины и приверженцами федерализации. Последние видели в переходе к федеративным началам гарантию сохранения территориальной целостности страны и пути достижения политической стабильности. Данная проблема была особенно актуальной для украинского государства, которое в силу исторического развития и формирования современной территории, унаследовало межрегиональные противоречия. Это особенно четко проявилось в периоды политических событий 2004 и 2014 годов, в полной мере отразив имеющиеся проблемы, связанные с борьбой региональных элит. Несмотря на политические потрясения, украинские элиты западных и восточных регионов выступали за унитарное развитие Украины, видя в этом возможность получения полного контроля над государственными институтами и финансовыми потоками. Игнорирование возможностей федеративного устройства проявилось в 2014 году, когда жесткое неприятие радикальных националистических партий, осуществивших государственный переворот в Киеве, вызвало волну протестных выступлений в юго-восточных регионах. Последующая политическая борьба между Киевом и регионами востока Украины переросла в вооруженный конфликт. Впрочем, несмотря на это, официальные украинские власти не изменили своего негативного отношения к возможности федерализации государства. Сложно и противоречиво формировалась внешняя политика Украины, которая в основном носила прозападный курс. Несмотря на непродолжительные периоды сближения с Россией, что усиливало критику со стороны оппозиционных сил, украинская власть придерживалась проевропейского курса, рассматривая его в качестве гарантии независимого развития и создания противовеса России. Подобный подход сказался на внешнеполитических приоритетах Украины, которая расширяла сотрудничество со странами, занимающими жесткую позицию по отношению к России. В конечном итоге, усиление антироссийской риторики со стороны официального Киева привело к охлаждению российско-украинских отношений, которые перестали носить характер стратегического партнерства, а затем и привело к жесткому противостоянию двух стран. В последние годы внимание украинской политики направлено на укрепление отношений с европейскими странами. Этот вектор усилился после смены власти на Украине в 2014 году, когда украинские власти взяли курс на расширение сотрудничества с ЕС, США и стали прилагать усилия для сближения с НАТО.

Аналіз широкого спектра завдань розвідки та спостереження у воєнних конфліктах із застосуванням оперативно-тактичної безпілотної розвідувальної авіації ХХ ст. викликав потребу систематизації особливостей, умов і проблемних питань щодо її застосування.Мета статті. Систематизувати особливості, умови та проблемні питання застосування оперативно-тактичної безпілотної розвідувальної авіації у воєнних конфліктах ХХ ст.Основними завданнями, що вирішувалися за допомогою БпЛА, були: виявлення цілей; оцінювання втрат, нанесених противнику повітряними ударами; проведення спільних операцій з пілотованими літаками і наземними частинами. До того ж, БпЛА використовували для відстеження у прикордонних районах підрозділів терористів і бойових машин реактивної артилерії. Це були примітивні, на погляд сьогодення, але актуальні на той час, завдання, які й обумовили початок першого етапу розвитку БпЛА.Воєнний конфлікт у зоні Перської затоки надав військовим значного досвіду щодо використання БпЛА на різних стадіях конфлікту – як на стадії підготовки, так і під час бойових дій. США та їх союзникам уперше вдалося створити єдину глобальну інформаційно-ударну систему, одним з основних елементів якої стали розвідувальні БпЛА.Вважається, що першим повномасштабним випробуванням для безпілотних апаратів стала операція "Союзницька сила", яку провели об'єднані збройні сили (далі – ОЗС) НАТО в Югославії у 1999 р.Оперативно-тактичні розвідувальні БпЛА довели, що у складних умовах сучасних воєнних конфліктів вони результативніше, ніж пілотовані літаки, вирішують завдання розвідки. Такі переваги БпЛА, як низька вартість, відсутність небезпеки для льотчика, відносна невимогливість до умов експлуатації тощо примусили військових частіше використовувати БпЛА під час виконання розвідувальних завдань.Подальші дослідження мають відбуватися за такими актуальними напрямами: розвиток тактики застосування оперативно-тактичних БпЛА в різних умовах ведення бойових дій; удосконалення системи підготовки фахівців з безпілотної авіації за всією лінійкою спеціальностей; зменшення помітності БпЛА для протиповітряних засобів знищення противника та ін. ; Анализ широкого спектра задач разведки и наблюдения в военных конфликтах с применением оперативно-тактической беспилотной разведывательной авиации ХХ века вызвал потребность систематизации особенностей, условий и проблемных вопросов по ее применению.Цель статьи. Систематизировать особенности, условия и проблемные вопросы применения оперативно-тактической беспилотной разведывательной авиации в военных конфликтах ХХ века.Основными задачами, которые решались с помощью БПЛА, были: выявление целей; оценивание потерь, нанесенных противнику воздушными ударами; проведение совместных операций с пилотируемыми самолетами и наземными частями. К тому же, БПЛА использовали для отслеживания в приграничных районах подразделений террористов и боевых машин реактивной артиллерии. Это были примитивные, но актуальные в то время, задачи, которые и обусловили начало первого этапа развития БПЛА.Военный конфликт в зоне Персидского залива предоставил военным значительный опыт по использованию БПЛА на разных стадиях конфликта ‑ как на стадии подготовки, так и во время боевых действий. США и их союзникам впервые удалось создать единую глобальную информационно-ударную систему, одним из основных элементов которой стали разведывательные БПЛА.Считается, что первым полномасштабным испытанием для беспилотных аппаратов стала операция "Союзническая сила", которую провели объединённые вооруженные силы НАТО в Югославии в 1999 году.Оперативно-тактические разведывательные БПЛА доказали, что в сложных условиях современных военных конфликтов они результативнее, чем пилотируемые самолеты, решают задачи разведки. Такие преимущества БПЛА, как низкая стоимость, отсутствие опасности для летчика, относительная нетребовательность к условиям эксплуатации и т.п. заставили военных чаще использовать БПЛА во время выполнения разведывательных задач.Дальнейшие исследования должны проходить по таким актуальным направлениям: развитие тактики применения оперативно-тактических БПЛА в различных условиях ведения боевых действий; совершенствование системы подготовки специалистов по беспилотной авиации по всей линейке специальностей; уменьшение заметности БПЛА для противовоздушных средств уничтожения противника и др. ; The analysis of a wide range of reconnaissance and surveillance tasks in military conflicts with the use of operational-tactical unmanned reconnaissance aircraft of the twentieth century caused the need to systematize the features, conditions and problematic issues for its application.The purpose of the article. Systematize the features, conditions and problematic issues of the use of operational-tactical unmanned reconnaissance aircraft in military conflicts of the twentieth century.The main tasks that were solved with the help of UAVs were: identifying targets; estimation of losses inflicted on the enemy by air strikes; conducting joint operations with manned aircraft and ground units. In addition, UAVs were used to track terrorist units and rocket artillery combat vehicles in the border areas. These were primitive, but relevant at that time, tasks that determined the beginning of the first stage of the development of the UAV.The military conflict in thePersian Gulfgave the military considerable experience in the use of UAVs at different stages of the conflict, both at the preparatory stage and during the fighting. TheUnited Statesand its allies for the first time managed to create a single global information and strike system, one of the main elements of which was reconnaissance UAVs.It is believed that the operation "Allied Force", which was conducted by the NATO combined forces inYugoslaviain 1999, was the first full-scale test for unmanned vehicles.Operational-tactical reconnaissance UAVs proved that in the difficult conditions of modern military conflicts, they are more effective than manned aircraft and solve reconnaissance tasks. Such advantages of the UAV as low cost, no danger to the pilot, relative undemanding of the operating conditions, etc. forced the military to use UAVs more frequently during reconnaissance missions.Further research should be carried out in such topical areas: the development of tactics for the use of operational-tactical UAVs in various conditions of warfare; improving the system of training specialists in unmanned aircraft for the entire line of specialties; reducing the visibility of the UAV for anti-aircraft means of destroying the enemy, etc.

In the article on the basis of analysis of domestic publications in foreign countries a number of problem issues of personnel management of specialists of new specialties are singled out. It has been determined that at the present time, both in the Armed Forces of Ukraine and NATO member countries, there has been a system of personnel management, but the development of robotized systems of armed struggle, the transfer of the struggle into information and cyber space requires the acquisition of military units (units) by specialists of new specialties. As a rule, these servicemen are well-educated specialists, whose knowledge is quite attractive to civilian structures. Consequently, there is an urgent scientific task of improving the appropriate personnel management system in order to implement procedures for selection, training, recruitment, adaptation and career management of servicemen of new specialties, which should ensure the effectiveness of the implementation of personnel strategies for servicemen. Although higher military educational institutions are trained by the relevant specialists, military units do not have a clear understanding of the personnel management system for these specialists. In the context of building a lawful state, the occupation of a serviceman must first be competitive in the labor market and be ensured by the construction of an adequate system of personnel management. Highly-intelligent specialists in new specialties capable of mastering cyberspace should develop freely, have time for self-development and self-actualization, and relations with the armed forces should be based on parity, with traditional army motivational procedures likely to go away to a much lower level. The conclusions of the article are based on the analysis of the work of domestic scientists, specialists in personnel management in the Russian Federation, as well as periodicals of military educational institutions of the Armed Forces of the United States. The results of this study allowed to outline the main problems of synthesis of an effective system of personnel management for specialists of new specialties. The directions of further research are the development of a methodology for the formation of this system and recommendations to the personnel of the Armed Forces of Ukraine and the types of the Armed Forces. ; В статье на основе анализа отечественных и зарубежных публикаций выделен ряд проблемных вопросов кадрового менеджмента специалистов новых специальностей. Определено, что в настоящее время как в Вооруженных Силах Украины, так и в странах-членах НАТО существует постоянная система кадрового менеджмента, однако развитие роботизированных систем вооруженной борьбы, перенос борьбы в информационное и киберпространство требует комплектования воинских частей (подразделений) специалистами новых специальностей. Как правило данные военнослужащие являются высокообразованными специалистами, знания которых являются довольно привлекательными для гражданских структур. Итак возникает актуальная научная задача совершенствования соответствующей системы кадрового менеджмента с целью реализации процедур подбора, обучения, комплектования, адаптации и управления карьерой военнослужащих новых специальностей, которая должна обеспечить повышение эффективности реализации кадровых стратегий военнослужащих. И хотя высшие военные учебные заведения готовят соответствующих специалистов, но в воинских частях отсутствует четкое понимание системы кадрового менеджмента для данных специалистов. В условиях построения правового государства профессия военнослужащего должна в первую очередь быть конкурентоспособной на рынке труда и обеспечиваться построением адекватной системы кадрового менеджмента. Высокоинтеллектуальные специалисты новых специальностей, способных овладеть киберпространством, должны свободно развиваться, иметь время на самосовершенствование и самоактуализацию, а отношения с вооруженными силами должны основываться на паритетных началах, при этом традиционные армейские мотивирующие процедуры могут отходить на значительно низшую ступень. Выводы статьи основываются на анализе работ отечественных ученых, специалистов по кадровому менеджменту Российской Федерации, а также периодических изданий военно-учебных заведений ВС США. Результаты данного исследования позволили выделить основные проблемы синтеза эффективной системы кадрового менеджмента для специалистов новых специальностей. Направлениями дальнейших исследований являются разработка методики формирования данной системы и рекомендаций кадровым органам Вооруженных Сил Украины и видов Вооруженных Сил. ; В статті на основі аналізу вітчизняних на зарубіжних публікацій виділена низка проблемних питань кадрового менеджменту фахівців нових спеціальностей. Визначено, що на теперішній час, як в Збройних Силах України, так і у країнах-членах НАТО існує стала система кадрового менеджменту, однак розвиток роботизованих систем збройної боротьби, перенесення боротьби у інформаційний та кіберпростір потребує комплектування військових частин (підрозділів) фахівцями нових спеціальностей. Як правило дані військовослужбовці є високоосвіченими спеціалістами, знання яких є доволі привабливими для цивільних структур. Отже виникає актуальна наукова задача удосконалення відповідної системи кадрового менеджменту з метою реалізації процедур підбору, навчання, комплектування, адаптації та управління кар'єрою військовослужбовців нових спеціальностей, що повинна забезпечити підвищення ефективності реалізації кадрових стратегій військовослужбовців. І хоча вищі військові навчальні заклади готують відповідних фахівців, але у військових частинах відсутнє чітке розуміння системи кадрового менеджменту для даних спеціалістів. В умовах побудови правової держави професія військовослужбовця повинна в першу чергу бути конкурентоспроможною на ринку праці та забезпечуватися побудовою адекватної системи кадрового менеджменту. Високоінтелектуальні фахівці нових спеціальностей, що здатні опанувати кіберпростір, повинні вільно розвиватися, мати час на самовдосконалення та самоактуалізацію, а відносини зі збройними силами повинні ґрунтуватися на паритетних засадах, при цьому традиційні армійські мотивуючі процедури можуть відходити на значно нижчий щабель. Висновки статті ґрунтуються на аналізі робіт вітчизняних вчених, фахівців з кадрового менеджменту в Російській Федерації, а також періодичних видань військово-навчальних закладів ЗС США. Результати даного дослідження дозволили окреслити основні проблем синтезу ефективної системи кадрового менеджменту для фахівців нових спеціальностей. Напрямами подальших досліджень є розробка методики формування даної системи та рекомендацій кадровим органам Збройних Сил України та видів Збройних Сил.

Problem setting. Informing the population about the threat and emergencies, timely and accurate information on the actual situation and measures taken, in accordance with the Civil Protection Code of Ukraine, is one of the main tasks of civil protection.Despite the fact that "centralized alert systems are operational and ready for use during peacetime and special periods," "the alert system does not meet current requirements. The structure of the existing alert system does not take into account: changes in the structure of central and local executive and local self-government bodies; the new structure of the civil protection system; structure of emergency response forces and their legal status; legislative and other regulatory acts in the relevant field; economic and legal relations between the entities involved in the notification of the threat of emergencies or emergencies (forms of ownership of newly created entities)".Recent research and publications analysis. The work of public alert systems is being explored by scientists in various fields. In particular S. Bilousov discusses the improvement of technical solutions and the functional structure of regional alert systems, I. Kochin and others provide recommendations on improving the operation of alert systems in general, S. Palaguta gives examples of the functioning of alert systems in NATO countries, V. Polozhezhny analyzes the legislation and offers technical solutions based on modern equipment. The State Emergency Service of Ukraine conducts an annual analysis of the operation of existing systems of centralized notification of threat or emergence of emergencies.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. The Code of Civil Protection stipulates that local self-government bodies should exercise the authority to create and maintain on a permanent basis the local systems of centralized notification of threat or emergencies, to carry out its modernization and to ensure the functioning, provision of notification and informing the population of threat and emergencies. To date, local automated centralized alert systems, as constituents of the respective territorial systems, are in a state of disrepair, and the respective powers of the civil protection authorities of large cities to notify and inform the population are poorly implemented.Paper main body. Throughout the history of humanity, the means of warning have been constantly changing, becoming more complex, improving, going from the great fireplaces in the hills, wind instruments, drums and church bells to the most modern devices that can instantly form and transmit any information to people.Now an automated centralized public alert system of threat or emergencies - a set of organizationally and technically combined software and hardware, telecommunication networks and other means of processing and transmission (display) of information intended for timely signaling and information on issues of civil protection to executive bodies, local self-government bodies, governing bodies and civil protection forces, enterprises, institutions, organizations and population.For the organization and implementation of measures for ensuring the sustainable functioning of the technical equipment of the local automated centralized alert system in each big city, within the units of territorial subsystems of the unified state system of civil protection, there are city specialized communication and alert services.As of mid-2019, almost all of the big cities are upgrading existing legacy alert systems. The speed and quality of change depends on the understanding of city councils of the importance of the safety of urban residents.Local self-government bodies need to constantly monitor organizational and technical changes occurring at the level of regional and national alert systems, to ensure both the technical compatibility of the systems and the interaction at the level of operational and dispatching services.In the structures of the governing bodies of most of the cities under consideration, operational and dispatching services of the city economy, emergency rescue services with round-the-clock duty, video surveillance centers and guards operate in parallel.Given that any emergency in a large city leads to significant material damage, causes temporary discomfort to residents, it is advisable to create a single city security centers in the form of utility companies (institutions), which would integrate the functions of the above services and, where necessary, promptly notified and informed authorities and the general public, both massively and personally.Conclusions of the research and prospects for further studies. In general, in the big cities - oblast centers considered, local authorities have the authority to notify the public of a threat or emergency, in accordance with applicable law. Authorities and specialized civil protection services were established. Taking into account local conditions, the existing local centralized alert systems are being modernized to maintain an adequate level of security for citizens, however, there are risks of inconsistency across the country when designing a nationwide system. Further research should focus on developing practical guidance on creating single security centers in urban structures with the task of directly informing authorities and the public about threats or emergencies. ; Розглянуто норми законодавства про виконання органами місцевого самоврядування завдань щодо оповіщення населення великих міст. Проаналізовано стан експлуатації та модернізації місцевих систем централізованого оповіщення. Надано рекомендації щодо удосконалення механізмів управління системами.

Problem setting. Humanity entered the era of globalization, which is characterized by a number of factors - national economies have melded into a single global system where the capital can easily move, new information opportunities have made the world more open, the technological revolution has led to a qualitative change in the means of production and consumption, the planetary scientific revolution has become a reality; developed industrial countries are striving to liberalization of the movement of goods and capital, the world is moving closer together on the basis of modern means of communication; new international social movements, new modes of transport, new telecommunication technologies are being implemented, education is being internationalized. However, all these innovations have not made the issue of war less burning. World society has faced the trend of increasing wars and armed conflicts in the world over the past decades and in the total number of killed and injured have grown as a result of hostilities.Recent research and publications analysis. Numerous works written on the target topic indicate that the issues of war as a specific phenomenon in the life of human society have always been and remain in the focus of attention of thinkers, scientists, researchers of the past and the present time. In particular, the thorough analysis of the essence, content, forms of war, its features and laws have been carried out in the works written by V. F. Hegel, F. Engels, C. von Clausewitz, B. Liddel-Hart, N. Machiavelli, V. Mandragel, H. von Moltke, C. Moscos, J. Friedman, F. Fukuyama, S. Huntington, R. Aron, K. Hajiyev, M. Gareev, V. Slipchenko, V. Smolyanyuk, E. Toffler, M. Trebin, I. Panarin, V. Serebryannikov and so on.Paper objective. The goal of this paper is to specify the historical background of the formation of modern sociology of war.Paper main body. The article deals with the views on the war in a historical perspective, focuses on the methodological grounds of the armed confrontation, which started after the Second World War when the most developed countries developed a powerful military-industrial complex dominating in politics and economics. Potential opponents sought to overtake each other, to shift the developed military-strategic parity pursuing own benefit. They begin to develop nuclear missile weapons, which radically changed the concept of war over a short time. Due to the increase in the power of nuclear weapons, the leading authorities in the world military sphere and subsequently the military-political leaders of the countries-members of the nuclear club gradually started to understand that one of the long-term tasks is to contain the use of nuclear weapons by the enemy.The article emphasizes that the late 1950s - early 1960s are characterized by a significant increase in attention to the theoretical problems of war and peace. This is due to the creation of the military-political blocs of NATO and the Warsaw Pact. Since then many publications have appeared which focus the primacy of politics over the military sphere. Military theorists understand that the outbreak of war to solve political goals could lead to irreversible consequences. At the end of the 20th century with the beginning of globalization, many concepts arose to search for the causes of wars. The confrontation of the West with the rest of the world in the face of growing multi-polarity can become a cause of war and conflict at the beginning of the third millennium.The article also highlights the concept of mutiny war, which is seen as a new form of armed conflict, in which the future wars would be waged by small terrorist cells and special forces, gaining influence by subversion and organised revolutions rather than through traditional warfare.Conclusions of the research. Numerous theoretical and practical issues related to determining the laws of war, its essence and features as well as to transforming the goals, scope, nature and means of armed struggle and the importance of the human factor for the consequences of hostilities for a particular country and humanity as a whole should be considered on the basis of recognizing the fact that the phenomenon of war is eternal, inevitable and unavoidable. The views and concepts that were formed in the second half of the 20th century have not rejected and condemned armed violence but also approved and legitimized it, adapted to the needs of foreign policy and even have rationalized it. Political and military leaders have sought to make people consider the war in all its forms and violence as a common phenomenon that states and people can tolerate in their relations. The probability of using armed violence in the system of the modern world order can easily become a reality. ; В статье осуществлена попытка определения исторических предпосылок современной социологии войны, раскрываются особенности взглядов исследователей второй половины XX века на сущность и роль войны как явление допустимое в отношениях между народами и государствами. Дается обзор ряда концепций относительно определения причин войн в конце ХХ века. ; У статті робиться спроба пошуку історичних передумов сучасної соціології війни, визначаються особливості поглядів до слідників другої половини XX ст. на сутність та роль війни як явище, допустиме у відносинах між народами і державами. Надається огляд низки концепцій щодо пошуку причинності війн наприкінці ХХ ст.

Problem setting. Informing the population about the threat and emergencies, timely and accurate information on the actual situation and measures taken, in accordance with the Civil Protection Code of Ukraine, is one of the main tasks of civil protection.Despite the fact that "centralized alert systems are operational and ready for use during peacetime and special periods," "the alert system does not meet current requirements. The structure of the existing alert system does not take into account: changes in the structure of central and local executive and local self-government bodies; the new structure of the civil protection system; structure of emergency response forces and their legal status; legislative and other regulatory acts in the relevant field; economic and legal relations between the entities involved in the notification of the threat of emergencies or emergencies (forms of ownership of newly created entities)".Recent research and publications analysis. The work of public alert systems is being explored by scientists in various fields. In particular S. Bilousov discusses the improvement of technical solutions and the functional structure of regional alert systems, I. Kochin and others provide recommendations on improving the operation of alert systems in general, S. Palaguta gives examples of the functioning of alert systems in NATO countries, V. Polozhezhny analyzes the legislation and offers technical solutions based on modern equipment. The State Emergency Service of Ukraine conducts an annual analysis of the operation of existing systems of centralized notification of threat or emergence of emergencies.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. The Code of Civil Protection stipulates that local self-government bodies should exercise the authority to create and maintain on a permanent basis the local systems of centralized notification of threat or emergencies, to carry out its modernization and to ensure the functioning, provision of notification and informing the population of threat and emergencies. To date, local automated centralized alert systems, as constituents of the respective territorial systems, are in a state of disrepair, and the respective powers of the civil protection authorities of large cities to notify and inform the population are poorly implemented.Paper main body. Throughout the history of humanity, the means of warning have been constantly changing, becoming more complex, improving, going from the great fireplaces in the hills, wind instruments, drums and church bells to the most modern devices that can instantly form and transmit any information to people.Now an automated centralized public alert system of threat or emergencies - a set of organizationally and technically combined software and hardware, telecommunication networks and other means of processing and transmission (display) of information intended for timely signaling and information on issues of civil protection to executive bodies, local self-government bodies, governing bodies and civil protection forces, enterprises, institutions, organizations and population.For the organization and implementation of measures for ensuring the sustainable functioning of the technical equipment of the local automated centralized alert system in each big city, within the units of territorial subsystems of the unified state system of civil protection, there are city specialized communication and alert services.As of mid-2019, almost all of the big cities are upgrading existing legacy alert systems. The speed and quality of change depends on the understanding of city councils of the importance of the safety of urban residents.Local self-government bodies need to constantly monitor organizational and technical changes occurring at the level of regional and national alert systems, to ensure both the technical compatibility of the systems and the interaction at the level of operational and dispatching services.In the structures of the governing bodies of most of the cities under consideration, operational and dispatching services of the city economy, emergency rescue services with round-the-clock duty, video surveillance centers and guards operate in parallel.Given that any emergency in a large city leads to significant material damage, causes temporary discomfort to residents, it is advisable to create a single city security centers in the form of utility companies (institutions), which would integrate the functions of the above services and, where necessary, promptly notified and informed authorities and the general public, both massively and personally.Conclusions of the research and prospects for further studies. In general, in the big cities - oblast centers considered, local authorities have the authority to notify the public of a threat or emergency, in accordance with applicable law. Authorities and specialized civil protection services were established. Taking into account local conditions, the existing local centralized alert systems are being modernized to maintain an adequate level of security for citizens, however, there are risks of inconsistency across the country when designing a nationwide system. Further research should focus on developing practical guidance on creating single security centers in urban structures with the task of directly informing authorities and the public about threats or emergencies. ; Розглянуто норми законодавства про виконання органами місцевого самоврядування завдань щодо оповіщення населення великих міст. Проаналізовано стан експлуатації та модернізації місцевих систем централізованого оповіщення. Надано рекомендації щодо удосконалення механізмів управління системами.

Аналіз широкого спектра завдань розвідки та спостереження у воєнних конфліктах із застосуванням оперативно-тактичної безпілотної розвідувальної авіації ХХ ст. викликав потребу систематизації особливостей, умов і проблемних питань щодо її застосування.Мета статті. Систематизувати особливості, умови та проблемні питання застосування оперативно-тактичної безпілотної розвідувальної авіації у воєнних конфліктах ХХ ст.Основними завданнями, що вирішувалися за допомогою БпЛА, були: виявлення цілей; оцінювання втрат, нанесених противнику повітряними ударами; проведення спільних операцій з пілотованими літаками і наземними частинами. До того ж, БпЛА використовували для відстеження у прикордонних районах підрозділів терористів і бойових машин реактивної артилерії. Це були примітивні, на погляд сьогодення, але актуальні на той час, завдання, які й обумовили початок першого етапу розвитку БпЛА.Воєнний конфлікт у зоні Перської затоки надав військовим значного досвіду щодо використання БпЛА на різних стадіях конфлікту – як на стадії підготовки, так і під час бойових дій. США та їх союзникам уперше вдалося створити єдину глобальну інформаційно-ударну систему, одним з основних елементів якої стали розвідувальні БпЛА.Вважається, що першим повномасштабним випробуванням для безпілотних апаратів стала операція "Союзницька сила", яку провели об'єднані збройні сили (далі – ОЗС) НАТО в Югославії у 1999 р.Оперативно-тактичні розвідувальні БпЛА довели, що у складних умовах сучасних воєнних конфліктів вони результативніше, ніж пілотовані літаки, вирішують завдання розвідки. Такі переваги БпЛА, як низька вартість, відсутність небезпеки для льотчика, відносна невимогливість до умов експлуатації тощо примусили військових частіше використовувати БпЛА під час виконання розвідувальних завдань.Подальші дослідження мають відбуватися за такими актуальними напрямами: розвиток тактики застосування оперативно-тактичних БпЛА в різних умовах ведення бойових дій; удосконалення системи підготовки фахівців з безпілотної авіації за всією лінійкою спеціальностей; зменшення помітності БпЛА для протиповітряних засобів знищення противника та ін. ; Анализ широкого спектра задач разведки и наблюдения в военных конфликтах с применением оперативно-тактической беспилотной разведывательной авиации ХХ века вызвал потребность систематизации особенностей, условий и проблемных вопросов по ее применению.Цель статьи. Систематизировать особенности, условия и проблемные вопросы применения оперативно-тактической беспилотной разведывательной авиации в военных конфликтах ХХ века.Основными задачами, которые решались с помощью БПЛА, были: выявление целей; оценивание потерь, нанесенных противнику воздушными ударами; проведение совместных операций с пилотируемыми самолетами и наземными частями. К тому же, БПЛА использовали для отслеживания в приграничных районах подразделений террористов и боевых машин реактивной артиллерии. Это были примитивные, но актуальные в то время, задачи, которые и обусловили начало первого этапа развития БПЛА.Военный конфликт в зоне Персидского залива предоставил военным значительный опыт по использованию БПЛА на разных стадиях конфликта ‑ как на стадии подготовки, так и во время боевых действий. США и их союзникам впервые удалось создать единую глобальную информационно-ударную систему, одним из основных элементов которой стали разведывательные БПЛА.Считается, что первым полномасштабным испытанием для беспилотных аппаратов стала операция "Союзническая сила", которую провели объединённые вооруженные силы НАТО в Югославии в 1999 году.Оперативно-тактические разведывательные БПЛА доказали, что в сложных условиях современных военных конфликтов они результативнее, чем пилотируемые самолеты, решают задачи разведки. Такие преимущества БПЛА, как низкая стоимость, отсутствие опасности для летчика, относительная нетребовательность к условиям эксплуатации и т.п. заставили военных чаще использовать БПЛА во время выполнения разведывательных задач.Дальнейшие исследования должны проходить по таким актуальным направлениям: развитие тактики применения оперативно-тактических БПЛА в различных условиях ведения боевых действий; совершенствование системы подготовки специалистов по беспилотной авиации по всей линейке специальностей; уменьшение заметности БПЛА для противовоздушных средств уничтожения противника и др. ; The analysis of a wide range of reconnaissance and surveillance tasks in military conflicts with the use of operational-tactical unmanned reconnaissance aircraft of the twentieth century caused the need to systematize the features, conditions and problematic issues for its application.The purpose of the article. Systematize the features, conditions and problematic issues of the use of operational-tactical unmanned reconnaissance aircraft in military conflicts of the twentieth century.The main tasks that were solved with the help of UAVs were: identifying targets; estimation of losses inflicted on the enemy by air strikes; conducting joint operations with manned aircraft and ground units. In addition, UAVs were used to track terrorist units and rocket artillery combat vehicles in the border areas. These were primitive, but relevant at that time, tasks that determined the beginning of the first stage of the development of the UAV.The military conflict in thePersian Gulfgave the military considerable experience in the use of UAVs at different stages of the conflict, both at the preparatory stage and during the fighting. TheUnited Statesand its allies for the first time managed to create a single global information and strike system, one of the main elements of which was reconnaissance UAVs.It is believed that the operation "Allied Force", which was conducted by the NATO combined forces inYugoslaviain 1999, was the first full-scale test for unmanned vehicles.Operational-tactical reconnaissance UAVs proved that in the difficult conditions of modern military conflicts, they are more effective than manned aircraft and solve reconnaissance tasks. Such advantages of the UAV as low cost, no danger to the pilot, relative undemanding of the operating conditions, etc. forced the military to use UAVs more frequently during reconnaissance missions.Further research should be carried out in such topical areas: the development of tactics for the use of operational-tactical UAVs in various conditions of warfare; improving the system of training specialists in unmanned aircraft for the entire line of specialties; reducing the visibility of the UAV for anti-aircraft means of destroying the enemy, etc.

In modern conditions, whenRussiacontinues aggressive actions againstUkraineusing various hybrid technologies, increasing the combat power of the Armed Forces and other components of the defense forces and enhancing their ability to effectively use and actively resist the aggressor is becoming increasingly relevant. The proper order of the defense review of the defense forces to enhance their reinforcement power is not yet standardized.The purpose of the article is to study the legal and organizational basis for the defense review of the defense forces and the substantiation of the relevant recommendations for their improvement in modern conditions for the development of an appropriate Strategy for the military security ofUkraine and other legal acts.The legal and organizational foundations of the defense review of the defense forces are defined by the Law ofUkraine"On the National Security of Ukraine" and other regulatory acts issued in its execution. For their effective implementation in the defense forces, they need a certain specification, methodological content and methodological support. The definition of uniform forms of documents should be developed and made available to the components of the defense forces by the Ministry of Defense for generalization and further decisions. Such Methodical recommendations on the organization and conduct of the defense review of the defense forces should be developed and approved by order of the Ministry of Defense in coordination with the leaders of the other components of the defense forces.In order to approximate the procedures of defense review of the defense forces in Ukraine with the principles and standards adopted in the armies of NATO countries, it is advisable to base them on the requirement to evaluate, first of all, the power and ability of the troops (forces) and means of the enemy. Further, it is necessary to raise the combat power of the Armed Forces of Ukraine and other components of the defense force to the required level, to strengthen certain possibilities for reliably confronting the aggressor, defending Ukraine and active defense, as required by the current Military Doctrine. ; В современных условиях, когда Россия продолжает агрессивные действия против Украины с использованием различных гибридных технологий, повышение боевой мощи Вооруженных Сил и других составляющих сил обороны и усиления их способности для эффективного применения и активного противодействия агрессору приобретает все большую актуальность. Надлежащий порядок проведения оборонного обзора сил обороны для повышения их боевой мощи усиления пока нормативно не определен.Целью статьи является исследование правовых и организационных основ проведения оборонного обзора сил обороны и обоснования соответствующих рекомендаций по их совершенствованию в современных условиях для разработки надлежащей Стратегии военной безопасности Украины и других нормативно-правовых актов.Правовые и организационные основы оборонного обзора сил обороны определены Законом Украины "О национальной безопасности Украины" и другими изданными в его исполнение нормативно-правовыми актами. Для их эффективной реализации в силах обороны они нуждаются в определенной конкретизации, методологического наполнения и методического обеспечения. Определение единых форм документов, должны разрабатываться и предоставляться составляющими сил обороны Министерству обороны для обобщения и принятия дальнейших решений. Такие Методические рекомендации по организации и проведению оборонного обзора сил обороны уместно разработать и утвердить приказом Министерства обороны по согласованию с руководителями других составляющих сил обороны.Для приближения процедур оборонного обзора сил обороны в Украине с принципами и стандартами, принятыми в армиях стран НАТО, целесообразно положить в их основу требование оценки, в первую очередь, мощности и способности войск (сил) и средств противника. Далее требуется повышать до необходимого уровня боевую мощь Вооруженных сил Украины и других составляющих сил обороны, усиливать определенные возможности для надежного противостояния агрессору, защиты Украины и активной ее обороны, как этого требует действующая Военная доктрина. ; У сучасних безпекових умовах, коли Росія продовжує агресивні дії проти України з використанням різноманітних гібридних технологій, підвищення бойової потужності Збройних Сил та інших складових сил оборони і посилення їх спроможності для ефективного застосування й активної протидії агресору набуває все більшої актуальності. Належний порядок проведення оборонного огляду сил оборони для підвищення їх бойової потужності через посилення спроможності поки нормативно не визначений.Метою статті є дослідження правових та організаційних засад проведення оборонного огляду в силах оборони й обґрунтування відповідних рекомендацій щодо їх вдосконалення в сучасних умовах для розроблення належної Стратегії воєнної безпеки України та інших нормативно-правових актів, підвищення ефективності їх бойової потужності через посилення спроможностей.Правові та організаційні засади оборонного огляду сил оборони визначені Законом України "Про національну безпеку України" та іншими виданими на його виконання нормативно-правовими актами. Для їх ефективної реалізації в силах оборони вони потребують певної конкретизації, методологічного наповнення та методичного забезпечення, визначення єдиних форм документів, що мають розроблятися та надаватися складовими сил оборони Міністерству оборони для узагальнення й прийняття подальших рішень. Такі Методичні рекомендації щодо організації та проведення оборонного огляду сил оборони доречно розробити і затвердити наказом Міністерства оборони за погодженням з керівниками інших складових сил оборони.Для наближення процедур оборонного огляду сил оборони в Україні до принципів і стандартів, прийнятих в арміях держав-членів НАТО, доцільно покласти у їх основу вимогу щодо оцінки, у першу чергу, потужності та спроможності військ (сил) і засобів противника для підвищення до необхідного рівня бойової потужності Збройних Сил України та інших складових сил оборони через посилення певних спроможностей для надійного протистояння їх агресору і захисту України та активної її оборони, як цього вимагає чинна Воєнна доктрина.

The aim of the work is to study the stages of formation and development of military medical supply system in the context of building history of the Armed Forces of Ukraine. Materials and methods. To achieve the goal of the study, an analysis of domestic scientific sources and the current legal documents was conducted. Were used methods of information retrieval, systematization, content analysis, comparison, generalization and modeling. Results and discussion. During the study of the stages of formation and development of military medical supply system in the context of building history of the Armed Forces of Ukraine, it was established that at the time of the creation of the Armed Forces of Ukraine, the military medical service and the system of medicalsupplies were being constructed using the approaches of the Soviet Army. It was clarified that the adoption of a defense doctrine, the change in economic conditions in the country and the limited resources led to the transition to medical care and the supply of medical equipment and property on a territorial basis. This is also required separation losses of both the Armed Forces of Ukraine and the medical service to the optimal number. It was determined that the lack of budget financing during all the years of the existence of the Armed Forces of Ukraine did not allow to build an effective model of medical supplies and carry out technical re-equipment of the medical service fully. The retrospective analysis of the evolution of the medical service of the Armed Forces of Ukraine showed that in 1991-1994 and 2005-2007 it was a duplication of the management function of medical care in the Ministry of Defense of Ukraine and the General Staff of the Armed Forces of Ukraine. At the same time, in the period from 1998-2005, the management of medical care carried out a single governing body, which contributed to a more effective solution to the issues of medical care. Conclusions. The stages of formation and development of the military-medical supply system in the context of the history of the construction of the Armed Forces of Ukraine are conducted in the article. It is also determined that at the present stage the principle of a unified medical service management body that meets NATO standards is implemented. As of today, the development of the medical supply system of the Armed Forces of Ukraine is aimed at integrating into a single effective logistic support system of the Armed Forces of Ukraine, which operates in accordance with the norms and standards of the Alliance. Thus, in order to choose a scientifically grounded model of military medical supply in modern realities, it is necessary to summarize the historical experience of the formation of a supply system of medical equipment to the Armed Forces of Ukraine. As a result, the subject of our further research is to determine the evolutionary stages in the management of streaming processes in the medical supply system of the Armed Forces of Ukraine. ; Метою роботи є дослідження етапів становлення та розвитку системи військово-медичного постачання в контексті історії будівництва Збройних Сил України. Матеріали та методи. Для досягнення поставленої мети дослідження проведено огляд вітчизняних наукових джерел та чинної нормативно-правової бази. Під час виконання дослідження використано методи інформаційного пошуку, систематизації, контент-аналізу, порівняння та узагальнення. Результати та їх обговорення. При проведенні дослідження етапів становлення та розвитку системи військово-медичного постачання в контексті історії будівництва Збройних Сил України, встановлено, що на момент створення Збройних Сил України військово-медична служба та система медичного постачання будувалась з використанням підходів Радянської Армії. З'ясовано, що прийняття оборонної доктрини, зміна економічних засад в країні та обмеженість ресурсів обумовили перехід до медичного забезпечення та постачання медичною технікою та майном за територіальним принципом. Це, в свою чергу, потребувало скорочення чисельності як Збройних Сил України, так і медичної служби до оптимальної кількості. Визначено, що недостатність бюджетного фінансування на протязі всіх років існування Збройних Сил України не дозволила в повному обсязі побудувати ефективну модель медичного постачання та провести технічне переоснащення медичної служби. Проведений ретроспективний аналіз еволюції органів управління медичною службою Збройних Сил України показав, що в періоди 1991-1994 рр. та 2005-2007 рр. існувало дублювання управлінської функції з медичного забезпечення в Міністерстві оборони України та Генеральному штабі Збройних Сил України. При цьому, в період з 1998-2005 рр. управління медичним забезпеченням здійснював єдиний орган управління, що сприяло більш ефективному вирішенню питань медичного забезпечення. Висновки. В статті проведено дослідження етапів становлення та розвитку системи військово-медичного постачання в контексті історії будівництва Збройних Сил України. Також визначено, що на сучасному етапі реалізується принцип єдиного органу управління медичною службою, що відповідає стандартам НАТО. Станом на сьогодні, розвиток системи медичного постачання Збройних Сил України орієнтований на інтеграцію у єдину ефективну систему логістичного забезпечення ЗС України, яка функціонує відповідно до норм та стандартів Альянсу. Таким чином, для вибору науково-обґрунтованої моделі військово-медичного постачання в сучасних реаліях необхідним є узагальнення історичного досвіду формування системи постачання медичним майном Збройних Сил України. Отже, предметом нашого подальшого дослідження є визначення еволюційних етапів розвитку управління потоковими процесами у системі медичного постачання Збройних Сил України.

In the article on the basis of analysis of domestic publications in foreign countries a number of problem issues of personnel management of specialists of new specialties are singled out. It has been determined that at the present time, both in the Armed Forces of Ukraine and NATO member countries, there has been a system of personnel management, but the development of robotized systems of armed struggle, the transfer of the struggle into information and cyber space requires the acquisition of military units (units) by specialists of new specialties. As a rule, these servicemen are well-educated specialists, whose knowledge is quite attractive to civilian structures. Consequently, there is an urgent scientific task of improving the appropriate personnel management system in order to implement procedures for selection, training, recruitment, adaptation and career management of servicemen of new specialties, which should ensure the effectiveness of the implementation of personnel strategies for servicemen. Although higher military educational institutions are trained by the relevant specialists, military units do not have a clear understanding of the personnel management system for these specialists. In the context of building a lawful state, the occupation of a serviceman must first be competitive in the labor market and be ensured by the construction of an adequate system of personnel management. Highly-intelligent specialists in new specialties capable of mastering cyberspace should develop freely, have time for self-development and self-actualization, and relations with the armed forces should be based on parity, with traditional army motivational procedures likely to go away to a much lower level. The conclusions of the article are based on the analysis of the work of domestic scientists, specialists in personnel management in the Russian Federation, as well as periodicals of military educational institutions of the Armed Forces of the United States. The results of this study allowed to outline the main problems of synthesis of an effective system of personnel management for specialists of new specialties. The directions of further research are the development of a methodology for the formation of this system and recommendations to the personnel of the Armed Forces of Ukraine and the types of the Armed Forces. ; В статье на основе анализа отечественных и зарубежных публикаций выделен ряд проблемных вопросов кадрового менеджмента специалистов новых специальностей. Определено, что в настоящее время как в Вооруженных Силах Украины, так и в странах-членах НАТО существует постоянная система кадрового менеджмента, однако развитие роботизированных систем вооруженной борьбы, перенос борьбы в информационное и киберпространство требует комплектования воинских частей (подразделений) специалистами новых специальностей. Как правило данные военнослужащие являются высокообразованными специалистами, знания которых являются довольно привлекательными для гражданских структур. Итак возникает актуальная научная задача совершенствования соответствующей системы кадрового менеджмента с целью реализации процедур подбора, обучения, комплектования, адаптации и управления карьерой военнослужащих новых специальностей, которая должна обеспечить повышение эффективности реализации кадровых стратегий военнослужащих. И хотя высшие военные учебные заведения готовят соответствующих специалистов, но в воинских частях отсутствует четкое понимание системы кадрового менеджмента для данных специалистов. В условиях построения правового государства профессия военнослужащего должна в первую очередь быть конкурентоспособной на рынке труда и обеспечиваться построением адекватной системы кадрового менеджмента. Высокоинтеллектуальные специалисты новых специальностей, способных овладеть киберпространством, должны свободно развиваться, иметь время на самосовершенствование и самоактуализацию, а отношения с вооруженными силами должны основываться на паритетных началах, при этом традиционные армейские мотивирующие процедуры могут отходить на значительно низшую ступень. Выводы статьи основываются на анализе работ отечественных ученых, специалистов по кадровому менеджменту Российской Федерации, а также периодических изданий военно-учебных заведений ВС США. Результаты данного исследования позволили выделить основные проблемы синтеза эффективной системы кадрового менеджмента для специалистов новых специальностей. Направлениями дальнейших исследований являются разработка методики формирования данной системы и рекомендаций кадровым органам Вооруженных Сил Украины и видов Вооруженных Сил. ; В статті на основі аналізу вітчизняних на зарубіжних публікацій виділена низка проблемних питань кадрового менеджменту фахівців нових спеціальностей. Визначено, що на теперішній час, як в Збройних Силах України, так і у країнах-членах НАТО існує стала система кадрового менеджменту, однак розвиток роботизованих систем збройної боротьби, перенесення боротьби у інформаційний та кіберпростір потребує комплектування військових частин (підрозділів) фахівцями нових спеціальностей. Як правило дані військовослужбовці є високоосвіченими спеціалістами, знання яких є доволі привабливими для цивільних структур. Отже виникає актуальна наукова задача удосконалення відповідної системи кадрового менеджменту з метою реалізації процедур підбору, навчання, комплектування, адаптації та управління кар'єрою військовослужбовців нових спеціальностей, що повинна забезпечити підвищення ефективності реалізації кадрових стратегій військовослужбовців. І хоча вищі військові навчальні заклади готують відповідних фахівців, але у військових частинах відсутнє чітке розуміння системи кадрового менеджменту для даних спеціалістів. В умовах побудови правової держави професія військовослужбовця повинна в першу чергу бути конкурентоспроможною на ринку праці та забезпечуватися побудовою адекватної системи кадрового менеджменту. Високоінтелектуальні фахівці нових спеціальностей, що здатні опанувати кіберпростір, повинні вільно розвиватися, мати час на самовдосконалення та самоактуалізацію, а відносини зі збройними силами повинні ґрунтуватися на паритетних засадах, при цьому традиційні армійські мотивуючі процедури можуть відходити на значно нижчий щабель. Висновки статті ґрунтуються на аналізі робіт вітчизняних вчених, фахівців з кадрового менеджменту в Російській Федерації, а також періодичних видань військово-навчальних закладів ЗС США. Результати даного дослідження дозволили окреслити основні проблем синтезу ефективної системи кадрового менеджменту для фахівців нових спеціальностей. Напрямами подальших досліджень є розробка методики формування даної системи та рекомендацій кадровим органам Збройних Сил України та видів Збройних Сил.

Problem setting. Humanity entered the era of globalization, which is characterized by a number of factors - national economies have melded into a single global system where the capital can easily move, new information opportunities have made the world more open, the technological revolution has led to a qualitative change in the means of production and consumption, the planetary scientific revolution has become a reality; developed industrial countries are striving to liberalization of the movement of goods and capital, the world is moving closer together on the basis of modern means of communication; new international social movements, new modes of transport, new telecommunication technologies are being implemented, education is being internationalized. However, all these innovations have not made the issue of war less burning. World society has faced the trend of increasing wars and armed conflicts in the world over the past decades and in the total number of killed and injured have grown as a result of hostilities.Recent research and publications analysis. Numerous works written on the target topic indicate that the issues of war as a specific phenomenon in the life of human society have always been and remain in the focus of attention of thinkers, scientists, researchers of the past and the present time. In particular, the thorough analysis of the essence, content, forms of war, its features and laws have been carried out in the works written by V. F. Hegel, F. Engels, C. von Clausewitz, B. Liddel-Hart, N. Machiavelli, V. Mandragel, H. von Moltke, C. Moscos, J. Friedman, F. Fukuyama, S. Huntington, R. Aron, K. Hajiyev, M. Gareev, V. Slipchenko, V. Smolyanyuk, E. Toffler, M. Trebin, I. Panarin, V. Serebryannikov and so on.Paper objective. The goal of this paper is to specify the historical background of the formation of modern sociology of war.Paper main body. The article deals with the views on the war in a historical perspective, focuses on the methodological grounds of the armed confrontation, which started after the Second World War when the most developed countries developed a powerful military-industrial complex dominating in politics and economics. Potential opponents sought to overtake each other, to shift the developed military-strategic parity pursuing own benefit. They begin to develop nuclear missile weapons, which radically changed the concept of war over a short time. Due to the increase in the power of nuclear weapons, the leading authorities in the world military sphere and subsequently the military-political leaders of the countries-members of the nuclear club gradually started to understand that one of the long-term tasks is to contain the use of nuclear weapons by the enemy.The article emphasizes that the late 1950s - early 1960s are characterized by a significant increase in attention to the theoretical problems of war and peace. This is due to the creation of the military-political blocs of NATO and the Warsaw Pact. Since then many publications have appeared which focus the primacy of politics over the military sphere. Military theorists understand that the outbreak of war to solve political goals could lead to irreversible consequences. At the end of the 20th century with the beginning of globalization, many concepts arose to search for the causes of wars. The confrontation of the West with the rest of the world in the face of growing multi-polarity can become a cause of war and conflict at the beginning of the third millennium.The article also highlights the concept of mutiny war, which is seen as a new form of armed conflict, in which the future wars would be waged by small terrorist cells and special forces, gaining influence by subversion and organised revolutions rather than through traditional warfare.Conclusions of the research. Numerous theoretical and practical issues related to determining the laws of war, its essence and features as well as to transforming the goals, scope, nature and means of armed struggle and the importance of the human factor for the consequences of hostilities for a particular country and humanity as a whole should be considered on the basis of recognizing the fact that the phenomenon of war is eternal, inevitable and unavoidable. The views and concepts that were formed in the second half of the 20th century have not rejected and condemned armed violence but also approved and legitimized it, adapted to the needs of foreign policy and even have rationalized it. Political and military leaders have sought to make people consider the war in all its forms and violence as a common phenomenon that states and people can tolerate in their relations. The probability of using armed violence in the system of the modern world order can easily become a reality. ; В статье осуществлена попытка определения исторических предпосылок современной социологии войны, раскрываются особенности взглядов исследователей второй половины XX века на сущность и роль войны как явление допустимое в отношениях между народами и государствами. Дается обзор ряда концепций относительно определения причин войн в конце ХХ века. ; У статті робиться спроба пошуку історичних передумов сучасної соціології війни, визначаються особливості поглядів до слідників другої половини XX ст. на сутність та роль війни як явище, допустиме у відносинах між народами і державами. Надається огляд низки концепцій щодо пошуку причинності війн наприкінці ХХ ст.

In the centenary of the First World War many historical studies concerning the period between 1914 and 1918 and its consequences have appeared in France. Many of these are also interested in the public discourse of this time and its language, especially the lexicon. There is no doubt that it is not only the history of the country and of its citizens that has been marked by the war, but also the French vocabulary. Numerous dictionaries containing war vocabulary have been published in recent years, while others are still being prepared, and all of them prove the existence of an indissoluble bond between the history of a community and its language.The horror of the First and Second World Wars did not cause the world to abandon military conflicts. They continued over the whole 20th century and have not ceased at the beginning of the third millennium. Poland, which since 1945 has not been involved in international military conflicts on its own territory, has nonetheless taken part in the so-called local wars, among them the recent (2002-2014) war in Afghanistan. The majority of Polish society (70-80%) has never accepted the engagement of national forces in this conflict, even though it used to be called "a peaceful mission".The common experience of over 28.000 Polish soldiers who have served in Afghanistan has found its reflection in reports, books and blogs written by the participants. These texts, though rather rare, contain specific vocabulary that has developed in Task Force White Eagle (names for weapons, mines, military actions, enemies, etc.). In this article, the language of the mission is analyzed and the question is raised about the possible functions of this specific jargon. ; Le centenaire de la Grande Guerre donne lieu, entre autres, à une diversité d'études historiques consacrées à la période 1914-1918 et aux séquelles qu'elle avait laissées. Un intérêt est aussi porté au discours public de cette époque et à son langage, dont en particulier au lexique. En effet, il s'avère que c'est non seulement l'histoire du pays et de ses habitants qui a été marqué par les événements de l'époque, mais aussi le vocabulaire français qui le reflète. Ainsi, nombre de dictionnaires de mots de guerre ont déjà été publiés ces dernières années, d'autres sont encore en préparation, tous témoignant sans doute d'une liaison indissociable entre l'histoire vécue par un peuple et la langue de celui-ci. Il est malheureusement connu que le choc de la Première, puis de la Deuxième Guerre n'a pas immunisé le monde contre les conflits armés. Ils ont continué à proliférer tout au long du 20e s., ils n'ont cessé non plus au début du IIIe millénaire. La Pologne, qui depuis 1945 jouit d'une paix continue sur son territoire, a cependant participé à des guerres dites «locales», dont dernièrement (2002 – 2014) celle en Afghanistan. D'ailleurs, dans sa grande majorité (70-80 %), la société polonaise n'a jamais accepté l'engagement des forces nationales dans cette guerre, même si, par euphémisme, elle portait le nom d'une «mission de paix». L'expérience commmune de plus de 28.000 soldats polonais qui, en douze ans, en se relayant, ont servi en Afghanistan,se voit réflétée par quelques reportages, livres et blogs de participants. Ces textes, si rares soient-ils, démontrent l'existence d'un lexique particulier qui s'est développé au sein du Task ForceWhite Eagle, afin de dénommer les réalités de cette opération militaire (noms d'armes, de mines, d'activités militaires, d'ennemi, etc.). Nous nous proposons d'en présenter une analyse formelle et sémantique, suivie de la question sur les fonctions possibles de ce jargon particulier. ; Stoletnica prve svetovne vojne je med drugim prinesla tudi množico zgodovinskih študij, posvečenih obdobju med 1914 in 1918 in posledicam, ki jih je to obdobje pustilo za sabo. Poseben pomen je posvečen javnemu diskurzu in jeziku tistega časa, še posebej besedišču. Izkazalo se je, da z dogajanjem nista bila zaznamovana samo zgodovina države in njenih prebivalcev, ampak tudi francosko besedišče. V zadnjih letih so bili objavljeni številni slovarji vojnega besedišča tistega časa, nekaj jih je še v nastajanju, vendar vsi kažejo na neločljivo vez med zgodovino, ki so jo ljudje doživeli, in jezikom.Žal vemo, da prva in nato druga svetovna vojna nista preprečili, da se v svetu ne bi pojavili novi oboroženi spopadi. Pojavljali so se skozi celotno 20. stoletje, in tudi na začetku tretjega tisočletja jih ni manj. Poljska, ki od leta 1945 na svojem ozemlju ni poznala spopadov, se je udeležila več tako imenovanih »lokalnih vojn«, med drugim tudi tiste v Afganistanu (2002–2014). Poljska družba v veliki večini (70–80 %) ni nikoli podpirala udeležbe svojih vojaških enot v tej operaciji, čeprav je bila evfemistično poimenovana kot »mirovna misija«.O skupni izkušnji več kot 28 000 poljskih vojakov, ki so v dvanajstih letih izmenično služili v Afganistanu, pričajo reportaže, knjige in blogi sodelujočih vojakov. Čeprav besedil ni veliko, vseeno dokazujejo obstoj posebnega besedišča, ki se je razvilo v okviru »Task Force White Eagle« in s katerim so vojaki poimenovali resničnost, ki so jo doživljali med vojno operacijo (imena orožij, min, vojaških aktivnosti, sovražnika ipd.). V članku podajamo oblikoslovno in pomensko analizo teh poimenovanj, ki ji sledi vpogled v funkcije, ki jih ima ta specifični žargon.

In modern conditions, whenRussiacontinues aggressive actions againstUkraineusing various hybrid technologies, increasing the combat power of the Armed Forces and other components of the defense forces and enhancing their ability to effectively use and actively resist the aggressor is becoming increasingly relevant. The proper order of the defense review of the defense forces to enhance their reinforcement power is not yet standardized.The purpose of the article is to study the legal and organizational basis for the defense review of the defense forces and the substantiation of the relevant recommendations for their improvement in modern conditions for the development of an appropriate Strategy for the military security ofUkraine and other legal acts.The legal and organizational foundations of the defense review of the defense forces are defined by the Law ofUkraine"On the National Security of Ukraine" and other regulatory acts issued in its execution. For their effective implementation in the defense forces, they need a certain specification, methodological content and methodological support. The definition of uniform forms of documents should be developed and made available to the components of the defense forces by the Ministry of Defense for generalization and further decisions. Such Methodical recommendations on the organization and conduct of the defense review of the defense forces should be developed and approved by order of the Ministry of Defense in coordination with the leaders of the other components of the defense forces.In order to approximate the procedures of defense review of the defense forces in Ukraine with the principles and standards adopted in the armies of NATO countries, it is advisable to base them on the requirement to evaluate, first of all, the power and ability of the troops (forces) and means of the enemy. Further, it is necessary to raise the combat power of the Armed Forces of Ukraine and other components of the defense force to the required level, to strengthen certain possibilities for reliably confronting the aggressor, defending Ukraine and active defense, as required by the current Military Doctrine. ; В современных условиях, когда Россия продолжает агрессивные действия против Украины с использованием различных гибридных технологий, повышение боевой мощи Вооруженных Сил и других составляющих сил обороны и усиления их способности для эффективного применения и активного противодействия агрессору приобретает все большую актуальность. Надлежащий порядок проведения оборонного обзора сил обороны для повышения их боевой мощи усиления пока нормативно не определен.Целью статьи является исследование правовых и организационных основ проведения оборонного обзора сил обороны и обоснования соответствующих рекомендаций по их совершенствованию в современных условиях для разработки надлежащей Стратегии военной безопасности Украины и других нормативно-правовых актов.Правовые и организационные основы оборонного обзора сил обороны определены Законом Украины "О национальной безопасности Украины" и другими изданными в его исполнение нормативно-правовыми актами. Для их эффективной реализации в силах обороны они нуждаются в определенной конкретизации, методологического наполнения и методического обеспечения. Определение единых форм документов, должны разрабатываться и предоставляться составляющими сил обороны Министерству обороны для обобщения и принятия дальнейших решений. Такие Методические рекомендации по организации и проведению оборонного обзора сил обороны уместно разработать и утвердить приказом Министерства обороны по согласованию с руководителями других составляющих сил обороны.Для приближения процедур оборонного обзора сил обороны в Украине с принципами и стандартами, принятыми в армиях стран НАТО, целесообразно положить в их основу требование оценки, в первую очередь, мощности и способности войск (сил) и средств противника. Далее требуется повышать до необходимого уровня боевую мощь Вооруженных сил Украины и других составляющих сил обороны, усиливать определенные возможности для надежного противостояния агрессору, защиты Украины и активной ее обороны, как этого требует действующая Военная доктрина. ; У сучасних безпекових умовах, коли Росія продовжує агресивні дії проти України з використанням різноманітних гібридних технологій, підвищення бойової потужності Збройних Сил та інших складових сил оборони і посилення їх спроможності для ефективного застосування й активної протидії агресору набуває все більшої актуальності. Належний порядок проведення оборонного огляду сил оборони для підвищення їх бойової потужності через посилення спроможності поки нормативно не визначений.Метою статті є дослідження правових та організаційних засад проведення оборонного огляду в силах оборони й обґрунтування відповідних рекомендацій щодо їх вдосконалення в сучасних умовах для розроблення належної Стратегії воєнної безпеки України та інших нормативно-правових актів, підвищення ефективності їх бойової потужності через посилення спроможностей.Правові та організаційні засади оборонного огляду сил оборони визначені Законом України "Про національну безпеку України" та іншими виданими на його виконання нормативно-правовими актами. Для їх ефективної реалізації в силах оборони вони потребують певної конкретизації, методологічного наповнення та методичного забезпечення, визначення єдиних форм документів, що мають розроблятися та надаватися складовими сил оборони Міністерству оборони для узагальнення й прийняття подальших рішень. Такі Методичні рекомендації щодо організації та проведення оборонного огляду сил оборони доречно розробити і затвердити наказом Міністерства оборони за погодженням з керівниками інших складових сил оборони.Для наближення процедур оборонного огляду сил оборони в Україні до принципів і стандартів, прийнятих в арміях держав-членів НАТО, доцільно покласти у їх основу вимогу щодо оцінки, у першу чергу, потужності та спроможності військ (сил) і засобів противника для підвищення до необхідного рівня бойової потужності Збройних Сил України та інших складових сил оборони через посилення певних спроможностей для надійного протистояння їх агресору і захисту України та активної її оборони, як цього вимагає чинна Воєнна доктрина.

The development of the Ukrainian party system and its ideological component can not be considered in isolation from the specifics of the transformational processes in Ukrainian society, which largely determined the nature and principle of the functioning of the political system and the state mechanism, as well as world trends.Factors such as the war on the Donbas, the need to reform all spheres of society's life (often through its opposition), advancement through European integration, which necessitates the adaptation of Ukrainian realities to modern European norms, will, for a long time, determine the framework conditions for the development of the party system and parties as key subjects of socio-political processes and will have an unconditional influence on the formation of ideological foundations of certain political actors. It should also be noted that, since the process of determining the basic parameters of the functioning of the party system is far from complete, as well as the process of developing party ideologies, it is obvious that it is in the early stages of its development.The definition of the ideological spectrum inherent in contemporary political parties, theoretically, taking into account the traditional definition of the term "political party", makes it possible to recreate the socio-political and transformational development of the state in an instantaneous time perspective.At the same time, the gradual opening of the country means the penetration of trends typical of the modern West of the political life. Among these trends – for example, the departure of mass parties in favor of the so-called which leads to the transformation of parties into powerful machines for receiving electronic support from society, the gradual convergence of classical ideologies, the departure of the ideological component of campaigns and political activity in the second plan.In recent decades it has come to the conclusion about crises as traditional, classical ideologies (such as conservation, liberalism, social democracy, nationalism) so that in developing countries in the best countries of the world (in particular, the USA, EU countries, NATO, the Organization economic cooperation and development) and the so-called neo-ideologies (neo-liberalism, neo-conservatism, etc.).So, it is primarily about narrowing, and in some cases, the actual disappearance of ideological differences between key political actors (first and foremost, parties). Obviously, it was the narrowing of ideological differences that made it possible, in particular, to have rather strong positions of the socalled A "broad coalition" in Germany (between the CDU / CSU party bloc traditionally defending Christian-democratic, right-centered and liberal approaches, and the Social-Democrats historically belonging to the center-left spectrum).In this context, it's worth mentioning the phenomenon of the so-called. "Comprehensive", or "universal" party (in Y. Shvedi – a party of voters, or a party for all (the general party)). Such parties are trying to focus on the most common at this moment in the public sentiment in order to first receive as many votes as possible in the elections, and then decide on the main lines of their policies. ; Розвиток української партійної системи та її ідеологічної складової неможливо розглядати у відриві як від специфіки трансформаційних процесів в українському суспільстві, які багато в чому визначили природу і принцип функціонування політичного устрою і державного механізму, так і загальносвітових тенденцій.Такі чинники, як війна на Донбасі, необхідність реформування всіх сфер життя суспільства (часто через його спротив), просування шляхом європейської інтеграції, що зумовлює необхідність адаптації українських реалій до сучасних європейських норм, ще довгий час визначатимуть рамкові умови розвитку партійної системи і партій як ключових суб'єктів суспільно-політичних процесів і чинитимуть безумовний вплив на формування ідеологічних засад тих чи інших політичних акторів. Необхідно також зазначити, що оскільки процес визначення базових параметрів функціонування партійної системи далекий до свого завершення, тож і процес розвитку партійних ідеологій знаходиться, очевидно, на початкових стадіях свого розвитку.Визначення ідеологічного спектра, властивого сучасним політичним партіям, теоретично, з урахуванням традиційного визначення терміну "політична партія", дає змогу змоделювати соціально-політичний і трансформаційний розвиток держави в осяжній часовій перспективі.Разом з тим, поступове відкриття країни світу означає й проникнення характерних для сучасного Заходу тенденцій політичного життя. Серед цих тенденцій – наприклад, відхід від масових партій на користь т.зв. виборчих, що зумовлює перетворення партій на потужні машини для отримання електоральної підтримки з боку суспільства, поступове зближення класичних ідеологій, відхід ідеологічного компонента кампаній і політичної діяльності на другий план.Ситуація в найбільш розвинутих країнах світу (зокрема, США, країничлени ЄС, НАТО, Організації економічного співробітництва та розвитку) в останні десятиліття підводять до висновку щодо кризи як традиційних, класичних ідеологій (таких як консерватизм, лібералізм, соціал-демократія, націоналізм), так і т.зв. неоідеологій (неолібералізим, неоконсерватизм тощо).Отже, йдеться передусім, про звуження, а в деяких випадках – і про фактичне зникнення ідеологічних розбіжностей між ключовими політичними акторами (в першу чергу, партіями). Очевидно, саме звуження ідеологічних розбіжностей уможливило, зокрема, достатньо міцні позиції т.зв. "широкої коаліції" у Німеччині (між блоком партій ХДС/ХСС, що традиційно відстоюють християнсько-демократичні, правоцентристські і ліберальні підходи, та соціалдемократами, що історично належать до лівоцентристського спектра).У цьому контексті варто було б згадати феномен т.зв. "всеохоплюючої", або "універсальної" партії (у Ю.Шведи – партія виборців, або партія для всіх, (catch-all party)) . Такі партії намагаються орієнтуватися на найбільш поширені на цей момент суспільні настрої з тим, щоб спочатку здобути якомога більше голосів на виборах, а вже потім визначатися з основними лініями своєї політики.