Suchergebnisse

Одной из уникальных и еще в значительной степени загадочных страниц истории является история городов Золотой Орды. В первую очередь, это относится к стационарным пунктам. Большинство этих поселений известны благодаря археологическим исследованиям и, следовательно, определить, где речь идет о «городе», а где о «деревне», довольно сложно. Хронологически золотоордынские поселения можно разделить на две группы: те, которые существовали до монгольского завоевания и были включены в состав империи, и те, которые были постороены при татарах. Целью монгольского завоевания не было полное уничтожение захваченных народов. Империя монголов, как и любое другое государство, нуждалось в постоянном доходе для своего существования. Таким образом, во время вторжения, монголы разрушали города, опираясь на политическую или военную необходимость. Соответственно, большинство населенных пунктов продолжало жить. Кроме того в течении Золотоордынского периода истории, степь была покрыта большим количеством населенных пунктов, которые мы называем «город». Были две причины этого явления. Во-первых, природный компонент, когда сама жизнь вынуждала строить поселения. Во-вторых, государственная политика направленая на установление постоянных поселений. Первая причина основывается на таких элементах. Именно наличие системы Ямов способствовало формированию поселений вдоль почтовых маршрутов. Там путешественник мог менять коней и отдохнуть, получить воду и еду, ремонт повозок, и т.д. Таким образом строительство жилых помещений для животных, магазинов, религиозных зданий, колодцев, ремесленных мастерских по этим пунктам было делом времени. Второй компонент природной среды изменения климата. Степь Украины и Молдавии насыщена речками. Соответственно, эти реки могли быть преодолены только в определенных местах. Это, в свою очередь, привело к необходимости существования поселений в местах переправ. Кроме того, глубокий снег в степи значительно затруднял выпас животных, а в некоторые зимы, вообще делал это невозможным. Этот факт заставлял кочевников создавать соответствующие запасы кормов в стационарных поселениях. Особенно данный факт получил актуальность в XIV веке с его масштабным похолоданием. Вторая причина основывается на политике управления землей Чингиз-хана. Именно он был первым, кто построил в степи город, который стал центром власти. Соответственно, нобилитет последовал примеру и также основал региональные центры власти. ; History of the Golden Horde towns represents one of the unique and still mysterious pages of history. First of all, this applies to the stationary settlements. Most of these settlements are known due to archaeological research. Consequently, it is difficult to determine, when it refers to the "town" or to the "village". Chronologically, the Golden Horde settlements can be divided into two groups: those that existed before the Mongol conquest and were incorporated into the empire, and those that were built under the new Tatar government. The Mongol conquests were not aimed at the complete destruction of captured peoples. Like any other state, the Mongol Empire was in need of constant revenue for its existence. Therefore, during an invasion the Mongols destroyed towns guided only by political or military necessity. Accordingly, most of the settlements continued their existence. So actually, as a result of the conquest, the Chinggisid State contained a large number of towns and villages. Compared with settled regions, the steppe never was an urbanized area. But during the Golden Horde period, the steppe was covered with large quantity of human settlements that we call "towns". There were two reasons for this phenomenon. Firstly, a natural component when life itself forced to build settlements. And secondly, the state policy aimed at establishing permanent settlements. The first reason is based on such elements. It was the presence of a powerful branching Yam (postal) system that contributed to the formation of settelments along postal routes. There a traveler could change horses and rest, get water and food, repair trucks, etc. Thereby, construction of housing facilities for animals, stores, religious buildings, wells, craft workshops on these way stations was a matter of time. Second component was represented by natural environment and climate change. Many rivers flows along the Ukrainian steppe, including such large ones as the Danube, Dniester, Southern Bug, Dnieper, Siverskyi Donets. Accordingly, these rivers could be crossed in certain places only. That, in turn, made it necessary for the existence of settlements there. Also, deep snow in the Ukrainian steppe significantly impedes grazing, and during some winters it generally makes it impossible. This fact forced the nomads to establish stationary settlements and corresponding feed stocks. In the 14th century began a large-scale climatic cooling. This required from the steppe inhabitants as well to create safe shelters for a period of frost. Second reason based on the management policy established by Chinggis Khan. He was first to found a city that became the center of authority. Threads of control across the state went out from them. Accordingly, the nobles followed the ruler's example and established the regional centers of power as well.

Проаналізовано роль і місце проєктів у різних галузях суспільної і виробничої діяльності, життєвий цикл яких вимірюється декількома добами або годинами. Прикладом таких специфічних проєктів є вирішення завдань у царині національної безпеки й оборони держави (бойові дії у збройних конфліктах, повноцінні військові операції), ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій (масштабні лісові пожежі, паводки, цунамі, техногенні катастрофи), а також в інших галузях суспільної діяльності (в аграрній галузі, у будівельній індустрії, на транспорті). Такі специфічні проєкти мають усі характерні їм атрибути: обмежений у часі та ресурсах, неповторний (унікальний) та одноразовий процес. Ідентифіковано роль і значення специфічних проєктів, тривалість впровадження яких вимірюється декількома добами або годинами у загальній класифікації. Запропоновано специфічні проєкти класифікувати за їх життєвим циклом на чотири групи: довготривалі, тривалістю від одного до декількох років, короткотривалі, тривалістю від одного місяця до одного року, динамічні, тривалістю від декількох діб до одного місяця, та гіпердинамічні, тривалістю від декількох годин до однієї-трьох діб. Проаналізовано особливості управління гіпердинамічними проєктами та сформульовано основні його принципи: чіткість поставлення та однозначність розуміння задачі (бойової, оперативно-тактичної, виробничої), цілковите усвідомлення її усіма виконавцями на усіх фазах проєкту; оперативність і досконалість виконання всіх підготовчих робіт (всебічне забезпечення проєкту всіма необхідними засобами і ресурсами), та активної фази гіпердинамічного проєкту (вогневе ураження противника у бою, гасіння пожежі, ліквідація аварії або наслідків катастрофи, збирання урожаю у стислі агротехнічні строки, перевезення вантажів, ремонт інженерної мережі тощо); високий рівень фаховості та найвищий вольовий рівень відповідальності за виконання своїх штатних обов'язків під час роботи (бойової, оперативно-тактичної, виробничої) у виконавців гіпердинамічного проєкту на усіх рівнях надбудови; професійна підготовленість та моральна підтримка цілеспрямованості та дисциплінованості всіх виконавців гіпердинамічного проєкту в процесі його реалізації, незважаючи на активний вплив ризиків, серед яких головний – ймовірні загрози здоров'ю та самому життю; чіткість і неперервність роботи системи управління у процесі реалізації гіпердинамічного проєкту, що забезпечується, в першу чергу, підтриманням безвідмовної роботи систем комунікації (зв'язку) їх дублюванням або багатократністю; ідентифікація всіх можливих ризиків, реакція на них та її відслідковування у процесі виконання гіпердинамічного проєкту, особливо при високоймовірних загрозах для здоров'я і життя виконавців; неперервний контроль виконання усіх етапів гіпердинамічного проєкту, оперативне прийняття рішень і невідкладне внесення всіх відповідних коректур (подача розпоряджень і команд підлеглим в організаційно-штатній структурі управління персоналом за допомогою засобів комунікації). Наступним етапом наших досліджень вважаємо обґрунтування класифікації за тривалістю проєктів та аналіз інтенсивності споживання виділених (запланованих) ресурсів для їх реалізації. ; The role and place of projects in various arears of social and industrial activity, the life cycle of which is measured by several days or hours, have been analyzed. An example of such specific projects are the solution of tasks in the field of national security and defense (combat operations in the armed conflicts, full-fledged military operations), liquidation of emergencies consequences (large-scale forest fires, floods, tsunamis, man-made disasters), as well as in other industries (in agricultural and construction industries, at transport). Such specific projects have all their characteristic attributes: time and resources limited unique one-off process. The role and importance of specific projects, the implementation duration of which is measured by several days or hours in general classification, have been identified. It is proposed to classified specific projects according to their life cycle into four groups: long-term, lasting from one to several years, short-term, lasting from one month to one year, dynamic, lasting from several days to one month, and hyper dynamic, lasting from several hours to one-three days. The features of hyper dynamic projects managing have been analyzed and its main principles have been formulated: task definition and unambiguous understanding of the task (industrial, operational-tactical, combat), its full awareness by all executors at all project phases; efficiency and perfection of all preparatory work (all-round project providing with all necessary means and resources) and the active phase of hyper dynamic project (fire damage of the enemy, firefighting, accident or disaster consequences liquidation, harvesting on tight agro-technical terms, goods transportation, engineer networks repairing, etc.); high level of proficiency and highest level of willful responsibility for the fulfillment of their regular duties during the work (operational-tactical, combat, industrial) of hyper dynamic project performers at all levels of the superstructure; professional training and moral support of hyper dynamic project performers purposefulness and discipline in the process of its realization, despite the active influence of risks, the main ones being the probable threats to health and life; control system clarity and continuity in the process of hyper dynamic project implementation, which is ensured, first of all, by maintaining the stable operation of communication systems, their duplication or multiplicity; identification of potential risks, reaction and tracking in the course of hyper dynamic project executing, especially in the case of highly probable threats to the performers health and life; continuous monitoring of the execution of all stages of hyper dynamic project, instant decision making and prompt adjustments corrective (orders and commands submission to the subordinates in the hierarchical construction by communication means). The next stage of our research, we consider, is substantiation of the projects duration classification and doing the intensity analysis of the consumption of allocated (planned) resources for their implementation.

It is indicated that domestic economy is experiencing a shortage of investment.The acceleration of the processes of import substitution is one of the most important challenges facing the domestic economy at present.Investments, especially capital investments and related investment relations constitute the basis for the development of the national economy and improving the efficiency of social production as a whole. A problem of formation of the amortization fundremains actual at the moment. In the modern scientific and educational literature amortization fund means the fund, including the use of funds to complete the restoration and repair of the fixed assets. This paper makesthe analysis of the situation in the area of investment in the fixed capital, which has developed in Russia for the past severalyears. The aim of this paper is to study the investment climate in the country based on the analysis of investments in the fixed capital by the sources of financing and types of the economic activity. The work is based on dynamic and structural analysis of analytical and statistical information on the processes occurring in this field.As a result, it can be noted that in spite of a number of efforts being made, in general, there are low growth rates in industry, there is a deficit of investments in the fixed assets. Most of the investments in fixed assets are carried out at the expense of the organizations' own funds. A significant number of economic entities do not have the means, necessary for the technological renewal. Unfortunately, the regulatory framework in the field of accounting for the fixed assets and accrual of depreciation does not imply the use of a special account for the accumulation, and, most importantly, for the purposeful control of the use of the depreciation fund.First of all, it is necessary for companies with state participation and monopoly organizations. The lack of control over the targeted use of the depreciation fund led to a deterioration in the dynamics of indexes, characterizing the state and movement of the fixed assets, as evidenced by data on relevant indexes. Accelerated depreciation, used in tax accounting, should be monitored. However, at present, this only leads to an increase in costs. The article proposes accounting entries for the formation of an amortization fund and information on its intended use. In IFRS standards, information on the amount of accrued depreciation on fixed assets is generated in the reporting, which should also be shown in the financial statements of domestic organizations (especially with the state participation). Ambiguity in the interpretation of legislative and regulatory acts in the field of accounting for the fixed assets, accrual of depreciation and the formation of an amortization fund does not contribute to improving the investment climate in the country and leads to significant wear and tear in virtually all sectors of the economy. The article concludes that there is a significant underinvestment of the domestic economy, especially for manufacturing organizations. ; Ускорение процессов импортозамещения является одной из важнейших задач, стоящих перед отечественной экономикой в настоящее время. Инвестиции, особенно капитальные вложения и связанные с ними инвестиционные отношения представляют собой основу для развития национальной экономики и повышения эффективности общественного производства в целом. Остается в настоящее время актуальной и проблема формирования амортизационного фонда. В современной научной и учебной литературе под амортизационным фондом понимается фонд, предполагающий целевое использование средств на полное восстановление и ремонт основных средств. В работе осуществлен анализ ситуации в области инвестиций в основной капитал, сложившейся в России за ряд последних лет. Целью работы является изучение инвестиционного климата в стране на основе анализа инвестиций в основной капитал по источникам финансирования и видам экономической деятельности. В основу работы положен динамический и структурный анализ аналитической и статистической информации о происходящих в этой области процессах. В результате можно отметить, что несмотря на ряд предпринимаемых усилий в целом отмечаются невысокие темпы роста в промышленности, сохраняется дефицит инвестиций в основной капитал. Большая часть инвестиций в основной капитал осуществляется за счет собственных средств организаций. Значительное количество хозяйствующих субъектов не обладает средствами, необходимыми для технологического обновления. К сожалению нормативная база в области бухгалтерского учета основных средств и начисления амортизации не предполагает использование специального счета для накопления, а, главное, для контроля для целевым назначением использования амортизационного фонда. В первую очередь это необходимо для компаний с государственным участием и организаций-монополистов. Отсутствие контроля за целевым использованием амортизационного фонда привело к ухудшению динамики показателей, характеризующих состояние и движение основных средств, о чем свидетельствуют данные по соответствующим показателям. Ускоренная амортизация, используемая в налоговом учете, должна контролироваться. Однако в настоящее время это приводит только к росту затрат. В статье предложены бухгалтерские проводки по формированию амортизационного фонда и информации по целевому его использованию. В МСФО в отчетности формируется информация о сумме начисленной амортизации по основным средствам, что также необходимо показывать в финансовой (бухгалтерской) отчетности отечественных организаций (особенно с государственным участием). Неоднозначность толкования законодательных и нормативных актов в области учета основных средств, начисления амортизации и формирования амортизационного фонда не способствует улучшению инвестиционного климата в стране и ведет к их значительному износу практически во всех отраслях экономики. В статье сделан вывод о значительной недоинвестированности отечественной экономики, особенно это касается организаций обрабатывающей промышленности.

Purpose. The purpose of the article is to develop a one- and two-element model of the fees calculation for the use of track infrastructure of Ukrainian railway transport. Methodology. On the basis of this one can consider that when planning the planned preventive track repair works and the amount of depreciation charges the guiding criterion is not the amount of progress it is the operating life of the track infrastructure facilities. The cost of PPTRW is determined on the basis of the following: the classification track repairs; typical technological processes for track repairs; technology based time standards for PPTRW; costs for the work of people, performing the PPTRW, their hourly wage rates according to the Order 98-Ts; the operating cost of machinery; regulated list; norms of expenditures and costs of materials and products (they have the largest share of the costs for repairs); railway rates; average distances for transportation of materials used during repair; standards of general production expenses and the administrative costs. Findings. The models offered in article allow executing the objective account of expenses in travelling facilities for the purpose of calculation of the proved size of indemnification and necessary size of profit, the sufficient enterprises for effective activity of a travelling infrastructure. Originality. The methodological bases of determination the fees (payments) for the use of track infrastructure on one- and two-element base taking into account the experience of railways in the EC countries and the current transport legislation were grounded. Practical value. The article proposes the one- and two-element models of calculating the fees (payments) for the TIF use, accounting the applicable requirements of European transport legislation, which provides the expense compensation and income formation, sufficient for economic incentives of the efficient operation of the TIE of Ukrainian railway transport. ; Цель. Исследование направлено на разработку одно – или двухэлементной моделей расчёта платы за использование путевой инфраструктуры железнодорожного транспорта Украины. Методика. Согласно статистическим данным среднесетевой объем перевозок, который приходится на 1 км эксплуатационной длины пути, – 21,6 млн. ткм брутто. Таким образом, за весь нормативный срок эксплуатации пути (25 лет) объем перевозок составит 540 млн. ткм брутто, что намного меньше установленного нормативного показателя. Исходя из этого, считаем, что при планировании проведения планово-предупредительных ремонтно-путевых работ (ППРПР) и объема амортизационных отчислений руководящим критерием является не объем наработки, а срок эксплуатации объектов путевой инфраструктуры. Стоимость проведения ППРПР определяется, исходя из: 1) классификации ремонтов пути; 2) типовых технологических процессов ремонта пути; 3) технологически обоснованных норм времени на проведение ППРПР; 4) затрат труда рабочих, занятых проведением ППРПР, их часовых тарифных ставок (согласно Приказу 98-Ц); 5) стоимости эксплуатации машин и механизмов; 6) регламентированного перечня, норм расходов и стоимости расходов материалов и изделий (имеют наибольший удельный вес в расходах на ремонты); 7) железнодорожных тарифов; 8) среднесетевых расстояний на перевозку материалов, которые используются на ремонтах; 9) норм общепроизводственных и административных расходов. Результаты. Предложенные в статье модели позволяют выполнить объективный учет расходов в путевом хозяйстве с целью расчёта обоснованного размера компенсации и необходимой величины прибыли, достаточных для эффективной деятельности предприятий путевой инфраструктуры. Научная новизна. Разработаны методологические основы определения платы за использование путевой инфраструктуры с учётом опыта железных дорог стран EC и действующего транспортного законодательства. Практическая значимость. В работе предложены одно – и двухэлементную модели расчета платы (сбора) за пользование объектами путевой инфраструктуры (ОПИ) с учетом действующих требований Европейского транспортного законодательства, которые обеспечат компенсацию расходов и получение прибыли, достаточных для экономического стимулирования эффективной деятельности предприятий путевой инфраструктуры железнодорожного транспорта Украины. ; Мета. Дослідження спрямоване на розробку одно – або двохелементної моделей розрахунку плати за використання колійної інфраструктури залізничного транспорту України. Методика. Згідно статистичних даних середньомережевий обсяг перевезень, що припадає на 1 км експлуатаційної довжини колії, – 21,6 млн. ткм брутто. Таким чином, за весь нормативний термін експлуатації колії (25 років) обсяг перевезень складе 540 млн. ткм брутто, що набагато менше встановленого нормативного показника. Виходячи з вище зазначеного, вважаємо, що при плануванні проведення планово-попереджувальних ремонтно-колійних робіт (ППРКР) та обсягу амортизаційних відрахувань керівним критерієм є не обсяг наробітку, а термін експлуатації об'єктів колійної інфраструктури. Вартість проведення ППРКР визначається, виходячи з: 1) класифікації ремонтів колії; 2) типових технологічних процесів на ремонт колії; 3) технологічно обґрунтованих норм часу на проведення ППРКР; 4) витрат праці робітників, занятих проведенням ППРКР, їх годинних тарифних ставок, (згідно Наказу 98-Ц); 5) вартості експлуатації машин та механізмів; 6) регламентованого переліку, норм витрат та вартості витрат матеріалів і виробів (мають найбільшу питому вагу у витратах на ремонти); 7) залізничних тарифів; 8) середньомережевих відстаней на перевезення матеріалів, що використовуються при ремонтах; 9) норм загальновиробничих та адміністративних витрат. Результати. Запропоновані в статті моделі дозволяють виконати об'єктивний облік витрат у колійному господарстві з метою розрахунку обґрунтованого розміру компенсації й необхідної величини прибутку, достатніх для ефективної діяльності підприємств колійної інфраструктури. Наукова новизна. Розроблено методологічні основи визначення плати за використання колійної інфраструктури, з урахуванням досвіду залізниць країн EC і діючого транспортного законодавства. Практична значимість. У роботі запропоновано одно – та двохелементну моделі розрахунку плати (збору) за користування об'єктами колійної інфраструктури (ОКІ), з урахуванням діючих вимог Європейського транспортного законодавства, що забезпечує компенсацію витрат та утворення прибутку, достатнього для економічного стимулювання ефективної діяльності підприємств колійної інфраструктури залізничного транспорту України.

As a result of large-scale excavations of a few unfortified settlements next to the capital city along with the previously received materials from studying the same category of archaeological sites, quite a huge amount of data has been collected that is fully sufficient in order to provide characteristic of material and some elements of spiritual culture of the population of the mentioned socio-economic formations. Most of the researched settlements were bound to sources of water supply. In the area where it was possible to trace whithin configuration of the excavations (Sofiivska Borshchahivka), there were traced streets planning and formation of the farmstead constructions. At some places certain traditions of inside constructions' layout and general features of housebuilding are noticed. The studied houses are deepened in the ground, in some cases on basements; to the living quarter sometimes was adjacent a lobby-entrance. At Sofiivska Borshchahivka village, two-chamber dwelling with floor in the living part was investigated; at Teremky settlement — a single-chamber dwelling with floor laid on the pegs pounded into the ground. The stove was placed by the entrance and directed towards it. In addition to the dwellings household constructions were found. The livestock farming is marked by the construction for fattening pigs at Khodosivka-Roslavske, the agriculture — by pits for grains at Sofiivska Borshchahivka. The main production facilities of ironmakers (Kremenyshche, Hodosivka-Kozakiv Yar), amber processing specialists (Khodosivka-Roslavske), specialists in pyrolysis of wood as well as subsidiary production facilities — woodworkers (Khodosivka-Roslavske), stoneworkers (Sofiivska Borshchahivka) and etc. were excavated. Tools of soil cultivation, harvesting and processing of the crop testify the developed agriculture, while spit and fetters clasps — developed livestock; special arrowheads — hunting; awn, fishing nets sinkers, hooks — fishing; hazel nutshells — gathering. The population was also engaged in gathering spice plants, dyes, fibers, fruits, mushrooms, berries, and, based on the natural conditions and modern documents — probably also in wild-honey farming. Tools and various facilities indicate spinning, weaving, manufacturing and repairing of shoes and clothing, while some tools, and unfinished items, production waste indicate metalworking. Artifacts of bones carving, woodworking tools, and findings indicating development of other industries are also recorded. In the collection we have a wide representation of household items, jewelry and details of a costume, amulets of pagan cults and those items of special piety of Christians with items of the temple service. Many elements of weapons, military equipment and equipment of a rider and a battle horse were collected. In addition to ceramic tableware, among which are products with glaze, sophisticated tableware, etc., fragments of glass tableware and metal pan were recorded. Some of jewelry items and insignia of the Orthodox worship not only reflect trade and cultural ties, but also characterize the perception of space by the population. The results of the excavations not only show that the information resource of rural sites is not yet exhausted, they not only emphasize the extraordinary nature of the material culture of the settlement Khodosivka-Roslavske even in comparison with neighboring locations, but also serve as an additional argument in favor of considering the sites of the capital suburbs as a separate social-economic and cultural formation. ; Масштабными раскопками нескольких неукрепленных пунктов в округе столицы вместе с ранее полученными данными относительно этой категории памятников накоплен массив материала, вполне достаточный для характеристики материальной и некоторых элементов духовной культуры населения указанных социально-экономических образований. Большинство изученных селищ расположены возле источников водоснабжения. Там, где это позволяют проследить площадь и конфигурация раскопов (Софиевская Борщаговка), зафиксированы уличная планировка и формирование усадебной застройки. Местами отмечены определенные традиции внутриусадебного размещения сооружений и общие черты домостроительства. Исследованные дома углублены в землю, в отдельных случаях возведены на подклетях, к жилому помещению иногда примыкал тамбур-вход. На селище Софиевская Борщаговка исследовано двухкамерное жилище с полом в жилой части, на поселении Теремки — однокамерное с полом, уложенном на вбитые в землю колья. Печь ставили возле входа и ориентировали устьем к последнему. Кроме жилищ известны хозяйственно-бытовые постройки, животноводство маркирует сооружение для откорма свиней из Ходосовки-Рославского, земледелие — ямы для зерна из Софиевской Борщаговки. Раскопаны основные объекты железоделов (Кременище, Ходосовка-Козаков яр), мастеров обработки янтаря (Ходосовка-Рославское) и сухой перегонки дерева (Софиевская Борщаговка) и вспомогательные — специалистов по обработке дерева (Ходосовка-Рославское) и камня (Софиевская Борщаговка) и др. Орудия обработки почвы, сбора и переработки урожая свидетельствуют о развитии зернового хозяйства, косы и застежка от пут — скотоводства, специфические наконечники стрел — охоты, острога, грузила от сеток, крючья — рыбной ловли, скорлупа лещины — собирательства. Занималось население и сбором пряно-вкусовых растений, красителей, волокон и плодов, а, исходя из природных условий и документов нового времени, вероятно и бортничеством. Орудия и приспособления указывают на прядение, ткачество, изготовление и ремонт обуви и одежды, а некоторые инструменты, незавершённые изделия, отходы производства — на металлообработку. Зафиксированы артефакты косторезного производства, деревообрабатывающие орудия, находки, свидетельствующие о развитии других отраслей. В коллекции широко представлены бытовой инвентарь, украшения и элементы костюма, имеются амулеты языческих культов и предметы личного благочестия христиан вместе с вещами храмового служения. Собрано немало предметов вооружения, воинского доспеха, а также снаряжения всадника и боевого коня. Кроме керамической посуды, среди которой — изделия с поливой, изысканные формы столовой и т. п., выявлены фрагменты стеклянного, металлическая сковородка. Часть украшений и инсигнии православного паломничества не только отражают торговые и культурные связи, но и характеризуют восприятие населением картины мира. Результаты раскопок не только демонстрируют неисчерпаемость информационного ресурса сельских памятников, не только подчеркивают неординарность материальной культуры поселения Ходосовка-Рославское даже в сравнении с соседними пунктами, но и выступают дополнительным аргументом в пользу рассмотрения памятников пригородов столицы как особого социально-экономического и культурного образования. ; Розгорнуте останнім часом масштабне вивчення неукріплених пам'яток у передмістях Києва разом з отриманими раніше даними дозволяє детально характеризувати специфіку матеріальної і простежених за матеріальними залишками елементів духовної культури середньовічного населення столичних околиць. Багатогалузеве розвинене господарство, високий рівень добробуту мешканців, простежені в процесі розкопок аспекти духовного життя засвідчують неординарність вивчених селищних структур і дозволяють вбачати у сільській окрузі столичного мегаполісу своєрідне соціокультурне явище.

In order to prolong the Russian imperial tradition in a new format, at the beginning of the twentieth century. Small marginal union of the Bolsheviks instrumentally used the communist doctrine and made a coup in Pertograd. It's postulates were applied not only to the usurpation of power in Russia, but also for the annexation of neighboring states that have just proclaimed independence. Among them also was destroyed by Russian Bolsheviks the Ukrainian People's Republic. Thus, the ideology of communism in the USSR was transformed into a dogmatic doctrine, which enabled the functioning of the state under the conditions of internal support of the security forces and aggressive foreign policy. Strength Union, which formed the political core of the country was the ruling CPSU and its republican units, such as the Communist Party, considered as a whole.Throughout the century, Communist Party autocracy has caused a significant number of political, socio-economic, national and religious problems, which cast doubt on the viability of the communist doctrine as a state ideology. Being the initiator of numerous crimes, the party turned into a deep-seated bureaucraticloke state structure, which, as a result of the destructive action of the key party principle of «democratic centralism», ceased to be a voluntary union of like-minded people. She rigorously controlled all aspects of the life of a multi-ethnic and multi-religious Soviet society. In the political context, the democratic foundations of the councils of people's deputies were replaced by the leadership of the CPSU, in the economic segment, the planned market economy replaced market instruments, in the national segment there was a total russification of annexed societies; the religious segment was dominated by the ideology of atheism.At the end of the century, the synthesis of these permanent problems in the USSR gained such a «critical mass» that it was impossible to conceal. The CPSU became a key brake on the steady development of not only scientific and technological progress, but also the social development of the country as such. Caused by the party low material status of citizens in symbiosis with politic al injustice, national pressure and religious persecution turned into an «explosive mixture» which could deprive the party of its monopoly position, and therefore cause a collapse of the state, where the Russian ethnos was dominant.As a result, in 1985-1991, the Communist Party topped the «cosmetic repair» of the first economic, and later the political core of the country, calling it «perestroika». In fact, it was a partial «annex» of democratic and market methods to the autocratic and planned background of the Soviet Union. In the opinion of the Central Committee of the CPSU, «perestroika» was to distance the party from Stalin's atrocities, to renew its social status, to increase the powers of the Soviet institutions, to prevent a growing economic crisis, to resolve national and religious problems, and most importantly, to maintain its own pro-government positions. Therefore, the leadership role in the Soviet society of the CPSU remained in its place.However, the natural incompatibility of democracy and autocracy, the market and the plan naturally weakened the communist regime, led to the disintegration of the regional Communist Party cells, restored the national liberation movement and accelerated the collapse of the USSR. On the eve of its fiasco the brightest examples of intraparty decay were illustrated by the regional committees of the western regions of the Ukrainian SSR, among which the most notable was the cessation of the activities of the Communist Party organization of the Ternopil region. ; З метою пролонґування російської імперської традиції у новому форматі, на початку ХХ ст. малочисельна маргінальна спілка більшовиків інструментально використала комуністичну доктрину й здійснила державний переворот у Петрограді. Її постулати було застосовано не тільки для узурпації влади в Росії, а й для анексії сусідніх держав, щойно проголосивших незалежність. Серед них була і знищена російськими більшовиками Українська Народна Республіка. Відтак, ідеологія комунізму в СРСР трансформувалася у догматичне вчення, яке уможливлювало функціонування держави за умов внутрішньої підтримки силових структур та агресивної зовнішньої політики. Стрижневою спілкою, котра становила політичне ядро країни була осібно правляча КПРС та її республіканські підрозділи, такі як КПУ, що розглядалися як одне ціле.Упродовж століття компартійна автократія спричинила значну кількість політичних, соціально-економічних, національних та релігійних проблем, що ставили під сумнів життєздатність комуністичного учення як державної ідеології. Будучи ініціатором чисельних злочинів, партія перетворилася у глибоко одержавлену бюрократичну структуру, яка внаслідок руйнуючої дії ключового партійного принципу «демократичного централізму» перестала бути добровільною спілкою однодумців. Вона жорстко контролювала усі аспекти життя поліетнічного та різнорелігійного радянського суспільства. У політичному контексті демократичні засади рад народних депутатів було замінено на керівну роль КПРС, в економічному сегменті на зміну ринковому інструментарію прийшло планове господарювання, у національному річищі відбувалося тотальне зросійщення анексованих соціумів, у релігійному сегменті домінувала ідеологія атеїзму.Наприкінці століття синтез цих перманентних проблем в СРСР набрав такої «критичної маси», приховати яку було уже неможливо. КПРС стала ключовим гальмом поступального розвою не тільки наукового-технічного прогресу, а й соціального розвитку країни як такого. Продуковане нею низьке матеріальне становище громадян у симбіозі із їх політичним безправ'ям, національним тиском та релігійним переслідуванням перетворилися у «вибухову суміш», що могла позбавити партію її монопольного становища, а тому спричинити розпад держави, де російський етнос був домінантним.Як наслідок, у 1985–1991 рр. компартійна верхівка наважилася на «косметичний ремонт» спочатку економічного, а згодом й політичного осердя країни, назвавши його – «перебудова». Насправді це була часткова «прибудова» демократичних й ринкових методів до автократичного та планового тла Радянського Союзу. На думку союзного ЦК «перебудова» повинна була дистанціонувати партію від сталінських злодіянь, оновити її суспільний статус, контрольовано збільшити повноваження радянських інституцій, запобігти наростаючій економічній кризі, вирішити національні та релігійні проблеми, а головне – зберегти власні провладні позиції. Тому керівну роль у радянському суспільстві КПРС і надалі залишала за собою.Однак, природна несумісність демократії та автократії, ринку і плану закономірно ослабили комуністичний режим, спричинили дезінтеграцію регіональних компартійних осередків, відновили національно-визвольний рух і прискорили крах СРСР. У переддень його фіаско найбільш яскраві зразки внутрішньопартійного розпаду ілюстрували обкоми західних областей УРСР, серед яких особливо помітним було припинення діяльності компартійної організації Тернопільської області.

In order to prolong the Russian imperial tradition in a new format, at the beginning of the twentieth century. Small marginal union of the Bolsheviks instrumentally used the communist doctrine and made a coup in Pertograd. It's postulates were applied not only to the usurpation of power in Russia, but also for the annexation of neighboring states that have just proclaimed independence. Among them also was destroyed by Russian Bolsheviks the Ukrainian People's Republic. Thus, the ideology of communism in the USSR was transformed into a dogmatic doctrine, which enabled the functioning of the state under the conditions of internal support of the security forces and aggressive foreign policy. Strength Union, which formed the political core of the country was the ruling CPSU and its republican units, such as the Communist Party, considered as a whole.Throughout the century, Communist Party autocracy has caused a significant number of political, socio-economic, national and religious problems, which cast doubt on the viability of the communist doctrine as a state ideology. Being the initiator of numerous crimes, the party turned into a deep-seated bureaucraticloke state structure, which, as a result of the destructive action of the key party principle of «democratic centralism», ceased to be a voluntary union of like-minded people. She rigorously controlled all aspects of the life of a multi-ethnic and multi-religious Soviet society. In the political context, the democratic foundations of the councils of people's deputies were replaced by the leadership of the CPSU, in the economic segment, the planned market economy replaced market instruments, in the national segment there was a total russification of annexed societies; the religious segment was dominated by the ideology of atheism.At the end of the century, the synthesis of these permanent problems in the USSR gained such a «critical mass» that it was impossible to conceal. The CPSU became a key brake on the steady development of not only scientific and technological progress, but also the social development of the country as such. Caused by the party low material status of citizens in symbiosis with politic al injustice, national pressure and religious persecution turned into an «explosive mixture» which could deprive the party of its monopoly position, and therefore cause a collapse of the state, where the Russian ethnos was dominant.As a result, in 1985-1991, the Communist Party topped the «cosmetic repair» of the first economic, and later the political core of the country, calling it «perestroika». In fact, it was a partial «annex» of democratic and market methods to the autocratic and planned background of the Soviet Union. In the opinion of the Central Committee of the CPSU, «perestroika» was to distance the party from Stalin's atrocities, to renew its social status, to increase the powers of the Soviet institutions, to prevent a growing economic crisis, to resolve national and religious problems, and most importantly, to maintain its own pro-government positions. Therefore, the leadership role in the Soviet society of the CPSU remained in its place.However, the natural incompatibility of democracy and autocracy, the market and the plan naturally weakened the communist regime, led to the disintegration of the regional Communist Party cells, restored the national liberation movement and accelerated the collapse of the USSR. On the eve of its fiasco the brightest examples of intraparty decay were illustrated by the regional committees of the western regions of the Ukrainian SSR, among which the most notable was the cessation of the activities of the Communist Party organization of the Ternopil region. ; З метою пролонґування російської імперської традиції у новому форматі, на початку ХХ ст. малочисельна маргінальна спілка більшовиків інструментально використала комуністичну доктрину й здійснила державний переворот у Петрограді. Її постулати було застосовано не тільки для узурпації влади в Росії, а й для анексії сусідніх держав, щойно проголосивших незалежність. Серед них була і знищена російськими більшовиками Українська Народна Республіка. Відтак, ідеологія комунізму в СРСР трансформувалася у догматичне вчення, яке уможливлювало функціонування держави за умов внутрішньої підтримки силових структур та агресивної зовнішньої політики. Стрижневою спілкою, котра становила політичне ядро країни була осібно правляча КПРС та її республіканські підрозділи, такі як КПУ, що розглядалися як одне ціле.Упродовж століття компартійна автократія спричинила значну кількість політичних, соціально-економічних, національних та релігійних проблем, що ставили під сумнів життєздатність комуністичного учення як державної ідеології. Будучи ініціатором чисельних злочинів, партія перетворилася у глибоко одержавлену бюрократичну структуру, яка внаслідок руйнуючої дії ключового партійного принципу «демократичного централізму» перестала бути добровільною спілкою однодумців. Вона жорстко контролювала усі аспекти життя поліетнічного та різнорелігійного радянського суспільства. У політичному контексті демократичні засади рад народних депутатів було замінено на керівну роль КПРС, в економічному сегменті на зміну ринковому інструментарію прийшло планове господарювання, у національному річищі відбувалося тотальне зросійщення анексованих соціумів, у релігійному сегменті домінувала ідеологія атеїзму.Наприкінці століття синтез цих перманентних проблем в СРСР набрав такої «критичної маси», приховати яку було уже неможливо. КПРС стала ключовим гальмом поступального розвою не тільки наукового-технічного прогресу, а й соціального розвитку країни як такого. Продуковане нею низьке матеріальне становище громадян у симбіозі із їх політичним безправ'ям, національним тиском та релігійним переслідуванням перетворилися у «вибухову суміш», що могла позбавити партію її монопольного становища, а тому спричинити розпад держави, де російський етнос був домінантним.Як наслідок, у 1985–1991 рр. компартійна верхівка наважилася на «косметичний ремонт» спочатку економічного, а згодом й політичного осердя країни, назвавши його – «перебудова». Насправді це була часткова «прибудова» демократичних й ринкових методів до автократичного та планового тла Радянського Союзу. На думку союзного ЦК «перебудова» повинна була дистанціонувати партію від сталінських злодіянь, оновити її суспільний статус, контрольовано збільшити повноваження радянських інституцій, запобігти наростаючій економічній кризі, вирішити національні та релігійні проблеми, а головне – зберегти власні провладні позиції. Тому керівну роль у радянському суспільстві КПРС і надалі залишала за собою.Однак, природна несумісність демократії та автократії, ринку і плану закономірно ослабили комуністичний режим, спричинили дезінтеграцію регіональних компартійних осередків, відновили національно-визвольний рух і прискорили крах СРСР. У переддень його фіаско найбільш яскраві зразки внутрішньопартійного розпаду ілюстрували обкоми західних областей УРСР, серед яких особливо помітним було припинення діяльності компартійної організації Тернопільської області.

The thesis is focused on solving an important theoretical and applied problem of substantiating theoretical and methodological grounds for the international economic policy through identifying the patterns and novel forms of protectionism, and substantiating the integral scientific concept of neo-protectionism. The objective of the thesis is to develop theoretical and methodological grounds of protectionism, and to create, on this basis, an integral scientific concept of neo-protectionism in the international economic policy in the context of liberalizing global economic relations, to formulate an integrative conceptual approach to the application of neoprotectionism in the economic development policy of Ukraine.The interdisciplinary multi-criteria approach to defining protectionism from the perspective of ideology, idea, policy and practice is proposed, which allowed for investigating the transformation of its manifestation forms in the process of evolutionary development of the international economic relations. The international economic policy was studied as an unbroken continuum of the economic and political practice of the states by methodological tools of the international political economy. It is found that from the international political economy perspective a choice between protectionism and free trade as the principles for implementation of the economic policy of the state is conditional on the pattern of global economic processes with their immanent contradictions, the specifics of regionalization and integration processes, and the global economy tendencies. The choice between the government's commitment to the policy of minimizing costs and maximizing benefits, and the character of its participation in the international economic cooperation is determined by the pattern of international trade and international movement of production factors, on the one hand, and determine it, on the other hand. It is demonstrated that the choice of protectionist policy, as follows from the international political economy discourse, is conditional on: operation of public and non-public economic entities; effects from the implementation of national economic policies; the coordinating equilibrium between national, regional, interstate and global level of decision making; the existing mechanisms for global control of international economic interests.Interpretation of the international economic policy by the methodological tools of the international political economy allowed to identify the endogenous character of the external economic policy (recognizing thereby the protectionism as a policy that can be potentially demanded by the public (represented by voters), business people (represented by lobbying groups), government (which implements economic interests of the nation), and to reveal the variety of entities involved in the international economic relations, which have exogenous impact on the policy implemented by national governments (by signing trade agreements), limiting thereby the conditions for the protectionist policy implementation.Theoretical modeling of protectionist intentions in the international economic cooperation on the basis of the interdisciplinary economic-political approach laid grounds for rethinking the conclusions made by the classical and neo-classical theories of trade and the theory of correlation of production factors about the unconditional impact of the free trade principle on the population's welfare as a derivative from the function of consumption. The analysis of two groups of protectionism theories – the ones based on studies of the structure of protectionism within the countries, and the ones investigating the level of protectionism between countries in time – demonstrated that the voters' welfare or the so called "win of the majority" are the determinants of protectionist initiatives. The factors underlying the voters' demand for protectionism are highlighted: welfare measured by economic as well as social and ecological effects; social solidarity; social protection; commitment to social values; commitment to national identity; adherence to ideological principles of the policy of economic nationalism; mitigation of effects from the information asymmetry of rational voters. The pressure by lobbying groups on the choice of the principle underlying government's implementation of the external trade policy is explained by: phase of business cycle; hysteresis effects in the economy; the level of competitiveness in export-oriented sectors; the extent of import dependence in the economy; distributive and allocation effects of the economic activities.The author's concept of neo-protectionism in the international economic policy is substantiated, which is defined as a complex hierarchical set of principles, rules and instruments of protective, stimulating, discriminative and restrictive nature, implemented at mega-, meta-, macro- and mesolevel of the international economic policy. A multilevel typology of neo-protectionism is proposed, based on specific features: the level of international economic policy, generating entities, manifestation environment, instruments for the international economic policy with indirect impact. It was used to identify its essential characteristics in all the forms of manifestation of the international economic relations; to define the functions of neo-protectionism by its type (ideological, institutional, integrative, conjuncture-formative, factor-based, infrastructural, monetary, currency-based, financial, debt-based, fiscal) and sub-types (ecological, migrational, sectoral, based on primary commodities, resource-based, energy-based, technological, innovative, informational, digital, investment-based). This allowed to identify the purpose for applications of neo-protectionism at mega-, meta-, macro- and mesolevel of the international economic policy, and to visualize the degree of its functional and structural complexity and dimensionality as a phenomenon and a process, which realization varies depending on the entities applying it, the objects for which it is applying, its coverage and objectives.A theoretical and methodological approach for macro- and meta-level assessment of the international economic policy based on neo-protectionist instruments is developed. Its application enabled for outlining and describing the policy of economic nationalism (which motivation basis is formed by domination, expansion, domestic extended reproduction by creating new comparative advantages), and the policy of economic patriotism (which motivation basis is formed by rehabilitation of economic growth, curbing of the expansionary potentials of partner countries, creating new comparative advantages and achieving sustainable development), with distinguishing its sub-types: supranational, local, liberal, and conservative. The distinctive features of neo-mercantilist policy are defined, and the ways of its implementation are revealed. It is shown that the neo-mercantilist policy generates anti-competitive market distortions affecting not only foreign producers, but domestic ones as well, considering the scales of the latter involvement in global value added chains, and causes market imbalances resulting from the unfair competition. Theoretical and methodological grounds for studies of the international economic policy are improved, which is based on the principles of stability, hierarchy, adaptability, complementarity, subsidiarity, and balance, by including legitimation as a novel principle of the international economic policy implementation, which involves a combination of regulatory, de-regulatory and re-regulatory mechanisms of impact on the international economic relations, and results in the implementation of the institutional norms and rules that directly or indirectly ignore/deny/distort the agreements that exist at international/regional level, lead to anti-competitive market distortions, trade and investment imbalances, and open up opportunities for gaining new comparative advantages. Self-legitimation is defined as an attributive characteristic of the entities involved in the international economic policy at mega-, meta- and macrolevel, which enables for implementation of the neoprotectionist policy.The thesis substantiates multiple combinations in implementation of neoprotectionism through multidirectional manifestations of deregulation-regulation, integration-disintegration, coordination-de-coordination, expansion-fragmentation, balancing-unbalancing, stimulation-restriction, protection-discrimination, and the reasonability of neo-protectionist measures in the economic development policy of Ukraine.The structural components of the global economy as an environment for neoprotectionist manifestations are revealed: production and investment activities, research and development, international monetary relations. The functions of neoprotectionism within the international economic system are revealed: allocative (sectoral neo-protectionism; infrastructural neo-protectionism; factor-based neoprotectionism; integrative neo-protectionism; financial neo-protectionism; investment-based neo-protectionism); distributive (institutional neo-protectionism; fiscal neoprotectionism; financial neo-protectionism; investment-based neo-protectionism); stabilizing (monetary neo-protectionism; currency-based neo-protectionism; debtbased neo-protectionism; financial neo-protectionism; investment-based neoprotectionism). The instruments for the international economic policy with indirect impact, enabling for the implementation of neo-protectionism, are outlined as follows: fiscal, monetary and currency policies.Modeling of clustering processes in the Ukrainian economy by use of Boston matrix and Leontiev model enabled to identify four productive clusters: innovation (manufacturing of computers, electronic and optical devices; telecommunications; computer software design, consulting and information services; professional, R&D activities; information and telecommunications; printing and publishing activities; production of movies and video-films); auxiliary (supply of electricity, gas, steam and conditioned air; wholesale and retail trade; repair of automobiles and motorcycles; hotels and restaurants; financial and insurance activities); traditional (agriculture, forestry and fishing; mining and quarrying; manufacturing industries; construction; transport; storage; postal and courier services; production chemical substances and chemical products; car making and mechanical engineering; light industry), and to define the industries driving the economic growth, generating net income and having direct impact on the rates of GDP growth.A methodological approach to the assessment of the effectiveness of tax preferences and other preferences provided for residents of industrial parks is proposed, which, contrary to the existing approaches, uses applied models of the overall equilibrium for identifying the industries that have to be priority recipients of government assistance through the network of industrial parks, in the context of the intensified and leading development of the country by key macroeconomic indicators, and for quantitative optimization of the preferences considering the stable revenues of the public budget, which enabled to substantiate the nomenclature of efficient stimuli for residents of industrial parks, to achieve the objectives: to make the national industry move up in the value added chains and create a closed-loop innovation cycle in Ukraine.The system of tax and other preferences for residents of industrial parks, intended to recover and further the innovation-driven development of the production and export capacities of the Ukrainian economy, is assessed, which enabled to adapt international experiences of using the mechanism of free economic zones to the domestic practice, to create a favorable investment environment for high tech productions in the national economy for the period required by them to form competitive advantages. ; У дисертації розроблено цілісну наукову концепцію неопротекціонізму у міжнародній економічній політиці в умовах лібералізації світогосподарських зв'язків і на цій основі сформульовано інтегративний концептуальний підхід застосування неопротекціонізму в політиці економічного розвитку України.В роботі запропоновано міждисциплінарний багатокатегоріальний підхід до визначення протекціонізму з позицій ідеології, ідеї, політики і практики, що дозволило дослідити трансформацію форм його прояву в процесі еволюційного розвитку міжнародних економічних відносин. Міжнародна економічна політика досліджувалась в нерозривній єдності економічної й політичної практики держав методологічним інструментарієм міжнародної політичної економії. Встановлено, що з позиції міжнародної політичної економії, на вибір між протекціонізмом чи вільною торгівлею як принципами реалізації економічної політики держави впливають стан світогосподарських процесів з іманентними їм суперечностями, особливості протікання процесів регіоналізації та інтеграції і тенденції розвитку світової економіки. Вибір між сповідуванням державою політики мінімізації втрат чи максимізації вигод, а також характер її участі в міжнародному економічному співробітництві, з одного боку, детермінується станом міжнародної торгівлі і міжнародного переміщення факторів виробництва, а, з іншого боку, визначає його. Виявлено, що на вибір протекціоністської політики, згідно теоретичного дискурсу міжнародної політичної економії, впливають: діяльність державних і недержавних суб'єктів господарювання; ефекти від реалізації національних економічних політик; стан координаційної рівноваги між національним, регіональним, міждержавним і глобальним рівнями прийняття рішень; формування механізмів глобального управління міжнародними економічними процесами.Інтерпретація міжнародної економічної політики методологічним інструментарієм міжнародної політичної економії дозволила виявити ендогенний характер зовнішньоекономічної політики (тим самим визнаючи протекціонізм як політику, на яку потенційно може формувати запит суспільство (в особі виборців), підприємці (в особі лобістських груп), уряд (що реалізує економічні інтереси держави)) й водночас ідентифікувати різноманіття суб'єктів міжнародних економічних відносин, що чинять екзогенний вплив на реалізацію політики національних держав (шляхом підписання торговельних угод), тим самим обмежуючи умови для реалізації протекціоністської політики.Теоретичне моделювання протекціоністських інтенцій в міжнародному економічному співробітництві на основі міждисциплінарного економікополітичного підходу дало підстави до переосмислення висновків класичної, неокласичної теорій торгівлі і теорії співвідношення факторів виробництва про беззастережний вплив принципу вільної торгівлі на «добробут» населення як похідну від функції споживання. Аналіз двох груп теорій протекціонізму – як тих, що базуються на дослідженні структури протекціонізму в межах країн, так і тих, що досліджують рівень протекціонізму між країнами в часі – дозволив встановити, що добробут виборців або т.зв. виграш більшості лежить в основі ініціювання вжиття протекціоністських заходів. Встановлено, що з боку населення затребуваність на протекціонізм може бути продиктована запитом на: добробут, що вимірюється, окрім економічних, ще й соціальними і екологічними ефектами; соціальну солідарність; соціальне забезпечення; відстоювання соціальних цінностей; відстоювання національної ідентичності; сповідування ідеологічних принципів політики економічного націоналізму; нівелювання ефектів інформаційної асиметрії раціональних виборців. З боку лобістських груп тиск на вибір принципу реалізації зовнішньоторговельної політики урядом пояснюється: стадією бізнес-циклу; ефектами гістерезису в економіці; рівнем конкурентоспроможності експортоорієнтованих секторів; ступенем імпортозалежності економіки; дистрибутивними й алокаційними ефектами економічної діяльності.В дисертації обґрунтовано авторську концепцію неопротекціонізму в міжнародній економічній політиці, під яким розуміється складноієрархічна сукупність принципів, правил та інструментів захисного, стимулюючого, дискримінаційного та рестрикційного характеру, що реалізується на мега-, мета-, макро- і мезорівнях міжнародної економічної політики. В дослідженні запропоновано багаторівневу типологізацію неопротекціонізму за конкретними ознаками, до яких віднесено: рівень міжнародної економічної політики, суб'єкти генерування, середовище прояву, інструменти міжнародної економічної політики непрямого впливу, що дало змогу виявити його сутнісні характеристики у всіх формах прояву міжнародних економічних відносин; встановити функції, що виконує неопротекціонізм залежно від його типів (ідеологічний, інституційний, інтеграційний, кон'юнктуро-формуючий/ галузевий, факторний, інфраструктурний, монетарний, валютний, фінансовий, борговий, фіскальний) та підтипів (екологічний, міграційний, сировинний, ресурсний, енергетичний, технологічний, інноваційний, інформаційний, цифровий, інвестиційний). Це дозволило ідентифікувати мету застосування неопротекціонізму на мега-, мета-, макро- і мезорівні міжнародної економічної політики, та візуалізувати ступінь його функціонально-структурної складності та розмірності як явища та процесу, реалізація якого видозмінюється залежно від суб'єктів, які його застосовують, об'єктів, на які розповсюджується його дія, простору застосування, цілей здійснення.В роботі розроблено науково-методичний підхід оцінювання міжнародної економічної політики на макро- і мета- рівнях, зумовленої використанням інструментарію неопротекціонізму, застосування якого дозволило виокремити і охарактеризувати політику економічного націоналізму (мотиваційною основою якого виступають домінування, експансія, забезпечення національного розширеного відтворення шляхом створення нових порівняльних переваг) і політику економічного патріотизму (мотиваційною основою якого виступають відновлення економічного зростання, стримування експансійного потенціалу країн-партнерів, створення нових порівняльних переваг й досягнення сталого розвитку) з виокремленням таких його підтипів, як наднаціональний, локальний, ліберальний, консервативний. Визначено характерні риси політики неомеркантилізму і встановлено способи, в які вона може реалізовуватись. Встановлено, що політика неомеркантилізму продукує антиконкурентні ринкові викривлення, які зачіпають не лише іноземних виробників, але й національних, беручи до уваги ступінь залучення останніх до глобальних ланцюгів створення доданої вартості, і призводить до ринкових дисбалансів внаслідок несправедливої конкуренції.Удосконалено теоретико-методологічні засади дослідження міжнародної економічної політики, що визначається принципами стійкості, ієрархічності, адаптивності, комплементарності, субсидіарності та збалансованості, шляхом включення легітимації як новітнього принципу здійснення міжнародної економічної політики, що передбачає комбінування регуляторних, дерегуляторних та ререгуляторних механізмів впливу на міжнародні економічні відносини, результується в імплементації таких інституційних норм і правил, які прямо чи опосередковано нехтують/спростовують/викривлюють домовленості, що існують на міжнародному/регіональному рівні, призводять до антиконкурентних ринкових деформацій, торговельних й інвестиційних дисбалансів та уможливлюють отримання нових порівняльних переваг. Самолегітимація визначена як атрибутивна характеристика суб'єктів міжнародної економічної політики на мега-, мета- і макрорівнях, що уможливлює реалізацію політики неопротекціонізму.В дисертаційному дослідженні обґрунтовано множинні комбінації реалізації неопротекціонізму через різноспрямовані прояви дерегуляціїрегуляції, інтеграції-дезінтеграції, координації-декоординації, розширенняфрагментації, врівноваження-розбалансування, стимулювання-обмеження, захисту-дискримінації та доцільність застосування неопротекціонізму в політиці економічного розвитку України.Встановлено, що структурними елементами світового господарства як середовища прояву неопротекціонізму виступають: виробничо-інвестиційна сфера діяльності, науково-технічна сфера, сфера міжнародної торгівлі, міжнародні валютно-фінансові та кредитні відносини. Виявлено, що неопротекціонізм в межах міжнародної економічної системи виконує наступні функції: регуляторну (ідеологіний неопротекціонізм; інтеграційний неопротекціонізм; факторний неопротекціонізм; монетарний неопротекціонізм; валютний неопротекціонізм; борговий неопротекціонізм; фінансовий неопротекціонізм; інвестиційний неопротекціонізм); алокаційну (кон'юнктурноформуючий/галузевий неопротекціонізм; інфраструктурний неопротекціонізм; факторний неопротекціонізм; інтеграційний неопротекціонізм; фінансовий неопротекціонізм; інвестиційний неопротекціонізм); дистрибутивну (інституційний неопротекціонізм; фіскальний неопротекціонізм; фінансовий неопротекціонізм; інвестиційний неопротекціонізм); стабілізаційну (монетарний неопротекціонізм; валютний неопротекціонізм; борговий неопротекціонізм; фінансовий неопротекціонізм; інвестиційний неопротекціонізм).Моделювання процесів кластерізації української економіки із використанням бостонської матриці та моделі Леонтьєва дозволило виділити чотири продуктивні кластери: інноваційний (виробництво комп'ютерів, електронної та оптичної продукції; телекомунікації (електрозв'язок); комп'ютерне програмування, консультування та надання інформаційних послуг; професійна, наукова та технічна діяльність; інформація та телекомунікації; видавнича діяльність; виробництво кіно- та відеофільмів; допоміжний (постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря; оптова та роздрібна торгівля; ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів; тимчасове розміщування й організація харчування; фінансова та страхова діяльність), традиційний (сільське, лісове та рибне господарство; добувна промисловість і розроблення кар'єрів; переробна промисловість; будівництво; транспорт, складське господарство, поштова та кур'єрська діяльність; виробництво хімічних речовин і хімічної продукції), стратегічний (транспорт, складське господарство, поштова та кур'єрська діяльність; виробництво хімічних речовин і хімічної продукції; автомобіле- та машинобудування; легка промисловість) та визначити галузі-драйвери економічного зростання, в яких можливе отримання високого чистого валового доходу та які безпосередньо впливають на темпи зростання ВВП.Запропоновано методологічний підхід до оцінювання ефективності надання податкових пільг й інших преференцій резидентам індустріальних парків, який, на відміну від існуючих підходів, передбачає використання прикладних моделей загальної рівноваги для ідентифікації пріоритетних галузей-реципієнтів державної допомоги через мережу індустріальних парків у контексті активізації випереджаючого розвитку країни за ключовими макроекономічними показниками, а також визначення оптимального обсягу відповідних преференцій з міркувань сталих надходжень державного бюджету, що дозволило обґрунтувати перелік перспективних стимулів резидентам індустріальних парків для досягнення цілей висхідного руху вітчизняної промисловості ланцюгами доданої вартості й створення замкнутого циклу інновацій в Україні.В роботі проведено оцінку використання системи податкових й інших преференцій для резидентів індустріальних парків з метою відновлення та забезпечення подальшого інноваційного розвитку виробничо-експортного потенціалу України, що дало змогу адаптувати міжнародний досвід використання механізму вільних економічних зон до вітчизняної практики задля створення сприятливого інвестиційного середовища для нових високотехнологічних виробництв у національній економіці на період формування ними конкурентних переваг.