Suchergebnisse

Ефективність функціонування судової влади в Європейському Союзі залежить від багатьох факторів, серед яких формування суддівського корпусу, а саме призначення суддів і Генеральних адвокатів у Суді справедливості та Загальному суді. У статті досліджено процедури формування суддівського корпусу в ЄС та процедурні нововведення, що з'явилися у зв'язку з Лісабонською реформою. До реформи судді та Генеральні адвокати призначалися спільною згодою урядів держав-членів і цей процес носив закритий характер, оскільки висунення кандидатів належить до внутрішньої компетенції держав. Після ж Лісабонських змін призначення відбувається лише після консультації зі спеціальною колегією, яка дає висновок про придатність кандидатів. Незважаючи на те, що висновки колегії носять рекомендаційний характер, держави-члени беруть їх до уваги та у разі негативного висновку щодо кандидата знімають його з балотування. Окремо розглядаються критерії оцінки кандидатів, з яких колегія виділяє шість основних: здатність кандидата до правового аналізу, професійний досвід, можливість виконувати обов'язки судді, мовні здібності, здатність працювати у команді у міжнародному середовищі, в якому представлені декілька правових систем, та чи не викликають сумнівів незалежність, неупередженість, справедливість і чесність особи. Новий етап консультацій із колегією щодо добору суддів, що з'явився внаслідок Лісабонської реформи, сформував тенденцію до демократизації цього процесу та наближення його до загальноєвропейських стандартів. Це дало змогу авторці стверджувати, що процес формування суддівського корпусу в ЄС став більш прозорим і справедливим, що слугує однією з інституційних гарантій належного правового захисту у Євросоюзі. ; Эффективность функционирования судебной власти в Европейском Союзе зависит от многих факторов, среди которых способ формирования судейского корпуса, а именно назначение судей и Генеральных адвокатов Суда справедливости и Общего суда. В статье исследуются процедуры формирования судейского корпуса в ЕС и процедурные новшества, появившиеся после Лиссабонской реформы. До реформы судьи и Генеральные адвокаты назначались по общему согласию правительств государств-членов и этот процесс носил закрытый характер, поскольку выдвижение кандидатов относится к внутренней компетенции государств-членов. После же Лиссабонских изменений назначение происходит только после консультации со специальной коллегией, которая делает вывод о пригодности кандидатов. Несмотря на то, что выводы коллегии носят рекомендательный характер, государства-члены следуют им и в случае отрицательного заключения кандидата снимают с баллотирования. Отдельно рассматриваются критерии оценки кандидатов, из которых коллегия выделяет шесть основных: способность кандидата к правовому анализу, профессиональный опыт, возможность выполнять обязанности судьи, языковые способности, способность работать в команде в международной среде, в которой представлены несколько правовых систем, и не вызывают ли сомнений независимость, беспристрастность, справедливость и честность кандидата. Новый этап консультаций с коллегией по отбору судей, появившийся в результате Лиссабонской реформы, сформировал тенденцию к демократизации этого процесса и приближению его к общеевропейским стандартам. Это позволило автору утверждать, что процесс формирования судейского корпуса в ЕС стал более прозрачным и справедливым, что служит одной из институциональных гарантий надлежащей правовой защиты в Евросоюзе. ; The effectiveness of the functioning of the judiciary in the European Union depends on many factors, among which the way of formation of judicial office, namely the appointment of judges and Advocates General of the Court of Justice and of the General Court, should be highlighted. In this regard, the article explores the procedures of formation of the judicial office in the EU and the procedural innovations that have emerged after theLisbonreform. Prior to the reform, judges and Advocates General were appointed by common agreement of the governments of the Member States and this process was of a closed nature, since the nomination of candidates belongs to the internal competence of the Member States. After theLisbonchanges, the appointment takes place only after consultation with a special panel that makes a conclusion on the suitability of the candidates. Despite the fact that the conclusions of the panels are of a recommendatory character, the Member States follow them and, in the case of a negative opinion, remove the candidate from the ballot. Separately, the criteria for evaluating candidates are considered, of which the panel distinguishes six main ones: the candidate's ability to legal analysis, professional experience, the ability to perform the duties of a judge, language abilities, the ability to work in a team in an international environment in which several legal systems are represented and concerning impartiality, fairness and honesty of the candidate. A new stage of consultation with the judicial selection panel has shaped the trend towards democratization of this process and bringing it closer to pan-European standards. This allowed the author to state that the process of forming the judicial office in the EU has become more transparent and fair, which serves as one of the institutional guarantees for proper legal protection in theUnion.

The creation of a prospective model of the Armed Forces of Ukraine requires a comprehensive, justified approach to the improvement of both the troop control system and the defense resource management system, the outlines of which are determined by the principles of combining operational and administrative management. At the same time, factors such as dynamic changes in military affairs, the growth in the volume and diversity of tasks, the acquisition of the decisive importance of the time factor in the management of troops, the continuous improvement of the system for managing defense resources and the rapid development of new information technologies require new approaches to building a single automated control system Armed Forces of Ukraine (SACS of the Armed Forces of Ukraine).The article is devoted to the problem of building the architecture of the information system for managing defense resources, the creation of which is one of the priority tasks of the defense reform. Decentralized architecture and fragmentation of existing information systems in the field of defense resources management does not allow to get a complete picture for making managerial decisions. Using an architecture based on a service-oriented model will allow integrating management processes into a single information system. In order to determine the necessary changes in architecture, a set-theoretic presentation of the processes of managing defense resources was proposed and their decomposition was performed in the form of functional models "As is" and "How it should be."The basis of the "How should be" model is the use of an integration platform that provides aggregation of information to obtain a complete picture of the management of defense resources.Under the management of defense resources, we understand the specific form of the administrative and economic activities of the Armed Forces of Ukraine, namely support for the processes of defense and mobilization planning, material and technical, medical and other types of support, financial and economic management, personnel, organizational structure, property, procurement, and other types of administrative activities. This component was named DRMIS – "Defense Resources Management Information System", ‑ information system for managing defense resources. ; Создание перспективной модели Вооруженных Сил Украины требует всестороннего обоснованного подхода к совершенствованию, как системы управления войсками, так и системы управления оборонными ресурсами, очертания которой определяются принципами сочетания оперативного и административного управления. Вместе с тем, такие факторы, как динамические изменения в военном деле, рост объемов и разноплановости задач, приобретение решающего значения фактора времени в управлении войсками, постоянное совершенствование системы управления оборонными ресурсами и стремительное развитие новейших информационных технологий требуют новых подходов к построению единой автоматизированной системы управления Вооружённых Сил Украины (ЕАСУ ВС Украины).Статья посвящена проблеме построения архитектуры информационной системы управления оборонными ресурсами, создание которой сегодня является одной из приоритетных задач оборонной реформы. Децентрализованная архитектура и разрозненность существующих информационных систем в области управления оборонными ресурсами не позволяет получить целостную картину для принятия управленческих решений. Использование архитектуры на основе сервисно-ориентированной модели позволит интегрировать процессы управления в единую информационную систему. С целью определения необходимых изменений в архитектуре предложено теоретико-множественное представление процессов управления оборонными ресурсами и проведена их декомпозиция в виде функциональных моделей "Как есть" и "Как должно быть".Основой модели "Как должно быть" является использование интеграционной платформы, обеспечивающей агрегацию информации для получения целостной картины по управлению оборонными ресурсами.Под управлением оборонными ресурсами понимают специфическую форму административно-хозяйственной деятельности ВС Украины, а именно поддержку процессов оборонного и мобилизационного планирования, материально-технического, медицинского и других видов обеспечения, управления финансово-экономической деятельностью, личным составом, организационной структурой, имуществом, закупками, и другими видами административной деятельности. Эта компонента получила название DRMIS – "Defense Resources Management Information System", что в переводе означает – "информационная система управления оборонными ресурсами". ; Стаття присвячена проблемі побудови архітектури інформаційної системи управління оборонними ресурсами, створення якої на сьогодні є одним із пріоритетних завдань оборонної реформи. Децентралізована архітектура та розрізненість існуючих інформаційних систем у галузі управління оборонними ресурсами не дає змоги отримати цілісну картину для прийняття управлінських рішень. Використання архітектури на основі сервісно-орієнтованої моделі дасть змогу інтегрувати процеси управління у єдину інформаційну систему. З метою визначення необхідних змін в архітектурі запропоновано теоретико-множинне представлення процесів управління оборонними ресурсами та проведено їх декомпозицію у вигляді функціональних моделей "Як є" і "Як має бути".

In the course of more than two decades, the mechanism of market management introduced into the economy by the executive power does not work. It is proved that the reason is not in theeconomy but in our knowledge of the economy and the mechanisms used to manage it. When drawingup a forecast plan for the next fiscal year, fundamentally new program-targeted approaches are neededfor its realization on the basis of the knowledge economy. The analysis shows that in the process ofmarket transformation of the Ukrainian economy, the executive branch restricted the participation of theconstitutionally independent Supreme Audit Institution of Ukraine in carrying out an audit of the effectiveness of the funds' use. Such control is the most important and integral function of the managementof state budget resources. Given the diversity of problems of economic growth, we can come to theconclusion that they are separate parts of a single interconnected system. Therefore, it is the systemapproach that is necessary first of all for a proper understanding of the growth of the economy, and, mostimportantly, for finding ways to solve them. From what has been said, the directions of the methods ofthe economic growth are obvious: scientific and technical directions (ensuring scientific and technological progress) and socio-political ones (creation of such social and political conditions that make it possible to solve these problems in practice). There was an objective need to consider the interaction between society and the system of government (legislative, executive and judicial one), allocating specialcontrol bodies, in which control is a primarily function. It is about controlling power. This topic is specialand requires careful study and argumentation, as there is a system of bodies of higher power that are notincluded in any branch of government. We obtained the results of research in the following areas: 1) itis proved that public administration and control are not antagonists in relation to market regulators ofthe economy; 2) economic decline is the result of state self-drowning from conducting a strategic initiative industrial policy; 3) management of the Ukrainian economy on the part of "organized crime" continues to threaten the existence of the state itself; 4) today's consumer choice is not achieved due to thediversity of domestic production, but solely at the expense of imports; 5) absolute priority of macroeconomic indicators is characteristic, as in Soviet times; 6) the problem of creating conditions for a largescale development does not arise from the lack of money, but from the inability to manage money; 7)increase of wages depends on the main problem: productivity and quality of labor and it is directlyproportional to the technical level of production; 8) ineffective state management of public finances isthe main problem of Ukraine; 9) the absence of the institutionalization of state financial control andapproval of the structure of their powers in the state; 10) non-recognition of the Accounting Chamberby the Supreme Body of State Financial Control of Ukraine is an inappropriate criterion for a democraticsociety; 11) vision of the picture of the future development of the state requires strategic managementof the economic development posing the task of creating a control branch of government. At present,the development of the country's economy inevitably necessitates an increase in the efficiency of thepublic administration system. The wide-ranging reforms of public administration started in Ukraine,including in the area of increasing the efficiency of using budget funds, require the implementation ofan adequate modernization of the system of state external financial control. ; У статті дано аналіз і оцінка економічної ситуації в Україні, розглянуті причини кризового падіння економіки, а також основні чинники, обмежування і можливий потенціал цього зростання на коротко-, середньо- та довгострокову перспективу. Обґрунтована і підкреслена ключова роль зростання споживчого попиту в підтримці стійкого зростання економіки в короткостроковій перспективі і зростання інвестицій в основний капітал, передусім публічних компаній з державною участю. Доведено, що в процесі ринкової трансформації української економіки, при складанні плану-прогнозу розвитку необхідні принципово нові програмно-цільові підходи для її реалізації на основі функціонування інституту Вищого органу державного фінансового контролю України. Такий контроль є невід'ємною частиною державного устрою сучасної демократичної країни, однією з найважливіших функцій управління, який в майбутньому може доповнити три існуючі гілки влади четвертою – контрольною владою України.

Метою дослідження є аналіз екологічного врядування у країнах Східного партнерства. Дослідження здійснено на основі аналізу документів Європейського Союзу та країн Східного партнерства щодо впровадження засад екологічного врядування. У результаті дослідження з'ясовано сутність термінів «врядування», «екологічне врядування», «європейське екологічне врядування». Визначено головні принципи і цінності європейського екологічного врядування. Проаналізовано екологічний вектор політики Східного партнерства та заходи, що сприяють впровадженню екологічного врядування, зокрема флагманську ініціативу Східного партнерства щодо ефективного екологічного врядування (2009) і (Люксембурзьку) Декларацію міністрів щодо співпраці у галузі навколишнього середовища та зміни клімату (2016). Виявлено роль Європейського Союзу у вдосконаленні державного управління і проведенні ефективних реформ у країнах Східного партнерства, зокрема імплементації в екологічну політику таких європейських цінностей, як демократія, верховенство закону, залученість, прозорість, оцінка впливу. Зроблено висновок, що протягом 2009–2017 рр. спостерігається певний прогрес у впровадженні екологічного врядування в Україні, Молдові, Білорусі, Азербайджані, Вірменії та Грузії, однак існує ще багато перепон, які гальмують цей процес. Україна перша серед країн Східного партнерства розробила «м'який» інструмент впровадження в життя принципів належного екологічного врядування, унаочнений у «Дорожній карті з втілення положень Люксембурзької декларації» (2017), що на даний час перебуває у процесі вдосконалення. Значимість дослідження полягає у визначенні ключової ролі європейських цінностей у впровадженні екологічного врядування і пропозиції щодо їх широкого включення не лише до вказаного документу, а і до управлінської практики в Україні. ; Целью исследования является анализ экологического управления в странах Восточного партнерства. Исследование осуществлено на основе анализа документов Европейского Союза и стран Восточного партнерства по внедрению принципов экологического управления. В результате исследования установлено сущность терминов «управление», «экологическое управление», «европейское экологическое управление». Определены основные принципы и ценности европейского экологического управления. Проанализированы экологический вектор политики Восточного партнерства и мероприятия, способствующие внедрению экологического управления, в частности, флагманская инициатива Восточного партнерства по эффективному экологическому управлению (2009) и (Люксембургская) Декларация министров о сотрудничестве в области окружающей среды и изменения климата (2016). Выявлена роль Европейского Союза в совершенствовании государственного управления и проведении эффективных реформ в странах Восточного партнерства, включая внедрение в экологическую политику таких европейских ценностей как демократия, верховенство закона, вовлеченность, прозрачность, оценка воздействия. Сделан вывод, что в течение 2009–2017 гг. наблюдается определенный прогресс во внедрении экологического управления в Украине, Молдове, Беларуси, Азербайджане, Армении и Грузии, однако существует еще много преград, которые тормозят этот процесс. Украина первой среди стран Восточного партнерства разработала «мягкий» инструмент внедрения в жизнь принципов надлежащего экологического управления, изложенный в «Дорожной карте по внедрению положений Люксембургской декларации» (2017), который в настоящее время находится на стадии совершенствования. Значимость исследования заключается в определении ключевой роли европейских ценностей во внедрении экологического управления и предложения их включения не только в указанный документ, но и в управленческую практику в Украине. ; Main objective of the study is the analysis of the environmental governance in the Eastern Partnership countries. Methodology of the study includes an analysis of the European Union and the countries of the Eastern Partnership documents devoted to the implementation of the environmental governance principles. The study clarifies the concepts of "governance", "environmental governance", "European environmental governance". The main principles and values of the European environmental governance are determined. The environmental vector of the Eastern Partnership and measures that promote the implementation of environmental governance, in particular the Flagship initiative of the Eastern Partnership on Effective Environmental Governance (2009) and the Ministerial Declaration on Environmental Cooperation and Climate Change (2016) have been analyzed. The results of the study show the role of the European Union in improving governance and conducting effective reforms in the Eastern Partnership countries, including the implementation in the environmental policy such European values as democracy, rule of law, engagement, transparency, impact assessment. It has concluded that during 2009–2017, there was a certain progress in the implementation of environmental governance in Ukraine, Moldova, Belarus, Azerbaijan, Armenia and Georgia, but still there are many problems on this way. Ukraine, the first one among the Eastern Partnership countries, has developed a "soft" instrument for implementing the principles of good environmental governance, which has been put in the "Roadmap for the implementation of the provisions of the Luxembourg Declaration" (2017). This document is currently under development. The significance of the study is in the determining the key role of the European values in the implementation of environmental governance and proposal for their wider inclusion not only in this document, but in practices in Ukraine.

У статті осмислюється феномен європейських цінностей, як важливої складо- вої інтеграції України в співдружність європейських країн. З'ясовується сутність і значення стандартів західної цивілізації для розвитку української держави, визна- чаються проблеми, які виникають на шляху просування європейських цінностей у різні сфери суспільного життя. Авторами здійснюється спроба пошуку шляхів подолання перешкод, які заважають реалізації європейських прагнень України. ; Problem setting. The entry of Ukraine into the European space has contributed to the formation of pro-European thinking, positive guidelines for the state building, efficient market economy, system of legal support of human life, social security of citizens, na- tional culture, education etc, among large number of Ukrainian people. The change of vector of political consciousness of Ukrainians towards the values of the Western civi- lization has influenced the direction of political process from stagnation to progress and prosperity by reformation and deepening the integration process between the EU and Ukraine, which reflected in Ukrainian legislation. Therefore, the issue of determination of the European values role for the Ukrainian society is relevant and requires compre- hensive examination in modern conditions of functioning and development of Ukrainian state.Recent research and publications analysis. In the works of G. Delanty, A. Giddens,J. Habermas, B. Haievsky, S. Lucarelli, V. Mahun, A. Pagden, O. Valevsky theoretical comprehension of the European values essence, study of their nature, peculiarities of their formation and functioning were displayed. N. Amelchenko, A. Bulvinsky, Y. Holovaha,M. Piren, A. Ruchka, O. Sakalo, Y. Shaihorodsky and others have dedicated their works to the comparison of Ukrainian society values to European values and regulations of life, and to the definition of the values phenomenon place in social and cultural realities.Paper objective. The objective of our research is to find out the essence of European values and their meaning for the development and stable functioning of Ukrainian state. Paper main body. The authors note that the values are multidimensional construction, extremely difficult in realization. Defining the leading role of European values as a standard measuring criteria of the importance of human deeds and activities, Ukraine shares the common values with the EU and considers the integration in political and economical structures of the EU as the priority direction; however, the realization of such a choice is possible on condition that the value consolidation of the population is achieved. Without formation of integral values system, society is doomed to orientation duality, behavior and thinking confrontation, the «crisis of ideals» will happen. Examining the issue of percep- tion of the European values by Ukrainian society, their practical and legislative acknowl- edgment on the territory of our country in conditions of European state development, the authors underline that the public consciousness of a certain number of Ukrainians still hasn't got rid of totalitarian system «viruses»; the authors also have concerns about the loss of national and cultural identity, and inability of innovational development without external assistance and instructions. The problems of a certain inconsistency between the declaration of pan-European values made by Ukrainian authorities as the important com- ponent of Ukrainian integration in united European space, and really existing social and political practice on their implementation, the corruption of the authorities, their irrespon- sibility and the absence of effective mechanism of control over authority representativeselected by people remain unsolved.Conclusions of the research. The conducted analysis allows the authors to conclude that the carrying out of planned reforms, realization of which will help to fix the European standards in society, the educational work among people about formation of psychology of full responsibility of what is happening in the state, including overcoming psychology of inferiority and formation of psychology of public people, responsible for themselves and their country, oriented on participation in democratic transformations, in the process of the state reformation and development of civil society institutions, in protection of citizens interests; people who will to find their own means of participation in social and political life and relationships with the authorities and, finally, to build a prosperous European society. ; В статье осмысливается феномен европейских ценностей, как важной состав- ляющей интеграции Украины в содружество европейских стран. Выясняется сущ- ность и значение стандартов западной цивилизации для развития украинского го- сударства, определяются проблемы, которые возникают на пути продвижения европейских ценностей в различные сферы общественной жизни. Авторами осу- ществляется попытка поиска путей преодоления препятствий, которые мешают реализации европейских стремлений Украины.

During a post-election TV interview that aired mid-November 2016, then President-Elect Donald Trump claimed that there are millions of so-called "criminal aliens" living in the United States: "What we are going to do is get the people that are criminal and have criminal records, gang members, drug dealers, we have a lot of these people, probably two million, it could be even three million, we are getting them out of our country or we are going to incarcerate." This claim is a blatant misrepresentation of the facts. A recent report by the Migration Policy Institute suggests that just over 800,000 (or 7 percent) of the 11 million undocumented individuals in the United States have criminal records.1 Of this population, 300,000 individuals are felony offenders and 390,000 are serious misdemeanor offenders — tallies which exclude more than 93 percent of the resident undocumented population (Rosenblum 2015, 22–24). Moreover, the Congressional Research Service found that 140,000 undocumented migrants — or slightly more than 1 percent of the undocumented population — are currently serving time in prison in the United States (Kandel 2016). The facts, therefore, are closer to what Doris Meissner, former Immigration and Naturalization Service (INS) Commissioner, argues: that the number of "criminal aliens" arrested as a percentage of all fugitive immigration cases is "modest" (Meissner et al. 2013, 102–03). The facts notwithstanding, President Trump's fictional tally is important to consider because it conveys an intent to produce at least this many people who — through discourse and policy — can be criminalized and incarcerated or deported as "criminal aliens." In this article, we critically review the literature on immigrant criminalization and trace the specific laws that first linked and then solidified the association between undocumented immigrants and criminality. To move beyond a legal, abstract context, we also draw on our quantitative and qualitative research to underscore ways immigrants experience criminalization in their family, school, and work lives. The first half of our analysis is focused on immigrant criminalization from the late 1980s through the Obama administration, with an emphasis on immigration enforcement practices first engineered in the 1990s. Most significant, we argue, are the 1996 Illegal Immigration Reform and Immigration Responsibility Act (IIRIRA) and the 1996 Antiterrorism and Effective Death Penalty Act (AEDPA). The second section of our analysis explores the social impacts of immigrant criminalization, as people's experiences bring the consequences of immigrant criminalization most clearly into focus. We approach our analysis of the production of criminality of immigrants through the lens of legal violence (Menjívar and Abrego 2012), a concept designed to understand the immediate and long-term harmful effects that the immigration regime makes possible. Instead of narrowly focusing only on the physical injury of intentional acts to cause harm, this concept broadens the lens to include less visible sources of violence that reside in institutions and structures and without identifiable perpetrators or incidents to be tabulated. This violence comes from structures, laws, institutions, and practices that, similar to acts of physical violence, leave indelible marks on individuals and produce social suffering. In examining the effects of today's ramped up immigration enforcement, we turn to this concept to capture the violence that this regime produces in the lives of immigrants. Immigrant criminalization has underpinned US immigration policy over the last several decades. The year 1996, in particular, was a signal year in the process of criminalizing immigrants. Having 20 years to trace the connections, it becomes evident that the policies of 1996 used the term "criminal alien" as a strategic sleight of hand. These laws established the concept of "criminal alienhood" that has slowly but purposefully redefined what it means to be unauthorized in the United States such that criminality and unauthorized status are too often considered synonymous (Ewing, Martínez, and Rumbaut 2015). Policies that followed in the 2000s, moreover, cast an increasingly wider net which continually re-determined who could be classified as a "criminal alien," such that the term is now a mostly incoherent grab bag. Simultaneously and in contrast, the practices that produce "criminal aliens" are coherent insofar as they condition immigrant life in the United States in now predictable ways. This solidity allows us to turn in our conclusion to some thoughts about the likely future of US immigration policy and practice under President Trump.

International audience ; This chapter presents the main conclusions of two comparative research programmes exploring urban energy transformations, specifically energy for buildings and economic activities. Their starting point is rooted in a body of work dedicated to energy transition, a notion extensively employed in academic circles and, since the 1992 Rio Summit, increasingly associated with cities: "Cities, as entities within which an ever-larger share of energy is used, are seen as simultaneously constituting a key target of such an energy transition, as well as a key 'instrument' in delivering it" (Rutherford & Coutard 2014, p.2). The emphasis placed on the growing role of cities in the transformation of energy systems historically dominated by national players (Thorp & Marvin 1995; Bulkeley et al. 2010; Hodson & Marvin 2010) raises questions about the specificities of urban transition pathways and their geographical distribution (Bouzarovski, Introduction to this volume). The aim of the programmes was thus to explore the factors of change observable at urban scales and the main actors holding a "vision" or a strategy for energy in order to understand if and how transformations are framed, devised and implemented in relations with urban concerns and to assess the capacity for action of urban authorities. This capacity needs to be gauged in relation, on the one hand, to the traditional energy sector operators, often maintaining close links with central governments, and on the other hand, to the private players which have been strengthened by reforms in the sector (liberalisation, unbundling, privatisation or opening up to private investors). Globally, the question is about the emergence of a territorialisation of energy issues at metropolitan scales and, in this chapter, about thespecificities of this process in the context of cities in emerging countries. As pointed in the introduction of the book, such metropolises must be placed in the agenda of future research. That is urban entities where development is taking place in conditions marked by a combination of high economic growth, strong integration into globalised markets and robust institutional know-how (Sgard 2008; Piveteau & Rougier 2010). Urban energy demand here is strong, drivenboth by high urban growth rates and by rising consumption among the urban middle classes. The chapter offers a synthesis of in-depth empirical analyses exploring these questions in four big cities in emerging countries (Buenos Aires, Delhi, Istanbul, Cape Town) and a numberof secondary cities (Sfax in Tunisia, Turkish cities). These cases were chosen for contingent reasons, including the familiarity the researchers involved in the programmes had gained thanks to previous research. But as will be explained further, the research in these cities clearly showsthat urban energy issues are subjects to very different framings strongly influenced by local and place-specific concerns. In view of this and considering the uneven capacity and effectiveness of local urban action in determining the scope and nature of the cities' commitment, the chapterargues against the hypothesis of a convergence of developments towards a model of "energy transition" as set out, for instance, in national sectorial policies (see the main characteristics of the case studies in Table 7.1). The analysis also critically reviews the assumption of a growingrole for local authorities in energy governance (see also Rutherford & Jaglin 2015).2 Although cities are not passive in response to the ongoing changes and to the tensions and contestation which materialise in urban spaces in relation with the politicisation of energy issues, the chaptersuggests that energy transition is not the primary focus of urban governance in cities of emerging countries, which must address context-specific priorities pertaining to broader perspectives of urban development and social regulation.The first section explains why the focus on urban energy issues challenges the idea of a convergent and stable energy transition and leads us to favour the notion of energy changes, which is less normative and restrictive. In the second section we stress the urbanisation of energy issues, understood as the rescaling of these issues at the urban level, and discuss why it does not result nor contribute to a greater autonomy of urban stakeholders vis-à-vis national authorities and sector firms. The third section is dedicated to the analysis of the very diverse politicisation processes that occur in the surveyed cities with respect to energy policy. We conclude by summarising the main implications of the cases findings for a research on the urban governanceof energy transition sensitive to the variety of issues and contexts.

Russia was the first country to start power race with Europeans in 18th century.Three hundred years later, one must admit that the modernization process there is not over, remains quite chaotic and has led to mixed results. Would there be specific roadblocks in the modernization process of the empire and its successors?Actually, the driving forces of this process in Russia have been very different from what they have been in Europe: a very specific geographical context has enabled the existence of an isolated pole of power, which took the initiative of modernization on a fundamentally reactive mode, in order to answer to the challenge posed by its European neighbors. Meanwhile, civil society had no incentive for change; its passivity was seen by rulers as an obstacle to overcome. The result of this somewhat laborious process is irreversible but incomplete modernization; instrumental goals have been reached, but serious problems remain in social, political and economic spheres, so that its completion remains a key political issue in post-Soviet States, as well as the question of the legacy of «reform led from the top».In spite of visible revival of some Soviet patterns in public life, several phenomena actually hinder the rebirth of full-scale conservative authoritarian regime. Emergence of civil society and oligarchs in Russia and Ukraine will not allow the State to monopolize public stage; totalitarian climax can probably happen only once; and organization of post-soviet space between revolutionary Ukraine and conservative Russia creates an unprecedented competitive situation. Rearrangement of relations between the State and its challengers in this context will most likely be fully original. ; З держав, що вступили в змагання з європейськими країнами, Росія стала першою, вже на початку вісімнадцятого століття. Триста років потому модернізація колишньої Hосійської імперії є незавершеною і принаймні хаотичною. Чи є тут в процесі модернізації специфічні перешкоди?Фактично рушійні сили цього процесу в Росії значно відрізнялися від тих, які зустрічалися в Європі: сильна специфіка географічного контексту створила умови для існування ізольованої держави, яка прийняла ініціативу модернізації в дуже реактивному режимі, щоб відповідати на загрозу, представлену її європейськими сусідами.Тим часом громадянське суспільство не мало поштовхів до зміни; його пасивність керівники вважали перешкодою, яку було потрібно подолати.Результатом цього в деякій мірі важкого процесу є не оборотна, а незавершена модернізація. Інструментальні її цілі досягнуті, але серйозні проблеми залишаються в соціальній, політичній та економічній сферах, так що залишаються ключовими політичними питаннями в пострадянському просторі як її завершення, так і спадок «управління зверху».Незважаючи на видиме відновлення деяких радянських образів в суспільному житті, деякі явища фактично заважають відродженню повномасштабного консервативного авторитарного ладу.Виникнення громадянського суспільства і олігархів як в Росії, так і в Україні не дасть державі монополізувати громадську арену; тоталітарна кульмінація напевно може відбуватися тільки одноразово; і в результаті розташування пострадянського простору, між революційною Україною та консервативною Росією, виникає безпрецедентне змагальне становище. Напевно перебудова відносин між державою та її суперниками буде цілком оригінальною. ; Из держав, вступивших в соревнование с европейскими странами, Россия стала первой, уже в начале восемнадцатого века. Триста лет спустя модернизация по бывшей Российской империи является незавершённой и по крайней мере хаотической. Есть ли тут в процессе модернизации специфические препятствия? Фактически движущие силы данного процесса в России значительно отличались от тех, которые встречались в Европе: сильная специфика географического контекста создала условия для существования изолированной державы, которая приняла инициативу модернизации в существенно реактивном режиме, чтобы отвечать на угрозу, представленную её европейскими соседями. Между тем гражданское общество не имело толчков к изменению; его пассивность руководители считали препятствием, которое требовалось преодолеть.Результатом этого в некоторой степени тяжёлого процесса является не обратимая, а незавершённая модернизация. Инструментальные её цели достигнуты, но серьёзные проблемы остаются в социальной, политической и экономической областях, так что остаются ключевыми политическими вопросами в постсоветском пространстве как её завершение, так и наследство «управления сверху». Несмотря на видимое восстановление некоторых советских образов в общественной жизни, некоторые явления фактически мешают возрождению полномасштабного консервативного авторитарного строя. Возникновение гражданского общества и олигархов как в России, так и в Украине не даст государству монополизировать общественную арену; тоталитарная кульминация наверно может происходить только однократно; и в результате расположения постсоветского пространства, между революционной Украиной и консервативной Россией, возникает беспрецедентное соревновательное положение. По всей видимости, перестройка отношений между государством и его соперниками будет вполне оригинальной.

Reforms in many industries and business fields in Ukraine need application of modern political tools. One among principles of domestic policy of Ukraine as a state is development of competition and support of efficient control over natural monopolies and prevention of monopolism on markets. Legal confirmation of any economic policy will be carried out by definition of the domestic policy principles. Antimonopoly-competitive policy is one among the focal points of the economic policy in particular. Competition advocacy according to generally accepted approach is a part of such competitive policy; therefore, definition and interpretation of the advocacy competition will affect the contents of the antimonopoly-competitive policy of the government in general and its application in competing industries in most cases, and in particular application with respect to transport. Analysis of scientific publications dedicated to the competition advocacy in Ukraine reveals a variety of interpretations of this notion and arising numerous ambiguities in the content as a result. The article contemplates the meaning of some notions similar to advocacy such as lobbing, informative-educational activities, fundraising. Contents of notions 'advocacy competition' and 'advocacy' are compared. The foregoing allows us to interpret the content and to show difference between competition advocacy and other notions. Definition of the antimonopoly-competitive policy in legislation is considered together with available activities constituting competition advocacy among the tasks of an anti-monopoly authority in Ukraine. It is considered also whether the governmental bodies are charged with tasks on initiation and organisation of competitive environment in the wide sense of these words. Ambiguous content of the competition advocacy definition in Ukraine is complicated with non-availability of any normative definition of this notion in Ukrainian legislation. Study of the notion 'competition advocacy' will allow us to make a conclusion on the possibility of its application in many industries of national economy and in railway transport in particular. ; Реформирование многих отраслей и сфер хозайства в Украине требует применения современных инструментов политики. Одной из основ внутренней политики государства Украины является развитие конкуренции и обеспечение действенного регулирования деятельности естественных монополий, недопущение проявлений монополизма на рынках. Правовое закрепление экономической политики осуществляется путем определения основ внутренней политики. Одним из направлений экономической политики является, в частности, антимонопольно-конкурентная политика. Адвокатирование конкуренции по общепринятому подходу является частью конкурентной политики, поэтому от определения и наполнения адвокатирования конкуренции зависит содержание антимонопольно-конкурентной политики государства вообще и ее применение в конкурентных отраслях, в частности, на транспорте. Анализ научных публикации, посвященных адвокатированию конкуренции в Украине, свидетельствует о разнообразии трактовок этого понятия и возникающую вследствие этого множественную неоднозначность содержания. В статье рассматривается значение схожих с адвокатированием понятий, таких как: лоббирование, информационно-образовательная деятельность, фандрайзинг. Сравнивается содержание адвокатирования конкуренции и адвокации. Указанное позволяет раскрыть содержание и отличие адвокатирования конкуренции от других понятий. Рассматривается определение антимонопольно-конкурентной политики в законодательстве и наличие деятельности, которая составляет адвокатирования конкуренции среди задач антимонопольного органа Украины. Рассматривается возложено ли на государственные органы задачи по инициации и создания конкурентной среды в широком смысле. Неоднозначность содержания определения адвокатирования конкуренции в Украине усложняет отсутствие до настоящего времени нормативного закрепления этого понятия в законодательстве Украины. Исследование содержания адвокатирования конкуренции позволит сделать вывод о возможности применения его во многих отраслях экономики и на железнодорожном транспорте в частности. ; Реформування багатьох галузей та сфер господарства в Україні потребує застосування сучасних інструментів політики. Однією з засад внутрішньої політики держави України є розвиток конкуренції та забезпечення дієвого регулювання діяльності природних монополій, недопущення проявів монополізму на ринках. Правове закріплення економічної політики здійснюється шляхом визначення засад внутрішньої політики. Одним із напрямів економічної політики є, зокрема, антимонопольно-конкурентна політика. Адвокатування конкуренції за загальноприйнятим підходом є частиною конкурентної політики, тому від визначення та наповнення адвокатування конкуренції залежить зміст антимонопольно-конкурентної політики держави взагалі та її застосування у конкурентних галузях, зокрема, на транспорті. Аналіз наукових публікації, присвячених адвокатуванню конкуренції в Україні, свідчить про різноманітність трактувань цього поняття та виникаючу внаслідок цього множинну неоднозначність змісту. В статті розглядається значення схожих з адвокатуванням понять, таких як: лобіювання, інформаційно-освітня діяльність, фандрайзінг. Порівнюється зміст адвокатування конкуренції та адвокації. Вказане дозволяє розкрити зміст та відмінність адвокатування конкуренції від інших понять. Розглядається визначення антимонопольно-конкурентної політики в законодавстві та наявність діяльності, що складає собою адвокатування конкуренції серед завдань антимонопольного органу України. Розглядається чи покладено на державні органи завдання щодо ініціації та створення конкурентного середовища в широкому розумінні. Неоднозначність змісту визначення адвокатування конкуренції в Україні ускладнює відсутність до цього часу нормативного закріплення цього поняття в законодавстві України. Дослідження змісту адвокатування конкуренції дозволить зробити висновок про можливість застосування його у багатьох галузях економіки та на залізничному транспорті зокрема.

Ante la persistente coincidencia en el tiempo de periodos de crecimiento economico y aceleracion del progreso tecnico, el desarrollo tecnologico y la innovacion han adquirido una importancia fundamental como objeto de estudio por parte de la ciencia economica. Dentro del ambito de la economia de la innovacion, el marco teorico de los sistemas de innovacion ofrece a las autoridades publicas una herramienta util para fomentar el desarrollo de sus respectivos paises o regiones a traves de la mejora de su desempeno en innovacion. Las estrategias de investigacion e innovacion para la especializacion inteligente (RIS3), promovidas por las instituciones europeas en el marco temporal 2014-2020, tratan de impulsar la contribucion de la politica regional de la UE a la prioridad del crecimiento inteligente establecida en la estrategia Europa 2020, a traves de la mejora del desempeno de los sistemas regionales de innovacion de la UE. La politica regional de la UE ha tenido una gran importancia historica para Andalucia, y su reforma en el periodo 2014-2020 tiene un importante impacto para la region, principalmente en terminos de reduccion de la dotacion financiera asignada y reorientacion de las inversiones. Por lo que se refiere al destino de las inversiones, en el marco temporal 2014-2020 tienen un peso muy importante las actuaciones de fomento del sistema regional de innovacion a traves de la estrategia RIS3 de Andalucia. El objetivo principal de nuestro trabajo consiste en analizar los campos de mejora del sistema andaluz de innovacion en el ambito de actuacion de la estrategia RIS3 de Andalucia, con el apoyo de los fondos de la politica regional de la UE. En este contexto, hemos pretendido reforzar el analisis DAFO contenido en la estrategia RIS3 de Andalucia, llevando a cabo un ejercicio comparativo con una amplia muestra de regiones europeas empleando la tecnica del analisis cluster, asi como desarrollando un analisis cualitativo mas detallado de la situacion de la region en relacion con una seleccion reducida de regiones. En ambos casos, hemos centrado nuestro analisis en las dimensiones estructurales consideradas determinantes para el desempeno innovador. Este ejercicio nos ha permitido enriquecer el analisis DAFO contenido en la estrategia RIS3 de Andalucia y, por ende, disenar nuevas propuestas de actuacion. ; Given the persistent coincidence in time of periods of economic growth and acceleration of technical progress, technological development and innovation have acquired great relevance as an object of study by economic science. Within the field of innovation economics, the theoretical framework of innovation systems offers public authorities a useful tool to foster the development of their respective countries or regions by improving their performance in innovation. Research and innovation strategies for smart specialization (RIS3), promoted by the EU institutions in 2014-2020 timeframe, seek to boost the contribution of EU regional policy to the priority of smart growth set out in the Europe strategy 2020, by improving the performance of regional innovation systems in the EU. EU regional policy has been of great historical importance for Andalusia, and its reform in the period 2014-2020 has a major impact on the region, mainly in terms of the reduction of the allocated financial resources and the reorientation of investments. As regards the destination of investments, in the 2014-2020 timeframe, actions to foster the regional innovation system through the Andalusian RIS3 strategy play a very important role. The main objective of our work is to analyse the fields of improvement of Andalusian innovation system within the scope of the Andalusian RIS3 strategy, with the support of EU regional policy funds. In this context, we intend to reinforce the SWOT analysis included in the RIS3 strategy of Andalusia, carrying out a comparative exercise with a large sample of European regions using the cluster analysis technique, as well as developing a more detailed qualitative analysis of the situation of the region in relation to a selection of regions. In both cases, we have focused our analysis on the structural dimensions considered determinant for the innovative performance. This exercise has allowed us to enrich the SWOT analysis included in the RIS3 strategy of Andalusia and, therefore, to design new proposals for action.

У статті висвітлено жіночий мистецький рух у Галичині наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст., проаналізовано роль жінки в громадському та культурно-мистецькому житті краю. З'ясовано, що учасником процесу емансипації українського жіноцтва в Галичині була Соломія Крушельницька, яка всупереч суспільній думці однією з перших стала на шлях професійної артистичної діяльності. Вона проявляла активну громадянську позицію, пропагувала українську музику, утверджувала власну національну та гендерну ідентичність, рівноправність української нації, українського мистецтва в світі. ; The article reflects the women's artistic movement in Galicia in the late nineteenth and early twentieth centuries, the role of women in the public, cultural and artistic life of the region is explained.The concept of "women's artistic movement" is interpreted as the organized social and creative activity of women, the manifestation of their conscious national and civic stance, the form of personal and creative self-realization.The issue of women's education, as well as the role of women in Galician society, arose for the first time in the second half of the nineteenth century, due to the penetration of European liberal ideas about social and, subsequently, gender equality, as well as the introduction of a new system of education in Austria, in particular the reform of schooling and the implementation of compulsory general education.The Ukrainian women writers were the leaders of the women's movement in Galicia. It was studied out, that writing, acting, performing and teaching activities were most accessible to active and talented women. The women's movement was headed by N. Kobrynska, who had the goal to awaken Galician women, campaigning for the expansion of women's education and women's electoral rights. At the end of the nineteenth century, in Ukrainian writing women compete with male artists. In the literary environment, such authors as N. Kobrynska, Natalka Poltavka (N. Kybalchych-Symonova), Dniprova Chayka (L. Vasylevska), later O Kobylyanska, Lesya Ukrainka, and others, take a decent place.In their writings, the Ukrainian women writers embodied a new image of a woman, affirmed new thinking, new priorities, new insights on the role of a woman in a society. At the Galician scenes there appear the stars of actress K. Rubchakova, singers E. Zarytska, O. Bandrivska, S. Krushelnytska, pianists O. Okunevska, S. Dnistryanska, D. Shukhevych, V. Bozheyko, L. Kolessa, G. Levytska and others.As a result of the study, it was found that an outstanding Ukrainian singer Solomia Krushelnytska was a significant participant in the process of emancipation of Ukrainian women in Galicia in the late nineteenth and early twentieth centuries. Contrary to Galician patriarchal traditions and public opinion, she became one of the first to enter professional artistic activity. An important testimony to the personality and creativity establishment of the singer is her correspondence with the writer and public figure M. Pavlyk. As a result of the study of the epistolary legacy of S. Krushelnytska, it became clear that throughout her life the singer showed an active civic position, patriotism and love for her people, and the Ukrainian folk song. Being abroad for a long time, the singer kept spiritual ties with her homeland, was interested in the political, cultural and artistic life of Galicia, donated money to civil society organizations and political parties, and actively supported the women's movement. She tried to understand the essence of socio-political processes in Galicia at the end of the nineteenth and early twentieth centuries, became acquainted with the ideas of the Ukrainian radical party, was in touch with activists of the women's movement, and participated in the work of the "Rusyn women's Club".The article reveals that in the process of communicating with M. Pavlyk S. Krushelnytska developed as a personality, an artist, a patriot. Over the years, there came an understanding of the complex national and socio-cultural processes in Galicia at the turn of the 19th and 20th centuries. The singer actively encouraged young people, in particular girls and young women, to acquire education, took care of the development of the Ukrainian musical culture in the region. S. Krushelnytska became one of the first to start building a professional career and succeeded. Courage, strong character and great love for music helped the singer overcome all difficulties of artistic life, preserve belief in people, in herself, in her talent, in virtue of art. The artist reached the top of vocal performance, recognition of the world art community. However, she had an active civil position. She promoted Ukrainian music, Ukrainian folk songs, established her own national and gender identity, the equilibrium of the Ukrainian nation, and Ukrainian art in the world.

This dissertation's overarching and guiding research question was: "How are education policies and schools both reproducing structural inequality and promoting educational equity and social justice?" This dissertation explores this broad question through an exemplary case: The National School Lunch Program (NSLP) and its implementation in the Oakland Unified School District (OUSD). Three papers, representing two "planes of analysis" (Rogoff, 1995) – the federal policy formulation and local implementation levels – and structured to focus on the interplay between "policy, people, and place" (Honig, 2006), were used to explore this question. Each paper also interrogates 1) how federal policy-makers use education policy (NLSP) to position public schools as sites of intervention for mitigating broader social inequities (food insecurity), and 2) the efficacy of delivery of social provision (nutritious food) at the local level. Paper one focuses on the historicity of policy through an examination of the historical and contemporary (1930-2010) landscape of the NSLP. The paper demonstrated how the NSLP has served as a quintessential example of the "educationalized welfare state" – that is, the American preference for using education policy to redress broader social problems and schools as sites of intervention and for the delivery of social provision. Furthermore, this paper includes an analysis of the tensions between and the affordances and limitations of federal versus local level policy-making. Finally, paper one considers how the privatization of the NSLP in the 1970s-1990s reflects the dangers of education privatization, which undermines the educationalized welfare state and thus, social welfare more broadly.Paper two focuses on policy, people, and place at the federal policy-making level. Using the methods of Critical Discourse Analysis and Qualitative Text Analysis, this paper analyzed the discourse utilized by legislators and Congressional hearing witnesses throughout the Child Nutrition Reauthorization (CNR) that led to the passage of the Healthy, Hunger-Free Kids Act (HHFKA) of 2010 – the most recent reauthorization of the NSLP. This research finds that legislators and witnesses defined and framed the problems of childhood hunger and obesity as both a consequence of the Great Recession of 2007-2009 and children and parents' bad dietary choices. Furthermore, these problems were considered a moral responsibility of the U.S. government to resolve for the benefit of children's physical and cognitive development, a critical part of health care reform and long-term public health, and as a matter of national security as well as American competitiveness in the world. Finally, legislator's discourses led to the construction of the HHFKA as a means for expanding and increasing students' access to healthier school meals through, for example, mandated, science-based nutrition standards and the provision of universal free lunch in high-poverty schools. However, partisan politics and the tradition of placing social provision in the realm of schools also led to legislators taking away funding from the Food Stamp program (a broad food assistance program) to pay for the HHFKA (food assistance in schools). Finally, paper three focuses on policy, people, and place at the local policy implementation level. Drawing on data from a three-year ethnographic case study of the implementation of the HHFKA in OUSD, paper three examines the constraining and enabling conditions that allowed California Thursdays – an innovative farm to school initiative – to go to scale across 84 districts in California. This study finds that local level actors developed a "bite-sized implementation strategy" that broke down the process of changing school food systems into small, scaffolding manageable tasks that, through a "progress-based journey," accumulated into larger systems change. This research also finds that the Center for Ecoliteracy (CEL) in Berkeley, CA, played a critical role as an "intermediary organization" in its use of a "collective impact model" to organize school districts implementing California Thursdays into a network. The California Thursdays network shared resources and best practices through an email listserv, which advanced the initiative's "co-construction" and ability to scale across a variety of implementation contexts. Furthermore, CEL also positively shaped the discourse of school lunch through the trademarking and branding of California Thursdays, and its use and facilitation of empowering language through the listserv. Finally, this research finds that California Thursdays is reshaping the school food landscape in California and creating broader, cross-sectoral impacts.

The article is devoted to the study of the peculiarities of lustration processes in the countries of the Black Sea region. The author analyzes the lustration processes in such countries as Albania, Bulgaria, Georgia, Romania, Moldova; characterizes the peculiarities of the output of each of these countries from the zone of influence of the Soviet Union, monitors the tendencies of lustration changes in these countries and compares these political processes with those that are taking place in Ukraine at the present time.The work of modern and domestic scholars on this subject is analyzed in detail and it is revealed that for the first time in the scientific discourse a comparative analysis is given of lustration processes in the countries of the former socialist camp and Ukraine, because only these countries faced with the problem of significant changes, the overthrow of the Soviet system of governance and the restoration of the state under the new scheme. The author studies the ways of achieving lustration in the countries of the Black Sea region and gives her vision to the processes of lustration in our state, characterizes the concept of lustration and leads to a comprehensive interpretation of this concept. In particular, the author points out that the main wave of power change took place in 1989, when several pro-Soviet communist regimes were destroyed within a few months in the region. The system of Western democracy and the rule of law served as a reference point on the road to reforms in European countries. However, on the way to democratization, each of the countries of the former socialist camp had to get rid of the old norms and laws of government, most of them resorted to lustration processes. During the work, the author came to the conclusion that each of the countries of the Black Sea region had its own tendencies in the question of lustration, but the author confirmed such a hypothesis: the less influence the Soviet Union had had on this or that country, the more legitimate was the process of lustration in the country.Unlike Romania, Albania, Bulgaria, where the lustration processes took place in 1980-1990, in Ukraine the question of lustration was raised only after the 2004 Orange Revolution. However, lustration processes in Ukraine in the 2000s were viewed as a situational tool for achieving political interests by political groups. The author proves that since 2014 in our state a real process of lustration has begun. ; Стаття присвячена дослідженню особливостей люстраційних процесів у країнах Чорноморського регіону. Автор аналізує процеси люстрації в таких країнах як: Албанія, Болгарія, Грузія, Румунія, Молдова; характеризує особливості виходу кожної з цих країн із зони впливу Радянського Союзу, прослідковує тенденції люстраційних змін у цих країнах та порівнює ці політичні процеси з тими, які відбуваються зараз в Україні. Детально проаналізовано роботи сучасних та вітчизняних науковців з даної тематики та виявлено, що вперше у науковому дискурсі дається порівняльний аналіз саме люстраційних процесів у країнах колишнього соціального табору та України, тому що лише ці країни зіштовхнулися з проблемою докорінних змін, повалення радянської системи управління та відбудови держави за новою схемою. Крім того, що автор досліджує шляхи досягнення люстрації у країнах Чорноморського регіону, він дає своє бачення процесам люстрації в нашій державі. Характеризує поняття люстрації та наводить різностороннє тлумачення цього поняття. Зокрема автор вказує, що основна хвиля зміни влади припала на 1989 р., коли за лічені місяці в регіоні було знищено кілька прорадянських комуністичних режимів. Орієнтиром на шляху до реформ європейських держав служила система західної демократії та правової держави. Проте на шляху до демократизації кожна з країн колишнього соціалістичного табору мала позбутися старих норм та законів правління, більшість з них вдалися до люстраційних процесів. В ході роботи автор дійшов висновку, що кожна з країн Чорноморського регіону мала свої тенденції у питанні люстрації, але автор підтвердив таку гіпотезу: чим менший вплив на ту чи іншу країну мав Радянський Союз, тим легитимнішим був процес люстрації у цій країні. На відміну від Румунії, Албанії, Болгарії, де люстраційні процеси проходили в 1980-1990 рр., то в Україні питання люстрації підіймалось тільки після «Помаранчевої революції» 2004 р. Поте люстраційні процеси в Україні в 2000-х рр. розглядались як ситуативний інструмент досягненняполітичними силами своїх інтересів. Автор доводить, що з 2014 р. в нашій державі розпочався справжній процес люстрації.

Досліджується стан економічної злочинності в Україні на основі SWOT- та PESTEL-аналізів при визначенні її як загрози економічній безпеці України, а також використання цих аналітичних методик для визначення шляхів протидії економічній злочинності та руйнування кримінальної інфраструктури органом, уповноваженим здійснювати протидію таким проявам. ; The article examines the state of economic crime in Ukraine based on SWOT and PESTEL analysis when determining economic crimes as a threat to the economic security of Ukraine as well as using these analytical methods to identify the ways of combating economic crimes and destruction of criminal infrastructure.It is determined that the SWOT analysis is a process of establishing the links between the most common for the system, including law enforcement one, opportunities, threats, strengths (advantages), weaknesses, the results of which can be later used to formulate and choose the strategies of the activities. The SWOT analysis is carried out to study the possibility of the impact of a law enforcement agency as a part of law enforcement system on particular criminal environment. SWOT analysis is a kind of tool which does not contain the ultimate information on decision-making, but allows to organize the process of consideration of all available information using their own opinions and estimates.SWOT analysis makes it possible to form a common range of strategies for combating crime in accordance with their features – mutual influences of a law enforcement agency and criminal environment. Wide application and development of the SWOT analysis is explained by the fact that strategic management is associated with large volumes of information which should be collected, processed, analyzed, used, and, therefore, there is a need to find, develop and apply the methods of such work.The essence of PESTEL analysis is to identify and assess the impact of macro factors on the results of current and future activities of the authorized body to counter criminal activity in the economy.The purpose of the PESTEL analysis is tracking (monitoring) the changes of macro environment on key areas and identifying the trends, events which are outside the control of the body, but still have an influence over strategic decisions on ensuring economic security and combating economic crimes.The political factor of the external environmental is studied primarily in order to have a clear idea of the intentions of the government to carry out reforms in the fiscal, legal and judicial systems, political will to fight corruption and of the means by which the state assumes to implement its policy.The analysis of the economic aspect of the external environment allows us to understand how economic resources are generated and distributed on the state level as well as state fiscal policy, the state of economic crisis, income and savings of the population, the existence and nature of the government programs to support entrepreneurship, the tools of influence on enterprises, regulation measures, business support (existing exemptions and subsidies), the prevalence of prohibitive principles of economic regulation on stimulating ones, redistribution of property and others.The study of the social component of the external environment is aimed at understanding and assessing the impact of such social phenomena as poverty, people's trust in the authorities, in particular law enforcement agencies, migration, people's opinion regarding anti-social behavior and others on the system of combating crime.The analysis of the technological component allows to foresee the opportunities associated with the development of science and technology, timely adapt to the dynamic criminal environment and fast upgrading of their own information technology resources, learn quickly the achievements of different sciences and industries by combining the efforts of specialists in various disciplines, competencies, know-how implementation in the management and organization and others.The analysis of the legal component allows to provide the opportunities associated with the changes in current legislation or those that exclude the systemic approaches for its formation; eliminate artificial gaps that make it impossible to conduct an effective investigation and bring the perpetrators to justice; implement innovative approaches to ensure criminal and legal protection of public relations and others.The analysis of environmental component allows to determine the environmental problems in the region, the possibility of specific production in a particular region, a system of direct administrative restrictions that limit the development of environmentally hazardous industries, and in some cases, their closure and others. ; Исследуется состояние экономической преступности в Украине на основе SWOT- и PESTEL-анализов при определении ее как угрозы экономической безопасности Украины, а также использование данных аналитических методик для определения путей противодействия экономической преступности и разрушения криминальной инфраструктуры органом, уполномоченным осуществлять такое противодействие.

У статті висвітлено жіночий мистецький рух у Галичині наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст., проаналізовано роль жінки в громадському та культурно-мистецькому житті краю. З'ясовано, що учасником процесу емансипації українського жіноцтва в Галичині була Соломія Крушельницька, яка всупереч суспільній думці однією з перших стала на шлях професійної артистичної діяльності. Вона проявляла активну громадянську позицію, пропагувала українську музику, утверджувала власну національну та гендерну ідентичність, рівноправність української нації, українського мистецтва в світі. ; The article reflects the women's artistic movement in Galicia in the late nineteenth and early twentieth centuries, the role of women in the public, cultural and artistic life of the region is explained.The concept of "women's artistic movement" is interpreted as the organized social and creative activity of women, the manifestation of their conscious national and civic stance, the form of personal and creative self-realization.The issue of women's education, as well as the role of women in Galician society, arose for the first time in the second half of the nineteenth century, due to the penetration of European liberal ideas about social and, subsequently, gender equality, as well as the introduction of a new system of education in Austria, in particular the reform of schooling and the implementation of compulsory general education.The Ukrainian women writers were the leaders of the women's movement in Galicia. It was studied out, that writing, acting, performing and teaching activities were most accessible to active and talented women. The women's movement was headed by N. Kobrynska, who had the goal to awaken Galician women, campaigning for the expansion of women's education and women's electoral rights. At the end of the nineteenth century, in Ukrainian writing women compete with male artists. In the literary environment, such authors as N. Kobrynska, Natalka Poltavka (N. Kybalchych-Symonova), Dniprova Chayka (L. Vasylevska), later O Kobylyanska, Lesya Ukrainka, and others, take a decent place.In their writings, the Ukrainian women writers embodied a new image of a woman, affirmed new thinking, new priorities, new insights on the role of a woman in a society. At the Galician scenes there appear the stars of actress K. Rubchakova, singers E. Zarytska, O. Bandrivska, S. Krushelnytska, pianists O. Okunevska, S. Dnistryanska, D. Shukhevych, V. Bozheyko, L. Kolessa, G. Levytska and others.As a result of the study, it was found that an outstanding Ukrainian singer Solomia Krushelnytska was a significant participant in the process of emancipation of Ukrainian women in Galicia in the late nineteenth and early twentieth centuries. Contrary to Galician patriarchal traditions and public opinion, she became one of the first to enter professional artistic activity. An important testimony to the personality and creativity establishment of the singer is her correspondence with the writer and public figure M. Pavlyk. As a result of the study of the epistolary legacy of S. Krushelnytska, it became clear that throughout her life the singer showed an active civic position, patriotism and love for her people, and the Ukrainian folk song. Being abroad for a long time, the singer kept spiritual ties with her homeland, was interested in the political, cultural and artistic life of Galicia, donated money to civil society organizations and political parties, and actively supported the women's movement. She tried to understand the essence of socio-political processes in Galicia at the end of the nineteenth and early twentieth centuries, became acquainted with the ideas of the Ukrainian radical party, was in touch with activists of the women's movement, and participated in the work of the "Rusyn women's Club".The article reveals that in the process of communicating with M. Pavlyk S. Krushelnytska developed as a personality, an artist, a patriot. Over the years, there came an understanding of the complex national and socio-cultural processes in Galicia at the turn of the 19th and 20th centuries. The singer actively encouraged young people, in particular girls and young women, to acquire education, took care of the development of the Ukrainian musical culture in the region. S. Krushelnytska became one of the first to start building a professional career and succeeded. Courage, strong character and great love for music helped the singer overcome all difficulties of artistic life, preserve belief in people, in herself, in her talent, in virtue of art. The artist reached the top of vocal performance, recognition of the world art community. However, she had an active civil position. She promoted Ukrainian music, Ukrainian folk songs, established her own national and gender identity, the equilibrium of the Ukrainian nation, and Ukrainian art in the world.