Suchergebnisse

The article is an analysis of the Polish European policy coordination system and its planned changes regarding both its institutional structure as well as its current legal and institutional development. The analysis is supported by an elaboration on the European Union's (EU's) general matters coordination system as one of the most important aspects of the Europeanization of EU Member States (MS). The central thesis of this article proposes that the Polish coordination system is not based on a single, clear model (although it has been influenced by certain solutions applied in different models), but rather it is inconsistent, stretched between ambitions to include European issues in the daily operations of public administration institutions and the tendency to treat European issues as a political tool. The models of coordination are briefly presented in the article. The level of efficiency of European policy coordination in Poland is briefly characterized in the article mainly considering the Metcalfe scale and the World Bank benchmarks. The article also indicates Poland's coalition potential in voting in the European Council.The current system of co-ordination in Poland (set up by the reform of 2009) is based on dual center, namely on Committee for European Affairs, located in the Prime Minister's Office (PMO) and reporting to the PM as well as on Minister of Foreign Affairs (MFA). The reform of 2009 was necessary to efficiently prepare the Polish Presidency in the Council of the European Union (2011). In the system decentralization is steadily challenged by the tendency to centralize, sectoral ministries have relatively large autonomy, but are nevertheless steadily challenged by the MFA, PM, the minister responsible for European affairs (yet with weak political power as a deputy minister in MFA), finally (since 2015) by strong political leader of PiS.The Polish coordination system is planned to be replaced by one main center in the PMO, with the MFA providing a supporting role. The strong influence of the PM in EU coordination models usually leads to centralization and better efficiency of representing policy preferences at the European level. In comparison, systems lead by the MFA are more efficient in implementing EU policies. Law and Justice – the Polish ruling party (PiS) - is planning to shift the center of the coordination system to the PMO for the purpose of centralization and easier control by the Prime Minister (or, as many analysts state, by the leader of PiS), as well as to make it more efficient. This is related not only to the fact that the position of the MFA in Poland is recently rather weak and of the PM quite strong but also to the fact that Poland has been involved in numerous conflicts with the EU institutions over the question of rule of law, which has increased necessity of involvement of politics into Poland-EU relations. However, the planned reform may deprive professional and highly-skilled public administration employees of influence on this process. It can also undermine the Polish participation in the multi-level activities of EU institutions, impeding the Europeanization. Taking into consideration the fact that Polish EU policy is rather reactive, centralizing the system and making it more politicized can bring clearer, better-grounded and stronger voice regarding Polish policy preferences in the EU. However, it can also make this voice more radically nationally-oriented than ever before. ; В статье анализируется польская система координации европейской политики и ее запланированные изменения, касающиеся как ее институциональной структуры, так и ее нынешнего правового и институционального развития. Анализ подтверждается разработкой системы координации общих вопросов ЕС как одного из наиболее важных аспектов европеизации государств-членов ЕС. Центральный тезис этой статьи предполагает, что польская координационная система не основана на единой, четкой модели (хотя на неё повлияли определенные решения, применяемые в разных моделях), а скорее противоречива и растянута между амбициями по включению европейских проблем в повседневная деятельность учреждений государственного управления с сохраняющейся тенденцией рассматривать европейские проблемы как политический инструмент. Нынешний двойной координационный центр в Польше планируется заменить одним центром в канцелярии премьер-министра, при этом министр иностранных дел будет выполнять вспомогательную роль. Сильное влияние премьерминистра в моделях координации ЕС обычно приводит к централизации и повышению эффективности представления политических предпочтений на европейском уровне. Для сравнения, системы, возглавляемые министром иностранных дел, более эффективны в реализации политики ЕС. Правящая партия «Право и справедливость» планирует переместить центр системы координации в правительство с целью централизации и упрощения контроля со стороны премьер-министра, а также для повышения его эффективности. Это может лишить профессиональных и высококвалифицированных работников государственного управления влияния на этот процесс. Это также может подорвать участие Польши в многоуровневой деятельности институтов ЕС, препятствуя европеизации. Принимая во внимание тот факт, что польская политика ЕС является довольно реактивной, централизация системы и ее политизация могут дать более четкий, обоснованный и более сильный голос в отношении предпочтений польской политики в ЕС. Тем не менее, это также может сделать этот голос более радикально ориентированным на национальность, чем когда-либо прежде. ; Стаття являє собою аналіз польської системи координації європейської політики та її запланованих змін, що стосуються як її інституційної структури, так і її поточного правового та інституційного розвитку. Аналіз підтримується розробкою системи координації загальних питань ЄС як одного з найважливіших аспектів європеїзації держав-членів ЄС. Основна теза цієї статті передбачає, що польська система координації не базується на єдиній чіткій моделі (хоча на неї впливали певні рішення, застосовувані в різних моделях), а скоріше непослідовної, розтягнутої між амбіціями щодо включення європейських питань до щоденної діяльності установ державного управління та тенденція розглядати європейські питання як політичний інструмент. Нинішній подвійний координаційний центр у Польщі планується замінити одним головним центром в канцелярії прем'єр-міністра за підтримки міністера закордонних справ. Сильний вплив прем'єр-міністра в моделях координації ЄС зазвичай призводить до централізації та кращої ефективності представлення політичних преференцій на європейському рівні. Для порівняння, системи на чолі з міністром закордонних справ є більш ефективними у здійсненні політики ЄС. Правляча партія «Право та справедливість» планує перенести центр системи координації уряд з метою централізації та полегшення контролю з боку прем'єр-міністра, а також для того, щоб зробити його більш ефективним. Це може позбавити професійних та висококваліфікованих працівників державної адміністрації впливу на цей процес. Це також може підірвати участь Польщі у багаторівневій діяльності інституцій ЄС, що перешкоджає європеїзації. Беручи до уваги той факт, що польська політика ЄС є досить реактивною, централізація системи та посилення її політизації може принести чіткіший, більш обґрунтований та сильніший голос щодо переваг польської політики в ЄС. Однак це також може зробити цей голос більш радикально національно орієнтованим, ніж будь-коли раніше.

Abstract. The article analyzes the problem of preparing higher education applicants, future teachers for practice in summer health camps as a means of forming their pedagogical competence; the content of the concepts "pedagogical practice", "summer health camps", "professional competence" is specified. It is established that pedagogical practice (practice in summer health camps) is a mandatory component of the educational process of pedagogical educational institutions. It is determined that the purpose of preparing students to work in summer health camps is to expand professional and pedagogical knowledge and experience of independent organization of life and activities of children's team, mastering the methods of educational work with students of different ages during the summer holidays. It was found that preparation for practice in summer health camps has a systemic nature and involves the implementation of constant psychological and pedagogical support by experienced teachers, methodologists, counselors, leaders of children's health camps. It is established that the training of students should be based on the following components: personal, theoretical, practical. It is specified that professional competence consists of various components – competencies that determine the readiness and ability of the future teacher to successfully perform professional and pedagogical activities. It is outlined that the educational work in the camp includes a reasonable combination of rest, work, sports with cognitive, aesthetic, environmental, health activities. The content, forms and methods of work are determined by the statute, teaching staff and are based on the principles of initiative and initiative of children and students, democracy and humanism, development of national and cultural-historical traditions, priority of universal spiritual achievements and values. It was found that in the process of working in the summer health camp, students must conduct various types and organizational forms of activity: competitions, reviews, competitions in various activities that promote self-determination of units, organizational and social activities; educational conversations and safety rules; labor affairs, self-service, duty in the dining room, camp, landscaping, etc. It is substantiated that all work in the summer health camp should be carefully planned. Planning educational work requires a clear sequence, system and consistency. This is one of the most important conditions for the successful organization of summer holidays for schoolchildren. Keywords: practice in the summer health camp, summer recreation camp, duties of student-trainee, professional competence, applicants for higher education. ; Аннотация. В статье проведен анализ проблемы подготовки соискателей высшего образования, будущих педагогов к практике в летних оздоровительных лагерях как средства формирования их педагогической компетентности; уточнено содержание понятий «педагогическая практика», «летние оздоровительные лагеря», «профессиональная компетентность». Установлено, что педагогическая практика (практика в летних оздоровительных лагерях) выступает обязательной составляющей образовательного процесса педагогических учебных заведений. Определено, что цель подготовки студентов к работе в летних оздоровительных лагерях заключается в расширении профессионально-педагогических знаний и опыта самостоятельной организации жизни и деятельности детского коллектива, овладение методикой воспитательной работы со школьниками разного возраста в период летних каникул. Выяснено, что подготовка к практике в летних оздоровительных лагерях носит системный характер и предусматривает осуществление постоянного психолого-педагогического сопровождения опытными преподавателями-методистами, вожатыми, руководителями детских оздоровительных лагерей. Установлено, что подготовка соискателей образования должна основываться на таких компонентах: личностный, теоретический, практический. Уточнено, что профессиональная компетентность состоит из различных компонентов - компетенций, определяющих готовность и способность будущего учителя к успешному выполнению профессионально-педагогической деятельности. Определены, что воспитательная работа в лагере включает в себя разумное сочетание отдыха, труда, спорта с познавательной, эстетической, экологической, оздоровительной деятельностью. Содержание, формы и методы работы определяются уставом, педагогическим коллективом и строятся на принципах инициативы и самодеятельности детей и учащейся молодежи, демократии и гуманизма, развития национальных и культурно-исторических традиций, приоритетности общечеловеческих духовных достижений и ценностей. Установлено, что в процессе работы в летнем оздоровительном лагере студенты должны проводить различные виды и организационные формы деятельности: конкурсы, смотры, соревнования по различным видам деятельности, которые способствуют самоопределению отрядов, проявляют первые коллективные эмоции, первую общую радость; организационно-общественную деятельность; воспитательные беседы и правила по технике безопасности; трудовые дела, самообслуживание, дежурство в столовой, по лагерю, благоустройство территории и тому подобное. Обосновано, что вся работа в летнем оздоровительном лагере должна быть тщательно спланирована. Планирование воспитательной работы требует четкой последовательности, системности и преемственности. Это одно из важнейших условий успешной организации летнего отдыха школьников. Ключевые слова: практика в летних оздоровительных лагерях, летний оздоровительный лагерь, обязанности студента-практиканта, профессиональная компетентность, соискатели высшего образования. ; Анотація. У статті здійснено аналіз проблеми підготовки здобувачів вищої освіти, майбутніх педагогів до практики в літніх оздоровчих таборах як засобу формування їхньої педагогічної компетентності; уточнено зміст понять «педагогічна практика», «професійна підготовка», «професійна компетентність», «літні оздоровчий табір». Аналіз літературних джерел з проблеми дослідження показав, що педагогічна практика (практика в літніх оздоровчих таборах) виступає обов'язковою складовою освітнього процесу педагогічних закладів освіти. Визначено, що мета підготовки студентів до роботи в літніх оздоровчих таборах полягає у розширенні професійно-педагогічних знань і досвіду самостійної організації життя і діяльності дитячого колективу, оволодіння методикою виховної роботи зі школярами різного віку в період літніх канікул. З'ясовано, що підготовка до практики в літніх оздоровчих таборах має системний характер і передбачає здійснення постійного психолого-педагогічного супроводу досвідченими викладачами-методистами, вожатими, керівниками дитячих оздоровчих таборів. Встановлено, що підготовка здобувачів освіти має ґрунтуватися на таких компонентах: особистісний, теоретичний, практичний. Уточнено, що професійна компетентність складається з різних компонентів – компетенцій, які визначають готовність і здатність майбутнього вчителя до успішного виконання професійно-педагогічної діяльності. Окреслено, що виховна робота в літніх оздоровчих таборах включає в себе поєднання відпочинку, праці, спорту з пізнавальною, естетичною, екологічною, оздоровчою діяльністю. Зміст, форми та методи роботи визначаються статутом, педагогічним колективом і будуються на принципах ініціативи й самодіяльності дітей та учнівської молоді, демократії і гуманізму, розвитку національних і культурно-історичних традицій, пріоритетності загальнолюдських духовних досягнень і цінностей. З'ясовано, що у процесі роботи в літньому оздоровчому таборі студенти повинні проводити різні види й організаційні форми діяльності: конкурси, огляди, змагання з різних видів діяльності, які сприяють самовизначенню загонів, організаційно-громадську діяльність; виховні бесіди та правила з техніки безпеки; трудові справи, самообслуговування, чергування в їдальні, по табору, благоустрій території тощо. Обґрунтовано, що вся робота в літньому оздоровчому таборі повинна бути ретельно спланована. Планування виховної роботи вимагає чіткої послідовності, системності та наступності. Це одна з найважливіших умов успішної організації літнього відпочинку школярів. Ключові слова: практика в літніх оздоровчих таборах, літній оздоровчий табір, обов'язки студента-практиканта, професійна компетентність, здобувачі вищої освіти.

Covered key aspects of the rules and procedures of defencese procurement. The features of the impact of corruption on defence procurement and methods to counter its negative consequences. The main ways to detect corruption component in the state defence procurement and its impact on the security of the country in the economic sphere. It analyzed the legal framework of defences procurement.The issues of minimizing the corruption component in the process of defence procurement require a detailed study from the point of view of transparency and increasing the effectiveness of control. The relevance of this research topic is due to the need for effective development of the security and defence sector in the context of Euro-Atlantic integration, the transition of the Armed Forces of Ukraine to NATO standards and the optimal use of resources to protect civilians and military personnel.According to the Anti-Corruption Policy Index in the defense sector, developed by the international organization Transparency International, the Ukrainian defense sector received a general "D" rating, which indicates a low level of transparency and a high level of corruption risk. Defense purchases received fairly low scores from international experts and were noted as the most non-transparent and corruption-prone sector of the defense sector. It should be noted that more than 55% of the procurement budget is used for purchases under a closed procedure, and the purchase of weapons and armed equipment is 95% classified. If there is a corruption component in classified purchases, according to various estimates, from 5 to 40% of the budget of such a transaction can be plundered.The aim of the study is to study the impact of corruption on defense purchases inUkraine and methods to counter the negative consequences of this phenomenon.Open publication of data on public and secret procurement is common practice in many countries, such as the United States of America, Great Britain and the Netherlands. To minimize the impact of corruption risks on the defense procurement process, it is advisable to develop guidelines for conducting a comprehensive study of this market segment before the tender begins. In addition, in order to strengthen the defense capability of the Armed Forces of Ukraine, when conducting public procurement, technical requirements for defense products (works, services), technical and economic characteristics and economic justification for the selection of a particular product, the mechanism for conducting an internal audit of bidders and classifying information should be considered. ; Рассмотрены ключевые аспекты правил и процедур проведения оборонных закупок. Охарактеризованы особенности влияния коррупции на оборонные закупки и методы противодействия его негативным последствиям. Определены основные способы выявления коррупционной составляющей в государственных оборонных закупках и их влияние на безопасность страны в экономической сфере. Проанализирована нормативно-правовая база осуществления оборонных закупок.Вопросы минимизации коррупционной составляющей в процессе оборонных закупок требуют детального изучения с точки зрения прозрачности и повышения эффективности контроля. Актуальность данной темы исследования обусловлена необходимостью эффективного развития сектора безопасности и обороны в условиях евроатлантической интеграции, перехода Вооруженных Сил Украины на стандарты НАТО и оптимального расходования ресурсов для защиты гражданских и военнослужащих. По оценке Индекса антикоррупционной политики в оборонном секторе, разработанном международной организацией Transparency International украинский сектор обороны получил общую оценку "D", что говорит о низком уровне прозрачности и высоком уровне коррупционного риска. Оборонные закупки получили довольно низкие баллы от международных экспертов и были отмечены как наиболее непрозрачная и подверженная коррупции сфера оборонного сектора. Следует отметить, что более 55% закупочного бюджета используется для закупок по закрытой процедуре, а закупка вооружения и вооруженной техники на 95% является засекреченной. В случае наличия коррупционной составляющей в засекреченных закупках, по разным оценкам, от 5 до 40% бюджета такой сделки может разворовываться.Целью исследования является изучение воздействия коррупции на оборонные закупки в Украине и методов противодействия негативным последствиям этого явления.Открытая публикация данных по поводу публичных и засекреченных закупок является привычной практикой для многих государств, таких как Соединенные Штаты Америки, Великая Британия и Нидерланды. Для минимизации воздействия коррупционных рисков на процесс осуществления оборонных закупок целесообразно разработать методические рекомендации проведения комплексного исследования данного сегмента рынка до начала проведения тендера. Кроме того, для усиления обороноспособности Вооруженных Сил Украины при проведении государственных закупок следует учитывать технические требования к оборонной продукции (работам, услугам), технико-экономические характеристики и экономическое обоснование целесообразности выбора определенного товара, механизм проведения внутренней проверки участников торгов и засекречивания информации. ; Розглянуто ключові аспекти правил і процедур здійснення оборонних закупівель. Охарактеризовано особливості впливу корупції на оборонні закупівлі та методи протидії її негативним наслідкам. Визначено основні способи виявлення корупційної складової в державних оборонних закупівлях та їх вплив на безпеку країни в економічній сфері. Проаналізовано нормативно-правову базу здійснення оборонних закупівель.Актуальність обраної теми зумовлена тим, що для ефективного розвитку сектору оборони в умовах євроатлантичної інтеграції, переходу Збройних Сил України на стандарти НАТО та з метою забезпечення кращого спрямування ресурсів для захисту цивільних та військових питання мінімізації корупційної складової в процесі здійснення оборонних закупівель потребують детального вивчення з точки зору прозорості та підвищення ефективності контролю.Так, згідно Індексу антикорупційної політики в оборонному секторі, розробленому міжнародною організацією Transparency International, український сектор оборони отримав загальну оцінку "D", що свідчить про низький рівень прозорості та "високий" рівень корупційного ризику. Оборонні закупівлі отримали доволі низькі бали від міжнародних експертів, та були відмічені як найбільш непрозора та вразлива до корупції сфера в оборонному секторі. Загалом слід зазначити, що більше 55% закупівельного бюджету використовується для закупівель за закритою процедурою, а закупівля озброєння та військової техніки на 95% є засекреченою. Втім, в разі наявності корупційної складової у закритій закупівлі, за різними оцінками, від 5 до 40% бюджету такої закупівлі може розкрадатися.Метою дослідження є вивчення впливу корупції на процес здійснення оборонних закупівель в Україні та методів протидії негативним наслідкам цього явища.Відкрита публікація даних щодо публічних і засекречених закупівель є звичною практикою для багатьох інших держав, таких як Сполучені Штати Америки, Велика Британія та Нідерланди. Для мінімізації впливу корупційних ризиків на процес здійснення оборонних закупівель доцільно розробити методичні рекомендації щодо проведення комплексного дослідження даного сегмента ринку до початку проведення тендеру. Крім того, для посилення обороноздатності Збройних Сил України при здійсненні державних закупівель варто враховувати технічні вимоги до оборонної продукції (робіт, послуг), техніко-економічні характеристики та економічне обґрунтування доцільності обрання певного товару, механізм проведення внутрішньої перевірки учасників торгів та засекречування інформації.

Метою статті є висвітлення суспільно-культурного середовища русинів, лемків таруснаків в історичному контексті. У дослідженні використано методи аналізу історичнихджерел, що відображають основні тенденції розвитку та функціонування суспільно-культурного життя етнічних груп українців. Соціокультурний метод дозволив розглянутирусинську, руснацьку та лемківську культуру як складову частину національних традиційукраїнського народу крізь призму детермінуючого фактора культури. Для одержаннявсебічної інформації щодо висвітлення загальної характеристики суспільно-культурногожиття етнічних груп було використано ряд теоретичних методів: оглядово-аналітичнийаналіз наукової, фольклористичної, історичної, етнографічної, культурологічної тамистецтвознавчої літератури в межах досліджуваної тематики; історичний метод,завдяки якому прослідковано історичні етапи руснаків, русинів та лемків; а такожфеноменологічний метод для осмислення вагомості культури етнічних груп українціву контексті культуротворчих проявів ідентифікації. Наукова новизна роботи полягаєу комплексному висвітленні суспільно-культурного середовища в контексті історії. Висновки.Отже, східнослов'янська група Карпатського регіону, зокрема України, яку становлятьзакарпатські русини-українці та русини Сербії, протягом століть зазнавала впливу тихнародів, які її оточували (поляків, словаків, угорців, румунів, німців, сербів, хорватів),однак вони також збагачували культуру цих народів, зокрема, Бачки, Керестура та іншихмісць. Та, незважаючи на такі обставини, у своїй основі русини-переселенці та українці-переселенці не втратили своєї національної ідентифікації. Культурні зв'язки між русинамиБачки та населенням Карпат ніколи не переривалися. Можемо говорити про єдність лемківі руснаків Бачки у національній свідомості, культурі та мові, їх взаємодію у культурнійта етнічній площині усіх русько-лемківських діаспор ще на початку ХІХ століття, передпроголошенням політизації лемківського та русинського питання. Свідченням спорідненостіруснаків Бачки з усім русько-українським етнокультурним простором є поширення жанруколомийки, традицію ж шкільництва русини принесли з собою до Бачки із Закарпаття. Тожможемо стверджувати про спорідненість українського етносу на території Сербії і Хорватії.Проте русинська ідентичність може зміцнюватися лише тоді, коли буде орієнтуватися наукраїнську націю. Доведено, що вивчення історії, особливостей визначення ідентифікаціїукраїнського населення на різних теренах є одним із головних питань сьогодення. Народнакультура етнічних груп русинів, лемків та руснаків має ознаки загальноукраїнської культури.Незважаючи на складні історичні події, у своїй основі лемки, русини та руснаки-переселенцізберегли свою національну, зокрема українську, специфіку ідентифікації. ; Целью статьи является освещение общественно-культурной среды русинов, лемкови руснаков в историческом контексте. В исследовании использованы методы анализа исторических источников, отражающих основные тенденции развития и функционированияобщественно-культурной жизни этнических групп украинцев. Социокультурный методпозволил рассмотреть русинскую, руснацкую и лемковскую культуру как составную частьнациональных традиций украинского народа через призму детерминирующего факторакультуры. Для получения всесторонней информации по освещению общей характеристикиобщественно-культурной жизни этнических групп был использован ряд теоретическихметодов: обзорно-аналитический анализ научной, фольклористической, исторической,этнографической, культурологической и искусствоведческой литературы в пределахисследуемой тематики; исторический метод, благодаря которому прослежены историческиеэтапы руснаков, русинов и лемков; а также феноменологический метод для осмыслениязначимости культуры этнических групп украинцев в контексте культурных проявленийидентификации. Научная новизна работы заключается в комплексном освещенииобщественно-культурной среды в контексте истории. Выводы. Итак, восточнославянскаягруппа Карпатского региона, в частности Украины, которую составляют закарпатскиерусины-украинцы и русины Сербии, на протяжении веков подвергалась воздействиюокружающих народов (поляков, словаков, венгров, румын, немцев, сербов, хорватов), однакоони также обогащали культуру этих народов, в частности, Бачки, Керестур и других мест.Но, несмотря на такие обстоятельства, в своей основе русины-переселенцы и украинцы-переселенцы не потеряли своей национальной идентификации. Культурные связи междурусинами Бачки и населением Карпат никогда не прерывались. Можем говорить о единствелемков и руснаков Бачки в национальном сознании, культуре и языке, их взаимодействиив культурной и этнической плоскости всех русско-лемковских диаспор еще в начале XIX века,перед провозглашением политизации лемкивского и русинского вопроса. Свидетельствомродства руснаков Бачки со всем русско-украинским этнокультурным пространствомявляется распространение жанра коломыйки, традицию школ русины тоже принеслис собой в Бачки из Закарпатья. Поэтому можно утверждать о родстве украинского этноса натерритории Сербии и Хорватии. Однако русинская идентичность может укрепляться толькотогда, когда будет ориентироваться на украинскую нацию. Доказано, что изучение истории,особенностей определения идентификации украинского населения в различных аспектахявляется одним из главных вопросов современности. Народная культура этнических группрусинов, лемков и руснаков имеет признаки всеукраинской культуры. Несмотря на сложныеисторические события, в своей основе лемки, русины и руснаки-переселенцы сохранилисвою национальную, в частности украинскую, специфику идентификации. ; The purpose of the article is to cover the socio-cultural environment of Ruthenians, Lemkosand Rusnaks in a historical context. The study used methods of analysis of historical sources,which reflect the main trends in the development and functioning of the socio-cultural life of ethnicgroups of Ukrainians. The sociocultural method made it possible to consider the Ruthenian, Rusnakand Lemko culture as an integral part of the national traditions of the Ukrainian people through the prism of the determining factor of culture. To obtain comprehensive information on the coverage ofthe general characteristics of socio-cultural life of ethnic groups, a number of theoretical methodswere used: review and analytical analysis of scientific, folklore, historical, ethnographic, culturaland art literature within the studied topics; a historical method that traces the historical stagesof Ruthenians, Rusnaks, and Lemkos, as well as a phenomenological method for understandingthe importance of the culture of ethnic groups of Ukrainians in the context of cultural aspect ofidentification. The scientific novelty of the work lies in the comprehensive coverage of the socioculturalenvironment in the context of history. Conclusions. Therefore, the Eastern Slavic group ofthe Carpathian region, in particular Ukraine, made up of Transcarpathian Rusyn-Ukrainians andRusyns of Serbia, for centuries was influenced by those peoples who surrounded them (Poles,Slovaks, Hungarians, Romanians, Germans, Serbs, Croats), they also enriched the culture ofthese peoples, including Bachka, Kerestur and other places. But despite these circumstances,the Ruthenian and Ukrainian migrants did not lose their national identity. Cultural ties between theBachka Ruthenians and the Carpathian population have never been broken. At the beginning of the19th century, before the politicization of the Lemko and Ruthenian issues, we could talk about theunity of the Lemkos and the Bachka Ruthenians in the realm of national consciousness, culture andlanguage, their interaction in the cultural and ethnic plane of all Rusyn-Lemko diasporas. Evidenceof the affinity of the Bachka Ruthenians with the entire Rusyn-Ukrainian ethnocultural space is thespread of the genre of Kolomyia, and they brought the tradition of the Ruthenian school to Bachkafrom Transcarpathia. Therefore, we can claim that Ukrainian ethnicity is related to Serbia andCroatia. However, Ruthenian identity can only be strengthened when it focuses on the Ukrainiannation. It is proved that studying the history, peculiarities of determining the identification of theUkrainian population in different territories is one of the main issues of today. The folk culture ofethnic groups of Ruthenians, Lemkos and Rusnaks bears the marks of Ukrainian-wide culture.Despite the complex historical events, the Lemkos, Ruthenians and Rusnaks migrants, at theircore, retained their national, in particular, Ukrainian specificity of identification.

The place and role of intrapreneurship in the life of the modern Ukrainian repertory theater which faces an important legislative task of "being embedded" in creative industries has been identified in the paper. The essence of theatrical intrapreneurship through indicating the differences between an ordinary performer, an entrepreneur, and an intrapreneur has been defined. The last two should be innovative. It has been pointed out that the main difference between the two types of theater innovators – the entrepreneur and the intrapreneur – is determined by their professional environment. The intrapreneur is to act within an existing theater and should, in a certain way, legitimize his or her initiatives before the management that provides them with resources. The entrepreneur acts in the theater's external environment solely at his/her discretion, risking their own money. In the theater, intrapreneurship allows to synthesize entrepreneurship, innovative behavior, and advanced technologies of creative and production activity of an individual with financial and marketing opportunities, and channels for distribution of theatrical content which the repertory theater possesses and which is a source of competitive advantages in the market of theater products. It has also been determined that intrapreneurship is a source of the so-called entrepreneurial method of theater management which is based on the initiatives of performers', and not just on administration. Under these conditions, the theater can be called 'intrapreneurial'. It is capable of developing at a pace that exceeds the industry's average, which gives it high competitiveness on the way to 'creative industrialization'. Intraprenuers can be regarded as potential "revenue centers" of the repertory theater. For this reason, the theater as a whole may be interested in creating a system for identifying employees with capacity for intrapreneurship, with their further training and career advancement. The result of such actions may lead to emergence of a new structural unit within the theater, staffed with the most initiative workers, a recognized center of cash income and the "adjuster" of all the innovation intrapreneurial work in the theater company. The natural support for such a center on behalf of the entire theater staff can be both formal and informal. One of the main tasks of theater intrapreneurship should be development of mechanisms that will allow the managers of repertory theaters to keep the best professionals by creating proper conditions for satisfying their wishes and needs. Thus, all the above can be seen as a necessary precondition for the industrial scale of activity of the modern Ukrainian repertory theaters in a market-oriented society. ; Статья посвящена выявлению места и роли интрапренерства в жизнедеятельности современного украинского репертуарного театра, перед которым в нормативно законодательный способ поставлена важная задача «встраивания» в креативные индустрии. В публикации выявлена сущность театрального интрапренерства за счет установления различий между рядовым работником-исполнителем, предпринимателем и интрапренером. Последние двое должны быть инноваторами. Отмечается, что основное различие между двумя типами театральных инноваторов - предпринимателем и интрапренером - определяется сферой их профессиональной деятельности. Иинтрапренер должен действовать в рамках уже существующего театра и должен определенным образом легитимизировать свои инициативы перед руководством, которое обеспечивает ресурсами его деятельность. Предприниматель действует во внешней среде театра исключительно по своему усмотрению, ибо рискует своими средствами. Интрапренерство в театре позволяет синтезировать предприимчивость, инновационное поведение и передовые технологии творчески производственной деятельности отдельной личности с финансовыми, маркетинговыми возможностями и каналами распределения театрального контента, которыми располагает репертуарный театр и который является источником конкурентных преимуществ на рынке театральных продуктов. Кроме того, было установлено, что интрапренерство является источником так называемого предпринимательского метода управления театром, который основан на инициативах исполнителей, а не только администрировании. При указанных условиях театр можно назвать «интрапренерским». Ему присущи способности для своего развития с темпами, которые превышают среднеотраслевые, что обеспечивает ему высокую конкурентоспособность на пути к «креативной индустриализации». Интрапренера можно воспринимать как возможные «центры доходов» репертуарного театра. По этой причине театр в целом может быть заинтересован в создании системы для идентификации сотрудников со способностями к интрапренерству, дальнейшего их обучения и карьерного продвижения. Результат таких действий может привести к возникновению в театре новой структурной единицы, которая будет наполнена самыми инициативными работниками, признанным центром денежных доходов и «настройщиком» всей инновационно-интрапренерськой работы в театральном коллективе. Естественной здесь может быть как формальная, так и неформальная поддержка такого центра всем коллективом театра. Одной из главных задач интрапренерства в театре должна стать отработка механизмов, которые будут позволять руководству репертуарных театров удерживать лучших специалистов благодаря созданию для них условий реализации их собственных желаний. Таким образом, всё отмеченное может рассматриваться в качестве необходимого условия индустриальных масштабов деятельности современных украинских репертуарных театров в рыночно настроенном обществе. ; Статтю присвячено виявленню місця та ролі інтрапренерства в життєдіяльності сучасного українського репертуарного театру, перед яким у нормативно- законодавчий спосіб поставлено важливе завдання «вбудови» в креативні індустрії. В публікації виявлено сутність театрального інтрапренерства за рахунок встановлення відмінностей між рядовим працівником-виконавцем, підприємцем та інтрапренером. Останні двоє повинні бути інноваторами. Зазначається, що основна відмінність між двома типами театральних інноваторів – підприємцем та інтрапренером - визначається середовищами їхньої професійної діяльності. Іінтрапренер має діяти в рамках вже існуючого театру і повинен певним чином легітимізувати свої ініціативи перед керівництвом, яке забезпечує ресурсами його діяльність. Підприємець діє у зовнішньому середовищі театру виключно на свій розсуд, бо ризикує своїми коштами. Інтрапренерство в театрі дозволяє синтезувати підприємливість, інноваційну поведінку і передові технології творчо- виробничої діяльності окремої особистості із фінансовими, маркетинговими можливостями та каналами розподілу театрального контенту, якими володіє репертуарний театр і який є джерелом конкурентних переваг на ринку театральних продуктів. Крім того, було встановлено, що інтрапренерство є джерелом так званого підприємницького методу управління театром, який заснований на ініціативах виконавців, а не тільки адмініструванні. За означених умов театр можна зназвати «інтрапренерським». Йому притаманні здатності для свого розвитку із темпами, які перевищують середньогалузеві, що забезпечує йому високу конкурентоздатність на шляху до «креативної індустріалізації». Інтрапренерів можна сприймати як можливі «центри доходів» репертуарного театру. З цієї причини театр в цілому може бути зацікавленим у створенні системи для ідентифікації співробітників зі здібностями до інтрапренерства, подальшого їх навчання і кар'єрного просування. Результат таких дій може привести до виникнення в театрі нової структурної одиниці, яка буде наповнена самими ініціативними працівниками, визнаним центром грошових прибутків та «налаштовувачем» всієї інноваційно-інтрапренерської роботи в театральному колективі. Природною тут може бути як формальна, так і неформальна підтримка такого центру усім колективом театру. Одним з головних завдань інтрапренерства в театрі має стати відпрацювання механізмів, які будуть дозволяти керівництву репертуарних театрів утримувати кращих фахівців завдяки створенню для них умов реалізації їхніх власних бажань. Таким чином, все відзначене може розглядатися в якості необхідної умови індустріальних масштабів діяльності сучасних українських репертуарних театрів у ринково налаштованому суспільстві.

The article defines the main aspects of mutual influence of the legal system of Ukraine reforming processes and the extension of the legal space of the European Union (EU) from the general theoretical viewpoint. The article defines the category «legal space» as an acknowledged and regulated by law life sphere of people, organizations, states and international institutions in order to achieve the agreed and common goals. The main features of the legal space as a phenomenon of legal reality are outlined: multilevel legal regulation with the application of national and international legal acts, unification of law enforcement rules, mandatory agreement on a consensual basis of actors operating within the legal space. The factors of the EU legal space extension are emphasized. It is noted that the reforming of the legal system of Ukraine and the EU legal space extension are interconnected and complementary processes. At the core of such a relationship lies the political will of Ukraine to recognize and legitimize the norms and principles of EU law on the one hand and the desire of the EU to expand the geographical and spatial boundaries of political, legal and economic influence on the other. Based on the analysis of provisions of the bilateral cooperation acts of Ukraine and the EU, as well as using the achievements of national scientists who studied the impact of EU law on the national legal system, four main aspects of the mutual influence of transformation processes of the national legal system and the scope of the extension of the regulatory capacity of the European Union law are highlighted. In particular, it is the creation of a legal basis for the development integrated ties between Ukraine and the EU, recognition of the universal values of the EU in Ukraine, and the involvement of Ukraine in European politics. It is pointed to the issue of Ukraine's full participation in the realization of common policies with the EU. It is emphasized, that the main result of active interaction between the national legal system and the EU legal space is the change of methodological approaches to the analysis of the correlation of political borders of the European Union and factual territorial scope of the European legal space, especially legal borders. That is why the modern scientific community faces a new perspective task - to ground the patterns of formation of the optimal model of Ukraine's borrowing of positive legal practices from the EU legal space, provided that the national identity is preserved in the conditions of the national legal system reforming. ; В статье с позиций общетеоретической характеристики раскрываются основные аспекты взаимного влияния процессов реформирования правовой системы Украины и расширение правового пространства Европейского Союза (ЕС). Раскрыто содержание категории «правовое пространство» как признанную и регулируемую правом сферу жизнедеятельности людей, организаций, государств и международных институтов для достижения согласованных и общих целей. Приведены основные характерные черты правового пространства как явления юридической действительности: многоуровневая правовая регуляция с применением актов внутригосударственного и международного права, унификация правил правоприменения, обязательность согласования на основе консенсуса субъектов, которые действуют в пределах правового пространства. Выделены факторы расширения правового пространства ЕС. Отмечено, что реформирование правовой системы Украины и расширение правового пространства ЕС является процессами, которые взаимосвязаны между собой и дополняют одно другое. В основе такой взаимосвязи лежит политическая воля Украины к признанию и легитимации норм и принципов права ЕС с одной стороны и желание ЕС расширить географические пространственные пределы политико-правового и экономического влияния с другой. Опираясь на анализ положений актов двустороннего сотрудничества Украины и ЕС, а также используя достижения отечественных ученых, которые исследовали влияние права ЕС на национальную правовую систему выделено четыре основных аспекта взаимного влияния процессов трансформации национальной правовой системы и масштабов расширения регуляторного потенциала права Европейского Союза. В частности, это: создание нормативных оснований для развития интегративных связей Украины и ЕС, признание в Украине универсальных ценностей ЕС, привлечение Украины, к участию в европейских политиках. Указано на проблематику полноценного участия Украины в реализации общих с ЕС направлений политики. Подчеркнуто, что главным результатом активного взаимодействия национальной правовой системы с правовым пространством ЕС является изменение методологических подходов к анализу соотношения политических границ Европейского Союза и фактической территориальной сферы распространения европейского правового пространства, а именно правовых границ. Исходя из этого, перед современным научным сообществом формируется новое перспективное задание – обосновать закономерности формирования оптимальной модели заимствования Украиной позитивных юридических практик правового пространства ЕС при условии сохранения национальной идентичности в условиях реформирования отечественной правовой системы. ; У статті з позицій загальнотеоретичної характеристики розкриваються основні аспекти взаємного впливу процесів реформування правової системи України і розширення правового простору Європейського Союзу (ЄС). Наведено зміст категорії «правовий простір» як визнану та регульовану правом сферу життєдіяльності людей, організацій, держав та міжнародних інститутів для досягнення погоджених та загальних цілей. Наведено основні характерні риси правового простору як явища юридичної дійсності: багаторівневе правове регулювання із застосуванням актів внутрішньодержавного і міжнародного права, уніфікація правил правозастосування, обов'язковість узгодження на консенсуальній основі суб'єктів, які діють у межах правового простору. Підкреслено чинники розширення правового простору ЄС. Зазначено, що реформування правової системи України і розширення правового простору ЄС є процесами, які взаємопов'язані між собою і доповнюють одне інше. В основі такого взаємозв'язку лежить політична воля України до визнання і легітимації норм і принципів права ЄС з одного боку і бажання ЄС розширити географічно-просторові межі політико-правового і економічного впливу з іншого. Спираючись на аналіз положень актів двостороннього співробітництва України і ЄС, а також використовуючи досягнення вітчизняних науковців, які досліджували вплив права ЄС на національну правову систему виокремлюється чотири основні аспекти взаємного впливу процесів трансформації національної правової системи і масштабів розширення регуляторного потенціалу права Європейського Союзу. Зокрема, це створення нормативних підстав для розвитку інтегративних зв'язків України і ЄС, визнання в Україні універсальних цінностей ЄС, залучення України до участі у європейських політиках. Вказано на проблематику повноцінної участі України у реалізації спільних з ЄС напрямів політики. Підкреслено, що головним результатом активної взаємодії національної правової системи з правовим простором ЄС є зміна методологічних підходів до аналізу співвідношення політичних кордонів Європейського Союзу і фактичної територіальної сфери розповсюдження європейського правового простору, а саме правових кордонів. Саме тому перед сучасною науковою спільнотою постає нове перспективне завдання – обґрунтувати закономірності формування оптимальної моделі запозичення Україною позитивних юридичних практик правового простору ЄС за умови збереження національної ідентичності в умовах реформування вітчизняної правової системи.

In modern local military conflicts, the prevalence of mine blast injury (MBI) is very high. In Ukraine, the frequency of MBI has significantly increased in recent years as a result of military conflict in the east of the country. Thus, it is necessary to develop a standardized approach to diagnosing mild traumatic brain injury (mTBI) effects in order to objectify the functional state of the brain and cognitive impairment (CI), to correct treatment and control in the dynamics. Predictors of CI in these patients (pts) are studied insufficiently either.Aim. To investigate the risk factors of CI in pts with mTBI as a result of using mine explosive weapon.Materials and methods. One hundred and fifty men aged 18 to 45 years with mTBI were examined in SI Romodanov Neurosurgery Institute of NAMS of Ukraine. The diagnosis was established in Ukrainian Military Medical Academy according to the criteria of mild traumatic brain injury determined in clinical guidelines VA/DoD Clinical Practice Guideline for Management of Concussion/mTBI (2009). The study used a single survey scheme for the pts: complaints, anamnesis morbi, neurological status, neuropsychological testing by using MoCA and HADS scales, quantitative electroencephalography (EEG), cognitive evoked potentials Р300 (CEP P300), and further phased statistical processing of the data obtained.Results. The analysis results demonstrated the following predictors of CI as: the patients' complaints of fatigue and headache (p=0.003), neurological signs in the form of elements of pyramidal insufficiency, increase of tendon reflexes (p=0.02), high anxiety level on the HADS scale (p=0.001), changes in KEEG indicators (p<0.05), decrease in peak amplitude P3 (p=0.003), increase in latency of CEP P300 (p=0.003).Conclusions. The study proposed and grounded the necessity of using clinical and neurophysiological complexes to verify CI in the interim and long-term period. The study investigated the predictors of CI in pts with MBI, which is important for identification of pts with a high risk of progressive neurodegeneration as a consequence of MBI as well as for the individualization of rehabilitation approaches and treatment tactics for the pts. ; В современных локальных военных конфликтах наблюдается значительный рост относительной частоты минно-взрывной травмы (МВТ). В Украине частота МВТ существенно выросла за последние годы из-за военного конфликта на востоке страны. Существует настоятельная необходимость в разработке стандартизированного подхода с использованием нейрофизиологических показателей у пациентов с последствиями черепно-мозговой травмы легкой степени тяжести (ЛЧМТ) с целью объективизации функционального состояния головного мозга, имеющихся когнитивных нарушений (КП), коррекции лечения и контроля в динамике. Вопросы относительно предикторов КП у этой категории пациентов актуальны и недостаточно исследованы.Цель: улучшить диагностику когнитивных нарушений при минно-взрывной травме путем определения информативных клинико-нейрофизиологических показателей для объективизации когнитивных нарушений у военнослужащих с черепно-мозговой травмой легкой степени тяжести.Материалы и методы. В ГУ «Институт нейрохирургии им. акад. А.П. Ромоданова НАМН Украины» проведен анализ клинико-нейрофизиологических данных 115 мужчин в возрасте от 18 до 45 лет, перенесших сотрясение или ушиб головного мозга легкой степени (ЛЧМТ) вследствие МВТ. Диагноз ЛЧМТ установлен в клинике Украинской военно-медицинской академии в соответствии с критериями легкого травматического повреждения головного мозга (mild traumatic brain injuri), определенных в клиническом руководстве Ветеранской администрации Министерства обороны США (VA/DoD Clinical Practice Guideline For Management of Concussion/mTBI (2009)). Исследование проведено по единой схеме: тщательный сбор жалоб и анамнестических данных, оценка неврологического статуса, нейропсихологическое тестирование по Монреальской шкале когнитивной оценки (МоСА) и госпитальной шкале тревожности и депрессии (HADS), нейрофизиологическая оценка функции головного мозга с помощью количественной электроэнцефалографии и когнитивных вызванных потенциалов Р300, статистическая обработка полученных данных.Результаты. Анализ результатов позволил выделить предикторы КП у пострадавших с ЛЧМТ вследствие минно-взрывного поражения: жалобы пациентов на чрезмерную утомляемость и головную боль (р=0,003), неврологические признаки в виде элементов пирамидной недостаточности, оживления сухожильных рефлексов (р=0,02), высокий уровень тревожности по шкале HADS (р=0,001), изменения показателей количественной электроэнцефалографии (р<0,05), снижение амплитуды пика Р3 (р=0,003), увеличение латентности когнитивных вызванных потенциалов Р300 (р=0,003).Выводы. Предложена и обоснована целесообразность использования комплекса клинико-нейрофизиологических методов для объективизации КП в промежуточный и отдаленный период у военнослужащих с ЛЧМТ, пострадавших вследствие МВТ. Определены предикторы КП у этого контингента, что имеет важное значение для выявления лиц с риском развития послеконтузионного синдрома как следствия ЛЧМТ минно-взрывной этиологии, а также для применения индивидуального подхода к выбору реабилитационного курса и тактики ведения пострадавшего. ; У сучасних локальних військових конфліктах спостерігається значне зростання відносної частоти мінно-вибухової травми (МВТ). В Україні частота МВТ суттєво зросла останніми роками внаслідок військового конфлікту на сході країни. Існує нагальна потреба в розробці стандартизованого підходу з використанням нейрофізіологічних показників у пацієнтів з наслідками черепно-мозкової травми легкого ступеня тяжкості (ЛЧМТ) з метою об'єктивізації функціонального стану головного мозку, наявних когнітивних порушень (КП), корекції лікування та контролю в динаміці. Питання щодо предикторів КП у цієї категорії пацієнтів є актуальним і недостатньо дослідженим.Мета: поліпшити діагностику когнітивних порушень при мінно-вибуховій травмі шляхом визначення інформативних клініко-нейрофізіологічних показників для об'єктивізації когнітивних порушень у військовослужбовців з черепно-мозковою травмою легкого ступеня тяжкості.Матеріали і методи. В ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова НАМН України» проведено аналіз клініко-нейрофізіологічних даних 115 чоловіків віком від 18 до 45 років, які перенесли струс або забій головного мозку легкого ступеня (ЛЧМТ) унаслідок МВТ. Діагноз ЛЧМТ установлено в клініці Української військово-медичної академії відповідно до критеріїв легкого травматичного ушкодження головного мозку (mild traumatic brain injury), визначених у клінічній настанові Ветеранської адміністрації Міністерства оборони США (VA/DoD Clinical Practice Guideline For Management of Concussion/mTBI (2009)). Дослідження проведено за єдиною схемою: ретельний збір скарг і анамнестичних даних, оцінка неврологічного статусу, нейропсихологічне тестування за Монреальською шкалою когнітивної оцінки (МоСА) і госпітальною шкалою тривожності та депресії (HADS), нейрофізіологічна оцінка функції головного мозку за допомогою кількісної електроенцефалографії та когнітивних викликаних потенціалів Р300, статистичне опрацювання отриманих даних.Результати. Аналіз результатів дав змогу виділити предиктори КП у постражалих з ЛЧМТ унаслідок мінно-вибухового ураження: скарги пацієнтів на надзвичайну втомлюваність та головний біль (р=0,003), неврологічні ознаки у вигляді елементів пірамідної недостатності, пожвавлення сухожилкових рефлексів (р=0,02), високий рівень тривожності за шкалою HADS (р=0,001), зміни показників кількісної електроенцефалографії (р<0,05), зниження амплітуди піку Р3 (р=0,003), збільшення латентності когнітивних викликаних потенціалів Р300 (р=0,003).Висновки. Запропоновано та обґрунтовано доцільність використання комплексу клініко-нейропсихологічних методів для об'єктивізації КП у проміжний та віддалений період у військовослужбовців з ЛЧМТ, котрі постраждали внаслідок МВТ. Визначено предиктори КП у цього контингенту, що має важливе значення для виявлення осіб з ризиком розвитку післяконтузійного синдрому як наслідку ЛЧМТ мінно-вибухової етіології, а також для застосування індивідуального підходу до вибору реабілітаційного курсу і тактики ведення постраждалого.

The article includes multivariate approaches to the interpretation of definitions identification and identity. Differentiation these concepts based on the conclusion that identity is understood as a certain state of the end result of self-identification. And by identification is meant the process that leads to identity as a state and is an identification of oneself with another person. Also we clarified the definition of political identification as a process of becoming an individual's perception of himself and his place in the world. The study characterized the significance of the manifestation of a two-stage identity and antinomy structure in the process of political identification of society. In addition, the research assessed the impact of the political regime on identification capabilities. For example, in a democracy identification is translational, in an authoritarianism identification can be restricted by the state or imposed by leadership and influence groups. Under totalitarianism the state empowers itself to exercise a decisive collective choice in matters of political identification of the population without receiving their official consent and disregarding their preference. Moreover, the investigation considered in detail the process of forming a Soviet society based on the creation of a new historical community of the «Soviet people» as a supranational construct. The advantage of research is in detection of number of measures which used by the Soviet authorities concerning identify the «Soviet people» for the consolidation and unification of the population of the country (creation of a new format of Soviet schools and public movements characterized by ideological indoctrination and fostering devotion to the Soviet state, the restoration of symbiosis in a heterogeneous society through the territorial distribution of young professionals and men for military service, the formation of centers of interethnic contacts, relaying of unifying discourse through the media, creating «single national farms»). In the context of the study of the causes of the collapse of the USSR, we found that ignoring differences and forced identification, which was imposed by the ideological top of the USSR, only delayed the confrontation process both within society and with the political leadership of the country. Also, we have characterized causal relationship between compulsory identification and the collapse of the USSR. To sum up we can say that universalism in the approach to the formation of new supranational constructs without taking into account the universal system-forming factors of the nation has shown its non-viability in the long-term development of society and the state. As a result the historical community artificially created, which was based on forced collectivization and on proclaimed «cult of the people», and later on propagation didn`t become a viable social formation, which gave rise to a further crisis of identification, which provoked the growth of national-democratic tendencies. ; В статье рассмотрена поливариантность подходов к толкованию дефиниций «идентификация» и «идентичность». Предложено их разграничение на основе таких их характерных признаков, как процесса и как состояния соответственно. Выяснено определение политической идентификации как процесса становления представлений индивида о самом себе и о своем месте в мире. Охарактеризована специфика проявления двухступенчатой структуры идентичности и антиномий в процессе политической идентификации общества. Дана оценка влияния политического режима на возможности идентификации. Отмечено, что в условиях тоталитаризма, в отличие от демократии и авторитаризма, государство уполномочивает себя самостоятельно осуществлять определяющий коллективный выбор в вопросах политической идентификации населения без получения от него официального согласия и без учета его предпочтений. Подробно рассмотрен процесс формирования советского общества на основе создания новой исторической общности «советского народа» как наднационального конструкта. Выявлен ряд мер, которые применила советская власть касательно идентификации «советского народа» с целью консолидации и унификации населения страны (создание нового формата советских школ и общественных движений, которые характеризовались идеологической индоктринацией и воспитанием преданности советскому государству, воссоздание симбиоза в неоднородном обществе с помощью территориального распределения молодых специалистов и мужчин на службу в армию, формирование центров межнациональных контактов, ретрансляция объединяющего дискурса через СМИ, создание «единого народного хозяйства»). В контексте исследования причин распада СССР установлено, что игнорирование различий и принудительная идентификация, которая была навязана идеологической верхушкой СССР, только отсрочила процесс конфронтации как внутри общества, так и с политическим руководством страны. Выяснено, что универсализм в подходе к формированию новых наднациональных конструктов без учета универсальных системообразующих факторов нации продемонстрировал свою нежизнеспособность в долгосрочной перспективе развития общества и государства. Доказано, что искусственно созданная историческая общность, которая основывалась на принудительной коллективизации и провозглашенном «культе народа», а позже и пропаганде, не стала жизнеспособным социальным образованием и породила в дальнейшем кризис идентификации, что спровоцировало рост национально-демократических тенденций и распад Советского Союза. ; У статті розглянуто поліваріантність підходів до тлумачення дефініцій «ідентифікація» та «ідентичність». Запропоновано їх розмежування на засадах таких їх характерних ознак, як процесу та як стану відповідно. З'ясовано визначення політичної ідентифікації як процесу становлення уявлень індивіда про самого себе і про своє місце у світі. Охарактеризована специфіка прояву двоступеневої структури ідентичності та антиномій у процесі політичної ідентифікації суспільства. Дана оцінка впливу політичного режиму на можливості ідентифікації. Зазначено, що в умовах тоталітаризму, на відміну від демократії та авторитаризму, держава уповноважує себе самостійно здійснювати визначальний колективний вибір у питаннях політичної ідентифікації населення без отримання від нього офіційної згоди та не враховуючи його уподобання. Детально розглянуто процес формування радянського суспільства на основі створення нової історичної спільності «радянського народу» як наднаціонального конструкту. Виявлено низку заходів, які вжила радянська влада стосовно ідентифікації «радянського народу» з метою консолідації та уніфікації населення країни (створення нового формату радянських шкіл та громадських рухів, які характеризувалися ідеологічною індоктринацією та вихованням відданості радянській державі, відтворення симбіозу в неоднорідному суспільстві за допомогою територіального розподілу молодих фахівців та чоловіків на службу до армії, формування центрів міжнаціональних контактів, ретрансляція об'єднуючого дискурсу через ЗМІ, створення «єдиного народного господарства»). У контексті дослідження причин розпаду СРСР встановлено, що ігнорування відмінностей і примусова ідентифікація, яка була нав'язана ідеологічною верхівкою СРСР, лише відстрочила процес конфронтації як всередині суспільства, так і з політичним керівництвом країни. З'ясовано, що універсалізм у підході до формування нових наднаціональних конструктів без урахування універсальних системоутворюючих чинників нації продемонстрував свою нежиттєздатність у довгостроковій перспективі розвитку суспільства і держави. Доведено, що штучно створена історична спільність, що ґрунтувалася на примусовій колективізації та проголошеному «культі народу», а пізніше і пропаганді, не стала життєздатним соціальним утворенням і породила в подальшому кризу ідентифікації, що спровокувало ріст національно-демократичних тенденцій та розпад Радянського Союзу.

Затверджена Указом Президента України Концепція розвитку сектору безпеки і оборони України визначає необхідність сумісного використання військових та невійськових сил і засобів сектору безпеки і оборони (СБОУ). Це положення визначає необхідність розроблення рекомендацій щодо цілей, принципів, умов та можливих форм і способів (варіантів) інтеграції зусиль наявних у державі сил і засобів в інтересах нейтралізації загроз воєнного характеру (ЗВХ), що і обумовлює актуальність публікації.Мета статті – розроблення практичних рекомендацій щодо інтеграції зусиль військових та невійськових суб'єктів сектору безпеки і оборони України для нейтралізації загроз воєнного характеру.Проведення комплексу заходів для адекватної протидії ЗВХ, що вже стали реальними потребує створення відповідного інтегрованого потенціалу, під яким розуміється найбільш доцільний склад сил і засобів суб'єктів СБОУ, що має спроможності для виконання визначених завдань (заходів). Реалізацію цих завдань (заходів) пропонується здійснювати за єдиним замислом, як правило, у формі спеціальної операції (кампанії) для нейтралізації виявлених (прогнозованих) ЗВХ у межах виділених державою та недержавними організаціями ресурсів.Враховуючи характер загрози, відносно якої визначена загальна мета інтеграції зусиль суб'єктів СБОУ пропонується будувати систему цілей. Така сукупність цілей дозволить зв'язати воєдино довгострокові і короткострокові цілі та вибудувати загальну стратегію протидії.Важливою рекомендацією з інтеграції зусиль військових та невійськових суб'єктів СБОУ пропонується вважати послідовність вироблення управлінського рішення на застосування окремих суб'єктів СБОУ в інтересах нейтралізації певної ЗВХ.Послідовність вироблення управлінських рішень стосовно інтеграції зусиль військових та невійськових суб'єктів СБОУ для нейтралізації загроз воєнного характеру, розроблена на основі використання методу адаптивного управління інтегрованим потенціалом протидії виявленій (прогнозованій) загрозі, визначає по суті спосіб розподілу завдань (заходів) між військовими і невійськовими суб'єктами та відповідальність за їх виконання без деталізації на рівні окремих суб'єктів СБОУ.Наведені рекомендації щодо формулювання мети, принципів, порядку прийняття управлінського рішення на інтеграцію, а також способів та форм інтеграції зусиль військових та невійськових суб'єктів СБОУ для нейтралізації ЗВХ можна вважати подальшим розвитком методології забезпечення воєнної безпеки держави. ; Утвержденная Указом Президента Украины Концепция развития сектора безопасности и обороны Украины определяет необходимость совместного использования военных и невоенных сил и средств сектора безопасности и обороны (СБОУ). Это положение определяет необходимость разработки рекомендаций относительно целей, принципов, условий и возможных форм и способов (вариантов) интеграции усилий имеющихся в государстве сил и средств в интересах нейтрализации угроз военного характера (УВХ), что и обусловливает актуальность публикации.Цель статьи – разработка практических рекомендаций по интеграции усилий военных и невоенных субъектов сектора безопасности и обороны Украины для нейтрализации угроз военного характера.Проведение комплекса мероприятий для адекватного противодействия УВХ, которые уже стали реальными требует создания соответствующего интегрированного потенциала, под которым понимается наиболее целесообразный состав сил и средств субъектов СБОУ, способный выполнять определенные задачи. Реализацию планируемых мероприятий предлагается осуществлять по единому замыслу, как правило, в форме специальной операции (кампании) для нейтрализации выявленных (прогнозируемых) УВХ в пределах выделенных государством и негосударственными организациями ресурсов.Учитывая характер угрозы, в отношении которого определена общая цель интеграции усилий субъектов СБОУ предлагается строить систему целей. Такая совокупность целей позволит связать воедино долгосрочные и краткосрочные цели и выстроить общую стратегию противодействия.Важной рекомендацией по интеграции усилий военных и невоенных субъектов СБОУ предлагается считать последовательность выработки управленческого решения на применение отдельных субъектов СБОУ в интересах нейтрализации УВХ.Последовательность выработки управленческих решений по интеграции усилий военных и невоенных субъектов СБОУ для нейтрализации угроз военного характера, разработанная на основе использования метода адаптивного управления интегрированным потенциалом противодействия обнаруженной (прогнозируемой) угрозе, определяет, по сути, способ распределения задач (мероприятий) между военными и невоенными объектами и ответственность за их выполнение без детализации на уровне отдельных субъектов СБОУ.Приведенные рекомендации по формулированию цели, принципов, порядка принятия управленческого решения на интеграцию, а также способов и форм интеграции усилий военных и невоенных субъектов СБОУ для нейтрализации УВХ можно считать дальнейшим развитием методологии обеспечения военной безопасности государства. ; The Concept for the Development of the Security and Defense Sector of Ukraine (SDSU), approved by the Decree of the President of Ukraine, determines the need for joint use of military and non-military forces and means of the Security and Defense Sector. This provision determines the need to develop recommendations regarding the goals, principles, conditions and possible forms and methods (variants) of integrating the efforts of the forces and means available in the state in the interests of neutralizing threats of a military nature (TMN), which determines the relevance of the publication.The purpose of the article is to develop practical recommendations for integrating the efforts of military and non-military entities of the security and defense sector ofUkraineto neutralize threats of a military nature.Carrying out a set of measures to adequately counteract TMN, which have already become real, requires the creation of an appropriate integrated potential, which is the most appropriate composition of the forces and means of the SDSU subjects capable of performing certain tasks. It is proposed to implement the planned activities according to a unified plan, as a rule, in the form of a special operation (campaign) to neutralize the identified (predicted) water resources management within the resources allocated by the state and non-governmental organizations.Given the nature of the threat, in relation to which the overall goal of integrating the efforts of the subjects of the SDSU is defined, it is proposed to build a system of goals. Such a set of goals will allow to link together long-term and short-term goals and to build a common strategy of counteraction.An important recommendation for integrating the efforts of military and non-military subjects of the SDSU system is to consider the sequence of making a management decision on the use of individual subjects of the Council in order to neutralize the TMN.The sequence of making management decisions to integrate the efforts of military and non-military subjects of the security system to neutralize threats of a military nature, developed using the method of adaptive management of the integrated potential to counter the detected (predicted) threat, essentially determines the method of distribution of tasks (activities) between military and non-military facilities and responsibility for their implementation without detailing at the level of individual subjects of the SDSU.The given recommendations on the formulation of the goal, principles, procedure for making managerial decisions on integration, as well as methods and forms of integrating the efforts of military and non-military subjects of the SDSU system to neutralize TMN, can be considered a further development of the methodology for ensuring the state's military security.

В статті проведений аналіз актуальності виховання моральної культури у майбутніх інженерів-лідерів. Особлива увага приділена поглядам вітчизняних науковців щодо ролі моральності та її вихованню в умовах технічного університету. В статті відзначено, що важливою характеристикою професійної культури майбутнього інженера-лідера є взаємозв'язок та взаємообумовленість з особистою ціннісною орієнтацією та морально-етичною парадигмою людини, з професійною етикою, характерною для кола його спілкування. Відзначено, що вказані норми та принципи сприяють утвердженню авторитету та пріоритету особистості не тільки як лідера, але і як осередку гуманності міжособистісних відношень. Авторка підкреслює, що моральне виховання майбутніх інженерів -лідерів в технічних вузах відіграє визначальну роль у їх підготовці, тому що воно пов'язане з розвитком особистісних якостей людини та формуванням її відношення до інших людей (команди лідера), в першу чергу до своїх потенційних колег і підлеглих. В статті підкреслено, що у сфері морального виховання майбутніх інженерів -лідерів основними завданнями є: формування свідомості, нагромадження досвіду навичок морального поводження; моральна освіта як обізнаність в питаннях моралі, етики, політики; виховання почуття особистої відповідальності за свої вчинки, своє поводження та можливі результати своєї професійної діяльності; розвиток і закріплення дієвих механізмів морального самовиховання та саморегуляції поводження. Висвітлений зв'язок педагогічних ідей В.Сухомлинського з розвитком лідерського потенціалу у студентів та викладачів вищого технічного навчального закладу. В статті підкреслено особистісні якості викладача-лідера такі, як: його прагнення мати потребу у спілкуванні зі студентами, виявляти товариськість, високі комунікабельні якості; бути глибоко порядною людиною, мати чіткі морально-етичні погляди і переконання і твердо дотримуватись їх; уміти розуміти тих, кого він навчає і виховує; бути людиною творчою і самостійною, вести активну дослідницьку і консультативну діяльність; бути терпимим і стриманим, твердим і наполегливим, уміти управляти собою, своїми емоціями і психічним станом взагалі; уміти прогнозувати можливі педагогічні ситуації, системно оцінювати наслідки своїх дій і вчинків, свого вплив у на студентів, що сприяють формуванню духовності у студентів – майбутніх інженерів-лідерів. Розглянуто основні методи та технології розвитку лідерського потенціалу у студентів та викладачів в Центрі лідерства кафедри педагогіки і психології управління соціальними системами ім. академіка І. А. Зязюна НТУ «ХПІ» такі, як проведення інформаційних і проблемних лекцій, семінарів-диспутів, семінарів-прес-конференцій, організацію тематичних наукових конференцій,проведення тренінгів, позааудиторне проведення індивідуальних консультацій студентів. В статті доведено, що в сучасних умовах недостатня увага приділяється формуванню особистості майбутніх інженерів-лідерів в технічних університетах, тоді як вона має бути обов'язковою умовою їх професійного зростання; в процесі професійної підготовки студентів необхідно впроваджувати педагогічні ідеї В. Сухомлинського, а саме, доцільним є застосування активних методів навчання з чіткою виховною спрямованістю, посиленням індивідуальної роботи зі студентами, активізацією їх діяльності в політичному, громадському та культурному житті . Авторка вважає необхідним відновлення навчальних курсів вивчення психології для всіх студентів технічного університету, а також впровадження в навчальний процес сучасних методів та технологій, розроблених викладачами Центру Лідерства та Центру сучасних педагогічних, психологічних та управлінських технологій кафедри педагогіки і психології управління соціальними системами ім. академіка І. А. Зязюна НТУ «ХПІ» на основі педагогіки В. Сухомлинського. ; The article contains the analysis conducted by the author on topicality of upbringing moral culture in future engineering lea ders. Special attention is paid to national scientists' views on the role of morality and that of its upbringing at a technical university. It is noted in the article that an important characteristic of a future engineering leader's professional culture is the mutual connection and mutual determination between a person's value orientation with their moral-and-ethical paradigm and professional ethics typical for their circle of communication. It is noted that the mentioned norms and principles facilitate a person's authority and priorities consolidation not only as those of a leader, but also as a site of humaneness of interpersonal relations. The authoress stresses that moral upbringing of future engineering leaders at technical universities plays a significant role in their training because it is connected with development of an individual's personality traits and forming a person's attitude to others (the team, its leader), and first of all to his/her potential colleagues and subordinates. It is highlighted in the article that within the sphere of moral education of future engineering leaders, the main priorities are the following: consciousness formation, accumulation of moral experience in moral behavior skills; moral education as knowledge in the matters of moral, ethics, policy; upbringing of the feeling of personal responsibility for one's actions, behavior, and possible outcomes of one's professional activity; development and fixation of moral self-improvement mechanisms and of behavior's self-regulation. There is highlighted the connection of V. Sukhomlynskiy's ideas with leadership potential development in students and lecturers at a technical higher education establishment. The authoress highlights the following traits of a lecturer-leader: their aspiration and need in communicating with students, displaying friendliness, high communicative traits; being a decent person, having clear moral-and-ethical views and principles and following them adamantly; being able to understand those whom they train and educate; being a creative and independent person; conducting an active research and consulting activity; being tolerant and restrained, firm and persistent, being able to control themselves, their emotions and psychic state in general; being able to forecast possible pedagogic situations, to evaluate outcomes of their deeds and actions in a systematic way, of their influencing students – these teachers' traits facilitate spirituality formation in students, future engineering leaders. There have been viewed such main methods and technologies of leadership potential development in students and lecturers at Leadership Center at the Department of pedagogy and social systems management after Academician I. A. Zaziun at NTU "KhPI" as delivering information and problemsolving lectures, discussion seminars, press-conference seminars, organizing thematic science conferences, training sessions, delivering extracurricular consultations for students. It is proved in the article that in modern conditions not enough attention is paid to personality formation in engineering leaders-to-be at technical universities, while this should be an obligatory condition of their professional growth; in the process of students' vocational training, it is necessary to introduce V. Sukhomlynskiy's ideas; particularly expedient is the application of active teaching methods with a distinct moral educating directedness, intensifying individual work with students, enhancing their activity in political, community, and cultural life. The authoress thinks it necessary to restore training courses in psychology studies for all students of a technical university alongside the introduction to the training process the methods and technologies developed by lecturers of the Leadership Center and the Center of Modern Pedagogic, Psychological, and Management Technologies at the Department of pedagogy and social systems management after Academician I .A. Zaziun at NTU "KhPI" on the basis of V. Sukhomlynskiy's pedagogy.

In modern local military conflicts, the prevalence of mine blast injury (MBI) is very high. In Ukraine, the frequency of MBI has significantly increased in recent years as a result of military conflict in the east of the country. Thus, it is necessary to develop a standardized approach to diagnosing mild traumatic brain injury (mTBI) effects in order to objectify the functional state of the brain and cognitive impairment (CI), to correct treatment and control in the dynamics. Predictors of CI in these patients (pts) are studied insufficiently either.Aim. To investigate the risk factors of CI in pts with mTBI as a result of using mine explosive weapon.Materials and methods. One hundred and fifty men aged 18 to 45 years with mTBI were examined in SI Romodanov Neurosurgery Institute of NAMS of Ukraine. The diagnosis was established in Ukrainian Military Medical Academy according to the criteria of mild traumatic brain injury determined in clinical guidelines VA/DoD Clinical Practice Guideline for Management of Concussion/mTBI (2009). The study used a single survey scheme for the pts: complaints, anamnesis morbi, neurological status, neuropsychological testing by using MoCA and HADS scales, quantitative electroencephalography (EEG), cognitive evoked potentials Р300 (CEP P300), and further phased statistical processing of the data obtained.Results. The analysis results demonstrated the following predictors of CI as: the patients' complaints of fatigue and headache (p=0.003), neurological signs in the form of elements of pyramidal insufficiency, increase of tendon reflexes (p=0.02), high anxiety level on the HADS scale (p=0.001), changes in KEEG indicators (p<0.05), decrease in peak amplitude P3 (p=0.003), increase in latency of CEP P300 (p=0.003).Conclusions. The study proposed and grounded the necessity of using clinical and neurophysiological complexes to verify CI in the interim and long-term period. The study investigated the predictors of CI in pts with MBI, which is important for identification of pts with a high risk of progressive neurodegeneration as a consequence of MBI as well as for the individualization of rehabilitation approaches and treatment tactics for the pts. ; В современных локальных военных конфликтах наблюдается значительный рост относительной частоты минно-взрывной травмы (МВТ). В Украине частота МВТ существенно выросла за последние годы из-за военного конфликта на востоке страны. Существует настоятельная необходимость в разработке стандартизированного подхода с использованием нейрофизиологических показателей у пациентов с последствиями черепно-мозговой травмы легкой степени тяжести (ЛЧМТ) с целью объективизации функционального состояния головного мозга, имеющихся когнитивных нарушений (КП), коррекции лечения и контроля в динамике. Вопросы относительно предикторов КП у этой категории пациентов актуальны и недостаточно исследованы.Цель: улучшить диагностику когнитивных нарушений при минно-взрывной травме путем определения информативных клинико-нейрофизиологических показателей для объективизации когнитивных нарушений у военнослужащих с черепно-мозговой травмой легкой степени тяжести.Материалы и методы. В ГУ «Институт нейрохирургии им. акад. А.П. Ромоданова НАМН Украины» проведен анализ клинико-нейрофизиологических данных 115 мужчин в возрасте от 18 до 45 лет, перенесших сотрясение или ушиб головного мозга легкой степени (ЛЧМТ) вследствие МВТ. Диагноз ЛЧМТ установлен в клинике Украинской военно-медицинской академии в соответствии с критериями легкого травматического повреждения головного мозга (mild traumatic brain injuri), определенных в клиническом руководстве Ветеранской администрации Министерства обороны США (VA/DoD Clinical Practice Guideline For Management of Concussion/mTBI (2009)). Исследование проведено по единой схеме: тщательный сбор жалоб и анамнестических данных, оценка неврологического статуса, нейропсихологическое тестирование по Монреальской шкале когнитивной оценки (МоСА) и госпитальной шкале тревожности и депрессии (HADS), нейрофизиологическая оценка функции головного мозга с помощью количественной электроэнцефалографии и когнитивных вызванных потенциалов Р300, статистическая обработка полученных данных.Результаты. Анализ результатов позволил выделить предикторы КП у пострадавших с ЛЧМТ вследствие минно-взрывного поражения: жалобы пациентов на чрезмерную утомляемость и головную боль (р=0,003), неврологические признаки в виде элементов пирамидной недостаточности, оживления сухожильных рефлексов (р=0,02), высокий уровень тревожности по шкале HADS (р=0,001), изменения показателей количественной электроэнцефалографии (р<0,05), снижение амплитуды пика Р3 (р=0,003), увеличение латентности когнитивных вызванных потенциалов Р300 (р=0,003).Выводы. Предложена и обоснована целесообразность использования комплекса клинико-нейрофизиологических методов для объективизации КП в промежуточный и отдаленный период у военнослужащих с ЛЧМТ, пострадавших вследствие МВТ. Определены предикторы КП у этого контингента, что имеет важное значение для выявления лиц с риском развития послеконтузионного синдрома как следствия ЛЧМТ минно-взрывной этиологии, а также для применения индивидуального подхода к выбору реабилитационного курса и тактики ведения пострадавшего. ; У сучасних локальних військових конфліктах спостерігається значне зростання відносної частоти мінно-вибухової травми (МВТ). В Україні частота МВТ суттєво зросла останніми роками внаслідок військового конфлікту на сході країни. Існує нагальна потреба в розробці стандартизованого підходу з використанням нейрофізіологічних показників у пацієнтів з наслідками черепно-мозкової травми легкого ступеня тяжкості (ЛЧМТ) з метою об'єктивізації функціонального стану головного мозку, наявних когнітивних порушень (КП), корекції лікування та контролю в динаміці. Питання щодо предикторів КП у цієї категорії пацієнтів є актуальним і недостатньо дослідженим.Мета: поліпшити діагностику когнітивних порушень при мінно-вибуховій травмі шляхом визначення інформативних клініко-нейрофізіологічних показників для об'єктивізації когнітивних порушень у військовослужбовців з черепно-мозковою травмою легкого ступеня тяжкості.Матеріали і методи. В ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова НАМН України» проведено аналіз клініко-нейрофізіологічних даних 115 чоловіків віком від 18 до 45 років, які перенесли струс або забій головного мозку легкого ступеня (ЛЧМТ) унаслідок МВТ. Діагноз ЛЧМТ установлено в клініці Української військово-медичної академії відповідно до критеріїв легкого травматичного ушкодження головного мозку (mild traumatic brain injury), визначених у клінічній настанові Ветеранської адміністрації Міністерства оборони США (VA/DoD Clinical Practice Guideline For Management of Concussion/mTBI (2009)). Дослідження проведено за єдиною схемою: ретельний збір скарг і анамнестичних даних, оцінка неврологічного статусу, нейропсихологічне тестування за Монреальською шкалою когнітивної оцінки (МоСА) і госпітальною шкалою тривожності та депресії (HADS), нейрофізіологічна оцінка функції головного мозку за допомогою кількісної електроенцефалографії та когнітивних викликаних потенціалів Р300, статистичне опрацювання отриманих даних.Результати. Аналіз результатів дав змогу виділити предиктори КП у постражалих з ЛЧМТ унаслідок мінно-вибухового ураження: скарги пацієнтів на надзвичайну втомлюваність та головний біль (р=0,003), неврологічні ознаки у вигляді елементів пірамідної недостатності, пожвавлення сухожилкових рефлексів (р=0,02), високий рівень тривожності за шкалою HADS (р=0,001), зміни показників кількісної електроенцефалографії (р<0,05), зниження амплітуди піку Р3 (р=0,003), збільшення латентності когнітивних викликаних потенціалів Р300 (р=0,003).Висновки. Запропоновано та обґрунтовано доцільність використання комплексу клініко-нейропсихологічних методів для об'єктивізації КП у проміжний та віддалений період у військовослужбовців з ЛЧМТ, котрі постраждали внаслідок МВТ. Визначено предиктори КП у цього контингенту, що має важливе значення для виявлення осіб з ризиком розвитку післяконтузійного синдрому як наслідку ЛЧМТ мінно-вибухової етіології, а також для застосування індивідуального підходу до вибору реабілітаційного курсу і тактики ведення постраждалого.

The place and role of intrapreneurship in the life of the modern Ukrainian repertory theater which faces an important legislative task of "being embedded" in creative industries has been identified in the paper. The essence of theatrical intrapreneurship through indicating the differences between an ordinary performer, an entrepreneur, and an intrapreneur has been defined. The last two should be innovative. It has been pointed out that the main difference between the two types of theater innovators – the entrepreneur and the intrapreneur – is determined by their professional environment. The intrapreneur is to act within an existing theater and should, in a certain way, legitimize his or her initiatives before the management that provides them with resources. The entrepreneur acts in the theater's external environment solely at his/her discretion, risking their own money. In the theater, intrapreneurship allows to synthesize entrepreneurship, innovative behavior, and advanced technologies of creative and production activity of an individual with financial and marketing opportunities, and channels for distribution of theatrical content which the repertory theater possesses and which is a source of competitive advantages in the market of theater products. It has also been determined that intrapreneurship is a source of the so-called entrepreneurial method of theater management which is based on the initiatives of performers', and not just on administration. Under these conditions, the theater can be called 'intrapreneurial'. It is capable of developing at a pace that exceeds the industry's average, which gives it high competitiveness on the way to 'creative industrialization'. Intraprenuers can be regarded as potential "revenue centers" of the repertory theater. For this reason, the theater as a whole may be interested in creating a system for identifying employees with capacity for intrapreneurship, with their further training and career advancement. The result of such actions may lead to emergence of a new structural unit within the theater, staffed with the most initiative workers, a recognized center of cash income and the "adjuster" of all the innovation intrapreneurial work in the theater company. The natural support for such a center on behalf of the entire theater staff can be both formal and informal. One of the main tasks of theater intrapreneurship should be development of mechanisms that will allow the managers of repertory theaters to keep the best professionals by creating proper conditions for satisfying their wishes and needs. Thus, all the above can be seen as a necessary precondition for the industrial scale of activity of the modern Ukrainian repertory theaters in a market-oriented society. ; Статья посвящена выявлению места и роли интрапренерства в жизнедеятельности современного украинского репертуарного театра, перед которым в нормативно законодательный способ поставлена важная задача «встраивания» в креативные индустрии. В публикации выявлена сущность театрального интрапренерства за счет установления различий между рядовым работником-исполнителем, предпринимателем и интрапренером. Последние двое должны быть инноваторами. Отмечается, что основное различие между двумя типами театральных инноваторов - предпринимателем и интрапренером - определяется сферой их профессиональной деятельности. Иинтрапренер должен действовать в рамках уже существующего театра и должен определенным образом легитимизировать свои инициативы перед руководством, которое обеспечивает ресурсами его деятельность. Предприниматель действует во внешней среде театра исключительно по своему усмотрению, ибо рискует своими средствами. Интрапренерство в театре позволяет синтезировать предприимчивость, инновационное поведение и передовые технологии творчески производственной деятельности отдельной личности с финансовыми, маркетинговыми возможностями и каналами распределения театрального контента, которыми располагает репертуарный театр и который является источником конкурентных преимуществ на рынке театральных продуктов. Кроме того, было установлено, что интрапренерство является источником так называемого предпринимательского метода управления театром, который основан на инициативах исполнителей, а не только администрировании. При указанных условиях театр можно назвать «интрапренерским». Ему присущи способности для своего развития с темпами, которые превышают среднеотраслевые, что обеспечивает ему высокую конкурентоспособность на пути к «креативной индустриализации». Интрапренера можно воспринимать как возможные «центры доходов» репертуарного театра. По этой причине театр в целом может быть заинтересован в создании системы для идентификации сотрудников со способностями к интрапренерству, дальнейшего их обучения и карьерного продвижения. Результат таких действий может привести к возникновению в театре новой структурной единицы, которая будет наполнена самыми инициативными работниками, признанным центром денежных доходов и «настройщиком» всей инновационно-интрапренерськой работы в театральном коллективе. Естественной здесь может быть как формальная, так и неформальная поддержка такого центра всем коллективом театра. Одной из главных задач интрапренерства в театре должна стать отработка механизмов, которые будут позволять руководству репертуарных театров удерживать лучших специалистов благодаря созданию для них условий реализации их собственных желаний. Таким образом, всё отмеченное может рассматриваться в качестве необходимого условия индустриальных масштабов деятельности современных украинских репертуарных театров в рыночно настроенном обществе. ; Статтю присвячено виявленню місця та ролі інтрапренерства в життєдіяльності сучасного українського репертуарного театру, перед яким у нормативно- законодавчий спосіб поставлено важливе завдання «вбудови» в креативні індустрії. В публікації виявлено сутність театрального інтрапренерства за рахунок встановлення відмінностей між рядовим працівником-виконавцем, підприємцем та інтрапренером. Останні двоє повинні бути інноваторами. Зазначається, що основна відмінність між двома типами театральних інноваторів – підприємцем та інтрапренером - визначається середовищами їхньої професійної діяльності. Іінтрапренер має діяти в рамках вже існуючого театру і повинен певним чином легітимізувати свої ініціативи перед керівництвом, яке забезпечує ресурсами його діяльність. Підприємець діє у зовнішньому середовищі театру виключно на свій розсуд, бо ризикує своїми коштами. Інтрапренерство в театрі дозволяє синтезувати підприємливість, інноваційну поведінку і передові технології творчо- виробничої діяльності окремої особистості із фінансовими, маркетинговими можливостями та каналами розподілу театрального контенту, якими володіє репертуарний театр і який є джерелом конкурентних переваг на ринку театральних продуктів. Крім того, було встановлено, що інтрапренерство є джерелом так званого підприємницького методу управління театром, який заснований на ініціативах виконавців, а не тільки адмініструванні. За означених умов театр можна зназвати «інтрапренерським». Йому притаманні здатності для свого розвитку із темпами, які перевищують середньогалузеві, що забезпечує йому високу конкурентоздатність на шляху до «креативної індустріалізації». Інтрапренерів можна сприймати як можливі «центри доходів» репертуарного театру. З цієї причини театр в цілому може бути зацікавленим у створенні системи для ідентифікації співробітників зі здібностями до інтрапренерства, подальшого їх навчання і кар'єрного просування. Результат таких дій може привести до виникнення в театрі нової структурної одиниці, яка буде наповнена самими ініціативними працівниками, визнаним центром грошових прибутків та «налаштовувачем» всієї інноваційно-інтрапренерської роботи в театральному колективі. Природною тут може бути як формальна, так і неформальна підтримка такого центру усім колективом театру. Одним з головних завдань інтрапренерства в театрі має стати відпрацювання механізмів, які будуть дозволяти керівництву репертуарних театрів утримувати кращих фахівців завдяки створенню для них умов реалізації їхніх власних бажань. Таким чином, все відзначене може розглядатися в якості необхідної умови індустріальних масштабів діяльності сучасних українських репертуарних театрів у ринково налаштованому суспільстві.

Historically, Africa is known to be backward in adoption of technology. History has it that Africa trailed behind in the use of new technology for newsgathering. Africa is the 2nd largest continent after Asia with over 60% of its population living widely dispersed in hinterlands whose insecure terrains, inaccessibility, and distance from cities, make it impossible for journalist and media broadcasts to cover their socio-economic, cultural and political activities. In addition to these factors, scarcity of journalists, costs and conflicts, inability of media industries to train and/or recruit enough journalists, government indifference and pro-urban communication policy made newsgathering in African hinterlands almost impossible. However, the evolution and reign of Internet-based technologies, which enable citizens to contribute to news-making, and information gathering and exchange became a solution. Nevertheless, it is confronted with pro-urban middle class relevance due to epileptic power, poor network, low level of education and technology skills, and lack of formal framework for newsgathering in the hinterlands. This paper, therefore, explores the dynamics of newsgathering in the technologically-driven internet era, with a view to identifying inherent limitations in African hinterlands, and therefrom offers profitable recommendations. Geographically, the study considers African rural communities. Thematically, the paper is an investigation into the acquisition and use new information technologies particularly phones with internet facilities to generate and circulate news from African hinterlands, factors hindering the practice and possible ways of enhancing it. Periodically, the study covers the 21st century i.e. 2000 to date, which has witnessed ICTs massive penetration of the hinterlands and their use as primary medium of communication. In exploring the digitalisation of communication in rural Africa where majority of the population lives without regular or formal connection to organs and channels of governance and events in the entire world, this paper is significant to the extent that it assess and exposes the challenges modernisation is facing in trying to provide solution to the scenario. It explores areas of investments in media and communication in rural Africa, and attempts to provide viable alternatives to the problems hindering internet-mediated-technologies approach to newsgathering in rural Africa. It provides approaches to the democratisation of newsgathering and circulation, which opens up rural Africa to the global community and for participation in e-governance, global dialogue and discussions in every aspect of human development, rights and politics. This paper adopted logical inquiry, survey of literature and expost facto methods of data gathering. Central to these methods, extensive literature review was primarily adopted as data gathering processes. This is because of the wealth of literature, debates and criticism available on the new media, newsgathering, and the African experience particularly the hinterlands. This will explicate new areas of investments in communication technologies and provide valid framework for newsgathering across Africa, which will inevitably advance globalisation into and enhance development in African hinterlands. ; Исторически сложилось так, что Африка отстает в усвоении технологий, в том числе - в области масс-медиа. И хотя Африка является вторым (после Азии) по территории континентом, более 60% ее населения живет в районах, удаленность и опасность которых не позволяют журналистам и СМИ полноценно освещать их социально-экономическую, культурную и политическую жизнь. В перечень проблем следует добавить нехватку квалифицированных кадров, чрезмерные расходы, внутренние конфликты, неспособность медиа-индустрии обучать и / или приглашать достаточное количество журналистов, пассивность правительственной и муниципальной политики в области массовых коммуникаций. Частично указанные проблемы решаются за счет инициатив местного населения, представители которого выкладывают новостной контент в интернет-сетях, но они не могут принципиально снять вопрос. Данная статья посвящена изучению динамики поступления новостей в эпоху технологически ориентированного интернета для выявления существующих ограничений в африканских внутренних районах. Географически исследование ориентировано на африканские сельские общины. В статье рассматриваются пути внедрения и использования новых информационных технологий, в частности, мобильных телефонов с интернет-возможностями, для генерирования и распространения новостей из африканских внутренних районов. Выявлены факторы, мешающие такой практике, и пути их устранения. Хронологически исследование охватывает XXI век, то есть с 2000 года до сих пор. Именно в этот период происходило массовое проникновение Интернета во внутренние районы и использование его в качестве основного средства коммуникации. Исследуя дигитализацию коммуникаций в сельской Африке, где большинство населения живет вне регулярных или формальных связей с органами и каналами управления, оторвано от внешнего мира, автор определяет масштаб проблем, с которыми сталкивается модернизация. Раскрываются технологии подходов к сбору новостей в сельской Африке, привлечения ее к участию в электронном управлении, глобальном диалоге и дискуссиях по всем аспектам человеческого развития, прав и политики. Оцениваются жизнеспособные альтернативы интернет-посредничества в области журналистики. ; Історично склалося так, що Африка відстає в засвоєнні технологій, у тому числі - в галузі мас-медіа. І хоч Африка є другим (після Азії) за територією континентом, понад 60% її населення живе в районах, віддаленість і небезпечність яких не дозволяють журналістам і ЗМІ повноцінно висвітлювати їх соціально-економічне, культурне і політичне життя. До переліку проблем слід додати нестачу кваліфікованих кадрів, надмірні витрати, внутрішні конфлікти, неспроможність медіа-індустрії навчати та/або запрошувати достатню кількість журналістів, байдужість урядової й муніципальної політики в галузі масових комунікацій. Частково вказані проблеми вирішуються за рахунок ініціатив місцевого населення, представники якого викладають новинний контент в Інтернет-мережах, але вони не можуть принципово зняти питання. Дана стаття присвячена вивченню динаміки надходження новин в епоху технологічно орієнтованого Інтернету для виявлення існуючих обмежень в африканських внутрішніх районах. Географічно дослідження орієнтоване на африканські сільські громади. В статті розглядаються шляхи набуття й використання нових інформаційних технологій, зокрема, мобільних телефонів з інтернет-можливостями, для генерування й розповсюдження новин з африканських внутрішніх районів. Виявлено фактори, що заважають такій практиці, і шляхи їх усунення. Хронологічно дослідження охоплює ХХІ століття, тобто від 2000 року до тепер. Саме в цей період відбувалося масове проникнення Інтернету у внутрішні райони та використання його як основного засобу комунікації. Досліджуючи дігіталізацію комунікації в сільській Африці, де більшість населення живе поза регулярним або формальним зв'язком з органами і каналами управління, відірване від зовнішнього світу, автор визначає масштаб проблем, з якими стикається модернізація. Розкриваються технології підходів до збирання новин у сільській Африці, залучення її до участі в електронному управлінні, глобальному діалозі й дискусіях з усіх аспектів людського розвитку, прав і політики. Оцінюються життєздатні альтернативи інтернет-посередництва в галузі журналістики.

Метою статті є висвітлення суспільно-культурного середовища русинів, лемків таруснаків в історичному контексті. У дослідженні використано методи аналізу історичнихджерел, що відображають основні тенденції розвитку та функціонування суспільно-культурного життя етнічних груп українців. Соціокультурний метод дозволив розглянутирусинську, руснацьку та лемківську культуру як складову частину національних традиційукраїнського народу крізь призму детермінуючого фактора культури. Для одержаннявсебічної інформації щодо висвітлення загальної характеристики суспільно-культурногожиття етнічних груп було використано ряд теоретичних методів: оглядово-аналітичнийаналіз наукової, фольклористичної, історичної, етнографічної, культурологічної тамистецтвознавчої літератури в межах досліджуваної тематики; історичний метод,завдяки якому прослідковано історичні етапи руснаків, русинів та лемків; а такожфеноменологічний метод для осмислення вагомості культури етнічних груп українціву контексті культуротворчих проявів ідентифікації. Наукова новизна роботи полягаєу комплексному висвітленні суспільно-культурного середовища в контексті історії. Висновки.Отже, східнослов'янська група Карпатського регіону, зокрема України, яку становлятьзакарпатські русини-українці та русини Сербії, протягом століть зазнавала впливу тихнародів, які її оточували (поляків, словаків, угорців, румунів, німців, сербів, хорватів),однак вони також збагачували культуру цих народів, зокрема, Бачки, Керестура та іншихмісць. Та, незважаючи на такі обставини, у своїй основі русини-переселенці та українці-переселенці не втратили своєї національної ідентифікації. Культурні зв'язки між русинамиБачки та населенням Карпат ніколи не переривалися. Можемо говорити про єдність лемківі руснаків Бачки у національній свідомості, культурі та мові, їх взаємодію у культурнійта етнічній площині усіх русько-лемківських діаспор ще на початку ХІХ століття, передпроголошенням політизації лемківського та русинського питання. Свідченням спорідненостіруснаків Бачки з усім русько-українським етнокультурним простором є поширення жанруколомийки, традицію ж шкільництва русини принесли з собою до Бачки із Закарпаття. Тожможемо стверджувати про спорідненість українського етносу на території Сербії і Хорватії.Проте русинська ідентичність може зміцнюватися лише тоді, коли буде орієнтуватися наукраїнську націю. Доведено, що вивчення історії, особливостей визначення ідентифікаціїукраїнського населення на різних теренах є одним із головних питань сьогодення. Народнакультура етнічних груп русинів, лемків та руснаків має ознаки загальноукраїнської культури.Незважаючи на складні історичні події, у своїй основі лемки, русини та руснаки-переселенцізберегли свою національну, зокрема українську, специфіку ідентифікації. ; Целью статьи является освещение общественно-культурной среды русинов, лемкови руснаков в историческом контексте. В исследовании использованы методы анализа исторических источников, отражающих основные тенденции развития и функционированияобщественно-культурной жизни этнических групп украинцев. Социокультурный методпозволил рассмотреть русинскую, руснацкую и лемковскую культуру как составную частьнациональных традиций украинского народа через призму детерминирующего факторакультуры. Для получения всесторонней информации по освещению общей характеристикиобщественно-культурной жизни этнических групп был использован ряд теоретическихметодов: обзорно-аналитический анализ научной, фольклористической, исторической,этнографической, культурологической и искусствоведческой литературы в пределахисследуемой тематики; исторический метод, благодаря которому прослежены историческиеэтапы руснаков, русинов и лемков; а также феноменологический метод для осмыслениязначимости культуры этнических групп украинцев в контексте культурных проявленийидентификации. Научная новизна работы заключается в комплексном освещенииобщественно-культурной среды в контексте истории. Выводы. Итак, восточнославянскаягруппа Карпатского региона, в частности Украины, которую составляют закарпатскиерусины-украинцы и русины Сербии, на протяжении веков подвергалась воздействиюокружающих народов (поляков, словаков, венгров, румын, немцев, сербов, хорватов), однакоони также обогащали культуру этих народов, в частности, Бачки, Керестур и других мест.Но, несмотря на такие обстоятельства, в своей основе русины-переселенцы и украинцы-переселенцы не потеряли своей национальной идентификации. Культурные связи междурусинами Бачки и населением Карпат никогда не прерывались. Можем говорить о единствелемков и руснаков Бачки в национальном сознании, культуре и языке, их взаимодействиив культурной и этнической плоскости всех русско-лемковских диаспор еще в начале XIX века,перед провозглашением политизации лемкивского и русинского вопроса. Свидетельствомродства руснаков Бачки со всем русско-украинским этнокультурным пространствомявляется распространение жанра коломыйки, традицию школ русины тоже принеслис собой в Бачки из Закарпатья. Поэтому можно утверждать о родстве украинского этноса натерритории Сербии и Хорватии. Однако русинская идентичность может укрепляться толькотогда, когда будет ориентироваться на украинскую нацию. Доказано, что изучение истории,особенностей определения идентификации украинского населения в различных аспектахявляется одним из главных вопросов современности. Народная культура этнических группрусинов, лемков и руснаков имеет признаки всеукраинской культуры. Несмотря на сложныеисторические события, в своей основе лемки, русины и руснаки-переселенцы сохранилисвою национальную, в частности украинскую, специфику идентификации. ; The purpose of the article is to cover the socio-cultural environment of Ruthenians, Lemkosand Rusnaks in a historical context. The study used methods of analysis of historical sources,which reflect the main trends in the development and functioning of the socio-cultural life of ethnicgroups of Ukrainians. The sociocultural method made it possible to consider the Ruthenian, Rusnakand Lemko culture as an integral part of the national traditions of the Ukrainian people through the prism of the determining factor of culture. To obtain comprehensive information on the coverage ofthe general characteristics of socio-cultural life of ethnic groups, a number of theoretical methodswere used: review and analytical analysis of scientific, folklore, historical, ethnographic, culturaland art literature within the studied topics; a historical method that traces the historical stagesof Ruthenians, Rusnaks, and Lemkos, as well as a phenomenological method for understandingthe importance of the culture of ethnic groups of Ukrainians in the context of cultural aspect ofidentification. The scientific novelty of the work lies in the comprehensive coverage of the socioculturalenvironment in the context of history. Conclusions. Therefore, the Eastern Slavic group ofthe Carpathian region, in particular Ukraine, made up of Transcarpathian Rusyn-Ukrainians andRusyns of Serbia, for centuries was influenced by those peoples who surrounded them (Poles,Slovaks, Hungarians, Romanians, Germans, Serbs, Croats), they also enriched the culture ofthese peoples, including Bachka, Kerestur and other places. But despite these circumstances,the Ruthenian and Ukrainian migrants did not lose their national identity. Cultural ties between theBachka Ruthenians and the Carpathian population have never been broken. At the beginning of the19th century, before the politicization of the Lemko and Ruthenian issues, we could talk about theunity of the Lemkos and the Bachka Ruthenians in the realm of national consciousness, culture andlanguage, their interaction in the cultural and ethnic plane of all Rusyn-Lemko diasporas. Evidenceof the affinity of the Bachka Ruthenians with the entire Rusyn-Ukrainian ethnocultural space is thespread of the genre of Kolomyia, and they brought the tradition of the Ruthenian school to Bachkafrom Transcarpathia. Therefore, we can claim that Ukrainian ethnicity is related to Serbia andCroatia. However, Ruthenian identity can only be strengthened when it focuses on the Ukrainiannation. It is proved that studying the history, peculiarities of determining the identification of theUkrainian population in different territories is one of the main issues of today. The folk culture ofethnic groups of Ruthenians, Lemkos and Rusnaks bears the marks of Ukrainian-wide culture.Despite the complex historical events, the Lemkos, Ruthenians and Rusnaks migrants, at theircore, retained their national, in particular, Ukrainian specificity of identification.

Problem setting. Legal support for the processes that have been observed in the political and socio-economic fields of Ukraine over the last decade have become increasingly relevant and urgent. The scrupulous and compulsory observance and implementation of the norms adopted in a civilized society is the key to the stable development of the state, therefore the consolidation of efforts to strengthen the rule of law and order is a paramount task of all the state and governmental institutions. Implementation by the state of administrative functions in the field of justice is the vector that determines the course and direction of actions for the development of Ukrainian statehood.Recent research and publications analysis. Such researchers as I. Artemenko, N. Zhelezniak, Y. Melnyk, I. Mykulets, L. Nalyvaiko, I. Onopchuk, S. Thurin et al. in their scientific works raised the questions dedicated to the main principles of public administration in the field of justice. However, their publications mainly reflect only certain aspects of the concept of justice, legal status of justice bodies and peculiarities of public administration in the mentioned area, while complex approach to understanding of the problems of organizational and legal principles of public administration in the field of justice of Ukraine is not disclosed.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. The purpose of this article is to evaluate theoretical approaches to understanding the essence of organizational and legal foundations of public administration in the field of justice of Ukraine, to analyze the activities and powers of the main authorities in the field of justice and to present proposals for development of Ukrainian justice in general.Paper main body. The article considers theoretical approaches to understanding the essence of organizational and legal principles of public administration in the field of justice of Ukraine. It is determined that administration in the field of justice should be understood as activities aimed at fulfillment of tasks of organizational nature for exercise of rights and interests of legal entities, individuals and the state, as well as the task of strengthening the law and order in the country. Specific features inherent in the administration of justice are considered, their characteristics are presented.Emphasis is placed on the fact that one of the peculiarities of justice is the plurality of objects in this area of administration. Such objects of justice as judicial institutions, notary offices, civil registration bodies, forensic institutions and the bar are presented for consideration. It was also notes, that they all have different legal status, differ in their purpose and nature of competence.Attention was focused on the organizational aspect of the activities of the judicial bodies, since in most cases they address organizational issues. It is argued that this feature is characterized by the fact that the vast majority of judicial bodies in the course of their activity is independent and carry out actions that are advisory.It was substantiated that the organizational aspect of functioning of judicial bodies is closely related to the legal one, since statutory instruments are the basis for functioning of institutions providing law and order in the society. It was noted that the main purpose of administration in the field of justice is to ensure the legality, organization of protection of rights and legitimate interests of individuals and legal entities, as well as the state. Administrative and legal regulation in the field of justice is carried out on the basis of the following statutory instruments: the Laws of Ukraine "On Notaries", dated September 02, 1993, "On the Bar and Advocacy", dated December 19, 1992, "On State Registration of Civil Status Acts", dated July 01, 2010, "On Bodies and Persons Who Perform the Enforcement of Court Decisions and Decisions of Other Authorities", dated June 02, 2016, Regulation on the State Migration Service of Ukraine, dated September 20, 2014, etc.The interrelation between organizational and legal aspects of the public administration in the field of justice is presented; it is noted that this interrelation can be traced on the example of the Ministry of Justice of Ukraine. It is noted that, along with the Ministry of Justice, State Archive Service of Ukraine, State Executive Service of Ukraine, State Penitentiary Service of Ukraine, State Registration Service of Ukraine, State Service of Ukraine for the Protection of Personal Data also belong to the system of entities in the field of justice of Ukraine. It is noted that the Constitution stipulates that the judicial bodies of Ukraine have a prominent place among the law enforcement agencies of the state.The basic powers of the entities in the field of justice are considered. It is noted that in practice in practice, there is a distinction between two categories: judicial bodies and bodies of the Ministry of Justice of Ukraine. It is substantiated that the bodies of the Ministry of Justice of Ukraine are a part of the bodies of justice, as these bodies as it is much wider in structure and in the range of authorities.Conclusions of the research and prospects for further studies. It is argued that the priorities for the development of the Ukrainian justice today are the following: formation of a new, higher level of legal awareness and legal culture of citizens; reforming of the judicial system to ensure the accessibility of justice and the effectiveness of judicial protection; reforming of the criminal justice and the criminal executive system; creating legal frameworks for prevention and counteraction to corruption; ensuring the efficiency of the enforcement of court decisions; improvement of the system of protection of state interests in the courts of Ukraine; formation of a free legal aid system.Perspective of further research in this area is represented by the study of institutional aspects of public administration in the field of justice and priorities for development of the institutional sector. ; Розглянуто теоретичні підходи до розуміння сутності організаційно-правових засад державного управління у сфері юстиції України. Представлено авторське трактування сутності управління у сфері юстиції. Розглянуто особливі риси юстиції у контексті здійснення управлінських дій та подано їх характеристику. Обґрунтовано, що здійснення управлінських дій у сфері юстиції передбачає виконання їх органами, які уповноважені від імені держави реалізовувати відповідні функції, зважаючи на багатооб'єктність у цій галузі управління, та представлено перелік об'єктів юстиції. Розглянуто взаємозв'язок організаційного та правового аспектів у контексті державного управління у сфері юстиції. Запропоновано пріоритетні напрями розвитку української юстиції на перспективу.