Suchergebnisse

На прикладі Естонії розглядається відповідність «молодих» демократій Балтії ліберально-демократичному інституційному та ціннісному стандарту ЄС. Вивчається якість демократії, основні дефекти демократії, які характерні Естонії. Підкреслено, що для Естонії наразі не є характерний неліберальний поворот, але наявна стагнація у зростанні якості ліберальної демократії, а в окремих питаннях наявний регрес. Доведено, що в Естонії відбувся перехід до більш консервативного, націоналістичного порядку денного, а рівень політико-правової культури населення сприяв цьому. Зауважено, що ліберально-демократичні цінності, правила демократичного співжиття ще не є міцно укорінені в усіх соціально-демографічних групах населення. Доведено, що демократія в Естонії не є стійкою, демократична політична культура населення є недостатньо міцною, а націоналістично-консервативний дискурс має висхідну динаміку.

У статті аналізується політика Росії відносно військовополонених чехів та словаків у 1914-1918 рр. Распоряжения по мобилизации и о назначении, перемещении и увольнении священно-церковнослужителей по приказам о. протопресвитера по полевой канцелярии Значна увага приділяється соціально-побутовим та духовним аспектам діяльності влади.Ключові слова: політика, військовополонені, чехи, словаки, побут, психологічний стан. В статье анализируется политика России в отношении военнопленных чехов и словаков в 1914-1918 гг. Значительное внимание уделяется социально-бытовым и духовным аспектам деятельности власти.Ключевые слова: политика, военнопленные, чехи, словаки, быт, психологическое состояние. The Russian policy towards prisoners of Czechs and Slovaks in 1914-1918 in analyzed in the article. Considerable attention is paid to the welfare and spiritual aspects of the government.Key words: politics, war prisoners, Czechs, Slovaks, life and psychological condition.

Проблема соціально-психологічного супроводу ВПО, що набула актуальності в українському суспільстві з початком воєнних дій на сході країни, висвітлюється під кутом зору відновлення психічного здоров'я та психосоціальної підтримки (MHPSS). Соціально-психологічний супровід ВПО розглядається як комплекс специфічних довготривалих і системних заходів щодо психологічної підтримки таких осіб та соціального сприяння їхній інтеграції в місцеві громади в умовах переходу суспільства від війни до миру. Як головну умову результативної психосоціальної підтримки визначено створення сприятливого соціально-психологічного середовища на рівні держави та регіональних громад для відновлення життєтворення і самореалізації ВПО. Розкрито в довгостроковій перспективі потенціал соціально-політичної ситуації для покращення системи охорони психічного здоров'я громадян – системи, яка може стати інституційним підґрунтям продуктивного соціально-психологічного супроводу ВПО. Визначено рівні організації соціально-психологічного супроводу, а саме: макрорівень (стратегії і тактики державної соціальної політики щодо ВПО та інформаційна політика); мезорівень (підтримка громад, що прийняли ВПО, через навчальні та відновлювальні програми для спеціалістів, які взаємодіють з ВПО); мікрорівень (програми соціально-психологічного супроводу ВПО на базі організацій місцевого рівня). Розроблено також завдання соціально-психологічного супроводу ВПО та відповідні їм критерії оцінювання ефективності програм підтримки. До таких завдань належать: формування навичок соціально-економічної самостійності, реалізація принципів травмочутливості і гендерної чутливості, врахування специфічних потреб цільової групи, сприяння особистісному розвитку, розвінчання стереотипів самосприймання і сприймання. Як перспективу дослідження визначено проведення моніторингу регіональних програм для ВПО за певними критеріями та впровадження їх у практику роботи державних установ та громадських організацій, які надають психосоціальну підтримку ВПО.

Социальная справедливость всегда выступала и будет выступать как наиболее важный показатель эффективности социального развития общества, являясь одним из фундаментальных оснований цивилизации и прогресса. Целью данной статьи является обоснование необходимости применения в практике государственного регулирования принципа социальной справедливости для создания благоприятных условий развития общества. В статье рассмотрена одна из важнейших функций государства – социальная, направленная на социально-политическую гармонизацию общественных отношений; обоснована объективная необходимость вмешательства государства в проблему восстановления справедливости в обществе. Основным инструментом данного вмешательства является активная социальная политика государства, ориентированная на проблемы всего населения. Основными инструментами-регуляторами общественных отношений являются основные сферы общества, такие как политическая, экономическая и социальная. Нахождение баланса между этими общественными сферами будет способствовать благополучию нации. ; Social justice always was and will be as the most significant indicator of efficiency of social development of the society being one of the fundamental grounds of the civilisation and progress. The goal of the article is justification of a necessity of application of the principle of social justice in practice of the state regulation for creation of favourable conditions of development of the society. The article considers one of the main functions of a state – social, directed at the socio-political harmonisation of social relations; justifies objective necessity of interference of the state with the problem of restoration of justice in the society. The main instrument of this interference is active social policy of the state oriented at problems of the whole population. Main instruments that regulate social relations are main spheres of the society, such as political, economic and social. Finding a balance among these social spheres would facilitate the nation's well-being.

В статті розглянуто проблему соціально-політичного маркетингу як технології управління соціальними процесами. Визначено процес організації соціально-політичного маркетингу. З'ясовано місце і роль технологій «паблік рілейшнз» в структурі соціально-політичного маркетингу, їх застосування суб'єктами соціально-політичного маркетингу в напрямку впровадження в масову свідомість цінностей і патернів поведінки, які відображають певну модель соціальної політики.

Обґрунтовано доцільність розгляду сімейних конфліктів як власне соціальних, що дало змогу дослідити їх невідривно від суспільного контексту. Запропоновано теоретичну модель соціальних конфліктів у сім'ї з урахуванням передумов їх виникнення, зокрема соціокультурних особливостей суспільства в цілому, політико-економічної ситуації в державі, соціально-психологічних і біологічних чинників, які, переломлюючись крізь призму особистісних та індивідуально-психологічних особливостей членів сім'ї, проникають у простір сімейних відносин і впливають на формування його унікального рисунку. Виділено основні рівні розгортання соціальних сімейних конфліктів: 1) суспільний (тригери: соціальні суперечності, події в країні, трансформація цінностей тощо); 2) соціально-інституціональний (тригери: складнощі у взаємодії з іншими державними інститутами, порушення прав та обов'язків і т. ін.); 3) соціально-груповий (тригери: внутрішні та зовнішні групові інтеракції тощо); 4) міжособистісний (тригери: соціально-психологічні особливості, статус, ролі подружжя, норми, засвоєні в процесі соціалізації, і т. ін.). Виявлено найбільш актуальні теми конфліктів у сім'ї: матеріальний добробут; світоглядні суперечності; правове забезпечення; релігія; політика; житлові умови; вплив родичів (залежна, співзалежна поведінка); соціально-психологічні особливості, зокрема статус, соціальні ролі, норми (інтроекти), засвоєні в процесі соціалізації, індивідуальні способи поведінки в конфлікті, ступінь злагодженості, психологічної, матеріальної участі й допомоги тощо. Описано основні умови організації комунікативного простору для конструктивного розв'язання проблем: 1) чітке усвідомлення кожною стороною конфліктної взаємодії власних позицій щодо ключових питань і 2) готовність донести їх до опонентів у максимально доступній, обґрунтованій, діалогічній формі.

This article is given up to analysis of basic conditions of social and economic development of Ukraine, is certained the role of economic subjects by the regulation and realization of goals of social politic in the state, there are offered the ways of formation of social oriented economic in the state through the profit's capitalization of economic subjects to the human development. ; Статтю присвячено аналізу базових умов соціально-економічного розвитку України, визначено роль економічних суб'єктів у регулюванні та реалізації цілей соціальної політики в державі, запропоновано шляхи до формування в країні соціально-орієнтованої економіки через капіталізацію прибутку господарюючих суб'єктів у людський розвиток.

In the article13 the functions of state as subject of information support of political stability are determined. The measures accepted by the state with a view of counteraction of the Russian information aggression are analyzed; the role of the Ministry of an information policy in this process is specified. The conclusion that Ukraine which has selected a democratic European way of development should perform the information policy corresponding to democratic values and norms is drawn.Key words: government, political stability, the subject of the information to ensure political stability and democratic information policy. ; У статті визначаються функції держави як суб'єкта інформаційного забезпечення політичної стабільності. Аналізуються міри, прийняті державою з метою протидії російської інформаційної агресії; уточнюється роль Міністерства інформаційної політики в цьому процесі. Зроблено висновок про те, що Україна, що обрала демократичний європейський шлях розвитку, повинна здійснювати інформаційну політику, що відповідає демократичним цінностям і нормам. Ключові слова: держава, політична стабільність, суб'єкт інформаційного забезпечення політичної стабільності, демократична інформаційна політика.

На сучасному етапі розвитку українського суспільства великого значення набуває соціальна політика держави, яка охоплює різні сфери життєдіяльності людей, зокрема, і соціальну. З огляду на це, дуже важливим є вдосконалення теоретичних і практичних засад соціальної політики.
Обґрунтовано особливості соціальної політики України в умовах воєнного стану, а саме: запропоновано авторське тлумачення поняття «соціальна політика»; визначено мету, цілі, суб'єкт і об'єкт соціальної політики в умовах воєнного стану; проаналізовано існуючі завдання соціальної політики й окреслено сучасні завдання, які б відповідали умовам сьогодення; розглянуто основні іноземні моделі соціальної політики і запропоновано найбільш вдалу, на наш погляд, для української економіки; досліджено динаміку основних показників державних соціальних гарантій; наведено напрями реалізації соціальної політики, які сьогодні є актуальними.
Запропоновано розглядати поняття «соціальна політика» як діяльність держави і суспільства з метою визначення й задоволення потреб та інтересів громадян і соціальних груп нашої держави. Для більш чіткого розуміння основних категорій державних соціальних гарантій проаналізовано динаміку основних показників соціально-економічного становища України з січня 2021 р. по жовтень 2022 р. Запропоновано такі актуальні напрями розвитку ефективної соціальної політики в сучасних умовах війни: підтримка добробуту українських родин, необхідність максимального стимулювання виходу на ринок праці людей, які отримують соціальну допомогу від держави; мікрокредитування для відкриття власного бізнесу; подолання бідності; тощо.
Показано, що соціальна політика повинна спрямовуватися на забезпечення добробуту громадян через надання їм можливості отримати необхідні матеріальні, культурні й духовні блага.

Невід'ємною складовою частиною історії України є історія окремих національних груп, які мешкали на її теренах. Народ України віддавна окрім титульної нації українців складався з росіян, євреїв, поляків, німців, греків, вірмен та інших національних груп. Особливою віхою в історії України стали події, що розгорнулися на завершальній стадії і по завершенні Першої світової війни. Початок 1920-х років в Україні ознаменувався вибухонебезпечним загостренням міжетнічних відносин, безпо- середньою основою якого було катастрофічне погіршення умов господарювання та голод, що торкнувся всіх етнічних груп1. Давалися взнаки наслідки Першої світової війни, політика "воєнного комунізму", братовбивча громадянська війна, не вирішене аграрне питання. В українській історіографії і дотепер системно і всебічно не досліджені особливості соціально-економічного та культурного розвитку україн- ського суспільства в контексті національної політики радянської держави, місця сільських рад у су- спільно-політичних і соціально-економічних перетвореннях на селі, не визначено наскільки сільські ради виконали функцію основного структурного елементу при розбудові радянської влади. Перехід до НЕПу, передача владних повноважень на селі сільським радам, політика "коренізації" мали на меті підго- тувати передумови для покращення ситуації щодо управління аграрном сектором економіки, проведення політичної лінії ВКП(б) на селі. Яким чином ці зміни були підкріплені законодавством і конкрентими діями центральних та місцевих органів алади розглянемо на прикладі польської та німецької націо- нальної меншини в УСРР у 1923–1929 роках і ролі сільських рад у процесі "радянізації" села.
Ключові слова: "радянізації" села, НЕП, німецька національна меншина, польська національна меншина.

Анализируются ключевые компоненты и сущностные характеристики налоговой безопасности в рамках социально политической модели безопасности предпринимательства. ; Key parts and essence descriptions of tax safety are analysed within the framework social to the political model of safety of enterprise.

This article analyzes the state policy of Ukraine on regulation of social and religious relations. Determined that the church-state relationship is institutional relationships that are primarily social and political in nature. They have their context every historical day. The history of relations between the state and the Church reaches of the Roman Empire. Separation of church and state began in the Middle Ages and in the Renaissance with the development of civil societies started entry processes of secularization and secular features of social life. The theocracy; tsezaropapizm; state church; intermediate state of separation of church and state; policy of nationalization of religion and the Church are determined among the newest models of the relationship of church and state. Grounded four main types (concepts) of public policy for the regulation of relations between church and state: politics nationalization of religion and the Church; leftist-anarchist views and actions; policy of conciliation in religious matters; policy of tolerance. It is noted that the definition of a national model for each country is the individual case, which is affected by many factors external and internal influences, namely: legal principles, the views of secular and ecclesiastical authority, tradition, spiritual and moral state of society and so on. ; Стаття присвячена аналізу державної політики України щодо регулювання суспільно-релігійних відносин. Визначається, що державно-церковні відносини є між інституціональними відносинами, які переважно носять соціально-політичний характер та в кожну історичну добу мають свій контекст. Історія взаємин між державою і Церквою сягає доби Римської імперії. Відокремлення держави і церкви розпочалося в добу середньовіччя, а в епоху Відродження із становленням громадянських суспільств розпочалися процеси секуляризації і набуття світських рис суспільного життя. Серед новітніх моделей взаємин держави і церкви визначають теократію; цезаропапізм; державна Церква; проміжний стан відокремлення Церкви і держави. політика одержавлення релігії й Церкви. Обґрунтовуються чотири основні види (концепції) державної політики щодо регулювання взаємин держави і Церкви: політика одержавлення релігії й Церкви; лівацько-анархічні погляди та дії; політика примиренства в релігійному питанні; політика толерантності.Зазначено, що визначення національної моделі для кожної окремої країни є індивідуальною справою, на яку впливає чимало чинників зовнішнього та внутрішнього впливу, а саме: правові устої, погляди світської та церковної влади, традиції, духовний та моральний стан суспільства тощо. ; Стаття присвячена аналізу державної політики України щодо регулювання суспільно-релігійних відносин. Визначається, що державно-церковні відносини є між інституціональними відносинами, які переважно носять соціально-політичний характер та в кожну історичну добу мають свій контекст. Історія взаємин між державою і Церквою сягає доби Римської імперії. Відокремлення держави і церкви розпочалося в добу середньовіччя, а в епоху Відродження із становленням громадянських суспільств розпочалися процеси секуляризації і набуття світських рис суспільного життя. Серед новітніх моделей взаємин держави і церкви визначають теократію; цезаропапізм; державна Церква; проміжний стан відокремлення Церкви і держави. політика одержавлення релігії й Церкви. Обґрунтовуються чотири основні види (концепції) державної політики щодо регулювання взаємин держави і Церкви: політика одержавлення релігії й Церкви; лівацько-анархічні погляди та дії; політика примиренства в релігійному питанні; політика толерантності.Зазначено, що визначення національної моделі для кожної окремої країни є індивідуальною справою, на яку впливає чимало чинників зовнішнього та внутрішнього впливу, а саме: правові устої, погляди світської та церковної влади, традиції, духовний та моральний стан суспільства тощо.

У статті проаналізовано особливості стану сучасної державної кадрової політики на регіональному та муніципальному рівнях в Україні, що представляє собою особливу систему офіційно визнаних цілей, завдань, пріоритетів й принципів щодо організації та регулювання кадрових процесів і взаємовідносин. Відзначено, що без розуміння особливостей державної кадрової політики як соціального інституту, практично неможливо належним чином забезпечити найважливіші конституційне право службовців на роботу і професійно-кваліфікаційний розвиток. Розглянуто передумови формування нової парадигми державної кадрової політики, як соціального інституту, орієнтованого на демократичний розвиток українського суспільства відповідно до вибраного курсу євроінтеграції. Встановлено, що державна кадрова політика поступово перетворюється не в інструмент боротьби за владу, і її зміст, а на громадський ресурс публічного управління країною. Визначено особливості реалізації державної кадрової політики на регіональному та муніципальному рівні, які в умовах децентралізації є провідними рівнями державної політики розвитку країни. На сучасному етапі розвитку кадрового потенціалу країни кадрова політика повинна бути складовою соціально-економічного розвитку регіону, громади і передбачати вдосконалення кадрової роботи на регіональному та муніципальному рівнях.

The article deals with the impact of the state policy of the Austrian monarchy on the socio-economic development in Galicia (second half of XVIII–XIX centuries). Galicia was in a state of economic decline from 1772 to the time of its incorporation in the structure of Austria. Industrial revival in the Polish–Lithuanian Commonwealth since the mid-eighteenth century almost didn't have an effect on Galicia. The main indicators of the economic backwardness of Galicia were the low level of social division of labor, stagnation in industry and trade, although in Europe there were significant economic shifts in connection with the onset of the industrial revolution. The Austrian authorities considered Galicia and Bukovina as the source of replenishment of the state treasury, cheap labor and recruits for the Austrian army, as well as a buffer zone with the Russian Empire. At the end of the eighteenth century Austrian officials took over the initiative in the socio-economic development of Galicia, Bukovina and Transcarpathia. At the beginning of the twentieth century the industry related to military production began to develop actively in Galicia, The craft came out from the state of decline, there were created the enterprises of the manufactory type. The largest state investments in Galicia were railways and fortresses – Przemysl, Krakow and other cities. Economic development in the region was mainly associated with private oil and salt industry. The period of the XIX–XX centuries was marked by the significant increase in the social activity of the Ukrainian peasantry. The economic basis of this phenomenon was the emergence and development of a cooperative movement in Galicia. It was due to the fact that the Western Ukrainian intelligentsia tried to improve the situation of the peasantry and the urban poor, involving them in the creation of cooperation. At the same time, in the Austrian period in Galicia there were also positive changes in the socio-economic development of Galicia and in particular its main city – Lviv. It is concluded that the Austrian Empire, compared to the Russian Empire, had a more liberal political regime. Being of Galicia as the part of Austria from the last quarter of the eighteenth century influenced the renewal of spiritual life of the Ukrainians of Halychyna, there were introduced into the public consciousness and practice many elements inherented to the culture of Germans, Czechs, Croats and other European nations. In other words, Galician Ukrainians were involved in a single territorial and ideological space with inhabitants of other territories, – which is called Europe nowadays. The reformist policy of Maria Theresa somewhat restricted the tyranny of the Polish ruling elite on the Western Ukrainian lands, provided conditions for raising the material and educational level of the Ukrainian Greek Catholic and Orthodox clergy and peasantry. Reforms of the «enlightened absolutism» have led to important changes in the field of education, which received the state funding. As belonging to the largest coronal territories, the Galicia became a peculiar legislative area, the test site of the new legal acts of the Austrian Parliament. And only after such sort of approbation provided to positive results, the validity of these legal acts spread to other parts of the Austrian monarchy. Galicia, one of the first in the Austrian monarchy, was influenced by the Western European policy of «enlightened absolutism», the state and legal reforms of the second half of the eighteenth century. After the revolution of 1848–1849 it was adopted a separate Constitution of 1850 for Galicia, which showed the significant role of Galicia in the history of the Austrian monarchy. ; Проаналізовано вплив державної політики Австрійської монархії на соціально-еконо­мічний розвиток у Галичині (друга половина ХVІІІ–ХІХ століть). Показано, що Галичина станом на 1772 рік під час її інкорпорації до складу Австрії перебувала у стані економічного занепаду.Зазначено, що на початку ХХ століття у Галичині почали активно розвиватися галузі промисловості, пов'язані з військовим виробництвом. Виходило зі стану занепаду ремесло, створювалися підприємства мануфактурного типу. Найбільшими державними інвестиціями у Галичині стали залізниці. Економічний розвиток у регіоні переважно був пов'язаний із приватною нафтопромисловістю і соляними промислами. Період ХІХ–ХХ століть. Знамену­вав суттєве зростання соціальної активності українського селянства. Економічною основою цього феномену було зародження та розвиток кооперативного руху в Галичині. Це пов'яза­но з тим, що західноукраїнська інтелігенція намагалася поліпшити становище селянства та міської бідноти, залучаючи їх до створення кооперації. Показано позитивні зміни соціально-економічного розвитку, які відбулися в австрійський період у Галичині та зокрема його головного міста – Львова.

The article determines the relevance of the study the problems of the formation the modern political consciousness; the essence of political consciousness as a process of reflection of political reality is revealed; the mutual influence of the national consciousness of citizens and the current political situation in Ukraine is analyzed; was made an attempt to interpret national-political consciousness as an integrative force in the process of state-building; it is proved that the state of political consciousness significantly influences the formation of the political system, the peculiarities of the political regime, and the political behavior of citizens. National consciousness is one of the most important factors in the formation of a political nation, sustainable development of the political system, and the legitimization of institutions of the state. Ukraine has not yet formed a full-fledged political nation with well-defined national interests, for which there would be a consensus among the elite and among citizens. Under these circumstances, the process of Ukrainian state-building is expanding difficultly and ambiguously. Ukraine as a democratic state can develop successfully only on the basis of awareness of the Ukrainian political nation of state-building tasks and active social and political participation of citizens in state-building processes. Priority in shaping the national consciousness of the citizens of modern Ukraine is: the definition of the system of basic values, the development of the humanitarian policy of the state (the historical memory of the Ukrainian people, the linguistic unity of society, a single information and cultural space, cultural policy), the state ethno-national policy of Ukraine and patriotic education of citizens. ; У статті визначено актуальність вивчення проблем формування сучасної політичної свідомості; розкрито її сутність як процесу віддзеркалення політичної реальності; проаналізовано взаємовплив національної свідомості громадян і сучасної політичної ситуації в Україні; здійснено спробу витлумачити національно-політичну свідомість як інтегруючу силу в процесі державотворення; доведено, що стан політичної свідомості істотно впливає на формування політичної системи, на особливості політичного режиму, на політичну поведінку громадян. Національна свідомість є одним із найважливіших чинників формування політичної нації, стійкого розвитку політичної системи, легітимації інститутів держави. В Україні поки що не сформувалася повноцінна політична нація з чітко окресленими національними інтересами, щодо яких склався б консенсус як серед еліти, так і серед громадян. За цих обставин процес українського державотворення розгортається складно й неоднозначно. Україна як демократична держава може успішно розвиватися лише на основі усвідомлення українською політичною нацією держа­во­творчих завдань та активної соціально-політичної участі громадян у державотворчих процесах. Пріоритетними у формуванні національної свідомості громадян сучасної України є визначення системи базових цінностей, вироблення гуманітарної політики держави (історична пам'ять українського народу, мовна єдність суспільства, єдиний інформаційно-культурний простір, культурна політика), державна етнонаціональна політика України й патріотичне виховання громадян.