Suchergebnisse

Bullying is one of the most urgent socio-pedagogical and psychological problems nowadays. The phenomenon of bullying is extremely common at modern school, but it can often be found in adult groups. Despite of all problems and difficulties of modern educational institutions they still have the status of one of the main institutions of socialization of the individual for its formation and development. That is why they must play a key role in protecting youth from violence. Bullying is a social phenomenon is characteristic for mostly organized groups and is manifested through various forms of violence that are committed systematically against the same person. The article considers the peculiarities of bullying in higher education institutions. The most common factors that provoke bullying in an educational institution are identified: unfavorable socio-psychological climate, authoritarian style of teaching, teacher's isolation of any pupil / student as a positive or negative example for others, ignoring the problem at the educational institution level. Two key areas (managerial and educational) in a comprehensive approach to prevention and overcoming bullying in higher education are described. Management direction includes analysis of the situation in the educational institution; elaboration of the official position of the educational institution towards bullying; developing rules of conduct and informing all participants in the educational process; determining the duties and responsibilities of participants in the educational process to create and maintain safe behavior in the educational institution; conducting briefings. The educational direction of the higher education institution involves informing all participants in the educational process about the rules of conduct in the educational institution, their rights and responsibilities, responsibility for bullying (harassment), the procedure for submitting and reviewing applications for bullying (or the possibility of its commission), how to respond to cases of bullying; development of a plan of measures aimed at preventing and combating bullying in higher education institutions. Attention is drawn to the importance of diagnostic, educational work to prevent and overcome bullying, the formation of participants in the educational process intolerance of violence. The author emphasizes the problematic aspects of the implementation of these areas in higher education institutions and concludes that it is necessary to amend the legislation of Ukraine on bullying, develop a mechanism for responding to bullying in institutions of higher and higher education, taking into account foreign experience. ; Булінг – одна з найгостріших соціально-педагогічних та психологічних проблем сьогодення. Явище булінгу над- звичайно поширене в сучасній школі, але досить часто зустрічається і в дорослих колективах. Сучасні заклади освіти при всіх їх проблемах, труднощах, недоліках зберігають статус одного з основних інститутів соціалізації особистості, її становлення і розвитку. Тому саме вони мають відігравати одну з ключових ролей у справі захис- ту дітей від насильства. Булінг – соціальне явище, яке властиве переважно організованим колективам та проявляється через різні форми насильства, які вчиняються систематично по відношенню до однієї і тієї ж особи. У статті розгляда- ються особливості булінгу (цькування) в закладах вищої освіти. Визначено найбільш розповсюджені чинники, які провокують появу булінгу в закладі освіти: несприятливий соціально-психологічний клімат, авторитарний стиль навчання, виокремлення педагогом будь-якого учня/студента як позитивного або негативного прикладу для інших, ігнорування проблеми на рівні закладу освіти. Охарактеризовано два ключові напрямки (управлінський і просвітницький) у комплексному підході до профі- лактики та подолання булінгу в закладах вищої освіти. Управлінський напрям включає здійснення аналізу ситу- ації в закладі освіти; вироблення офіційної позиції закладу освіти щодо булінгу (цькування); розроблення правил поведінки та інформування про них всіх учасників освітнього процесу; визначення обов'язків та відповідальності учасників освітнього процесу щодо створення та дотримання безпечної поведінки в закладі освіти; проведення інструктажів. Просвітницький напрям роботи закладу вищої освіти передбачає інформування всіх учасників освітнього процесу про правила поведінки в закладі освіти, свої права та обов'язки, відповідальність за булінг (цькування), порядок подання та розгляду заяв про випадки булінгу (або можливість його вчинення), а також про те, як реа- гувати на випадки булінгу (цькування); розробку плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі вищої освіти. Звертається увага на важливість здійснення діагностичної, виховної роботи з метою профілактики та подо- лання булінгу, формування в учасників освітнього процесу нетерпимого ставлення до насильства. Автор наголо- шує на проблемні аспекти реалізації цих напрямів у закладах вищої освіти та робить висновок про необхідність внесення змін до законодавства України про булінг, розробку механізму реагування на булінг у закладах передви- щої та вищої освіти, враховуючи закордонний досвід.

There is a need to determine the criteria for the admissibility of placement of specific types of information in networks. It is necessary to develop working mechanisms to restrict access to certain websites for different ages of the Internet audience. It is necessary to legislate responsibility of owners for the site content. ; Назрела необходимость определения жестких критериев допустимости размещения в сетях определенных видов информации. Следует выработать работающие механизмы ограничения доступа к отдельным сайтам для различных возрастных категорий аудитории Интернета. Нужно законодательно закрепить ответственность владельцев сайтов за содержание размещаемых информационных материалов. ; В умовах тотальної інформатизації суспільства вплив Інтернет на особистість набуває глобальних масштабів. Особистість є передумовою й продуктом існування суспільства, держави. В історії розвитку людства відомо багато прикладів, коли людина за певних умов потрапляє в середовище звірів і під впливом інформації на рівні тваринного й рослинного оточення набуває ознак, характерних для представників тваринного світу. Це ще раз підтверджує науковий висновок, що особистість може бути сформована лише при наявності фізіологічних задатків та під впливом інформації, що поширюється в соціумі. Інформація – це відомості про осіб, предмети, технології, засоби, ресурси, події та явища, що відбуваються в усіх сферах діяльності держави, життя суспільства й в довкіллі, незалежно від форми їх надання; відомості, подані у вигляді сигналів, знаків, звуків, рухомих або нерухомих зображень чи в інший спосіб. Особистість постійно перебуває під впливом інформації, що поширюється в просторі цілеспрямовано або довільно.Під впливом комп'ютеризації змінюються особистісні схильності і інтереси, ціннісні орієнтації і життєві позиції, настрої і погляди. Нове середовище існування у віртуальному просторі, розширення сфери комунікацій, зміна інтелектуальних і емоційних ресурсів індивіда здійснюють вплив на процес виникнення нової форми ментальності, людина сучасної цивілізації.Комп'ютер сьогодні став важливим засобом спілкування, а в майбутньому може перетворитися на один із основних засобів комунікативної взаємодії. Якщо це дійсно відбудеться, то, пам'ятаючи, ще «The medium is the message» (засіб передавання повідомлення є саме повідомлення), логіка комп'ютерних мереж неминуче почне перетворюватися на логіку спілкування сучасної людини. Тим самим Інтернет як «мережа мереж», тобто сучасна технологічна база інформаційно-комунікаційних потоків, стає епіцентром розвитку сучасної особистості [1].Через множинність охарактеризованих рис Інтернет розповсюдження віртуального спілкування вкрай неоднозначне у своїх наслідках. До позитивних наслідків впливу на особистість Інтернету можна віднести, наприклад, розширення пізнавальних практик. Так, багато дослідників звертають увагу на те, ще з розповсюдженням Інтернету різко зростає значення візуального мислення. Останнє – це розумова діяльність, в основі якої лежить операція наочними графіками, просторово структурованими схемами. Треба думати, що Інтернет всебічно сприятиме взаємопроникненню і взаємопосиленню раціонального і поза раціонального способів освоєння дійсності. До того ж, Інтернет, зводячи всі життєві сфери у віртуальну площину, незрівнянно збільшує кількість взаємодій і саму кількість соціальних сфер, в яких відбуваються ці взаємодії, через що сукупна дія сколективізується і інтенсифікується.До негативних наслідків розповсюдження «віртуального» спілкування можна віднести: скорочення соціальної взаємодії, звуження соціальних зв'язків (аж до самоти), розвиток депресивних ситуацій, аутизація дітей і підлітків, формування неадекватності соціальної перцепції і так далі. «Люди місячного світла» спілкуються безпосередньо (не через ЗМІ), але це спілкування не можна назвати «живим».Дослідники відзначають, що Інтернет підсилює процес опосередкованого спілкування людей, учасники якого найчастіше мають поверхневі, неглибокі міжособистісні відносини. Виникаючі тут контакти часто носять сурогатний, неповноцінний характер. Це веде до скорочення впливу найближчого оточення на особистість як засобу соціального контролю, порушенню механізмів детермінації позитивного поводження. Більш того, можливість анонімної участі в мережевому спілкуванні нерідко формує в молодих людей представлення про вседозволеність і некараність будь-яких проявів у мережевому середовищі. На думку психологів, анонімність і відсутність заборон звільняють сховані комплекси (у першу чергу, пов'язані з тягою до насильства і сексуальності), стимулюють людей змінювати тут свій стиль поведінки, поводитися більш розкуто і навіть переходити деякі моральні межі.Інтернет здатний впливати навіть на психічне здоров'я особистості. Вченими відзначаються випадки хворобливої пристрасті до участі в мережевих процесах (так званої «Інтернет-залежності»). Дана залежність виявляється в нав'язливому бажанні необмежено довго продовжувати мережеве спілкування. Для підлітків, що одержують доступ до Інтернет, віртуальна середовище іноді здається навіть більш адекватним, чим реальний світ. Можливість перевтілитися в якусь безтілесну «ідеальну особистість» відкриває для них нові відчуття, що їм хочеться випробувати постійно або дуже часто. Фахівці відзначають, що до деякої міри зазначена залежність близька до патологічної захопленості азартними іграми, а її деструктивні ефекти схожі з виникаючими при алкоголізмі. Психологи виділяють кілька підтипів такої залежності, враховуючи те, до чого сформувалася пристрасть у конкретної особистості. Патологія виявляється в руйнуванні звичайного способу життя, зміні життєвих орієнтирів, появі депресії, наростанні соціальної ізоляції.Надмірна захопленість Інтернетом змушує багатьох людей проводити все більше часу в мережі. Термін «Інтернет-залежність» вперше був запропонований А. Голдбергом у 1995 р. Під цим поняттям він розумів непереборний потяг до Інтернету, що характеризується «згубною дією на побутову, навчальну, соціальну, робочу, сімейну, фінансову сфери діяльності». За ступенем відходу від реальності Інтернет-залежність дуже нагадує потяг до наркотиків, алкоголю, азартних ігор тощо. Інтернет-залежність виявляється в тому, що люди настільки віддають перевагу життю в Інтернеті, що фактично починають відмовлятися від свого «реального» життя, проводячи до 18 годин на день у віртуальній реальності не менше, ніж 100 годин в тиждень. Інше визначення Інтернет-залежності: нав'язливе бажання ввійти в Інтернет, знаходячись off-line, і нездатність вийти з Інтернету, будучи в on-line. Частково використовується ще й таке: «Інтернет-залежність  це нав'язлива потреба у використанні Інтернету, що супроводжується соціальною дезадаптацією та яскраво вираженими психологічними симптомами» [2] .На сьогоднішній день Інтернет-залежність не визнається особливим захворюванням. Але батькам слід контролювати дітей при користуванні ними Інтернетом. Старших дітей, які користуються Інтернетом самостійно, потрібно привчити розповідати про своє спілкування в чаті, повідомляти, якщо виникають конфліктні ситуації, або якщо діти чимось налякані. Контролювати діяльність дітей в Інтернеті можуть допомогти новітні програми, за допомогою яких можна побачити, які саме сайти самостійно переглядала ваша дитина. Слід навчити дітей не виказувати особистої інформації незнайомцям з Інтернету. І останнє правило, щодо обмеження часу перебування дітей у мережі задля збереження їхнього здоров'я та заради профілактики Інтернет-залежності. Чим менше дитина, тим менше повинен бути час її перебування в Інтернеті [3].Особливої уваги вимагає і проблема впливу на установки особистості розповсюджених у глобальних мережах ігор з елементами насильства. Дослідження показали, що жорстокі ігрові епізоди нерідко приводять до наростання агресивності поведінки молодих людей. Очевидно, з розвитком технологій зазначена проблема буде ускладнюватися, оскільки компанії-розроблювачі ігор постійно підвищують якість відповідності ігрового простору реальності, а це веде до зростання ступеня занурення особистості у віртуальне середовище.Складно прогнозувати вплив Інтернету на моральні цінності і психологічні установки особистості, її емоційну сферу. Самодостатність і самотність, заміна реального спілкування віртуальними контактами, можливість сховатися під маскою аноніма чи створити придуманий образ, вступити у гру і ухилитися від відповідальності – всі ці нові грані людських стосунків набули нового значення. В цих умовах виникають емоційні стреси, дисгармонії, драми і конфлікти, депресії і невпевненість у собі, страхи і нові комплекси. Зрозуміло, найбільш відчутно все це позначається на особистості.Таким чином, середовище, що формується в глобальній мережі Інтернет, здатне впливати на формування негативних психологічних установок у формуванні особистості. Більш того, при уважному вивченні в мережевому середовищі можна знайти прояв відомих механізмів соціальної детермінації злочинності: шляхом визначеного соціального формування особистості; шляхом давання їй розпоряджень протиправного або суперечливого характеру; шляхом постановки особистості в ситуації, що змушують і полегшують вибір злочинного варіанта поведінки.Безумовно, у сучасних умовах неможливо (та й неправильно) ізолювати молоду людину від використання мережевих ресурсів. Однак повинні бути продумані шляхи нейтралізації негативного інформаційного впливу Інтернет на особистість. Особливу роль у цьому процесі повинна грати родина. Зацікавлена участь дорослих, що дають об'єктивну оцінку інформації, що надходить, і здійснюють її фільтрацію, дозволить правильно зорієнтувати молоду людину в інформаційних потоках. Не повинна залишатися осторонь від розглянутої проблеми і держава. Назріла необхідність визначення твердих критеріїв допустимості розміщення в мережах певних видів інформації. Варто виробити працюючі механізми обмеження доступу до окремих сайтів для різних вікових категорій аудиторії Інтернету. Потрібно законодавчо закріпити відповідальність власників сайтів за зміст розташовуваних інформаційних матеріалів.

The article considers the problems of formation and development of the rented housing segment in foreign countries. The impact of changing consumers generations on the residential real estate market, which have other formats of consumer behavior, a different lifestyle, an approach to planning the structure and directions of consumer spending, other plans for the future. It is noted that in almost all countries there are laws that protect the rights of tenants, and an effective judicial system guarantees the protection of landlords' rights. The experience of foreign countries and their regions in the regulation of the rental housing segment is analyzed: USA, Canada, Germany, France, Spain, Great Britain, Japan. Based on the analysis of international experience, it is concluded that in most countries the law regulates the organizational and legal aspects of rental relations, the legislative level also sets minimum standards and quality characteristics of rental housing, which are often the responsibility of regional authorities. state, province or land. It is emphasized that there is an objective need to regulate the residential real estate market development, including in the rental segment, at the national, regional and local levels. It is noted that local governments of Ukraine should pay attention to this segment in the direction of developing "Regional standards of long-term lease", which will regulate relations, share responsibilities, responsibilities and rights, reconcile the interests of the tenant and the landlord. ; У статті розглянуто проблеми становлення та розвитку сегменту орендованого житла в зарубіжних країнах. Розглянуто вплив зміни поколінь споживачів, зокрема прихід «міленіалів», на ринок житлової нерухомості, які мають інші формати споживчої поведінки, інший стиль життя, підхід до планування структури та напрямків споживчих витрат, інші плани на майбутнє. Відзначено, що практично у всіх країнах діють закони, які захищають права орендарів житла, а ефективна судова система гарантує захист прав орендодавців. Зазначено, що оскільки у найближчі роки очікується істотне зростання ринку довгострокової оренди житла, то регіони України повинні звернути увагу на цей сегмент при розробці своїх стратегій розвитку та регіональних житлових програм, а забудовники – поправити концепції регіональної експансії. Проаналізовано досвід зарубіжних країн та їх регіонів в регулюванні сегменту орендованого житла. Зроблено висновок, що ринок оренди житла США має досить багато регіональних особливостей та регулюється урядом кожного штату. В Канаді основними власниками житла, призначеного для здачі в оренду, традиційно виступають кооперативи, які мають певні податкові пільги, субсидії та дотації стосовно оренди соціального житла. Докладно висвітлено досвід Німеччини, де система оренди житла побудована таким чином, що на федеральному рівні закріплюються базові права орендаря, всі проблеми локального контролю вирішуються асоціаціями орендодавців безпосередньо в регіонах. Звернуто увагу на особливості регулювання ринку орендованого житла у Франції, Іспанії, Великобританії, Японії. На основі аналіз міжнародного досвіду зроблено висновок, що в більшості країн законодавством регулюються організаційно-правові аспекти орендних відносин, на законодавчому рівні також закріплені мінімальні стандарти і якісні характеристики орендного житла, які найчастіше входять в зону відповідальності влади регіонів, вимоги до них можуть відрізнятися залежно від штату, провінції або землі. Наголошено, що існує об'єктивна необхідність регулювання розвитку ринку житлової нерухомості, у тому числі в сегменті оренди, на національному, регіональному та локальному рівні. Відзначено, що зміна поколінь, демонстрація молоддю самостійності, громадянські шлюби, бажання молодят жити окремо від батьків вимагають від органів місцевого самоврядування України звернути увагу на цей сегмент у напрямі розробки «Регіональних стандартів довгострокової оренди», які дозволять врегулювати відносини, розділити відповідальність, обов'язки та права, узгодити інтереси орендаря та орендодавця.

The article considers the problems of formation and development of the rented housing segment in foreign countries. The impact of changing consumers generations on the residential real estate market, which have other formats of consumer behavior, a different lifestyle, an approach to planning the structure and directions of consumer spending, other plans for the future. It is noted that in almost all countries there are laws that protect the rights of tenants, and an effective judicial system guarantees the protection of landlords' rights. The experience of foreign countries and their regions in the regulation of the rental housing segment is analyzed: USA, Canada, Germany, France, Spain, Great Britain, Japan. Based on the analysis of international experience, it is concluded that in most countries the law regulates the organizational and legal aspects of rental relations, the legislative level also sets minimum standards and quality characteristics of rental housing, which are often the responsibility of regional authorities. state, province or land. It is emphasized that there is an objective need to regulate the residential real estate market development, including in the rental segment, at the national, regional and local levels. It is noted that local governments of Ukraine should pay attention to this segment in the direction of developing "Regional standards of long-term lease", which will regulate relations, share responsibilities, responsibilities and rights, reconcile the interests of the tenant and the landlord. ; У статті розглянуто проблеми становлення та розвитку сегменту орендованого житла в зарубіжних країнах. Розглянуто вплив зміни поколінь споживачів, зокрема прихід «міленіалів», на ринок житлової нерухомості, які мають інші формати споживчої поведінки, інший стиль життя, підхід до планування структури та напрямків споживчих витрат, інші плани на майбутнє. Відзначено, що практично у всіх країнах діють закони, які захищають права орендарів житла, а ефективна судова система гарантує захист прав орендодавців. Зазначено, що оскільки у найближчі роки очікується істотне зростання ринку довгострокової оренди житла, то регіони України повинні звернути увагу на цей сегмент при розробці своїх стратегій розвитку та регіональних житлових програм, а забудовники – поправити концепції регіональної експансії. Проаналізовано досвід зарубіжних країн та їх регіонів в регулюванні сегменту орендованого житла. Зроблено висновок, що ринок оренди житла США має досить багато регіональних особливостей та регулюється урядом кожного штату. В Канаді основними власниками житла, призначеного для здачі в оренду, традиційно виступають кооперативи, які мають певні податкові пільги, субсидії та дотації стосовно оренди соціального житла. Докладно висвітлено досвід Німеччини, де система оренди житла побудована таким чином, що на федеральному рівні закріплюються базові права орендаря, всі проблеми локального контролю вирішуються асоціаціями орендодавців безпосередньо в регіонах. Звернуто увагу на особливості регулювання ринку орендованого житла у Франції, Іспанії, Великобританії, Японії. На основі аналіз міжнародного досвіду зроблено висновок, що в більшості країн законодавством регулюються організаційно-правові аспекти орендних відносин, на законодавчому рівні також закріплені мінімальні стандарти і якісні характеристики орендного житла, які найчастіше входять в зону відповідальності влади регіонів, вимоги до них можуть відрізнятися залежно від штату, провінції або землі. Наголошено, що існує об'єктивна необхідність регулювання розвитку ринку житлової нерухомості, у тому числі в сегменті оренди, на національному, регіональному та локальному рівні. Відзначено, що зміна поколінь, демонстрація молоддю самостійності, громадянські шлюби, бажання молодят жити окремо від батьків вимагають від органів місцевого самоврядування України звернути увагу на цей сегмент у напрямі розробки «Регіональних стандартів довгострокової оренди», які дозволять врегулювати відносини, розділити відповідальність, обов'язки та права, узгодити інтереси орендаря та орендодавця.

The article considers the problems of formation and development of the rented housing segment in foreign countries. The impact of changing consumers generations on the residential real estate market, which have other formats of consumer behavior, a different lifestyle, an approach to planning the structure and directions of consumer spending, other plans for the future. It is noted that in almost all countries there are laws that protect the rights of tenants, and an effective judicial system guarantees the protection of landlords' rights. The experience of foreign countries and their regions in the regulation of the rental housing segment is analyzed: USA, Canada, Germany, France, Spain, Great Britain, Japan. Based on the analysis of international experience, it is concluded that in most countries the law regulates the organizational and legal aspects of rental relations, the legislative level also sets minimum standards and quality characteristics of rental housing, which are often the responsibility of regional authorities. state, province or land. It is emphasized that there is an objective need to regulate the residential real estate market development, including in the rental segment, at the national, regional and local levels. It is noted that local governments of Ukraine should pay attention to this segment in the direction of developing "Regional standards of long-term lease", which will regulate relations, share responsibilities, responsibilities and rights, reconcile the interests of the tenant and the landlord. ; У статті розглянуто проблеми становлення та розвитку сегменту орендованого житла в зарубіжних країнах. Розглянуто вплив зміни поколінь споживачів, зокрема прихід «міленіалів», на ринок житлової нерухомості, які мають інші формати споживчої поведінки, інший стиль життя, підхід до планування структури та напрямків споживчих витрат, інші плани на майбутнє. Відзначено, що практично у всіх країнах діють закони, які захищають права орендарів житла, а ефективна судова система гарантує захист прав орендодавців. Зазначено, що оскільки у найближчі роки очікується істотне зростання ринку довгострокової оренди житла, то регіони України повинні звернути увагу на цей сегмент при розробці своїх стратегій розвитку та регіональних житлових програм, а забудовники – поправити концепції регіональної експансії. Проаналізовано досвід зарубіжних країн та їх регіонів в регулюванні сегменту орендованого житла. Зроблено висновок, що ринок оренди житла США має досить багато регіональних особливостей та регулюється урядом кожного штату. В Канаді основними власниками житла, призначеного для здачі в оренду, традиційно виступають кооперативи, які мають певні податкові пільги, субсидії та дотації стосовно оренди соціального житла. Докладно висвітлено досвід Німеччини, де система оренди житла побудована таким чином, що на федеральному рівні закріплюються базові права орендаря, всі проблеми локального контролю вирішуються асоціаціями орендодавців безпосередньо в регіонах. Звернуто увагу на особливості регулювання ринку орендованого житла у Франції, Іспанії, Великобританії, Японії. На основі аналіз міжнародного досвіду зроблено висновок, що в більшості країн законодавством регулюються організаційно-правові аспекти орендних відносин, на законодавчому рівні також закріплені мінімальні стандарти і якісні характеристики орендного житла, які найчастіше входять в зону відповідальності влади регіонів, вимоги до них можуть відрізнятися залежно від штату, провінції або землі. Наголошено, що існує об'єктивна необхідність регулювання розвитку ринку житлової нерухомості, у тому числі в сегменті оренди, на національному, регіональному та локальному рівні. Відзначено, що зміна поколінь, демонстрація молоддю самостійності, громадянські шлюби, бажання молодят жити окремо від батьків вимагають від органів місцевого самоврядування України звернути увагу на цей сегмент у напрямі розробки «Регіональних стандартів довгострокової оренди», які дозволять врегулювати відносини, розділити відповідальність, обов'язки та права, узгодити інтереси орендаря та орендодавця.