Suchergebnisse

256 p. ; El presente libro analiza los fenómenos que acompañan los procesos de renovación urbana partiendo del reconocimiento de la diferencia entre la ciudad -entendida como un conjunto de edificios, equipamientos e infraestructuras y lo urbano, concepto que alude a una forma de vida que se manifiesta culturalmente en el ejercicio de valores e imaginarios comprometidos con determinadas maneras de organización social, política, ambiental, cultural y económica. Formula la distinción entre la gestión urbana. la gestión de la ciudad, tomando en cuenta Ia propia diferencia que existe entre renovar la imagen física -compromiso de la gestión de la ciudad- y renovar su dinámica estructural, responsabilidad de la gestión urbana propiamente dicha. Así mismo, frente a los procesos de desconfiguración territorial y expulsión de población que frecuentemente acompañan las llamadas "operaciones de renovación urbana", presenta una reflexión crítica y propositiva, dirigida a los investigadores especializados y a las autoridades en la materia, para ofrecer posibles alternativas de prevención y mitigación de sus efectos, en la perspectiva de proponer la construcción-apropiación de una ciudad de todos y todas. ; This book analyzes different phenomena that accompany urban renewal processes, based on a recognition of the difference between "the city"—understood as a set of buildings, facilities, and infrastructures —and "the urban", a concept that alludes to a way of life that culturally manifests itself in the exercise of values and imaginaries that are committed to certain ways of social, political, environmental, cultural, and economic organization. It proposes a distinction between urban management and city management, taking into account the very divergence between renewing the city's physical image —a commitment undertaken by city management— and renewing its structural dynamics, which is the responsibility of urban management. Likewise, in the face of processes of territorial deconfiguration and the expulsion of populations that frequently accompany the so-called "urban renewal operations," the study presents a critical and proactive reflection, aimed at researchers and authorities specialized in the field, in order to offer possible alternatives for the prevention and mitigation of their effects in a specific situation, seeking to propose the construction-appropriation of a city by all. ; CAPÍTULO 1 Renovación urbana y patrimonio: Líneas convergentes y divergentes Introducción CAPÍTULO 2 Pensando la renovación urbana en el contexto de la ciudad latinoamericana Referencias CAPÍTULO 3 Renovación urbana. De la certeza a las incertidumbres Introducción Parte 1. Historia crítica de la renovación urbana Parte 2. Situación actual y perspectivas de la renovación urbana Referencias CAPÍTULO 4 Globalización, patrimonio, turismo: una aproximación desde la renovación urbana Introducción Patrimonio: esencia y políticas la globalización como motor de cambios patrimonio y centros históricos Reflexiones finales Referencias CAPÍTULO 5 Patrimonio urbano e a producáo de lugares se consumo Referencias CAPÍTULO 6 Renovación urbana y políticas publicas en el Centro Histórico de la Ciudad de México Introducción Renovación urbana y proyecto urbano Proyecto urbano Características del proyecto urbano El Centro Histórico de la Ciudad de México Políticas públicas y Plan de Manejo del Centro Histórico El Plan Integral de Manejo del Centro Histórico (2011-2016) Intervenciones recientes (resumen) Conclusiones Referencias CAPÍTULO 7 tejidos y entretejidos Granada siglo XXI Introducción Un poco de historia Antonio Jiménez Torrecillas, arquitecto y granadino de adopción "Vivo en el mundo, pero duermo en Granada" El centro José Guerrero la muralla nazarí en el Alto Albaicín la estación Alcázar Genil Referencias CAPÍTULO 8 Políticas de renovación, rehabilitación y desarrollo urbano en Buenos Aires. Una revisión crítica Introducción Consideraciones teóricas las estrategias de renovación, rehabilitación y redesarrollo urbano en el contexto de la globalización las estrategias de renovación, rehabilitación urbana en Buenos Aires 1996-2016 Reflexiones finales Referencias CAPÍTULO 9 Tendencias globales, incomprensiones locales: las renovaciones de Santo Domingo, República Dominicana Introducción la tendencia global de la renovación contra las identidades glocales Estrategia emergente de cambio en la política del turismo dominicano la gran intervención en el centro histórico El proyecto de la discordia: las ruinas del monasterio de San Francisco Referencias CAPÍTULO 10 La transformación de las ciudades ante las condiciones sociales del estado de Guerrero en México Introducción la sociedad mesoamericana antes de la llegada de los españoles la casa mesoamericana Época colonial Época independiente Condiciones de seguridad en las poblaciones hasta mediados del siglo XX Casas típicas de arquitectura vernácula en las zonas del estado de Guerrero El arribo de intereses internacionales: la política, la economía, el narcotráfico Situación de la transformación urbana y el cambio de actitud ante las condiciones de inseguridad en el sur de México Impactos de la globalización en la imagen de la ciudad, aspectos contradictorios Retos del gobierno y sociedad, escenarios posibles Reflexiones finales Referencias CAPÍTULO 11 ¿ Tiene futuro el pasado? La renovación urbana en tiempos de qlobalízación Referencias CAPÍTULO 12 Renovación urbana y control social Consideraciones propositivas para articular modelo de ciudad y modelo de gobierno Introducción Una mirada transversal Control social y participación ciudadana a articulación entre modelo de ciudad y modelo le gobierno: un reto para la renovación urbana que de tal forma renueva, también, la idea de administración y ordenamiento del territorio APÉNDICE Apego al lugar de residencia, construcción de identidad y calidad de vida Introducción El concepto de Lugar El concepto de Apego Teoría sobre Apego al Lugar El apego en los procesos de renovación urbana Conclusiones Referencias ; 1a ed.

It is established that today many problems arise in the activities of the pre-trial investigation bodies, their legal status, probity and other important issues specified in the legislation are not always clearly and consistently. It is noted that there are various problems with the implementation of investigators of his powers, there are complications with the understanding of his independence. It was argued that it is important to identify and analyze the problems that arise in the work of the pre-trial investigation bodies, the problems of implementing the legal status of the investigator, including by comparative analysis of the regulation of these issues in the 1960 Criminal Procedure Code of Ukraine and the Criminal Procedure Code of Ukraine, 2012 , as well as expressing their own position on the reform of these bodies. It has been established that the comparative analysis of the current criminal procedural legislation with the 1960 law also suggests the procedural functions that can act as a certain link between the tasks and the legal status of the participant in the process, since they determine the procedural status of the investigator, his rights and duties , which are specified in separate criminal procedural institutes and procedural norms. It is noted that the knowledge of the system of procedural functions of the investigator as the main directions of his activity allows the most fully to determine the role of the investigator in the execution of the criminal proceedings, to correctly understand and apply each legal institution and each legal regulation regulating its activities. As future state representatives, investigators have legally established procedural powers that are both for them and for rights (as they allow for procedural actions and procedural decisions), and duties (due to the inappropriate or untimely use of their rights may be an offense if there is no evidence of a crime). It has been argued that within the criminal process there were significant procedural transformations related to the change of the law, some of which were rather substantial, but not always consistent and such that increased the efficiency of the functioning of state authorities aimed at bringing individuals to legal liability. ; установлено, что на сегодняшний день в деятельности органов досудебного следствия возникает значительное количество проблем. Их правовой статус, подследственность и другие немаловажные вопросы не всегда регламентированы законодательством чётко и последовательно. Обращено внимание на то, что часто возникают проблемы при реализации следователем своих полномочий, возникают сложности с пониманием и толкованием его самостоятельности. Аргументировано, что вожным является выявление и анализ проблем, которые возникают в деятельности органов досудебного расследования, проблем реализации правового статуса следователя, в том числе и путём проведения сравнительного анализа регламентации данных вопросов в Уголовно-процессуальном кодексе 1960 года и Уголовном процессуальном кодексе 2012 года, а так же высказывание собственной позиции относительно реформирования указанных органов. Установлено, что сравнительный анализ действующего уголовного процессуального законодательства с законодательством 1960 года позволяет поднимать вопрос относительно наличия процессуальных функций, которые могут выступать как определённое связывающее звено между задачами и правовым статусом участника процесса, ведь они определяют процессуальный статус следователя, его права и обязанности, которые конкретизируются в отдельных уголовных процессуальных институтах и уголовных процессуальных нормах. Обращено внимание на то, что познание системы уголовных процессуальных функций следователя как основных направлений его деятельности позволяет наиболее полно определить роль следователя в исполнении задач уголовного производства, правильно понимать и применять каждый правовой институт и каждую правовую норму, которые регламентируют его деятельность. Будучи представителями государства, следователи имеют чётко регламентированные полномочия, которые одновременно являются для них и правами (поскольку позволяют осуществлять процессуальные действия и принимать процессуальные решения) и обязанностями (в связи с тем, что ненадлежащее или несвоевременное исполнение своих прав может привести к должностным правонарушениям, если не имеет признаков преступления). Аргументировано, что в пределах уголовного процесса имели место существенные процессуальные трансформации, связанные с изменением законодательства, некоторые из них будучи существенными, не всегда являлись последовательными и такими, которые повышали эффективность функционирования органов государственной власти, направленную на привлечение лиц у юридической ответственности. ; встановлено, що на сьогоднішній день у діяльності органів досудового слідства виникає чимало проблем, їх правовий статус, підслідність та інші важливі питання визначені у законодавстві не завжди чітко й послідовно. Звернуто увагу, що виникають різні проблеми з реалізацією слідчим його повноважень, виникають ускладнення з розумінням його самостійності. Аргументовано, що важливим є виявлення та аналіз проблем, що виникають у роботі органів досудового розслідування, проблем реалізації правового статусу слідчого, у тому числі й шляхом проведення порівняльного аналізу регламентації цих питань у Кримінально-процесуальному кодексі України 1960 року та Кримінальному процесуальному кодексі України 2012 року, а також висловлення власної позиції щодо реформування названих органів. Встановлено, що порівняльний аналіз чинного кримінального процесуального законодавства із законодавством 1960 року дозволяє також говорити про процесуальні функції, які можуть виступати як певна зв'язувальна ланка між задачами та правовим становищем учасника процесу, адже вони визначають процесуальне становище слідчого, його права та обов'язки, які конкретизуються в окремих кримінальних процесуальних інститутах і процесуальних нормах. Звернуто увагу, що пізнання системи процесуальних функцій слідчого як основних напрямів його діяльності дозволяє найбільш повно визначити роль слідчого у виконанні задач кримінального провадження, правильно зрозуміти та застосовувати кожний правовий інститут та кожну правову норму, що регламентує його діяльність. Будучі представниками держави, слідчі мають чітко закріплені у законі процесуальні повноваження, які одночасно є для них і правами (оскільки дозволяють здійснювати процесуальні дії та приймати процесуальні рішення), і обов'язками (у зв'язку із тим, що неналежне або несвоєчасне використання свої прав може бути посадовим порушенням, якщо не містить ознак злочину). Аргументовано, що у межах кримінального процесу мали місце суттєві процесуальні трансформації, пов'язані зі зміною законодавства, деякі з яких були доволі суттєвими, але не завжди послідовними та такими, що підвищували ефективність функціонування органів державної влади, спрямовану на притягнення осіб до юридичної відповідальності.

Producto del desarrollo bélico entre el Estado colombiano y los Grupos Al Margen de la Ley, surgió la imperiosa necesidad de elaborar un esquema de protección orientado a reparar a las victimas que sufrieron algún tipo de menoscabo en el marco del conflicto armado. En este sentido, el Estado, a través del Congreso de la República y de la Administración Nacional buscó resolver la situación por medio de la creación de la institución de la reparación administrativa (instrumento otorgado para resarcir los daños de quienes acrediten la calidad de víctima del conflicto armado). Al mismo tiempo, y gracias a la evolución jurisprudencial del artículo 90 de la Constitución Política de Colombia [Const]. Art. 6. Julio 7 de 1991 (Colombia) en consonancia con el artículo 140 de la Ley 1437 del 2011 (Colombia, ley 1437 de 2011. Por el cual se expide el Código de Procedimiento Administrativo y de lo Contencioso Administrativo. Diario Oficial No. 47.956 de 18 de enero de 2011) se produjo una variante para obtener la indemnización de los daños causados durante el encuentro bélico, comprometiendo la responsabilidad del Estado por acción u omisión de las autoridades desde la protección impartida hasta las medidas empleadas para conservar la paz y seguridad. De este modo el presente análisis investigativo pretende indagar a través de un enfoque teórico descriptivo los componentes de cada uno de los esquemas de reparación existente al interior del ordenamiento jurídico colombiano para atisbar si estos mecanismos de orden sustancial y procesal se configuran como instrumentos de protección y reparación de los derechos de las victimas. ; Tabla de Contenidos Introduccion . ¡Error! Marcador no definido. Capítulo I . 11 Víctimas Del Conflicto Interno Armado En Colombia . 11 Contextualización Del Conflicto . 11 Daños E Impactos A Las Víctimas: Receptores De La Violencia . 17 Alcance Legislativo del concepto de Victima . 22 Elementos Para El Reconocimiento Como Victimas Según La Ley 1448 De 2011. 24 Decretos Reglamentarios e Institucionalidad. 25 Desarrollo Jurisprudencial De La Condición De Victima. 27 Regulación Y Protección Internacional A Las Víctimas De Los Conflictos Armados . 32 Capitulo II. 39 Derechos De Las Victimas: Verdad, Justicia, No Repetición Y Reparación. 39 Definición Y Complejidades De Los Derechos De Las Víctimas . 40 Categorización De Los Derechos En El Orden Internacional . 41 Categorización De Los Derechos En La Legislación y Jurisprudencia Nacional . 42 Derecho a la Verdad. 45 Concepto, Alcance y Naturaleza Jurídica. . 45 Componentes y Elementos. . 46 Instrumentos de Acción. 47 Derecho a la Justicia . 51 Concepto y Alcance. . 51 Componentes y Elementos. . 52 Instrumento de Acción. . 54 Derecho a la No Repetición . 56 Concepto y Componentes. 56 Derecho a la Reparación. 58 Aproximaciones Conceptuales. 58 Capitulo III La Reparación Administrativa De Las Víctimas Del Conflicto Armado. 61 Cuestión Preliminar . 61 2 Antecedentes de los componentes que integran la reparación administrativa de las víctimas. 61 Componentes De La Reparación O Indemnización Administrativa . 73 Los principios como componentes esenciales de la reparación administrativa. 76 Medidas De Reparación Administrativa. 80 Restitución. 81 Indemnización. 89 Rehabilitación. . 92 Satisfacción. 96 Capítulo IV . 103 La Reparación Directa De Las Víctimas Del Conflicto Armado. 103 Consideración Preliminar. 103 Fundamento de la Reparación Directa . 104 La Imputación Objetiva. 106 La Responsabilidad del Estado en el Conflicto Armado . 108 Títulos de Imputación atribuibles en caso de Conflicto Armado . 111 Falla del Servicio Probada o Presunta. 113 Daño Especial. 116 Riesgo Excepcional. . 119 La dimensión procesal. Entre la reparación administrativa y la reparación directa. . 121 Conclusiones . 134 Bibliografía . 139 3 INDICE DE ILUSTRACIONES Y TABLAS Ilustración 1 Estadísticas del Conflicto Interno Armado . 18 Ilustración 2 Desplazamiento Forzado. 21 Ilustración 3 Derechos según Louis Joinet . 42 Ilustración 4 Plan Nacional de Atención y Reparación Integral a las Victimas . 94 Ilustración 5 Sistema Nacional de Atención y Reparación Integral a las Victimas. 127 Tabla 1 Principios Y Medidas De Reparación. 75 Tabla 2 Indicadores De La UAEGRTD. 85 Tabla 3 Indemnizacion Administrativa. 92 ; Product of the warlike development between the Colombian State and the Groups At the Margin of the Law, the urgent need arose to develop a protection scheme aimed at repairing the victims who suffered some type of impairment in the context of the armed conflict. In this regard, the State, through the Congress of the Republic and the National Administration sought to resolve the situation through the creation of the institution of administrative reparation (instrument granted to compensate the damages of those who accredit the quality of victim of the armed conflict). At the same time, and thanks to the jurisprudential evolution of article 90 of the Political Constitution of Colombia [Const]. Art. 6. July 7, 1991 (Colombia) in line with article 140 of Law 1437 of 2011 (Colombia, law 1437 of 2011. By which the Code of Administrative Procedure and Administrative Litigation is issued. Official Gazette No 47,956 of January 18, 2011) a variant was produced to obtain compensation for the damages caused during the war meeting, jeopardizing the responsibility of the State for action or omission of the authorities from the protection imparted to the measures used to conserve peace and security. In this way, the present investigative analysis intends to investigate through a descriptive theoretical approach the components of each of the existing reparation schemes within the Colombian legal system to see if these substantial and procedural mechanisms are configured as instruments of protection and Reparation of victims' rights. ; Maestría

Problem setting. Ukraine often avoids considering a wide range of issues about the lives of vulnerable people in today's social and economic context, including the elderly population and people with dementia as well. As a result, the government becomes a monopolist in providing social services for this group and assumes the functions of a customer, service provider and control over its performance simultaneously.However, more and more people, who are legally guaranteed to be provided with qualified social services by the government, remain without satisfying their own needs. But the citizens themselves have the power to influence these problems by means of the law, which gives them the right to participate in the administration of public affairs.Recent research and publications analysis. The works of many scholars, who had looked at different directions and aspects of the activities of social service providers, became the scientific basis of the study. In particular, O. Davidyuk, V. Zhuravskaya, S. Inkizhinova, L. Kukhtinova, and N. Sokolov are engaged in research of the issues of social policy efficiency, social work and provision of social services. Issues of providing social services to different categories of population at the community level are analyzed in works of O. Sakharuk, T. Semigina, M. Kravchenko. Organizational and economic trends of improving social protection mechanisms based on the introduction of new models are justified by K. Pavlyuk.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. Although some aspects of improving the efficiency of the social protection system of the population are presented in the current scientific literature, insufficient attention has been paid to the mechanisms of public control over the quality of services provided to patients with dementia, and the use of these mechanisms to improve the cost-efficiency of using resources and decision making.The purpose of the study is to substantiate the feasibility of using modern public control mechanisms, which would help to improve the transparency of decision-making in the sphere of providing social services to different segments of the population, in particular, for patients with dementia, and hence would contribute to the efficiency of budgetary funds use.Paper main body. Public control as a type of social control and a mean of ensuring legitimacy in the activity of state and local self-government bodies differs significantly from other types of control. This difference is, first of all, that all public control entities act as members of the public, not the state; their supervisory powers are usually not legally authoritative and decisions on the results of inspections are of an advisory context, i.e. remain at the level of recommendations.To analyze the activities of state institutions providing social services, as well as the efficiency of using budget funds or developing medical and social services, which could be used in these facilities, the state procurement system could be a valuable tool for both public and governmental control.The greatest public attention in the context of dementia issues can be focused on social welfare institutions, such as geriatric homes and psychoneurological establishments/dispensaries, where are mainly concentrated for continuous settlement the patients with different forms of dementia.In an extensive network of social welfare institutions, including inpatient care for the elderly, the use of the state procurement mechanism as a tool for analysis and public control gives:– instruments for improving the efficiency of use of funds by public and communal institutions, which are very important in the context of scarce resources;– the ability to assess the priorities of institutions through the volume and direction of procurement;– an opportunity to compare the similar state institutions that can provide paid services;– the ability to identify the areas of activity of the institution that is the least funded by the state and require extra-budgetary resources;– to identify potential directions for optimizing the activities of these institutions, which will affect the quality of social services and, consequently, the quality of life of its residents.Using the described in the article ProZorro system, we have analyzed the purchases made by the inpatient facilities of the social welfare system of Lviv region. This mechanism made it possible to evaluate the efficiency of using funds by these institutions. Although the legislation clearly indicates the necessity to conduct all procurements through the e-procurement system ProZorro, many institutions/organizations try to avoid tendering procedures due to a banal lack of experience, negative prior experience, and unwillingness to improve their knowledge.Conclusions and perspectives for further research. The function of control for both the activities of social service providers and the targeted use of budgetary funds is vested in central and local executive authorities, local government bodies, but there are not specified monitoring mechanisms or performance appraisals of social services and their employees, as well as mechanisms of quality of service control and effective sanctions for violation of the quality of services. Therefore, to our mind, the only effective mechanism for the public to control the activities of social service providers is to analyze the state procurement system, which also opens up great opportunities for these institutions. ; Досліджено механізми громадського контролю за діяльністю державних закладів, що надають соціальні послуги різним групам населення, зокрема хворим на деменцію. Розглянуто доцільність використання системи державних закупівель для аналізу та контролю якості надання послуг. Запропоновано посилення можливостей застосування системи ProZorro як дієвого механізму громадського контролю за ефективністю прийняття управлінських рішень та використання бюджетних коштів.

The article reveals the essence and content of the constitutional foundations of human rights activities in Ukraine, examines the main subjects, methods and forms of this activity, in relation to the protection of fundamental human rights and freedoms.The authors indicate that human rights activities as an object of numerous researches about their methods, mechanisms, subjects and forms have passed, on the authors opinion, their rocky way from the natural human rights acknowledgement and search for the mechanisms of the affirmation and guarantee thereof, to the human rights activities as a special constitutional legal activity, from static procedural characteristics to dynamic processual features. At the same time, human rights activities get powerful development simultaneously with the emergence of constitutionalism and the practice of normalizing human rights and freedoms in the constitutions.We shall indicate that human rights and freedoms and affirmation, exercise and protection of them absolutely deservedly have become one of the key subjects of constitutional law-making and law-enforcement practice in 21st century. Thus, national protection of human and civil rights and freedoms is regarded as legislative and law-enforcement practice in the field of human rights which reflects specific historical and cultural traditions and the level of socio-economic development of the country.We can conclude that human rights protection ­constitutes a necessary integral and inevitable component of the legal sphere, the focus of its development and one of the forms of the essence of law expression.The effectiveness of such protection is due to the constructiveness of the interaction of the entire set of elements of the legal mechanism for the implementation of human rights protection in Ukraine.Today, the main objective of human rights activities in Ukraine is protection and restoration of human rights and freedoms established and guaranteed by the Constitution, creation of the proper conditions ensuring human life and health protection, respect of human honor and dignity, inviolability and security by national and local authorities and their officers and by non-governmental organizations and business. At the same time, human rights activities, despite their purposeful nature, should prevent the violation of the principle of equality of constitutional rights and freedoms ; В статье подробно раскрывается сущность и содержание конституционных основ правозащитной деятельности в Украине, исследуются основные субъекты методы и формы деятельности, по защите основных прав и свобод человека.Отмечается, что правозащитная деятельность как объект многочисленных исследований методы, механизмы, формы и ее субъектов прошла, по нашему мнению, сложный путь от признания за человеком его естественных прав и поиска механизмов их утверждения и обеспечения - к правозащитной деятельности как специального вида конституционно-правовой деятельности, от статически процедурных к динамично-процессуальных свойств. При этом правозащитная деятельность получает свой мощное развитие одновременно со становлением конституционализма и практикой нормирования прав и свобод человека в конституциях. Отметим, что права и свободы человека, их утверждения, реализация и защита вполне заслуженно стали одним из ключевых предметов конституционной правотворческой и правоприменительной практики в 21 веке. Так, защита прав и свобод человека и гражданина государством понимается как законодательная и правоприменительная практика в области прав человека, которая отражает специфические историко-культурные традиции и уровень социально-экономического развития страны.Можно констатировать, что защита прав человека - это необходимый, неотъемлемый и неизбежный компонент правовой сферы, ориентир ее развития и одна из форм выражения сущности права. Эффективность такой защиты обусловлена конструктивностью взаимодействия всей совокупности элементов правового механизма осуществления правозащитной деятельности Украины.На сегодня основной целью правозащитной деятельности в Украине защиты и обновления утвержденных и гарантированных Основным Законом прав и свобод человека, а также создание органами государственной власти и органами местного самоуправления, их должностными лицами, институтами гражданского общества и бизнесом условий для обеспечения жизни и здоровья человека, его чести и достоинства, неприкосновенности и безопасности. Вместе с тем, правозащитная деятельность, несмотря на свой целенаправленный характер, имеет предупреждать нарушения принципа равенства конституционных прав и свобод человека ; У статті детально розкривається сутність і зміст конституційних основ правозахисної діяльності в Україні, досліджуються основні суб'єкти методи і форми діяльності, щодо захисту основоположних прав і свобод людини.Зазначається, що правозахисна діяльність як об'єкт численних досліджень про методи, механізми, форми та її суб'єктів пройшла, на нашу думку, складний шлях від визнання за людиною її природних прав та пошуку механізмів їх утвердження та гарантування – до правозахисної діяльності як спеціального виду конституційно-правової діяльності, від статично-процедурних до динамічно-процесуальних властивостей. При цьому правозахисна діяльність отримує свій потужний розвиток одночасно зі становленням конституціоналізму та практикою унормування прав і свобод людини в конституціях.Відзначимо, що права і свободи людини, їх утвердження, реалізація та захист цілком заслужено стали одним із ключових предметів конституційної правотворчої та правозастосовної практики в 21 столітті. Так, захист прав і свобод людини та громадянина державою розуміється як законодавча і правозастосовна практика в галузі прав людини, яка відображає специфічні історико-культурні традиції та рівень соціально-економічного розвитку країни.Можна констатувати, що захист прав людини – це необхідний, невід'ємний і неминучий компонент правової сфери, орієнтир її розвитку та одна із форм вираження сутності права. Ефективність такого захисту обумовлена конструктивністю взаємодії всієї сукупності елементів правового механізму здійснення правозахисної діяльності України.На сьогодні основною метою правозахисної діяльності в Україні захисту та поновлення утверджених і гарантованих Основним Законом прав і свобод людини, а також створення органами державної влади та органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, інститутами громадянського суспільства та бізнесом належних умов для забезпечення життя і здоров'я людини, її честі та гідності, недоторканості та безпеки. Разом з тим, правозахисна діяльність, незважаючи на свій цілеспрямований характер, має упереджувати порушення принципу рівності конституційних прав і свобод людини

Розглянуто низку аспектів проблеми консолідації українського суспільства у контексті курсу держави на європейську інтеграцію та в умовах боротьби із гібридною агресією Російської Федерації (далі – РФ). Запропоновано авторське бачення змісту поняття консолідації суспільства. Показано, що першою перешкодою просуванню консолідаційних процесів є культурно-ціннісні відмінності між різними регіонами країни, які набули політичних вимірів. Зазначено, що інші важливі аспекти проблеми консолідації формують криза довіри громадян до влади, недоліки механізмів зворотного зв'язку між владою та громадами, а також укорінені у вітчизняному політичному просторі популістські елементи політичної поведінки. ; Problem setting. The events of the last years crucial to the fate of the Ukrainian state have given the problem of consolidation of society of special relevance. Its main dimensions today form two interrelated moments: European integration efforts of Ukraine and confrontation with the hybrid aggression of the Russian Federation. In their context, the need to unite citizens is an obvious necessity. For this purpose, it is important to correctly identify the main factors of social differentiation, outline the obstacles to promoting consolidation processes, which should be the basis for efforts to overcome them. Recent research and publications analysis. A general analysis of the problem of social consolidation was made in the writings of Y. Polischuk, O. Krivitska, O. Petukhova, G. Lutsyshyn, A. Ovcharova, O. Maiboroda, O. Pashkova, N. Averyanova. Foreign policy aspects of the problem of social consolidation in Ukraine were analyzed by A. Pavko, Y. Tyrkus, E. Magda. The connection between the national factor and the objectives of social consolidation was the subject of analysis by A. Kolodiy, O. Orzhel, N. Pidberezhnik.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. The little-studied aspect of the subject covered by the article is the question of the relation and interconnection of external and internal factors that impede the consolidation of Ukrainian society, as well as determining the influence on it of such factors as the level of public confidence in the government, the peculiarities of political culture.Paper main body. The emphasis on the importance of the problem of social consolidation is repeated in the analytical works of researchers at different periods. Today, when Ukraine has to resist the aggressive actions of the Russian Federation, scientists particularly point out those aspects of the problem of consolidation of Ukrainian society, which are connected with the tasks of protecting the sovereignty and independence of our state. At the same time, a high level of social consolidation is a prerequisite for further Ukraine's progress towards European integration. In general, the consolidation of society can be seen as a combination of two major interdependent processes: the process of defining and approving the generally accepted "rules of the game", the basic norms and procedures for decision-making, and the process of forming in the society common goals, as well as the process of cooperation and unification of citizens in order to achieve them. At the same time, one can speak of a certain state of society, which results from these processes, that is, the level of its consolidation/ deconsolidation. Today, there is a clear existence in the Ukrainian society of profound social "splits", the confrontation of distinct ideologies and value systems. The first line of division, or the factor of deconsolidation, is the division of value-cultural, which is clearly correlated with the territorial/regional, and to some extent with ethnicity. The differences in the historical path of different regions of Ukraine have caused deep and persistent differences in their cultural characteristics and political preferences, the vision of regional communities in their developmental tasks. These differences in the course of the hybrid aggression against Ukraine were used by the Russian Federation, which seeks to spread in our country different from Ukrainian political identities and separatist sentiments.An alternative to Russian appears in Ukraine a western vector of cultural and political development. However, it has never aimed to undermine the sovereignty of Ukraine, has not been a factor in promoting separatism and has always been implemented through entirely legitimate ways of political, economic and cultural influence.Against the backdrop of Russian pressure on Ukraine as a catalyst for the transformation of regional differences in political and their deconsolidating influence on Ukrainian society, a number of other factors related to the quality of domestic political institutions, the defects of the general political culture and the behavior of the public "elites" remained and remain. Among them there should be a crisis of trust in power, shortcomings of mechanisms of feedback between the authorities and citizens, as well as populist elements of political behavior common in the Ukrainian political space.Conclusions of the research and prospects for further studies. In Ukraine, the problem of consolidation is one of the key problems of social development throughout the period of independence. Excellent ways of historical development of various Ukrainian regions led to a deep and steady division of society on a regional basis, in which the cultural and value differences between the regions acquired a clear political dimension and became one of the dominant political life of the country. These differences created the core of the identity crisis, which, in the course of a "hybrid" aggression against Ukraine, is trying to use the Russian Federation. An important section of the problem of consolidation of society form a number of other factors. First of all, it is a crisis of confidence in the government, due to the excessively high level of property stratification of society, combined with institutionalized corruption, poor functioning of the channels of feedback between public administration bodies and citizens. Another aspect of the consolidation problem is the populist nature of the perception of democratic political competition as an opposition in which the compromise is unacceptable.

The periods of formation of the financial mechanism of public-private partnership in Ukraine have been allocated. The features and main obstacles for successful functioning of the mentioned mechanism at each stage of its development have been singled out. The first stage (1991-1992) is connected with the formation of the institutional environment, namely, the beginnings of private entrepreneurship, expansion of cooperation between the state and business in the field of economy. The second stage (1993-1999) was characterized by an active transformation of the economy, in which different approaches to the implementation of economic policy of the state were developed, they searched for new forms and methods of interaction between business and government. The main content of the third phase (2000-2008) was to strengthen the role of the state in regulating the country's social and economic processes, resulting in new instruments in the structure of the financial mechanism of public-private partnership in solving strategic tasks of modernizing and diversifying the country's economy. The fourth stage (2009-2014) is connected with the global economic crisis, which caused the problems of extensive development of the domestic economy, which led to a negative dynamics of the main indicators of socio-economic development of the state, including the closing down of many projects of public-private partnership. The fifth stage (2015 - till now) is a period of modern development of the financial mechanism of public-private partnership, which is aimed at the development of industry, modernization, transfer of new, innovative technologies. The emphasis is placed on the fact that the modern financial mechanism of the PPP is aimed at intensifying investment activity in the country's economy and creating opportunities for achieving maximum profitability of project implementation for private partners. At the same time, the necessity to improve its functioning in the context of solving problems related to the imperfect legislative base, limited use of partnership projects in the spheres of socio- economic sphere, availability of various types of risks, lack of specialized mechanism of control of the mechanism, financial and economic instability in the country is substantiated. It is substantiated that these problems should be solved purposefully with the active participation of state and local authorities, which should create the necessary conditions for the functioning of the financial mechanism of public-private partnership. ; Выделены периоды становления финансового механизма государственно-частного партнерства в Украине. Выделены особенности и основные препятствия для успешного функционирования упомянутого механизма на каждом этапе его развития. Первый этап (1991-1992 гг.) связан с формированием институциональной среды, а именно началось зарождение частного предпринимательства, расширение сотрудничества государства с бизнесом в сфере экономики. Второй этап (1993- 1999 ГГ.) характеризовался активной трансформацией экономики, в котором разрабатывали различные подходы к осуществлению экономической политики государства, осуществляли поиск новых форм и методов взаимодействия бизнеса и власти. Основным содержанием третьего этапа (2000-2008 гг.) было усиление роли государства в регулировании социально-экономических процессов в стране, в результате чего возникли новые инструменты в структуре финансового механизма государственно-частного партнерства в решении стратегических задач модернизации и диверсификации экономики страны. Четвертый этап (2009-2014 гг.) связан с мировым экономическим кризисом, обусловил проблемы экстенсивного развития отечественной экономики, что обусловило негативную динамику основных показателей социально-экономического развития государства, в том числе свертывания множества проектов государственно-частного партнерства. Пятый этап (2015 - по настоящее время) - период современного развития финансового механизма государственно-частного партнерства, который направлен на развитие промышленности, модернизацию, трансферт новых, инновационных технологий. Акцентировано внимание на том, что современный финансовый механизм ГЧП направлен на активизацию инвестиционной деятельности в экономике страны и создание возможностей достижения максимальной рентабельности реализации проектов для частных партнеров. Вместе с тем аргументированна необходимость совершенствования его функционирования в контексте решения проблем, связанных с несовершенной законодательной базой, ограниченным применением проектов партнерства в области социально-экономической сферы, наличием различных видов рисков, отсутствием специализированного органа управления механизмом, финансово-экономической нестабильностью в стране. Обосновано, что указанные проблемы следует решать целенаправленно при активном участии государственных и местных органов власти, которые должны создавать необходимые условия для функционирования финансового механизма государственно-частного партнерства. ; Виділено періоди становлення фінансового механізму державно-приватного партнерства в Україні. Виокремлено особливості та основні перешкоди для успішного функціонування згаданого механізму на кожному етапі його розвитку. Перший етап (1991-1992 рр.) пов'язаний з формуванням інституційного середовища, а саме почалося зародження приватного підприємництва, розширення співпраці держави з бізнесом в сфері економіки. Другий етап (1993- 1999 рр.) характеризувався активною трансформацією економіки, в якому розробляли різні підходи до здійснення економічної політики держави, здійснювали пошук нових форм та методів взаємодії бізнесу і влади. Основним змістом третього етапу (2000-2008 рр.) було посилення ролі держави в регулюванні соціально-економічних процесів країни, внаслідок чого виникли нові інструменти в структурі фінансового механізму державно-приватного партнерства у вирішенні стратегічних завдань модернізації і диверсифікації економіки країни. Четвертий етап (2009-2014 рр.) пов'язаний з світовою економічною кризою, яка зумовила проблеми екстенсивного розвитку вітчизняної економіки, що зумовило негативну динаміку основних показників соціально- економічного розвитку держави, в тому числі згортання безлічі проектів державно-приватного партнерства. П'ятий етап (2015 – по даний час) – період сучасного розвитку фінансового механізму державно-приватного партнерства, який направлений на розвиток промисловості, модернізацію, трансферт нових, інноваційних технологій. Акцентовано увагу на тому, що сучасний фінансовий механізм ДПП спрямований на активізацію інвестиційної діяльності в економіці країни та створення можливостей досягнення максимальної рентабельності реалізації проектів для приватних партнерів. Разом з тим аргументовано необхідність удосконалення його функціонування в контексті вирішення проблем, пов'язаних з недосконалою законодавчою базою, обмеженим застосуванням проектів партнерства у галузях соціально-економічної сфери, наявністю різних видів ризиків, відсутністю спеціалізованого органу управління механізмом, фінансово-економічною нестабільністю у країні. Обгрунтовано, що зазначені проблеми варто вирішувати цілеспрямовано за активної участі державних і місцевих органів влади, які мають створювати необхідні умови для функціонування фінансового механізму державно-приватного партнерства.

У статті розглядається процес інституалізації політичної складової внутрішньоцерковної кризи в Харківській єпархії Українського Екзархату (УЕ) Російської Православної Церкви (РПЦ) у 30-х роках ХХ ст. Автор виділив головні сфери діяльності Православної Церкви, які традиційно склалися протягом багатьох століть її присутності в українських землях. Досліджено, які з них Церква втратила в результаті антирелігійної політики комуністичної влади. Це, на думку автора, й спричинило глибокі кризові явища в українському православ'ї. Зазначено, що у 30-х роках ХХ ст. в українських землях політикою більшовиків було започатковано докорінні зміни у всіх сферах життя. В релігійному середовищі особливої гостроти набула антирелігійна політика комуністичної влади. Антирелігійна політика в радянській Україні 30-х років ХХ ст. провокувала появу численних конфліктів на релігійному ґрунті. Автор статті стверджує, що органи радянської влади свідомо йшли на загострення конфліктів з церковно-релігійним середовищем, нівелюючи і придушуючи невдоволення православних вірян антирелігійними заходами за допомогою потужного і безпощадного апарату насильства тоталітарної держави. Проаналізувавши суспільно-політичну ситуацію в УРСР, автор дійшов висновку, що коріння появи і розвитку кризових явищ в середині Українського Екзархату РПЦ знаходилось у позбавленні Церкви впливу на культурно-ідеологічну, соціально-економічну, публічно-правову й політичну сфери діяльності. УЕ постійно зазнавав руйнів них впливів і неприхованого тиску з боку політичних і каральних органів комуністичної влади. До війни проти Церкви долучились партійні, профспілкові, а також молодіжні організації. Радянська влада прийняла низку законів, якими юридично закріплювала за собою право проводити антирелігійну політику. Проілюстровано, що у цей період під постійним спостереженням і тиском перебували не тільки священнослужителі УЕ РПЦ, а й віруючі громадяни республіки. Залучивши численні архівні документи, автор статті показав, що у 30-х роках ХХ ст. одним з основних елементів цілеспрямованої політики репресій по відношенню до Церкви було закриття православних храмів, каплиць, церковних недільних шкіл, храмових бібліотек тощо. З метою демонстрації фальшивого народовладдя сталінський режим змушував збирати підписи так званих небайдужих громадян, які виступали за закриття православних храмів на Харківщині. Чимало першоієрархів Харківської єпархії УЕ РПЦ, священно-служителів, парафіян було репресовано і загинули у сталінських катівнях. Антирелігійна політика радянської влади 30-х років ХХ ст. в УРСР, масові репресії зруйнували Харківську єпархію УЕ РПЦ.Ключові слова: церква, храми, Харківська єпархія, радянська влада, держава, репресії, криза. The article deals with the process of institutionalization of the political component of the internal church crisis in the Kharkiv diocese of the Ukrainian Exarchate (UE) of the Russian Orthodox Church (ROC) in the 1930's. The main purpose of the article is to analyze the emergence and development of the crisis in the Ukrainian Exarchate of the Russian Orthodox Church in the 1930's. The author highlights the main areas of activity of the Orthodox Church which have traditionally developed over many centuries of its presence in the Ukrainian lands and which of them were lost by the Church as a result of the anti-religious policy of the communist government. This fact, according to the author, led to deep crisis phenomena in Ukrainian Orthodoxy. It is noted that in the 1930's the Bolsheviks' policy initiated fundamental changes in all spheres of life in the Ukrainian lands. The power of Soviet Ukraine began an ideological war against the Orthodox Church. In the religious environment, the anti-religious policy of the communist government acquired particular urgency. The anti-religious policy in the Soviet Ukraine in the 1930's provoked the emergence of numerous conflicts on religious grounds. The author argues that the Soviet authorities deliberately pursued a policy of exacerbating the conflicts with the church-religious environment, leveling and suppressing the dissatisfaction of Orthodox believers with anti-religious measures through the powerful and ruthless apparatus of violence of a totalitarian state. Having analyzed the socio-political situation in the Ukrainian SSR, the author came to the conclusion that the roots of the emergence and development of crisis phenomena in the Ukrainian Exarchate of the ROC were in depriving the Church of influence on the cultural-ideological, socio-economic, public-law and political sphere of activity. The UE constantly experienced destructive influences and undisguised pressure from political and punitive bodies of the communist government. Party, trade union, and youth organizations joined the war against the Church. The Soviet government adopted a number of laws that legally enshrined the right to pursue an anti-religious policy. It has been illustrated that during this period, not only the clerics of the UE of the Russian Orthodox Church, but also religious citizens of the republic, were under constant supervision and pressure. Having studied numerous archival documents, the author showed that in the 1930's one of the main elements of a targeted repression policy towards the Church was the closure of Orthodox churches, chapels, church Sunday schools, temple libraries, and the like. In order to demonstrate false democracy, the Stalinist regime compelled to collect the signatures of so-called non-indifferent citizens, who advocated the closure of Orthodox churches in the Kharkiv Region. Many of the First Hierarchs of the Kharkiv Diocese of the UE of the Russian Orthodox Church, clergymen, and parishioners were repressed and killed in the Stalinist torture chambers. The anti-religious policy of the Soviet government in the 1930's in the USSR and mass repressions destroyed the Kharkiv Diocese of the UE of the Russian Orthodox Church. The author concludes that the mass repressions of the Orthodox Church in Kharkiv was a logical implementation of the Bolshevik policy in the religious sphere. According to its results, the organizational structure of not only the Kharkiv diocese, but the entire Orthodox Church in Ukraine was destroyed. The party and penal organs of the USSR actively engaged in the physical destruction of the confessors of the Orthodox faith.Key words: church, Kharkiv Diocese, Soviet government, state, repressions, crisis.

During the period of European integration processes that take place in Ukraine, the reform of the national legal system and legislation adaptation to the standards and requirements of the European Union is especially important.At the same time, the domestic legal inheritance in these processes remains without proper attention. The study of the historical aspects for issues legislative support of liability for offenses in the pharmaceutical field in Ukraine at different historical periods, its formation and development is the main goal of our work. In the course of article preparation we used a historical and legal research method of genesis of scientific views and the legislation on administrative responsibility for offenses in the pharmaceutical sphere. Such approach gives the chance to avoid unreasonable loan of foreign ideas and to create the original right which comes from own historical heritage. «The sanitary patent» which has been granted on March 20 in 1773 by count Pergen, the vicar of Galichina was one of the first historical regulations which regulated a question of persons' responsibility, guilty in violation of the established rules and norms of pharmaceutical activity. Researchers consider this document in essence as the first document which accurately regulated the question of pharmaceutical activity including a question of persons' responsibility, guilty in violation of the established norms of pharmaceutical activity. The Institute of liability of offences in the field of medicines received significant boost during the reign of Peter the First.On the 14th of August in 1721 the decree «About the creation of urban pharmacies being supervised by the Medical College, about the help for choosing out of medical supplies in the provinces, and about being supervised by mentioned College» has been issued. The organizational structure of pharmaceutical branch of that period was fixed by Decrees of Council of People's Commissars of July 11 and 21 in 1918 by which the National Commissariat of health care has been based. Pharmaceutical section has been provided in structure of Narkomzdrav, and the Provision on it has been approved by the Order No. 16 of 29.08.1923. State-legal regulation of relations connected with responsibility for violations of the pharmaceutical legislation in Ukraine has deep historical roots. Despite the protectorate, which Ukrainian lands were under in this or that historical the period (The Austro-Hungarian empire, the Russian empire, the Soviet republic) the authorities of all these states realized the importance and the public significance of regulatory and legal settlement of population's health care, and one of its most important components - the pharmaceutical sphere. We consider that the given historical experience of settlement of responsibility for legislation violation in the pharmaceutical spheres should be used in modern development of both pharmaceutical and administrative-delictual legislation. In particular, to our mind the degree of the law violations specification about pharmaceutical activity (responsibility for violation of the drugstores opening order, violation of the pricing in pharmaceutical institutions order etc.) and also differentiation of punishments depending on offense are effective. ; В период евроинтеграционных процессов, которые происходят в Украине, особенно важным является реформирование национальной правовой системы и адаптация законодательства к стандартам и требованиям Европейского Союза. В то же время, отечественное правовое наследие в таких процессах остается без надлежащего внимания. Цель роботы – изучение исторических аспектов становления и развития законодательного обеспечения вопросов ответственности за правонарушения в фармацевтической сфере на украинских землях в разные исторические периоды. В процессе подготовки статьи нами использовался историко-правовой метод исследования генезиса научных взглядов и законодательства об административной ответственности за правонарушения в фармацевтической сфере. Именно такой подход дает возможность избежать необоснованного заимствования зарубежных идей и создать свое самобытное право, которое базируется на собственном историческом наследии. Одним из первых исторических нормативных актов, которые регулировали вопрос привлечения к ответственности лиц, виновных в нарушении установленных правил и норм относительно фармацевтической деятельности, был «Санитарный патент», изданный 20 марта в 1773 г. наместником Галичины графом Пергеном. Исследователи считают этот документ по существу первым документом, который четко регламентировал вопрос аптечной деятельности, в том числе и вопрос привлечения к ответственности виновных в нарушении порядка ведения аптекарского дела Значительный толчок институт ответственности за правонарушение в сфере обращения лекарственных средств получил во времена правления Петра І. 14 августа 1721 г. был издан Указ «Об учреждении в городах аптек под смотрением Медицинской Коллегии, о вспоможении приискивающими медикаменты в губерниях, и о бытии под надзором помянутой Коллегии госпиталям». Организационная структура фармацевтической отрасли того периода была закреплена Декретами Совета народных комиссаров от 11 и 21 июля 1918 г., которыми был основан Народный Комиссариат здравоохранения. В структуре Наркомздрава был предусмотрен фармацевтической подотдел, а Положение о нем было утверждено Распоряжением № 16 от 29.08.1923 г. Государственно-правовое регулирование отношений, связанных с привлечением к ответственности лиц, виновных в нарушении фармацевтического законодательства, на территории Украины имеет глубокие исторические корни. Невзирая на то, под чьим протекторатом находились в тот или иной исторической период украинские земли (Австро-Венгерской империи, Русской империи, Советской республики) властные органы всех этих государств осознавали важность и общественную значимость нормативно-правового урегулирования вопросов здравоохранения населения, и одной из его наиболее важных составляющих – фармацевтической сферы. Считаем, что приведенный исторический опыт урегулирования вопросов ответственности за нарушение законодательства в фармацевтической сфере необходимо использовать в современных разработках как фармацевтического, так и административно-деликтного законодательства. В частности, эффективной, по нашему мнению, является степень конкретизации нарушений законодательства о фармацевтической деятельности (ответственность за нарушение порядка открытия аптек, нарушения порядка ценообразования в аптечных заведениях и т. д.), а также дифференциация наказаний в зависимости от тяжести совершенного проступка.

The paper investigates some of the problem aspects of regulatory and legal regulation of the introduction and termination of a special period in Ukraine. Legislative definitions of the concept "special period "are analyzed. The judicial practice is investigated and the problems of understanding the concept of a special period and the time limits of its action are emphasized. It is underlined that in Ukraine there are two legal forms of functioning of the country in the field of defense, a peacetime and a special period. The legal nature of the "special period" is revealed, the relevant components, the grounds for its introduction and the time of its termination are determined. The content of the legal regime "martial law", and the concepts of "mobilization time", "military formations" is disclosed. In particular, it is emphasized that the concept of "mobilization time" can have two different meanings, and the meaning of this concept for determining the time limits of a special period. The paper substantiates the period of duration of the special period and analyzes the components that determine and are covered by the time boundaries of the special period. The author analyzes the legal concept of martial law, emphasizes the difference between the concepts of wartime and the legal regime of martial law, and their relationship with the understanding of the duration and spread of the special state. The moment of the beginning of the martial law regime and the legal basis for its introduction are investigated and determined. The work substantiates the period of the duration of a special period. The significance of the Declaration by the Verkhovna Rada of Ukraine of a state of war for the beginning of the special period is determined. It is also stated that the recovery period after the end of hostilities cannot occur in a country in which there was no wartime.The concept of "military authorities", "Armed Forces of Ukraine", "military formations" is investigated and analyzed.The concept of "armed aggression" and actions that are considered armed aggression as the basis for the introduction of a special period are also studied.It is concluded that the "special period" begins with the publication of the Decree of the President of Ukraine "On Mobilization", and the completion will be the full implementation of the Decree of the President of Ukraine "On Demobilization". ; В статье исследуются некоторые проблемные аспекты нормативно-правового регулирования введения и окончания особого периода в Украине. Проанализированы законодательные определения понятия «особый период». Исследована судебная практика и подчеркнута проблематика понимания понятия особого периода и временных границ его действия. Подчеркнуто, что в Украине существует две правовые формы функционирования страны в сфере обороны, это функционирование страны в мирное время и в особый период. Раскрыта правовая природа «особого периода», определены соответствующие составляющие, основания его введения и время окончания. Раскрыто содержание правового режима «военное положение», и понятий «время мобилизации», «военные формирования». В частности, подчеркнуто, что понятие «время мобилизации» может иметь две разные смысловые нагрузки, и значение этого понятия для определения временных границ особого периода. В работе обосновывается период продолжительности особого периода, анализируются его составляющие, определены временные границы особого периода. Проанализированы законодательные понятие военного положения, подчеркнуто разницу между понятиями военное время и правовой режим военного положения, их соотношение с пониманием продолжительности и распространения особого периода. Исследованы и определены момент начала действия режима военного положения и правовая основа его введения. Определено значение объявление Верховной Радой Украины состояния войны для начала особого периода. Указано также, что восстановительный период после окончания военных действий не может наступить в стране если не было военного времени.Исследовано и проанализировано понятие «органы военного управления», «Вооруженные Силы Украины», «военные формирования».Исследованы также понятие «вооруженной агрессии» и действия которые считаются вооруженной агрессией, как основание для введения особого периода.Сделан вывод, что «особый период» начинается с момента обнародования Указа Президента Украины «О мобилизации», а окончанием будет полное выполнение Указа Президента Украины «О демобилизации». ; В статті досліджуються деякі проблемні аспекти нормативно-правового регулювання введення та закінчення особливого періоду в Україні. Проаналізовано законодавчі визначення поняття «особливий період». Досліджено судову практику та підкреслено проблематику розуміння поняття особливого періоду та часових меж його дії. Підкреслено, що в Україні існує дві правові форми функціонування країни в сфері оборони, це мирний час та особливий період. Розкрита правова природа «особливого періоду», визначені відповідні складові, підстави його введення та час закінчення. Розкрито зміст правового режиму «воєнний стан», та понять «час мобілізації», «військові формування». Зокрема підкреслено, що поняття «час мобілізації» може мати два різні змістовні навантаження, та значення цього поняття для визначення часових меж особливого періоду. У роботі обґрунтовується період тривалості особливого періоду, та аналізуються складові що визначають та охоплюються часовими межами особливого періоду. Проаналізовано законодавчі поняття воєнного стану, підкреслено різницю між поняттями воєнний час та правовий режим воєнного стану, та їх співвідношення з розумінням тривалості та розповсюдження особливого стану. Досліджено та визначено момент початку дії режиму воєнного стану та правова основа його введення. Визначено значення оголошення Верховною Радою України стану війни для початку особливого періоду. Зазначено також, що відбудовний період після закінчення воєнних дій не може настати в країні у якій не було воєнного часу. Досліджено та проаналізовано поняття «органи військового управління», «Збройні Сили України», «військові формування». Досліджено також поняття «збройної агресії» та дії які вважаються збройною агресією, як підстава для запровадження особливого періоду. Зроблено висновок, що «особливий період» розпочинається з моменту оприлюднення Указу Президента України «Про мобілізацію», а закінченням буде повне виконання Указу Президента України «Про демобілізацію».

The scientific article is devoted to the legal regulation of the prevention of corruption in the provision of electronic services. In Ukraine, today the legal basis for preventing corruption in the provision of electronic services needs to be improved. After all, in the Law of Ukraine "On Administrative Services", the characterization of the mechanism of the procedure for providing electronic services for the prevention of corruption contains only formal aspects and is reflective of other normative legal acts, which, in turn, leads to its own and quite opposite interpretation of the norms by the entities public administration.Regarding the directions of improving the legal basis for the prevention of corruption in the provision of electronic services are: drafting and adoption of the Law of Ukraine "On Administrative Procedures"; the amount of payment for types of electronic services should be determined solely by law, not by-laws; to develop and adopt the Law of Ukraine "On Administrative Fee", which should unify the name of the fee for administrative services; it is necessary to define common administrative fees for all types of electronic services.The expediency of the immediate adoption of the bill No. 4267-1 of 23.03.2016 as the Law of Ukraine "On Amendments to the Law of Ukraine" On Administrative Services "is substantiated. and will prevent corruption in the provision of electronic services in general.It is established that the existence of corrupt and well-established mechanisms in the domestic system of administrative management, which has traditionally been established, makes the problem of establishing electronic provision of electronic services beyond what is purely technical and informational. Optimization of public administration through the transition to e-government is associated with the need to adapt the old conditions and the usual patterns of relations between the authorities and the subjects of appeals to the new conditions, in other words, with socio-institutional adaptation. Such a transition is a lengthy process, complicated by conflict and even struggle, which manifests itself in both the legal and political fields ; Научная статья посвящена правовому регулированию предотвращения коррупции при предоставлении электронных услуг. В Украине на сегодняшний время правовая основа предотвращения коррупции при предоставлении электронных услуг нуждается в усовершенствовании. Ведь в Законе Украины «Об административных услугах» характеристика механизма процедуры предоставления электронных услуг по предотвращению коррупции содержит только формальные аспекты и имеет отсылочный характер к другим нормативно-правовых актов, что, в свою очередь, приводит к собственному и довольно противоположного толкования норм субъектами публичной администрации.По направлениям совершенствования правовой основы предотвращения коррупции при предоставлении электронных услуг является: разработка и принятие Закона Украины «Об административных процедурах»; размер оплаты за виды электронных услуг должны определяться исключительно в законах, а не в подзаконных нормативно-правовых актах; разработать и принять Закон Украины «Об административном сборе», в котором должно быть унифицировано название платы за административные услуги; необходимо определить единые размеры административных сборов для всех видов электронных услуг.Обоснована целесообразность немедленного принятия законопроекта № 4267-1 от 23.03.2016 как Закона Украины «О внесении изменений и дополнений в Закон Украины «Об административных услугах», который укрепит нормативную базу предоставления электронных услуг органами публичной администрации физическим или юридическим лицам, которое осуществляется в электронном виде, и будет способствовать предотвращению коррупции при предоставлении электронных услуг вообще.Установлено, что существование коррупционных отлаженных механизмов в отечественной системе административного управления, сложившейся традиции, делает проблему налаживания электронного предоставления электронных услуг выходящей за рамки технико-информационных. Оптимизация публичного управления путем перехода к электронному правительству связана с необходимостью адаптации старых условий и привычных паттернов отношений между субъектами власти и субъектами обращений к новым условиям, иначе говоря, с социально-институциональной адаптацией. Такой переход представляет собой длительный процесс, осложненный конфликтами и даже борьбой, которая проявляет себя как в правовом, так и в политическом поле ; Наукова стаття присвячена правовому регулюванню запобiгання корупцiї пiд час надання електронних послуг. В Українi на сьогоднiшнiй час правова основа запобiгання корупцiї пiд час надання електронних послуг потребує удосконалення. Адже в Законi Українi «Про адмiнiстративнi послуги» характеристика механiзму процедури надання електронних послуг щодо запобiгання корупцiї мiстить тiльки формальнi аспекти та має вiдсильний характер щодо iнших нормативно-правових актiв, що, у свою чергу, призводить до власного i доволi протилежного тлумачення норм суб'єктами публiчної адмiнiстрацiї.Щодо напрямiв удосконалення правової основи запобiгання корупцiї пiд час надання електронних послуг є: розроблення та прийняття Закону України «Про адмiнiстративнi процедури»; розмiр оплати за види електронних послуг мають визначатись виключно у законах, а не у пiдзаконних нормативно-правових актах; розробити та прийняти Закон України «Про адмiнiстративний збiр», у якому має бути унiфiковано назву плати за адмiнiстративнi послуги; необхiдно визначити єдинi розмiри адмiнiстративних зборiв для всiх видiв електронних послуг.Обґрунтовано доцiльнiсть негайного ухвалення законопроекту № 4267-1 вiд 23.03.2016 як Закону України «Про внесення змiн та доповнень до Закону України «Про адмiнiстративнi послуги», який змiцнить нормативну базу надання електронних послуг органами публiчної адмiнiстрацiї фiзичним або юридичним особам, котре здiйснюється в електронному виглядi, i сприятиме запобiгання корупцiї пiд час надання електронних послуг взагалi.Встановлено, що iснування корупцiйних налагоджених механiзмiв у вiтчизнянiй системi адмiнiстративного управлiння, що склалася традицiйно, робить проблему налагодження електронного надання електронних послуг такою, що виходить за межi суто технiчно-iнформацiйних. Оптимiзацiя публiчного управлiння шляхом переходу до електронного уряду пов'язана з необхiднiстю адаптацiї старих умов i звичних патернiв вiдносин мiж суб'єктами влади i суб'єктами звернень до нових умов, iнакше кажучи, iз соцiально-iнституцiональною адаптацiєю. Такий перехiд являє собою тривалий процес, ускладнений конфлiктами i навiть боротьбою, яка виявляє себе як у правовому, так i в полiтичному полi

Problem setting. Ukraine often avoids considering a wide range of issues about the lives of vulnerable people in today's social and economic context, including the elderly population and people with dementia as well. As a result, the government becomes a monopolist in providing social services for this group and assumes the functions of a customer, service provider and control over its performance simultaneously.However, more and more people, who are legally guaranteed to be provided with qualified social services by the government, remain without satisfying their own needs. But the citizens themselves have the power to influence these problems by means of the law, which gives them the right to participate in the administration of public affairs.Recent research and publications analysis. The works of many scholars, who had looked at different directions and aspects of the activities of social service providers, became the scientific basis of the study. In particular, O. Davidyuk, V. Zhuravskaya, S. Inkizhinova, L. Kukhtinova, and N. Sokolov are engaged in research of the issues of social policy efficiency, social work and provision of social services. Issues of providing social services to different categories of population at the community level are analyzed in works of O. Sakharuk, T. Semigina, M. Kravchenko. Organizational and economic trends of improving social protection mechanisms based on the introduction of new models are justified by K. Pavlyuk.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. Although some aspects of improving the efficiency of the social protection system of the population are presented in the current scientific literature, insufficient attention has been paid to the mechanisms of public control over the quality of services provided to patients with dementia, and the use of these mechanisms to improve the cost-efficiency of using resources and decision making.The purpose of the study is to substantiate the feasibility of using modern public control mechanisms, which would help to improve the transparency of decision-making in the sphere of providing social services to different segments of the population, in particular, for patients with dementia, and hence would contribute to the efficiency of budgetary funds use.Paper main body. Public control as a type of social control and a mean of ensuring legitimacy in the activity of state and local self-government bodies differs significantly from other types of control. This difference is, first of all, that all public control entities act as members of the public, not the state; their supervisory powers are usually not legally authoritative and decisions on the results of inspections are of an advisory context, i.e. remain at the level of recommendations.To analyze the activities of state institutions providing social services, as well as the efficiency of using budget funds or developing medical and social services, which could be used in these facilities, the state procurement system could be a valuable tool for both public and governmental control.The greatest public attention in the context of dementia issues can be focused on social welfare institutions, such as geriatric homes and psychoneurological establishments/dispensaries, where are mainly concentrated for continuous settlement the patients with different forms of dementia.In an extensive network of social welfare institutions, including inpatient care for the elderly, the use of the state procurement mechanism as a tool for analysis and public control gives:– instruments for improving the efficiency of use of funds by public and communal institutions, which are very important in the context of scarce resources;– the ability to assess the priorities of institutions through the volume and direction of procurement;– an opportunity to compare the similar state institutions that can provide paid services;– the ability to identify the areas of activity of the institution that is the least funded by the state and require extra-budgetary resources;– to identify potential directions for optimizing the activities of these institutions, which will affect the quality of social services and, consequently, the quality of life of its residents.Using the described in the article ProZorro system, we have analyzed the purchases made by the inpatient facilities of the social welfare system of Lviv region. This mechanism made it possible to evaluate the efficiency of using funds by these institutions. Although the legislation clearly indicates the necessity to conduct all procurements through the e-procurement system ProZorro, many institutions/organizations try to avoid tendering procedures due to a banal lack of experience, negative prior experience, and unwillingness to improve their knowledge.Conclusions and perspectives for further research. The function of control for both the activities of social service providers and the targeted use of budgetary funds is vested in central and local executive authorities, local government bodies, but there are not specified monitoring mechanisms or performance appraisals of social services and their employees, as well as mechanisms of quality of service control and effective sanctions for violation of the quality of services. Therefore, to our mind, the only effective mechanism for the public to control the activities of social service providers is to analyze the state procurement system, which also opens up great opportunities for these institutions. ; Досліджено механізми громадського контролю за діяльністю державних закладів, що надають соціальні послуги різним групам населення, зокрема хворим на деменцію. Розглянуто доцільність використання системи державних закупівель для аналізу та контролю якості надання послуг. Запропоновано посилення можливостей застосування системи ProZorro як дієвого механізму громадського контролю за ефективністю прийняття управлінських рішень та використання бюджетних коштів.

TEZ12017 ; Tez (Yüksek Lisans) -- Çukurova Üniversitesi, Adana, 2019. ; Kaynakça (s. 81-89) var. ; XIII, 99 s. : res. (bzs. rnk.), tablo ; 29 cm. ; Dönüşümsel liderlik, hem çalışanların kendi aralarında hem de işletmeler arasında değerli ve olumlu farklılaşma sağlayan bir liderlik türüdür. Dönüşümsel liderler, takipçilerine kurumun amaçları doğrultusunda, kendi kişisel özelliklerine de katkı sağlayarak çalışmaları yönünde ilham verir ve onları entellektüel anlamda uyarır. Kurumsallaşma, işletmelerin küreselleşme sebebiyle maruz kaldığı zorluklara göğüs gerebilmesi ve değişikliklere uyum sağlayabilmesi için gerekli olan bir süreçtir. İşletmeler, sürdürülebilirliklerini ve rekabet avantajlarını sağlayıp devam ettirebilmek için gerekli önlemler almak zorundadır. Söz konusu önlemlerin alınabilmesi, ilgili politikaların üretilebilmesi için gerekli araçlardan biri kurumsallaşmadır. Kurumsallaşma, mevcut normların, değerlerin ve oluşumların yenileri ile uyumunun sağlanması için gereklidir ve mevcut işleyiş ya da kuralların kişilerden bağımsız yerleşik bir standartta sürmesini sağlar. Ancak kurumsallaşma kendi kendine oluşabilecek bir süreç olmamakla birlikte geliştirilmesi ve yerleşik hale gelebilmesi için işletme bünyesindeki bir kişinin öncülük etmesi gerekmektedir. Bu durumda akla şu sorular gelmektedir: Öncülük edebilecek kişi nasıl biri olmalı, ne tür özelliklere sahip olmalı, öncülük etmenin gereklilikleri nedir? Bu kişi dönüşümsel lider midir? Çalışmanın kapsamını altı bölüm oluşturmaktadır. Özet, Önsöz, Şekiller ve Tablolar Listesi ile İçindekiler Tablosu'ndan oluşan kısım ilk bölüm olup literatür taraması ikinci bölümden başlamaktadır. İkinci bölümde, Liderlik, Liderliğiin Tarihçesi, Teorileri ve Çeşitleri ele alınmaktadır. Üçüncü bölüm, bir Liderlik türü olarak Dönüşümsel Liderliğin kavramsal açıklaması, gelişimi ve boyutlarından oluşmaktadır. Kurumsallaşma ise, kavramsal gelişimi ve boyutları ile birlikte dördüncü bölümde ele alınmışken, beşinci bölümde saha araştırması, araştırma bulguları, hipotezler ve hipotezlerin analizleri yer almaktadır. Altıncı ve son olan bölüm ise çalışmanın Sonuç ve Öneriler kısmından oluşmaktadır. Çalışmanın temel amacı, dönüşümsel liderlik ile kurumsallaşma arasında bir ilişki olup olmadığını anlamak olup bunun için anket yöntemi kullanılarak çeşitli analizler yapılmıştır. Çalışmanın örneklem grubunu, Adana Hacı Sabancı Organize Sanayi Bölgesi'ndeki 354 işletme oluşturmaktadır. Anket, bir çevrimiçi form aracılığı ile oluşturulmuştur ve linki e-posta aracılığı ile işletmedeki sorumlulara iletilmiştir. Her işletmeden yalnızca bir yanıt kabul edilmiştir. Veri tabanında 190 yanıt birikmiştir; ancak bunların 155 tanesi geçerli kabul edilerek analizlerde kullanılmıştır. Söz konusu 155 işletme ayrıca fiziksel olarak ziyaret edilerek, çevrimiçi platformda doldurulan anketin sağlıklı bir şekilde yanıtlanması sağlanmıştır. Anketlerden elde edilen veriler, hipotezlerin geçerliliğini anlayabilmek amacıyla SPSS (Statistical Package for the Social Sciences-Sosyal Bilimler Için İstatistiki Program)' te analiz edilmiştir. Tez çalışmasında, bağımsız değişken olan Dönüşümsel Liderlik ve bağımlı değişken olan Kurumsallaşma arasındaki ilişkiyi ölçmeye yönelik birçok hipotez geliştirilmiştir ve temel odak her iki değişken arasında anlamlı bir ilişkinin olduğuna yöneliktir. Analizler sonuçlarına göre ise dönüşümsel liderlik ve kurumsallaşma arasında anlamlı bir ilişki vardır; dönüşümsel liderliğin kurumsallaşma üzerindeki etkisi, olası diğer etkenlere kıyasla yüzde 50 civarındadır. Anahtar Kelimeler: Liderlik, liderlik çeşitleri, dönüşümsel liderlik, kurumsallaşma, kurumsallaşmanın boyutları. ; Transformational Leadership is a style of leadership which has effective role on creating difference among subordinates and companies. This difference is valuable and positive for both subordinates and ultimate goals of the company. Meaningful changes have influence on the sense of identity. Institutionalization is a process that is necessary for companies to cope with challenges resulted from changes at business environment. In order to ensure their durability and to provide competition advantages, companies should follow some critical policies. Institutionalization is one of the most remarkable tools between those policies. Institutionalization deals with integration of the existing norms, values and patterns with new ones. Firms may already have rules, norms, standards or procedures; however, creating and realizing them independently from people is possible only with institutionalization. However, institutionalization cannot be developed without a reason; a leading person with enough qualifications for organizing and affecting employees can lead it. Who is this leading person? What are qualifications and necessities of her/him? May it be transformational leader? The study consists of six chapters. The first chapter is Introduction part that includes abstract, Turkish summary, preface, and table of contents, list of figures and list of tables. Following sections begin with literature review. First of all, Leadership with its history, theories and types was handled as the second chapter. The third part is about Transformational Leadership with sub-sections such as historical background and dimensions. Then, Institutionalization was studied as the fourth chapter while Research Methodology and Hypothesis part constitutes the fifth chapter. The last but not the least, the sixth chapter is the Conclusion and Recommendations part. The main purpose of the study is to examine whether there is correlation between transformational leadership and institutionalization. Correlation between Transformational Leadership and Institutionalization was analyzed via questionnaires. Sample group o the study is ompanies in the Adana Ha ı Sa an ı Organized Industrial Zone. By January 2018, 354 firms were taken into consideration and all of them included to the study. The survey was created at an online platform and its link was delivered to the participants via e-mail. E-mail addresses of the institutions were obtained from the website of the Industrial Zone and also personal linkages were used in order to establish a connection with authorities. One respond was accepted from each participant institution. 190 replies gathered at the database. 155 of them accepted as valid and used for analyzes. Those 155 participants were visited physically in order to provide and guarantee healthy replying process. Data obtained from the surveys was used to perform various analyzes in order to test accuracy of the hypothesis by using SPSS (Statistical Package for the Social Sciences). There are many hypothesis based on dimensions of two variables or demographic data of the participants. The Thesis was mainly constituted on the claim of meaningful relation between transformational leadership and institutionalization and the results of the analyses demonstrate that transformational leadership has a considerable effect level (more than 50%) at institutionalization of companies.

Problem setting. Nowadays, many public-private partnership (PPP) projects are being implemented in post-communist countries, one of the most successful of which is the Republic of Poland. The concept of PPP is used to refer to the collaboration of public and private entities to perform public sector tasks. At the same time, attention is drawn not only to the use of funds but also to the knowledge, experience, technologies of private structures. Thus, it is a partnership - an equal relationship aimed at solving public problems that is useful for the whole society.Appeal to the study of the PPP foreign experience is needed to form an objective vision of the advantages and disadvantages of this phenomenon and to develop recommendations for the use of public-private partnership to address existing socio-economic problems and modernize public administration.Recent research and publications analysis. The essence of the mechanism of public-private partnership and its features in Ukraine and other countries was fruitfully investigated by Ukrainian scientists from the point of view of economics, law, and sociology. Significant attention is paid to the development of public-private partnerships by the representatives of the science of public administration.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. The Polish experience of the formation and development of public-private partnership has not yet been the subject of special study by Ukrainian scientists. In particular, it is important to trace the genesis of the PPP in the Republic of Poland, to identify the problems that arose during the development and implementation of its regulatory framework, to disclose the paths and the mechanisms of PPP optimization nowadays.Paper main body. Analyzing the source research base, the authors highlight the publication of documentary and statistical data on the state of the PPP in Poland, which are updated annually. The issue of PPP is quite popular and is covered both in monographic studies, manuals and methodological materials, as well as in periodical scientific publications.It is emphasized that institutionalization of public-private partnership in the Republic of Poland was carried out taking into account both foreign and domestic experience. The implementation of the first private sector investment in the public sector in Poland in the 1990's was based on a variety of legal bases. In 2003, Poland began work on the creation of a special legal act for the regulation of public-private partnership. The goal of Polish legislators was to create a clear legal framework for attracting private investment into the public sector, especially in the area of infrastructure, as well as to remove barriers and to reduce potential risks.The authors analyze the positive and negative features of the 2005 Law on Public-Private Partnership, outline the reasons for its inactivity, and indicate the directions of work on the draft new law, which was carried out taking into account EU standards and the views of Polish businessmen and the public.The new Law on Public Private Partnership (December 19, 2008) is described as much more liberal, systemic, framework and easier to use. Its norms are aimed at providing freedom to the stakeholders in the formation of the PPP, while protecting legitimate public and private interests.It is shown the development of the PPP in 2005 – 2018, which is described as slow. For the purposes of this research, the projects carried out in accordance with the Law on Public-Private Partnership of 19 December 2008, the Law on Concessions for Construction Works and Services of 9 January 2009 and the new Law on Concessions of 21 October 2016 were analyzed. During this time, in Poland development of 536 PPP projects was announced, of which 406 projects were brought to the organizational procedure. As a result of all initiated projects, 140 agreements were concluded (26,12% of the initial number), of which 126 went to the implementation stage, while 14 were not executed. The most projects were being prepared in the spheres of sport and tourism, transport infrastructure, energy, water and sewage, health, transport services, telecommunications.The development of a public-private partnership remains an important task for the Republic of Poland that has been confirmed on the basis of an analysis of the state documents, in particular, "Government Policy in the Field of Public-Private Partnership Development".Conclusions of the research and prospects for further studies. The PPP development in Poland proves the conclusions drawn from the experience of the developed European countries that the initiatives of the PPP, properly designed and implemented, can bring many benefits to the authorities, the public, and to the business. The most important of the positive effects is the increased efficiency of the use of resources. As a result of cooperation, the cycle of projects is reduced and the quality and effectiveness of the infrastructure services are stimulated. The PPP promotes innovation in infrastructure development, increases employment, and relieves the public sector from the risks associated with investments and the search for funding. At the same time, the analysis of Polish experience confirms the need to take into account not only the positive effects of PPP, but also possible negative ones.The PPP market activity is a result of a complex combination of factors, including institutional support and the public sector attitude, its ability to engage business in partnerships and to have public support. ; Проаналізовано еволюцію польського законодавства з питань публічно-приватного партнерства (підготовки закону про публічно-приватне партнерство 2005 р., дискусій щодо внесення змін до закону та процесу розробки з врахуванням пропозицій експертів та громадськості й прийняття нового закону 2008 р.). Виявлено переваги та недоліки нового закону й напрями зусиль органів влади та громадськості зі стимулювання публічно-приватного партнерства. Наголошено на зростанні уваги уряду до інституційного забезпечення публічно-приватного партнерства. Відзначено позитивний вплив публічно-приватного партнерства на формування сучасного публічного управління.

Розглянуто низку аспектів проблеми консолідації українського суспільства у контексті курсу держави на європейську інтеграцію та в умовах боротьби із гібридною агресією Російської Федерації (далі – РФ). Запропоновано авторське бачення змісту поняття консолідації суспільства. Показано, що першою перешкодою просуванню консолідаційних процесів є культурно-ціннісні відмінності між різними регіонами країни, які набули політичних вимірів. Зазначено, що інші важливі аспекти проблеми консолідації формують криза довіри громадян до влади, недоліки механізмів зворотного зв'язку між владою та громадами, а також укорінені у вітчизняному політичному просторі популістські елементи політичної поведінки. ; Problem setting. The events of the last years crucial to the fate of the Ukrainian state have given the problem of consolidation of society of special relevance. Its main dimensions today form two interrelated moments: European integration efforts of Ukraine and confrontation with the hybrid aggression of the Russian Federation. In their context, the need to unite citizens is an obvious necessity. For this purpose, it is important to correctly identify the main factors of social differentiation, outline the obstacles to promoting consolidation processes, which should be the basis for efforts to overcome them. Recent research and publications analysis. A general analysis of the problem of social consolidation was made in the writings of Y. Polischuk, O. Krivitska, O. Petukhova, G. Lutsyshyn, A. Ovcharova, O. Maiboroda, O. Pashkova, N. Averyanova. Foreign policy aspects of the problem of social consolidation in Ukraine were analyzed by A. Pavko, Y. Tyrkus, E. Magda. The connection between the national factor and the objectives of social consolidation was the subject of analysis by A. Kolodiy, O. Orzhel, N. Pidberezhnik.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. The little-studied aspect of the subject covered by the article is the question of the relation and interconnection of external and internal factors that impede the consolidation of Ukrainian society, as well as determining the influence on it of such factors as the level of public confidence in the government, the peculiarities of political culture.Paper main body. The emphasis on the importance of the problem of social consolidation is repeated in the analytical works of researchers at different periods. Today, when Ukraine has to resist the aggressive actions of the Russian Federation, scientists particularly point out those aspects of the problem of consolidation of Ukrainian society, which are connected with the tasks of protecting the sovereignty and independence of our state. At the same time, a high level of social consolidation is a prerequisite for further Ukraine's progress towards European integration. In general, the consolidation of society can be seen as a combination of two major interdependent processes: the process of defining and approving the generally accepted "rules of the game", the basic norms and procedures for decision-making, and the process of forming in the society common goals, as well as the process of cooperation and unification of citizens in order to achieve them. At the same time, one can speak of a certain state of society, which results from these processes, that is, the level of its consolidation/ deconsolidation. Today, there is a clear existence in the Ukrainian society of profound social "splits", the confrontation of distinct ideologies and value systems. The first line of division, or the factor of deconsolidation, is the division of value-cultural, which is clearly correlated with the territorial/regional, and to some extent with ethnicity. The differences in the historical path of different regions of Ukraine have caused deep and persistent differences in their cultural characteristics and political preferences, the vision of regional communities in their developmental tasks. These differences in the course of the hybrid aggression against Ukraine were used by the Russian Federation, which seeks to spread in our country different from Ukrainian political identities and separatist sentiments.An alternative to Russian appears in Ukraine a western vector of cultural and political development. However, it has never aimed to undermine the sovereignty of Ukraine, has not been a factor in promoting separatism and has always been implemented through entirely legitimate ways of political, economic and cultural influence.Against the backdrop of Russian pressure on Ukraine as a catalyst for the transformation of regional differences in political and their deconsolidating influence on Ukrainian society, a number of other factors related to the quality of domestic political institutions, the defects of the general political culture and the behavior of the public "elites" remained and remain. Among them there should be a crisis of trust in power, shortcomings of mechanisms of feedback between the authorities and citizens, as well as populist elements of political behavior common in the Ukrainian political space.Conclusions of the research and prospects for further studies. In Ukraine, the problem of consolidation is one of the key problems of social development throughout the period of independence. Excellent ways of historical development of various Ukrainian regions led to a deep and steady division of society on a regional basis, in which the cultural and value differences between the regions acquired a clear political dimension and became one of the dominant political life of the country. These differences created the core of the identity crisis, which, in the course of a "hybrid" aggression against Ukraine, is trying to use the Russian Federation. An important section of the problem of consolidation of society form a number of other factors. First of all, it is a crisis of confidence in the government, due to the excessively high level of property stratification of society, combined with institutionalized corruption, poor functioning of the channels of feedback between public administration bodies and citizens. Another aspect of the consolidation problem is the populist nature of the perception of democratic political competition as an opposition in which the compromise is unacceptable.