Suchergebnisse

La teoría clásica al enseñar derecho penal rezaba que el ser humano es el único posible de imputación penal, basados en casi un mantra: societas delinquere non potest. (Gomez- Jara, 2016). Tradicionalmente la responsabilidad penal de las personas jurídicas se negaba sustentándose en tres argumentos; las sociedades no poseen capacidad de acción; tampoco tienen capacidad de culpabilidad; e igualmente carecen de capacidad para sufrir penas, lo que lleva a los sistemas clásicos a castigar solo como autores a las personas físicas. (Gonzáles, 2012, pág. 79). Los nuevos horizontes del Derecho Penal persiguen la criminalidad de entidades colectivas, (Gómez, 2014). El presente trabajo busca entender el esquema sobre la determinación de la responsabilidad de las personas jurídicas en el sistema de juzgamiento ecuatoriano, además analiza las dificultades técnicas que se presentan ante esta determinación y su juzgamiento criminal, con una visión precisa en el estado ecuatoriano a partir del presupuesto normativo introducido con el Código Orgánico Integral Penal (2014) y el modelo de responsabilidad penal que se pretende aplicar, (heterorresponsabilidad vs. autorresponsabilidad). Además, el presente trabajo a manera de derecho comparado revisa legislación penal sobre el tema de otros países y se fortalece al revisar jurisprudencia de tribunales supremos de otras jurisdicciones. El juzgamiento penal de las personas jurídicas y los principios procesales que son aplicables a las mismas es uno de los temas centrales sobre los que se enfoca el presente trabajo. (Castillejo, 2012); comenzando con comprender que no es lo mismo juzgar a una persona natural, que, a una persona jurídica. Es ineludible estudiar el sistema de juzgamiento penal ecuatoriano y su factibilidad para aplicarlo en contra de una persona jurídica, buscando como consecuencia la determinación de responsabilidad penal y por ende una condena. Es necesario poder determinar el modelo de responsabilidad penal para entidades colectivas con el fin de poder determinar el proceso de juzgamiento o el alcance que los derechos poseen en su favor. En esta perspectiva existen dos grandes caminos que se pueda optar, ya sea el modelo vicarial o transferencia de responsabilidad penal de personas físicas a entidades colectivas; o el modelo de responsabilidad autónomo que pretende juzgar penalmente a una persona jurídica por su propia injusto jurídico autónomo y distinto del que comete la persona física. El presente trabajo se plantea si los derechos y principios como la presunción de inocencia, en derecho al debido proceso, la seguridad jurídica puede o deben ser aplicados en defensa de entidades colectivas sometidas a un proceso que determine responsabilidad penal. ; The classic theory when teaching criminal law said that the human being is the only possible criminal imputation, based on almost a mantra: societas delinquere non potest. (Gomez-Jara, 2016). Traditionally, the criminal liability of legal persons was denied based on three arguments; societies do not have the capacity to act; they also have no capacity for guilt; and equally, they lack the capacity to suffer penalties, which leads the classical systems to punish only natural persons as authors. (Gonzales, 2012, page 79). The new horizons of Criminal Law pursue the criminality of collective entities (Gómez, 2014). The present work seeks to understand the scheme on the determination of the liability of legal persons in the Ecuadorian judiciary system, in addition to analyzing the technical difficulties that arise in the face of this determination and its criminal prosecution, with a precise vision in the Ecuadorian state from of the normative budget introduced with the Organic Comprehensive Penal Code (2014) and the model of criminal responsibility that is intended to be applied (heterorresponsibility vs. self-responsibility). In addition, the present work as a comparative law reviews criminal legislation on the subject of other countries and is strengthened by reviewing jurisprudence of supreme courts of other jurisdictions. The criminal prosecution of legal persons and the procedural principles that are applicable to them is one of the central issues on which this work focuses. (Castillejo, 2012); beginning with understanding that it is not the same to judge a natural person, that, a legal person. It is unavoidable to study the Ecuadorian criminal trial system and its feasibility to apply it against a legal person, seeking as a consequence the determination of criminal responsibility and therefore a conviction. It is necessary to be able to determine the model of criminal responsibility for collective entities in order to determine the trial process or the scope that rights have in their favor. In this perspective there are two major paths that can be chosen, either the vicarial model or transfer of criminal responsibility of natural persons to collective entities; or the model of autonomous responsibility that seeks to criminally judge a juridical person for its own unjust juridical autonomy and different from the one committed by the natural person. The present work raises if the rights and principles such as the presumption of innocence, right to due process, legal security can or should be applied in defense of collective entities subject to a process that determines criminal responsibility.

The purpose of the article is to determine the process of transformation of the medieval iconostasis with wall-to-wall horizontal beams as main structural/supporting elements to the new type – iconostasis as an architectural frame – which it becomes on the border of the 16–17th century. The research methodology is based on the iconological and comparative methods, which allow identifying the rules of construction, combinations, and relationships between the structural elements of the architectural frame of the XVII century Ukrainian iconostasis, to determine the ideological sources of the formation of such model of the iconostasis and disclose its meanings. The scientific novelty of the work is connected with the expansion of knowledge about the development of the Ukrainian iconostasis. Among the main sources that influenced the formation of the new image of the Ukrainian iconostasis were the Greek tradition of organizing sanctuary barriers and the Latin tradition of framing a religious image. Creating a new concept of the Ukrainian iconostasis at the junction of two traditions was a reaction to the social and political context of the period, which appeared in the Western European art of the Renaissance. Conclusions. Creating a new concept of the Ukrainian iconostasis at the junction of two traditions was a reaction to the social and political context of the period. The introduction to the Ukrainian iconostasis of the frames and its transformation at the beginning of the 17th century in an architectural frame gives the basis to consider this transformation as an ideological project. The new design of the Ukrainian iconostasis, due to the introduction of the blind arcade in the upper tier and the abundant decoration of all surfaces, referred to a similar device of the iconoscopes of the Balkans, and especially the iconostases of Athos. Under the conditions of the establishment of the Greek Catholic Church, such iconostasis construction was a visual marker of the confessional identity of an Orthodox Ukrainian church. At the same time, one of the goals of simultaneously increasing the spatial depth of the iconostasis could be the desire to strengthen the emotional impression of its new architectural image. The use of monumental volumetric structures to influence the consciousness of believers is a technique widely used by the Catholic the art of the time. ; Цель исследования: выявить факторы, повлиявшие на процесс трансформации средневекового тяблового иконостаса в иконостас – архитектурную раму, которой он становится на границе XVI–XVII веков. Методология исследования опирается на компаративный и иконологический методы, которые позволяют выявить правила построения, комбинаций и взаимоотношений между структурными элементами архитектурно-декоративной рамы украинских иконостасов XVII ст., определить идеологические источники формирования такой образной системы и установить ее смыслы. Научная новизна работы связана с расширением представлений о процессе развития украинского иконостаса. Среди основных источников, которые оказали влияния на формирование его нового облика на границе XVI–XVII веков, определены греческая традиция организации алтарных преград и латинская традиция обрамления религиозного образа, которая появилась в западноевропейском искусстве эпохи Ренессанса. Выводы. Создание новой концепции украинского иконостаса на стыке двух традиций было реакцией на общественно-политический контекст эпохи. Введение в украинский иконостас обрамлений и превращение его вначале XVII в. в архитектурную раму, дает основание рассматривать эту трансформацию как идеологический проект. Новая конструкция украинского иконостаса, благодаря введению аркатуры в верхнем ярусе и обильному декорированию всех поверхностей, отсылала к аналогичному устройству иконостасов Балкан, и, особенно иконостасам Афона. В условиях становления греко-католической Церкви такая конструкция иконостаса была визуальным маркером конфессиональной идентичности православного украинского храма. При этом одной из целей одновременного увеличения пространственной глубины иконостаса могло быть желание усилить эмоциональное впечатление от его нового архитектурного образа. Использование монументальных объёмных конструкций для влияния на сознание верующих – прием, широко использовавшийся католическим искусством того времени. ; Мета дослідження: виявити чинники, що вплинули на процес трансформації середньовічного тяблового іконостаса на іконостас – архітектурну раму, якою він стає на межі XVI–XVII ст. Методологія дослідження спирається на компаративний та іконологічний методи, які дозволяють виявити правила побудови, комбінацій і взаємодії між структурними елементами архітектурно-декоративної рами українських іконостасів XVII ст., визначити ідеологічні джерела формування такої образної системи і встановити її смисли. Наукова новизна роботи пов'язана з розширенням уявлень про процес розвитку українського іконостаса. Серед основних джерел, які вплинули на формування його нового вигляду на межі XVI–XVII ст., визначені грецька традиція організації вівтарних огорож і латинська традиція обрамлення релігійного образу, яка з'явилася в західноєвропейському мистецтві доби Ренесансу. Висновки. Створення нової концепції українського іконостаса на стику двох традицій було реакцією на суспільно-політичний контекст доби. Введення в український іконостас обрамлень і перетворення його на початку XVII ст. на архітектурну раму, дає підставу розглядати цю трансформацію як ідеологічний проект. Нова конструкція українського іконостаса, завдяки введенню аркатури в верхньому ярусі й розмаїтому декоруванню всіх поверхонь, відсилала до аналогічної організації іконостасів Балкан, і, особливо, іконостасів Афона. В умовах становлення греко-католицької Церкви така конструкція іконостаса була візуальним маркером конфесійної ідентичності православного українського храму. Водночас одним із завдань збільшення просторової глибини іконостаса могло бути бажання посилити емоційне враження від його нового архітектурного образу. Використання монументальних об'ємних конструкцій для впливу на свідомість вірян – прийом, що широко використовувався католицьким мистецтвом того часу.

Метою статті є дослідження впровадження цінностей дикої природи в екологічну політику Європейського Союзу та України. Методологія дослідження базується на порівняльному аналізі діяльності ЄС та України з охорони дикої природи. У результаті дослідження з'ясовано сутність термінів «дика природа» та «цінність дикої природи». Виявлено матеріальну і нематеріальну цінність дикої природи, яка на даний час є найбільш затребуваною в ЄС. Розглянуто діяльність Європейського Союзу і держав-членів ЄС з розвитку законодавчих і стратегічних засад охорони дикої природи. З'ясовано особливість європейської моделі охорони дикої природи, яка полягає у формуванні стратегічних напрямів, що розвиваються державами-членами ЄС відповідно до національної специфіки. Розкрито головні недоліки діяльності з охорони дикої природи в Україні, зокрема відсутність загальноприйнятого і юридично закріпленого визначення дикої природи. Проаналізовано перші кроки на цьому шляху, серед яких прийняття в 2017 р. закону про охорону пралісів та включення до складу українсько-словацько-німецького об'єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Букові праліси Карпат та давні букові ліси Німеччини» 63 ділянки давніх букових лісів з десяти європейських країн, включаючи Україну. Висновки. Євроінтеграційний курс України вимагає від неї не лише адаптації вітчизняного екологічного законодавства до правових норм ЄС, але і розвитку окремого напряму екологічної політики охорони дикої природи. Розроблено низку рекомендацій щодо головних заходів, що доцільно здійснити в його рамках, серед яких: розробка відповідного термінологічного апарату у царині дикої природи та введення його у вітчизняне законодавство, створення ділянок дикої природи та прийняття принципів управління ними, заснування постійно діючої експертної групи із залученням представників урядових установ і громадянського суспільства, розвиток громадських ініціатив, пропаганда в українському суспільстві цінностей дикої природи. ; Целью статьи является исследование внедрения ценностей дикой природы в экологическую политику Европейского Союза и Украины. Методология исследования базируется на сравнительном анализе деятельности ЕС и Украины по охране дикой природы. В результате исследования установлена сущность терминов «дикая природа» и «ценность дикой природы». Выявлена материальная и нематериальная ценность дикой природы, которая в настоящее время является наиболее востребованной в ЕС. Рассмотрена деятельность Европейского Союза и государств-членов ЕС по развитию законодательных и стратегических основ охраны дикой природы. Раскрыта особенность европейской модели охраны дикой природы, которая заключается в формировании стратегических направлений, которые развиваются государствами-членами ЕС в соответствии с национальной спецификой. Раскрыты главные недостатки деятельности по охране дикой природы в Украине, в частности отсутствие общепринятого и юридически закрепленного определения дикой природы. Проанализированы ее первые шаги на этом пути, среди которых принятие в 2017 г. закона об охране древних лесов и включение в состав украинского-словацко-немецкого объекта всемирного наследия ЮНЕСКО «Девственные буковые леса Карпат» 63 участка древних буковых лесов из десяти европейских стран, включая Украину. Выводы. Евроинтеграционный курс Украины требует от нее не только адаптации отечественного экологического законодательства к правовым нормам ЕС, но и развития отдельного направления экологической политики – охраны дикой природы. Разработан ряд рекомендаций относительно главных мероприятий, которые целесообразно осуществить в его рамках. В частности, предлагается: разработать соответствующий терминологический аппарат в области дикой природы и ввести его в отечественное законодательство, создать участки дикой природы и принять принципы управления ими, создать постоянно действующую экспертную группу с привлечением представителей правительственных учреждений и гражданского общества, развивать общественные инициативы, пропагандировать в украинском обществе ценности дикой природы. ; The aim of the article is to study the implementation of wildlife values into the environmental policy of European Union and Ukraine. The research methodology is based on a comparative analysis of the activities of the EU and Ukraine in the protection of wildlife. The study has introduced the essence of the terms "wildlife" and "value of wildlife." The material and nonmaterial value of wildlife, which is currently the most demanded in EU, has identified. The activities of European Union and EU member states in the development of legislative and strategic framework for the protection of wildlife has analyzed. The peculiarity of the European model of wildlife conservation is revealed; it is the formation of strategic directions that are being developed by member-states in accordance with the national specifics. The main shortcomings of the wildlife conservation activities in Ukraine, in particular the lack of a generally accepted and legally enforced definition of "wildlife" has been disclosed. Ukraine's first steps on this path has been analyzed. Among them – the adoption in 2017 of the law "On Amendments to Some Legislative Acts of Ukraine on Protection of Forests under the Framework Convention for the Protection and Sustainable Development of the Carpathians"and the inclusion of 63 plots of ancient forests from ten European countries and Ukraine into the Ukrainian-Slovak-German UNESCO World Heritage Site "Virgin Beech Forests of the Carpathians". It has concluded that the European integration course of Ukraine requires not only the adaptation of domestic environmental legislation to the EU legal norms, but also the development of a separate environmental policy direction – the protection of wildlife. A number of recommendations have been developed for the main activities that should be carried out within its framework, in particular: the development of an appropriate concepts concerning wildlife and its introduction into domestic legislation, the creation of wildlife sites and the adoption of principles for managing them, the creation of a permanent expert group involving government institutions and civil society, the development of public initiatives, the promotion in the Ukrainian society the values of the wildlife.

Мета: аналіз сучасних організаційно-економічних підходів до функціонування аптечних закладів у Польщі.Матеріали і методи: дані законодавчо-нормативної бази, що регулює фармацевтичну діяльність у Польщі, а також дані спеціальної літератури; історичний, аналітико-порівняльний, системний, логічний, математико-статистичний методи досліджень.Результати дослідження. На сьогодні система фармацевтичного забезпечення населення у Польщі розвивається у напрямку посилення державного регулювання доступності фармацевтичної допомоги через упровадження механізмів впливу на ціноутворення, реімбурсацію ліків та розвиток аптечної мережі (географічні, демографічні, фінансово-економічні фактори регуляції). У середньому на один аптечний заклад у Польщі припадає 2600-2767 мешканців, що відповідає середньоєвропейським показникам розвитку аптечної мережі. Доведено, що роздрібний сегмент ринку швидко зреагував на упровадження у 2012 р. нових підходів щодо проведення реімбурсації ліків. У 2011 р. його обсяг склав 28,14 млрд злотих, а у 2012 р. він зменшився на 2 млрд злотих (26,5 млрд злотих). Найбільший вплив реформа системи реімбурсації мала на розвиток рецептурного сегменту ринку. Після упровадження законодавчих змін («Apteka dla aptekarza») спостерігалось значне зниження кількості аптечних закладів – із 14838 у грудні 2017 р. до 14419 у жовтні 2018 р. (–2,8 %). У 2018 р. спостерігається суттєве збільшення кількості закритих аптек у сільській місцевості. Так, упродовж липня 2017 р. – липня 2018 р. із 352 закритих закладів 100 припадає на сільську місцевість. Установлено, що у 2018 р. мало місце значне превалювання кількості відкликаних над кількістю отриманих ліцензій на здійснення діяльності на роздрібному фармацевтичному ринку Польщі.Висновки. Проблеми на фармацевтичному ринку Польщі мають вирішуватися з урахуванням підвищення вимог суспільства до ефективності наданої фармацевтичної допомоги, а також соціально-економічного рівня доступності ліків, рекомендованих ВООЗ. ; Aim. To analyze modern organizational and economic approaches to functioning of pharmacies in Poland.Materials and methods. The data from the legislative and regulatory framework governing the pharmaceutical activity in Poland, as well as the data from specialized literature were used. The historical, analytical-comparative, system, logical, mathematical and statistical research methods were applied.Results. Currently, the system of pharmaceutical provision of the population in Poland is developing in the direction of strengthening the state regulation of availability of pharmaceutical care through the introduction of mechanisms of influence on pricing, drug reimbursement and development of the pharmacy network (geographical, demographic, financial and economic factors of regulation). On average, one pharmacy institution in Poland is per 2600-2767 inhabitants, and it corresponds to the average European indicators for development of a pharmacy chain. It was proven that the retail segment of the market quickly responded to the introduction of new approaches in the reimbursement of drugs in 2012. In 2011, its volume amounted to 28.14 billion zł, and in 2012 it decreased by 2 billion zł (26.50 billion zł). The greatest impact of the reimbursement system reform is the influence on development of the prescription market segment. After the introduction of legislative changes ("Apteka dla aptekarza"), there was a significant decrease in the number of pharmacies from 14838 at the end of December 2017 to 14419 in October 2018 (-2.8%). In 2018, a significant increase in the number of closed pharmacies in rural areas was observed. Thus, during July 2017 – July 2018 out of 352 closed pharmacies – 100 accounted for the countryside. It was found that in 2018 there was a significant prevalence of the number of the licenses revoked over the licenses obtained for activities at the retail pharmaceutical market in Poland.Conclusions. Problems at the Polish pharmaceutical market must be solved taking into account the increasing demands of society to the effectiveness of pharmaceutical care provided, as well as the socio-economic level of availability of drugs recommended by the WHO. ; Цель: анализ современных организационно-экономических подходов к функционированию аптечных учреждений в Польше.Материалы и методы: данные законодательно-нормативной базы, регулирующей фармацевтическую деятельность в Польше, а также данные специальной литературы; исторический, аналитико-сравнительный, системный, логический, математико-статистический методы исследований.Результаты исследования. В настоящее время система фармацевтического обеспечения населения в Польше развивается в направлении усиления государственного регулирования доступности фармацевтической помощи посредством внедрения механизмов влияния на ценообразование, реимбурсацию лекарств и развитие аптечной сети (географические, демографические, финансово-экономические факторы регуляции). В среднем на одно аптечное учреждение в Польше приходится 2600-2767 жителей, что соответствует среднеевропейским показателям развития аптечной сети. Доказано, что розничный сегмент рынка быстро среагировал на внедрение в2012 г. новых подходов в проведении реимбурсации лекарств. В2011 г. его объем составил 28,14 млрд злотых, а в2012 г. он уменьшился на 2 млрд злотых (26,50 млрд злотых). Наибольшее влияние реформа системы реимбурсации имела на развитие рецептурного сегменте рынка. После внедрения законодательных изменений («Apteka dla aptekarza») наблюдалось значительное снижение количества аптечных учреждений – с 14838 в декабре2017 г. до 14419 в октябре2018 г. (-2,8 %). В2018 г. наблюдается значительное увеличение количества закрытых аптек в сельской местности. Так, на протяжении июля2017 г. – июля2018 г. из 352 закрытых заведений 100 приходилось на сельскую местность. Установлено, что в2018 г. имело место значительное превалирование количества отозванных над количеством полученных лицензий на осуществление деятельности на розничном фармацевтическом рынке Польши.Выводы. Проблемы на фармацевтическом рынке Польши должны решаться с учетом повышения требований общества к эффективности предоставленной фармацевтической помощи, а также социально-экономического уровня доступности лекарств, рекомендованных ВОЗ.

ABSTRACT The present thesis entitled: "THE CRIME OF FEMINICIDE AND THE PRINCIPLE OF THE RESPONSIBILITY OF ACT IN THE PERUVIAN CRIMINAL CODE" tackles the problematic about how the crime of feminicide affects the principle of responsibility of act in the Peruvian penal code. To state and verify the hypothesis, in the sense that "the crime of feminicide affects the principle of responsibility of act because its criminal-political justification constitutes a criminal law of the author"; has been addressed in the Theoretical Framework, titles referred to the Criminal Law of Act, Principle of Guilt, Theory of Punishment, the Crime of Feminicide and Comparative Legislation in the crime of Feminicide, for research, the universal method was used, general method comprising the deductive and inductive methods, and the specific method that develops the methods: synthetic, hermeneutic and analytical, which facilitates the study by decomposing each of the elements that make up the problem regarding how the crime of feminicide affects the beginning of liability of act in the Peruvian penal code. The investigation carried out, basically concludes by pointing out that the crime of femicide does affect the principle of liability of act in the Peruvian penal code, based on the following reasons: 1) Because a type sexualization is being gestated, that is to say, To identify only and exclusively the male as the perpetrator of the crime of feminicide, the principle of responsibility for the act is violated, as well as a clear contradiction with the stipulated in our preliminary title, which states that the penalty can not exceed the responsibility for the fact. 2) Due to its relationship with the apparent competition of laws between the crime of femicide and parricide, given that the cases regulated in the crime of feminicide can easily be subsumed in the criminal types established in the Criminal Code, such as the parricide, since the latter extended its scope, incorporating modifications such as: ". sanction behaviors with or without a current sentimental relationship", precisely to stop violence against women, and 3) Due to the non-existence of compatibility between the principles of culpability and equality and the regulation of the crime of femicide in the Peruvian penal code, given that a person is being punished on the basis of their personal characteristics, and not because of the act committed in itself, which has led to the creation of a psyche social, where the mere condition of man (personal condition, sex) would become a presumption of guilt or greater culpability. ; RESUMEN La presente tesis titulada: "EL DELITO DE FEMINICIDIO Y EL PRINCIPIO DE LA RESPONSABILIDAD PENAL DE ACTO EN EL CÓDIGO PENAL PERUANO" emprende la problemática acerca de cómo afecta el delito de feminicidio al principio de responsabilidad penal de acto en el código penal peruano. Para plantear y contrastar la hipótesis, en el sentido de que "el delito de feminicidio afecta el principio de responsabilidad de acto porque su justificación político- criminal constituye un derecho penal de autor"; se ha abordado en el Marco Teórico, títulos referidos al Derecho Penal de Acto, Principio de Culpabilidad, Teoría de la Pena, el Delito de Feminicidio y la Legislación comparada en el delito de Feminicidio, para la investigación, se utilizó el método universal, el método general comprendiendo a los métodos deductivo e inductivo, y el método específico que desarrolla los métodos: sintético, hermenéutico y analítico, lo que facilita el estudio descomponiendo cada uno de los elementos que configuran la problemática respecto a cómo afecta el delito de feminicidio al principio de responsabilidad de acto en el código penal peruano. La investigación realizada, concluye básicamente señalando que el delito de feminicidio sí afecta al principio de responsabilidad de acto en el código penal peruano, en base de las siguientes razones: 1) Debido a que se está gestando una sexualización del tipo, es decir, al identificar única y exclusivamente al varón como autor del delito de feminicidio, se vulnera el principio de responsabilidad por el acto, asimismo, se evidencia una clara contradicción con lo estipulado en nuestro título preliminar, el cual refiere que la pena no puede sobrepasar la responsabilidad por el hecho. 2) Debido a su relación con el concurso aparente de leyes entre el delito de feminicidio y parricidio, dado que los supuestos regulados en el delito de feminicidio, fácilmente pueden subsumirse en los tipos penales que se encuentran establecidos en el Código Penal, tales como el parricidio, dado que este último amplió sus alcances, incorporando modificaciones como:"…sancionar conductas con o sin relación sentimental vigente", justamente para frenar la violencia contra la mujer, y 3) Debido a la no existencia de compatibilidad entre los principios de culpabilidad e igualdad y la regulación del delito de feminicidio en el código penal peruano, dado que, se está sancionando a una persona en base a sus características personales, y no por el hecho cometido en sí, lo cual ha conllevado a que se cree una psique social, donde la sola condición de hombre (condición personal, de sexo) se convertiría en una presunción de culpabilidad o de mayor culpabilidad. ; Tesis

The purpose of the article is to study the political and legal systems of states on countering international extremism with the use of a systematic approach in the context of certain characteristics of Eastern and Western (European) countries, as well as the United States and Great Britain. The methodological base includes the use of comparative analysis (identifications and differences) and methods for constructing certain typologies of Western and Eastern states, which are grouped according to both qualitative and quantitative characteristics. Findings. In modern conditions, a systematic approach in scientific research has been used since the mid-50s of the 20th century. The article discusses this approach in the political and legal sphere on international issues; Eastern and Western (European) types of states in the context of countering extremism are analyzed as examples. The processes of globalization influenced the 21st century led to the emergence of "transnational extremism." In modern conditions, in order to counter international (transnational) extremism, it is necessary to develop new mechanisms and approaches, taking into account the realities of modern society. The world community has encountered the use of Internet space by extremist organizations, which threatens the security of modern society and individual countries. Countering extremism on an international scale is proposed to be carried out in the following areas: first, the development of an international legal and information base; second, the creation of a favorable social and economic environment in states and regions; third, the development of mechanisms to prevent the financing of extremist activities; fourth, the creation of an international analytical structure involving scientific personnel from different countries to identify the causes of extremism in different regions of the world community and develop forecasts at certain stages in different regions, and develop modern mechanisms to counter transnational extremism. ; El propósito del artículo es estudiar los sistemas políticos y legales de los estados para contrarrestar el extremismo internacional con el uso de un enfoque sistemático en el contexto de ciertas características de los países orientales y occidentales (europeos), los Estados Unidos y Gran Bretaña. . La base metodológica incluye el uso de análisis comparativos (identificaciones y diferencias) y métodos para construir ciertas tipologías de estados occidentales y orientales, que se agrupan de acuerdo con las características cualitativas y cuantitativas. Recomendaciones. En las condiciones modernas, se ha utilizado un enfoque sistemático en la investigación científica desde mediados de los años 50 del siglo XX. El artículo discute este enfoque en la esfera política y legal en asuntos internacionales; Se analizan como ejemplos los tipos de estados del este y del oeste (europeos) en el contexto de la lucha contra el extremismo. Los procesos de globalización queinfluyeron en el siglo XXI llevaron a la aparición del "extremismo transnacional". En las condiciones modernas, para contrarrestar el extremismo internacional (transnacional), es necesario desarrollar nuevos mecanismos y enfoques, teniendo en cuenta las realidades de la sociedad moderna.La comunidad mundial ha encontrado el uso del espacio de Internet por parte de organizaciones extremistas, lo que amenaza la seguridad de la sociedad moderna y los países individuales. Se propone llevar a cabo la lucha contra el extremismo a escala internacional en las siguientes áreas: primero, el desarrollo de una base legal e informativa internacional; segundo, la creación de un entorno social y económico favorable en los estados y regiones; tercero, el desarrollo de mecanismos para prevenir el financiamiento de actividades extremistas; cuarto, la creación de una estructura analítica internacional con personal científico de diferentes países para identificar las causas del extremismo en diferentes regiones de la comunidad mundial y desarrollar pronósticos en ciertas etapas en diferentes regiones, y desarrollar mecanismos modernos para contrarrestar el extremismo transnacional. ; Цель исследования–исследование политико-правовые системы государств по вопросам противодействия международному экстремизму с применением системного подхода в контексте определенных особенностей восточных и западных (европейских) стран, а также США и Великобритании.Методологическая база включает применение сравнительного анализа (отождествления и различия) и методы построения определенных типологий западных и восточных государств, которые группируются как по качественным, так и количественным признакам.Выводы. В современных условиях в научных исследованиях применяется системный подход с середины 50-х годов ХХ столетия. В статье этот подход рассматривается в политико-правовой сфере по международным вопросам, а в качестве примеров анализируются восточный и западный (европейских) типы государств мирового сообщества в контексте вопросов противодействия экстремизму.Процессы глобализации повлияли в ХХI веке обусловили появление «транснациональногоэкстремизма». В современных условиях для противодействия международному (транснациональному) экстремизму необходимо разрабатывать новые механизмы и подходы с учетом реалий современного общества.Особую тревогу вызывает религиозный экстремизм, особенно в исламских странах, который постепенно распространяющегося по всему миру. Ислам определяет черты организации и деятельности восточных государств и является частью политического механизма, а также влияет на развитие государств и на общественно-политические и государственно-правовые отношения в них и является политико-идеологической основой.Мировое сообщество столкнулось с использованием интернет-пространства экстремистскими организациями, что угрожает безопасности современного общества и отдельных стран. В международном масштабе вести противодействие экстремизму предлагается в последующих направлениях: первое - разработка международной правовой и информационной баз; второе - создание в государствах и регионах благоприятной социальной и экономической обстановки; третье - выработка механизмов по предотвращению финансирования экстремистской деятельности; четвертое - создание международного аналитической структуры с привлечением научных кадров из разных стран мира для выявления причин, способствующих возникновению экстремизма в разных регионах мирового сообщества и разработки прогнозов на определенных этапах в разных регионах, и выработки современных механизмов противодействия транснациональному экстремизму.

The goals of the study are due to the need to analyze the shortcomings of the Ukrainian legislation on image rights and to consolidate this not only at the national doctrinal level, but also in the normative acts as a basis for celebrities to conclude contracts and protect their rights in commercial relations. Today, there is a tendency to form relationships about the use of celebrity image, but there is no legal mechanism in place to settle disputes to protect their image rights, or to profit from their legitimate use. Analyzing the experience of lawmaking in the countries of the Anglo-American legal family, it should be noted that the success of protecting their image rights is to create a stable contractual mechanism and the ability to challenge the use of another's image. An important aspect is the use of celebrity image in holograms. Given the needs of technocratic society and the development of information technology, it is appropriate to develop scientific provisions and study the concept of image rights, as a basis for the formation of a new legislation that can regulate the relationship of use of the image of the individual. Methods used in this work: historical, comparative, classification, generalization and abstraction. Each of these logical and philosophical methods has been used in the study to understand and qualitatively explain to the general public the concept of "image rights". This article reveals the concept of "image rights" and its components. The study revealed the most popular area of use of image rights - the hologram. Possibilities for elaboration of legislative regulation of legal deficiencies on protection and restoration of image rights have been opened and analyzed. Responses are given to the specifics of the possibility of inheriting and transferring image rights to third parties. ; Los objetivos del estudio se deben a la necesidad de analizar las deficiencias de la legislación ucraniana sobre derechos de imagen y consolidar esto no solo a nivel doctrinal nacional, sino también en los actos normativos como base para que las celebridades celebren contratos y protejan sus derechos en las relaciones comerciales. Hoy en día, existe una tendencia a establecer relaciones sobre el uso de la imagen de celebridades, pero no existe un mecanismo legal para resolver disputas para proteger sus derechos de imagen o para beneficiarse de su uso legítimo. Al analizar la experiencia de la legislación en los países de la familia jurídica angloamericana, debe tenerse en cuenta que el éxito de proteger sus derechos de imagen es crear un mecanismo contractual estable y la capacidad de desafiar el uso de la imagen de otra persona. Un aspecto importante es el uso de imágenes de celebridades en hologramas. Dadas las necesidades de la sociedad tecnocrática y el desarrollo de la tecnología de la información, es apropiado desarrollar disposiciones científicas y estudiar el concepto de derechos de imagen, como base para la formación de una nueva legislación que pueda regular la relación de uso de la imagen de la imagen. individual. Métodos utilizados en este trabajo: histórico, comparativo, clasificación, generalización y abstracción. Cada uno de estos métodos lógicos y filosóficos se ha utilizado en el estudio para comprender y explicar cualitativamente al público en general el concepto de "derechos de imagen". Este artículo revela el concepto de "derechos de imagen" y sus componentes. El estudio reveló el área más popular de uso de los derechos de imagen: el holograma. Se han abierto y analizado las posibilidades de elaboración de la regulación legislativa de las deficiencias legales en materia de protección y restauración de los derechos de imagen. Se dan respuestas a los detalles de la posibilidad de heredar y transferir derechos de imagen a terceros. ; Цілі дослідження обумовлені нагальною потребою у аналізі прогалин українського законодавства щодо регулювання іміджевого права та закріплення цього поняття не лише на національному доктринальному рівні, а й у нормативних актах, як базису для знаменитостей щодо укладення договорів та захисту своїх прав у комерційних правовідносинах. На сьогоднішній день, існує тенденція до утворення відносин щодо використання образу знаменитостей, однак немає діючого правового механізму щодо врегулювання різноманітних спорів для захисту своїх іміджевих прав, або можливості отримання прибутку внаслідок їх правомірного використання. Враховуючи досвід законотворчості у країнах англо-американської правової сім'ї, необхідно зауважити, що успішність захисту своїх іміджевих прав полягає в утворенні стійкого договірного механізму та можливості оспорювання використання чужого образу. Важливим є аспект використання образу знаменитостей у голограмах. З урахуванням потреб технократичного суспільства та розвитку інформаційних технологій, вбачається доречним розробка наукових положень та дослідження поняття іміджевого права, як фундаменту для утворення якісно нового законодавства, яке може врегулювати відносини використання образу особи. Методи, що використовувалися у даній роботі: історичний, порівняльно-правовий, класифікації, узагальнення та абстрагування. Кожен з цих логіко-філософських методів застосовувався у дослідженні для усвідомлення та якісного пояснення широкій аудиторії поняття «іміджеве право». Дана стаття розкриває поняття «іміджеве право» і його складові. Дослідженням розкрито найбільш популярну сферу використання іміджевих прав – голограму. Розкрито та проаналізовано можливості розробки законодавчого врегулювання юридичних прогалин щодо захисту та відновлення іміджевого права. Дано відповіді щодо специфіки можливості успадкування та передачі іміджевих прав третім особам.

The aim of the article is to study the implementation of wildlife values into the environmental policy of European Union and Ukraine. The research methodology is based on a comparative analysis of the activities of the EU and Ukraine in the protection of wildlife. The study has introduced the essence of the terms "wildlife" and "value of wildlife." The material and nonmaterial value of wildlife, which is currently the most demanded in EU, has identified. The activities of European Union and EU member states in the development of legislative and strategic framework for the protection of wildlife has analyzed. The peculiarity of the European model of wildlife conservation is revealed; it is the formation of strategic directions that are being developed by member-states in accordance with the national specifics. The main shortcomings of the wildlife conservation activities in Ukraine, in particular the lack of a generally accepted and legally enforced definition of "wildlife" has been disclosed. Ukraine's first steps on this path has been analyzed. Among them – the adoption in 2017 of the law "On Amendments to Some Legislative Acts of Ukraine on Protection of Forests under the Framework Convention for the Protection and Sustainable Development of the Carpathians"and the inclusion of 63 plots of ancient forests from ten European countries and Ukraine into the Ukrainian-Slovak-German UNESCO World Heritage Site "Virgin Beech Forests of the Carpathians". It has concluded that the European integration course of Ukraine requires not only the adaptation of domestic environmental legislation to the EU legal norms, but also the development of a separate environmental policy direction – the protection of wildlife. A number of recommendations have been developed for the main activities that should be carried out within its framework, in particular: the development of an appropriate concepts concerning wildlife and its introduction into domestic legislation, the creation of wildlife sites and the adoption of principles for managing them, the creation of a permanent expert group involving government institutions and civil society, the development of public initiatives, the promotion in the Ukrainian society the values of the wildlife. ; Целью статьи является исследование внедрения ценностей дикой природы в экологическую политику Европейского Союза и Украины. Методология исследования базируется на сравнительном анализе деятельности ЕС и Украины по охране дикой природы. В результате исследования установлена сущность терминов «дикая природа» и «ценность дикой природы». Выявлена материальная и нематериальная ценность дикой природы, которая в настоящее время является наиболее востребованной в ЕС. Рассмотрена деятельность Европейского Союза и государств-членов ЕС по развитию законодательных и стратегических основ охраны дикой природы. Раскрыта особенность европейской модели охраны дикой природы, которая заключается в формировании стратегических направлений, которые развиваются государствами-членами ЕС в соответствии с национальной спецификой. Раскрыты главные недостатки деятельности по охране дикой природы в Украине, в частности отсутствие общепринятого и юридически закрепленного определения дикой природы. Проанализированы ее первые шаги на этом пути, среди которых принятие в 2017 г. закона об охране древних лесов и включение в состав украинского-словацко-немецкого объекта всемирного наследия ЮНЕСКО «Девственные буковые леса Карпат» 63 участка древних буковых лесов из десяти европейских стран, включая Украину. Выводы. Евроинтеграционный курс Украины требует от нее не только адаптации отечественного экологического законодательства к правовым нормам ЕС, но и развития отдельного направления экологической политики – охраны дикой природы. Разработан ряд рекомендаций относительно главных мероприятий, которые целесообразно осуществить в его рамках. В частности, предлагается: разработать соответствующий терминологический аппарат в области дикой природы и ввести его в отечественное законодательство, создать участки дикой природы и принять принципы управления ими, создать постоянно действующую экспертную группу с привлечением представителей правительственных учреждений и гражданского общества, развивать общественные инициативы, пропагандировать в украинском обществе ценности дикой природы. ; Метою статті є дослідження впровадження цінностей дикої природи в екологічну політику Європейського Союзу та України. Методологія дослідження базується на порівняльному аналізі діяльності ЄС та України з охорони дикої природи. У результаті дослідження з'ясовано сутність термінів «дика природа» та «цінність дикої природи». Виявлено матеріальну і нематеріальну цінність дикої природи, яка на даний час є найбільш затребуваною в ЄС. Розглянуто діяльність Європейського Союзу і держав-членів ЄС з розвитку законодавчих і стратегічних засад охорони дикої природи. З'ясовано особливість європейської моделі охорони дикої природи, яка полягає у формуванні стратегічних напрямів, що розвиваються державами-членами ЄС відповідно до національної специфіки. Розкрито головні недоліки діяльності з охорони дикої природи в Україні, зокрема відсутність загальноприйнятого і юридично закріпленого визначення дикої природи. Проаналізовано перші кроки на цьому шляху, серед яких прийняття в 2017 р. закону про охорону пралісів та включення до складу українсько-словацько-німецького об'єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Букові праліси Карпат та давні букові ліси Німеччини» 63 ділянки давніх букових лісів з десяти європейських країн, включаючи Україну. Висновки. Євроінтеграційний курс України вимагає від неї не лише адаптації вітчизняного екологічного законодавства до правових норм ЄС, але і розвитку окремого напряму екологічної політики охорони дикої природи. Розроблено низку рекомендацій щодо головних заходів, що доцільно здійснити в його рамках, серед яких: розробка відповідного термінологічного апарату у царині дикої природи та введення його у вітчизняне законодавство, створення ділянок дикої природи та прийняття принципів управління ними, заснування постійно діючої експертної групи із залученням представників урядових установ і громадянського суспільства, розвиток громадських ініціатив, пропаганда в українському суспільстві цінностей дикої природи.

Introduction. The socio-philosophical and philosophical-legal analysis of the processes of law components exchange (legal norms, articles, prin­ciples, parts of legislation, legal ideology, etc.) be­tween legal systems (legal spheres) of different coun­tries has shown that this exchange takes place both in history and modernity. Its comprehension first of all began in Western law, starting from the Middle Ages. The assimilation of law components by some coun­tries from other countries is called the legal recep­tion. Historically, from the Middle Ages to the present day, the reception of Roman law componets by Euro­pean states has been the first and most widespread. But in the XX and especially at the beginning of the XXI centuries (in the era of globalization), the recep­tion of the components of law in the system of inter­actions of simultaneously existing states, as well as the interactions of countries and the international le­gal environment, developed significantly. In this case, it became necessary to study the legal mechanisms and patterns of legal interchange of the law compo­nents on an international interaction scale, in the era of globalization. The purposes of the article are: to consider some patterns of interactions between legal systems of different countries and other legal enti­ties, in the context of globalization (including legal receptions) from the standpoint of social philosophy; to identify the necessary categorical apparatus, to show the significance of introducing the results into professional legal (law) education. Methodology and research methods: dialectical and system-philosoph­ical approaches, methods of legal comparative studies, induction and deduction, analysis and synthesis, integration of the results. Results. There have been investigated the interstate processes of legal systems components interchange which lead to carrying out the reception of law by some countries and donation of legal components from other countries and legal entities. This type of diverse supranational legal rela­tions is designated and investigated in the article as the dialectic of the processes of legal receptivity and legal donation. Legal entities, participants in these processes, are designated as legal recipients and le­gal donors. The historically formed stages of legal re­ceptivity are defined: in time parameters from the past to the present; in the time parameters of the present. Different types of classifications of legal receptions have been grouped (ten such types have been iden­tified). The process of legal donation from leading countries and from international law has also been investigated; its main forms are defined as friendly, aggressive-aggressive, manipulative and competitive legal donation. It is shown that countries – non-inde­pendent legal recipients – are in the most dependent position. The specifics of legal reception – donation processes in modern Russian constitutionalism and in Russian law as a whole have been identified. Conclu­sion. The relevance of including the main laws of le­gal receptivity and legal donation as separate topics in professional legal education in the era of global­ization is substantiated. ; Введение. Социально-философский и философско-правовой анализ процессов обме­на компонентами права (юридическими нормами, статьями, принципами, частями законодатель­ства, правовой идеологии и пр.) между правовыми системами (правовыми сферами) разных стран показал, что этот обмен имеет место в истории и современности. Его осмысление раньше всего началось в западном праве, начиная со Средневеко­вья. Ассимиляция одними странами компонентов права от других стран получила название правовой рецепции. Исторически первой и наиболее распро­страненной стала рецепция государствами Европы, начиная со Средневековья и вплоть до настоящего времени, компонентов римского права. Но в ХХ в. и особенно в начале ХXI в. (в эпоху глобализации) зна­чительное развитие получили рецепции компонентов права в системе взаимодействий одновременно су­ществующих государств, а также взаимодействий стран и международно-правовой среды. В этом слу­чае появилась необходимость исследовать правовые механизмы и закономерности правового взаимооб­мена компонентами права в масштабах междуна­родных взаимодействий в эпоху глобализации. Цель статьи: с позиций социальной философии рассмо­треть некоторые закономерности взаимодействий правовых систем разных стран и др. правовых субъ­ектов в условиях глобализации (включающие пра­вовые рецепции), выявить необходимый для этого категориальный аппарат, показать значимость внедрения полученных результатов в профессио­нальное правовое (юридическое) образование. Методология и методы исследования: диалектический и системно-философский подходы, методы право­вой компаративистики, индукции и дедукции, анали­за и синтеза, интеграции полученных результатов. Результаты. Исследованы межгосударственные процессы взаимообмена компонентами правовых систем, в результате которых осуществляются рецепции права одними странами и донорство пра­вовых компонентов от других стран и правовых субъектов. Этот вид разнообразных надгосудар­ственных правовых отношений обозначен и иссле­дован в статье как диалектика процессов правового рецепторства и правового донорства. Правовые субъекты, участники данных процессов, обозначены как правовые реципиенты и правовые доноры. Опре­делены исторически сложившиеся этапы правового рецепторства: во временных параметрах от про­шлого к настоящему; во временных параметрах настоящего времени. Сгруппированы разные виды классификаций правовых рецепций (выявлено десять таких видов). Также исследован процесс правового донорства от лидирующих стран и от междуна­родного права; определены его основные формы: содружественное, агрессивно-захватническое, ма­нипулятивное и конкурентное правовое донорство. Показано, что в наиболее зависимом состоянии ока­зываются страны – несамостоятельные правовые реципиенты. Выявлениа специфика процессов пра­вового рецепторства – донорства в современном российском конституционализме и в целом в россий­ском праве. Заключение. Обоснована актуальность включения основных закономерностей правового рецепторства и правового донорства в эпоху гло­бализации в качестве отдельных тем в профессио­нальное юридическое образование.

The article discusses and analyzes the role assessment and communication significance in state control systems in works and prominent representatives' statements of political thought from antiquity to the beginning of the twentieth century in accordance with the understanding of this phenomenon essence in the considered historical epochs. It is shown that from the history of political thought, although some well-founded concepts of the relationship between the authorities and the population of the thinkers of ancient China, India, and antiquity are known, they require more detailed and systematic understanding. The influence of the managerial and communicative ideas of Confucius, Plato and Aristotle on the subsequent works of Caesar, Cicero, the thinkers of the Middle Ages, the Renaissance and the Enlightenment are consistently discussed. A comparative analysis of individual views on the relationship between the state of public administration and communication of theologians and scientists of the XIII-XVIII centuries was conducted: F.Aquinas, F.Petrarch, L.Bruni, N.Machiavelli, M.Luther, T.More, T.Campanella, J.Boden, G.Grotius, J.Locke, T.Hobbes. Particular attention is paid to the ideas of S.Montesquieu, I.Kant, and G.-V.-F.Hegel as the founders of the scientific discourse around the problems of war and peace, the effectiveness of government and relations with the subjects of this management, with thepeople. In particular, the developments of the Chicago school in the United States and the Institute for Social Research in Germany, which laid the theoretical foundation for the beginning of the formation of information and communication theories that created the basis of the modern stage of communication development in the late twentieth century - early twenty-first century. Research and analysis in the work of the first historical ideas and theoretical concepts of the role, communication place and importance in public administration systems, advanced for 2500 years by a galaxy of eminent thinkers of the past, allows to rethink the sources of conceptual ideas of communicology put forward in the 20th century and approach the objective assessment of the perspective the role of the communication component of the humanity civilizational development in the twenty-first century. ; У статті розглядається і аналізується оцінка ролі і значення комунікації в державних системах управління в працях і висловлюваннях видатних представників політичної думки від античності до початку ХХстоліття, відповідно до розуміння суті даного явища в розглянуті історичні епохи. Показано, що з історії політичної думки хоч і відомі деякі досить обґрунтовані концепції взаємин влади і населення мислителів стародавнього Китаю, Індії і античності, але вони вимагають більш детального та систематизованого осмислення. Послідовно розглянуто вплив управлінсько-комунікативних ідей Конфуція, Платона і Аристотеля на наступні праці Цезаря, Цицерона, мислителів Середніх віків, епох Відродження і Просвітництва. Проведено порівняльний аналіз окремих поглядів на взаємозв'язок стану державного управління і комунікації теологів і вчених XIII-XVIII століть: Ф.Аквінського, Ф.Петрарки, Л.Бруні, Н.Макіавеллі, М.Лютера, Т.Мора, Т.Кампанелли, Ж.Бодена, Г.Гроція, Дж.Локка, Т.Гоббса. Особливу увагу приділено ідеям Ш.Монтеск'є, І.Канта і Г.-В.-Ф.Гегеля як основоположників наукового дискурсу навколо проблем війни і миру, ефективності державного управління та взаємовідносин з суб'єктами цього управління, з народом. Зокрема, розглянуто і напрацювання Чиказької школи в США та Інституту соціальних досліджень у Німеччині якими було закладено теоретичний фундамент в початок формування теорій інформації та комунікації, які створили основу сучасного етапу розвитку комунікативістики в кінці ХХ століття - на початку ХХІ століття. Дослідження і аналіз в роботі перших історичних ідей і теоретичних концепцій ролі, місця та значення комунікації в системах державного управління, висунутих протягом 2500 років плеядою видатних мислителів минулого дозволяє переосмислити джерела концептуальних положень комунікативістики, висунуті в ХХ столітті, і підійти до об'єктивної оцінки перспективної ролі комунікаційної складової цивілізаційного розвитку людства в ХХI столітті. ; В статье рассматривается и анализируется оценка роли и значения коммуникации в государственных системах управления в трудах и высказываниях выдающихся представителей политической мысли от античности до начала ХХ века в соответствии с пониманием сути данного явления в рассматриваемые исторические эпохи. Показано, что из истории политической мысли хоть и известны некоторые достаточно обоснованные концепции взаимоотношений власти и населения мыслителей древнего Китая, Индии и античности, но они требуют более детального и систематизированного осмысления. Последовательно рассмотрено влияние управленческо-коммуникативных идей Конфуция, Платона и Аристотеля на последующие труды Цезаря, Цицерона, мыслителей Средних веков, эпох Возрождения и Просвещения. Проведен сравнительный анализ отдельных взглядов на взаимосвязь состояния государственного управления и коммуникации теологов и ученых XIII–XVIII веков: Ф.Аквинского, Ф.Петрарки, Л.Бруни, Н.Макиавелли, М.Лютера, Т.Мора, Т.Кампанеллы, Ж.Бодена, Г.Гроция, Дж.Локка, Т.Гоббса. Особое внимание уделено идеям Ш.Монтескье, И.Канта и Г.-В.-Ф.Гегеля как основоположников научного дискурса вокруг проблем войны и мира, эффективности государственного управления и взаимоотношений с субъектами этого управления, с народом. В частности, рассмотрено и наработки Чикагской школы в США и Института социальных исследований в Германии которыми было заложено теоретический фундамент в начало формирования теорий информации и коммуникации, создавших основу современного этапа развития коммуникативистики в конце ХХ века – начале ХХI века. Исследование и анализ в работе первых исторических идей и теоретических концепций роли, места и значения коммуникации в системах государственного управления, выдвинутых на протяжении 2500 лет плеядой выдающихся мыслителей прошлого позволяет переосмыслить источники концептуальных положений коммуникативистики, выдвинутые в ХХ веке, и подойти к объективной оценке перспективной роли коммуникационной составляющей цивилизационного развития человечества в ХХI веке.

Modern domestic public activism as a phenomenon that has become widespread relatively recently, creates new challenges for the pharmaceutical sector of the health care branch. Legal and ethical aspects of the interaction of pharmacists and doctors with public control subjects of the quality assurance of medicines remain insufficiently studied, which causes a lack of awareness on these issues among pharmacists and doctors, and therefore errors in interaction with representatives of public organizations, the media or community activists. The aim of the work was the scientific substantiation of the legal and ethical basis of the interaction of pharmacists and doctors with public control subjects of the quality assurance of medicines at the stages of their sale and medical use in Ukraine. To obtain the results of the work, library-semantic, formal-logical and structural-functional methods, methods of comparative legal and technical-legal analysis of legal and ethical, doctrinal and journalistic sources in the chosen direction were used. The work identifies public media control and public monitoring as the forms of public control of the quality assurance of medicines at the stages of their sale and medical use most closely related to the workplaces of pharmacists and doctors. It has been established that the legal basis for the interaction of pharmacists (doctors) and journalists, as subjects of public media control, is determined by the Constitution of Ukraine, scattered groups of regulatory and protective legislation. The ethical basis of such interaction is determined by generally accepted ethical standards, sources of professional pharmaceutical (medical) ethics, sources of professional ethics of journalists. It has also been established that currently in the current legislation of Ukraine there are no separate or special requirements defining the mechanism of interaction between pharmacists (doctors) and public activists who carry out appropriate public control in the form of public monitoring. It was determined that the concretized methods of lawful and ethical interaction of pharmacists (doctors) with journalists and public activists, as subjects of public control of the quality assurance of medicines at the stages of their sale and medical use, require further research. The paper proposed promising areas for improving the legal and ethical mechanisms for realization public control of the quality assurance of medicines at the stages of their sale and medical use by creating a special legislative and ethical-regulatory basis for this type of activity; introducing specialized training in mastering relevant legal and ethical competences for pharmacists (doctors) and for public controllers, which can be either pharmacists (doctors) or any other caring person; introduction of the institute of public inspections to the quality assurance of medicines at the indicated stages of their life cycle, carried out by public inspectors who have passed the specified training. ; Сучасний вітчизняний громадський активізм як явище, яке набуло розповсюдження відносно нещодавно, створює нові виклики для фармацевтичного сектора галузі охорони здоров'я. Правові та етичні аспекти взаємодії провізорів та лікарів із суб'єктами громадського контролю за забезпеченням якості лікарських засобів залишаються недостатньо дослідженими, що спричинює дефіцит обізнаності із зазначених питань у провізорів та лікарів, а отже і помилки під час взаємодії із представниками громадських організацій, ЗМІ чи громадськими активістами. Метою роботи стало наукове обґрунтування правових та етичних основ взаємодії провізорів та лікарів із суб'єктами громадського контролю за забезпеченням якості лікарських засобів на етапах їх реалізації і медичного застосування в Україні. Для отримання результатів роботи було використано бібліосемантичний, формально-логічний та структурно-функціональний методи, методи порівняльно-правового та техніко-юридичного аналізу нормативно-правових, нормативно-етичних, доктринальних та публіцистичних джерел з обраного напряму. У роботі визначено громадський медіаконтроль та громадський моніторинг як найбільш наближені до робочих місць провізорів та лікарів форми громадського контролю за забезпеченням якості лікарських засобів на етапах їх реалізації і медичного застосування. Встановлено, що правові засади взаємодії провізорів (лікарів) та журналістів, як суб'єктів громадського медіаконтролю, визначаються Конституцією України, розрізненими групами регулятивного та охоронного законодавства. Етичні основи такої взаємодії визначаються загальноприйнятими етичними нормами, джерелами професійної фармацевтичної (медичної) етики, джерелами професійної етики журналістів. Також з'ясовано, що на сьогодні у чинному законодавстві України відсутні окремі чи спеціальні вимоги, які б визначали механізм взаємодії провізорів (лікарів) із громадськими активістами, які здійснюють відповідний громадський контроль у формі громадського моніторингу. Визначено, що конкретизовані алгоритми правомірної та етичної взаємодії провізорів (лікарів) із журналістами та громадськими активістами, як суб'єктами громадського контролю за забезпеченням якості лікарських засобів на етапах їх реалізації та медичного застосування, потребують подальшого дослідження. У роботі запропоновано перспективні напрями вдосконалення правових та етичних механізмів здійснення громадського контролю за забезпеченням якості лікарських засобів на етапах їх реалізації та медичного застосування шляхом створення спеціальної законодавчої та етико-нормативної бази цього виду діяльності; запровадження спеціалізованого навчання щодо оволодіння відповідними правовими та етичними компетентностями для провізорів (лікарів) і для громадських контролерів, якими можуть виступати як провізори (лікарі), так і будь-які інші небайдужі особи; впровадження інституту громадських інспекцій щодо забезпечення якості лікарських засобів на вказаних етапах їх життєвого циклу, що будуть здійснювати громадські інспектори, які пройшли зазначене навчання.

Aim. To analyze modern organizational and economic approaches to functioning of pharmacies in Poland.Materials and methods. The data from the legislative and regulatory framework governing the pharmaceutical activity in Poland, as well as the data from specialized literature were used. The historical, analytical-comparative, system, logical, mathematical and statistical research methods were applied.Results. Currently, the system of pharmaceutical provision of the population in Poland is developing in the direction of strengthening the state regulation of availability of pharmaceutical care through the introduction of mechanisms of influence on pricing, drug reimbursement and development of the pharmacy network (geographical, demographic, financial and economic factors of regulation). On average, one pharmacy institution in Poland is per 2600-2767 inhabitants, and it corresponds to the average European indicators for development of a pharmacy chain. It was proven that the retail segment of the market quickly responded to the introduction of new approaches in the reimbursement of drugs in 2012. In 2011, its volume amounted to 28.14 billion zł, and in 2012 it decreased by 2 billion zł (26.50 billion zł). The greatest impact of the reimbursement system reform is the influence on development of the prescription market segment. After the introduction of legislative changes ("Apteka dla aptekarza"), there was a significant decrease in the number of pharmacies from 14838 at the end of December 2017 to 14419 in October 2018 (-2.8%). In 2018, a significant increase in the number of closed pharmacies in rural areas was observed. Thus, during July 2017 – July 2018 out of 352 closed pharmacies – 100 accounted for the countryside. It was found that in 2018 there was a significant prevalence of the number of the licenses revoked over the licenses obtained for activities at the retail pharmaceutical market in Poland.Conclusions. Problems at the Polish pharmaceutical market must be solved taking into account the increasing demands of society to the effectiveness of pharmaceutical care provided, as well as the socio-economic level of availability of drugs recommended by the WHO. ; Цель: анализ современных организационно-экономических подходов к функционированию аптечных учреждений в Польше.Материалы и методы: данные законодательно-нормативной базы, регулирующей фармацевтическую деятельность в Польше, а также данные специальной литературы; исторический, аналитико-сравнительный, системный, логический, математико-статистический методы исследований.Результаты исследования. В настоящее время система фармацевтического обеспечения населения в Польше развивается в направлении усиления государственного регулирования доступности фармацевтической помощи посредством внедрения механизмов влияния на ценообразование, реимбурсацию лекарств и развитие аптечной сети (географические, демографические, финансово-экономические факторы регуляции). В среднем на одно аптечное учреждение в Польше приходится 2600-2767 жителей, что соответствует среднеевропейским показателям развития аптечной сети. Доказано, что розничный сегмент рынка быстро среагировал на внедрение в2012 г. новых подходов в проведении реимбурсации лекарств. В2011 г. его объем составил 28,14 млрд злотых, а в2012 г. он уменьшился на 2 млрд злотых (26,50 млрд злотых). Наибольшее влияние реформа системы реимбурсации имела на развитие рецептурного сегменте рынка. После внедрения законодательных изменений («Apteka dla aptekarza») наблюдалось значительное снижение количества аптечных учреждений – с 14838 в декабре2017 г. до 14419 в октябре2018 г. (-2,8 %). В2018 г. наблюдается значительное увеличение количества закрытых аптек в сельской местности. Так, на протяжении июля2017 г. – июля2018 г. из 352 закрытых заведений 100 приходилось на сельскую местность. Установлено, что в2018 г. имело место значительное превалирование количества отозванных над количеством полученных лицензий на осуществление деятельности на розничном фармацевтическом рынке Польши.Выводы. Проблемы на фармацевтическом рынке Польши должны решаться с учетом повышения требований общества к эффективности предоставленной фармацевтической помощи, а также социально-экономического уровня доступности лекарств, рекомендованных ВОЗ. ; Мета: аналіз сучасних організаційно-економічних підходів до функціонування аптечних закладів у Польщі.Матеріали і методи: дані законодавчо-нормативної бази, що регулює фармацевтичну діяльність у Польщі, а також дані спеціальної літератури; історичний, аналітико-порівняльний, системний, логічний, математико-статистичний методи досліджень.Результати дослідження. На сьогодні система фармацевтичного забезпечення населення у Польщі розвивається у напрямку посилення державного регулювання доступності фармацевтичної допомоги через упровадження механізмів впливу на ціноутворення, реімбурсацію ліків та розвиток аптечної мережі (географічні, демографічні, фінансово-економічні фактори регуляції). У середньому на один аптечний заклад у Польщі припадає 2600-2767 мешканців, що відповідає середньоєвропейським показникам розвитку аптечної мережі. Доведено, що роздрібний сегмент ринку швидко зреагував на упровадження у 2012 р. нових підходів щодо проведення реімбурсації ліків. У 2011 р. його обсяг склав 28,14 млрд злотих, а у 2012 р. він зменшився на 2 млрд злотих (26,5 млрд злотих). Найбільший вплив реформа системи реімбурсації мала на розвиток рецептурного сегменту ринку. Після упровадження законодавчих змін («Apteka dla aptekarza») спостерігалось значне зниження кількості аптечних закладів – із 14838 у грудні 2017 р. до 14419 у жовтні 2018 р. (–2,8 %). У 2018 р. спостерігається суттєве збільшення кількості закритих аптек у сільській місцевості. Так, упродовж липня 2017 р. – липня 2018 р. із 352 закритих закладів 100 припадає на сільську місцевість. Установлено, що у 2018 р. мало місце значне превалювання кількості відкликаних над кількістю отриманих ліцензій на здійснення діяльності на роздрібному фармацевтичному ринку Польщі.Висновки. Проблеми на фармацевтичному ринку Польщі мають вирішуватися з урахуванням підвищення вимог суспільства до ефективності наданої фармацевтичної допомоги, а також соціально-економічного рівня доступності ліків, рекомендованих ВООЗ.

In modern conditions of dynamically changing environment, questions about new regional ways of innovative development are being updated. Researches confirm that the innovative development of regions is becoming asignificant factor in increasing the competitiveness of the region and the formation of high innovative activity. Thepurpose of the article is to identify the essence of modern approaches to the management of regional innovative development, that are appropriate in the context of transformational changes and to analyze them. To achieve this goal next following tasks have to be done: to study main methods of managing the regional innovative development; toanalyze legal and legislative framework; to analyze statistical indicators of innovative development of the region; toidentify regions-leaders and regions-outsiders in Ukraine; to study the concept and essence of Smart Specialization Strategies and the entrepreneurial discovery process in the conditions of the Ukrainian regions' development. The article discusses the competitiveness and efficiency of innovations in a regional context. These are two interrelated economic categories, reflected in their synergistic effect in various areas of the economic and social life ofthe regions. Their assessment can be carried out at different levels – regional, national and international levels. Regional competitiveness and efficiency of innovation is the result of comprehensive stakeholder actions at these levels. The article also identifies the main obstacles to the management of regional innovation development and analyzes the regulatory and legal framework for the development of innovations at the regional level. The article also carried out a multifactorial comparative analysis based on statistical data of development indicators to assess the development of regions. Regions-leaders and region-outsiders are defined. The article considers the main effective instruments of innovation policy and the most effective ways of its implementation at the regional level. One of the tool is the Smart Specialization Strategy, which aims to grow economically through a strategy based on localization and stakeholder mobilization at the regional level. The paper also studied the entrepreneurial discovery process, that is a «conceptual pillar» of smart specialization. ; В современных условиях динамично меняющейся среды актуализируются вопросы о новых региональных путях инновационного развития. Исследования показывают, что инновационное развитие регионов становится значимым фактором повышения конкурентоспособности региона и формирования высокой инновационной активности. Цель статьи заключается в выявлении сущности и анализе современных подходов к управлению инновационным развитием региона, что являются целесообразными в условиях трансформационных изменений. Достижение поставленной цели обусловило определение и решение следующих задач: исследование основных методов управления инновационным развитием региона; анализ правовой и законодательной базы; анализ статистических показателей инновационного развития региона; определение регионов-лидеров и регионов-аутсайдеров; исследование понятий и сущности стратегии смарт-специализаций и процесса предпринимательского поиска в условиях развития регионов Украины. В статье рассматриваются конкурентоспособность и эффективность инноваций в региональном разрезе, которые представляют собой две взаимосвязанные экономические категории, отражаются в их синергетическом эффекте в различных областях экономической и социальной жизни регионов. Их оценка может осуществляться на разных уровнях, как на региональном, так и на национальном и международном уровне. Региональная конкурентоспособность и эффективность инноваций является результатом комплексных действий стейкхолдеров на этих уровнях. В статье также определены основные препятствия управления региональным инновационным развитием и проанализировано нормативно-правовое обеспечение развития инноваций на региональном уровне. Также в статье проведен многофакторный сравнительный анализ для оценки развития регионов Украины, основываясь на статистических данных индикаторов развития. Обнаружены регионы-лидеры и регионы-аутсайдеры. В статье рассмотрены основные современные действенные инструменты инновационной политики и наиболее действенные пути ее имплементации на уровне региона. Одним из таких инструментов является Стратегия смарт-специализации, которая имеет целью экономический рост с помощью стратегии наоснове локализации и активизации заинтересованных сторон на региональном уровне. В работе рассмотрен также процесс предпринимательского поиска, который является «концептуальным столбом» смарт-специализации. ; У сучасних умовах динамічно змінюваного середовища актуалізуються питання про нові регіональні шляхи інноваційного розвитку. Дослідження показують, що інноваційний розвиток регіонів стає значущим чинником підвищення конкурентоспроможності регіону та формування високої інноваційної активності. Мета статті полягає у виявленні сутності та аналізі сучасних підходів до управління інноваційним розвитком регіону, що є доцільними в умовах трансформаційних змін. Досягнення поставленої мети обумовило визначення та вирішення наступних завдань: дослідження основних методів управління інноваційним розвитком регіону; аналіз правової та законодавчої бази; аналіз статистичних показників інноваційного розвитку регіону; визначення регіонів-лідерів та регіонів-аутсайдерів; дослідження понять та сутності Стратегій смарт-спеціалізацій та процесу підприємницького пошуку в умовах розвитку регіонів України. У статті розглядаються конкурентоспроможність і ефективність інновацій у регіональному розрізі, якіпредставляють собою дві взаємопов'язані економічні категорії, що відбиваються в їх синергетичному ефекті в різних областях економічного та соціального життя регіонів. Їх оцінка може здійснюватися на різних рівнях: як на регіональному, так і на національному та міжнародному рівні. Регіональна конкурентоспроможність і ефективність інновацій є результатом комплексних дій стейкхолдерів на цих рівнях. У статті також визначено основні перешкоди управління регіональним інноваційним розвитком та проаналізовано нормативно-правове забезпечення розвитку інновацій на регіональному рівні. Також у статті проведений багатофакторний порівняльний аналіз для оцінки розвитку регіонів України, що базується на статистичних даних індикаторів розвитку. Виявлені регіони-лідери та регіони-аутсайдери. Устатті розглянуто основні сучасні дієві інструменти інноваційної політики та найбільш дієві шляхи її імплементації на рівні регіону. Одним із таких інструментів є Стратегія смарт-спеціалізації, що має за мету економічне зростання за допомогою стратегії на основі локалізації і активізації зацікавлених сторін нарегіональному рівні. У роботі розглянуто також процес підприємницького пошуку, що є «концептуальним стовпом» смарт-спеціалізації.

The purpose of the article is to determine the process of transformation of the medieval iconostasis with wall-to-wall horizontal beams as main structural/supporting elements to the new type – iconostasis as an architectural frame – which it becomes on the border of the 16–17th century. The research methodology is based on the iconological and comparative methods, which allow identifying the rules of construction, combinations, and relationships between the structural elements of the architectural frame of the XVII century Ukrainian iconostasis, to determine the ideological sources of the formation of such model of the iconostasis and disclose its meanings. The scientific novelty of the work is connected with the expansion of knowledge about the development of the Ukrainian iconostasis. Among the main sources that influenced the formation of the new image of the Ukrainian iconostasis were the Greek tradition of organizing sanctuary barriers and the Latin tradition of framing a religious image. Creating a new concept of the Ukrainian iconostasis at the junction of two traditions was a reaction to the social and political context of the period, which appeared in the Western European art of the Renaissance. Conclusions. Creating a new concept of the Ukrainian iconostasis at the junction of two traditions was a reaction to the social and political context of the period. The introduction to the Ukrainian iconostasis of the frames and its transformation at the beginning of the 17th century in an architectural frame gives the basis to consider this transformation as an ideological project. The new design of the Ukrainian iconostasis, due to the introduction of the blind arcade in the upper tier and the abundant decoration of all surfaces, referred to a similar device of the iconoscopes of the Balkans, and especially the iconostases of Athos. Under the conditions of the establishment of the Greek Catholic Church, such iconostasis construction was a visual marker of the confessional identity of an Orthodox Ukrainian church. At the same time, one of the goals of simultaneously increasing the spatial depth of the iconostasis could be the desire to strengthen the emotional impression of its new architectural image. The use of monumental volumetric structures to influence the consciousness of believers is a technique widely used by the Catholic the art of the time. ; Цель исследования: выявить факторы, повлиявшие на процесс трансформации средневекового тяблового иконостаса в иконостас – архитектурную раму, которой он становится на границе XVI–XVII веков. Методология исследования опирается на компаративный и иконологический методы, которые позволяют выявить правила построения, комбинаций и взаимоотношений между структурными элементами архитектурно-декоративной рамы украинских иконостасов XVII ст., определить идеологические источники формирования такой образной системы и установить ее смыслы. Научная новизна работы связана с расширением представлений о процессе развития украинского иконостаса. Среди основных источников, которые оказали влияния на формирование его нового облика на границе XVI–XVII веков, определены греческая традиция организации алтарных преград и латинская традиция обрамления религиозного образа, которая появилась в западноевропейском искусстве эпохи Ренессанса. Выводы. Создание новой концепции украинского иконостаса на стыке двух традиций было реакцией на общественно-политический контекст эпохи. Введение в украинский иконостас обрамлений и превращение его вначале XVII в. в архитектурную раму, дает основание рассматривать эту трансформацию как идеологический проект. Новая конструкция украинского иконостаса, благодаря введению аркатуры в верхнем ярусе и обильному декорированию всех поверхностей, отсылала к аналогичному устройству иконостасов Балкан, и, особенно иконостасам Афона. В условиях становления греко-католической Церкви такая конструкция иконостаса была визуальным маркером конфессиональной идентичности православного украинского храма. При этом одной из целей одновременного увеличения пространственной глубины иконостаса могло быть желание усилить эмоциональное впечатление от его нового архитектурного образа. Использование монументальных объёмных конструкций для влияния на сознание верующих – прием, широко использовавшийся католическим искусством того времени. ; Мета дослідження: виявити чинники, що вплинули на процес трансформації середньовічного тяблового іконостаса на іконостас – архітектурну раму, якою він стає на межі XVI–XVII ст. Методологія дослідження спирається на компаративний та іконологічний методи, які дозволяють виявити правила побудови, комбінацій і взаємодії між структурними елементами архітектурно-декоративної рами українських іконостасів XVII ст., визначити ідеологічні джерела формування такої образної системи і встановити її смисли. Наукова новизна роботи пов'язана з розширенням уявлень про процес розвитку українського іконостаса. Серед основних джерел, які вплинули на формування його нового вигляду на межі XVI–XVII ст., визначені грецька традиція організації вівтарних огорож і латинська традиція обрамлення релігійного образу, яка з'явилася в західноєвропейському мистецтві доби Ренесансу. Висновки. Створення нової концепції українського іконостаса на стику двох традицій було реакцією на суспільно-політичний контекст доби. Введення в український іконостас обрамлень і перетворення його на початку XVII ст. на архітектурну раму, дає підставу розглядати цю трансформацію як ідеологічний проект. Нова конструкція українського іконостаса, завдяки введенню аркатури в верхньому ярусі й розмаїтому декоруванню всіх поверхонь, відсилала до аналогічної організації іконостасів Балкан, і, особливо, іконостасів Афона. В умовах становлення греко-католицької Церкви така конструкція іконостаса була візуальним маркером конфесійної ідентичності православного українського храму. Водночас одним із завдань збільшення просторової глибини іконостаса могло бути бажання посилити емоційне враження від його нового архітектурного образу. Використання монументальних об'ємних конструкцій для впливу на свідомість вірян – прийом, що широко використовувався католицьким мистецтвом того часу.

Мета роботи – на основі комплексного аналізу та наявних наукових праць та джерел дослідити систему функціонування українського авторського кінематографу 60–80-х років, тяжкі радянські часи пригнічення індивідуальності та духу українського народу як нації взагалі. З'ясувати відношення теорії авторського кінематографу до українського кіно радянського періоду. А також прослідкувати розвиток видатних українських діячів кіномистецтва та особливості їх творчого самовираження. Методологія дослідження базуеться на дослідах обумовлені проблемами та явищами сучасного екранного мистецтва, його розвиток та приналежність до світової культури. У процесі роботи для вирішення поставлених завдань застосовуються наступні методи: загальнонаукові, аналіз і синтез, а також філологічний, текстологічний, структурний, порівняльно-зіставний, порівняльно-історичний. Вивчення праць мистецтвознавчої бази про досягнення у українському та світовому кінематографі. Аналіз творчих робіт видатних українських режисерів, письменників, сценаристів, операторів та акторів. Наукова новизна полягає в тому, що особливості та прояви авторського кінематографу України 1960-1980х років повністью недосліджено, матеріали наукові праці мають багато свідчень про існування авторства в українському кіно, тому проаналізовано специфіку мистецтва цього періоду, а також зовнішні чинники які впливають на режисерів під час створення авторського твору. Проаналізовано правову систему періоду, та особливості авторського права в радянську епоху, з'ясовано вплив політичних та юредичних факторів на прояв авторської теорії в українському кіно загалом. Висновки. В процесі дослідження, виявлено передумови та причини появи авторської концепції її етнічна та національна особливість, серед традиційних канонів радянських часів. В період поетичного кінематографу, світ побачила велика кількість творів української літератури. Творчість режисерів була більш спрямована на розвиток у кіно, українських народних та духовних образів, відхиляючи політичні теми. ; Цель исследования – на основе комплексного анализа и имеющихся научных трудов и источников исследовать систему функционирования украинского авторского кинематографа 60-80-х годов, тяжелые советские времена угнетения индивидуальности и духа украинского народа как нации вообще. Выяснить отношение теории авторского кинематографа к украинскому кино советского периода. А также проследить развитие выдающихся украинских деятелей киноискусства и особенности их творческого самовыражения. Методология исследования. В работе базируется на опытах обусловлены проблемами и явлениями современного экранного искусства, его развитие и принадлежность к мировой культуре. В процессе работы для решения поставленных задач применяются следующие методы: общенаучные, анализ и синтез, а также филологический, текстологический, структурный, сравнительно-сопоставительный, сравнительно-исторический. Изучение трудов искусствоведческой базы о достижениях в украинском и мировом кинематографе. Анализ творческих работ выдающихся украинских режиссеров, писателей, сценаристов, операторов и актеров. Научная новизна заключается в том, что особенности и проявления авторского кинематографа Украины 1960-1980-х годов полностью неисследованные материалы научные труды имеют много свидетельств о существовании авторства в украинском кино, потому проанализирована специфика искусства этого периода, а также внешние факторы, влияющие на режиссеров при создание авторского произведения. Проанализирована правовая система периода, и особенности авторского права в советское время, выяснено влияние политических и юредичних факторов на проявление авторской теории в украинском кино в целом. Выводы. В процессе исследования, выявлены предпосылки и причины появления авторской концепции ее этническая и национальная особенность, среди традиционных канонов советских времен. В период поэтического кинематографа, свет увидело большое количество произведений украинской литературы. Творчество режиссеров было более направлено на развитие в кино, украинских народных и духовных образов, отклоняя политические темы. ; The purpose of the article is to investigate the system of functioning of the Ukrainian auteur cinematography in the 1960-80s, in the difficult Soviet times of the individuality and spirit oppression of the Ukrainian people as a nation in general and it is based on a comprehensive analysis and available scientific datas and sources. The relation of the auteur theory to the Ukrainian cinema of the Soviet period is going to be found out and also to investigate the development of prominent Ukrainian figures in the cinema and the peculiarities of their creative self-expression. Research Methodology. It is based on experiences caused by the problems and phenomena of modern screen art. To solve the set tasks, the following methods have been used: general scientific, analysis and synthesis, as well as philological, textological, structural and comparative, historical methods. The works of art history of the achievements in the Ukrainian and world cinema are being studied. The creative works of outstanding Ukrainian directors, screenwriters, cameramens and actors have been analyzed. The scientific novelty lies in the fact that the features and manifestations of the author's cinema of Ukraine in the 1960–1980s, completely unexplored materials, scientific works have a lot of evidence about the existence of authorship in Ukrainian cinema, therefore the specificity of the art of this period, as well as external factors affecting the directors during the creation of copyright works. The legal system of the period, and the peculiarities of copyright in Soviet times, are analyzed, the influence of political and juridical factors on the manifestation of the author's theory in Ukrainian cinema as a whole has been clarified. Conclsions. In the course of the study, the prerequisites and reasons for the emergence of the author's concept of its ethnic and national peculiarity, among the Soviet times traditional canons have been revealed. During the period of poetic cinema, a large number of Ukrainian literature works saw the light. Creativity of directors was more aimed at the development of cinema, Ukrainian folk and spiritual images, rejecting political themes. This approach did not suit the leadership of the Ukrainian SSR, therefore a struggle was declared to the poetic cinematography, because these films did not emphasize the subjective picture of Soviet romanticism.