Suchergebnisse

The article explores the segregationist strategies in Mississippi and the politics of the (state) Democratic Party from 1948 to 1960, highlighting the political career of William Winter who labeled himself as an Eastland-Stennis Democrat. It examines the political views of Senators James Eastland and John Stennis and their similarities and differences with Winter. Also discussed are resistance to racial integration, practical segregation, and Winter's common-sense politics.

TEKS (Texas Essential Knowledge and Skills): W.G. 6 (A) locate and describe human and physical features that influence the size and distribution of settlements. W.G. 6 (B) explain the processes that have caused changes in settlement patterns, including urbanization, transportation, access to and availability of resources, and economic activities. W.G. 7 (B) explain how physical geography and push and pull forces, including political, economic, social, and environmental conditions, affect the routes and flows of human migration; W.G. 21(A) analyze and evaluate the validity and utility of multiple sources of geographic information such as primary and secondary sources, aerial photographs, and maps; Lesson objective(s): TLW explore maps and images of La Sal De Rey from the past and today. 2. TLW discover the significance of salt and how the salt lake resource influenced the economic activity of the region. 3. TLW investigate the role of natural resources on the settlement patterns of South Texas. Differentiation strategies to meet diverse learner needs: - Students will utilize technology and tools such as google maps and Media research to understand a local natural resource and its impact to the settlement of the community. - Students will discover the stories of the people who onced worked in salt mines. - Students will create a map of La Sal Del Rey using Google Earth that includes an historic analysis of the importance of salt.

The work notes that many researchers highlight the special role of the United States in solving of the Korean problem and maintaining security in Northeast Asia. The US Government's approaches ofdifferent periods of resolving the problem in the Korean Peninsula are set out in detail. Although theUnited States is far from the Korean Peninsula, due to geopolitical factors, Korea has always been inthe US national interest. It is known that the United States was one of the the perpetrators and initiators of the Korean Peninsula split and never lost sight of the Korean Peninsula after 1945. Depending on the political and economic situation in the world, the US government has applied different types of doctrines, strategies, and approaches, such as the Guam and Pacific doctrines. Despite all thechanges in the international political world, the US has always paid attention to the security of South Korea, as it did in the Korean War of 1950-53. In order to protect the Republic of Korea and strengthen its influence in Northeast Asia, the United States continues to maintain a contingent of troops in Korea today, providing tremendous assistance in rebuilding the Republic of Korea's economy and modernizing theSouth Korean army. So, from 1945 to 1975 the United States spent about $ 13 billion on economic andmilitary goals and spent about $ 4 billion in the 1970s. Of course, many US presidents have made great efforts at various times to build peace and resolve theconflicts of various levels that have occurred periodically on the Korean Peninsula. President Carter continued to withdraw US troops from South Korea for 4-5 years, but when the Reagan administration came to power, the issue of withdrawing the US contingent was removed from the agenda. The motive forpreserving US troops was to gain time to strengthen South Korea's military power. Many researchers, such as E. Reishauer and G. Henderson, emphasize that a devided Korean Peninsula is adestabilizing factor in Northeast Asia and the presence of US troops in South Korea is a major obstacle tounification of Korea. Today, given the fact that a contingent of US troops is still present in Korea, wecandraw some conclusions to what America wants: a unification of Korea or not? Many scientists find it paradoxical that South Korea has significant economic advantages and a fairly strong army, but still retains US troops in its home country. Is this fear of North Korea or unwillingness to upset the US ally? Despite changes in relations of US-DPRK and RK-DPRK, the USA and the Republic of Korea continue to conduct large-scale military exercises, thereby provoking the DPRK's participation in military exercises with China and Russia, prompting North Korea to resume missile tests. After Donald Trump came to power, which began to apply protectionist policies, things have changed a bit, but South Korea has still allowed the United States to deploy THAAD missile systems in Korea, thereby sharply deteriorating relations with China. It is also known that the confrontation between the US and China has intensified today. This fact certainly affects the process of settling the Korean problem. In the current situation, the role of China and the Republic of Korea as a mediator and catalyst for intensified continuation of the negotiations on peacekeeping and stabilization on the Korean peninsula started in 2018 has sharply increased. ; У статті зазначено, що багато дослідників виділяють особливу роль США увирішенні корейської проблеми і збереження безпеки вПівнічно-Східній Азії. Докладно наводяться підходи уряду США урізні періоди щодо вирішення або врегулювання проблеми наКорейському півострові. США хоч і знаходиться далеко від Корейського півострова, але через геополітичні чинники Корея завжди перебувала всфері національних інтересів США. Відомо, що США були одними звинуватців та ініціаторами розколу Корейського півострова та після 1945 року ніколи невипускали звиду Корейський півострів. Залежно від політичної та економічної ситуації усвіті, уряд США застосовував різні види доктрин, стратегій і підходів, наприклад Гуамська та Тихоокеанська доктрини. Не дивлячись навсі зміни уміжнародному політичному світі, США завжди приділяли увагу безпеці Південної Кореї, так як було і вкорейській війні 1950-53 років. З метою захисту Республіки Корея і посилення впливу вПівнічно-Східній Азії, США і сьогодні тримає контингент своїх військ уКореї, надає величезну допомогу увідновленні економіки Республіка Корея і модернізації південнокорейської армії. Так, тільки з1945 по 1975 роки наекономічні та військові цілі вПівденній Кореї США витратило близько 13 млрд. доларів і на1970-ті роки витратили близько 4 млрд. доларів. Звичайно, багато президентів США врізні періоди докладали величезних зусиль, спрямованих назміцнення миру і урегулювання конфліктів різного рівня, які періодично виникали наКорейському півострові. Президент Дж. Картер продовжив здійснювати вивід американських військ зПівденної Кореї протягом 4-5 років, але зприходом довлади адміністрації Рейгана питання про виведення американського контингенту військ був знятий зпорядку денного. Мотивом збереження американських військ було виграти час для зміцнення військової могутності Південної Кореї. Багато дослідників, такі як Е. Рейшауер та Г. Гендерсон, підкреслюють, що поділ Кореї є нетільки дестабілізуючим фактором вПівнічно-Східній Азії, присутність американських військ вПівденній Кореї є головною перешкодою для об'єднання Кореї. Сьогодні, якщо взяти доуваги той факт що контингент американських військ досих пір присутній вКореї, то можна зробити деякі висновки щодо того чого бажає Америка: об'єднання Кореї чи ні? Багато вчених вважають парадоксальним, що Південна Корея має значні переваги векономіці та досить сильну армію, але все ж зберігає американські війська всвоїй країні. Це що: страх Північної Кореї чи небажання засмучувати союзника– США? Незважаючи назміни, які відбуваються увідносинах США– КНДР, Республіка Корея– КНДР, США та РК продовжують проводити великомасштабні військові навчання, тим самим провокуючи участь КНДР увійськових навчаннях спільно зКитаєм і Росією, підбивають Північну Корею довідновлення ракетно-ядерних випробувань. Після приходу довлади Дональда Трампа, який почав застосовувати протекціоністську політику, ситуація трохи змінилася, але Південна Корея як і раніше дозволила США розмістити натериторії Кореї протиракетну систему THAAD, тим самим різко погіршила відносини зКитаєм. Відомо також, що сьогодні загострилися протистояння США та Китаю. Цей факт безумовно позначається напроцесі врегулювання корейської проблеми. У ситуації, що склалася, різко зросла роль Китаю і Республіки Корея вякості посередника і каталізатора для посиленого продовження розпочатих у2018 році переговорів по денуклеаризації та стабілізації миру наКорейському півострові.

The work notes that many researchers highlight the special role of the United States in solving of the Korean problem and maintaining security in Northeast Asia. The US Government's approaches ofdifferent periods of resolving the problem in the Korean Peninsula are set out in detail. Although theUnited States is far from the Korean Peninsula, due to geopolitical factors, Korea has always been inthe US national interest. It is known that the United States was one of the the perpetrators and initiators of the Korean Peninsula split and never lost sight of the Korean Peninsula after 1945. Depending on the political and economic situation in the world, the US government has applied different types of doctrines, strategies, and approaches, such as the Guam and Pacific doctrines. Despite all thechanges in the international political world, the US has always paid attention to the security of South Korea, as it did in the Korean War of 1950-53. In order to protect the Republic of Korea and strengthen its influence in Northeast Asia, the United States continues to maintain a contingent of troops in Korea today, providing tremendous assistance in rebuilding the Republic of Korea's economy and modernizing theSouth Korean army. So, from 1945 to 1975 the United States spent about $ 13 billion on economic andmilitary goals and spent about $ 4 billion in the 1970s. Of course, many US presidents have made great efforts at various times to build peace and resolve theconflicts of various levels that have occurred periodically on the Korean Peninsula. President Carter continued to withdraw US troops from South Korea for 4-5 years, but when the Reagan administration came to power, the issue of withdrawing the US contingent was removed from the agenda. The motive forpreserving US troops was to gain time to strengthen South Korea's military power. Many researchers, such as E. Reishauer and G. Henderson, emphasize that a devided Korean Peninsula is adestabilizing factor in Northeast Asia and the presence of US troops in South Korea is a major obstacle tounification of Korea. Today, given the fact that a contingent of US troops is still present in Korea, wecandraw some conclusions to what America wants: a unification of Korea or not? Many scientists find it paradoxical that South Korea has significant economic advantages and a fairly strong army, but still retains US troops in its home country. Is this fear of North Korea or unwillingness to upset the US ally? Despite changes in relations of US-DPRK and RK-DPRK, the USA and the Republic of Korea continue to conduct large-scale military exercises, thereby provoking the DPRK's participation in military exercises with China and Russia, prompting North Korea to resume missile tests. After Donald Trump came to power, which began to apply protectionist policies, things have changed a bit, but South Korea has still allowed the United States to deploy THAAD missile systems in Korea, thereby sharply deteriorating relations with China. It is also known that the confrontation between the US and China has intensified today. This fact certainly affects the process of settling the Korean problem. In the current situation, the role of China and the Republic of Korea as a mediator and catalyst for intensified continuation of the negotiations on peacekeeping and stabilization on the Korean peninsula started in 2018 has sharply increased. ; У статті зазначено, що багато дослідників виділяють особливу роль США увирішенні корейської проблеми і збереження безпеки вПівнічно-Східній Азії. Докладно наводяться підходи уряду США урізні періоди щодо вирішення або врегулювання проблеми наКорейському півострові. США хоч і знаходиться далеко від Корейського півострова, але через геополітичні чинники Корея завжди перебувала всфері національних інтересів США. Відомо, що США були одними звинуватців та ініціаторами розколу Корейського півострова та після 1945 року ніколи невипускали звиду Корейський півострів. Залежно від політичної та економічної ситуації усвіті, уряд США застосовував різні види доктрин, стратегій і підходів, наприклад Гуамська та Тихоокеанська доктрини. Не дивлячись навсі зміни уміжнародному політичному світі, США завжди приділяли увагу безпеці Південної Кореї, так як було і вкорейській війні 1950-53 років. З метою захисту Республіки Корея і посилення впливу вПівнічно-Східній Азії, США і сьогодні тримає контингент своїх військ уКореї, надає величезну допомогу увідновленні економіки Республіка Корея і модернізації південнокорейської армії. Так, тільки з1945 по 1975 роки наекономічні та військові цілі вПівденній Кореї США витратило близько 13 млрд. доларів і на1970-ті роки витратили близько 4 млрд. доларів. Звичайно, багато президентів США врізні періоди докладали величезних зусиль, спрямованих назміцнення миру і урегулювання конфліктів різного рівня, які періодично виникали наКорейському півострові. Президент Дж. Картер продовжив здійснювати вивід американських військ зПівденної Кореї протягом 4-5 років, але зприходом довлади адміністрації Рейгана питання про виведення американського контингенту військ був знятий зпорядку денного. Мотивом збереження американських військ було виграти час для зміцнення військової могутності Південної Кореї. Багато дослідників, такі як Е. Рейшауер та Г. Гендерсон, підкреслюють, що поділ Кореї є нетільки дестабілізуючим фактором вПівнічно-Східній Азії, присутність американських військ вПівденній Кореї є головною перешкодою для об'єднання Кореї. Сьогодні, якщо взяти доуваги той факт що контингент американських військ досих пір присутній вКореї, то можна зробити деякі висновки щодо того чого бажає Америка: об'єднання Кореї чи ні? Багато вчених вважають парадоксальним, що Південна Корея має значні переваги векономіці та досить сильну армію, але все ж зберігає американські війська всвоїй країні. Це що: страх Північної Кореї чи небажання засмучувати союзника– США? Незважаючи назміни, які відбуваються увідносинах США– КНДР, Республіка Корея– КНДР, США та РК продовжують проводити великомасштабні військові навчання, тим самим провокуючи участь КНДР увійськових навчаннях спільно зКитаєм і Росією, підбивають Північну Корею довідновлення ракетно-ядерних випробувань. Після приходу довлади Дональда Трампа, який почав застосовувати протекціоністську політику, ситуація трохи змінилася, але Південна Корея як і раніше дозволила США розмістити натериторії Кореї протиракетну систему THAAD, тим самим різко погіршила відносини зКитаєм. Відомо також, що сьогодні загострилися протистояння США та Китаю. Цей факт безумовно позначається напроцесі врегулювання корейської проблеми. У ситуації, що склалася, різко зросла роль Китаю і Республіки Корея вякості посередника і каталізатора для посиленого продовження розпочатих у2018 році переговорів по денуклеаризації та стабілізації миру наКорейському півострові.

Germline mutations in CDKN2A are frequently identified among melanoma kindreds and are associated with increased atypical nevus counts. However, a clear relationship between pathogenic CDKN2A mutation carriage and other nevus phenotypes including counts of common acquired nevi has not yet been established. Using data from GenoMEL, we investigated the relationships between CDKN2A mutation carriage and 2-mm, 5-mm, and atypical nevus counts among blood-related members of melanoma families. Compared with individuals without a pathogenic mutation, those who carried one had an overall higher prevalence of atypical (odds ratio = 1.64; 95% confidence interval = 1.18-2.28) nevi but not 2-mm nevi (odds ratio = 1.06; 95% confidence interval = 0.92-1.21) or 5-mm nevi (odds ratio = 1.26; 95% confidence interval = 0.94-1.70). Stratification by case status showed more pronounced positive associations among non-case family members, who were nearly three times (odds ratio = 2.91; 95% confidence interval = 1.75-4.82) as likely to exhibit nevus counts at or above the median in all three nevus categories simultaneously when harboring a pathogenic mutation (vs. not harboring one). Our results support the hypothesis that unidentified nevogenic genes are co-inherited with CDKN2A and may influence carcinogenesis. ; European Commission under the 6th and 7th Framework Programme ; Cancer Research UK Programme ; Cancer Research UK ; US National Institutes of Health ; NIH, National Cancer Institute (NCI), Division of Cancer Epidemiology and Genetics ; National Health and Medical Research Council of Australia ; Cancer Council New South Wales ; Cancer Institute New South Wales ; Cancer Council Victoria ; Cancer Council Queensland ; CAPES (Coordenacao de Aperfeicoamento de Pessoal de Nivel Superior) ; FAPESP (Fundacao para o Amparo da Pesquisa do Estado de Sao Paulo)-SP, Brazil ; National Health and Medical Research Council of Australia ; NCI ; Cancer Research Foundations of Radiumhemmet ; Swedish Cancer Society ; Paulsson Trust ; Lund University ; European Research Council ; Fondo de Investigaciones Sanitarias, Spain ; CIBER de Enfermedades Raras of the Instituto de Salud Carlos III, Spain ; Fondo Europeo de Desarrollo Regional (FEDER), Union Europea, Una manera de hacer Europa ; Catalan Government, Spain ; Fundacio La Marato de TV3, Catalonia, Spain ; Italian Association for Cancer research (AIRC) ; Italian Ministry of Health ; Programme Hospitalier de Recherche Clinique ; Institut National du Cancer (INCA) ; Comision Honoraria de Lucha Contra el Cancer, Montevideo, Uruguay ; Dutch Cancer Society ; CONACYT, Mexico ; NHMRC ; Cancer Institute NSW ; National Institutes of Health ; Texas A&M Hlth Sci Ctr, Dept Epidemiol & Biostat, College Stn, TX USA ; Univ Penn, Dept Biostat & Epidemiol, Philadelphia, PA USA ; Natl Canc Inst, Div Canc Epidemiol & Genet, Human Genet Program, Bethesda, MD USA ; Hop Cochin, AP HP, Paris, France ; Univ Paris 05, Paris, France ; Tel Aviv Univ, Sackler Fac Med, Sheba Med Ctr, Dept Dermatol, Tel Aviv, Israel ; Leiden Univ, Med Ctr, Dept Dermatol, Leiden, Netherlands ; St James Univ Hosp, Canc Res UK Clin Ctr Leeds, Leeds Inst Canc & Pathol, Sect Epidemiol & Biostat, Leeds, W Yorkshire, England ; Univ Paris Saclay, Gustave Roussy, Dept Biol & Pathol Med, INSERM,U1186, Villejuif, France ; Univ Genoa, Dept Internal Med & Med Specialties, Genoa, Italy ; IRCCS, AOU San Martino IST, Genoa, Italy ; Maurizio Bufalini Hosp, Dermatol Unit, Cesena, Italy ; Univ Utah, Dept Genet Epidemiol, Salt Lake City, UT USA ; Univ Utah, Dept Biomed Informat, Salt Lake City, UT USA ; Hosp Clin Barcelona, IDIBAPS, Dermatol Dept, Melanoma Unit, Barcelona, Spain ; CIBER Enfermedades Raras, Barcelona, Spain ; Univ Sydney, Sydney Sch Publ Hlth, Sydney, NSW, Australia ; Melanoma Inst Australia, Westmead, NSW, Australia ; Univ Paris Diderot, Univ Sorbonne Paris Cite, INSERM, Genet Variat & Human Dis Unit,UMR 946, Paris, France ; Univ Penn, Sch Med, Dept Pathol & Lab Med, Philadelphia, PA USA ; Univ Copenhagen Hosp, Dept Clin Genet, Copenhagen, Denmark ; Univ Fed Ciencias Sau Porto Alegre, Porto Alegre, RS, Brazil ; Karolinska Inst, Dept Oncol Pathol, Stockholm, Sweden ; QIMR Berghofer Med Res Inst, Herston, Qld, Australia ; Inst Oncol Ljubljana, Ljubljana, Slovenia ; Lund Univ, Dept Clin Sci, Lund, Sweden ; Lund Univ, Dept Surg, Lund, Sweden ; Univ Fed Sao Paulo, Escola Paulista Med, Dept Pathol, Sao Paulo, Brazil ; Univ Republica, Hosp Clin, Unidad Lesiones Pigmentadas Catedra Dermatol, Montevideo, Uruguay ; Oregon Hlth & Sci Univ, Dept Dermatol, Portland, OR 97201 USA ; Univ Sydney, Westmead Millennium Inst, Westmead Inst Canc Res, Sydney, NSW, Australia ; Inst Valenciano Oncol, Dept Dermatol, Valencia, Spain ; Latvian Biomed Res & Study Ctr, Riga, Latvia ; H Lee Moffitt Canc Ctr & Res Inst, Dept Canc Epidemiol, Tampa, FL USA ; Univ Fed Sao Paulo, Escola Paulista Med, Dept Pathol, Sao Paulo, Brazil ; European Commission under the 6th and 7th Framework Programme: LSH-CT-2006-018702 ; Cancer Research UK Programme: C588/A4994 ; Cancer Research UK Programme: C588/ A10589 ; Cancer Research UK: C8216/A6129 ; US National Institutes of Health: R01-CA83115 ; US National Institutes of Health: R01CA5558-01A2 ; US National Institutes of Health: 5R25-CA147832-04 ; National Health and Medical Research Council of Australia: NHMRC 107359 ; National Health and Medical Research Council of Australia: 402761 ; National Health and Medical Research Council of Australia: 633004 ; National Health and Medical Research Council of Australia: 566946 ; National Health and Medical Research Council of Australia: 211172 ; Cancer Council New South Wales: 77/00 ; Cancer Council New South Wales: 06/10 ; Cancer Institute New South Wales: CINSW 05/TPG/1-01 ; |Cancer Institute New South Wales: 10/TPG/1-02 ; Cancer Council Queensland: 371 ; FAPESP: 2007/04313-2 ; NCI: CA88363 ; European Research Council: ERC-2011-294576 ; Fondo de Investigaciones Sanitarias, Spain: P.I. 09/01393 ; Fondo de Investigaciones Sanitarias, Spain: P.I. 12/ 00840 ; Catalan Government, Spain: AGAUR 2009 SGR 1337 ; Catalan Government, Spain: AGAUR 2014_SGR_603 ; Fundacio La Marato de TV3, Catalonia, Spain: 201331-30 ; Italian Association for Cancer research (AIRC): 15460 ; Programme Hospitalier de Recherche Clinique: PHRC-AOM-07-195 ; Dutch Cancer Society: UL 2012-5489 ; CONACYT, Mexico: 152256/158706 ; NHMRC: 1063593 ; Cancer Institute NSW: 15/CDF/1-14 ; National Institutes of Health: P30CA042014 ; Web of Science

When he joined the faculty in 1973, Regis A. Factor (1937-1999) became the first professor of political science permanently appointed to University of South Florida St. Petersburg. Factor received a bachelor of arts in Economics from Washington and Jefferson College in Pennsylvania in 1959. After serving with the Unites States Army, he earned a masters of arts in International Studies from The Johns Hopkins University, spending one year studying in Bologna, Italy. He continued his education, first, on an exchange at the University of Bonn, Germany, and then completing his PhD in Political Science at the University of Notre Dame. His pursuit of knowledge did not end with this prestigious degree. He was the first faculty member at USF St. Petersburg to receive a fellowship from the National Endowment for the Humanities. Factor served as a professor of political science, politics, and government at USF St. Petersburg. These materials include syllabi, lecture notes, and papers written by Factor.

When he joined the faculty in 1973, Regis A. Factor (1937-1999) became the first professor of political science permanently appointed to University of South Florida St. Petersburg. Factor received a bachelor of arts in Economics from Washington and Jefferson College in Pennsylvania in 1959. After serving with the Unites States Army, he earned a masters of arts in International Studies from The Johns Hopkins University, spending one year studying in Bologna, Italy. He continued his education, first, on an exchange at the University of Bonn, Germany, and then completing his PhD in Political Science at the University of Notre Dame. His pursuit of knowledge did not end with this prestigious degree. He was the first faculty member at USF St. Petersburg to receive a fellowship from the National Endowment for the Humanities. Factor served as a professor of political science, politics, and government at USF St. Petersburg. These materials include syllabi, lecture notes, and papers written by Factor.

When he joined the faculty in 1973, Regis A. Factor (1937-1999) became the first professor of political science permanently appointed to University of South Florida St. Petersburg. Factor received a bachelor of arts in Economics from Washington and Jefferson College in Pennsylvania in 1959. After serving with the Unites States Army, he earned a masters of arts in International Studies from The Johns Hopkins University, spending one year studying in Bologna, Italy. He continued his education, first, on an exchange at the University of Bonn, Germany, and then completing his PhD in Political Science at the University of Notre Dame. His pursuit of knowledge did not end with this prestigious degree. He was the first faculty member at USF St. Petersburg to receive a fellowship from the National Endowment for the Humanities. Factor served as a professor of political science, politics, and government at USF St. Petersburg. These materials include syllabi, lecture notes, and papers written by Factor.

Over the last two decades, China has emerged as one of the most powerful state actors in the post-Cold War international system. This book provides a multifaceted and spatially oriented analysis of how China's re-emergence as a global power impacts the dominance of the United States as well as domestic state and non-state actors in various world-regions, including the Asia-Pacific, Africa, South America and the Caribbean, the Middle East, Europe and the Arctic. Chapters reflect on how and under which conditions competition (and cooperation) between the United States and China vary across these regions and what such variations mean for the prospects of war and peace, universal human dignity and global cooperation.

In September 2013, Xi Jinping announced the launch of a Chinese-led megaproject, the Belt and Road Initiative, that would transform Asia's position within the global economy. Some ten years on, the BRI, while facing significant obstacles, has gone from strength to strength. How has China's BRI diplomacy affected its image across Asia? What does the BRI mean for Sino-US competition? Will Russia's invasion of Ukraine and footprint in the region hinder the BRI's success? Addressing these questions and more, the authors of China Moves West offer a critical appraisal of how the BRI is progressing, how it is being perceived, and how it is navigating challenges in the geopolitically sensitive regions of Central, South, and West Asia.

Foreword / Malcolm Murfett -- Leadership in apartheid South Africa : the impact of Dr. Henrik Verwoerd and B.J. Vorster / J.E. Spence -- Lee Kuan Yew : from political insurgent to national manager / Michael D. Barr -- Fidel Castro : the eternal leader of a revolution or the leader of an eternal revolution? / Vinicius de Carvalho -- The unlikely prime minister : rethinking Sirimavo Bandaranaike's leadership in a bipolar nation and world / Darinee Alagirisamy -- Julius Nyerere : African leadership as a moral project / Sara Lorenzini -- Leonid Brezhnev : rule through trust and care / Susanne Schattenberg -- Nicolae Ceauşescu : interpreting a national socialist / Francesco Magno -- The rise and fall of Rrichard Nixon / Umberto Tulli -- Mohammad Reza Shah Pahlavi : a moderniser challenged by Islamists and leftists / Pejman Abdolmohammadi -- Coda / Malcolm Murfett.

"This book studies the different dimensions of culture change in India. It covers important strands of the ancient and modern intellectual traditions of India and the socio-cultural changes that the country underwent during the colonial, post-independence modernization, and globalization periods in the country. In this context, the authors examine some of the major aspects of culture change observed at the institutional level across the country. They also touch upon cultural diversity and multiculturalism in India and Europe, as well as the dilemmas faced by diasporic Indians in North America. Lucid and topical, this book will be an essential read for students and scholars of sociology, sociology of culture, history, political science, cultural anthropology, Indian sociology, social anthropology, cultural studies, and South Asian studies"--