Suchergebnisse

Relevance of the research. A scientific and theoretical analysis of the legislation in the field of monitoring of land use and protection was carried out. The problem of information imperfection on the quantitative and qualitative state of land resources, which is the basis of land monitoring, was identified. The problem of land monitoring is the imperfection of the monitoring system itself, namely the collection of information on the land state, the spread of degradation processes by various entities of monitoring. The current Regulations on land monitoring were considered and it is proposed to provide for the expansion of the types of analytical work, to adapt the European standards in the selection, transportation and storage of soil samples, to impose mandatory quality control on all works. According to the current legislation of Ukraine, the main task of monitoring is to monitor the dynamics of the processes taking place in the field of land management. Monitoring data are used in making decisions on construction, establishing permitted types of land use, which help prevent land degradation. The updated monitoring data enable public administration bodies to make appropriate demands to land users to eliminate the violations in the field of land use and protection, as well as to bring to justice those responsible for these violations. To ensure the effective functioning of the unified monitoring system, it is necessary to solve a number of organizational, technical and other problems. The main disadvantages of this system are the obsolescence of technical, methodological and information equipment of the monitoring system centers used during observations; lack of a single observation network; inconsistency of separate information technologies used by different entities of monitoring; inconsistency of normative-technical and normative-legal provision with modern requirements. These problems can be solved by creating a new network of observations, but it requires a large amount of funding. The Concepts of the State Target Program for the development of land relations in Ukraine and the Concepts of the State Program for Environmental Monitoring were considered, which provide for the improvement of the land monitoring by maximizing the existing potential and gradual improvement of organizational, legal, methodological and technical support of the monitoring system, taking into account current information needs and the recommendations of the UN Economic Commission for Europe. A necessary requirement for the effective counteraction to violations of land legislation and non-compliance with the norms of rational land use is the improvement of the regulatory framework for land monitoring. It is necessary to clearly specify the following: the purpose and objectives of monitoring as well as the methods of its implementation; main stages and steps of the land monitoring procedure; powers of the implementation entities of this procedure; basic criteria and standards for evaluating the state of land resources and crisis detection. It is also necessary to develop and legislate the procedure for Ukraine's participation in international monitoring studies on land conditions, etc. Currently in Ukraine there is no single methodology for conducting observations, due to the lack of monitoring networks, as well as a modern information system on the state of natural resources, in particular - land. According to scientists, the monitoring requirements are currently met only by agrochemical inspection of agricultural land, however, it is not monitoring: certification does not give a complete picture of land condition; it is not carried out on permanent plots and by a very limited list of indicators and focuses only on the evaluation of individual characteristics, without identifying numerous other physical, chemical and biological indicators. Conclusions. According to the current legislation, the land monitoring system is improved by defining and developing standards and regulations in the field of land use and protection, including protection and reproduction of soil fertility. Improving the land monitoring procedure in Ukraine requires the development and implementation of a set of mechanisms for coordinating the interaction and coordination of all monitoring entities using a single system of methods and technologies in planning, organizing and conducting observations and joint activities, which will facilitate the rapid response of local executive bodies and governments to the occurrence or threat of emergencies and proper control over their development and elimination of consequences. The main areas of developing the land monitoring system include: improving organizational and legal support of monitoring; establishing a single integrated monitoring system; optimizing land monitoring methods, determining and developing standards and regulations in the field of land use and protection; ensuring the integration of information resources; strengthening the coordination of the activities of monitoring entities and data management within the state system of land monitoring in Ukraine; participating in international monitoring studies on land condition and harmonization of national standards with the international ones in order to integrate the national land monitoring system in the international systems. ; Проведено науково-теоретичний аналіз законодавства у сфері моніторингу використання та охорони земель. Визначено проблему недосконалості відомостей про кількісний та якісний стан земельних ресурсів. Розглянуто чинне Положення про моніторинг земель та запропоновано передбачити розширення видів аналітичних робіт і перейти на європейські стандарти якості. Згідно з чинним законодавством України,основною задачею моніторингу є спостереження за динамікою процесів, що відбуваються у сфері землеустрою. Оновлені дані моніторингу дозволяють органам державного управління висувати відповідні вимоги до землекористувачів щодо усунення правопорушень у галузі використання і охорони земель. Розглянуто Концепції Державної цільової програми розвитку земельних відносин в Україні та Державної програми проведення моніторингу навколишнього природного середовища. Документами передбачено удосконалення процедури моніторингу земель шляхом максимального використання існуючого потенціалу та поетапного удосконалення забезпечення системи моніторингу. Удосконалення процедури моніторингу земель в Україні передбачає необхідність розроблення та запровадження комплексу механізмів узгодження взаємодії усіх суб'єктів проведення моніторингу із застосуванням єдиної системи методів і технологій під час планування, організації та проведення спостережень. Це сприятиме оперативному реагуванню місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на виникнення надзвичайних ситуацій та належному контролю за ліквідацією наслідків. До основних напрямків розвитку системи моніторингу земель пропонуємо віднести: вдосконалення організаційно-правового забезпечення моніторингу; створення єдиної системи моніторингу; оптимізацію методики проведення моніторингу земель, визначення та розробку стандартів і нормативів; посилення координації діяльності суб'єктів моніторингу та управління даними в рамках функціонування державної системи моніторингу земель в Україні; участь у міжнародних моніторингових дослідженнях щодо стану земель та входження національної системи моніторингу земель до складу міжнародних систем.

Серед десятків опублікованих на початку цього року наукових праць, монографія є дослідженням актуальної наукової проблеми державного управління – формування конкурентоспроможності держави. У сучасному глобалізованому світі забезпечення високого рівня конкурентоспроможності держави – це питання не лише економіки, політики, а перш за все, – державного управління. Тому сьогодні дуже важливо якомога точно оцінювати ресурси та можливості країни, прогнозувати наслідки суспільно-політичних, державно-управлінських явищ і процесів, важливих для стабільного економічного зростання та суспільного благополуччя.
У цьому зв'язку обрана Зубчиком О. А. тема спонукає до вивчення необхідності не лише зміцнення конкурентної політики України, дерегулювання та зниження адміністративних бар'єрів для розвитку бізнесу, але й дослідження питань підвищення ефективності державно-управлінських рішень, зменшення рівня корупції, вдосконалення інфраструктури, впровадження політики підтримки малих і середніх підприємств, реформування управління освітою, забезпечення політичної стабільності та інших.
Від державно-управлінських аспектів значною мірою залежить суспільно-політичний розвиток України. В умовах незворотності інтегрування України до європейського та світового економічного і політичного простору, економіка та суспільство стають більш відкритими, що збільшує ризики та загрози. Наразі в Україні практично відсутні комплексні праці, предметом яких був би, власне, аналіз державної політики формування конкурентоспроможності держави в умовах глобальних перетворень.
Текст монографії Зубчика О. А. містить вступ, чотири розділи, післямову (як короткі висновки), список використаних джерел. У першому розділі автор розглянув класичні дослідження, зокрема праці Т. Гоббса, Д. Юма, Р. Оуена, Дж. С. Мілля, Ф. Енгельса, К. Маркса, Й. Шумпетера М. Вебера, Дж. М. Кейнса, А. Сміта, Л. Вальраса та інших. Зазначається, що історично поняття конкуренції належить до базових понять визначення ринкової організації суспільства. Критерії та пріоритети конкурентоспроможності держав – це найважливіші орієнтири їхнього розвитку. Як свідчить зміст першого розділу монографії, автор у своєму дослідженні з'ясовує сутність конкуренції, досліджує державно-управлінську та політичну складову конкурентоспроможності, методологію та методику дослідження. Систематизовано й узагальнено теоретичні, методологічні та прикладні механізми формування конкурентоспроможності держави в перспективі політичного часу. Звертає увагу детальне розкриття сутності понять «конкуренція» та «конкурентоспроможність» і авторське бачення трансформації змісту концепту «конкуренція» в контексті суспільного розвитку. Також у цьому розділі наведене авторське бачення конкуренції як управлінської проблеми, хоча, на нашу думку, воно не відображає повною мірою обрану назву цього параграфу, а скоріше наводить приклади управлінських рішень та їхніх наслідків для суспільств.
У першому розділі автором також розкрито особливості методології та методик дослідження конкурентоспроможності, зокрема проаналізовано можливості Індексу глобальної конкурентоспроможності та Індексу конкурентоспроможності країн. У цьому контексті описано фактори, які впливають на конкурентоспроможність держави.
У другому розділі монографії Зубчиком О.А. здійснено аналіз конкурентоспроможності держави в контексті суспільно-політичних змін. По-перше, автор показав, що має бути чітка система показників конкурентоспроможності, якою слід користуватися при оцінці державної політики (прийняття державно-управлінських рішень). Вона має включати політичні, соціальні, економічні складові. Отже, має бути чітка методика дослідження конкурентоспроможності. З цією метою автор пропонує використовувати Індекс глобальної конкурентоспроможності. По-друге, цікавою є думка про те, що автор доводить залежність стратегій формування конкурентоспроможності держави у майбутньому від «раніше пройденого шляху». Представлено бачення політичних наслідків і нових перспектив конкурентоспроможності держави від членства України в Світовій організації торгівлі, проаналізовано інституційні чинники впливу на конкурентоспроможність держави.
Крім того, у цьому ж розділі Зубчик О.А. детально аналізує державне управління сферою вищої освіти. Зокрема, показано, як вища освіта впливає на трансформацію суспільства і на конкурентоспроможність держави у перспективі політичного часу. Показано, що імміграційний режим – один із ключових інструментів держави в «глобальних перегонах за талантами». В умовах стирання відмінностей між імміграційними режимами і посилення конкуренції за людські ресурси особливого значення набувають чинники, які виходять за рамки імміграційної політики: мова, культура, можливості для розвитку, заробіток, якість життя, професіоналізм менеджменту, доступність якісної вищої освіти. Щороку зростає кількість громадян України, які обирають для здобуття вищої освіти іншу країну.
Третій розділ монографії автор присвятив аналізу державної політики формування конкурентоспроможності держави в перспективі політичного часу та механізмів її реалізації. Проаналізовано концептуальні засади формування конкурентоспроможності України в умовах реформ на національному та регіональному рівнях. Детально окреслено значення політичної, економічної та гуманітарної складової державної політики як механізмів формування конкурентоспроможності держави у перспективі політичного часу. Акцентовано особливу увагу на зростаючій об'єктивній потребі ефективності регіонального управління, особливостях політики регіонального вирівнювання, що здійснюється за допомогою таких інструментів, як дотації та субвенції.
У четвертому, заключному розділі дослідження містяться наукові положення щодо визначення пріоритетних напрямів зміцнення конкурентоспроможності України. Автором відзначено особливий ефект законодавчих актів, які визначають функції та повноваження органів влади в сфері управління конкурентоспроможністю, їх взаємозв'язок та інструменти впливу на конкурентоспроможність регіонів і держави. Зауважено, що Україна має використати участь у СОТ з точки зору її політичних можливостей, а саме, як політичного механізму. Показано специфіку конкуренції та тенденції її розвитку в сучасному українському суспільстві. Запропоновано підвищення ефективності діяльності суб'єктів публічного управління та адміністрування, удосконалення державної політики розвитку економічної свободи та підприємництва, заходи щодо активізації зусиль органів публічного управління з використання людського ресурсу для підвищення конкурентоспроможності держави та інструменти імплементації досвіду провідних країн щодо забезпечення конкурентоспроможності держави в перспективі політичного часу. Обґрунтовано комплекс управлінських, політичних, організаційно-економічних та інституційних засобів забезпечення конкурентоспроможності України.
У третьому та четвертому розділах Зубчик О. А. показав, що Україна суттєво відстає від держав Європейського Союзу в сфері управління, є проблема недостатнього розвитку та підтримки науково-технічного прогресу, використання наукових досягнень в економіці. Аргументовано, що держава недостатньо підтримує розвиток високотехнологічних сервісних галузей.
Позитивно, що автор розглянув і рівень конкурентоспроможності країни та конкурентоспроможність держави як результат функціонування національної системи державної управління. Також Зубчик О. А. запропонував розглядати конкурентоспроможність як аналітичний і політичний інструмент. За його допомогою оцінюється те, як нації, країни, суспільства, держави формують своє майбутнє у перспективі політичного часу.
Крім того, варто відзначити, що дана тематика має безпосередній зв'язок з науковими програмами, планами, темами.
Разом з тим, хочеться висловити певні побажання щодо монографії та подальшого дослідження. Зокрема, особливо позитивним є те, що автор показав важливу конкурентну перевагу України –її людський капітал, який вона сьогодні вже втрачає. У цьому зв'язку монографія мала б містити чіткі пропозиції щодо проектів державних рішень, які, на жаль, відсутні.
Зубчик О. А. визначив чинники, що негативно впливають на забезпечення належного високого рівня конкурентоспроможності держави. Так, зокрема у висновках окремих параграфів автор навів обґрунтовану думку, що серед політичних особливостей процесу послаблення конкурентоспроможності держави в перехідних суспільствах є, зокрема, політична конкуренція між багатьма політичними силами різновекторного спрямування, що утруднює ситуацію прийняття зважених і раціональних політичних рішень, ускладнює підвищення конкурентоспроможності держави.
Незважаючи на висловленні побажання, слід вважати, що монографія заслуговує на те, щоб бути представленою науковій спільноті та всім, хто цікавиться питаннями державного управління в сфері забезпечення конкурентоспроможності держави.

Relevance. The global pandemic caused by the prevalence of COVID-19 (SARS-Cov-2) has become a trigger for the formation of a wide range of problems in the medical, socio-psychological, and rehabilitation spheres. The frequency of neurological or psychiatric diagnosis in patients after SARS-Cov-2, in the next 6 months, was 33.62%; the frequency of first diagnosis is 25.79%, and the mental health disorders themselves are diverse and affect almost all aspects of mental functioning, significantly worsening the quality of life. In addition, the extreme burden of the healthcare system in Ukraine in the context of a prolonged socio-economic and political crisis requires immediate реформування reform. Therefore, it is important to study the peculiarities of mental health of Ukrainian citizens in the context of epidemic danger and reform of the healthcare system at the present stage. Goal. To study the peculiarities of mental health of Ukrainian citizens in the paradigm of reforming the healthcare system in conditions of epidemic danger at the present stage. Materials and methods. Subject to informed consent in compliance with the principles of Bioethics and deontology, for the period from March to September 2021, 80 people aged 20 to 80 years were examined, who suffered covid-19 in 2020-2021 in mild (Group 1) and moderate severity – Group 2 (lung damage from 25 to 60%) and did not previously have a psychiatric diagnosis. The clinical and psychopathological method and screening diagnostics were implemented in the form of a semi-structured psychopathological interview, the main purpose of which was a comprehensive assessment of the patient's mental status. The psychodiagnostic method was used using the hospital scale of anxiety and depression HADS; the quality of life questionnaire SF-36; Being Activity Mood (BAM); The scale of C. D. Spielberger – Yu.L. Khanin. Results. The most common mental and behavioral disorders (MBD) using the HADS method are analyzed. The results showed that clinically expressed anxiety occurred in 33.7% of respondents (groups 1 and 2), and its subclinical variant – in 6.3%. The dominant plot of anxiety was phobic thoughts, fears of severe or fatal consequences of a viral disease in yourself or your loved ones. Clinically expressed depression was observed in 29.7%, and subclinically – in 68%. Assessment of the quality of life according to the SF-36 questionnaire revealed clinical indicators of the average score on the "vital activity" scale – 32.0 and 43.0 in groups 1-2, respectively. According to the BAM methodology, the self-assessment of the individual indicated a low assessment of all indicators in both groups. 75% of patients on the C. D. Spielberger–Yu.L. Khanin scale had high levels of situational and personal anxiety, and 25% had moderate levels. The level of situational anxiety was 56.70±0.48, and personal anxiety – 43.86±0.34 points. The Law of Ukraine "On rehabilitation in the field of healthcare " and the resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine "Issues of Organization of rehabilitation in the field of healthcare" are legislative and executive innovations of the present, which differ: pronounced" patient-centricity"; stages; multi-level; multicomponent influences; a significant range of rehabilitation coverage; interdisciplinarity; consistency; organizational and informational integrity; management efficiency; modernity, innovation. That is, the implementation of this law, if the necessary funding is available, will provide rehabilitation assistance to the population of Ukraine, including in conditions of epidemic danger, at the proper level. Conclusions. Thus, according to our study, as a result of the covid-19 viral disease, there was an increase in the number of patients with MBD: adaptive, anxiety-phobic and depressive. Organizational and methodological aspects of comprehensive medical and psychological care for patients with MBD in the framework of the development of the corresponding algorithm included: unity of measures, manageability of impacts; integrality; holistic approach; continuity, etc. However, an algorithm should be developed and brought into line with the presented innovations of healthcare reform in Ukraine for the terminology and formation of rational, effective directed routing of patients with anxiety-phobic disorders in conditions of epidemic danger in order to improve and increase the level of medical and psychological care and improve their quality of life. Keywords: COVID-19 (SARS-Cov-2) pandemic, mental disorders, behavioral disorders, health system reform. ; Актуальність. Світова пандемія, спровокована розповсюдженістю COVID-19 (SARS-Cov-2) стала тригером формування широкого кола проблем в медичній, соціально-психологічній, реабілітаційній сферах. Частота неврологічного або психіатричного діагнозу у пацієнтів після перенесеної SARS-Cov-2 в наступні 6 місяців склала 33,62%; частота постановки діагнозу вперше – 25,79%, а самі порушення психічного здоров'я різноманітні і торкаються практично всіх сторін психічного функціонування, значно погіршуючи якість життя. Крім того, надзвичайне навантаження системи охорони здоров'я в Україні в умовах тривалої соціально-економічної, політичної кризи вимагає негайного ії реформування. Тому, важливим є вивчення особливостей психічного здоров'я громадян України в умовах епідемічної небезпеки та здійснення реформ в системі охорони здоров'я на сучасному етапі. Мета. Дослідити особливості психічного здоров'я громадян України в парадигмі реформування системи охорони здоров'я в умовах епідемічної небезпеки на сучасному етапі. Матеріали і методи. За умови інформованої згоди із дотриманням принципів біоетики та деонтології за період з березня по вересень 2021 року обстежено 80 осіб віком від 20 до 80 років, які перенесли у 2020-2021 рр. COVID-19 у легкому (1 група) і середньому ступені тяжкості – 2 група (ураження легенів від 25 до 60%) та не мали раніше психіатричного діагнозу. Клініко-психопатологічний метод та скринінгова діагностика реалізувались у вигляді напівструктурованого психопатологічного інтерв'ю, основною метою якого була комплексна оцінка психічного статусу пацієнта. Психодіагностичний метод був задіяний із використанням госпітальної шкали тривоги і депресії HADS; опитувальника якості життя SF-36; САН; шкали Ч.Д. Спілбергера – Ю.Л. Ханіна. Результати. Проаналізовано найбільш поширені психічні та поведінкові порушення і розлади (ПППіР) за методикою HADS. Результати показали, що клінічно виражена тривога мала місце у 33,7% респондентів (групи 1 і 2), а її субклінічний варіант – у 6,3%. Домінуючою фабулою тривоги були фобічні думки, побоювання важких або фатальних наслідків вірусної хвороби у себе або близьких. Клінічно виражена депресія спостерігалась у 29,7%, а субклінічно – у 68%. Оцінка якості життя за опитувальником SF-36 виявила клінічні показники середнього балу за шкалою «життєва активність» – 32,0 та 43,0 в 1–2 групі відповідно. За даними методики САН самооцінка особистості свідчила про низку оцінку всіх показників в обох групах. У 75% пацієнтів за шкалою Ч.Д. Спілбергера–Ю.Л. Ханіна відмічалися високі показники рівня ситуативної та особистісної тривожності, а у 25% – помірні. Рівень ситуативної тривожності дорівнював 56,70±0,48, а особистісної – 43,86±0,34 бали. Закон України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров'я» та Постанова Кабінету міністрів України «Питання організації реабілітації у сфері охорони здоров'я» є законодавчими та виконавчими нововведеннями сьогодення, які відрізняються: вираженою «пацієнт-центрованістю»; етапністю; багаторівневістю; полікомпонентністю впливів; значним спектром реабілітаційного охоплення; мультидисциплінарністью; послідовністю; організаційною та інформаційною цілісністю; ефективністю менеджменту; сучасністю, інноваційністю. Тобто, впровадження зазначеного Закону за наявності необхідного фінансування дозволить забезпечити реабілітаційну допомогу населенню України, в тому числі, в умовах епідемічної небезпеки, на належному рівні. Висновки. Таким чином, за даними нашого дослідження в результаті перенесеної вірусної хвороби COVID-19 мало місце збільшення кількості хворих із адаптаційними, тривожно-фобічними та депресивними ПППіР. Організаційно-методичні аспекти комплексної медико-психологічної допомоги хворим з ПППіР в рамках розробки відповідного алгоритму включали: єдність заходів, керованість впливів; інтегральність; цілісний підхід; наступність тощо. Але, має бути розроблений та приведений у відповідність термінології й представленим нововведенням реформування охорони здоров'я України алгоритм для формування раціональної, ефективної скерованої маршрутизації пацієнтів з тривожно-фобічними розладами в умовах епідемічної небезпеки з метою удосконалення й підвищення рівня надання медико-психологічної допомоги та покращення якості їх життя. Ключові слова: пандемія COVID-19 (SARS-Cov-2), психічні порушення і розлади, поведінкові порушення і розлади, реформування системи охорони здоров'я.

У дослідженні з урахуванням теоретичних та емпіричних методів теоретично обґрунтовано й розроблено науково-методичне забезпечення процесу формування мовленнєвої компетентності майбутніх фахівців з журналістики в умовах закладу фахової передвищої освіти. Проведений аналіз і узагальнення наукових джерел дозволило окреслити досвід підготовки фахівця як культуромовної особистості фахівця в педагогічній теорії і практиці. Виявлено стан розроблення досліджуваної проблеми шляхом виокремлення й аналізу таких взаємопов'язаних складових: міжнародні та загальнодержавні, законодавчі документи щодо інформаційної безпеки, функціонування державної мови в масмедіа, медіа та інформаційної грамотності; теоретичні та практичні аспекти професійної підготовки, професійної компетентності фахівців із журналістики, видавничо-поліграфічної справи і редагування, в т.ч. у коледжах; специфіка мовнокомунікативної, мовленнєвої компетентності фахівців та формування означеної якості в межах професійної підготовки. Констатуємо становлення міждисциплінарного дискурсу, що дозволяє увиразнити зміст мовленнєвої компетентності, обґрунтувати теоретичні та методичні основи формування мовленнєвої компетентності майбутніх молодших спеціалістів з журналістики у процесі професійної підготовки. На основі термінологічного аналізу ключових понять дослідження («журналіст», «редактор», «професійне мовлення», «професійна компетентність», «мовленнєва компетентність», «мовленнєва компетенція» та ін.), з урахуванням аналізу стану професійної підготовки майбутніх молодших спеціалістів з журналістики в коледжах у контексті формування мовленнєвої компетентності уточнено сутність поняття «мовленнєва компетентність майбутніх молодших спеціалістів з журналістики» як вагомий складник професійної компетентності, інтегративну професійну якість особистості, що характеризується наявністю стійких мотивів, прагненням до мовленнєвого розвитку і саморозвитку, наявністю мовно-мовленнєвих знань, мовленнєвих умінь, здібностей, важливих для здійснення мовнокомунікативної взаємодії з учасниками редакційно-видавничого та медійного процесу. Поняття «формування мовленнєвої компетентності майбутніх фахівців з журналістики» уточнено як цілісний компетентнісно орієнтований освітній процес, що відбувається з урахуванням низки наукових підходів і принципів, спрямований на формування мотивації, мовно-мовленнєвих знань, умінь і навичок українськомовного спілкування, а його результатом є позитивна динаміка у формуванні мовленнєвої компетентності майбутніх фахівців, новий якісний стан, що забезпечує ефективне виконання професійної діяльності (створення, редагування, просування українськомовного медійного та інформаційного продукту, здійснення медійної комунікації, спілкування з автором/замовником). На основі системно-структурного аналізу розкрито змістове наповнення мовленнєвої компетентності майбутнього фахівця з журналістики: мовний, соціокультурний, прагматичний (комунікативно-стратегічний), інфомедійний складники. Обґрунтовано структуру мовленнєвої компетентності майбутніх молодших спеціалістів з журналістики в єдності компонентів: мотиваційно-особистісного (шанобливе ставлення до української мови, бажання вдосконалювати власне мовлення; прагнення/здатність до мовленнєвого розвитку і саморозвитку, емпатія, рефлексія); мовленнєво-когнітивного (володіння нормами літературної мови (орфоепічними, акцентологічними, орфографічними, лексико-фразеологічними, граматичними, стилістичними), фаховою термінологією, етикою професійного спілкування); мовленнєво-поведінкового (сформовані мовнокомунікативні, текстово-жанрові, стилістично-редакторські, мовленнєво-риторичні, інфомедійні уміння як підґрунтя для здійснення редакційно-видавничої та медійної діяльності). На основі аналізу наукових джерел, вивчення специфіки професійної діяльності і підготовки схарактеризовано положення особистісно-розвивального, системного, культурологічного, компетентнісного, текстового, аксіологічного наукових підходів щодо формування мовленнєвої компетентності майбутніх фахівців з журналістики у процесі професійної підготовки. Визначено, що в основу організації означеного процесу доцільно покласти загальнодидактичні (цілісності; системності; систематичності та послідовності навчання; наступності, зв'язку навчання з практикою; особистісного розвитку; проблемності змісту навчання, поєднання індивідуальних, групових і колективних форм навчання; міждисциплінарних зв'язків) та специфічні принципи (студентоцентризму, навчання на мовленнєвих взірцях, мовленнєвої практики, комунікативності, партнерської взаємодії; функційно-комунікативної спрямованості навчання; інформаційної екології). Обґрунтовано педагогічні умови формування мовленнєвої компетентності майбутніх фахівців з журналістики: оновлення змісту дисциплін мовно-літературного, професійно-практичного циклу на основі міждисциплінарних зв'язків; упровадження інтерактивних форм і методів з метою стимулювання позитивної мотивації до мовленнєвого розвитку і саморозвитку; моделювання професійних ситуацій для активізації мовнокомунікативної взаємодії з учасниками редакційно-видавничого та медійного процесу; залучення студентів до активного інформаційно-розвивального освітнього середовища з метою створення авторських медійних та інформаційних продуктів. ; The main scientific results on the topic: The problem of formation of speech competence of future junior specialists in journalism in the process of professional training is generalized and practically solved in the dissertation, basing on the analysis of theory and study of empirical experience. The state of elaboration of the problem of the future junior journalism specialists' speech competence formation is revealed. The use of structural and logical analysis allowed to summarize international and national legislative and regulatory documents on information security and the functioning of the state language in mass media, higher education, journalistic standards, key competencies of specialists, including specialty 061 Journalism («Publishing and Editing»); to study the elements of Ukrainian and foreign experience regarding the specifics of the professional activity of media specialists, the formation of linguistic-communicative, speech competence of specialists of various specializations, including in colleges; professional training of future junior specialists in journalism in the context of formation of speech competence; to distinguish interdisciplinary discourse, which allows to emphasize the absence of speech competence, to substantiate the theoretical and methodological foundations of professional speech training of such specialists. According to the results of terminological and structural-logical analysis of key research concepts («speech», «journalist», «editor», «professional competence», «speech competence» etc.) and generalization of requirements for the professional training of future journalism specialists the essence of the concept of «speech competence of future junior journalism specialists» is clarified as an important component of professional competence, integrative professional quality of personality, characterized by the presence of stable motives, desire for speech development and self-development, the presence of language and speech knowledge, speech skills, abilities, important for the implementation of language communication with participants in the editorial, publishing and media process. The concept of «formation of speech competence of future junior specialists in journalism» is specified as a holistic competence-oriented educational process in the interconnection of educational, research and practical components, aimed at forming positive motivation, language and speech skills, skills and abilities of Ukrainian-language effective communication, which provides the effective performance of professional activity (creation, editing, promotion of Ukrainian-language media/information product, communication with the author/ customer, etc.), and the result is a positive dynamics of the levels of formation of speech competence of future professionals. The content of the speech competence of the future junior specialist in journalism (its language, socio-cultural, pragmatic (communicative-strategic), info-media components) is revealed, basing on the system-structural analysis. The component structure of speech competence of future junior specialists in journalism is substantiated in the unity of components: motivational-personal (respectful attitude to the Ukrainian language, desire to improve one's own speech; desire/ability to speech development and self-development, empathy, reflection); speech-cognitive (knowledge of linguistic literary norms (orthoepic, accentological, orthographic, lexical-phraseological, grammatical, stylistic), system of knowledge about the peculiarities of professional communication); speech-behavioural (formed language-communicative, text-genre, stylistic-editorial, speech-rhetorical, info-media skills as a basis for editorial-publishing and media activities). Based on the analysis of scientific sources, study of the specifics of professional activity and training, the position of personal-developmental, systemic, culturological, competence, textual, axiological scientific approaches to the formation of speech competence of future junior specialists in journalism in the training process is characterized. It is determined that the organization of this process should be based on general didactic (integrity; system; systematic and consistent learning; continuity, connection of learning with practice; personal development; problems of the content of education, a combination of individual, group and collective forms of education; interdisciplinary integration) and specific principles (student-centeredness, learning using speech patterns, speech practice, communication, partnership; functional and communicative orientation of education; information ecology). The pedagogical conditions are substantiated: updating of the maintenance of educational-research and practical preparation on the basis of interdisciplinary communications; introduction of interactive forms and methods in order to stimulate positive motivation of young people to improve their own speech and self-education; modelling of professional-imitation situations for the purpose of activation of speech-communicative interaction with participants of editorial-publishing and media process; involvement of students in an active information and developmental educational environment in order to create author's media / information products.

Problem setting. Ensuring the rights of workers to a safe working environment, the priority of their lives and health during their professional activity is the main goal of the state policy of Ukraine on occupational safety.However, in a pandemic, due to the significant spread of acute respiratory COVID-19 disease caused by the coronavirus SARS-CoV-2, the risk of infection of health care workers, especially those in direct contact with patients, is very high.According to the Center for Public Health of the Ministry of Health of Ukraine, for the period from the beginning of the pandemic to January 26, 2021, 1197,107 cases of coronavirus COVID-19 were recorded in Ukraine. As of January 26, 2021, 2,779 new laboratory-confirmed cases of coronavirus COVID-19 disease were recorded, of which 175 cases are those of medical workers. During the first 9 months of 2020, cases of infection with COVID-19 by medical and other workers whose work is related to the performance of professional duties in conditions of increased risk of infection, led to an increase in the number of reports of accidents/acute occupational diseases by 3.7 times, compared to the same period in 2019. In particular, for 9 months of 2020, 11,591 reports of accidents/acute occupational diseases of medical workers were registered, which is 71.2% of the total number of such reports.Recent research and publications analysis. The study of the main causes of occupational injuries, analysis of its state and consequences is reflected in the works of such researchers as A. Dengin, Y. Kundiev, O. Bodnarchuk and others. Researchers V.Averyanov, G. Astapova, G. Atamanchuk, V. Bakumenko devoted their work to the theory and practice of forming and implementing public policy. The solution of topical issues of the development of methods of monitoring the state of labor protection in Ukraine, to one degree or another, is covered in the works of the following domestic researchers: V. Afanasyev, G.Gogitashvili, A.Amoshi, and others. At the same time, it should be noted that the issue of investigating cases of COVID-19 didease of the healthcare professionals has not been investigated yet due to its novelty.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. The paper objective is to analyze the theoretical and methodological approaches to investigating cases of COVID-19 disease among medical workers in the context of implementing the state policy on occupational safety. Paper main body. Following the recommendations of the Ministry of Health of Ukraine and the State Labor Service, laboratory-confirmed cases of COVID-19 infection of medical and other workers associated with the performance of professional duties in conditions of increased risk of COVID-19 infection are investigated as cases of acute occupational disease under the requirements of the Procedure for investigating and accounting of accidents, occupational diseases and accidents at work, approved by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of April 17, 2019, ¹ 337 (hereinafter the Procedure of Investigation), which determines the procedure for holding the investigation and accounting of accidents, occupational diseases and accidents at work. The Procedure of Investigation provides three types of investigation of acute occupational diseases: special investigation, investigation (general), investigation of acute occupationalCOVID-19 disease caused by coronavirus SARS-CoV-2, which led to a fatal outcome. Conducting any of the above types of investigation is preceded by:–emergency notification of the victim's appeal about an acute occupational disease (according to Annex 1 to the Procedure of Investigation);–notification of the employer about an acute occupational disease (according to Annex 2 to the Procedure of Investigation).The investigation commission's composition is determined by items 13, 15, 142 of the Procedure of Investigation and depends on the type of investigation. If the commission establishes the employee's infection during the performance of professional duties, an acute occupational disease is recognized as related to production. In the context of the above-mentioned, it is important that a medical staff member is or is not included in the "List of positions of medical and other staff directly involved in the epidemic and measures to prevent the spread of acute respiratory COVID-19 disease caused by coronavirus SARS-CoV-2, and treatment of patients with cases of acute respiratoryCOVID-19 disease caused by coronavirus SARS-CoV-2", approved by the Order of the Ministry of Health of Ukraine of July 15, 2020, ¹1604. By the investigation results, the commission is obliged to draw up an act on the form H-1 (according to Annex 11 to the Procedure of Investigation), which is subject to approval by the employer. The tasks of the investigation of acute occupational disease are, in particular, to determine the compliance of working conditions and safety with the requirements of labour protection legislation, clarifying the circumstances and the causal link between the acute occupational disease and the performance of professional duties of the victim. The Investigation Procedure does not regulate the procedure for classifying the disease as acute occupational but regulates the procedure for linking chronic disease (poisoning) with the working conditions of the employee by his requirements and the List of Occupational Diseases approved by the Cabinet of Ministers of November 8, 2000, ¹ 1662.The list of occupational diseases, in accordance with the Instructions for its use is the main document that should be followed when diagnosing an occupational disease, its connection with the work or profession. The diagnosis of an acute occupational disease that occurs at work is established by a doctor of any treatment and prevention facility after mandatory consultation with an occupational pathologist and an occupational health doctor; and in diseases of infectious origin – the diagnosis is established by an infectious disease doctor and occupational pathologist, taking into account the epidemiological investigation.There is no legal act in Ukraine that determines the procedure for conducting an epidemiological investigation. Instead, for registration of results of the epidemiological inspection, the form of the accounting statistical documentation 350/î "Map of epidemiological inspection of the centre of an infectious disease" approved by the Order of the Ministry of Health of Ukraine of July 11, 2000, ¹ 160 is applied. Conclusions of the research and prospects for further studies. According to the results of the investigation of acute occupational disease, which is duly reflected in the act of investigation of acute occupational disease in the form of H-1, victims of acute respiratory COVID-19 disease caused by coronavirus SARS-CoV-2 may be recognized as medical workers, who within the limits of their official duties, in compliance with the rules of labour protection and safety, following the order of the head of the health care institution, have directly provided medical care to patients with COVID-19, have worked with the pathogen COVID-19 or participated in disinfection measures in the conditions of compliance with the rules of infection control and the use of personal protective equipment. Since the act of investigation of acute occupational disease is made solely based on the epidemiological investigation of the case of infection of a health worker and the conclusion of an infectious disease specialist and occupational pathologist to establish a connection of acute respiratory COVID-19 disease caused by coronavirus SARS-CoV-2 with the professional activity, there is a need in legal regulating of: 1. Procedure for conducting an epidemiological investigation of epidemics and outbreaks of infectious diseases;2. Detailing the procedure for the investigation of acute occupational disease, in particular in the following part:–sending an emergency message and notifying the employer of acute occupational disease, namely – only after the appropriate diagnosis of acute occupational disease;–delimitation of powers and specification of conditions (criteria) for the formation of a commission of special investigation (whose competence includes the investigation of fatalities that caused serious consequences and group acute occupational diseases) and the commission of investigation of acute occupational COVID-19 disease caused by coronavirus 2 SARS-CoV, which led to a fatal outcome.Thus, implementing the state policy on occupational safety requires a conceptual approach to the rule-making process and stipulates the necessity for further scientific research. ; Розглянуто основні положення норм чинного законодавства щодо розслідування випадків захворювання на COVID-19 медичних працівників у контексті реалізації державної політики щодо безпеки праці, проаналізовано сучасний стан вітчизняного державного регулювання у цій сфері, досліджено його організаційно-правові механізми, а також запропоновано пріоритетні напрями удосконалення процедури розслідування гострих професійних захворювань.

Problem setting. Ensuring the rights of workers to a safe working environment, the priority of their lives and health during their professional activity is the main goal of the state policy of Ukraine on occupational safety.However, in a pandemic, due to the significant spread of acute respiratory COVID-19 disease caused by the coronavirus SARS-CoV-2, the risk of infection of health care workers, especially those in direct contact with patients, is very high.According to the Center for Public Health of the Ministry of Health of Ukraine, for the period from the beginning of the pandemic to January 26, 2021, 1197,107 cases of coronavirus COVID-19 were recorded in Ukraine. As of January 26, 2021, 2,779 new laboratory-confirmed cases of coronavirus COVID-19 disease were recorded, of which 175 cases are those of medical workers. During the first 9 months of 2020, cases of infection with COVID-19 by medical and other workers whose work is related to the performance of professional duties in conditions of increased risk of infection, led to an increase in the number of reports of accidents/acute occupational diseases by 3.7 times, compared to the same period in 2019. In particular, for 9 months of 2020, 11,591 reports of accidents/acute occupational diseases of medical workers were registered, which is 71.2% of the total number of such reports.Recent research and publications analysis. The study of the main causes of occupational injuries, analysis of its state and consequences is reflected in the works of such researchers as A. Dengin, Y. Kundiev, O. Bodnarchuk and others. Researchers V.Averyanov, G. Astapova, G. Atamanchuk, V. Bakumenko devoted their work to the theory and practice of forming and implementing public policy. The solution of topical issues of the development of methods of monitoring the state of labor protection in Ukraine, to one degree or another, is covered in the works of the following domestic researchers: V. Afanasyev, G.Gogitashvili, A.Amoshi, and others. At the same time, it should be noted that the issue of investigating cases of COVID-19 didease of the healthcare professionals has not been investigated yet due to its novelty.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. The paper objective is to analyze the theoretical and methodological approaches to investigating cases of COVID-19 disease among medical workers in the context of implementing the state policy on occupational safety. Paper main body. Following the recommendations of the Ministry of Health of Ukraine and the State Labor Service, laboratory-confirmed cases of COVID-19 infection of medical and other workers associated with the performance of professional duties in conditions of increased risk of COVID-19 infection are investigated as cases of acute occupational disease under the requirements of the Procedure for investigating and accounting of accidents, occupational diseases and accidents at work, approved by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of April 17, 2019, ¹ 337 (hereinafter the Procedure of Investigation), which determines the procedure for holding the investigation and accounting of accidents, occupational diseases and accidents at work. The Procedure of Investigation provides three types of investigation of acute occupational diseases: special investigation, investigation (general), investigation of acute occupationalCOVID-19 disease caused by coronavirus SARS-CoV-2, which led to a fatal outcome. Conducting any of the above types of investigation is preceded by:–emergency notification of the victim's appeal about an acute occupational disease (according to Annex 1 to the Procedure of Investigation);–notification of the employer about an acute occupational disease (according to Annex 2 to the Procedure of Investigation).The investigation commission's composition is determined by items 13, 15, 142 of the Procedure of Investigation and depends on the type of investigation. If the commission establishes the employee's infection during the performance of professional duties, an acute occupational disease is recognized as related to production. In the context of the above-mentioned, it is important that a medical staff member is or is not included in the "List of positions of medical and other staff directly involved in the epidemic and measures to prevent the spread of acute respiratory COVID-19 disease caused by coronavirus SARS-CoV-2, and treatment of patients with cases of acute respiratoryCOVID-19 disease caused by coronavirus SARS-CoV-2", approved by the Order of the Ministry of Health of Ukraine of July 15, 2020, ¹1604. By the investigation results, the commission is obliged to draw up an act on the form H-1 (according to Annex 11 to the Procedure of Investigation), which is subject to approval by the employer. The tasks of the investigation of acute occupational disease are, in particular, to determine the compliance of working conditions and safety with the requirements of labour protection legislation, clarifying the circumstances and the causal link between the acute occupational disease and the performance of professional duties of the victim. The Investigation Procedure does not regulate the procedure for classifying the disease as acute occupational but regulates the procedure for linking chronic disease (poisoning) with the working conditions of the employee by his requirements and the List of Occupational Diseases approved by the Cabinet of Ministers of November 8, 2000, ¹ 1662.The list of occupational diseases, in accordance with the Instructions for its use is the main document that should be followed when diagnosing an occupational disease, its connection with the work or profession. The diagnosis of an acute occupational disease that occurs at work is established by a doctor of any treatment and prevention facility after mandatory consultation with an occupational pathologist and an occupational health doctor; and in diseases of infectious origin – the diagnosis is established by an infectious disease doctor and occupational pathologist, taking into account the epidemiological investigation.There is no legal act in Ukraine that determines the procedure for conducting an epidemiological investigation. Instead, for registration of results of the epidemiological inspection, the form of the accounting statistical documentation 350/î "Map of epidemiological inspection of the centre of an infectious disease" approved by the Order of the Ministry of Health of Ukraine of July 11, 2000, ¹ 160 is applied. Conclusions of the research and prospects for further studies. According to the results of the investigation of acute occupational disease, which is duly reflected in the act of investigation of acute occupational disease in the form of H-1, victims of acute respiratory COVID-19 disease caused by coronavirus SARS-CoV-2 may be recognized as medical workers, who within the limits of their official duties, in compliance with the rules of labour protection and safety, following the order of the head of the health care institution, have directly provided medical care to patients with COVID-19, have worked with the pathogen COVID-19 or participated in disinfection measures in the conditions of compliance with the rules of infection control and the use of personal protective equipment. Since the act of investigation of acute occupational disease is made solely based on the epidemiological investigation of the case of infection of a health worker and the conclusion of an infectious disease specialist and occupational pathologist to establish a connection of acute respiratory COVID-19 disease caused by coronavirus SARS-CoV-2 with the professional activity, there is a need in legal regulating of: 1. Procedure for conducting an epidemiological investigation of epidemics and outbreaks of infectious diseases;2. Detailing the procedure for the investigation of acute occupational disease, in particular in the following part:–sending an emergency message and notifying the employer of acute occupational disease, namely – only after the appropriate diagnosis of acute occupational disease;–delimitation of powers and specification of conditions (criteria) for the formation of a commission of special investigation (whose competence includes the investigation of fatalities that caused serious consequences and group acute occupational diseases) and the commission of investigation of acute occupational COVID-19 disease caused by coronavirus 2 SARS-CoV, which led to a fatal outcome.Thus, implementing the state policy on occupational safety requires a conceptual approach to the rule-making process and stipulates the necessity for further scientific research. ; Розглянуто основні положення норм чинного законодавства щодо розслідування випадків захворювання на COVID-19 медичних працівників у контексті реалізації державної політики щодо безпеки праці, проаналізовано сучасний стан вітчизняного державного регулювання у цій сфері, досліджено його організаційно-правові механізми, а також запропоновано пріоритетні напрями удосконалення процедури розслідування гострих професійних захворювань.