Мета роботи. Метою статті є здійснення ґрунтовного аналізу встановлення сутності механізмів державного управління створення здоров'язбережувального освітнього простору в Україні.Методологія. У запропонованій статті проаналізовані поняття вдосконалення, реформування, оптимізації й інтенсифікації в освіті, ефективність і готовність керівних кадрів до управління впровадженням сучасних методик здоров'язбережувальних технологій, організації освітнього простору та його вплив на якість життєдіяльності всіх суб'єктів закладу освіти: безпеки життя, створення здоров'язбережувального освітнього простору, формування іміджу закладу освіти, екологічної культури, здоров'я. Узагальнено різні підходи до визначення змісту та структури поняття «механізм державного управління».Наукова новизна. Проаналізовано використання терміна «механізми державного управління» у стратегічних документах щодо розвитку системи освіти. Запропоновано визначення та структурну модель механізму державного управління розвитком загальної середньої освіти.Висновки. Механізми державного управління підготовкою кадрів для створення здоров'язбережувального освітнього простору можуть бути розбудовані на основі гуманістичної тріади сучасної філософії освіти «людина – освіта – екологія – педагогічна культура». Необхідним є створення дієвих механізмів державно-громадського управління системою освіти як шляхом утворення нових інститутів, так і шляхом удосконалення діяльності вже наявних. Доцільним є створення при державних органах управління низки експертних рад – постійно діючих дорадчих органів, функціонування яких підвищить рівень участі працедавців закладів освіти, громадських і професійних об'єднань у виробленні рішень із найважливіших питань створення державних механізмів здоров'язбережувального простору освіти України.
У статті досліджуються стратегічні напрями макроекономічного управління розвитком малого та середнього підприємництва в Україні. Розкриті шляхи та механізми державного управління формування сфери підприємництва в Україні.
In: Сучасні наукові дослідження на шляху до євроінтеграції: матеріали Міжнародного науково-практичного форуму (Мелітополь, 21-22 червня 2019 р.);Ч. 2 (С. 241-244)
The role of government military science in some countries of the world and in particular in Ukraine. The drawbacks of the use of scientific works in the military sphere, in practice, that can be remedied through government mechanisms. As one of the mechanisms proposed the concept of control subjects of public administration training highly qualified scientific personnel in the field of military sciences. ; Розкрито роль державного управління воєнною наукою у деяких країнах світу і, зокрема, в Україні. Показано недоліки використання на практиці наукових здобутків українських учених у воєнній сфері, які можна усунути через механізми державного управління. Запропоновано концепцію контролю суб'єктів державного управління за підготовкою наукових кадрів вищої кваліфікації у сфері розвитку воєнної науки.
The role of government military science in some countries of the world and in particular in Ukraine. The drawbacks of the use of scientific works in the military sphere, in practice, that can be remedied through government mechanisms. As one of the mechanisms proposed the concept of control subjects of public administration training highly qualified scientific personnel in the field of military sciences. ; Розкрито роль державного управління воєнною наукою у деяких країнах світу і, зокрема, в Україні. Показано недоліки використання на практиці наукових здобутків українських учених у воєнній сфері, які можна усунути через механізми державного управління. Запропоновано концепцію контролю суб'єктів державного управління за підготовкою наукових кадрів вищої кваліфікації у сфері розвитку воєнної науки.
Розглянуто демократичні принципи державного управління. Об'єктивність — це найважливіша риса демократичних принципів державно- го управління. Демократичні принципи державного управління включають політичні, економічні та культурні принципи, які дають свободу всім людям суспільства. Демократія — одна з основних функцій державного управління, яка показує, що уряд повинен захищати права людини на свободу слова і ре- лігії, право рівного захисту відповідно до закону і можливість організовувати і брати участь у політичному, економічному і культурному житті суспільства. Сучасні процеси демократизації призвели до скасування цієї виборчої квалі- фікації. Це стосується дискримінаційних виборчих кваліфікацій, які повністю усуваються в різних країнах. Це сприяє демократизації процесів державного управління. Демократичні принципи державного управління базуються сто- совно теоретичних критеріїв демократії, яка формується людською цивілі- зацією, які мають владу і засоби для вираження волі людей. Боротьба за де- мократію упродовж історії показує, що демократичні принципи державного управління є важливими в теперішній час. Вони можливі, якщо базуються на принципі плюралізму у взаємодії з іншими принципами і вимагають універ- сальної важливості для сучасної демократії. Демократичні принципи держав- ного управління полягають у взаємодії із соціальними процесами розвитку демократичного суспільства. Вони — пряма реалізація людей як головного предмета демократичних відносин. Участь людей у державному управлінні бу- дується на свободі зібрань та асоціацій, які докладають зусиль для того, щоб краще зрозуміти те, як краще досягти результатів ідентифікації та керування ризиками та вимірювати вплив підзвітності державного управління. Люди мають рівні права не тільки під час виборів, але і в іншому соціальному житті: економічному і культурному. Вони мають можливість впливати на справи через соціальні форми демократії.
Розглянуто особливості методів державного управління, які використовуються у суспільному середовищі. Досліджено міжнародний досвід нормативно-правового регулювання суспільної діяльності. Встанов- лено залежність між суспільними явищами та особливостями державного управління в історичному, правовому, соціальному та економічному аспек- тах. Досліджено ефективність вітчизняних методів на основі міжнародного досвіду. Представлено власну класифікацію методів державного управління громадянським суспільством. Надано визначення поняття громадянського суспільства як феномену з розвиненими економічними, культурними, право- вими і політичними відносинами між його членами, незалежне від держави, який взаємодіє з ним. Методологія теоретико-правового аналізу громадян- ського суспільства охоплює такі процеси, як досягнення свободи, рівності, справедливості та інших людських цінностей.
Зазначено, що наявність проблем у державному управлінні України, зо- крема неефективна діяльність інститутів державної влади та органів місцевого самоврядування, корупція, відсутність ефективної взаємодії між дер- жавою та інститутами громадянського суспільства є наслідком ігнорування об'єктивних наукових підходів до формування цілісної та логічно правильно вибудованої системи управління суспільством; відсутністю стратегічного ба- чення удосконалення та розвитку держави та її інститутів на довготривалу і середньотривалу перспективу; відсутністю методології адаптації та впрова- дження передового зарубіжного досвіду державного управління, насамперед, країн – членів Європейського Союзу. Вирішення даної проблеми на шляху реформи державного управління може бути реалізовано через реформу полі- тичного керівництва.
Мета статті полягає у визначенні та впровадженні механізмів державного управління водними ресурсами на засадах спільної політики України з ЄС, побудованих на принципах інтегрованого управління водними ресурсами.
Наукова новизна полягає в удосконаленні наукових підходів щодо впровадження механізмів державного управління водними ресурсами на засадах спільної політики України з ЄС за принципами інтегрованого управління, а саме: басейнове управління, міжгалузева і вертикальна координація управління водними ресурсами, прозорість та участь громадськості, забезпечення сталого використання водних ресурсів, включаючи захист екосистем, фінансова стабільність управління водними ресурсами та використання економічних інструментів, які є міжнародно визнані та втілені у відповідному законодавстві ЄС, зокрема в Рамковій Директиві ЄС про воду та Конвенції Європейської економічної комісії ООН (ЄЕК) про захист і використання транскордонних Водотоків та міжнародних озер та її Протокол про воду та здоров'я, а також у керівництві, наданому Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), перетворити ці принципи на ефективні інструменти політики.
Висновки. Важливу роль у сприянні переходу до принципів інтегрованого управління водними ресурсами відіграють міжнародні рамки, що сприяють розвитку, включаючи Водну рамкову директиву ЄС та Конвенцію про воду ЄЕК.
Таким чином, необхідно багато чого зробити для встановлення правових та інституційних механізмів басейнового управління та перетворення їх у практику інтегрованого управління водними ресурсами. Необхідність координації між різними секторами з питань використання водних ресурсів повинна відображатися в національному законодавстві. Горизонтальні координаційні органи та механізми, як правило, є частиною національного законодавства; однак їх ефективне функціонування залишається проблемою. При цьому досягнення інституційної стабільності є однією з передумов для досягнення плідної вертикальної та горизонтальної координації, забезпечення безперервності реформ, фінансової стабільності та адекватних людських ресурсів для цього. Участь громадськості та залучення зацікавлених сторін до процесу прийняття рішень з питань управління водними ресурсами залишається проблемою, але доступ до інформації про воду в цілому краще організований. Участь громадськості в управлінні водними ресурсами передбачена у національному законодавстві. Проте правила, що встановлюють практичні процедури для участі громадськості, значною мірою відсутні. Охорона водних екосистем і захист якості води є слабкими. Для захисту екосистем річок необхідно забезпечити мінімальний екологічний потік. У напівзасушливих районах спостереження за мінімальним потоком залишається складним. Системи моніторингу якості води недостатньо фінансуються і необхідно запровадити нові галузі, такі, як екосистемний та біологічний моніторинг. Економічні інструменти (включаючи збори за видобуток, збори за забруднення та тарифи на послуги водопостачання) можуть стимулювати ефективне використання води та допомагати виділяти воду там, де вона створює найбільшу цінність для громади, що сприяє (зеленому) зростанню. Таким чином, вони можуть знизити потребу у збільшенні пропозиції та інвестувати в нову інфраструктуру. Вони також можуть генерувати доходи для постачальників послуг. Хоча такі інструменти, як правило, згадуються в національному законодавстві країн, вони будуть здійснюватися лише за умови належного проектування та ефективного впровадження. Це вимагає посилення спроможності здійснювати моніторинг використання води та дотримання водної політики регулювання. Питання доступності є серйозною проблемою у всіх країнах. Їх краще вирішувати через цільові соціальні заходи, ніж через дешеву воду для всіх.
Краще зрозуміти і застосовувати принципи інтегрованого управління водними ресурсами поступово, а також розширити горизонтальну співпрацю шляхом регулярних обговорень між учасниками для розробки та вдосконалення національної водної політики, а також транскордонного водного співробітництва.
В статті здійснюється аналіз механізмів державного управління формування зовнішньої політики держави на основі синтезу сучасних досліджень та системного підходу.
Досліджується, що розвиток зовнішніх функцій держави супроводжується динамічною зміною, тобто відбувається еволюційний розвиток структури зовнішніх функцій, еволюція зовнішньополітичного механізму.
Описується поділ органів зовнішніх зносин на дві групи: внутрішньодержавні (центральні) та закордонні. а повсякденну оперативну діяльність, пов'язану із зовнішніми зносинами держави, в першу чергу, здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади, який курує сферу міжнародних відносин – Міністерство закордонних справ України.
Вказується, що успішна реалізація Україною своїх зовнішньополітичних можливостей залежить, в першу чергу, від комплексу конституційно-правових, організаційних та дипломатичних заходів що здійснюються суб'єктами державного управління у сфері зовнішньополітичній діяльності України, які об'єднуються у політико-дипломатичний механізм у сучасній зовнішньополітичній діяльності України.
Проте, якими б не були механізми формування зовнішньої політики, різко змінити зовнішньополітичний курс держави рішеннями певних осіб чи органів практично неможливо – цьому буде перешкоджати самі ці механізми (які). Це буде відбуватися з різних причин, але нам цікаво дослідити це з точки зору поєднання системного підходу і такого поняття як «лійка причинності».
Проаналізовано, що проблеми зовнішньої політики держави мають складний, комплексний характер, і це вимагає більш скоординованої і єдиної співпраці окремих організаційних структур, які і являють собою механізми зовнішньої політики держави, які будуть нести за вирішення зовнішніх проблем всю повноту відповідальності. Місце та роль уряду в механізмі здійснення зовнішньої політики залежить насамперед від форми правління в державі й політичної системи суспільства.
Узагальнено, що використання нових підходів до аналізу процесів формування зовнішньополітичного курсу країни на основі системного підходу та методів, що застосовуються у суспільних науках, дає можливість поглянути на ці процеси з нового боку і отримати нове бачення механізмів державного управління, що використовуються у цих процесах.
Проаналізовано сутність механізмів стратегічного управління державними акціонерними товариствами в сучасній ринковій економіці. Для цього досліджено основні підходи до дефініцій "стратегічне управління", "ме- ханізм управління", а також узагальнено погляди вітчизняних та зарубіжних дослідників стосовно функцій стратегічного управління.
З урахуванням того факту, що в державних акціонерних товариствах суб'єктом управління виступають уповноважені органи державної влади, які здійснюють довгостроковий вплив на зазначені компанії, доведено, що під комплексним механізмом стратегічного управління державними акціонер- ними товариствами доцільно розуміти систему практичного впливу органів державної влади на розвиток акціонерних товариств державного сектору еко- номіки з метою узгодження та досягнення довгострокових цілей основних стейкхолдерів товариства, зокрема держави-акціонера. Визначено, що ме- ханізми стратегічного управління державними акціонерними товариствами можуть бути класифіковані за різними ознаками, однак їх важливим різновидом у сьогоденних ринкових умовах виступають механізми стратегічного управління за функціональною ознакою. Такими основними механізмами є: стратегічне планування, організація, мотивація, контроль. Надано характе- ристики зазначених механізмів.
Підкреслено, що стратегічне управління в державних акціонерних товари- ствах має багаторівневий ієрархічний характер, що надає особливої важливо- сті здатності механізму корпоративного менеджменту забезпечувати реаліза- цію прав держави як власника відповідних господарських товариств. З огляду на потреби створення умов довгострокової конкурентоспроможності держав- них акціонерних товариств уточнено особливості формування стратегії роз- витку цих компаній, посилення ролі наглядових рад та формування інституту незалежних директорів, запровадження механізмів стратегічного аудиту.
У статті за результатами дослідження визначено сучасну парадигму розвитку механізмів самовпорядкування в системі державного управління України, що наведена відповідною матрицею, стовбцями якої є вид та зміст представлення базових знань щодо розвитку механізмів самовпорядкування у системі державного управління, а строками-рівнями – конкретизація певного виду та змісту цих знань. Виділено вісім таких рівнів: сутність самовпорядкування; сутність розвитку механізмів самовпорядкування; види самовпорядкування; базові підходи до самовпорядкування; механізми самовпорядкування; принципи самовпорядкування; критерії самовпорядкування; пріоритетні напрями модернізації.
Underpinning promotion is the use of legally enshrined opportunities for additional material and moral benefi ts. The legislation of Ukraine provides a wide range of methods of infl uence relating to the promotion of methods that can be classifi ed according to different reasons. Essential to improve the current legislation is the degree of differentiation reward orientation. ; В основе процесса поощрения лежит применение законодательно закрепленных возможностей получения дополнительных материальных и моральных благ. Законодательство Украины предусматривает широкий кругметодов воздействия, относящихся кметодампоощрения, которыеможно классифицировать по разнымоснованиям. Существенное значение для совершенствования действующего законодательства имеет разграничение поощрений по степени направленности.
