Suchergebnisse

У статті розглянуто національні особливості організації мистецької освіти на рівні МСКО 1 в країнах Європейського Союзу. Проаналізовано ключові політичні події та ініціативи початку ХХІ століття у галузі освіти і культури з боку ЄС. Окрема увага звертається на цілі мистецької освіти, її зміст, статус, моделі навчання. Схарактеризовано підходи до оцінювання навчальних досягнень молодших школярів у даній сфері, проблеми професійної підготовки і підтримки вчителів початкової школи. Визначено загальні тенденції розвитку мистецької освіти у початковій школі Євросоюзу.В статье рассмотрены национальные особенности организации художественного образования на уровне МСКО 1 в странах Европейского Союза. Проанализированы ключевые политические события и инициативы начала XXI века в области образования и культуры со стороны ЕС. Отдельное внимание уделяется целям художественного образования, его содержанию, статусу, моделям обучения. Охарактеризованы подходы к оцениванию учебных достижений младших школьников в данной сфере, проблемы профессиональной подготовки и поддержки учителей начальной школы. Определены общие тенденции развития художественного образования в начальной школе Евросоюза.The article describes the peculiarities of arts education organization at ISCED 1 in the European Union member-states. It analyzes the key policy developments and initiatives in the field of education and culture at the beginning of the XXI century on part of the EU. Special attention is given to the objectives of arts education, its content, status, and models.The role of liberal education, arts in particular, in forming the competencies of young people for life in the twenty-first century has been widely recognized at the European level. The main objectives of arts education declared in national curricular, such as the development of students' artistic skills and knowledge, critical assessment of cultural heritage, promotion of self-expression, understanding of personal identity and cultural diversity by encouraging creativity, are similar among all the countries of the European Union. However, the «art for life» goal is mentioned only in some programs.Arts education in primary school fulfils its functions by enlarging knowledge and skills in the classroom through arts disciplines, mastering the technique and method of implementation of creative ideas that enrich younger students' possibilities for artistic expression and sensuality, meeting art works of different cultures and eras, practising creativity that allows children to realize their cultural and artistic projects. Contents of arts education in most EU countries include visual arts and music programs with crafts, dance, drama, architecture, and media arts being less popular at primary stage.In about half of the EU states minimal time for studying arts subjects is ranging from 50 to 100 hours per year at ISCED 1. Criteria for evaluating students' achievements in arts education are usually determined by teachers at the school level. They are based on the curriculum objectives or educational authorities' instructions. Primary school most commonly practises verbal comments.Today at primary school in the EU countries the following trends in arts education are observed: arts education is a compulsory component of basic education programs; fine arts and music are dominating other aesthetic disciplines (e.g., drama and dance) in programs for primary school; two models of arts education are being realized at ISCED 1 – combining arts disciplines as a distinct area within the curriculum or teaching them as separate subjects without any conceptual link between them; integration of arts education into the content of other disciplines (history, literature, languages, physical education, etc.); the content of school arts education is being enriched by the study of the media, including cinema, photography and digital arts, and encourages students and teachers to use ICT in the creative process; as a result of modern demographic changes the intercultural aspect is becoming one of the basic principles of teaching arts subjects; arts education is being practically oriented; the potential of arts education is used to create a situation of success in teaching underachieving students; schools are encouraged to organize extra-curricular arts activities and collaborate with professional artists and cultural institutions; local cultural features are more often considered. The above-mentioned processes impose new demands on teachers and schools, and need guidance and support at the political level.

Прискорений розвиток сучасного суспільства та його безліч проблем впливають і на сприйняття інформації, надлишок якої розпорошує увагу читача, усуваючи з культурного обрію фахову, спрямовану на виявлення однієї з важливих складових будь-якого суспільства — спеціальну освіту, за параметрами розвитку якої завжди можна скласти уяву про духовний рівень країни на кожному історичному етапі його розвитку, виявити важливі чинники, пов'язані з системою її організації, носіями, студентським складом тощо, а також звернути увагу на загальний стан вищої школи, оскільки саме в освіті відбиваються усі виміри суспільного життя країни. У цьому зв'язку слід звернути увагу на монографічно-довідкове видання «Вища культурологічна освіта в Україні: регіональний дискурс (крізь призму діяльності кафедри івент-індустрій, культурології та музеєзнавства Рівненського державного гуманітарного університету)» (Рівне, 2021), підготовлене доктором культурології, професором кафедри івент-індустрій, культурології та музеєзнавства Рівненського державного гуманітарного університету С. Виткаловим. Провідною метою видання є виявлення сутності та ролі професійної освіти у становленні молодого покоління, що надавалася й продовжує надаватися на кафедрі івент-індустрій, культурології та музеєзнавства РДГУ.

It argues that the development of modern Ukrainian society must be due compliance with the principles of openness in socially significant spheres. It is proved that through education reform can achieve significant social change. The principles and requirements of open education on international practice and taking into account the modern legislation in this area.

Trends in the development of higher education in Ukraine have changed significantly in modern conditions in connection with the pandemic of coronavirus infection and the resulting restrictions on the work of higher education institutions. The article analyzes the current state of application of e-education in Ukraine. The legislative base of Ukraine which serves as a prerequisite for the development of e-education, its features of implementation in the educational process, outlines the main advantages, problems and further prospects for the development of distance learning in the context of globalization in the world. The article states that the main principle of e-education is the establishment of interactive communication, which should be carried out between the student and the teacher. At the same time, there is no need to ensure their direct participation. It is noted that distance learning, which is part of e-learning, in Ukraine can be attributed to didactic categories that do not have a clear definition on the one hand, and the lack of a full legal framework to regulate the process of e-learning is not yet fully formed. This is primarily due to the lack of a unified concept of this system due to the fact that distance education has not been widely used. Researchers are comprehensively addressing digital education, but the scientists' views on distance learning are currently polarized. Some researchers consider it a universal form of education that can replace traditional methods, while others perceive it only as an aid to the transmission of educational information to students. But many scholars agree that e-learning is a form of learning that involves the use of computer and telecommunications technology to interact with school teachers throughout their education. In addition, scientists note that this system also allows you to conduct independent work on obtaining materials using the World Wide Web and the fact that e-learning saves a lot of time for all subjects of the educational process. And thanks to e-education, students get access to non-traditional sources of information. It significantly increases the efficiency of independent work, forms creative abilities, as well as promotes the search and consolidation of professional skills. On the part of teachers, distance learning helps in the application of conceptual modeling of phenomena and processes. ; Тенденції розвитку вищої освіти України значною мірою змінилися в сучасних умовах у зв'язку з пандемією коронавірусної інфекції та введенними з цієї причини обмеженнями у роботі ЗВО. У статті розглянуті основні проблеми реалізації електронної освіти та її переваги в освітньому процесі у порівнянні з традиційними методами. Проведений аналіз як світового досвіду, так і сьогоднішнього положення електронної освіти України. Досліджені певні перспективи подальшого впровадження дистанційної форми навчання та визначені пріоритети розвитку електронної освіти у найближчі роки.

Trends in the development of higher education in Ukraine have changed significantly in modern conditions in connection with the pandemic of coronavirus infection and the resulting restrictions on the work of higher education institutions. The article analyzes the current state of application of e-education in Ukraine. The legislative base of Ukraine which serves as a prerequisite for the development of e-education, its features of implementation in the educational process, outlines the main advantages, problems and further prospects for the development of distance learning in the context of globalization in the world. The article states that the main principle of e-education is the establishment of interactive communication, which should be carried out between the student and the teacher. At the same time, there is no need to ensure their direct participation. It is noted that distance learning, which is part of e-learning, in Ukraine can be attributed to didactic categories that do not have a clear definition on the one hand, and the lack of a full legal framework to regulate the process of e-learning is not yet fully formed. This is primarily due to the lack of a unified concept of this system due to the fact that distance education has not been widely used. Researchers are comprehensively addressing digital education, but the scientists' views on distance learning are currently polarized. Some researchers consider it a universal form of education that can replace traditional methods, while others perceive it only as an aid to the transmission of educational information to students. But many scholars agree that e-learning is a form of learning that involves the use of computer and telecommunications technology to interact with school teachers throughout their education. In addition, scientists note that this system also allows you to conduct independent work on obtaining materials using the World Wide Web and the fact that e-learning saves a lot of time for all subjects of the educational process. And thanks to e-education, students get access to non-traditional sources of information. It significantly increases the efficiency of independent work, forms creative abilities, as well as promotes the search and consolidation of professional skills. On the part of teachers, distance learning helps in the application of conceptual modeling of phenomena and processes. ; Тенденції розвитку вищої освіти України значною мірою змінилися в сучасних умовах у зв'язку з пандемією коронавірусної інфекції та введенними з цієї причини обмеженнями у роботі ЗВО. У статті розглянуті основні проблеми реалізації електронної освіти та її переваги в освітньому процесі у порівнянні з традиційними методами. Проведений аналіз як світового досвіду, так і сьогоднішнього положення електронної освіти України. Досліджені певні перспективи подальшого впровадження дистанційної форми навчання та визначені пріоритети розвитку електронної освіти у найближчі роки.

The article is dedicated to methodological aspects of problems research of political and civil education. The author notices the uncertainty in the scientific literature of concept «political education» and «civil education» and suggested his own explanations of the indicated concepts and ways indoctrination. ; Досліджено методологічні аспекти розуміння політичної та громадянської освіти в системі МНС, Автор звертає увагу на невизначеність та не співмірність понять «політична освіта» та «громадянська освіта», пропонує їх власні тлумачення та шляхи індоктринації.

Мета статті полягає у науково-теоретичному обґрунтуванні значення вебпорталу «Дія. Цифрова освіта» в публічному управлінні цифровою трансф ормацією та наданні пропозицій щодо удосконалення досліджуваного об'єкта. Щоб цифрові технології були затребуваними як у повсякденному житті, так і під час здійснення публічного управління, рядові громадяни й публічні службовці повинні мати відповідний рівень цифрових знань та практичний досвід їх застосування. Саме тому науково-теоретичне обґрунтування значення вебпорталу «Дія. Цифрова освіта» в публічному управлінні цифровою трансформацією та надання пропозицій щодо удосконалення досліджуваного об'єкта є надзвичайно актуальними. Загальнонаукові методи (дедукції та індукції, кількісні, якісні тощо) використано під час проведення науково-теоретичного аналізу значення вебпорталу «Дія. Цифрова освіта» в публічному управлінні цифровою трансформацією. Спеціальні наукові методи (аналізу вебдокументів, контент-аналізу, аналізу статистичних даних та звітів тощо) використано під час оцінювання контенту зазначеного вебпорталу, а також статистичних даних та звітів в контексті досліджуваної теми. Проаналізовано теоретико-практичні засади публічного управління цифровою трансформацією. Визначено завдання спеціальних органів державного управління у сфері розвитку цифрових навичок та цифрових прав. Зазначено сутнісні особливості цифрової грамотності громадян та цифрової компетентності публічних службовців. Враховуючи переваги використання цього вебпорталу для організації навчання, проаналізовано його значення в публічному управлінні цифровою трансформацією. Окреслено різноманітність цифрових ресурсів вебпорталу «Дія. Цифрова освіта» та інноваційність представлення навчальних матеріалів. Зроблено висновок, що цей вебпортал є інструментом публічного управління цифровою трансформацією. У висновках надано пропозиції щодо удосконалення функціоналу вебпорталу. Одним із напрямів подальших досліджень визначено здійснення аналізу впливу сукупності сучасних технологій у публічному управлінні на якість освітніх послуг.

On the basis of special archival-analytical materials, the article makes an attempt to reveal the historical aspects of development and provision of education in Austria. The main milestones of its content changes, determined by social, political and ideological transformations occurred at different periods, are described.Prominent political and public figures, reformers in the field of pedagogy, whose ideas served as the basis for the history of education in Austria, are accentuated particularly. The work of the Habsburgs aimed at educational development and transforming Vienna to the centre of the Austrian empire is unveiled; the reign of Maria Theresa and her son Joseph II was the age of proliferation of the Enlightenment ideas, a perfect example of their studies and propaganda in Europe. A separate page in development of education in Austria is the period of the Austro-Hungarian Empire collapse, education management by the Social-Democrats and their reformist innovations. Not only teachers were the most demanded at that period but also psychologists, psychoanalysts. Their reforming ideas led to the historic school reform, to establishment of nursing homes and orphanages for socially unprotected children and adolescents, children with deviant and asocial behaviour. The educational system received special development in the 20th century, where emphasis was laid on qualitative improving of education; cooperation of humanitarian grammar schools with social institutions; study of language courses by choice; improvement of humanitarian grammar school teachers' skills and their working conditions. Today, Austria's educational policy includes the following areas: quality education throughout life; implementation of the competency approach; cooperation with local and religious communities; introduction of bilingual education due to the migration processes; advancement of gender equality among immigrant children; creation of a favourable environment for multicultural development and education for children and young people of various ethnic minorities with different confessional ideological beliefs. ; На основі спеціальних архівно-аналітичних матеріалів зроблено спробу розкрити історичні аспекти розвитку і становлення освіти в Австрії. Визначено основні віхи реформування змістового наповнення, зумовлених суспільними, політичними та ідеологічними трансформаціями, які мали місце в той чи інший період становлення та розвитку освіти. Особливий акцент зроблено на розкритті відомих політичних і громадських діячів, учених-реформаторів у галузі педагогіки, чиї ідеї слугували підґрунтям історії освіти Австрії. Розкрито діяльність Габсбургів у розвитку освіти – зробити Відень центром австрійської імперії; правління Марії Терезії та її сина Йозеф ІІ – що стало початком ідей Просвітництва, досконалим зразком для його вивчення і пропагування в Європі. Окремою сторінкою у розвитку освіти Австрії є період розпаду Австро-Угорської імперії, управління освітою соціал-демократами, та їх реформаторськими нововведеннями. Найбільш затребуваними серед них були не тільки педагоги, а й психологи, психоаналітики. Їх реформаторські ідеї знайшли впровадження у створенні шкільної реформи, яка стала історичною; дитячих будинків та приютів для дітей та підлітків, які були соціально незахищеними; діти з девіантною та асоціальною поведінкою. Особливий розвиток освітня галузь отримала в 20 ст., де зроблено акцент на підвищення якості навчання; налагодження співробітництва гуманітарних гімназій із соціальними інституціями; вивчення мовних дисциплін за вибором; підвищення кваліфікації педагогічних працівників у гуманітарних гімназіях та покращення умов їх праці. Освітніми напрямами політики Австрії нині є: якісна освіта впродовж життя; реалізації компетентнісного підходу; співпраця з місцевими громадами і релігійними спільнотами; упровадження білінгвального навчання, зумовленого міграційними процесами; виховання гендерної рівності серед дітей іммігрантів; створення сприятливого середовища для полікультурного розвитку та навчання дітям та молоді різних етнічних меншин із неоднаковими конфесійними світоглядними переконаннями.

У статті досліджено тенденції впливу пандемії COVID-19 на систему освіти. Виявлено подібності та відмінності у виборі керівниками закладів освіти засобів і методів навчання, що забезпечують роботу освітніх установ в різних країнах. Показано, як цифрові технології та дистанційне навчання допомагають учням продовжувати навчання навіть в умовах серйозних соціальних потрясінь. У той же час підкреслюється неоднозначність дистанційної освіти як вектору розвитку освіти: нові технології не тільки не сприяють вирішенню «застарілих» проблем галузі, а й провокують появу нових викликів в цій сфері.
Авторами показано що практично всі із перерахованих в статті технологій сьогодні застосовуються для переведення очного навчання в онлайн-середовище або в дистанційні освітні формати. Таким чином вони можуть бути поділені на дві основні групи: платформні і неплатформні рішення.
Зокрема зроблено умовний поділ на групи. До одної було віднесено платформу Moodle. Вона в навчальному середовищі дає можливість віддалено отримувати необхідний навчальний матеріал у будь-який час, вона стала невіддільною частиною навчання у закладах вищої освіти. До іншої групи авторами віднесено наступні технології, що працюють як самостійно, так і у взаємодії з іншими функціональними рішеннями це такі як: передача освітнього контенту по каналах ЗМІ; проведення занять за допомогою соціальних мереж, месенджерів та електронної пошти; тиражування «твердих» (паперових) копій навчальних матеріалів та інші.
В результаті проведеного дослідження зроблено висновки що малий досвід цифровізації світу засвідчив, як швидко можуть послаблюватися зв'язки між людьми різних поколінь, змінюватися зміст і способи організації звичних видів діяльності, які формують соціальні інститути. Наголошено, що розвиток будь-якого суспільства багато в чому здійснюється за рахунок вдосконалення його соціальних інститутів. Зміни, привнесені пандемією в життя і міжнародного співтовариства в цілому і кожної конкретної людини окремо, задають необхідність змін ключових суспільних інститутів. Доведено, що і в сфері освіти в найближчому часі буде потрібно переглянути не тільки форми і принципи його організації, але й самі основи цієї системи.

Актуальність. Пандемією коронавірусу COVID-19 зумовила перехід вищої освіти України на дистанційну форму навчання. Вимушений карантин на території України, та зокрема у сфері вищої освіти став не тільки викликом, а й певним досвідом як для викладачів, так і для студентів. ЗВО не маючи діючих механізмів проведення дистанційних занять та відповідних платформ, де можлива взаємодія викладача та студента. Дистанційне навчання являє собою впровадження у навчальний процес сучасних засобів комунікацій (наприклад, Google Сlassroom, Moodle, Zoom, вайбер, телеграм, інстаграм та інше). Мета – виявити виклики та загрози, з якими зіткнулася вища освіта України під час пандемії. За результатами SWOT-аналізу показати слабкі та сильні сторони, можливості та загрози технології дистанційної освіти. Результати. За результатами SWOT-аналізу показати слабкі та сильні сторони, можливості та загрози технології дистанційної освіти. Було використано вторинний аналіз емпіричних даних. Завдяки проаналізованому дослідженню ми виявили сильні та слабкі сторони, можливості та загрози технологій дистанційної форми навчання через SWOT-аналіз. Використання дистанційних технологій в процесі навчання має наступні плюси: навчання у вільний час, відсутність географічних кордонів, економічна ефективність та інше. Серед мінусів, можна зазначити наступне: відсутність живого спілкування між студентом та викладачем, відсутність мотивації, погане технічне обладнання ЗВО та інше. Висновки. Пандемія коронавірусу COVID-19 зумовила не тільки загрози вищій освіті України, а й дала нові виклики для росту: 1) для студентів – навчання самодисципліни та самоосвіти; 2) для викладачів – оволодіти новітніми технологіями та методами викладання дисциплін; 3) для державних інституцій – визначення чіткої стратегії впровадження та розвитку дистанційної освіти. Водночас проблеми щодо залучення в українські ЗВО електронних освітніх ресурсів як засобів дистанційного навчання залишаються, і вимагають більш глибокого дослідження.

Актуальність – потреба в реформуванні фінансового забезпечення медичних витрат назріла вже дуже багато років тому, адже фінансування охорони здоров'я українців не досягало жодного разу рекомендованих Всесвітньою організацією охорони здо­ров'я мінімальних 6% ВВП. Нeзважаючи на це, у українських урядовців не вистачало політичної волі для проведення медичної реформи, яка є неможливою без внесення змін в механізм фінансування медичних послуг та підвищення їх якості.Мета – визначення перспектив реформування медицини та запровадження обов'язкового медичного страхування. - Методи – для досягнення мети дослідження на різних етапах було використано методи: порівняння й теоретичного узагальнення, аналіз та синтез, індукція і дедукція, історичний та логічний.Результати – з багатьох моделей фінансування медичних витрат обрано медичне страхування, яке не потребуватиме введення нових податків та гарантуватиме медичну допомогу, яку зможуть отримати всі громадяни.Перспективи – світовий досвід у сфері медичного страхування свідчить про високу ефективність різних моделей та систем обов'язкового медичного страхування. Медична реформа в Україні має надати можливість для створення такої моделі фінансування медичних витрат, яка захищатиме громадян України у разі хвороби, подолає корупцією при розподілі фінансових ресурсів та під час надання медичних послуг.Ключові слова: медична реформа, фінансування, медичне страхування, обов'язкове медичне страхування (ОМС) ; Relevance – the need for reforming the financial provision of medical expenses has matured many years ago, because Ukraine's health financing has not reached the minimum recommended by the World Health Organization minimum 6% of GDP. Despite this, Ukrainian officials lacked the political will to conduct medical reform, which is impossible without making changes to the mechanism for financing medical services and improving their quality.The goal is to identify the prospects for reforming medicine and introduce mandatory health insurance. Methods – to achieve the goal of the study at different stages, methods were used: comparison and theoretical generalization, analysis and synthesis, induction and deduction, historical and logical.Results – from many models of financing medical expenses, medical insurance has been selected, which will not require the introduction of new taxes and will be able to guarantee the medical care that all citizens can receive.Prospects – the world experience in the field of medical insurance testifies to the high efficiency of various models and systems of compulsory medical insurance. Medical reform in Ukraine should provide an opportunity to create a model for financing medical expenses that will protect citizens of Ukraine in case of illness, overcome corruption in the allocation of financial resources and in the provision of medical services.Keywords: medical reform, financing, medical insurance, compulsory medical insurance (CMI)

This article is devoted to the investigation of education, as part of a policy of "soft power" in the context of the world political process. It considered the leading ideas of foreign and domestic scientists regarding the determination of "soft power" and the possibility of its implementation in modern Ukraine.

The present paper describes the background of the policy development of multicultural education in the Visegrad countries (Poland, Hungary, Czech Republic and Slovak Republic). Since 1990s, due to the steady democratization processes of these societies, the social diversity has been reemerged again in this region, gaining special significance at the time of the EU joining and integration. It is stated that changes in society are undoubtedly linked with changes in education. The purpose of this article is to present a context in which the multicultural education has become a domain of the public policies in the V4 with special attention paid to the needs of contemporary societies which are becoming more and more diversified due to the arrival of economic migrants. The author strives to answer the question: should multicultural aspects remain only a theoretical approach to the education or should they be within the domain of the public social cohesion policy ; The present paper describes the background of the policy development of multicultural education in the Visegrad countries (Poland, Hungary, Czech Republic and Slovak Republic). Since 1990s, due to the steady democratization processes of these societies, the social diversity has been reemerged again in this region, gaining special significance at the time of the EU joining and integration. It is stated that changes in society are undoubtedly linked with changes in education. The purpose of this article is to present a context in which the multicultural education has become a domain of the public policies in the V4 with special attention paid to the needs of contemporary societies which are becoming more and more diversified due to the arrival of economic migrants. The author strives to answer the question: should multicultural aspects remain only a theoretical approach to the education or should they be within the domain of the public social cohesion policy

Стаття є першою частиною дослідження форм сучасного публічного філософського дискурсу. Метою є здійснення аналітичного огляду та класифікація форматів сучасного філософування поза межами університетів та академічного середовища. Актуальність теми зумовлена стрімким розвитком у другому десятилітті ХХІ століття нових форматів філософування, суб'єктами якого стають як представники академічної філософії, так і нефахова публіка. Дослідження здійснено на ґрунті фактографічного матеріалу, що досі не був представлений у повному обсязі в науковій періодиці чи медіа. Джерелами є матеріали експертних інтерв'ю з представниками академічної філософії, що залучені до публічного дискурсу, матеріали Першого всеукраїнського конкурсу філософських стартапів та власний досвід співпраці автора з вітчизняними майданчиками публічного філософування із залученням релевантних прикладів із сучасної світової практики та історії філософської думки. У результатах форми сучасного публічного філософського дискурсу класифіковано за суспільними запитами, що вони задовольняють, або за формами культури, з якими межують. Виокремлено такі формати публічної філософії, як література і медіа, усне мовлення й діалог, освіта і виховання, експертна думка і роз'яснення, повсякденна практика й набір інструментів, терапія, розвага та дозвілля. У цій першій частині статті детально розглянуто три із зазначених форм: філософія як література і медійний текст, як усне мовлення і діалог, як освіта і виховання. У висновках: 1) показано, що розглянуті форми публічного філософського дискурсу, попри удавану новизну, є модифікаціями класичних форм філософування, а отже, залученість у публічний дискурс є радше іманентною рисою філософії, ніж специфічною тенденцією сьогодення; водночас розвиток інформаційно-комунікаційних технологій і медіа не лише сприяє виникненню нових сучасних форматів філософування, а й зумовлює своєрідне відродження усних діалогічних форм філософії, що були посунуті з винайденням писемності, ба більше типографської справи; 2) підкреслено, що характерною ознакою сучасного публічного філософського дискурсу, яка відрізняє його від публічного філософування попередніх історичних епох, є те, що його суб'єктами нарівні з професійними філософами стає широкий загал пересічних громадян.

Civic education as humanitarian technology, its conceptual bases is investigated in the article. It is determined the real working models and philosophical substantiation of civic education under the conditions of risk, reanimationand frustration of the democratic development of society. Analyzing such «necessary utopias» of civic education as «civil society» and «open society», whichsupport the paradigm of human rights and modern mission of the state in asocial order, it is determined the real models of civic education used in theUkrainian education: etatistic, national-patriotic and democratic. It is shownthe peculiarities of implementation of civic education in the Higher EducationSchool. It is conducted the explication of Philosophy of civic education as aparadigm of multidimensional civicism under the conditions of educationalglobalization and establishment of the «university-enterprise», and also as asolution to the problem of personal authenticity based on cognitive nature ofpower. It is proved that determination of the civic education development iscaused by the public ideals and orientations of civil society to keep its «democratic health». Pierre Bourdieu's meta-methodology for modeling of the noncartesian pedagogy of civic education, which determines the actual directions ofeducational policy and recomprehension of the role of educational actors, isused in the final part of the article. ; У статті досліджується громадянська освіта якгуманітарна технологія, з'ясовуються її концептуальні засади, реально діючі моделі та можливі їїфілософські обґрунтування за умов ризику, реанімаціїі фрустрації демократії. Детермінація розвиткугромадянської освіти обумовлюється суспільнимиідеалами і установками громадянського суспільствана зцілення «демократичного здоров'я» суспільства.Аналізуючи «необхідні утопії» громадянськоїосвіти — «громадянське суспільство» і «відкритесуспільство», які підтримують парадигму правлюдини і зміну уявлень про сучасне призначення держави, автор встановлюєреальні моделі громадянської освіти, які практикуються в українській освіті —етатистську, національно-патріотичну і демократичну. На цих засадахрозглядаються особливості впровадження громадянської освіти у вищій школі іздійснюється експлікація філософії громадянської освіти в умовах глобалізаціїосвіти як «університету-підприємства». Автор доводить, що за цих умовгромадянська освіта повинна здійснюватися в парадигмі багатовимірноїгромадянськості, а її філософія постає як вирішення проблеми автентичностілюдини і врахування когнітивної природи влади. У заключній частині статтіавтор на засадах метаметодології П. Бурд'є моделює некартезіанськупедагогіку громадянської освіти, що визначає актуальні напрями освітньоїполітики на основі переусвідомлення основних меж і ролей «акторів» освіти.