Suchergebnisse

The "green revolution", launched in the 1960s after the first measures of the postwar period, has handled much of the food problem in Southern Asia. But sub- Saharan Africa remains burdened with serious hardships and, even in Asia, the efforts that led to success yesterday seem less effective today. It is now necessary to turn back to the original "green revolution" model, both its domestic political dimensions and its requirements in terms of international cooperation. (Politique étrangère (Paris) / SWP)

У статті розглянута проблема формування ціннісного ставлення до здоров'я у студентів хімічних фахів, виділяються психолого-педагогічні умови даного процесу. Доведено, що у даний час проблема збереження і зміцнення здоров'я підростаючого покоління займає одне з провідних місць в системі соціальних цінностей й пріоритетів суспільства. Будучи своєрідним показником суспільного прогресу та відображенням соціально-економічного благополуччя країни, здоров'я людини представляється потужним соціальним та економічним потенціалом суспільства. Здоров'я виступає інтегральним показником якості життя. Показано, що проблеми якості життя та здоров'я населення, особливо молоді, є предметом значної уваги багатьох науковців, суспільних діячів та держави, що знайшло своє відображення в законодавчих документах, а саме: Законах України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про вищу освіту», («Україна ХХІ століття»), Національній програмі «Діти України», Концепції «Здоров'я через освіту», Концепції гуманітарного розвитку України». Акцентовано увагу на несприятливі умови життя, що призводять до різних відхилень у моральному і фізичному здоров'ї підростаючого покоління, появи соціальних проблем, пов'язаних із захопленням молоді наркотичними і психічно активними речовинами, алкоголем та тютюнопалінням, які набувають катастрофічних масштабів. Розкрито необхідність формування ціннісного ставлення до здоров'я, що спонукає до осмислення позитивної педагогічної практики, аналізу наявних педагогічних ідей для надання допомоги підростаючому поколінню в пошуку ціннісних орієнтирів для ведення здорового способу життя. Обґрунтовано психолого-педагогічні умови формування ціннісного ставлення до здоров'я студентів хімічних фахів за допомогою використання активних методів навчання, спеціальних занять з оволодіння знаннями про здоров'я, що сприяють його підтримці, зміцненню та збереженню, широкого застосування методів емоційного впливу, спрямованих на формування ціннісного ставлення майбутніх фахівців до здоров'я. ; The article examines the problem of forming a value attitude to health among students of chemical specialties, identifies the psychological and pedagogical conditions of this process. Currently, the problem of preserving and strengthening the health of the younger generation occupies one of the leading places in the system of social values and priorities of society. As a kind of indicator of social progress and a reflection of the socio-economic well-being of the country, human health appears to be a powerful social and economic potential of society. Health is an integral indicator of quality of life. Nowadays, the problems of quality of life and health of the population, especially young people, are the subject of considerable attention of many scientists, public figures and the state, which is reflected in numerous legislative documents, namely: Law of Ukraine «On Education», «On General Secondary Education», «On Higher Education», «Ukraine of the XXI Century» , the National Program «Children of Ukraine», the Concept of «Health through Education», the Concept of Humanitarian Development of Ukraine. At the same time, unfavorable living conditions lead to various deviations in the moral and physical health of the younger generation, the emergence of social problems associated with the hobby of young people for narcotic and psychoactive substances, alcohol and tobacco smoking, which are acquiring catastrophic proportions. Therefore, it is necessary to form a value attitude towards a healthy lifestyle, encourages the comprehension of positive pedagogical practice, analysis of existing pedagogical ideas to help the younger generation in search of values for leading a healthy lifestyle. The article substantiates the psychological and pedagogical conditions for the formation of a value attitude towards the health of students of chemical specialties through the use of active teaching methods, special classes for mastering knowledge about health, which contributes to its support, strengthening and preservation, the widespread use of methods of emotional impact, which are aimed at the formation of value attitudes future health professionals.

The study was conducted to establish the possibilities of using tools and methods of constitutional economics as an interdisciplinary scientific field to study the constitutional legitimacy of state coercion in matters of restriction of private economic interest, economic rights and freedoms, proportionality and balance of private and public interest.This has been performed through the analysis of problems concerning the limits of state intervention in the private economic sphere and the restriction of economic rights and freedoms of individuals and legal entities. It is purposeful to study of the doctrine of immaterial public order, which is new and, in contrast to the classical doctrine of public order, provides for a special regime of restriction of rights and punishment for offenses. It is argued that, developed within the framework of the French national constitutional doctrine, in the current globalization of approaches and principles of state and legal regulation, the concept (or doctrine) of immaterial public order is a useful source for finding effective ways in conflict resolution between government and business and establishing legal consensus between public and private interest. The new doctrine of public order offers to abandon the classical definition of the category of public order as sufficient and indivisible and instead proposes to divide it into two equival entand autonomous types – material and immaterial public order.As a result of the study, it was concluded that the establishment of restrictions, prohibitions of any rights and freedoms can not be based solely on the protection of public values, even if such values are recognized as international standards. The risk of abuse of law and abuse of power is significant, as such values tend to appear to be fairly general and abstract. First of all, the experience of individual countries in the field of democratic constitutionalism, such as France, is important, however in order to be applicable, a detailed knowledge of its application in the country of origin, as well as relevant legal conditions in the recipient's country.It is important to assess the effectiveness of such large-scale restrictions that occur in 2020–2021 in terms of economic and social risks. Afterall, the constitutionality of any measures can not be determined only in terms of values of a general humanitarian nature. The economic component must play a more important role than is currently plays. In this dimension, guaranteeing or restricting the economic rights of individuals and legal entities can become a real legal safeguard or the cause of short-term and long-term social conflicts. The methods of constitutional economics as a direction of the new constitutionalism are appropriate and useful for further improvement of the general legal doctrine and development of effective legal tools to ensure public order. ; Дослідження проведено з метою встановлення можливостей застосування інструментарію та методів конституційної економіки як міждисциплінарного наукового напряму для вивчення конституційної легітимності державного примусу у питаннях обмеження приватного економічного інтересу, економічних прав і свобод, пропорційності та збалансованості приватного та публічного інтересу.Здійснено аналіз проблематики стосовно меж втручання держави у приватну економічну сферу та обмеження економічних прав і свобод фізичних та юридичних осіб. Встановлено доцільність вивчення доктрини нематеріального громадського порядку, яка є новою та, на відміну від класичної доктрини громадського порядку, передбачає спеціальний режим обмеження прав та покарання за правопорушення. Стверджується, що, розроблена в рамках французької національної конституційної доктрини, в сучасних умовах глобалізації підходів та принципів державно-правового регулювання, концепція (або доктрина) нематеріального громадського порядку є корисним джерелом для пошуку ефективних способів врегулювання конфліктів між владою та бізнесом, встановлення правового консенсусу між публічним та приватним інтересом.

The foreign experience of forming state policy on national diasporas at the present stage is analyzed. The examples of China, Hungary, Israel, Bulgaria and other countries reveal the basic institutional, legal, humanitarian and diplomatic instruments of interaction between the state and the diaspora, ensuring the promotion of national interests of the countries in the international arena, attracting resources, personnel and relations of the diasporas for the development of the historical Diaspora. . Emphasis is placed on the need to form an institutional system of such interaction and systemic state policy for more effective use of the Diaspora for national development. It is revealed that in the geopolitical conditions of the XXI century. they are increasingly becoming subjects of public diplomacy, «agents of influence» who can not only strengthen countries' bilateral relations by forming cross-border communities, but also improve the country's international image. Separately analyzed is the domestic experience in the implementation of the policy on foreign Ukrainians: the current regulatory framework for interaction with the Ukrainian diaspora (Constitution of Ukraine, profile law and the State program for cooperation with foreign Ukrainians for the period up to 2020), the state and directions of state policy in this field, and problems that prevent Ukraine from using the Diaspora as an effective foreign policy tool. The main deficiencies in the national state policy concerning the diaspora were revealed - the dispersed interaction with the diaspora among many state agencies, the lack of a clear strategy, first of all, a clear plan of measures to be implemented by the government, insufficient funding, and state attention. Based on comparisons with foreign practices, conclusions and recommendations have been made to improve the situation, in particular it is proposed to create a separate state body or agency that would be responsible for interaction with the diaspora, as well as to implement projects aimed at attracting capital and investments from representatives of the diaspora at the regional level, to share experiences. ; Проаналізовано зарубіжний досвід формування державної політики щодо національних діаспор на сучасному етапі. На прикладі Китаю, Угорщини, Ізраїлю, Болгарії та інших країнах виявлено основні інституційні, правові, гуманітарні й дипломатичні інструменти взаємодії держави та діаспори, що забезпечують просування національних інтересів країн на міжнародній арені, залучення ресурсів, кадрів і зв'язків діаспор для розвитку історичної Батьківщини. Акцентовано увагу на необхідності формування інституційної системи такої взаємодії й системної державної політики для більш ефективного використання діаспори задля національного розвитку.Виявлено, що в геополітичних умовах ХХІ ст. все більше стають суб'єктами публічної дипломатії, «агентами впливу», які можуть не лише зміцнювати двосторонні відносини країн, формуючи транскордонні спільноти, а й поліпшувати міжнародний імідж країни.Окремо проаналізований вітчизняний досвід реалізації політики щодо закордонних українців: чинну нормативно-правову базу взаємодії з українською діаспорою (Конституцію України, профільний закон та Державну програму співпраці із закордонними українцями на період до 2020 р.), стан та напрями державної політики в цій сфері, а також проблеми, які заважають Україні використовувати діаспору як ефективний зовнішньополітичний інструмент. Виявлені основні недоліки у вітчизняній державній політиці щодо діаспори – розпорошеність взаємодії з діаспорою між багатьма державними відомствами, відсутність чіткої стратегії, передусім чіткого плану заходів, які повинен реалізовувати уряд, недостатнє фінансування, увага з боку держави.На основі порівняння із зарубіжними практиками зроблено висновки та дано рекомендації щодо поліпшення ситуації, зокрема запропоновано створити окремий державний орган або агентство, яке було б відповідальне за взаємодію з діаспорою, а також на регіональному рівні потрібно реалізовувати проекти, націлені на залучення капіталу та інвестицій від представників діаспори, обмінюватися досвідом.

The paper analyzes some features of the Canadian immigration policy in 2006-2012. It was during that period that the Canadian policy of «open arms» underwent significant changes, changing the focal point of its further development. An important impetus to those processes was the Conservative Party of Canada coming to power and the review of the new federal government, headed by Stephen Harper, activity priorities. Mainly, attention was focused on focal points of the Conservative Cabinet activity. The first was to establish the priority of ensuring the economic needs of Canada by changing the immigration law. To provide that, various initiatives were introduced. Among them were both complex and specific. Some of them were aimed at attracting to the Canadian labor market persons who were in Canada on temporary worker programs. Others encouraged business people to immigrate. An important component of those programs was the involvement of economic immigrants who did not require a significant/full public financial support. Thus, applicants with experience in living and working in Canada did not need social services and adaptation programs. And that, in turn, reduced the budget expenditures of the state. The second focal point of the activity was the introducing of legislative initiatives aimed at gradual limiting the opportunities of «unwanted» and «dangerous» immigrants coming to Canada. The procedures of that focal point were formally aimed at counteracting various violations – illegal immigration, exploitation, and trafficking in people, the submission of «false refugees», etc. Accordingly, the imposed interdictions and restrictions regarded persons somehow connected with those violations. The main category of «dangerous» immigrants was illegal immigrants and other persons involved in that process. Just against that group the most severe legal restrictions, sentences, and some aggravating factors were introduced. The introduction of such rigid regulations was preceded by the widening of the definition «people smuggling» by the conservative government. Thus, the illegal arrival to Canada was regarded as a criminal activity – people smuggling. Another unprofitable category of immigrants was refugees. To constrain the applicants of that group, a list of «Designated Countries of Origin» – unsafe countries, the natives of which lost the right to apply for the status of a humanitarian immigrant, was introduced. In addition, for the same purpose, the unfavorable changes in the procedure of proceeding refugees' applications were made. Lastly, restrictive legislative initiatives were characterized by the enhancement of the Minister of Immigration and immigration officials rights, for providing additional opportunities to reject the applicants. It has been concluded that the measures of both policy focal points concerning immigrants in the specified period were the parts of the same process. After all, the introduction of priority programs of economic immigration was accompanied by the reduction of opportunities for other, economically unprofitable groups of immigrants. ; В статье освещены основные направления развития канадской иммиграционной политики в течение 2006-2012 годов. Рассмотрена деятельность нового федерального правительства страны в этой сфере. В частности, сосредоточено внимание на таких вопросах, как установление приоритета экономической составляющей переселенческих процессов, а также на введении ограничений для различных категорий иммигрантов. Представлены особенности реализации этих инициатив, которые определены составляющими элементами комплексной деятельности правительства в направлении иммиграционной политики Канады в указанные годы. ; У статті висвітлено головні напрямки розвитку канадської імміграційної політики протягом 2006-2012років. Розглянуто діяльність нового федерального уряду країни у цій сфері. Зокрема, зосереджено увагу на таких питаннях, як встановлення пріоритету економічної складової переселенських процесів, а також на запровадженні обмежень для різних категорій іммігрантів. Представлено особливості реалізації цих ініціатив, котрі визначено складовими елементами комплексної діяльності уряду в напрямку імміграційної політики Канади у зазначені роки.

Despite the centrality of immigration in public debates, sheer numbers clearly demonstrate that Italy is far from being the main destination country for immigrants in the EU. However, as emphasized by recent surveys, immigration represents one of the main preoccupations of Italians. The combined effects of the two major crises of the last decade – i.e., the economic crisis and the so-called refugee crisis – have induced an increased level of politicisation of immigration. Note that immigration has been assessed as one of the most important determinants for the successful communication of populist parties since the 1980s. Within this context, the Italian case is specific: Italy has only recently become a country of immigration. Until the 1970s, the number of Italians emigrating was higher than the number of people immigrating to Italy. The reversal of this situation has had consequences on two levels. At the legislative level, all attempts to egulate immigration have been characterised by a constant tension between humanitarian-based reasoning and elements in favour of the reinforcement of the rule of law and, more specifically, a focus on security and order. At the political level, since the early 1990s, the position of the radical right, populist Northern League has regularly been synonymous with xenophobia and welfare chauvinism. According to their most recent official stances, the Northern League has become increasingly characterised by a full rejection of multiculturalism and immigration. Since 2010, a new populist party has joined the Italian arena: the Five Star Movement. In their case, the topic of immigration has only recently become a central element of the populist agenda. The M5S features unclear and often conflicting positions on the topic of immigration. These hesitations are connected with both the complexity of the M5S as an organisation and a strategic approach that aims to link their political agenda to the voice of the people. ; Tema useljeništva prednjači u javnim raspravama u Italiji. Iako brojke jasno pokazuju da Italija nije glavno odredište useljenika u Europsku uniju, nedavna istraživanja govore o velikoj važnosti ove teme za Talijane. S obzirom na učinak dviju najvećih kriza posljednjeg desetljeća – ekonomske i tzv. migrantske – tema useljeništva postala je uvelike politizirana. Također, ta se tema pokazala iznimno važnom za uspješnu komunikaciju populističkih stranaka još od osamdesetih godina. U ovome je kontekstu slučaj Italije specifičan jer je ta država tek nedavno postala useljenička, s obzirom na to da se do sedamdesetih godina više Talijana iseljavalo nego što je bilo doseljenika u zemlju. Preokret u rojkama utjecao je na dvije sfere: zakonodavstvo i politiku. U sferi zakonodavstva sva su nastojanja da se useljavanje regulira obilježena neskladom koji vlada između humanitarnog pristupa i onoga koji ide u prilog vladavini prava, tj. usmjerenosti na sigurnost i red. U sferi politike stajalište koji zastupa radikalno desna populistička stranka Sjeverna liga još je od ranih devedesetih godina istoznačno s pojmovima ksenofobije i šovinizma socijalne zaštite. Najnovija službena stajališta Sjeverne lige svjedoče o sve izraženijem potpunom odbijanju multikulturalizma i imigracije. Nova populistička stranka Pokret pet zvjezdica (M5S) osvanula je na talijanskoj sceni 2010. godine te je u njezinu slučaju tema useljeništva tek nedavno uvrštena na populistički raspored. Stajalište stranke M5S o pitanju imigracije nejasan je i često proturječan. Nesklonost jasnom stajalištu povezana je kako sa složenom organizacijom stranke tako i s njezinom strategijom usklađivanja političkih stajališta stranke s glasom naroda.

The article spotlights bilateral relations between Ukraine and the Russian Federation within the period after the dissolution of the USSR that came from multi-faceted vision of correlation system between countries and were defined by a wide range of peculiarities and paradoxes. Attempts to fix a favourable format of relations just for itself, unclosed ignoring of meaning and interests of the partner, mutual accusations were changed for attempts to compromise and find optimum ways for the crisis overcoming. And the latter were more than enough and not only in interstate relations.The social and economic development of Ukraine after restoration of state independence was disputable and dramatic. The national economy on the whole fitted into the traditional scheme of transition economies that appeared instead of the centralized, extra-market economic relations with intrinsic to it rejection of private property, almost total control of the economic domain by the state. The crisis of the Soviet system emerged within the «Era of Stagnation» transformed in independent Ukraine into a full-blown economic collapse that lasted till the end of 1990s.The Ukrainian economy and society for a long time (partially even at present) were dependent on Soviet Union heritage – no fundamental changes in the field of fixed assets, industrial infrastructures within the first twenty years took place after the independence restoration. The market economy was embroiling with increase in public control, economic freedom – with bureaucratic centralization, public servants outrages, law enforcement and fiscal agencies, free market – with transformation of public authority into rent source and corruption – to «organic» component of economic relations. The merge of public authority and business into a «weird conglomerate where the business gains a direct access to the public authority and the public authority transforms into a business» stayed almost the most pressing issue of Ukrainian economy.But the Russian party within the first two decades after the USSR dissolution taking its economic strength that was significantly greater than Ukrainian one, permanently tried to foist own «rules of game» to social and political elite (subject to availability of this term) of the latter, own old economic model, constantly initiating a lot of reintegration projects (like CIS) to return former republics of the Soviet Union to its imperial/neo-imperial dominance.The matter of division of foreign property of the former USSR became one of the most charged matters in Russian-Ukrainian relations after December 1991. This problem controversially united social and economic issues extremely important for revived Ukrainian statesmanship with social and humanitarian component.The matter of division of foreign property of the former USSR was left unsettled prior to the very beginning of the Russian aggression against Ukraine and annexation of Crimea as well as occupation of parts of Donetsk and Luhansk Oblasts districts in 2014. ; В статье освещены двусторонние отношения между Украиной и Российской Федерацией в период после распада СССР, происходящие из-за разнопланового видения системы взаимоотношений между странами и которые определялись целым рядом особенностей и парадоксов. Попытки установить выгодный именно себе формат отношений, открытое игнорирование позиции и интересов партнера, взаимные обвинения периодически менялись попытками компромисса и поиском оптимальных путей преодоления кризисных явлений. А последних было более чем достаточно и не только в межгосударственных отношениях. ; В статті висвітлено двосторонні відносини між Україною та Російською Федерацією в період після розпаду СРСР, які походили з різнопланового бачення системи співвідношення між країнами та визначалися цілим рядом особливостей та парадоксів. Спроби встановити вигідний саме собі формат відносин, відкрите ігнорування позиції та інтересів партнера, взаємні звинувачення періодично змінювалися спробами компромісу та пошуком оптимальних шляхів подолання кризових явищ. А останніх було більш аніж достатньо і не лише у міждержавних стосунках.

The article spotlights bilateral relations between Ukraine and the Russian Federation within the period after the dissolution of the USSR that came from multi-faceted vision of correlation system between countries and were defined by a wide range of peculiarities and paradoxes. Attempts to fix a favourable format of relations just for itself, unclosed ignoring of meaning and interests of the partner, mutual accusations were changed for attempts to compromise and find optimum ways for the crisis overcoming. And the latter were more than enough and not only in interstate relations.The social and economic development of Ukraine after restoration of state independence was disputable and dramatic. The national economy on the whole fitted into the traditional scheme of transition economies that appeared instead of the centralized, extra-market economic relations with intrinsic to it rejection of private property, almost total control of the economic domain by the state. The crisis of the Soviet system emerged within the «Era of Stagnation» transformed in independent Ukraine into a full-blown economic collapse that lasted till the end of 1990s.The Ukrainian economy and society for a long time (partially even at present) were dependent on Soviet Union heritage – no fundamental changes in the field of fixed assets, industrial infrastructures within the first twenty years took place after the independence restoration. The market economy was embroiling with increase in public control, economic freedom – with bureaucratic centralization, public servants outrages, law enforcement and fiscal agencies, free market – with transformation of public authority into rent source and corruption – to «organic» component of economic relations. The merge of public authority and business into a «weird conglomerate where the business gains a direct access to the public authority and the public authority transforms into a business» stayed almost the most pressing issue of Ukrainian economy.But the Russian party within the first two decades after the USSR dissolution taking its economic strength that was significantly greater than Ukrainian one, permanently tried to foist own «rules of game» to social and political elite (subject to availability of this term) of the latter, own old economic model, constantly initiating a lot of reintegration projects (like CIS) to return former republics of the Soviet Union to its imperial/neo-imperial dominance.The matter of division of foreign property of the former USSR became one of the most charged matters in Russian-Ukrainian relations after December 1991. This problem controversially united social and economic issues extremely important for revived Ukrainian statesmanship with social and humanitarian component.The matter of division of foreign property of the former USSR was left unsettled prior to the very beginning of the Russian aggression against Ukraine and annexation of Crimea as well as occupation of parts of Donetsk and Luhansk Oblasts districts in 2014. ; В статье освещены двусторонние отношения между Украиной и Российской Федерацией в период после распада СССР, происходящие из-за разнопланового видения системы взаимоотношений между странами и которые определялись целым рядом особенностей и парадоксов. Попытки установить выгодный именно себе формат отношений, открытое игнорирование позиции и интересов партнера, взаимные обвинения периодически менялись попытками компромисса и поиском оптимальных путей преодоления кризисных явлений. А последних было более чем достаточно и не только в межгосударственных отношениях. ; В статті висвітлено двосторонні відносини між Україною та Російською Федерацією в період після розпаду СРСР, які походили з різнопланового бачення системи співвідношення між країнами та визначалися цілим рядом особливостей та парадоксів. Спроби встановити вигідний саме собі формат відносин, відкрите ігнорування позиції та інтересів партнера, взаємні звинувачення періодично змінювалися спробами компромісу та пошуком оптимальних шляхів подолання кризових явищ. А останніх було більш аніж достатньо і не лише у міждержавних стосунках.