Suchergebnisse

Nowadays, the historical understanding of the problem of the unity of Ukraine is analyzed for obvious reasons and is explained by the wish to provide intellectual (scientific) protection of the territorial integrity, sovereignty, indivisibility and Ukraine borders inviolability. Moreover, the comprehension of the mental and ethnic dimension of the genesis of Ukrainian unity makes it possible to scientifically correctly consider the issues of value, ethnopsychological, and spiritual and cultural unanimity of Ukrainian modern nation. All this significantly actualizes the mental dimension of Ukrainian unity, which, according to modern historiography, is much more civilizationally stronger than the territorial one. Ukrainian unity was forming for a long time, and the postmodern transformations which the country is experiencing today are the verification of the strength of its political, spiritual, cultural, social, legal and other foundations. The Ukrainian national and cultural revival of the second half of the 19th – first third of the 20th century played an exceptional role in unity achieving. The conceptual and theoretical value of Ukrainian unity genesis analysis in that period was determined by its gradual crystallization, from the proclamation of the slogan to the legal and political institutionalization. The latest achievements of modern historical science on the mental dimension of Ukrainian unity in the second half of the 19th – the first third of the 20th century are analyzed in the paper. On the basis of problem-conceptual and comparative-historiographical methodology, it has been found out that in a considerable number of historical materials historical synthesis about the genesis of Ukrainian unity in general, the study of place and role of unity in the development of the ethnic identity of Ukrainians are of rather insufficient representation. It has been exposed that historians consider the Ukrainian national and cultural revival as a period of active formation of the idea and institutional shaping of Ukrainian unity not only in the territorial but also in mental dimensions. It has been found out that historians consider the meaning of «unity» through such components as natural-geographical landscape, human factor and Ukrainian ethnic, social and cultural, ideological, spiritual and cultural and mental factors, financial-economic unity and economic sovereignty, state and political factor, defense of the unity, its military-defense and information segments, geopolitical factor. It is noted that among the stages of the concept of unity at mental level development, historians name the politicization of the national movement in the second half of the 19th century, the meeting of Eastern and Western Ukrainians on the fronts of the Great War, the proclamation of the Act Zluky (Unification Act) of 1919, and the integration of Ukrainian lands in the policy of Ukrainianization in the 1920s. It is concluded that the comprehension of the development of the mental and ethnic dimensions of Ukrainian unity in the second half of the 19th – the first third of the 20th century in historiography has significant prospects. This is due to the fact that the mental and ethnic, value and spiritual issues belong to the methodological mainstream of the civilizational historiographical paradigm, which starts to gain its proper place in the modern Ukrainian historiographical discourse. ; В статье рассмотрено достояние новейшей исторической науки о ментальном измерении украинской соборности во второй половине XIX - первой трети ХХ века. Установлено, что в немалом количестве исторических синтез о генезисе украинской соборности в целом, исследования места и роли соборности в развитии етноментальной идентичности украинцев представлены достаточно скромно. Выявлено, что историки рассматривают Украинское национально-культурное возрождение как период активного формирования идеи и институционального оформления украинской соборности не только в территориальном, но и в ментальном измерениях. Отмечено, что среди этапов развития концепта соборности на ментальном уровне историки называют политизацию национального движения во второй половине XIX в., встречу восточных и западных украинцев на фронтах Великой войны, провозглашение Акта Соединения 1919 года, интеграцию украинских земель в политике украинизации 1920-х годов. ; У статті розглянуто набуток новітньої історичної науки про ментальний вимір української соборності у другій половині ХІХ – першій третині ХХ століття. З'ясовано, що у чималій кількості історичних синтез про ґенезу української соборності загалом, дослідження місця та ролі соборності у розвитку етноментальної ідентичності українців представлені досить скромно. Виявлено, що історики розглядають українське національно-культурне відродження як період активного формування ідеї та інституційного оформлення української соборності не лише у територіальному, але й у ментальному вимірах. Зазначено, що з-поміж етапів розвитку концепту соборності на ментальному рівні історики називають політизацію національного руху у другій половині ХІХст., зустріч східних і західних українців на фронтах Великої війни, проголошення Акта Злуки 1919 року, інтеграцію українських земель у політиці українізації 1920-х років.

The history of origin and evolution in Ukraine of mineralogical studies of cosmic samples, mainly meteorites, and the main stages of formation of the Department of Сosmoecology and Cosmic Mineralogy at the M. P. Semenenko Institute of Geochemistry, Mineralogy and Ore Formation and the Institute of Environment Geochemistry of the National Academy of Sciences of Ukraine are given. It is shown, that the basis of mineralogical study of meteorites, their gathering and collectibility in Ukraine was founded by academician V.I. Vernadsky in the 1930's. Since 1969 the mineralogical studies of meteorites were provided at Lviv University, and cosmochemical ones did at the Institute of Geochemistry and Physics of Minerals of the Academy of Sciences of Ukraine. Academicians M. P. Semenenko, E. K. Lazarenko, E. V. Sobotovich, docent A. A. Yasinskaya were organizers and ideologists of these studies. In 1987 E. V. Sobotovich realized the idea of E. K. Lazarenko and created within the Department Nuclear Geochemistry and Cosmochemistry a laboratory of Cosmic Mineralogy, which was eventually transformed into the Department of Cosmoecology and Cosmic Mineralogy. Data on the main stages of the department development, its main scientific directions and the most important results of the cosmic material study are given. Importance of the department support by the well-known Western scientific centers, as well as joint with them research projects, realized on the modern instrumental basis, is remarked. Special attention to expeditionary work of the department on the meteorites gathering, the perspectives of their study, and current problems, which is connected with limited possibilities of cosmic samples collecting, the modern level of research as well as impact of political and social disasters on the evolution of fundamental science is accentuated. ; Рассмотрена история зарождения и развития в Украине минералогических исследований космических образцов, главным образом, метеоритов, а также основные этапы становления отдела космоэкологии и космической минералогии в Институте геохимии, минералогии и рудообразования им. Н. П. Семененко и Институте геохимии окружающей среды НАН Украины. Показано, что основы минералогических и химических исследований метеоритов, а также их сбора и коллекционирования в Украине еще в 1930-х годах заложил академик В. И. Вернадский. С 1969 г. минералогические исследования метеоритов проводились во Львовском университете, а космохимические — в Институте геохимии и физики минералов АН Украины. Организаторами и идеологами этих исследований были академики Н. П. Семененко, Е. К. Лазаренко, Э. В. Соботович, доцент А. А. Ясинская. В 1987 г. Э. В. Соботович реализовал идею Е. К. Лазаренко и создал в отделе ядерной геохимии и космохимии лабораторию космической минералогии, которая со временем была трансформирована в отдел космоэкологии и космической минералогии. Приведены данные о главных этапах развития отдела, его основных научных направлениях, важнейших результатах изучения космического вещества. Отмечена важность поддержки отдела известными научными центрами Запада, а также проведения совместных с ними научно-исследовательских проектов, реализованных на современной инструментальной базе. Отдельно акцентировано внимание на экспедиционных работах отдела по сбору метеоритов, перспективах их изучения, обозначены современные проблемы, связанные с ограниченными возможностями коллекционирования космических образцов прецизионным уровнем исследования и влиянием политико-социальных катастроф на развитие фундаментальной науки. ; Розглянуто історію зародження і розвитку в Україні мінералогічних досліджень космічних зразків, головним чином, метеоритів, а також основні етапи становлення відділу космоекологіі і космічної мінералогії в Інституті геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. Н. П. Семененко та Інституті геохімії навколишнього середовища НАН України. Показано, що основи мінералогічних і хімічних досліджень метеоритів, а також їх збору та колекціонування в Україні ще в 1930-х роках заклав академік В. І. Вернадський. З 1969 р мінералогічні дослідження метеоритів проводилися у Львівському університеті, а космохіміческіе - в Інституті геохімії та фізики мінералів АН України. Організаторами й ідеологами цих досліджень були академіки Н. П. Семененко, Е. К. Лазаренко, Е. В. Соботович, доцент А. А. Ясинська. У 1987 р Е. В. Соботович реалізував ідею Е. К. Лазаренко і створив у відділі ядерної геохімії і космохімії лабораторію космічної мінералогії, яка з часом була трансформована у відділ космоекологіі і космічної мінералогії. Наведено дані про основні етапи розвитку відділу, його основних наукових напрямках, найважливіші результати вивчення космічного речовини. Відзначено важливість підтримки відділу відомими науковими центрами Заходу, а також проведення спільних з ними науково-дослідних проектів, реалізованих на сучасної інструментальної базі. Окремо акцентовано увагу на експедиційних роботах відділу зі збору метеоритів, перспективи їх вивчення, позначені сучасні проблеми, пов'язані з обмеженими можливостями колекціонування космічних зразків прецизійним рівнем дослідження та впливом політико-соціальних катастроф на розвиток фундаментальної науки.

The main trends being identify in the development of digital society. The digital society is the continuation of the development of the informationsociety. А high-tech infrastructure being formed in a digital space. Communication and information technologies are associated with the chara cteristicsand development of a digital society. In social space being formed of new spheres: e-business; e-administration and healthcare, digital government anddigital education. Today, these processes organically include the learning system, and we can confidently assert the formation of a new digitaleducation. Today, these processes include a learning system, and we can confidently assert the formation of a new digital education. These processesare trying to comprehend the philosophers. For example, the philosophers of education are trying to understand the essence of education. Philosophersstudy the problems of education and morals, values and norms. For most of the history of Western philosophy, philosophical questions concerningeducation were centered the philosophical reflections of Socrates, Plato, and Aristotle. Philosophical reflections on education formed in the works ofphilosophers of various trends in the twentieth century. The information society is developing rapidly. There is a transformation in all forms of sociallife. Despite the clear terminological apparatus, the concept of information / digital does not exist. In its everyday sense, the information society is asociety in which information and knowledge play a special role, and computer information technologies used to transmit and process information. Thedigital society is a consequence of the development of the information society and the formation of a high-tech infrastructure in the digital space.Communication and information technologies are associated with the characteristics and development of the information society. Today, theseprocesses include education. We can confidently assert the formation of a new digital education. These processes are trying to comprehend thephilosophers. ; Проанализированы основные тенденции в развитии цифрового общества. Цифровое общество является следствием развития информационного общества и формированием высокотехнологичной инфраструктуры в цифровом пространстве. Показано, что коммуникационные и информационные технологии неразрывно связаны с сущностью, особенностями и развитием цифрового общества. Наблюдается формирование новых сфер социального пространства от электронного бизнеса, электронного администрирования и здравоохранения до цифрового правительства и цифрового образования. Сегодня эти процессы информационного общества органически включают систему обучения, и мы можем с уверенностью утверждать о формировании нового цифрового образования. Эти процессы пытаются осмыслить философы. Например, философы образования пытаются «схватить» сущность образования, изучают, как они связаны с воспитанием, как оно связано с ценностями и нормами. На протяжении большей части истории западной философии философские вопросы, касающиеся образованием. Исторически философские проблемы обучения центрировались вокруг размышлений Сократа, Платона иАристотеля. Начиная с двадцатого века, философские вопросы образовании формировались в работах философов разных течений. Информационное общество развивается быстрыми темпами. Происходит трансформация во всех формах общественной жизни. Несмотря на четкий и понятный терминологический аппарат, концепции информационного / цифрового общества не существует. В своем повседневном смысле информационное общество – это общество, в котором информация и знания играют особую роль, а компьютерно-информационные технологии служат для передачи и обработки информации. Цифровое общество является следствием развития информационного общества и формирования высокотехнологичной инфраструктуры в цифровом пространстве. Коммуникационные и информационные технологии неразрывно связаны с сущностью, особенностями и развитием информационного общества. Сегодня эти процессы включают образование , и мы можем с уверенностью утверждать о формировании нового цифрового образования. Эти процессы пытаются осмыслить философы. ; Проаналізовано основні тенденції в розвитку цифрового суспільства. Цифрове суспільство є наслідком розвитку інформаційного суспільстваі формування високотехнологічної інфраструктури у цифровому просторі. Показано, що комунікаційні та інформаційні технологіїнерозривно пов'язані з сутністю, особливостями і розвитком цифрового суспільства. Спостерігається формування нових сфер соціальногопростору від електронного бізнесу, електронного адміністрування та охорони здоров'я до цифрового уряду і цифрової освіти. Сьогодні ціпроцеси органічно включають систему навчання, і ми можемо з упевненістю стверджувати про формування нової цифрової освіти. Ціпроцеси намагаються осмислити філософи. Наприклад, філософи освіти намагаються «схопити» сутність освіти, вивчають, що предст авляєсобою виховання, як воно пов'язано з цінностями і нормами. Протягом більшої частини історії західної філософії філософські питання, якістосувалися освіти, центрувалися навколо філософських роздумів Сократа, Платона і Аристотеля. Починаючи з двадцятого століття ,філософські роздуми стосовно освіти формувалися в роботах філософів різних течій. Інформаційне суспільство розвивається швидкимитемпами. Відбувається трансформація в усіх формах суспільного життя. Незважаючи на чіткий і зрозумілий термінологічний апарат,концепції інформаційного/цифрового суспільства не існує. У своєму повсякденному значенні інформаційне суспільство – це суспільство, вякому інформація і знання відіграють особливу роль, а компьютерно-інформаційні технології служать для передачі та обробки інформації.Цифрове суспільство є наслідком розвитку інформаційного суспільства і формування високотехнологічної інфраструктури у цифровомупросторі. Комунікаційні та інформаційні технології нерозривно пов'язані з сутністю, особливостями і розвитком інформаційногосуспільства. Сьогодні ці процеси включають освіту, і ми можемо з упевненістю стверджувати про формування нової цифрової освіти.

In August of the current year 2019, the Ukrainian people celebrate the 105th anniversary of the establishment and commencement of the Legion of Sich Riflemen in Halychyna, a combat military unit that fought at the front line of the First World War (and some time after it, with the Poles) on the side of Austria.The Legion of Ukrainian Sich Riflemen was formed from Ukrainian volunteers who hoped that they would thus begin their struggle for the revival of the Ukrainian state, and for the beginning, at least for the autonomy of the Ukrainian Halychyna within Austria. 28,000 Halychyna volunteers signed up for the Legion, but the authorities permitted only 3,000. The Ukrainian population of the region collected donations – clothing, footwear, money, food, jewelry – for its organization.The Legion of Ukrainian Sich Riflemen was structurally divided into two and a half kurins (each kurin had 4 sotnias, 200 people in each sotnia), first T. Rozhankivskyi, then M. Halushchynskyi were appointed the commanders of the Legion. Subsequently, within the Legion there was formed the technical sotnia, the machine gun and mortar platoon, the quartermaster and sanitary departments, the cavalry department. The Legion was originally in the reserve of the Austrian troops, but when the Austrians lost Halychyna, which was occupied by the Russian troops, and the fighting was already in the Carpathians (1914–1915), the Legion of Ukrainian Sich Riflemen was sent to the front. In the battles they showed themselves – they fought hard, bravely, steadily holding positions. The Legion became famous, in particular, in battles on Mount Makivka (Skole District, Halychyna), and in a number of other places. During the war, the Legion suffered heavy losses, which were replenished by recruits who were trained in the so-called alternate sotnia. After the conclusion of the Treaty of Brest-Litovsk (between Germany and Austria-Hungary, of the one part, and Ukraine, of the other part), by which the allied states recognized the independence of the Ukrainian state, the Legion of Ukrainian Sich Riflemen was accommodated in Ukraine in Kherson region. In the autumn of 1918, the Legion was relegated to the reserve to Bukovyna (Chernivtsi) by the Austrian command.When in November 1918 in Halychyna the West Ukrainian People's Republic was proclaimed, the state apparatus and armed forces were created, the Legion of Ukrainian Sich Riflemen joined their ranks. The Sich riflemen of the Legion actively participated in the battles with the Poles who tried to include all Halychyna (Galicia) in the Polish state. Then, as a separate combat unit, the Legion of Ukrainian Sich Riflemen ceased to exist, but it left an unforgettable mark in the memory of the Ukrainian people. ; Проаналізовано передумови утворення та діяльності в Галичині Легіону Українських січових стрільців – бойової військової частини, яка воювала на фронті Першої світової війни (та певний час після неї, з поляками) на боці Австрії.З'ясовано, що Легіон УСС був сформований з українських добровольців, які сподіва­лися, що таким чином почнуть боротьбу за відродження Української держави, а для початку, хоч би автономії Галичини у межах Австрії. До Легіону записалося добровольцями 28 тис. гали­чан, але влада дозволила зарахувати тільки 3 тис. осіб. На його організацію українське населення краю збирало пожертви – одяг, взуття, гроші, продукти харчування, коштовності.Легіон УСС структурно був поділений на два з половиною курені (кожен курінь – по чотири сотні, по 200 осіб у кожній), командиром Легіону призначено спочатку Т. Рожан­ківського, потім М. Галущинського. Згодом у складі Легіону утворили технічну сотню, взвод кулеметний та мінометний, інтендантський та санітарний відділи, відділ кінноти. Легіон спочатку перебував у резерві австрійських військ, але коли австрійці втратили Галичину, яку зайняли російські війська, і бої точилися вже у Карпатах (1914–1915 роки), Легіон УСС відправили на фронт. У боях він проявив себе з позитивного боку – воював завзято, хоробро, стійко, утримуючи свої позиції. Прославився, зокрема, Легіон у боях на горі Маківці (Сколівщина, Галичина), у багатьох інших місцях. У роки війни Легіон поніс великі втрати, які поповнювалися новобранцями, що проходили підготовку у так званій запасній сотні. Після укладення Брестського миру (між Німеччиною і Австро-Угорщиною, з одного боку, та Україною, з другого боку), яким союзні держави визнали незалежність Української держави Легіон УСС був розквартирований в Україні, на Херсонщині. Восени 1918 року Легіон австрійське командування перевело у запас на Буковину (Чернівці).Коли у листопаді 1918 року в Галичині було проголошено ЗУНР, створено державний апарат, збройні сили – Легіон УСС влився до їх складу. Січові стрільці взяли активну участь у боях з поляками, які намагалися включити усю Галичину до складу Польської держави. Тоді як окрема бойова одиниця, Легіон УСС, припинив своє існування, але залишив після себе незабутній слід у пам'яті українського народу.

There is a characteristic difference between Volhynia and Galicia as a two historic and ethnic regions of Ukraine. Ethnographers, historians and archaeologists stand out Galician-Volynian borderland as separate contact area. The article covers a number of publications and materials related to the history of the village of Yosyipivka, Busk region, Lviv oblast. The main thesis of the article is to find out value of cultural heritage on the historical Galician-Volynian borderland where Yosyipivka village is located.It was discovered that Yosypivka, due to its geographical location in the contact area of the historical lands of Galicia and Volyn, from the end of the 18th century has been constantly in the works of poets, writers and scientists – ethnographers, historians, archaeologists. Among them there are: Seweryn Goszczynski (Polish Romantic prose writer and poet, who used Ukrainian folklore in a very innovative way in order to create a poetic world), Wacław Zaleski (Polish nobleman, poet, writer, researcher of folklore, theatre critic, political activist, and governor of Galicia, an author of patriotic songs, paraphrases, translations of Ukrainian dumas and never-published stage works), Markian Szaszkewych (a priest of the Ukrainian Greek-Catholic Church, a poet, a translator, and the leader of the literary revival in Western Ukraine), Yakiv Holovatskyi (Ukrainian historian, literary scholar, ethnographer, linguist, bibliographer, lexicographer, and poet, the first professor of Ukrainian philology at Lviv University, the rector of the university), Oskar Kolberg (Polish ethnographer, folklorist and composer), Isydor Sharanevych (Ukrainian historian, an archaeologist, professor at Lviv University), Mykhaylo Hruszevskyi (Ukrainian historian, professor at Lviv University, politician and statesman, one of the most important figures of the Ukrainian national revival of the early 20th century, organizer of scholarship, leader of the pre-revolution Ukrainian national movement), Ivan Franko (Ukrainian poet, writer, social and literary critic, journalist, interpreter, economist, political activist, doctor of philosophy, the author of the popular novels and modern poetry in the Urraine), Yaroslav Pasternak (Ukrainian archaeologist, professor at Lviv University), Tadeusz Sulimirski (Polish historian and archaeologist professor of prehistoric archaeology at the Jagiellonian University in Kraków, professor of Central and Eastern European archaeology in the Snstitute of Archaelogy of the University of London) and others modern researchers.It was established that materials (folklor, local geographic names, art collections, private archives and libraries in Olesko and Pidhirtsi medieval castles, in Yosypivka nobility estate, archaeological finds of last few decades around Yosypivka village, articles about that in press and so on) collected on the Galician-Volyn borderland in the vicinity of Yosypivka contributed to emergence of new cultural trends, the formation of scientific concepts andpolitical ideas 19th – 20th сenturies (Ukrainian and Polish Romantism, the origin of the Slaws, formation of the states etc.)Complex multidisciplinary studies of settlements of the Galician-Volyn frontier are actual and promising. They have practical implications for the life of not only the local population, but also for the whole of Eastern Europe and society as a whole. It was found that the history of the village of Yosypivka is a vivid confirmation of this. The results of this study are important for the further development of local history and historical regionalism. ; У статті розглянуто низку публікацій і матеріалів, які стосуються історії села Йосипівка Буського району Львівської області. Виявлено, що цей населений пункт, завдяки географічному розташуванню в контактній зоні історичних земель Галичини та Волині, з кінця XVIII ст. постійно перебуває у полі зору культурних діячів, політиків і вчених – етнографів, істориків, археологів. Серед них – Северин Гощинський, Вацлав Залеський, Маркіян Шашкевич, Яків Головацький, Оскар Кольберг, Ізидор Шараневич, Михайло Грушевський, Іван Франко, Ярослав Пастернак, Тадеуш Сулімірський і ціле гроно сучасних дослідників. Перелік та коротка характеристика писемних згадок про Йосипівку в літературних творах, у пресі, у наукових статтях з історії краю, в архівних матеріалах засвідчує, що пограниччя Галичини та Волині є надзвичайно багатим на культурну спадщину регіоном України. Встановлено, що матеріали (фольклор, колекції мистецьких творів, приватні архіви та бібліотеки в Олеському та Підгорецькому замках, а також збірки володарів Йосипівського маєтку, археологічні знахідки) зібрані на галицько-волинському пограниччі в околицях Йосипівки, сприяли зародженню нових культурних течій, формуванню наукових концепцій і політичних ідей ХІХ–ХХ ст. Результати цього дослідження важливі для подальшого розвитку історичної регіоналістики.

Introduction. Institutes and institutions are phenomena that invariably accompany the development of economic systems. Their existence is a consequence of the limited rationality of a person, who, a priori, does not have possibilities and time to fully substantiate possible strategies of behavior. The appearance of institutes (institutions) is due to the attempt to save efforts on the acquisition and processing of information. The world agro-food system is developed not only under the influence of a certain set of institutions or by the functioning of a number of institutes, but within the framework of their specific structured population, which is determined by the specificity of individual countries. Institutions and institutes form the institutional environment of economic systems, characterized by a certain institutional structure. The latter connects various elements and subsystems, determines the nature of their interaction, and thus lays the foundation for their concerted functioning within the world agro-food system.Purpose. The purpose of the scientific article is to substantiate the institutional- integrative principles of research into the development of the world agro-food system. Results. The prerequisites and factors of the origin and existence of institutes and institutions are determined. The sources of origin of the terms "institute" and "institution" are pointed out and their clear distinction is made in the works of Western scholars. The unreasonableness of the identification of the terms "institute" and "institution" in the sociological and economic tradition of Ukraine and other post-Soviet countries has been clarified. It is noted that in the works of national and other authors there was a real loss of such a specific concept as "institution". It is proved that the reason for the reduction of the conceptual apparatus of institutionalism in the Russian language is the consolidation of the term "institute" (instead of "institution") in the process of mistranslating T. Veblen's seminal work "The Theory of the Inactive Class": in its subtitle it was precisely about the institutions ("An Economic Study of Institution"), not about the institutes as translated. It is emphasized that, without acquaintance with the work of the founder of neoinstitutionalism of D. North (which is published in the Ukrainian translation) "Institutions, institutional change and functioning of the economy", most domestic authors copy the references to the Russian edition of this book. It is shown that the distortion of the methodological apparatus of research greatly simplifies the process of presenting their results, since all phenomena are simply united within a single concept of "institute" without a deep theoretical analysis of their essence. It is noted that the concept of the Institute is now excessively absolutized and used without reason.Originality. The institutional-integrative principles of research into the development of the world agro-food system have been improved based on the disclosure of the components of the institutional environment of this system and its hierarchical structure, determination of the functional role of institutions and institutes. The three-level scheme of analysis of the interaction of institutions and institutes are used to determine the development of the agro-food system: institutions and institutes that determine the institutional environment; institutional agreements; organizations and other market actors. The reasons of institutional pitfalls have been identified. Theoretical analysis of the resource supply of economic activity is made, which is related to the positioning of the subjects of the agro-food market in the external environment and is manifested mainly at the informal level.Conclusion. In terms of institutional-integrative analysis, the behavior of subjects within the institutional environment of the agro-food system is adaptive. They will dwell on some acceptable (satisfying) version of their behavior. The form of its implementation is joining the existing system of relations. Therefore, the economic entity will try to "fit in" this institutional environment, in particular, at its hierarchical level, which is represented by different structures of bilateral relations. This kind of entry is not always easy, since it requires considerable material and intellectual resources; these costs are called investments in relationships (transactional investments). Therefore, the subject's desire to maintain the status quo may outweigh the effort to generate revenue. Given the informational importance of modern communication tools, we have come to the conclusion that they destroy indirect, remote structures of social interaction that require institutionalization and formal expression. Nowadays, economic conditions and technologies do not automatically and unconditionally provide a definite financial result; individual and collective actions within the existing relationships, social relations, and competitive situation on the market determine what opportunity will be used.

10/28/2020 Dr. Victor Torres empowers students through Mexican folkloric dance – Fresno State College of Social Sciences https://fresnostatecoss.com/2019/09/25/dr-victor-torres-empowers-students-through-mexican-folkloric-dance/ 1/4 Fresno State College of Social Sciences "The World is Our Classroom" CHICANO AND LATIN AMERICAN STUDIES , FACULTY AND STAFF , LOSDANZANTES , UNCATEGORIZED Dr. Victor Torres empowers students throughMexican folkloric dance Date: September 25, 2019 1 Comment By Belle Vang, COSS Communications Student Assistant 􀀀 10/28/2020 Dr. Victor Torres empowers students through Mexican folkloric dance – Fresno State College of Social Sciences https://fresnostatecoss.com/2019/09/25/dr-victor-torres-empowers-students-through-mexican-folkloric-dance/ 2/4 Far left: Dr.Torres dancingfolklorico. Dr. Torres' sons Dr. Victor Torres, Chicano & Latin American Studies (CLAS) Professor, proudly celebrates hisheritage all year round in the professional and artistic activities he engages in. He highlightshis heritage through his classes, focusing on social, economic, and political experiences in theHispanic community. Dr. Torres actively implements his heritageinto his daily life, but is grateful forcelebrations like National Hispanic HeritageMonth (NHHM) that shine a light on andappreciates the Hispanic community,especially during a time of great socio-economic and socio-political obstacles. An example of how Torres keeps his heritage alive all year round is through his passion forMexican folkloric dance. Torres is the director of the popular on-campusdance group, Los Danzantes de Aztlán, and hasguided them through honorable performancessuch as the World Arts West–San FranciscoEthnic Dance Festival . He speaks on theresiliency of the Hispanic culture and the powerthat comes from sharing the experience of dance. "It is through Mexican folkloric dance that I inculcate my children with the values of respect,commitment, hard work, professionalism, and humility–values firmly embedded in Hispanicculture." Torres also likes to reminisce on his childhood and share those memories with his childrenlike his favorite Mexican candy. "There are several Mexican candies that, when I come across them, bring back childhood memories.I remember frequently having a Saladito (dried, salted plum) in my mouth. Saladitos were THEsour candy of their time. I remember cringing as the extremely sour taste hit my taste buds. Ofcourse, with over 4,000 grams of sodium they are extremely bad for your health. I stopped eatingthem a long time ago. However, I am always tempted to try "just one" when I see them, but I knowit is never "just one." " The other childhood Mexican candy that I enjoyed was the Cajeta – caramel candy. Unlikesaladitos, Cajeta was sweet and smooth. It is usually encased by two very thin wafers, making itlook like a caramel sandwich. Cajeta was more of a luxury candy, usually on a Sunday afterchurch." Through dance, Torres continues to implement the tradition of excellence and professionalismto encourage students of all backgrounds to participate in the Mexican folkloric troupe. He'sinstilled a passion for Mexican folkloric dance in his family–not simply as a form ofentertainment but as a way of life. "What we do for ourselves we take to the grave. What we do for others continues long after we aregone." -Dr. Manuel Gomez10/28/2020 Dr. Victor Torres empowers students through Mexican folkloric dance – Fresno State College of Social Sciences https://fresnostatecoss.com/2019/09/25/dr-victor-torres-empowers-students-through-mexican-folkloric-dance/ 3/4 Los Danzantes de Aztlan Los Danzantes de Aztlan Facebook: /losdanzantesdeaztlan | Instagram: @losdanzantesdeaztlan | Twier:@danzantesdeaztlan Published by socialsciences2017 View all posts by socialsciences2017 One thought on " Dr. Victor Torres empowers students throughMexican folkloric dance " Add Comment 1. Sandra Martínez says: September 28, 2019 at 4:27 am10/28/2020 Dr. Victor Torres empowers students through Mexican folkloric dance – Fresno State College of Social Sciences https://fresnostatecoss.com/2019/09/25/dr-victor-torres-empowers-students-through-mexican-folkloric-dance/ 4/4 Siento mucho gusto de tener noticias de este grupo en la cuidad de Fresno City hacealgunos años participe en el grupo grupo del maestro Victor Torres mi nombre es SandraMartínez y hace años vivi en Fresno city y todo el tiempo me he dedicado al folkloreactualmente vivo en la cuidad de Guadalajara Reply © 2020 FRESNO STATE COLLEGE OF SOCIAL SCIENCES BLOG AT WORDPRESS.COM.

Der Zweite Weltkrieg stellt bis heute den zentralen Bezugspunkt jener Gruppedar, die in der Forschung zumeist unter dem Begriff der «Russlanddeutschen»subsummiert wird. Insbesondere die kollektiven Zwangsumsiedlungen, die mitdem Erlass des Obersten Sowjets der UdSSR vom 28. August 1941 einsetzten und im Zuge derer bis Ende 1941 rund 900 000 Menschen nach Sibirien undKasachstan umgesiedelt wurden und rund 150 000 Menschen durch Aussiedlung,Hunger oder Zwangsarbeit starben, bilden den Kern eines Opfernarrativs,das durch russlanddeutsche Verbände und ihnen nahe stehende Historiker*innen mit einem in hohem Maße emotional besetzten Absolutheitsanspruchvertreten wird. Das ist angesichts der leidvollen Erfahrung sehr verständlich,führt jedoch andererseits auch dazu, dass all jene Facetten der Geschichte ausgeblendetwerden, die nicht dieser Interpretation entsprechen. Deutlich wirddas an den ukrainischen Gebieten: Während die deutschsprachige Bevölkerungin der östlichen Ukraine von der stalinistischen Zwangsumsiedlungspolitik erfasstwurde, wirkte sie im Westen und den zentralen Teilen des Landes an derdeutschen Besatzungs- und Vernichtungspolitik mit. Hier geht es mithin um dieFrage der Ausmaße einer Täter-, und keiner Opfergeschichte. Ihre Erforschungweist zahlreiche Desiderate auf, und im «offiziellen», kulturellen Gedächtnisder Gruppe kommt sie bisher kaum vor. In dem Beitrag wird die Entwicklung der russlanddeutschen ErinnerungsundGeschichtspolitik an die Zeit des Zweiten Weltkriegs in der Ukraine nachgezeichnetund einer kritischen Reflektion unterzogen werden. Es werden dreiGründe für die Entwicklung eines selektiven Erinnerns benannt: Die Geschichteder Landsmannschaft der Deutschen aus Russland, die gesetzliche Anerkennungspraxisder Bundesrepublik Deutschland und die sowjetische Erfahrungder Menschen. Zugleich sind die Ereignisse des Zweiten Weltkriegs in der Ukrainein den Familiengedächtnissen schwarzmeerdeutscher Familien bis heutesehr präsent. Dies wirft die Frage auf, wie ein vollständigeres, auch Widersprüchebeinhaltendes Erinnern an den Zweiten Weltkrieg aussehen könnte. Hierzuwerden abschließend Perspektiven einer Öffnung des russlanddeutschen kulturellenGedächtnisses zur Diskussion gestellt. Schlagwörter: Russlanddeutsche, Schwarzmeerdeutsche, Migration, ZweiterWeltkrieg, «Volksdeutsche», Kulturelles Gedächtnis, Selektive Erinnerung,Heterogenität. ; Вторая мировая война до сегодня представляет центральный ориентир для группы людей, который обычно определяются в исследованиях сроком «российские немцы». Коллективные принудительные переселения, начатые согласно распоряжению Верховного Совета СССР от 28 августа 1941 г. и во время которых до конца 1941 г. в Сибирь и Казахстан было переселено около 900000 человек, при этом около 150000 людей погибло в результате переселения, голода или принудительных работ, создают центральную составляющую виктимного нарратива с сильно эмоционально заряженной претензией на абсолютность, представленного обществами российских немцев и связанными с ними историками. Учитывая болезненный опыт, это полностью понятно, но, с другой стороны, это также означает, что все аспекты истории, не соответствующие данной интерпретации, остаются скрытыми. Это становится очевидным в украинских регионах: в то время, как немецкоязычное население на востоке Украины подверглось сталинской политике насильственного переселения, на западе и в центральной части страны оно принимало участие в немецкой политике оккупации и уничтожения. Соответственно в таком случае речь идет об аспектах истории преступников, а не жертв. Их исследование обнаруживает многочисленные лакуны, которые до этого времени вряд ли заполнены в «официальной» групповой культурной памяти. В статье очерчено и критически осмысливается развитие политики памяти и истории о периоде Второй мировой войны в Украине, представленных «российскими немцами». Определены три причины развития избирательной памяти: история сообщества немцев из России, практика юридического признания Федеративной Республики Германия и советский опыт этих людей. В то же время события Второй мировой войны в Украине до сих пор широко присутствуют в семейных воспоминаниях причерноморских немецких семей. Это провоцирует вопрос о возможном виде более полной версии памяти о Второй мировой войне, которая бы включала и спорные моменты. Поэтому для обсуждения предлагаются перспективы открытия культурной памяти российских немцев. Ключевые слова: российские немцы, черноморские немцы, миграция, Вторая мировая война, этнические немцы, культурная память, избирательная память, гетерогенность. ; Друга світова війна до сьогоднішнього дня становить центральнийорієнтир для групи людей, які зазвичай визначаються в дослідженняхтерміном «російські німці». Колективні примусові переселення, які розпочалися згідно з наказом Верховної Ради СРСР від 28 серпня 1941 р.і під час яких до кінця 1941 р. до Сибіру та Казахстану було переселеноблизько 900 000 осіб, при цьому близько 150 000 людей загинули внаслідокпереселення, голоду чи примусових робіт, утворюють центральну складову віктимного наративу з сильно емоційно зарядженою претензієюна абсолютність, презентованого товариствами російських німців тапов'язаними з ними істориками. Враховуючи болісний досвід, це повністю зрозуміло, але, з іншого боку, це також означає, що всі аспекти історії, які не відповідають даній інтерпретації, залишаються прихованими.Це стає очевидним в українських регіонах: у той час, як німецькомовненаселення на сході України зазнало сталінської політики насильницького переселення, на заході та в центральній частині країни воно бралоучасть у німецькій політиці окупації та винищення. Відповідно у такомувипадку мова йде про аспекти історії злочинців, а не жертв. Їх дослідження виявляє численні лакуни, які до цього часу навряд чи заповненів «офіційній» груповій культурній пам'яті. У статті окреслюється та критично осмислюється розвиток політики пам'яті та історії про період Другої світової війни в Україні, презентованих «російськими німцями». Визначено три причини розвитку вибіркової пам'яті: історія спільноти німців з Росії, практика юридичноговизнання Федеративної Республіки Німеччина та радянський досвід цихлюдей. Водночас події Другої світової війни в Україні досі широко присутнів сімейних спогадах причорноморських німецьких родин. Це провокує питання про можливий вигляд більш повної версії пам'яті про Другу світовувійну, яка б включала і суперечливі моменти. Тож для обговорення пропонуються перспективи відкриття культурної пам'яті російських німців. Ключові слова: російські німці, чорноморські німці, міграція, Другасвітова війна, етнічні німці, культурна пам'ять, вибіркова пам'ять,гетерогенність.

The article is devoted to the advantages, risks and achievements of cooperation between the Russian integration project "Eurasian Economic Union" (EAEU) and the Chinese initiative "Silk Road Economic Belt" (SREB). The Eurasian space has a strategic importance for Russia and China, so the political leaders of these global powers decided to join together the EAEU and the SREB for the development, strengthening and expansion of cooperation in the field of economy. On the one hand, the interaction of the two integration projects opens wide opportunities for all participants: economic growth, technological modernization, creation of transport and logistics infrastructure. Russia and China share a common vision of the future foundations of the New World Order. In contrast to the Western model of the organization of international relations on the principle of unipolarity, Russia and China defend the model of a polycentric world order. On the other hand, there are problems that can cause competition between Russia and China. The problems of industrialization of the EAEU member-states, the possible competition between Russian and Chinese goods in the Eurasian market as well as in the field of industrial technology may appear. At the same time, it is important to understand that the interests of Russia and China largely coincide rather than diverge. The interests of both states are not only economic in nature but also related to Eurasian security issues. The first beneficial projects having been signed within the cooperation between EAEU and SREB aim at the development of transport infrastructure and financial assistance to the member-states. Considering the reverent attitude of the post-soviet states to national sovereignty the Chinese project looks the most attractive due to the absence of a supranational body. However, this fact does not exclude the possibility of getting the Central Asian states into excessive financial dependence on China. Meanwhile, the EAEU will help to balance China's economic and political relations with the Central Asian states.In the context of globalization the cooperation between the EAEU and the SREB could be the first step towards the creation of major international economic structure. Cooperation between the Russian and Chinese projects has enormous potential for effective mutually beneficial development and opens wide opportunities for the participating states. The cooperation of the two projects will strengthen the geopolitical position of Russia and China in Eurasia as opposed to the geopolitical activity of the United States. ; Статья посвящена преимуществам, рискам и достижениям сотрудничества между российским интеграционным проектом «Евразийский экономический союз» и китайской инициативой «Экономический пояс Шелкового пути». Так как евразийское пространство имеет для России и Китая стратегическое значение, политическими лидерами этих глобальных держав, было принято решение в пользу сопряжения ЕАЭС и ЭПШП для развития, укрепления и расширения сотрудничества в области экономики. С одной стороны, взаимодействие двух интеграционных проектов открывает широкие возможности для всех ее участников: экономический подъем, технологическую модернизацию, создание транспортно-логистической инфраструктуры. Россию и Китай объединяет общее видение будущих основ нового мирового порядка. В противовес западной модели организации международных отношений по принципу однополярности Россия и Китай отстаивают модель полицентричного мирового порядка. С другой стороны, на фоне всех объединяющих факторов выделяются проблемы, которые могут вызвать конкуренцию между Россией и Китаем. Речь идет о проблемах индустриализации стран-участников ЕАЭС и конкуренции, которая может возникнуть между российскими и китайскими товарами на евразийском рынке, а также в области промышленной техники. При этом важно понимать, что интересы России и Китая во многом совпадают, нежели расходятся. Интересы обоих государств носят не только экономический характер, но и во многом обусловлены заинтересованностью в обеспечении евразийской безопасности. В рамках Сопряжения ЕАЭС и ЭПШП заключены первые взаимовыгодные проекты, направленные на развитие транспортной инфраструктуры и оказание финансовой помощи государствам-участникам. На фоне трепетного отношения постсоветских государств к национальному суверенитету китайский проект ЭПШП выглядит наиболее привлекательным благодаря отсутствию наднационального органа. Однако это обстоятельство не исключает вероятности попадания Центральноазиатских государств в чрезмерную финансовую зависимость от Китая. Между тем ЕАЭС позволит сбалансировать экономические и политические отношения Китая с государствами Центральной Азии.В условиях глобализации Сопряжение ЕАЭС и ЭПШП может стать первым шагом на пути к созданию крупной международной экономической структуры. Сотрудничество российского и китайского проектов имеет колоссальный потенциал для эффективного взаимовыгодного развития и открывает широкие возможности для государств-участников, что в свою очередь, позволит укрепить геополитические позиции России и Китая в Евразии в противовес геополитической активности США.

The school strikes in the Polish part of Russia and Germany that took place in 1907 forced young Poles to educational emigration. In Galicia, Polish-language academic institutions have developed a new elite. Together with Polish graduates of Western European universities turned out to be the main factor consolidating society around the idea of rebuilding the state. In the revived Second Republic of Poland, academic circles proved a counterbalance to autocratic rule in 1926–1939. The more so because the number of universities increased from 8 to 32 and they represented a high, world class level of education. After 1945, the rapid reconstruction of Polish universities and the consolidation of the academic community prevented the communists from taking over higher education. In addition, after the turn of 1956, the autonomy of Polish universities was expanded despite the riots in 1968. Martial law and the breakdown of Solidarność resulted in taking over the function of socio-political opposition by academic circles up to 1989. In turn, the breakthrough made at that time was also thank to Polish elites, but at the same time led to a rapid development of the number of universities and the birth of academic capitalism. An attempt to violate the autonomy of universities in 2005–2007 has stimulated the academic community and contributed to the collapse of the PiS government in 2007. The University and the elites educated in them are in the long run more important for society than the institution of the state, material or economic resources, or armed forces. From this perspective, the Polish case confirms the proposed thesis and the visibility of the third function: supporting democratization processes in the state of society. ; Школьные забастовки в 1907 году в польской части России и Германии вынудили молодых поляков эмигрировать с целью обучения за границей. В Галиции польскоязычные вузы сформировали новую элиту, которая вместе с польскими выпускниками западноевропейских университетов превратилась в фактор, объединяющий общество вокруг идеи возрождения государства. В возрожденной Второй Речи Посполитой академические круги стали противовесом авторитарному правлению в 1926–1939 годах. Количество университетов увеличилось с 8 до 32, уровень обучения был сопоставим с мировыми вузами. После 1945 года быстрое восстановление польских университетов и консолидация академического сообщества помешали коммунистам реформировать высшее образование. Более того, после 1956 года автономия польских университетов была расширена, несмотря на беспорядки в 1968 году. Военное положение и раскол «Солидарности» привели к тому, что вплоть до 1989 года академическое сообщество взяло на себя функции общественно-политической оппозиции. Таким образом, осуществленный прорыв стал также заслугой польских элит, приведя к быстрому увеличению количества университетов и возникновению академического капитализма. Попытка уменьшить автономию университетов в 2005–2007 годах стимулировала академическое сообщество и способствовала краху правительства ПиС в 2007 году. Университет и элиты, с точки зрения будущего, более важны для общества, чем государственные институты, материальные или экономические ресурсы, или вооруженные силы. С этой точки зрения пример Польши подтверждает тезисы, изложенные в статье, а также наводит на мысль о третьей функции вуза: поддержка процессов демократизации в обществе. ; Шкільні страйки у 1907 році в польській частині Німеччини та Росії змусили молодих поляків емігрувати за кордон з метою отримати там освіту. У Галичині польськомовні вищі навчальні заклади сформували нову еліту, яка спільно з польськими випускниками західноєвропейських університетів стала основним чинником, що об'єднав суспільство навколо ідеї відновлення державності. У відродженні Другої Речі Посполитої академічні кола стали своєрідною противагою авторитарному правлінню у 1926–1939 роках. Кількість університетів збільшилася з 8 до 32, а рівень навчання можна було порівняти із світовими вузами. Після 1945 року швидке відновлення польських вузів та консолідація академічної спільноти стали на заваді комуністам у їх спробах реформувати вищу освіту. Окрім того, після 1956 року розширилася автономія польських університетів, попри безпорядки у 1968 р. Військовий стан і розкол «Солідарності» призвели до того, що майже до 1989 року функції громадської та політичної опозиції перейняла на себе академічна спільнота. Таким чином, цей прорив – заслуга в т.ч. польських еліт, що в подальшому призвело до зростання кількості університетів та виникнення академічного капіталізму. Спроби зменшити вузівську автономію у 2005–2007 рр. стимулювали академічну спільноту, посприявши поразці партії ПіС на виборах 2007 р. Університет та еліти з перспективи майбутнього є важливіші для суспільства, аніж окремі державні інститути, матеріальні або економічні ресурси чи збройні сили. З цієї точки зору приклад Польщі підтверджує сформульовані у статті тези, а також наводить на думку, що вузи виконують ще й іншу функцію – підтримують процеси демократизації у суспільстві.

In December2019 is the 150th anniversary of the birth of Yevgen Olexandrovich Chernousov (1869–?), a well-known representative of Kharkov Byzantine studies and Antiquity, a privat-docent (1909–1917), and a full-docent (1917–1918) at the Department of General History of Kharkiv University. The main subject of the historian's research was the Byzantine cultural, political, legal phenomena and the socio-economic development of the Roman Empire. His scientific heritage consists of more than twenty articles published in leading Western European and Russian Byzantine journals. Y.O.Chernousov was one of the first in the Russian Empire who teached the course of the History of Byzantium at Kharkiv University, and was also the main candidate for the replacement of the Byzantine studies department, the opening of which was planned in accordance with the unrealized plan of University charter of 1906. The scientific heritage of Y.O.Chernousov demonstrates his high professional level as a byzantinist. His research method evolved on Byzantine material from a simple description of historical events by retelling evidence from sources that took place in his monograph on the history of Ancient Rome, to a deep theoretical understanding of the complex issues of the economic, political, cultural, legal development of Byzantium. In addition to Roman history and the Byzantine parties of the circus, the subject of his study was the history of the Byzantine capital and provincial culture and education, historical thought and literary tradition, the influence of Byzantine law on Old Rus. Unfortunately, due to the revolutionary events of 1917, the scientist was forced to leave Kharkov, continuing his teaching work in Poltava and in Rostov-on-Don. In 1930 he was arrested, in 1931–1934 he was in exile in the city of Kalach, Lower Volga region. His further fate and exact date of death is unknown. ; В декабре2019р. исполнилось 150лет со дня рождения Евгения Александровича Черноусова (1869–?), известного представителя харьковской византинистики и антиковедения, приват-доцента (1909–1917), штатного доцента (1917–1918) кафедры всеобщей истории Харьковского университета. Главным предметом исследований историка стали византийские культурные, политические, правовые феномены и социально-экономическое развитие Римской империи, а его научное наследие составляют более двадцати статей, опубликованных в ведущих западноевропейских и российских византинистических изданиях. Е.А.Черноусов одним из первых в Российской империи преподавал курс истории Византии в Харьковском университете, а также был главным претендентом на замещение кафедры византинистики, открытие которой планировалось в соответствии с нереализованным проектом университетского устава 1906г. Научное наследие Е.А.Черноусова демонстрирует его высокий профессиональный уровень как византиниста. Именно на византийском материале его исследовательский метод эволюционировал от простого описания исторических событий путем пересказа свидетельств источников, что имело место в его монографии по истории Древнего Рима, кглубокому теоретическому осмыслению сложных вопросов экономического, политического, культурного, правового развития Византии. Кроме римской истории и византийских партий цирка, предметом его изучения являлись проблемы истории византийской столичной и провинциальной культуры и образования, исторической мысли и литературной традиции, влияния византийского права на древнерусское. К сожалению, из-за революционных событий 1917г. ученый был вынужден покинуть Харьков, продолжив преподавательскую работу в Полтаве и Ростове-на-Дону. В 1930г. Е.А.Черноусов был арестован, а в 1931–1934гг. находился в ссылке в г.Калач Нижне-Волжского края. Дальнейшая судьба и точная дата смерти ученого неизвестны. ; У грудні 2019р. виповнилося 150 років від дня народження Євгена Олександровича Черноусова (1869–?), відомого представника харківської візантиністики та антикознавства, приват-доцента (1909–1917), штатного доцента (1917–1918) кафедри всесвітньої історії Харківського університету. Основним предметом досліджень цього історика стали візантійські культурні, політичні, правові феномени та соціально-економічний розвиток Ромейської імперії; науковий доробок ученого становить приблизно два десятки статей, опублікованих у провідних західноєвропейських і російських візантиністичних часописах. Є.О.Черноусов серед перших викладав курс історії Візантії в Харківському університеті, а також був головним претендентом на заміщення кафедри візантиністики, яку планували відкрити відповідно до нереалізованого проекту статуту 1906р. Науковий спадок Є.О.Черноусова демонструє його високий фаховий рівень як візантиніста. Саме на візантійському матеріалі дослідницький метод Є.О.Черноусова еволюціонував від простого опису історичних подій у переказі свідчень історичних джерел, притаманного його монографії з історії Стародавнього Риму, до ґрунтовного теоретичного осмислення складних питань економічного, політичного, культурного та юридичного розвитку Візантії. Окрім римської історії й візантійських партій цирку, предметом студій Є.О.Черноусова стала історія візантійської столичної та провінційної культури й освіти, історичної думки та літературної традиції, впливу візантійського права на давньоруське. На жаль, через революційні події вчений був змушений залишити Харків, продовживши викладацьку діяльність в Полтаві, а згодом – у Ростові-на-Дону. У 1930 р. Є.О.Черноусов був заарештований, а в 1931–1934рр. перебував у засланні в м.Калач Нижньо-Волзького краю. Дальша доля і точна дата смерті науковця невідомі.

The purpose of this paper is an attempt to identify a coordinate system to assess the crisis of spiritual and moral values in modern society, the scale of the globalization impact of on its future.The postmodern era has exposed unprecedented processes of social development, of which, in our view, globalization is the most controversial.Regardless of whether the process of globalization is positively or negatively evaluated by researchers, the discussion is generally reduced to two major scenarios for the development of the global world - the first version assumes the development of a universal value system dominated by Western European (American) values; the second option advocates the need for national and cultural diversity. At the same time, as A. A. Huseynov notes, "It is difficult to get rid of the idea that setting on a dialogue of cultures is often a tactic dictated by political and economic weakness and in this sense it is also a form of cultural-civilizational selfishness, though, slightly mitigated, covered up, to put it bluntly: dialogue is often favored by those who have no power to dominate.'Oddly enough, the 21st century brought humanity back to the classic question of value justification. But none of the above approaches answer this fundamental question.Based on the results of the research by leading scientists, globalization in economic, political, informational, scientific and technical and other spheres is a reality of the present and will be inevitable in the future. But in the cultural plane, the planting of a single system of values is dangerous, and, in fact, it is not possible ". for the culture, the mental and spiritual system of the peoples cannot be standardized in the manner of a standardized technosphere" (A. A. Huseynov). Attempts to create something unifying lead, on the one hand, to the erosion of a stable system of values, the cultural code of representatives of different national cultures, and, on the other hand, to the strengthening of locality of various kinds.Therefore, this problem needs further in-depth research. This study requires the participation of well-known scholars, creative intellectuals, religious figures and politicians to develop a step-by-step strategy for protecting moral and cultural values of our civilization. ; Целью данной работы является попытка определить систему координат для выяснения глубины кризиса духовных и нравственных ценностей, масштаба влияния глобализации на будущее общества. Изучаются различные подходы к оценке влияния глобализации, в сфере морально-культурной составляющей общества. Как это ни странно ХХІ столетие вернуло человечество к классическому вопросу обоснования духовных ценностей. Но, ни один из существующих подходов не отвечает на этот фундаментальный вопрос. Исходя из результатов исследования ведущих ученых, глобализация в экономической, политической, информационной, научно-технической и других сферах является реальностью настоящего, и ее распространение будет неизбежно в будущем.Но в культурной плоскости насаждение единой системы ценностей опасно, и по факту невозможно «…потому, что культура, душевно-духовный строй народов не могут быть стандартизированы на манер того, как стандартизирована техносфера» (Гусейнов А.А.). Попытки создать нечто объединяющее приводят, с одной стороны, к размыванию устойчивой системы ценностей, культурного кода представителей различных национальных культур, а, с другой, к усилению локальности разного рода. Поэтому эта проблема заслуживает дальнейшего глубокого изучения. Исследование данной темы требует участия известных ученых, представителей творческой интеллигенции, религиозных деятелей и политиков для разработки пошаговой стратегии защиты моральных и культурных ценностей нашей цивилизации. ; Метою даної роботи є спроба визначити систему координат для з'ясування глибини кризи духовних і моральних цінностей, масштабу впливу глобалізації на майбутнє суспільства. Аналізуються різноманітні підходи щодо оцінки впливу глобалізації в сфері морально-культурної складової суспільства. Як це не дивно ХХІ століття повернуло людство до класичного питання обґрунтування духовних цінностей. Але жоден з існуючих підходів не відповідає на це фундаментальне питання.Виходячи з результатів дослідження провідних вчених, глобалізація в економічній, політичній, інформаційній, науково-технічній та інших сферах є реальністю сьогодення її поширення буде неминуче в майбутньому. Але в культурній площині насадження єдиної системи цінностей небезпечно, та й по факту не можливо «.бо культура, душевно-духовний лад народів не можуть бути стандартизовані на манер того, як стандартизована техносфера» (Гусейнов А.А.). Спроби створити щось об'єднуюче призводять, з одного боку, до розмивання стійкої системи цінностей, культурного коду представників різних національних культур, а, з іншого, до посилення локальності різного роду. Тому ця проблема заслуговує подальшого глибокого вивчення. Дослідження теми потребує участі відомих вчених, представників творчої інтелігенції, релігійних діячів та політиків для розробки покрокової стратегії захисту моральних та культурних цінностей нашої цивілізації.

Problem setting. Ukraine has significant regional imbalances in attracting investment. The most attractive for investors is Kiev city, where almost 60% of foreign investments are accumulated. At the same time the rest of the regions remain unattractive for investors. The unsatisfactory situation in the regions is a reflection of unfavorable investment climate and requires a radical improvement of investment policy. Creation of the territories of priority development can stimulate investment inflows and accelerate the development of depressed regions.Recent research and publications analysis. An important contribution to the study of priority development territories was made by: K. Aleksych, P. Baklanov, M. Datsyshyn, N. Feshchenko, A. Harus, L. Iholkina, O. Ivashko, N. Kashyna, Yu. Kindzerskyi, V. Komarovskyi, A. Krushynska, R. Maslo, V. Osypova, T. Raxlis, S. Romaniuk, G. Rumiantseva, A. Sokirko, M. Soldak, O. Yehorova, P. Zhuk. The practice of using enterprise zones is described by foreign researchers: S. Billings, P. Charnoz, D. Girasuna, T. Mayer and others.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. The analysis of literature on this problem has shown that there is no unity of opinion and clear position of scientists regarding the feasibility of restoration of the priority development territories in Ukraine.The purpose of the article is to reveal the essence of the territories of priority development, to analyze the international and domestic experience of their functioning, to identify the problems of their functioning and to formulate proposals for their restoration to improve the investment climate in Ukraine.Paper main body. Theoretically, the idea of creation of the priority development territories is not new. It moved from the theory of "growth poles" that appeared in Europe in the 1950s. Within the framework of this theory, it is shown that the spatial development of the economy does not take place evenly, but concentrates at separate points or poles. The theory of "growth poles" propose to solve regional problems by creating "artificial growth poles" in less developed areas of the country.The ideas of the growth poles are realized in such forms as special economic zones, enterprise zones, territories of priority development, industrial parks etc. In the countries of Western Europe (Great Britain, France) and the USA the most common practice was the use of enterprise zones.In Ukraine there were spread the territories of priority development. These were the territories with unfavorable socio-economic conditions where a special regime of investment activity was introduced. In 1990's there were created 72 territories of priority development in 9 regions of Ukraine: in Crimea and in Chernihiv, Donetsk, Kharkiv, Luhansk, Sumy, Transcarpathian, Volyn and Zhytomyr Regions.Among the problems of creation and functioning of the priority development territories in Ukraine, we distinguished the following: legislative, conceptual, territorial, economical and administrative. It should be emphasized that the problem was not in the territories of priority development themselves, but in the public administration of these territories. The government has all levers to eliminate the listed problems and restore the functioning of the priority development territories in Ukraine. Further application of such territories in Ukraine should be done in the form of enterprise zones.Conclusions of the research and prospects for further studies. The results of the research confirm that the economically developed countries use territories of priority development as tools for supporting entrepreneurship and attraction of investments in depressed regions. But in Ukraine the practice of creation and functioning of these territories was ineffective. It was primarily due to the ineffective public administration, gaps in legislation, unsuccessful choice of their location, and unclear conditions of activities for residents of these territories. Therefore, in order to solve the problem of attracting investment in depressed regions in Ukraine, the government should review the policy regarding the restoration of the priority development territories.In the further research we plan to study other tools of investment policy, such as: industrial parks and special economic zones in order to improve the investment climate in Ukraine. ; Розкрито сутність територій пріоритетного розвитку та підприємницьких зон і наведено міжнародний досвід їх функціонування. Узагальнено результати впровадження спеціального режиму інвестування на територіях пріоритетного розвитку в Україні. З'ясовано причини неефективності функціонування таких територій. Доведено, що у вітчизняного уряду є всі важелі, щоб запобігти цим проблемам і відновити функціонування таких територій в Україні. Обґрунтовано доцільність відновлення територій пріоритетного розвитку у формі підприємницьких зон та територій випереджаючого розвитку для покращення інвестиційного клімату в Україні.

Analyzing the role of the Church in the context of the reconstruction of ideological paradigms, it is important to remember that the Ukrainian nation is at the stage of transit from totalitarian ideology to the development of democratic principles. From isolation and limitation to global coexistence and exchange of social gifts. It follows that the understanding of the paradigm of Christian values is determined by the prospect of Ukrainian society in the world's international panorama. Ukrainian national-political thought has always been formed, including in the Christian axiology, therefore, in the face of new challenges, it is even more compelled to appeal to Christian ideology, philosophy and, of course, to social church doctrines. Considering the actual social issues of the Church, the author takes as the basis the concept of the integral humanism of Maritzen, transplanted into the ethical and moral ground of the social doctrine of Catholicism. Presented by this French thinker, the concept of the person as a work of God, laid the basis for the social thoughts of the Ecumenical Patriarchs and served as the basis for the transformation of Christian social thought. Became in the broad sense of the revival of the man himself. Her dignity, and mainly the renaissance of her divine origin and socioanthropological interaction. Independence gained 25 years ago by Ukraine, resuscitated the genetics of the political, social and national-ideological hemisphere of the Ukrainian establishment. From this, consciousness turned into clarity and realities, provoked the possibility of a profound rethinking of the strategic factor of the Ukrainian factor in the paradigm of world politics and stirred up the gene of the rulingist in the formation of a new civilization. The process of urbanization and global systemic changes have become an imperative and challenge for Ukrainian scientific societies. Post-Soviet culturally, coming down from the goliath arena, has lost its ideological attractiveness and under the growing authority of the Church, state institutions are forced to cut off the consciousness of citizens with such concepts as person, freedom, law, dignity, humanity and voice these problems from now as priority. Understanding the integral axiological panorama of European society is precisely in the context of the sacrament of the individual, rather than selective contextual aspects, giving an adequate understanding of the problems of humanitarianism. Highly effective inculturation resistance is raised. I am afraid to say that in the first place, and I will say, among the prerequisites for the successful resolution of anthropological conflicts, risks and utopias in Ukraine, there is a good awareness of Western philosophy, in particular in such a direction as Neo-Thomism, one of Jacques Marithen's most striking representatives. ; Здобута Україною 25 років тому незалежність, реанімувала генетику політико-соціальної і націоідеологічної півкуль українського істеблішменту. Відтак, повернута до ясності та реалій суспільна свідомість, спровокувала чинники глибокого переосмислення стратегічності українського фактору в парадигмі світової політики та збудила ген провіденціоналізму в формуванні нової цивілізації. Процес урбанізації та глобальні системні переміни стали для українського елітарного та наукового товариства імперативом та викликом. Після того, як пострадянський культуркамф зійшов з голіафової арени і втратив ідеологічну привабливість, під наростаючим авторитетом церкви державні інституції вимушені прорізати свідомість громадян такими поняття як особа, свобода, права, гідність, гуманність та озвучувати ці проблеми відтепер як пріоритетні. Аналізуючи роль Церкви в контексті реконструкцій ідеологічних парадигм, важливо пам'ятати, що українська нація перебуває на етапі транзиту від тоталітарної ідеології до розбудови демократичних засад. Від замкнутості й обмеженості до глобального співіснування та обміну соціальними дарами. Звідси випливає, що саме розумінням парадигми християнської концепції щодо людини визначається перспектива українського суспільства в світовій міжнародній панорамі. Про це дуже влучно зазначає професор Стенфордського університету Френсіс Фукуяма, демократичні перетворення в Україні є частиною глобального процесу боротьби за демократію з авторитаризмом і популізмом, тому успіх українців має велике значення не тільки для Європи, а й для світу в цілому. Українська національно-політична думка завжди формувалась, в тому числі, на християнській аксіології, тому в умовах нових викликів вона тим більше вимушена апелювати до християнського наративу, філософії і, звісно, до соціальних церковних доктрин. Проте, слід розуміти, що «церква не збирається і не може підміняти Державу, видавати закони, організовувати силові органи для забезпечення виконання законів. Церква не пише Конституцій, хоча дуже вдоволена, коли Конституція Держави бере до уваги відповідальність перед Богом. Церква прагне до того, щоб ті, хто прислухається до її вчення, сповняли Божий закон, а це включає також послух усім людським законам, які не противляться Божому.

Formulation of the problem. In the processes of socio-cultural dynamics of modern society, a significant role is played by the consumption process, which is not only a marker of the development of society because it creates new semantic connections and forms a symbolic continuum of social relations, but also significantly influences the processes of personality socialization and formation of social practices. Moreover, just the discourse of consumption that creates and represents patterns of behavior, shapes values and norms that make up the socio-cultural aspect of the late-20th-the beginning of the 21st century, which they call "consumption society". Consumerism is the ideology of "consumption society" is the dependence of the level of personal happiness and enjoyment on the value and prestige of things, that are consumed. In sociological discourse, consumption is interpreted as the conscious activity of people to construct their own identity through consumption.Analysis of recent research and publications. Consumption as a phenomenon and society of consumption as a new image of society during a long period of time has been on the focus of Western researchers, especially economists, sociologists, philosophers, the most illustrative are the works of K. Marks, M. Weber, T. Veblen (consumption is interpreted as a process of socio-economic stratification), J. Baudrillard, G. Marcuse (consumption as a symbolic exchange), P. Bourdieu (field of consumption as a lifestyle), E. Giddens (consumption as a process of identity construction), N. McCendrick, J. Brewer, J. G. Plumb, etc., among Ukrainian researchers, these issues are studied by O. Gerus, A. Doroshkevich, N. Zinchenko, O. Serdyuk.Formation of goals. The purpose of the article is to reveal the essence of the phenomenon of consumption and consumer practices, to reveal their influence on the processes of socio-cultural dynamics of modern society.Presentation of the main material. The concept of "consumption" has become on the focus of attention of intellectuals in connection with the philosophy of "consumption society", which was developed by J. Baudrillard as a result of rethinking K. Marx's theory of political economy and its replacement with the theory of symbolic objects. J. Baudrillard interprets consumer society as a practical reality that contains a "mythological dimension" in its own "objective" definition.J. Baudrillard proves that consumption is not reduced to satisfaction of needs, but encourages their production, turns into an "active mode of relation" to objective reality. Beyond consumption, it is impossible to explain human behavior. Not only goods and services are consumed, but the whole system of objects as a symbolic structure, whereby the need becomes a structural mode of productivity, and the product is reduced to values-signs, not things, but ideas of things are consumed.The specificity of the consumption process is conditioned by the influence of purposeful pressure of economic levers and the system of value determinants, which are constructed within a certain society, mainly through the media space, as well as by the fact that the objects of consumption are not material but socio-cultural objects. Significant importance is attached to the peculiarities of consumer behavior and reproduction of their consumption practices, because it is through consumption that person realizes and asserts.Conclusions. Consumption in the processes of social dynamics and social transformation becomes functional, significantly influencing the status position of the individual in the structure of social relations. It is a means of social reproduction and a marker of the individual's position in the social hierarchy system. Through advertising and fashion, individual consumes a set of certain images and lifestyles, values and patterns, which then he reproduces in everyday practice, in communication, in social interactions. Consumption of certain goods, services is important for self-identification and self-affirmation of the individual. ; Раскрыт смысл понятий «потребление» и «общество потребления». Доказано, что потребление в процессах социальной динамики и социальной трансформации приобретает функциональное значение, существенно влияет на статусную позицию индивида в структуре социальных отношений. Обосновано тезис о том, что потребление есть способом социального воссоздания и маркером позиции индивида в системе социальной иерархии, имеет решающее значение для самоидентификации и самоутверждения индивида. ; Розкрито зміст понять «споживання» та «суспільство споживання». Доведено, що споживання у процесах соціальної динаміки та соціальної трансформації набуває функціональної значимості, суттєво впливає на статусну позицію індивіда в структурі соціальних відносин. Обґрунтовано тезу про те, що споживання є засобом соціального відтворення та маркером позиції індивіда в системі соціальної ієрархії, має вирішальне значення для самоідентифікації та самоствердження індивіда.