Suchergebnisse

It has been determined that commercial banks operate in a complex operational environment, which is due to the influence of a number of factors of political, social, economic, which are largely unpredictable and destructive. It is substantiated that external key parameters through which the influence on the process of providing financial security of banks is mediated. The relationship between the size of the rate of mandatory reserve requirements and the level of financial security of the bank is researched. The analysis of the state of assets, liabilities and equity capital by groups of banks during 2012—2016. The role of the central bank in regulating the activities of banks in order to ensure their financial security has been determined. The expediency of imposing sanctions on carrying out of any financial operations of banks with Russian capital in favor of parent structures was substantiated. The key problems that restrain the process of providing financial security of banks in terms of their functional components (capital-resource security, credit-investment, currency and safe level of incomes and expenditures) are determined. The methodical approach to the rating of banks estimation on the level of their financial security is offered on the basis of the analysis of indicators The stimulator / disintegrators of the analyzed banks is based on the rating rating of the bank according to the level of its financial security on the basis of comparison of j-th KB with the «standard» — the bank which The best results for each indicator are the maximum values for stimulators and the minimum for disinfectants. The rating is defined as the arithmetic mean of standardized indicators summed up in the matrix of key indicators. The necessity of grouping the analyzed banks according to their financial security level has been proved. Using the method of grouping of research objects is substantiated as an instrument for streamlining the analyzed banks. It is determined empirically, taking into account qualitative, non-formalized characteristics of four groups of banks for the p vnem their financial security (with a high level of financial security, sufficient, low and critical). ; Определено, что коммерческие банки функционируют в сложной операционной среде, что обусловлено влиянием ряда факторов политических, социальных, экономических, которые сложно прогнозируются и есть деструктивными. Проанализировано состояние обеспечения финансовой безопасности отечественных банков. Определены ключевые проблемы обеспечения финансовой безопасности банков в разрезе ее функциональных составляющих (капитало-ресурсной безопасности, кредитно-инвестиционной, валютной и безопасного уровня доходов и расходов). Разработан методический подход к рейтинговой оценки банков в Украине по уровню их финансовой безопасности. ; Визначено, що комерційні банки функціонують у складному операційному середовищі, а це зумовлено впливом низки факторів політичних, соціальних, економічних, що здебільшого є малопрогнозованими і деструктивними. Обґрунтовано зовнішні ключові параметри, через які опосередковується вплив на процес забезпечення фінансової безпеки банків. Досліджено взаємозв'язок між розміром ставки нормативів обов'язкового резервування і рівнем фінансової безпеки банку. Проаналізовано стан активів, зобов'язань і власного капіталу за групами банків упродовж 2012—2016 рр. Визначено роль центрального банку в регулюванні діяльності банків щодо забезпечення їхньої фінансової безпеки. Обґрунтовано доцільність запровадження НБУ санкцій на проведення будь-яких фінансових операцій банків із російським капіталом на користь материнських структур. Визначено ключові проблеми, які стримують процес забезпечення фінансової безпеки банків у розрізі і функціональних складових (капітало-ресурсної безпеки, кредитно-інвестиційної, валютної та безпечного рівня доходів і витрат. Запропоновано методичний підхід до рейтингової оцінки банків за рівнем їхньої фінансової безпеки на основі аналізу показників-стимуляторів / дестимуляторів аналізованих банків. Обґрунтовано проведення рейтингової оцінки банку за рівнем його фінансової безпеки на основі порівняння j-го КБ з «еталоном» — банком, який має найкращі результати щодо кожного показника — максимальні значення для стимуляторів і мінімальні — для дестимуляторів. Рейтинг визначено як середнє арифметичне стандартизованих показників, зведених у матрицю ключових показників. Доведено необхідність групування аналізованих банків за рівнем їхньої фінансової безпеки. Обґрунтовано використання методу групування об'єктів дослідження як інструменту упорядкування аналізованих банків. Визначено емпіричним шляхом з обліком якісних, неформалізованих характеристик чотири групи банків за рівнем їхньої фінансової безпеки (з високим рівнем фінансової безпеки, достатнім, низьким і критичним).

Considering the signifi cant update at the end of 2018 of the Maritime Doctrine for the period up to 2035 and the continuing need to improve existing maritime legislation, in the article it has been explored and analyzed the existing defi nitions of the concepts of "doctrine", "legal doctrine", "maritime legal doctrine", "maritime doctrine of Ukraine". The methodological basis of the study was constituted by the methods of analysis and synthesis. Those methods made it possible to defi ne the concepts of "doctrine", "legal doctrine", "maritime legal doctrine" and "maritime doctrine of Ukraine" because of the features that unite and separate them. The analysis of the terminological chain "doctrine – legal doctrine – maritime legal doctrine – maritime doctrine of Ukraine" was carried out using the methodological movement "from general to partial". As the paradigm of the study, the study of the content and correlation of elements of the conceptual and terminological chain was chosen: "the cognition – the level of cognition – the process of cognition – the object / subject of cognition – the end result of the process of cognition – the forms of results of cognition – the objectifi cation (documentation, publication, testing) results of cognition – the level and forms of recognition (legitimation) of the results of cognition. As a result of the research, the author's defi nitions of these concepts were formulated and the boundaries of their relation were defi ned. In particular, it was noted that the "maritime doctrine of Ukraine" is a "maritime" legal doctrine that was objectifi ed (documented, promulgated, tested) in the appropriate form and received offi cial state recognition in Ukraine, as a consolidated dominant system of governing conceptual provisions on identifi cation and resolution of issues of development (occurrence, transformation, disappearance) of manifestations of state-legal reality in the fi eld of maritime activity, in particular the legal regulation of public ("person – technology", "person – environment") and social ("person – person") relations arising in this sphere. The practical value of the scientifi c search is manifested in the continued formation of the theoretical basis of the maritime legislation of Ukraine, serves as the basis for its further changes, the constitution of the maritime branch of law. ; Учитывая значительное обновление в конце 2018 года Морской доктрины Украины на период до 2035 года и продолжающуюся необходимость совершенствования действующего морского законодательства, в рамках статьи были исследованы и проанализированы существующие определения понятий «доктрина», «правовая доктрина», «морская правовая доктрина», «морская доктрина Украины». Теоретический базис данной статьи сформировали исследования в области общетеоретической юриспруденции, административного и морского права. Парадигмой исследования избрано изучение содержания и соотношения элементов понятийно-терминологической цепочки: «познание – уровень познания – процесс познания – объект / предмет познания – конечный результат процесса познания – формы результатов познания – объективизация (документирование, обнародование, апробация) результатов познания – уровень и формы признания (легитимации) результатов познания». В результате проведенного исследования были сформулированы авторские определения понятий «доктрина», «правовая доктрина», «морская правовая доктрина», «морская доктрина Украины» и отмечены грани их соотношения. Практическая ценность проведенного научного поиска проявляется в значительном обновлении теоретического базиса морского законодательства Украины, служит основой его дальнейших изменений и конституирования отрасли морского права. ; Зважаючи на значне оновлення наприкінці 2018 р. Морської доктрини на період до 2035 року та триваючу необхідність удосконалення діючого морського законодавства, у межах статті було досліджено та проаналізовано існую чі визначення понять «доктрина», «правова доктрина», «морська правова доктрина», «морська доктрина Украї ни». Теоретичне опрацювання цих понять у вітчизняній науці досі не проводилося, проте основою дослідження стали праці представників школи загальнотеоретичної юриспруденції, адміністративного та морського права. Парадигмою дослідження обрано вивчення змісту та співвідношення елементів понятійно-термінологічного ланцюжка: «пізнання – рівень пізнання – процес пізнання – об'єкт / предмет пізнання – кінцевий результат процесу пізнання – форми результатів пізнання – об'єктивізація (документування, оприлюднення, апробація) результатів пізнання – рівень та форми визнання (легітимації) результатів пізнання». У результаті проведеного дослідження було сформульовано авторські визначення понять «доктрина», «правова доктрина», «морська правова доктрина», «морська доктрина Украї ни» та означено грані їх співвідношення. Практична цінність здійсненого нау кового пошуку має прояв у значному оновленні теоретичного базису морського законодавства Украї ни, слугує основою його подальших змін та конституювання галузі морського права.

The purpose of the article. For many years, domestic and foreign scientists have been dealing with the problems of personnel management. There is a great deal of experience and research that is used both in the formation of the theoretical basis and in the implementation of practical activities.The purpose of the work is to study the nature and content of modern personnel technologies in the personnel management system in order to increase the efficiency and productivity of employees.Methodology. In today's world, effective personnel management is not possible without the use of modern technology personnel in any field of activity. Usually, the effectiveness of personnel management depends on the mechanisms and methods chosen by the management to support the process of personnel management in the institution.The use of modern technology personnel is one of the most important conditions for the development of the team, and therefore the increase of the rating (reputation) of the institution, as a result of increased productivity of workers and their interest in their work.The relevance of the study is due to new socio-economic relations that have developed in all spheres of life and also in the treasury sphere; the need to improve and integrate state-of-the-art technology personnel into the personnel management system of government agencies, which promotes efficient use of staff and increases productivity.Results. Effective personnel management is nowadays the most important element of the management activity of the enterprise. No organization will work smoothly if management does not pay sufficient attention to the organizational structure of management, the system of motivation and social protection of employees. Unfortunately, the experience of the national economic school is not always sufficient to adequately assess the problems of personnel management at individual enterprises, so we consider it advisable to carry out a comprehensive analysis, generalization and attempts to adapt foreign experience to the realities of the domestic economyThe development of HR technologies is world-class, most of them have been developed and started using leading European, American and Japanese companies, each of which has its own peculiarities, so the names of a considerable part of the personnel-technology used in Ukraine went from foreign words. The problem for the domestic legislation is the use of separate names from the personnel-technology, which complicates the legal support for their use.Practical implications. Therefore, it is certainly not possible to implement all modern HR technologies right away, but one must try to reach the goal of their implementation. The main thing to understand is that some modern technology personnel are suitable for certain industries, and some are not.Today, the most powerful tool for ensuring competitiveness and development is a modern personnel management system, taking into account the requirements of a market economy. Managers need not only to adopt personnel technology, but also to use HR technology in their practice of personnel management.Value/originality. Every institution (enterprise) must use innovative HR technologies and the latest methods of personnel development to modernize its staff. These tools contribute to the development of staff, and therefore the development of the institution (enterprise). ; У статті досліджено сучасні hr-технології у системі управління персоналом на підприємстві. Проведено вибір шляхів залучення та відбору персоналу та залежність їх від багатьох факторів: стану ринку праці, профілю вакансії, корпоративної культури підприємства, її фінансових можливостей. Розглянуто сучасні hr-технології, серед яких особливу увагу приділено рекрутингу, еxecutive, head hunting, прелімінарінгу та їх застосуванню системі управління персоналом на підприємстві. Досліджено комплексний процес управління персоналом, який включає: моніторинг потреби організації в персоналі, найм, підбір, вивільнення, розвиток, оцінка, атестація персоналу. На сьогоднішній час наймогутнішим інструментом забезпечення конкурентоздатності й розвитку є новітня система управління персоналом з урахуванням вимог ринкової економіки. Керівникам потрібно не тільки брати на озброєння кадрові технології, а й використовувати у своїй практиці HR-технології з управління персоналом.

У статті розглядається процес ґеттоїзації в Закарпатті у період Голокосту на основі свідчень жертв та очевидців подій, зібраних Надзвичайною обласною комісією з розслідування злочинів угорсько-німецьких загарбників навесні 1946 р. Вводиться в науковий обіг раннє джерело з історії геноциду євреїв на Закарпатті. Аналіз проведено, базуючись на методологічному підході політолога та історика Голокосту Рауля Гілберга. Він виділяв тріаду соціальних ролей членів суспільства в добу геноциду, які базуються на поведінці, або послідовності дій людей: призвідники (злочинці), жертви та сторонні спостерігачі (bystanders). Основний зміст статті становить аналіз свідчень осіб, що належали до цих трьох концептуальних категорій. У дослідженні аналізуються свідчення призвідників Голокосту, а також їх перцепція жертвами. Призвідники, котрі давали свідчення для Надзвичайної комісії були чиновниками середньої та нижчої ланки, писарями в ґетто та акушерками, що проводили насильницькі обшуки жінок-єврейок. Переважно, всі вони були етнічними угорцями та членами «СС», проте є згадки про місцевих етнічних німців, русинів та ромів. У свідченнях цієї категорії осіб прослідковується самоцензура. Особлива увага приділена аналізу свідчень євреїв – жертв Голокосту, та їх травматичному досвіду. Основний акцент вони робили на процесі ґеттоїзації: конфіскація цінностей, примусова концентрація в ґетто, перебування в ґетто та депортація до Аушвіца. Жертви фокусувалися на досвіді щоденного насильства: знущання, побиття, тортури та зґвалтування. При цьому, вони згадували численних призвідників, у тому числі – осіб із місцевого населення. Крім того, у свідченнях є відомості про масові та окремі розстріли єврейського населення, а також матеріали ексгумації, яку проводили слідчі Надзвичайної комісії. Наостанок, розкриваються аспекти, що стосуються категорії сторонніх спостерігачів (bystanders), на основі аналізу їх свідчень та відображення у згадках жертв. Свідки згадували про випадки допомоги місцевого населення євреям, ув'язненим у ґетто, а також про неєвреїв – очевидців насильства. Крім того, певна частина bystanders свідчила, що не знали нічого про насильницькі дії та жорстокість щодо євреїв. Незважаючи на недоліки цього джерела, також проаналізовані у статті, воно залишається надзвичайно цінним для подальших наукових досліджень Голокосту на Закарпатті. ; The article examines the ghettoization process in Transcarpathia during the Holocaust based on testimonies of victims and witnesses collected by the regional "Extraordinary commission to investigate and determine crimes and losses committed by Hungarian-German fascist invaders" in the spring of 1946. This source is examined within the methodological approach of the political scientist and Holocaust historian Raul Hilberg. He coined a typology of social roles' triad in the period genocide, based on behavior and sequence of actions: perpetrators, victims, and bystanders. I analyze the testimonies referring to these three conceptual categories. Thus, I examine the testimonies of perpetrators and their perceptions by victims. They were middle- and lower-level authorities, ghetto scribes, and midwives who performed violent searches of Jewish women. Mostly, they were all ethnic Hungarians and SS members, but there are references in testimonies to local ethnic Germans, Rusyns, and Roma. This category of persons utilized self-censorship in their testimonies to avoid possible criminal prosecution. In this article, I also investigate the testimonies of Jewish victims of the Holocaust and their traumatic experiences. The main focus of their testimonies was on the process of ghettoization: the confiscation of values, concentration to ghettos, and living there, and deportation to Auschwitz. Victims focused on the experience of their everyday violence in ghettos: humiliating, beating, torture, and rape. Moreover, they mentioned numerous perpetrators, including from the local population. Also, the testimonies contained information about the mass and individual killings of Jews, as well as exhumation processes conducted by the Extraordinary Commission investigators. Finally, I examine the aspects related to the category of bystanders, based on an investigation of their testimonies and their perception by victims. People have mentioned some cases of assisting by local inhabitants to Jews imprisoned in ghettos, and about non-Jews, who witnessed the violence living in ghettos. In addition, many bystanders testified that they did not know anything about violence against Jews. Notwithstanding the deficiencies of this source, also analyzed in the article, it remains crucial for further academic research within the examination of the Holocaust in Transcarpathia.

The article for the first time raises the problem of foreign languages reception and borrowings in the historical-comparative and diachronic-synchronous context.The object of the research is educational and scientific sphere (Ministry of Education and Science of Ukraine) on the use of foreign languages and borrowings. The functioning of the Church Slavonic and Latin languages as the most widespread in Ukrainian space in the late Middle Ages and Pre-Modern times is analyzed with a projection on the current dominance of English language and anglicisms in the educational and scientific field.To reflect the processes of excessive and unmotivated use of anglicisms, the term Anglo-Barbarization was introduced as a linguistic-social and linguistic-psychological pathological phenomenon that arises at the turn of historical events and signals the absence of mental resistance of the people-language to the unprecedented flow of borrowing which become a de facto replacement of their language and create from it an anti-cultural flow of subordinate communication; it is a primitive denial of the law of balance of foreign and specific words in phonetic, word-forming and grammatical adaptation and ethnocultural inability to call one's own concepts as specific words.According to historical retrospect, the focus on foreign languages as a priority in educational and scientific spheres — Church Slavonic, Latin, Greek, Polish — and mass borrowings from them did not help Ukrainian national self-awareness and did not lead to the restoration of the lost Ukrainian state within its ethnographic boundaries. On the contrary, the excessive circulation of foreign languages in the cultural and political space of Ukraine and their priority in the field of education and science has led to more than a couple of centuries of backwardness of Ukrainian state-building processes compared to the nearest and farthest neighbors. Orientation to others alienated Ukrainians from themselves.Historical experience of foreign languages circulation in Ukraine and excessive borrowing in our own language convincingly refutes the obsolete thesis about the positivity of the phenomenon of linguistic expansionism and globalism. The state and the nation, in spite of the widest need for foreign languages knowledge, need comprehensive and unlimited functioning of the state language. Who does not define his priority will serve someone else. ; У статті вперше порушено проблему рецепції чужих мов та запозичень в історично-порівняльному та діахронно-синхронному контексті.Об'єктом дослідження є освітньо-наукова сфера (Міністерство освіти і науки України) на предмет уживання чужих мов та запозичень. Проаналізовано функціювання церковнослов'янської та латинської мов як найпоширеніших в українському просторі в часи пізнього Середньовіччя та Передмодерного часу з проєкцією на сьогоднішнє засилля англійської мови та англізмів в освітньо-науковій царині.Для відображення процесів надмірного і невмотивованого вживання англізмів запроваджено термін англоварваризація як мовно-суспільне і мовно-психологічне патологічне явище, що виникає на переламі історичних подій і сигналізує про відсутність ментального спротиву народу-мови до безпрецедентного потоку запозичень, які стають фактичною заміною своєї мови і творять із неї антикультурний масив підлеглої комунікації; це примітивне заперечення закону рівноваги чужих і питомих слів у фонетичній, словотвірній і граматичній адаптації та етнокультурна неспроможність називати власні поняття питомими словами.Як засвідчує історична ретроспектива, орієнтація на чужі мови як пріоритетні в освітній і науковій царинах — церковнослов'янська, латинська, грецька, польська — та масовані запозичення з них аж ніяк не зарадили українському національному самоусвідомленню та не спричинилися до відновлення втраченої Української Держави в її етнографічних межах. Зовсім навпаки — надмірне циркулювання чужих мов в культурно-політичному просторі України та їхня пріоритетність в освітньо-науковій царині призвело до понад кількастолітнього відставання українських державотворчих процесів порівняно з найближчими і дальшими сусідами. Орієнтація на чуже відчужила українців від самих себе.Історичний досвід циркулювання чужих мов в Україні та надмірних запозичень у своїй мові переконливо спростовує затерту тезу про позитивність явища мовного експансіонізму та глобалізму. Своя держава і нація, попри якнайширшу потребу знання чужих мов, потребує всеохопного та необмеженого функціювання державної мови. Хто не визначає першорядности свого, служитиме чужому.

The coronavirus pandemic has created an unprecedented global emergency related to risks, including cyber-risks, which threaten cybersecurity at both local and global levels. An analysis of the information carried out by the US and EU special institutions confirms that with the appearance of COVID-19 (coronavirus) as a result of a pandemic serious risky economic and political problems are expected with a high percentage of probability. Additional problems are created by the unprecedented transition to online work, when continuous activity during a pandemic occurs mainly using remote operations. Definitions of specific risks are contained in many standards of various sectors of the economy and equipment. However, there is an international standard ISO 31000, which is used for general risk assessment. To implement the risk management process in the current conditions in cybersecurity, it must be integrated with the components of risk management in particular and in general, including the exchange of information and consulting; establishing the context (environment); general risk assessment (its identification, analysis and evaluation); processing and summarizing the results of the selected type of risk; monitoring and critical analysis, as well as dealing with unforeseen threats. It is shown that in the context of a fundamental increase in teleconferences (during the pandemic), the number of cyber risks significantly increases. It is noted that risks are consistent interrelated procedures that are included in the management process and require a more planned systematic approach, given that risk assessment involves studying the state, situation (scenarios) with existing signs of danger, uncertainty and/or randomness. An effective method of its implementation is to provide a legal basis and multi-factor design or forecasting. However, in the first part, the legislative decision almost always comes late. Previously, at the stage of technical risk assessment, a risk management strategy is formed, and since it is impossible to completely avoid risks in most cases, it is important to solve the issue of admissibility (acceptability, justification) of risk, which requires further research and justification. Risk assessment used in technical systems is considered as a process of identifying information resources of the system and threats to these resources, as well as possible losses, based on an assessment of the frequency of events and the amount of damage. Risk analysis is revealed as the process of identifying risks, determining their magnitude, and identifying areas that require protection. Consequently, the COVID-19 pandemic has created and continues to create social and technical problems that are expressed in the emergence of new risks, new cyber risks. Risks become even more consistent and interconnected processes, inherently entering the management system. In this case it becomes more appropriate to make periodical checks of key premises to identify the use of technical means of hidden information retrieval and periodically conduct online seminars with security officers. ; Стаття покликана стимулювати інтерес до проявів ризиків у кібербезпеці в умовах COVID-19 (коронавірусу). Зокрема, проаналізовано та надано оцінку проявам кіберризиків у контексті кібербезпеки як нової проблеми, пов'язаної з появою COVID-19, а також з'ясовано її стан та генезу. Запропоновано вирішити проблему управління різними видами ризиків шляхом інституційного розуміння забезпечення юридичного підґрунтя та багатофакторного проєктування або прогнозування, а також запропоновано основний метод посилення захисту – технічний, що використовує, перш за все, алгоритмічні методи, а в окремих випадках – можливість використання сил «Червоної команди» захисної структури. Показано, що в умовах принципового збільшення телеконференцій (у період пандемії) суттєво збільшується кількість кіберризиків. Зазначено основні заходи безпеки, потрібні для захисту інформаційно-комунікативної інфраструктури в умовах дії пандемії по COVID-19 (коронавірусу). Авторами доведено, що, оскільки ризики все більше стають послідовними та взаємопов'язаними процесами як невід'ємні складники системи управління, то в цьому випадку більш доречними стають періодичні перевірки офісних приміщень на виявлення використання технічних засобів скритого зняття інформації та періодичне проведення онлайн семінарів зі співробітниками з питань безпеки.

Since the beginning of the process of decentralization of power and governance in the format of thepublic model in Ukraine, the main attention of government bodies and the scientific community is focused onrethinking the essence of public administration and the role of united territorial communities (UTC) in the territorial organization of public authority and in the reform of administrative territorial structure of the country.The article presents a new look at the system of public administration in Ukraine, defines its structure, describes the characteristics of subjects and objects of public administration, sources are specified as well asspheres of distribution of power and administrative powers of individuals, territorial communities, public organizations, business structures, state and local authorities. The tasks related to disclosure of the communitydimension of public administration, justification of the tendency of moving the center of gravity of powersfrom state bodies to institutions of self-government; process of creating an UTC in Ukraine as a whole and inits regions; disclosure the impact of these communities on the future administrative and territorial structure ofthe country, were formulated and solved.To achieve the goals of the study, a systematic approach to the analysis of the current state of publicadministration, the concept of spatial organization of society in characterizing the process of decentralizationof power and governance in the format of the community model were used. The main results and conclusions of the study are based on the application of statistical methods, methods of comparison, expert,SWOT-analysis, deduction and induction, synthesis and analysis. The scientific novelty and practical significance of the conducted research lies in the development of conceptual foundations of the modern systemof public administration, taking into account social importance of the reform of decentralization of power and governance, extension of the power of the UTC, which go beyond the traditional community as a selfgoverning unit. ; С началом в Украине процесса децентрализации власти и управления в формате общинноймодели основное внимание как органов государственного управления, так и научного сообщества ак центируется на переосмыслении сущности публичного управления и роли объединенных территори-альных общин (ОТО) в территориальной организации публичной власти и в реформировании адми-нистративно-территориального устройства страны. В статье представлен новый взгляд на системупубличного управления в Украине, определена ее структура, дана характеристика субъектов и объек-тов публичного управления, указаны источники и сферы распространения властно-управленческихполномочий отдельного индивида, территориальных общин, общественных организаций, бизнес-структур, органов государственной власти и органов местного самоуправления. Сформулированы ирешены задачи, связанные с раскрытием общинного измерения публичного управления; обосновани-ем тенденции перемещения центра тяжести властных полномочий от органов государственной вла-сти к институтам самоуправления; процессом создания ОТО в Украине в целом и в ее регионах; рас-крытием влияния этих общин на будущее административно-территориальное устройство страны.Для достижения целей исследования использованы системный подход для анализа совре-менного состояния публичного управления, концепция пространственной организации общества прихарактеристике процесса децентрализации власти и управления в формате общинной модели. Ос-новные результаты и выводы исследования основываются на применении статистических методов,методов сравнения, экспертного, SWOT-анализа, дедукции и индукции, синтеза и анализа. Научнаяновизна и практическое значение проведенного исследования состоит в разработке концептуальныхоснов современной системы публичного управления, раскрытии общественной важности реформыдецентрализации власти и управления, расширении властных полномочий ОТО, которые выходят зарамки традиционной громады как самоуправляющейся единицы. ; У статті обґрунтовано новий підхід до системи публічного управління в Україні, визначено їїструктуру, характеристику суб'єктів публічного управління, вказано джерело та сферу розповсюджен-ня їх владно-управлінських повноважень. Доведено зростаюче значення об'єднаних територіальнихгромад (ОТГ) в управлінні суспільними справами, висвітлено тенденцію переміщенняцентру тяжіння владних повноважень від органів державної влади до інститутів самоврядування.Сформульовано мету дослідження, яка полягає у визначенні сутності громадівського виміру публічно-го управління в умовах децентралізації влади і управління та у виявленні ключової ролі в цьому про-цесі ОТГ. Для її досягнення використано системний підхід, сукупність загальнонаукових та спеціаль-них методів. Наукове та практичне значення дослідження випливає з обґрунтування концептуальнихзасад сучасної системи публічного управління, яка враховує суспільне призначення реформи децент-ралізації влади та управління, розширення владних повноважень ОТГ, їх вплив на майбутній адмініст-ративно-територіальний устрій країни.

Despite the fact that a lot of research has been devoted to the study of Eurasianism, both in Russia and abroad, the international scientific community seems to still lack a common understanding of both the term "Eurasianism" and its derivatives. And we can talk not only about the socio-political, cultural, philosophical and religious definition of these concepts, but even about the geographical. If the difference in the humanitarian aspects of this issue can be explained in terms of the difference between the social system, ideology, and political structure, then the divergence in the geographical understanding of the Eurasian space and its borders can cause surprise. At the same time, after the collapse of the Soviet Union, Western scientists began to resort more and more geographically to the regionalization of the world political map, dividing the regions into increasingly smaller fractions right up to the redrawing of national borders, justifying in their writings the emergence of new political entities as a natural course of history, bloc approach of the Cold War period, but also the basic constants of geopolitical science about the confrontation of two global forces: sea and land. In terms of the same geopolitics, the land forces are represented by the "world island", Heartland or Eurasia. However, according to the English dictionary Collins, the term "Eurasia" since 2006, the number of its uses in the English-language literature began to grow rapidly, breaking all records of use, since its inception, and occupying a place of honor among other 30,000 most common words. It seems that this interest is caused by the West's awareness of the fact that Russia was able to overcome the turbulence of the nineties and gradually began to restore its positions, primarily in the outward political arena. Thus, before our eyes there is a return to the topic of Eurasianism among international scholars, but already in new geopolitical realities. With the change in realities, the perception of the basic category of geopolitics-space also changed, which in turn led to a difference in the interpretation of the term "Eurasia" and its derivatives. ; Несмотря на то что вопросу изучения евразийства посвящено много исследовательских работ, как в России, так и за рубежом, в международном научном сообществе, как представляется, до сих пор отсутствует единое понимание как самого термина «евразийство», так и его производных. Причем речь может идти не только о социально-политическом, культурном, философском и религиозном определении этих понятий, но даже и о географическом. Если различие в гуманитарных аспектах этого вопроса можно объяснить с точки зрения разности общественного строя, идеологии, политического устройства, то расхождения в географическом понимании евразийского пространства и его границ могут вызвать удивление. При этом западные ученые после распада Советского Союза стали все активнее прибегать к географическому районированию мировой политической карты, деля регионы на все более незначительные фракции вплоть до перекраивания границ национальных государств, оправдывая в своих трудах возникновение новых политических образований естественным ходом истории, оставляя в прошлом не только блоковый подход периода «холодной войны», но и основные константы геополитической науки о противостоянии двух глобальных сил: морских и сухопутных. В терминах все той же геополитики сухопутные силы представлены «мировым островом», Хартлендом или Евразией. По данным английского словаря Коллинза, количество употреблений термина «Евразия» с 2006 г. в англоязычной литературе стало стремительно расти, побив все рекорды, начиная с момента своего появления и заняв почетное место среди других 30 000 наиболее употребительных слов. Как представляется, данный интерес вызван осознанием Западом того факта, что Россия смогла преодолеть турбулентность девяностых годов и постепенно начала восстанавливать свои позиции, прежде всего, на внешнеполитической арене. Таким образом, на наших глазах происходит возвращение к теме евразийства среди ученых-международников, но уже в новых геополитических реалиях. С изменением реалий произошло также и изменение восприятия основной категории геополитики - пространства, что, в свою очередь, привело к различию в толковании термина «Евразия» и его производных.

The scientific article «organizational and legitimating rights and responsibilities of the Ukrainian people» is devoted to the study of general understanding of the categories «organization», «legitimation», as well as consideration of such types of organizational and legitimating rights and responsibilities of the Ukrainian people, or its part as: the right to participate in public affairs; the right to participate in national and local elections; the right to hold meetings, rallies, marches and demonstrations; the right to freedom of association in political parties and public associations; the right to send individual or collective written appeals or to personally address state authorities, local self-government bodies and officials of these bodies; the right of the working part to strike to protect their economic and social interests. In addition, the purpose of this research, according to its results, is to identify certain generalizations, definitions, conclusions, proposals and recommendations, aimed at: improving the organizational and legitimating rights and responsibilities of the Ukrainian people; for further elaboration of theoretical and practical problems concerning the rights and responsibilities of the Ukrainian people; for quality preparation, amendments and additions to regulations, namely the preparation of draft laws of Ukraine «On the status of the Ukrainian people», «On the all-Ukrainian referendum», «On local referendums» and many others; for teaching disciplines: «Constitutional law of Ukraine», «Constitutional law of foreign countries», as well as when writing textbooks, manuals, lecture courses, teaching materials ; Научная статья «организационно-легитимационные права и обязанности Украинского народа» посвящена исследованию общего понимания категорий «организация», «легитимация», а также рассмотрения таких видов организационно-легитимационных прав и обязанностей Украинского народа, или его части как: право принимать участие в управлении государственными делами; право на участие в общегосударственных и местных выборах; право на проведение собраний, митингов, шествий и демонстраций; право на свободу объединения в политические партии и общественные объединения; право направлять индивидуальные или коллективные письменные обращения или лично обращаться в органы государственной власти, органов местного самоуправления и должностных и служебных лиц этих органов; право той части, что работает на забастовку для защиты своих экономических и социальных интересов. Кроме этого, целью данного научного исследования, по его результатам, является выделение определенных обобщений, определений, выводов, предложений и рекомендаций направленных на: совершенствование организационно-легитимационных прав и обязанностей Украинского народа; для дальнейшей обработки теоретических и практических проблем, касающихся прав и обязанностей Украинского народа; для качественной подготовки, внесения изменений и дополнений в нормативно-правовых актов, а именно подготовки проектов законов Украины «О статусе Украинского народа», «О всеукраинском референдуме», «О местных референдумах» и многих других; для преподавания учебных дисциплин: «Конституционное право Украины», «Конституционное право зарубежных стран», а также при написании учебников, учебных пособий, курсов лекций, учебно-методических материалов ; Наукова стаття «організаційно-легітимаційні права та обов'язки Українського народу» присвячена дослідженню загального розуміння категорій «організація», «легітимація», а також розгляду таких видів організаційно-легітимаційних прав та обов'язків Українського народу, або його частини як: право брати участь в управлінні державними справами; право на участь у загальнодержавних та місцевих виборах; право на проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій; право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські об'єднання; право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів; право тієї частини, що працює, на страйк для захисту своїх економічних та соціальних інтересів. Орім цього, метою даного наукового дослідження, за його результатами, є виокремлення певних узагальнень, визначень, висновків, пропозицій та рекомендацій спрямованих на: удосконалення організаційно-легітимаційних прав та обов'язків Українського народу; для подальшого опрацювання теоретичних і практичних проблем, що стосуються прав та обов'язків Українського народу; для якісної підготовки, внесення змін та доповнень до нормативно-правових актів, а саме підготовки проектів Законів України «Про статус Українського народу», «Про всеукраїнський референдум», «Про місцеві референдуми» та багатьох інших; для викладання навчальних дисциплін: «Конституційне право України», «Конституційне право зарубіжних країн», а також під час написання підручників, навчальних посібників, курсів лекцій, навчально-методичних матеріалів

У даній роботі аналізуються два основних напрямки вивчення професійних і особистісних якостей політичних діячів. В першу чергу це підхід, який би розглядав політика як представника певної елітарної групи, яка сформувала його погляди, професійні якості, цілі і способи їх досягнення. Інший підхід робить акцент на феномені політичного лідерства. В даному контексті аналізуються можливості лідера впливати на формування і зміни політичної системи, а також його здатності зібрати навколо себе групу однодумців.Метою даної роботи є визначення правомірності даних підходів на прикладі відомих політичних лідерів ХХ-ХХІ століть. В результаті проведеного аналізу професійних і особистісних якостей відомих політичних діячів, можна обґрунтовано припустити, що обидва існуючих підходи мають право на існування і це підтверджується численними історичними прикладами, зокрема ХХ-ХХІ століть. У разі відносної внутрішньодержавної та міжнародної стабільності, як правило, політичні лідери рекрутуються з тих чи інших еліт суспільства.У кризових ситуаціях в суспільстві виникає потреба в харизматичних лідерах, схильних до авторитарних методів управління, що, безумовно, є загрозою демократичним принципам побудови суспільства і може призвести до авторитаризму. Незважаючи на суперечливість вимог до професійних якостей політика, висунутих різними теоретичними концепціями, можна стверджувати, що наявність стійких морально-етичних принципів для політика є обов'язковою вимогою, бо без цієї складової всі його професійні якості не принесуть суспільству бажаних результатів. ; This paper analyzes two main areas of research of the professional and personal qualities of politicians. First of all, this is an approach that considers a politician as a representative of a certain elite group, which shaped their views, professional qualities, goals and ways to achieve them. The other approach focuses on the phenomenon of political leadership. It analyzes the leader's abilities to influence the formation and changes of the political system, as well as their ability to gather a group of like-minded people around themselves.The aim of this work is to determine the validity of these approaches on the example of well-known political leaders of the XX – XXI centuries.As a result of the analysis of the professional and personal qualities of famous political figures, it can be reasonably assumed that both approaches have a right to exist and this is confirmed by numerous historical examples, in particular of the XX – XXI centuries. In the case of relative domestic and international stability, as a rule, political leaders are recruited from various social elites. In crisis situations in society, there is a need for charismatic leaders who are prone to authoritarian methods of governance, which certainly is a threat to the democratic principles of building a society and can lead to authoritarianism.Despite the inconsistency of the requirements for professional qualities of a politician put forward by different theoretical concepts, it can be argued that the presence of strong moral and ethical principles is a mandatory requirement for a politician, because without this component all their professional qualities will not bring the desired results to society. ; В данной работе анализируются два основных направления изучения профессиональных и личностных качеств политических деятелей. В первую очередь это подход, рассматривающий политика как представителя определенной элитарной группы, которая сформировала его взгляды, профессиональные качества, цели и способы их достижения. Другой поход делает акцент на феномене политического лидерства. В данном контексте анализируются возможности лидера влиять на формирование и изменения политической системы, а также его способности собрать вокруг себя группу единомышленников.Целью данной работы является определение правомерности данных подходов на примере известных политических лидеров ХХ–ХХІ столетий.В результате проведённого анализа профессиональных и личностных качеств известных политических деятелей, можно обосновано предположить, что оба существующих похода имеют право на существование и это подтверждается многочисленными историческими примерами, в частности ХХ–ХХІ веков. В случае относительной внутригосударственной и международной стабильности, как правило, политические лидеры рекрутируются из тех или иных элит общества. В кризисных ситуациях в обществе возникает потребность в харизматических лидерах, склонных к авторитарным способам управления, что, безусловно, является угрозой демократическим принципам построения общества и может привести к авторитаризму.Несмотря на противоречивость требований к профессиональным качествам политика, выдвигаемых разными теоретическими концепциями, можно утверждать, что наличие стойких морально-этических принципов для политика является обязательным требование, ибо без этой составляющей все его профессиональные качества не принесут обществу желанных результатов.

The article for the first time raises the problem of foreign languages reception and borrowings in the historical-comparative and diachronic-synchronous context.The object of the research is educational and scientific sphere (Ministry of Education and Science of Ukraine) on the use of foreign languages and borrowings. The functioning of the Church Slavonic and Latin languages as the most widespread in Ukrainian space in the late Middle Ages and Pre-Modern times is analyzed with a projection on the current dominance of English language and anglicisms in the educational and scientific field.To reflect the processes of excessive and unmotivated use of anglicisms, the term Anglo-Barbarization was introduced as a linguistic-social and linguistic-psychological pathological phenomenon that arises at the turn of historical events and signals the absence of mental resistance of the people-language to the unprecedented flow of borrowing which become a de facto replacement of their language and create from it an anti-cultural flow of subordinate communication; it is a primitive denial of the law of balance of foreign and specific words in phonetic, word-forming and grammatical adaptation and ethnocultural inability to call one's own concepts as specific words.According to historical retrospect, the focus on foreign languages as a priority in educational and scientific spheres — Church Slavonic, Latin, Greek, Polish — and mass borrowings from them did not help Ukrainian national self-awareness and did not lead to the restoration of the lost Ukrainian state within its ethnographic boundaries. On the contrary, the excessive circulation of foreign languages in the cultural and political space of Ukraine and their priority in the field of education and science has led to more than a couple of centuries of backwardness of Ukrainian state-building processes compared to the nearest and farthest neighbors. Orientation to others alienated Ukrainians from themselves.Historical experience of foreign languages circulation in Ukraine and excessive borrowing in our own language convincingly refutes the obsolete thesis about the positivity of the phenomenon of linguistic expansionism and globalism. The state and the nation, in spite of the widest need for foreign languages knowledge, need comprehensive and unlimited functioning of the state language. Who does not define his priority will serve someone else. ; У статті вперше порушено проблему рецепції чужих мов та запозичень в історично-порівняльному та діахронно-синхронному контексті.Об'єктом дослідження є освітньо-наукова сфера (Міністерство освіти і науки України) на предмет уживання чужих мов та запозичень. Проаналізовано функціювання церковнослов'янської та латинської мов як найпоширеніших в українському просторі в часи пізнього Середньовіччя та Передмодерного часу з проєкцією на сьогоднішнє засилля англійської мови та англізмів в освітньо-науковій царині.Для відображення процесів надмірного і невмотивованого вживання англізмів запроваджено термін англоварваризація як мовно-суспільне і мовно-психологічне патологічне явище, що виникає на переламі історичних подій і сигналізує про відсутність ментального спротиву народу-мови до безпрецедентного потоку запозичень, які стають фактичною заміною своєї мови і творять із неї антикультурний масив підлеглої комунікації; це примітивне заперечення закону рівноваги чужих і питомих слів у фонетичній, словотвірній і граматичній адаптації та етнокультурна неспроможність називати власні поняття питомими словами.Як засвідчує історична ретроспектива, орієнтація на чужі мови як пріоритетні в освітній і науковій царинах — церковнослов'янська, латинська, грецька, польська — та масовані запозичення з них аж ніяк не зарадили українському національному самоусвідомленню та не спричинилися до відновлення втраченої Української Держави в її етнографічних межах. Зовсім навпаки — надмірне циркулювання чужих мов в культурно-політичному просторі України та їхня пріоритетність в освітньо-науковій царині призвело до понад кількастолітнього відставання українських державотворчих процесів порівняно з найближчими і дальшими сусідами. Орієнтація на чуже відчужила українців від самих себе.Історичний досвід циркулювання чужих мов в Україні та надмірних запозичень у своїй мові переконливо спростовує затерту тезу про позитивність явища мовного експансіонізму та глобалізму. Своя держава і нація, попри якнайширшу потребу знання чужих мов, потребує всеохопного та необмеженого функціювання державної мови. Хто не визначає першорядности свого, служитиме чужому.

The development of human civilization, in its historical context, has a number of characteristics regardless of the period, among which, a special place should be given to the need of humanity for grouping and unification in a certain territory. Over time, forms of association of people have changed, however, one of the prerequisites for the emergence of cities or other settlements is the economic, and social development of the area. On the other hand, the appearance of people and their synergy, as well as the use of human resources potential in a particular territory, determine its socio-economic development, and the development in other areas.The problems of urbanization of territories, the search of mechanisms of public administration for ensuring the rights, freedom, legitimate interests of people in this territory, as well as the research of vectors of formation and implementation of public policy of sustainable development, in the context of urbanization, are important tasks that are not only faced by domestic state authorities and politicians, but are also in the focus of the functioning of public authorities of foreign countries, experts, and international organizations.The basis of the development of theoretical and methodological principles of public administration is the use of unified approaches to the definition of concepts and categories, and taking into account the complexity of urbanization as a phenomenon and its manifestation in various spheres of life, the approaches of domestic and foreign scientists to the interpretation of the category of «urbanization» are studied and generalized.The authors' interpretation of the concept of «urbanization» from the standpoint of regional development goals is proposed. It is established that urbanization is a complex global process that influences the socio-economic development of regions, and its characteristic features are defined. The stages of development of urbanization are identified and their characteristics are carried out. The state of urbanization in Ukraine is researched and it is found out that, currently, most regions are underdeveloped and urbanization of the territories of Ukraine is irregular, so the use of public administration and public management tools is an important task that is actualized by the need to achieve the Sustainable Development Goals. ; Розвиток людської цивілізації, у історичному контексті, має ряд характеристик незалежно від періоду, серед яких окреме місце необхідно відвести потребі людства у групуванні та об'єднанні на певній території. З часом форми об'єднання людей змінювалися, проте однією із передумов появи міст чи інших населених пунктів є економічний, соціальний розвиток даної території. З іншого боку, поява людей та їх синергія, а також використання потенціалу людських ресурсів на окремій території обумовлюють її соціально-економічний розвиток, а також розвиток у інших сферах. Проблематика урбанізованості територій, пошук механізмів публічного управління щодо забезпечення прав, свобод, законних інтересів людей на даній території, а також дослідження векторів формування та реалізації публічної політики сталого розвитку, в умовах урбанізації, є важливими завданнями, що постають не лише перед вітчизняними органами державної влади та політиками, але і знаходяться у фокусі функціонування суб'єктів публічного управління зарубіжних країн, експертів та міжнародних організацій. Основою розробки теоретико-методологічних засад публічного управління є використання єдиних підходів до визначення понять та категорій, а зважаючи на складність урбанізації як явища та прояв його у різних сферах життєдіяльності, було вивчено та узагальнено підходи вітчизняних і зарубіжних вчених до трактування категорії «урбанізація». Запропоновано авторське тлумачення поняття «урбанізація» з позицій цілей регіонального розвитку. Встановлено, що урбанізація є складним глобальним процесом, який впливає на соціально-економічний розвиток регіонів, а також визначено її характерні особливості. Ідентифіковано стадії розвитку урбанізації та здійснено їх характеристику. Досліджено cтан урбанізаційного процесу в Україні та встановлено, що на сьогоднішній день більшість регіонів є слаборозвиненими, а урбанізованість територій України є нерівномірною, тому використання системи публічного управління та публічно-управлінського інструментарію у даному напрямі є важливим завданням, що актуалізується необхідністю досягнення Цілей сталого розвитку.

In The Future of Human Nature, Jürgen Habermas raises the question of whether the embryonic genetic diagnosis and genetic modification threatens the foundations of the species ethics that underlies current understandings of morality. While morality, in the normative sense, is based on moral interactions enabling communicative action, justification, and reciprocal respect, the reification involved in the new technologies may preclude individuals to uphold a sense of the undisposability (Unverfügbarkeit) of human life and the inviolability (Unantastbarkeit) of human beings that is necessary for their own identity as well as for reciprocal relations. Engaging with liberal bioethics and Catholic approaches to bioethics, the article clarifies how Habermas' position offers a radical critique of liberal autonomy while maintaining its postmetaphysical stance. The essay argues that Habermas' approach may guide the question of rights of future generations regarding germline gene editing. But it calls for a different turn in the conversation between philosophy and theology, namely one that emphasizes the necessary attention to rights violations and injustices as a common, postmetaphysical starting point for critical theory and critical theology alike. In 2001, Jürgen Habermas published a short book on questions of biomedicine that took many by surprise.[1] To some of his students, the turn to a substantive position invoking the need to comment on a species ethics rather than outlining a public moral framework was seen as the departure from the "path of deontological virtue,"[2] and at the same time a departure from postmetaphysical reason. Habermas' motivation to address the developments in biomedicine had certainly been sparked by the intense debate in Germany, the European Union, and internationally on human cloning, pre-implantation genetic diagnosis, embryonic stem cell research, and human enhancement. He turned to a strand of critical theory that had been pushed to the background by the younger Frankfurt School in favor of cultural theory and social critique, even though it had been an important element of its initial working programs. The relationship of instrumental reason and critical theory, examined, among others, by Max Horkheimer, Theodor W. Adorno, and Herbert Marcuse and taken up in Habermas' own Knowledge and Interest and Theory of Communicative Action became ever-more actual with the development of the life sciences, human genome analysis, and genetic engineering of human offspring. Today, some of the fictional scenarios discussed at the end of the last century as "science fiction" have become reality: in 2018, the first "germline gene-edited" children were born in China.[3] Furthermore, the UK's permission to create so-called "three-parent" children may create a legal and political pathway to hereditary germline interventions summarized under the name of "gene editing."In this article, I want to explore Habermas' "substantial" argument in the hope that (moral) philosophy and (moral) theology become allies in their struggle against an ever-more reifying lifeworld, which may create a "moral void" that would, at least from today's perspective, be "unbearable" (73), and for upholding the conditions of human dignity, freedom, and justice. I will contextualize Habermas' concerns in the broader discourse of bioethics, because only by doing this, his concerns are rescued from some misinterpretations.[1] Jürgen Habermas, The Future of Human Nature (Cambridge, UK: Polity, 2003).[2] Ibid., 125, fn. 58. 8[3] Up to the present, no scientific publication of the exact procedure exists, but it is known that the scientist, Jiankui He, circumvented the existing national regulatory framework and may have misled the prospective parents about existing alternatives and the unprecedented nature of his conduct. Yuanwu Ma, Lianfeng Zhang, and Chuan Qin, "The First Genetically Gene‐Edited Babies: It's "Irresponsible and Too Early"," Animal Models and Experimental Medicine (2019); Matthias Braun, Meacham, Darian, "The Trust Game: Crispr for Human Germline Editing Unsettles Scientists and Society," EMBO reports 20, no. 2 (2019).

Abstract
The article analyses theoretical aspects of a city brand definition, applying cases of various brands of Lithuanian cities. A brand is any sign or symbol which helps to distinguish goods or services for one person from the goods or services of another, and which may be represented graphically. The brand can be a variety of symbols, their combination, and other visual manifestations of information, such as words, names, slogans, letters, numbers, drawings, emblems; or spatial characteristics of the product itself – its image, packaging, shape, color, color combination or a combination of all these. City development usually includes an image dimension. The common ground for this is that a well-known toponym often generates events, investments, etc. Many cities are actively positioning and promoting their strategic intentions. Often times a city brand is associated with its fight for investment, tourist numbers, or successful businesses.

Objective: To scrutinize relevant theories applicable to city visual branding; to look through various definitions of the city branding and envisage some advantages and disadvantages they might pose; and to analyze various case studies so that we could summarize the methodologies of why and how we could better position our local products globally.

Methodology: The case study methods were used as part of a complex study and combined with in-depth interviews as well as benchmarking methods from various sources. In-depth interview method was used to obtain expert opinions on the subject. The in-depth interview method helped to analyze logo usage, goals, define pros and cons, and evaluate the results of logo design in urban development. This method was chosen to collect detailed and authentic material based on the attitudes and experiences of those involved in such a creative process.

Findings: The conclusion was reached that since a place prompts a lot of variables, in the future we need to consider more numerous components, such as population, industries, landscape, economies or history, etc. The hypothesis was confirmed about the variables of the city to be further considered for (re)branding, such as the cost, semantic complexity, societal charge, and the dynamics (changeability, or rigidity). As for the methodologies, we arrived at the conclusion that the best way to create a viable city brand is a collaboration between different stakeholders.

Value Added: The article adds to European experts' suggestion of rethinking the concept of design itself, as until now a one-sided approach to design as a means of schematizing a product has prevailed. This approach, even regulated by Lithuanian law, does not cover the whole process of creating and implementing an idea. "Design is a problem-solving approach that focuses on the user during its development. It can be applied in both the public and private sectors to promote innovation in products, services, processes and even legislation," says Dr Anna Whicher, expert on design policy and strategy of the European Commission. In other words, design has been increasingly integrated into the science, business, social and service sectors to maximize innovation.
As many as 63 percent of Lithuanian businesses do not use design solutions (product design, stylization or business strategy development) at any stage of production. This figure is below the EU average, where almost half of all businesses already integrate design solutions into their operations. Lithuania is also one of the 13 countries in Europe (out of 28) that does not have design policy documents or a community uniting organization, such as design centers in Great Britain, Denmark, Estonia or other countries. The paper invites Lithuania to re-think its design development policies at large, paying attention to urban design solutions in particular.

Recommendations: In further research, while selecting potential expert for city logo development, it is recommended that priority should be given to (a) responsible experts in strategic / territorial and national policy making or related activities, (b) experts with knowledge of sustainable development, (c) independent sustainable development analysts / consultants / private and academic or who have implemented specific project-based SDs both nationally and internationally. The stakeholders in this process should be representing: 1) Public Sector, 2) NGOs, 3) Private Sector, 4) Academy and 5) Independent Experts.

The article discusses classical and modern macroeconomic models of interaction of fiscal and monetary policies in Belarus. The hypothesis of this research is that the interaction of fiscal and monetary policies has a synergistic effect on economic growth and that at certain stages, one of these policies prevails over the other. This hypothesis was tested with the help of an IS-LM model, which was used to investigate the joint effects of monetary and fiscal policies on business activity in Belarus. A Markov switching model was developed in Eviews software to analyze the interaction between these policies. Regression dependences of the average tax burden (including the burden imposed by social security contributions) and GDP, investment and the refinancing rate were built by using Excel software. To solve the IS-LM model, the value of autonomous consumption was computed with the help of the adjusted value of the average propensity to consume. It was found that autonomous consumption is comparable with the budget of subsistence minimum in Belarus. The share of government spending in the GDP structure was on average 35.01%. The comparison of gross savings and investment showed that in the majority of periods, gross savings insignificantly exceeded the amount of investment, that is, the available funds were used for consumer lending rather than for investment. Analysis of the Markov switching model has led us to the conclusion that from the first quarter 2005 until the fourth quarter of 2009, the fiscal policy in Belarus was in the active regime. The passive fiscal policy regime was observed in the period between the first quarter of 2010 and the first quarter of 2019. In this period, a rise in the public debt was accompanied by an increase in the budget surplus. In the second quarter of 2019, there was a transition to a more active fiscal policy, which points to the need to intensify tax reforms.For citationLoukianova I. A., Shkliarova M. A., Vysotsky S. Yu. Modelling of Fiscal and Monetary Policy Interactions in the Republic of Belarus. Journal of Tax Reform. 2019;5(3):220–235. DOI:10.15826/jtr.2019.5.3.069 Article infoReceived October 31, 2019; Revised November 20, 2019; Accepted November 24, 2019 ; Статья посвящена тестированию классических и современных макроэкономических моделей взаимодействия налоговой и монетарной политики в Республике Беларусь. Гипотезой исследования является предположение о том, что взаимодействие фискальной и монетарной политик обеспечивает синергетическое воздействие на экономический рост, при этом на определенных этапах преимущества имеет фискальная либо монетарная политика. В качестве основной модели для исследования совокупного влияния монетарной и фискальной политики на деловую активность в республике Беларусь выбрана модель IS-LM. С помощью программного продукта Eviews построена модель с марковским переключением, анализирующая взаимодействие монетарной и фискальной политики. Средствами Excel построены регрессионные зависимости средней налоговой нагрузки (включая налоговую нагрузку по взносам на социальное страхование) и ВВП, инвестиций и ставки рефинансирования. В ходе решения модели IS-LM скорректированное значение средней склонности к потреблению позволило рассчитать значение автономного потребления, которое сопоставимо с бюджетом прожиточного минимума в Республике Беларусь. Доля государственных расходов в структуре ВВП в среднем составила 35,01%. Сопоставление валового сбережения и инвестиций показало, что в большинстве периодов валовое сбережение незначительно превышает размер инвестиций, то есть свободные средства используются для потребительского кредитования, а не для инвестиционных целей. Анализ модели с марковским переключением позволил установить, что режим активной фискальной политики в Республике Беларусь соответствовал периоду с 1 квартала 2005 г. по 4 квартал 2009 г. Режим пассивной фискальной политики соответствовал периоду с 1 квартала 2010 г. по 1 квартал 2019 г., когда параллельно с ростом государственного долга наращивался и профицит бюджета. Во 2 квартале 2019 г. наметился переход к активизации фискальной политики, что свидетельствует о необходимости активизации налоговых реформ.Для цитированияЛукьянова И. А., Шклярова М. А., Высоцкий С. Ю. Тестирование моделей взаимодействия налоговой и монетарной политики в Республике Беларусь // Journal of Tax Reform. – 2019. – Т. 5, № 3. – С. 220–235. – DOI:10.15826/jtr.2019.5.3.069Информация о статьеДата поступления 31 октября 2019 г.; дата поступления после рецензирования 20 ноября 2019 г.; дата принятия к печати 24 ноября 2019 г.