Suchergebnisse

The article explores the development of methodological principles in the field of strategic planning and management and the development of planning documents in the field of national security, taking into account the peculiarities of the current stage of global development, the variability of the security environment.
The purpose of this article is to identify problematic issues in the field of national security planning in Ukraine and ways to improve the process of development and implementation of the National Security Strategy, taking into account the best world practices. The research is based on the analysis of publications by domestic and foreign researchers in the field of strategic planning, appropriate legal acts of Ukraine, as well as the author's experience gained from her involving in development of draft strategic documents of the state.
This article is focusing on solving the following scientific and practical problems: identification of the main trends in the development of methodological framework of strategic planning in the field of national security; identification of problems in the field of strategic planning in the field of national security of Ukraine; identification of scientifically substantiated ways to improve the process of strategic planning in the field of national security in Ukraine, taking into account the best international practices.
The main research methods are empirical (in particular, observations, descriptions, comparisons) and general scientific (primarily, analysis, synthesis, generalization, explanation, historical and logical methods, etc.).
The main results of the study are, in particular, the following:
It is determined that in accordance to the best world practices the development of national security strategies take into account the principles of national resilience and the wide expert involvement in the process of preparation of such a document is recommended. The growing role of strategic management and the need to ensure national resilience characterize current trends in the development of methodological framework of strategic planning in the field of national security.
It is emphasized that the very fact that the state has a national security strategy based on the scientific ground is not a guarantee of achieving certain goals and results in practice. Therefore, the process of implementation of such a document should be under constant control by the public authorities.
The new cycle of planning has been starting after the adoption in 2020 of the new National Security Strategy of Ukraine. The analysis conducted by the author revealed a number of problematic issues, the solution of which requires, in particular, the amendment to the Law of Ukraine "On National Security of Ukraine" in terms of strategic planning. The fundamental differences and innovations of the current National Security Strategy of Ukraine in comparison with its previous editions are determined.
It is emphasized that lessons from the experience of implementing strategic planning documents in the field of national security should be learned in Ukraine. It is determined that the low level of implementation of previous national security strategies of Ukraine was caused by the declarative nature of some of their norms, lack and formality of control over the implementation of such documents, lack of reporting procedures, indicators and criteria for evaluating the results, including for their compliance with certain objectives.
The lack of attention to the analysis of the security situation in appropriate field, risk assessment, forecasting, threat identification and vulnerability detection are identified as some of the most significant problems during the preparation of strategic planning documents in the field of national security.
Based on the results of the study, recommendations for the state authorities of Ukraine were prepared.

AbstractInternational Law, specifically UNCLOS 1982, MARPOL 73/78, and SOLAS 1974 give mandates to every State to carry out protection and prevention of marine pollution. As one form of protection and prevention pollution is establishing a Particularly Sensitive Sea Area (PSSA). Since 2016, the Indonesian Government has submitted a proposal to designate the Lombok Strait as one of the PSSA. This study aims to analyze and provide an understanding of the prospects for the establishment of PSSA in the Lombok Strait including the Gili Islands and Nusa Penida Island after the approval of the Traffic Separation Scheme (TSS) in 2019 based on International Law.This study uses a juridical-normative approach with descriptive analytical research to describe and analyze the international legal instruments used. The research data were obtained from the results of library research and interviews with related institutions such as the Ministry of Foreign Affairs and the Ministry of Transportation of the Republic of Indonesia. Data processing conducted by qualitative analysis methods. This study concludes that the specific PSSA arrangements are governed by the IMO Resolution A.982 (24) related to the PSSA Guidelines as PSSA is not explicitly regulated in UNCLOS 1982. The Lombok Strait is highly prospective to be established as a PSSA as the Lombok Strait has fulfilled the criteria of the IMO accompanied by the mandate of protection and prevention of the marine environment from UNCLOS 1982, MARPOL 73/78 and SOLAS 1974.In 2019, the designation of TSS in Lombok Strait was approved so that discussions related to PSSA can continue. However, The PSSA discussed at the IMO session requires the approval of other countries that enjoy the rights of passage through the Lombok Strait. Accordingly, the attribute section of the PSSA determination proposal in the Lombok Strait needs to be improved to convince that the Lombok Strait does have the urgency to be established as a PSSA.Keywords: Particularly Sensitive Sea Area, Lombok Strait, International Maritime Organization AbstrakHukum Internasional, khususnya UNCLOS 1982, MARPOL 73/78, dan SOLAS 1974 memberikan mandate kepada setiap negara untuk melakukan perlindungan dan pencegahan pencemaran di laut. Salah satu perwujudannya yaitu dengan membentuk Kawasan Perairan Sensitif/Particularly Sensitive Sea Area (PSSA). Sejak tahun 2016, pemerintah Indonesia telah mengajukan proposal penunjukan Selat Lombok sebagai PSSA. Penelitian ini bertujuan untuk menganalisa dan memberi pemahaman terkait prospek penetapan Kawasan Perairan Sensitif (PSSA) di Selat Lombok termasuk Pulau Gili dan Pulau Nusa Penida pasca ditetapkannya Skema Pemisah Lalu Lintas (TSS) pada tahun 2019 berdasarkan Hukum Internasional. Penelitian ini menggunakan pendekatan yuridis-normatif dengan jenis riset deskriptif analitis untuk menggambarkan dan menganalisis instrumen-instrumen hukum internasional yang digunakan. Data penelitian diperoleh dari hasil penelitian kepustakaan dan wawancara dengan lembaga terkait seperti Kementerian Luar Negeri dan Kementerian Perhubungan Republik Indonesia. Pengolahan data dilakukan dengan metode analisis kualitatif. Penelitian ini menyimpulkan bahwa pengaturan PSSA secara spesifik dimuat di dalam Resolusi IMO A.982 (24) terkait Pedoman Identifikasi dan Penetapan PSSA. Hal ini merupakan aturan lanjutan dikarenakan PSSA tidak diatur secara eksplisit di dalam UNCLOS 1982. Tahun 2019 penetapan Skema Pemisah Lalu Lintas TSS sebagai salah satu syarat pembentukan PSSA di Selat Lombok telah disetujui sehingga pembahasan terkait PSSA dapat terus dilanjutkan. Namun masih diperlukan persetujuan negara-negara lain yang memiliki hak melewati Selat Lombok. Oleh karenanya, perlu penguatan proposal khususnya terkait bagian atribusi untuk lebih meyakinkan urgensi penetapan Selat Lombok sebagai PSSA. Kata Kunci: Kawasan Perairan Sensitif, Selat Lombok, Organisasi Maritim Internasional

Виборча галузь влади вже є складовою поділу влади в сучасній державі, і це важлива гарантія верховенства права і умова демократичного функціонування державної влади. Виборча влада стає невід'ємним компонентом механізму поділу влади і системи «стримувань і противаг». Виділення виборчої галузі влади в окрему галузь дозволить розглядати систему державної влади в контексті ефективного її здійснення насамперед Центральною виборчою комісією. Центральна виборча комісія як інститут виборчої галузі влади в Украї ні є постійно діючим, колегіальним, незалежним органом, який діє на підставі Конституції Украї ни, законів Украї ни і наділений повноваженнями щодо організації та підготовки проведення виборів до органів державної влади, всеукраїнських та місцевих референдумів, і, щонайголовніше, здійснює контроль за діяль ністю та консультативно-методичне забезпечення виборчих комісій, які створюються для організації підготовки та проведення місцевих виборів та місцевих референдумів, всі ці ознаки дозволяють розглядати Центральну виборчу комісію як інститут виборчої галузі влади в Украї ні. ; Избирательная ветвь власти уже является составляющей разделения властей в современном государстве, и это важная гарантия верховенства права и условие демократического функционирования государственной власти. Избирательная власть становится неотъемлемым компонентом механизма разделения властей и системы «сдержек и противовесов». Выделение избирательной ветви власти в отдельную ветвь позволит рассматривать систему государственной власти в контексте эффективного ее осуществления, прежде всего, Центральной избирательной комиссией. Центральная избирательная комиссия как институт избирательной ветви власти в Украине является постоянно действующим, коллегиальным, независимым органом, который действует на основании Конституции Украины, законов Украины и наделенный полномочиями в отношении организации и подготовки проведения выборов в органы государственной власти, всеукраинских и местных референдумов, и что самое главное осуществляет контроль за деятельностью и консультативно-методическое обеспечение избирательных комиссий, которые создаются для организации и подготовки и проведения местных выборов и местных референдумов, все эти признаки позволяют рассматривать Центральную избирательную комиссию как институт избирательной ветви власти в Украине. ; The electoral branch is already part of the separation of powers in a modern state, an important guarantee of the rule of law and a condition for the democratic functioning of state authority. Electoral branch becomes an inherent component of the separation of powers and system of checks and balances. The allocation of the electoral branch into a separate branch will make it possible to consider the system of state power in the context of its eff ective implementation, fi rst of all, by the Central Election Commission. The Central Election Commission as an institution of the electoral branch in Ukraine is a permanent, collegial, independent body which operate on the basis of the Constitution of Ukraine and Ukrainian Acts. Moreover, Central Election Commission has the authority to organize and prepare elections to public authority, national and local referendums and most importantly it supervises and advises the election commissions that are being set up to organize, prepare and conduct local elections and referendums. All these characteristics make it possible to consider the Central Election Commission as the institution of the electoral branch in Ukraine.The further development of the Ukrainian state determined the signifi cant interest of research and scientifi c developments on the problem of separation of powers. The purpose of the article is to support the conceptual foundations of the Central Election Commission as an institution of the electoral branch of power in Ukraine.Electoral power is part of the institutional framework of the state, it is closely linked to the constitutional, party and political system, and the result of its action will be diff erent in political - legal and party realities. Electoral power must be formed taking into account national and political features.Thus, on the basis of the foregoing, it can be said that the activities of the electoral bodies, referendum bodies are national in nature. Consequently, this feature is also transferred to the elective branch of government.

На засадах аналізу витоків сучасних проблем вітчизняної пам'яткоохоронної галузі висвітлено актуальність створення ефективної моделі управління культурним надбанням України, орієнтованої на налагодження процесів взаємодії держави, бізнесу та суспільства, на досягнення балансу інтересів за умов дотримання вимог законодавства. Підкреслюється необхідність у створенні вітчизняної системи управління, яка дозволить українському суспільству отримати суверенітет над власним майбутнім шляхом вирішення проблем збереження й примноження культурного надбання, а приватному капіталу — можливість ініціативної участі у процесах використання культурних об'єктів.Викладаються методологічні засади, основний зміст, терміни і поняття інноваційної Концепції управління культурним надбанням України, розробленої з власної ініціативи колективом вітчизняних фахівців у 2018–2020 роках. Концепцію опрацьовано з «чистого аркушу» на засадах переходу від поняття галузі до поняття сфери і принципової зміни парадигми — від ідеології охорони до ідеології збереження культурного надбання.Засадничим аспектом Концепції є управління саме культурним надбанням як діяльність публічно-приватного партнерства. Визначено базові процеси, склад суб'єктів правового регулювання, принципові формати участі суб'єктів у базових процесах на кожному з етапів їх (процесів) розгортання та особливості взаємодії. Провідним органом управління визначається Національний Фонд культурного надбання, який акумулює фінансові ресурси та здійснює вишукування об'єктів культурного надбання, ведення електронного Реєстру (всіх форм, типів і видів культурних об'єктів), розробку й розгортання програм і проектів; формування державного запиту з підготовки фахівців, атестації й сертифікації професіоналів; організацію Наглядових округів (органів територіального управління). Роль комунікаційного центру (хабу) організації управління культурним надбанням надається Стратегічному Форуму. Концепція є основою для технічного завдання на розробку низки нормативно-правових актів, що регулюють відповідно визначені відносини між суб'єктами правового регулювання ; . Analysis of the roots of issues in Ukrainian preservation field gives ground to substantiate the topicality of creating an effective management model for the cultural heritage of Ukraine, aimed at regulating the processes of interaction between state, business, and society, at achieving a balance of interests in compliance with the law. The need to create a management system that would allow Ukrainian society to obtain sovereignty over its own future by solving the problem of preservation and further development of cultural heritage and would enable proactive participation of private sector in the processes of use of cultural objects has been emphasized in the study.In the article, the methodological basis, core content, terms and ideas of the innovative Conceptual Framework for Management of the Cultural Heritage of Ukraine have been outlined. The conceptual framework was developed in 2018–2020 by the team of Ukrainian professionals in the fiend upon their own initiative. Conceptual framework, which was built from the scratch, is based on transition from the concept of a branch to the concept of a field, as well as on the fundamental change of the paradigm: from ideology of protection of cultural heritage to its preservation.The key aspect of the conceptual framework is management of cultural heritage as a public–private partnership. The basic processes, agents of legal regulation, fundamental modes of participation of agents in the basic processes on every stage of these processes, and features of interaction have been set out. National Cultural Heritage Fund has been defined as a key managing institution that accumulates financial resources and conducts the search for the objects of cultural heritage, maintenance of the electronic registry (where all forms, types, and kinds of cultural objects would be listed), development and implementation of programs and projects; that forms the state demand for training, evaluation and certification of professionals; organizes the Supervisory Divisions (being the bodies of territorial administration). Strategic Forum has been chosen as a communication center (hub) for governance of cultural heritage. The conceptual framework is a foundation for further drafting of legislation that would regulate the respective relations between regulatory agents and stakeholders.

Виборча галузь влади вже є складовою поділу влади в сучасній державі, і це важлива гарантія верховенства права і умова демократичного функціонування державної влади. Виборча влада стає невід'ємним компонентом механізму поділу влади і системи «стримувань і противаг». Виділення виборчої галузі влади в окрему галузь дозволить розглядати систему державної влади в контексті ефективного її здійснення насамперед Центральною виборчою комісією. Центральна виборча комісія як інститут виборчої галузі влади в Украї ні є постійно діючим, колегіальним, незалежним органом, який діє на підставі Конституції Украї ни, законів Украї ни і наділений повноваженнями щодо організації та підготовки проведення виборів до органів державної влади, всеукраїнських та місцевих референдумів, і, щонайголовніше, здійснює контроль за діяль ністю та консультативно-методичне забезпечення виборчих комісій, які створюються для організації підготовки та проведення місцевих виборів та місцевих референдумів, всі ці ознаки дозволяють розглядати Центральну виборчу комісію як інститут виборчої галузі влади в Украї ні. ; Избирательная ветвь власти уже является составляющей разделения властей в современном государстве, и это важная гарантия верховенства права и условие демократического функционирования государственной власти. Избирательная власть становится неотъемлемым компонентом механизма разделения властей и системы «сдержек и противовесов». Выделение избирательной ветви власти в отдельную ветвь позволит рассматривать систему государственной власти в контексте эффективного ее осуществления, прежде всего, Центральной избирательной комиссией. Центральная избирательная комиссия как институт избирательной ветви власти в Украине является постоянно действующим, коллегиальным, независимым органом, который действует на основании Конституции Украины, законов Украины и наделенный полномочиями в отношении организации и подготовки проведения выборов в органы государственной власти, всеукраинских и местных референдумов, и что самое главное осуществляет контроль за деятельностью и консультативно-методическое обеспечение избирательных комиссий, которые создаются для организации и подготовки и проведения местных выборов и местных референдумов, все эти признаки позволяют рассматривать Центральную избирательную комиссию как институт избирательной ветви власти в Украине. ; The electoral branch is already part of the separation of powers in a modern state, an important guarantee of the rule of law and a condition for the democratic functioning of state authority. Electoral branch becomes an inherent component of the separation of powers and system of checks and balances. The allocation of the electoral branch into a separate branch will make it possible to consider the system of state power in the context of its eff ective implementation, fi rst of all, by the Central Election Commission. The Central Election Commission as an institution of the electoral branch in Ukraine is a permanent, collegial, independent body which operate on the basis of the Constitution of Ukraine and Ukrainian Acts. Moreover, Central Election Commission has the authority to organize and prepare elections to public authority, national and local referendums and most importantly it supervises and advises the election commissions that are being set up to organize, prepare and conduct local elections and referendums. All these characteristics make it possible to consider the Central Election Commission as the institution of the electoral branch in Ukraine.The further development of the Ukrainian state determined the signifi cant interest of research and scientifi c developments on the problem of separation of powers. The purpose of the article is to support the conceptual foundations of the Central Election Commission as an institution of the electoral branch of power in Ukraine.Electoral power is part of the institutional framework of the state, it is closely linked to the constitutional, party and political system, and the result of its action will be diff erent in political - legal and party realities. Electoral power must be formed taking into account national and political features.Thus, on the basis of the foregoing, it can be said that the activities of the electoral bodies, referendum bodies are national in nature. Consequently, this feature is also transferred to the elective branch of government.

The foreign experience of forming state policy on national diasporas at the present stage is analyzed. The examples of China, Hungary, Israel, Bulgaria and other countries reveal the basic institutional, legal, humanitarian and diplomatic instruments of interaction between the state and the diaspora, ensuring the promotion of national interests of the countries in the international arena, attracting resources, personnel and relations of the diasporas for the development of the historical Diaspora. . Emphasis is placed on the need to form an institutional system of such interaction and systemic state policy for more effective use of the Diaspora for national development. It is revealed that in the geopolitical conditions of the XXI century. they are increasingly becoming subjects of public diplomacy, «agents of influence» who can not only strengthen countries' bilateral relations by forming cross-border communities, but also improve the country's international image. Separately analyzed is the domestic experience in the implementation of the policy on foreign Ukrainians: the current regulatory framework for interaction with the Ukrainian diaspora (Constitution of Ukraine, profile law and the State program for cooperation with foreign Ukrainians for the period up to 2020), the state and directions of state policy in this field, and problems that prevent Ukraine from using the Diaspora as an effective foreign policy tool. The main deficiencies in the national state policy concerning the diaspora were revealed - the dispersed interaction with the diaspora among many state agencies, the lack of a clear strategy, first of all, a clear plan of measures to be implemented by the government, insufficient funding, and state attention. Based on comparisons with foreign practices, conclusions and recommendations have been made to improve the situation, in particular it is proposed to create a separate state body or agency that would be responsible for interaction with the diaspora, as well as to implement projects aimed at attracting capital and investments from representatives of the diaspora at the regional level, to share experiences. ; Проаналізовано зарубіжний досвід формування державної політики щодо національних діаспор на сучасному етапі. На прикладі Китаю, Угорщини, Ізраїлю, Болгарії та інших країнах виявлено основні інституційні, правові, гуманітарні й дипломатичні інструменти взаємодії держави та діаспори, що забезпечують просування національних інтересів країн на міжнародній арені, залучення ресурсів, кадрів і зв'язків діаспор для розвитку історичної Батьківщини. Акцентовано увагу на необхідності формування інституційної системи такої взаємодії й системної державної політики для більш ефективного використання діаспори задля національного розвитку.Виявлено, що в геополітичних умовах ХХІ ст. все більше стають суб'єктами публічної дипломатії, «агентами впливу», які можуть не лише зміцнювати двосторонні відносини країн, формуючи транскордонні спільноти, а й поліпшувати міжнародний імідж країни.Окремо проаналізований вітчизняний досвід реалізації політики щодо закордонних українців: чинну нормативно-правову базу взаємодії з українською діаспорою (Конституцію України, профільний закон та Державну програму співпраці із закордонними українцями на період до 2020 р.), стан та напрями державної політики в цій сфері, а також проблеми, які заважають Україні використовувати діаспору як ефективний зовнішньополітичний інструмент. Виявлені основні недоліки у вітчизняній державній політиці щодо діаспори – розпорошеність взаємодії з діаспорою між багатьма державними відомствами, відсутність чіткої стратегії, передусім чіткого плану заходів, які повинен реалізовувати уряд, недостатнє фінансування, увага з боку держави.На основі порівняння із зарубіжними практиками зроблено висновки та дано рекомендації щодо поліпшення ситуації, зокрема запропоновано створити окремий державний орган або агентство, яке було б відповідальне за взаємодію з діаспорою, а також на регіональному рівні потрібно реалізовувати проекти, націлені на залучення капіталу та інвестицій від представників діаспори, обмінюватися досвідом.

As cyber-space gradually becomes a fully realized sphere of society and acquires a set of political connotations, the necessity of studying the virtual dimension of policy-making process becomes all the more urgent, including the need to pay more attention to the issue of human rights protection in cyber-space. At the same time, modern scientific research in the sphere of human rights mostly represents a fairly onedimensional point of view, as they focus on the legal side of the problem, primarily paying attention to the norms of international law. Present article explains and justifies the necessity and relevance of full-scale implementation of tools and methods of political science, particularly the concepts and ideas of pluralistic and deliberative democracy, in the process of studying the Internet as means of political communication, a tool for implementation of fundamental human rights, such as freedom of speech, the right to assembly and freedom of association.Purpose of the research is complex in nature, as it strives to prove that the foundations for studying the ways the Internet influences policy-making process, were laid by classics of political studies in pre-digital and early digital era, while also analyzing the possibility of using the Internet as a tool of implementation of some of the main aspects of democratic theory beyond the boundaries of established democracies.The research presented analysis of modern cyber-space against the background of J. Habermas' concept of «public-sphere» as a space for productive and rational political discussion. Conclusions were also made concerning the possibility of application of communicative capacities of the Internet as the means of practical implementation of R. Dahl and J. Cohen concepts of democratic development. At the same time, presented set of practical proved the ability of online-community to perform the functions of civil society in authoritarian states, thus promoting development of certain aspects of democracy in the absence of traditional democratic institutions. ; Поступове набуття віртуальним простором характеристик повноцінної площини суспільної життєдіяльності та його наповнення політичним змістом зумовлює необхідність вивчення віртуального виміру політичного процесу і, зокрема, проблеми захисту прав людини в Інтернеті. Втім сучасні дослідження в сфері захисту прав людини мають дещо односторонній характер, адже вони концентруються на вивченні юридичного аспекту проблеми, в першу чергу звертаючи увагу на норми міжнародного права. Представлена стаття аргументує та обґрунтовує необхідність і доцільність повноцінного застосування інструментарію політичної науки, зокрема ідей та концепцій плюралістичної і деліберативної демократії, до вивчення Інтернету як засобу політичної комунікації, інструмента реалізації фундаментальних прав людини, таких як свобода слова, право на зібрання та свобода об'єднань.Мета дослідження є комплексною, адже воно являє собою спробу довести, що основи для вивчення впливу Інтернету на політичний процес, зокрема і в контексті захисту прав людини, були закладені класиками політичної науки ще до повноцінного впровадження цифрових технологій, водночас також аналізуючи можливість використання Інтернету як засобу впровадження основних аспектів теорій розвитку демократичного суспільства за межами усталених демократій.В результаті дослідження були зроблені висновки про ступінь відповідності віртуального простору концепції «публічної сфери» Ю. Габермаса, як простору продуктивної політичної дискусії, а також можливість застосування Інтернету як засобу практичної реалізації концепцій Р. Даля та Дж. Коена щодо розвитку демократії. Водночас наведені практичні кейси доводять спроможність онлайн-спільноти виконувати функції громадянського суспільства за неможливості його повноцінного розвитку в умовах авторитарної держави, таким чином сприяючи розвитку певних аспектів демократії за відсутності традиційних демократичних інститутів.

The article deals with the main trends of police of-ficers training in Ukraine. On the basis of the core legal acts analysis, the directions of improvement of the certain legislative provisions regarding professional training of specialists for the bodies of the National Police of Ukraine are proposed. The study determines the directions of development of police education training in accordance with the current legislative framework, namely the laws of Ukraine: "On Higher Education" and "On National Police" and the Strategy for the Development of Bodies of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine until 2020. The development of police education should be in line with the goals set out in the Strategy in the light of state policy on the formation of a new approach to the training of law enforcement officials. The main criteria for evaluating the effectiveness of the police department are to respect and protect human rights and fundamental freedoms as a key value in the activities of the Ministry of Internal Affairs; close cooperation with territorial communities and society at large; use of successful international experience and promotion of pilot projects; counteracting crime and, accordingly, ensuring national security is prioritized. The issues of the types and directions of police training are considered separately, as well as the authors conclude that the need to improve and develop psychological training as a necessary element of modern police education. The results of the study indicate the need to introduce psychological training of police officers, as a separate independent species and to the system of police officers' professional training. Professional psychological training should be realized by conducting educational, practical training using interactive technologies and teaching methods using best foreign experience. Professional psychological training is aimed at the development of general and special professional abilities, knowledge and skills of police officers and the formation of a systematic quality of police – psychological readiness of the individual for professional activity. ; У статті розглянуто основні напрями підготовки поліцейських в Україні. На основі аналізу базових нормативно-правових актів запропоновано напрями вдосконалення окремих положень законодавства щодо професійної підготовки фахівців для органів Національної поліції України. У дослідженні визначаються напрями розвитку підготовки поліцейської освіти відповідно до сучасної законодавчої бази, а саме: Законів України: «Про вищу освіту» і «Про Національну поліцію» – і Стратегії розвитку органів системи Міністерства внутрішніх справ України до 2020 року. Розвиток основних напрямів поліцейської освіти повинен відбуватися згідно із зазначеними в Стратегії цілями у світлі державної політики щодо формування якісно нового підходу до підготовки фахівців правоохоронного органу. Основними критеріями оцінювання ефективності діяльності поліцейського відомства є такі: дотримання та забезпечення прав людини й основних свобод як ключової цінності в діяльності органів системи МВС; тісна співпраця з територіальними громадами та суспільством загалом; використання успішного міжнародного досвіду і сприяння реалізації пілотних проектів; протидія злочинності й, відповідно, забезпечення національної безпеки за відповідними пріоритетами. Окремо розглянуто питання щодо видів і напрямів підготовки поліцейських, а також зроблено висновок про необхідність удосконалення та розвитку психологічної підготовки як необхідного елемента сучасної поліцейської освіти. У підсумках дослідження зазначається про необхідність запровадження психологічної підготовки поліцейських як окремого самостійного виду до системи службової підготовки поліцейських. Професійна пси-хологічна підготовка має реалізуватися шляхом проведення навчальних, практичних занять із застосуванням інтерактивних технологій і методів навчання з використанням передового зарубіжного досвіду. Професійна психологічна підготовка має на меті розвиток загальних і спеціальних професійних здібностей, знань і вмінь поліцейських і формування системної якості поліцейського – психологічної готов-ності особистості до професійної діяльності.

Local planning in Ecuador has undergone major changes as a result of the approval of the "Ley Orgánica de Ordenamiento Territorial, Uso y Gestión de Suelo" (Local Territorial Planning and Land Management Organic Law) and by the development of new planning instruments such as the "Land Use and Management Plan" and the "Territorial Development and Management Plan". As a result, planning at the "cantonal" (municipal) level has become more complex and local administrations are having trouble in completing these documents. This article wants to figure out the causes of these difficulties and show that the current legislation is muddled by the uselessness of the required planning instruments and because of the mistaken conflation of short term development planning with long term territorial management. Following a close analysis of legislative texts and other written documents, the article reconstructs the evolution of Ecuadorian legislation and the process that shaped the current "cantonal" (municipal) planning system. The serious inconsistencies of the current legal framework are exposed and the problems it provokes are shown. This validates the need to reform the system in order to make it more workable and operational. ; La planificación territorial cantonal en Ecuador ha sufrido una importante modificación con la aprobación de la Ley Orgánica de Ordenamiento Territorial, Uso y Gestión de Suelo y la configuración de un nuevo instrumento, el Plan de Uso y Gestión de Suelo, que se suma al Plan de Desarrollo y Ordenamiento Territorial. Como consecuencia de la nueva normativa y de la unión de estos dos instrumentos, la planificación cantonal se ha vuelto más compleja. Dadas las dificultades que en el momento actual enfrentan los cantones para elaborar dicho documento, el objetivo de este artículo es analizar las causas y demostrar que la legislación resulta confusa, debido a la poca funcionalidad del instrumento conformado y lo inadecuado de unir en el mismo la planificación del desarrollo, siempre a corto plazo, con la planificación de largo plazo que implica el ordenamiento territorial. Mediante el análisis directo de los textos legislativos y de otras fuentes bibliográficas, en el artículo se analiza la evolución de la legislación ecuatoriana que ha dado lugar a la configuración del actual sistema de planificación cantonal. Se expone las inconsistencias que se desprenden de esta legislación y se muestra las dificultades que presenta el modelo existente, lo cual justifica la necesidad de una reformulación del sistema para mejorar su funcionalidad y hacerlo más operativo. ; O ordenamento territorial cantonal do Equador sofreu uma modificação importante com a aprovação da Lei Orgânica de Ordenamento Territorial, Uso e Gestão do Solo e a configuração de um novo instrumento, o Plano de Uso e Manejo do Solo, que se adiciona ao Plano de Desenvolvimento e Organização Territorial. Como consequência da nova regulamentação e da união desses dois instrumentos, o planejamento cantonal se tornou mais complexo. Dadas as dificuldades atualmente enfrentadas por essas localidades na elaboração do referido documento, o objetivo deste artigo é analisar as causas e demonstrar que a legislação é confusa, devido à deficiente funcionalidade do instrumento conformado e à inadequação da união, num mesmo instrumento, da projeção de desenvolvimento, sempre no curto prazo, com o planejamento de longo prazo, que implica o ordenamento do solo. Por meio da análise direta de textos legislativos e outras fontes bibliográficas, o artigo analisa a evolução da legislação equatoriana que levou à configuração do atual sistema de planejamento cantonal. São expostas as inconsistências decorrentes desta legislação e evidenciadas as dificuldades do modelo existente, o que justifica a necessidade de reformulação do sistema para melhorar a sua funcionalidade e torná-lo mais operacional.

Finding much needed funds from taxes to state budgets and an ever-increasing mistrust of politicians and public opinion to the tax optimization schemes of multinational enterprises (MNEs) and high net worth individuals (HNWIs) have sparked an unprecedented political enthusiasm to address international tax avoidance in the last decade. This enthusiasm morphed into a political mandate given by G20 to the OECD in 2012. Amid a plethora of anti-avoidance rules delivered by the OECD under the BEPS Project, the principal purposes test (PPT) and its derivative under the EU Anti-Tax Avoidance Directive (ATAD) – the General Anti-avoidance Rule (GAAR) – are pivotal. The purpose of this contribution is to take an attempt to answer the main research question: is there room for an application of the GAAR (ATAD) and PPT (MLI) in a similar fashion? The assumption positively verified under this study via the prism of tax policy and technical (legal) reasons is that the less dissimilar an application of the GAAR and PPT will be, the less tax avoidance and fewer disputes arising from this phenomenon appear. However, there is a major caveat: the GAAR and PPT must gravitate towards the General Anti-abuse Principle (GAAP) as follows from the jurisprudence of the Court of Justice of the European Union's (CJEU) rather than to the OECD's version of the GAAR in the MLI (PPT). Only such an interpretative approach may ensure the right balance between fiscal interests of countries and individual economic freedoms of taxpayers. This contention stems from an analysis of the wording and structure of the GAAR and PPT, tax policy aims articulated in the preambles to the MLI and ATAD, the Court of Justice of the European Union's (CJEU) case law, the OECD's Commentary, and the relevant literature. ; Potrzeba znalezienia środków z podatków na finansowanie funkcjonowania państw oraz coraz większa nieufność polityków i opinii publicznej wobec schematów optymalizacji podatkowej przedsiębiorstw wielonarodowych (multinational enterprises, MNE) i najbardziej majętnych osób fizycznych (high-net worth individuals, HNWI) wywołały bezprecedensowy entuzjazm polityczny dotyczący przeciwdziałania międzynarodowemu unikaniu opodatkowania. Ten entuzjazm przerodził się w mandat polityczny udzielony OECD przez G20 w 2012 r. Wśród mnogości propozycji środków prawnych przeciwdziałających unikaniu opodatkowania opracowanych przez OECD w ramach projektu BEPS, za kluczowe należy uznać: test jednego z głównych celów (principal purposes test, PPT) z MLI i ogólną klauzulę przeciwdziałania unikaniu opodatkowania (general anti-avoidance rule, GAAR) z unijnej dyrektywy przeciwdziałającej praktykom unikania opodatkowania (anti-tax avoidance directive, ATAD). Celem niniejszego artykułu jest znalezienie odpowiedzi na główne (tytułowe) pytanie badawcze: Czy GAAR (ATAD) i PPT (MLI) powinny być stosowane w podobny sposób? Hipotezą pozytywnie zweryfikowaną w ramach niniejszego opracowania jest to, że: im bardziej zbiegające się (koherentne) będzie stosowanie GAAR i PPT, tym mniej praktyk unikania opodatkowania i sporów wynikających z tego zjawiska będzie występować między podatnikami i organami podatkowymi. Istnieje jednak poważne zastrzeżenie: GAAR i PPT powinny być stosowane zgodnie z ogólną zasadą przeciwdziałania nadużyciom (general anti-abuse principle, GAAP) wynikającą z orzecznictwa Trybunału Sprawiedliwości Unii Europejskiej (TSUE), a nie zgodnie z PPT zaprojektowanym przez OECD. Tylko takie podejście do stosowania GAAR i PPT może zapewnić właściwą równowagę między interesami fiskalnymi różnych państw a swobodami gospodarczymi podatników. Konstatacja ta wynika z analizy treści i struktury GAAR i PPT, celów polityki podatkowej wyrażonych w preambułach do MLI i ATAD, orzecznictwa Trybunału Sprawiedliwości Unii Europejskiej (TSUE), Komentarza OECD do Modelu Konwencji OECD oraz literatury.

The environmental license is a planning tool that allows to carry out the previous analysis and to establish the possible consequences or impacts generated by a project, work or activity, to take appropriate measures, as proposed by the title VIII of Act 99/1993. Regulatory development of this figure is given, in particular, from the issue of Act 99/1993 and the various decrees which have regulated the procedure for its granting, question with which this document deals: the transitions between each norm and the requirements and rules of each one seen from the mining activity. As a methodology it is proposed to study, from the legal dogmatic, the sources of law, particularly of the doctrine, jurisprudence and legislation, in order to abstract the concepts of the regulatory transitional regime of environmental license in relation to mining activity, using the logical-deductive method with the purpose of establishing unknown consequences from known principles. That is to say, it reflects on the environmental licensing in the mining field, showing some interpretative options that are presented with each regulatory change, identifying the main problems and offering possible solutions. ; La licencia ambiental es un instrumento de planificación que permite realizar el análisis previo y establecer las posibles consecuencias o impactos que genera un proyecto, obra o actividad, para tomar las medidas correspondientes, tal y como lo propone el título VIII de la ley 99/1993. El desarrollo normativo de esta figura se da, en especial, desde la expedición de la ley 99/1993 y los diferentes decretos que han reglamentado el procedimiento para su otorgamiento, cuestión sobre la cual versa el presente documento: las transiciones entre cada norma y los requisitos y reglas de cada una vistos desde la actividad minera. Como metodología se propone estudiar desde la dogmática jurídica, las fuentes del derecho, particularmente de la doctrina, la jurisprudencia y la ley, con el fin de abstraer los conceptos integrantes del régimen normativo transicional de la licencia ambiental en relación con la actividad minera, usando el método lógico-deductivo con el propósito de establecer consecuencias desconocidas desde principios conocidos. Es decir, se reflexiona sobre el licenciamiento ambiental en materia minera, mostrando algunas opciones interpretativas que se presentan con cada cambio normativo, identificando las principales problemáticas y ofreciendo posibles soluciones. ; A licença ambiental é um instrumento de planejamento que permite realizar a análise prévia e estabelecer as possíveis consequências ou impactos que gera um projeto, obra ou atividade, para tomar as medidas correspondentes, tal e como é proposto no título VIII da Ley 99/1993. O desenvolvimento normativo desta figura ocorre, em especial, desde a expedição da Ley 99/1993 e dos diferentes decretos que regulamentam o procedimento para a sua outorga, questão sobre a qual versa o presente documento: as transições entre cada norma e os requisitos e regras de cada uma vistos desde a atividade mineradora. Como metodologia a proposta é estudar desde a dogmática jurídica, as fontes do direito, particularmente da doutrina, da jurisprudência e da lei, com o fim de abstrair os conceitos integrantes do regime normativo transicional da licença ambiental em relação a atividade mineradora, usando o método lógico-dedutivo com o propósito de estabelecer consequências desconhecidas desde princípios conhecidos. Ou seja, reflexiona-se sobre o licenciamento ambiental em matéria de mineração, mostrando algumas opções interpretativas que são apresentadas com cada mudança normativa, identificando as principais problemáticas e oferecendo possíveis soluções.

The article deals with one of the fundamental problems of the whole corps of the church law – autocephalous principle of the existence of the church. This problem drives the researchers' attention to the very essence of the existence of orthodoxy in general. The preaching of Christ and the Gospel leave no direct pointers of the internal organization of the church. The apostles make only the subtle hints to the administrative arrangement of the church in general. Their mission preaching and spreading the faith to all nations, however, they did not envisage any other administrative system than autocephaly. Church dogmas and canons, which regulate all aspects of the life of the Church, were formed during the heyday of Christianity in the Byzantine Empire. However, the significant politicization and dependence of the church on imperial power led to the proclamation of a number of canons that contradicted the original nature of the church. This also applies to autocephaly. Under the pressure of the state authorities, the primacy of honor together with ancient Rome is shared by the capital's Constantinople chair. The theory of the "Five Patriarchates" is be- ing formed, which are called to rule the world Orthodoxy. During the Ecumenical Councils, autocephaly was transformed from a basic and natural state of the Church existence into a certain privilege and a subject of political bargaining in the international arena.Despite the long process of forming the canonical and legal corps of Orthodoxy, there is no clear regulation of the procedure for proclaiming a new autocephalous church today. This led to significant misunderstandings and the termination of Eucharistic communion by a number of Local Churches after granting autocephalous status to the Ukrainian Church. Theological disputes over the very procedure of signing the Tomos still take place today.Besides theoretical justification, the internal church structure also has a practical value for the process of bestowing autocephaly on the new national Local Churches. This is relevant due to the struggle of a number of modern countries for the church independence and the Ecumenical recognition. Starting since the Byzantine Empire times, the state power has constantly imposed its own church management principle and methods, which often was going against traditions and canonical norms. Orthodox ecclesiology offers its own approach to church-administrative management. It is proved that merely the autocephalous system is the only acceptable option of the existence of the Universal Orthodoxy. ; Рассматривается одна из фундаментальных проблем целого корпуса церковного права – автокефальный принцип существования церкви. Эта проблема углубляет исследовательское внимание к сущности существования православия в целом. Кроме теоретического обоснования, внутренний церковный строй имеет и практическое значение для процесса автокефализации новых национальных Поместных церквей. Это актуально в связи с борьбой ряда современных стран за церковную независимость и Вселенское признание. Государственная власть, начиная со времен Византийской империи, постоянно навязывала свой принцип и методы управления церковью, что часто шло вопреки традициям и каноническим нормам. Православная экклесиология предлагает собственный подход церковно-административного управления. Доказано, что только автокефальный строй является единственным вариантом существования Вселенского православия. ; Розглядається одна з фундаментальних проблем цілого корпусу церковного права – автокефальний принцип існування церкви. Ця проблема заглиблює дослідницьку увагу до сутності існування православ'я загалом. Крім теоретичного обґрунтування, внутрішній церковний устрій має й практичне значення для процесу автокефалізації нових національних Помісних церков. Це є актуальним у зв'язку з боротьбою низки сучасних країн за церковну незалежність та Вселенське визнання. Державна влада, розпочинаючи з часів Візантійської імперії, постійно нав'язувала власний принцип та методи управління церквою, що часто йшло всупереч традиціям та канонічним нормам. Православна еклезіологія пропонує власний підхід щодо церковно-адміністративного управління. Доведено, що лише автокефальний лад є єдино прийнятним варіантом існування Вселенського православ'я.

Ukraine's political and legal integration into the European Union and NATO remains the country's priority course in 2020. Within the framework of the NATO-Ukraine Partnership,priorities for law enforcement agencies are to conduct exercises and trainings, jointly with NATO Partner Members, aimed at timely identification, prevention and neutralization of security threats to critical infrastructure, as well as minimization and elimination of consequences in the event of their beginning and realization. Such tasks cause the obvious need to develop a concept for the organization and methods of their implementation, which can lead to the acquisition of practical skills that can effectively contribute to combat service. Based on the main regulatory tasks, one of the leading structures of the defense and security sector is the system of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine (hereinafter - the Ministry of Internal Affairs), which includes the National Guard of Ukraine, the National Police of Ukraine and the State Emergency Service. Therefore, their activities and reforms should be aimed at supporting Ukraine-NATO cooperation, which is possible under the Partnership for Peace Program. Realizing that, irrespective of the various threats and their members, they are in all numbers and are being torn apart by the MIA of Ukraine on the ground, using the National Police of Ukraine staff, and this particular representative is using modern NATO-backed and neutralized NATO personnel, and there are a number of threats that exist behind being a critical infrastructure. The priorities of training and training of police officers are determined by the current legislation of Ukraine, the obligation of constitutional protection of life, health and safety of the person, in particular, the provision of emergency care in case of any incident while ensuring their own security. This is the optimum experience offered by the Tactical Emergency Casualty Care military standard for urban or other civilian conditions, which will educate police officers to protect civilians, tactically secure professional responsibilities, conserve resources, and more. ; Політико-правова інтеграція України в Євросоюз і НАТО залишається пріоритетним курсом держави у 2020 році. У рамках партнерства України з НАТО пріоритетними для правоохоронних органів є проведення спільних із фахівцями членів - партнерів НАТО навчань і тренувань, спрямованих на своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізацію загроз безпеці об'єктів критичної інфраструктури, а також мінімізацію та ліквідацію наслідків у разі їх виникнення та реалізації. Подібні завдання викликають очевидну потребу вироблення концепції з організації та методики їх проведення, які здатні привести до надбання практичних умінь і навичок, здатних ефективно сприяти службово-бойовій діяльності. Виходячи з основних нормативно-правових завдань, однією з провідних структур сектору оборони й безпеки є система Міністерства внутрішніх справ (далі - МВС) України, у складі якого перебувають Національна гвардія України, Національна поліції України та Державна служба надзвичайних ситуацій. Отже, їхня діяльність та реформування мають бути спрямовані на підтримання співпраці України і НАТО, яке можливе в рамках Програми «Партнерство заради миру». Ураховуючи, що незалежно від існуючих загроз та їх рівня першими з числа органів і підрозділів системи МВС України на місце події потрапляє персонал Національної поліції України, то саме представники цієї служби мають отримати сучасні знання та досвід НАТО з ініціалізації та нейтралізації різноманітних видів загроз безпеці об'єктів критичної інфраструктури. Пріоритетами навчання та тренування поліцейських є визначена чинним законодавством України обов'язковість конституційного захисту життя, здоров'я та безпеки людини, зокрема надання домедичної допомоги у разі будь-якої пригоди з одночасним забезпеченням власної безпеки. Саме такий оптимальний досвід пропонує призначений для міських чи інших цивільних умов військовий стандарт медицини ТЕСС (Tactical Emergency Casualty Care), навчання поліцейських якому дасть змогу убезпечити мирне населення, тактично забезпечити виконання професійних обов'язків, зберегти сили і засоби тощо.

Introduction. The inevitable of post-registration variations due to the improvement of production processes and quality control related to the integration of the modern technological solutions, replacement of equipment, suppliers of raw, consumables and packaging materials, improvement of form release or composition, administrative changes, as well as obtaining new data on clinical efficacy and safety of immunobiological medicinal products (IMP) during post-marketing studies.Text. The purpose of this work is to analyze the post-registration changes in the life cycle of IMP «Сholera bivalent chemical Vaccine» produced by Russian State anti-plague Research Institute «Microbe», reflecting the harmonization of the documents of the registration dossier with the innovations of the Russian legislation, the optimization of production and quality control. First of all, the changes made to the registration documentation for IMP concerned the updating of the dossier in accordance with the adopted Federal laws and Resolutions of the government of the Russian Federation. The following changes related to the optimization of methods for controlling the limit content of impurities of substances used at different stages of antigen production. Also, the changes were associated with the improvement of consumer properties of the drug, namely the introduction of modern polymer packaging and several drug's form release, convenient for use in practical health care institutions. The latest change of Pharmacopoeia enterprise article (PEA) R N001465/01-111119 regulates the application of identification means in the form of a two-dimensional bar code (QR-code) on the packaging of medicines, which is due to compliance with the requirements of article 67 «Information on medicines. The system of monitoring the movement of medicines» Federal law N 61 «Оn medicines circulation».Conclusion. Maintaining the required level of quality of IMP when changing production technology or control requires a comprehensive analysis of the proposed changes in order to make them in the documents of the registration dossier. At the same time harmonization of documents of the registration dossier with novelties of the Russian legislation is a necessary condition for implementation of production activity within the legal field. ; Введение. Неизбежность пострегистрационных изменений обусловлена совершенствованиями процессов производства и контроля качества, связанными с внедрением современных технологических решений, заменой оборудования, поставщиков сырья, расходных и упаковочных материалов, совершенствованием формы выпуска или состава, административными изменениями, а также получением новых данных о клинической эффективности и безопасности иммунобиологических лекарственных препаратов (ИЛП) в ходе постмаркетинговых исследований.Текст. Цель настоящего обзора – анализ пострегистрационных изменений в процессе жизненного цикла ИЛП «Вакцина холерная бивалентная химическая» производства ФКУЗ РосНИПЧИ «Микроб» Роспотребнадзора, отражающих гармонизацию документов регистрационного досье с нововведениями Российского законодательства, оптимизацию производства и контроля качества. В первую очередь, изменения, вносимые в регистрационную документацию на ИЛП, касались актуализации досье в соответствии с принятыми федеральными законами и постановлениями Правительства РФ. Следующие изменения относились к оптимизации методов контроля предельного содержания примесей веществ, используемых на различных стадиях производства антигенов. Также изменения были связаны с улучшением потребительских свойств лекарственного препарата, а именно внедрением современной полимерной упаковки и нескольких вариантов фасовки, удобной для применения в учреждениях практического здравоохранения. Последнее изменение ФСП регламентирует нанесение на упаковку лекарственных препаратов средства идентификации в виде двухмерного штрихового кода (QR-кода), что обусловлено выполнением требований статьи 67 «Информация о лекарственных препаратах. Система мониторинга движения лекарственных препаратов (МДЛП) для медицинского применения» Федерального закона № 61-ФЗ «Об обращении лекарственных средств».Заключение. Сохранение необходимого уровня качества ИЛП при изменении технологии производства или контроля требует всестороннего анализа предлагаемых изменений с целью последующего внесения их в документы регистрационного досье. При этом гармонизация документов регистрационного досье с новеллами российского законодательства является необходимым условием для осуществления производственной деятельности в рамках правового поля.

The Jakarta North Coast reclamation activity cannot be separated from the controversy, because there has been a polemic and discussion about which regulations can be used as a legal basis in the implementation of the reclamation and who is the most authorized in giving permits or recommendations for the implementation of the reclamation along with the process of building facilities and infrastructure for economic activity centers existing on reclaimed land. The granting of a reclamation permit for the North Coast of Jakarta, is judged to be inappropriate by law. In this study using research methods that include analytical descriptive research specifications, the approach used in this study is a normative juridical approach, the research phase is taken from the data below by conducting a library study, data collection techniques in this study were analyzed in a normative qualitative manner. feasible, because the DKI Governor has issued a Permit before the Reclamation Regional Regulation, the Reclamation Draft Regulation is submitted to the DKI Provincial DPRD after the reclamation permit is issued by the Governor, the DKI Jakarta Provincial Government also cannot prove the Regional Regulation on the Zoning Plan Wi Coastal and Small Islands (RZWP-3-K). Second, the impact of the reclamation of the Jakarta bay is the destruction of the living places of animals and coastal plants so that fishermen lose their jobs. Meanwhile, the coastal area which was originally a public space for the community will be lost or reduced because private activities will be utilized. Third, Then the steps that need to be taken are, the developers must complete the planning and implementation of the reclamation document. In addition, pay attention to all positive and negative impacts that may arise in the entire reclamation impact area and where reclamation material resources are taken. In order for the reclamation decision making to be optimal, the decision on what must be done in the reclamation must prioritize the principles of inclusion (including all stakeholders), be open and transparent.Kegiatan reklamasi Pantai Utara Jakarta tidak lepas dari adanya kontroversi, karena telahterjadi polemik dan pembahasan tentang peraturan manakah yang dapat dijadikan landasan hukum dalam pelaksanaan reklamasi dan siapakah yang paling berwenang dalam memberikan izin maupun rekomendasi atas pelaksanaan reklamasi beserta proses pembangunan sarana dan prasarana pusat kegiatan ekonomi yang ada diatas tanah hasil reklamasi.Pemberian izin reklamasi Pantai Utara Jakarta, dinilai tidak patut secara hukum. Dalam Penelitian ini menggunakan metode penelitian yang meliputi spesifikasi penelitian yang bersifat deskiptif analitis, metode pendekatan yang digunakan dalam penelitian ini adalah metode pendekatan yuridis normative, tahap penelitian ini diambil dari data dibawah ini dengan melakukan studi pustaka, teknik pengumpulan data dalam penelitian ini dilakukan dengan studi dokumen melalui studi kepustakaan. Hasil penelitian ini pertama, Perizinan reklamasi pantai Utara Jakarta dinilai tidak layak, karena Gubernur DKI telah mengeluarkan Izin terlebih dahulu sebelum adanya Peraturan Daerah Reklamasi, Raperda Reklamasi diserahkan kepada DPRD Provinsi DKI setelah Izin reklamasi di keluarkan oleh Gubernur. Pemprov DKI Jakarta juga tidak dapat membuktikan tentang adanya Peraturan Daerah Rencana Zonasi Wilayah Pesisir dan Pulau Kecil (RZWP-3-K).Kedua, Dampak dari reklamasi teluk Jakarta adalah, musnahnya tempat hidup hewan dan tumbuhan pantai sehingga nelayan kehilangan lapangan pekerjaan. Sementara itu wilayah pantai yang semula merupakan ruang publik bagi masyarakat akan hilang atau berkurang karena akan dimanfaatkan kegiatan privat. Ketiga, Maka langkah yang perlu diambil adalah, para pengembamg harus melengkapi dokumen perencanaan dan pelaksanaan reklamasi. Selain itu, memperhatikan semua dampak positif dan negatif yang mungkin timbul di seluruh wilayah dampak reklamasi dan di tempat sumber material reklamasi diambil. Agar pengambilan keputusan reklamasi bisa menjadi optimal, maka keputusan atas apa yang harus dilakukan dalam reklamasi haruslah mengedepankan prinsip-prinsip inklusif (mengikutsertakan seluruh pemangku kepentingan), terbuka dan transparan.