Suchergebnisse

The main directions of the scientific research by professor V. Sokurenko are analyzed in the article. It is found that the political and legal concept of the scholar, which was formed under the influence of political, economic, various social factors, was based on the natural-legal type of legal understanding. Scientific and pedagogical activity of V. Sokurenko, imbued with relevant ideas, gives grounds to speak about the integrity and non-contradiction of his political and legal concept, in particular, the late 80's – early 90s of the XX century.The concepts of the representatives of the historical school of law and the school of free law had a significant influence on the formation of the scholar's views. Professor V. Sokurenko was interested in the peculiarities of decision-making in the courts of common law, he was impressed by the law-making role of a judge, his ability to restore justice in the absence of a rule that directly regulates the relevant legal relations.It is concluded that the new socio-political circumstances of the late 80's – early 90's significantly influenced the scientific and pedagogical activities of V. Sokurenko. If formerly the ideas of domination of the rightful law, separation of powers, legal state, freedom of contract, the principles of the rule of law, the separation of law and legislation, the evaluative function of law, the guarantees of private property and others could be seen between the lines of numerous works of the scholar, the process of disintegration of the Soviet Union contributed not only to the emergence of new areas of research, but also to another content of training courses, taught to law students by professor V. Sokurenko.It is established that the central idea of the political and legal concept of the scholar is the problem of legal understanding. Almost all the issues that he considered in his training courses or in scientific research in one way or another concerned the understanding of law, its correlation with other phenomena, as well as legal values. It was important to note that the values in law are the predetermined requirements that law must meet. An effective legal order is formed as a result of following the values in the process of legal regulation, and deviating from them will have the opposite effect.The values of the European doctrine of legal understanding, enshrined in Article 2 of the Treaty on European Union, as the basis of the political and legal concept of professor V. Sokurenko, allowed it to remain relevant to this day.Thus, teaching the political and legal concepts of philosophers and scholars of the past, the researcher had always stayed focused on the ideas of the rule of law, democracy, human rights.Having a natural-legal type of legal understanding, professor V. Sokurenko not only distinguished law from legislation, emphasized the axiological function of law, but also accented on the rule of rightful law. Today it is also topical for a scholar to interpret the concept of abuse of law as a form of use of legal norms, when in compliance with the legal form (letter of the law), there is a deviation from the social purpose of the norm (spirit of the law), which harms the common interest. ; Проаналізовано основні напрями наукових досліджень професора В. Г. Сокуренка. З'ясовано, що політично-правова концепція вченого, яка формувалася під впливом полі-тичних, економічних, різних соціальних чинників, ґрунтувалася на природно-правовому типі праворозуміння. Виявлено, що нові суспільно-політичні обставини кінця 80-х ‒ початку 90-х років істотно вплинули на наукову і педагогічну діяльність В. Г. Сокуренка.Маючи природно-правовий тип праворозуміння, професор В. Г. Сокуренко не лише розмежовував право і закон, акцентував аксіологічну функцію права та наголошував на верховенстві правового закону. Сьогодні також є актуальним тлумачення науковцем поняття зловживання правом як такої форми використання правових норм, коли при дотриманні юридичної форми (букви закону), відбувається відступ від соціального призна-чення норми (духу закону), що завдає шкоди загальним інтересам.Встановлено, що центральною ідеєю політично-правової концепції вченого є проб-лема праворозуміння. Майже всі питання, які він розглядав у навчальних курсах чи в наукових дослідженнях, так чи інакше стосувалися розуміння права, його співвідношення з іншими явищами, правових цінностей.Ціннісні орієнтири європейської доктрини праворозуміння, зафіксовані у ст. 2 Договору про Європейський Союз, будучи основою політично-правової концепції професора В. Г. Сокуренка, дали їй змогу залишатися актуальною донині.

This papers wants to contribute to the debate on the possibilities that the school has to contribute to the citizen training of its students, so that the analysis of the stories on the elaboration of the citizen training plan to comply with the Law is presented in every educational establishment. The approach is qualitative. Seven discussion groups were held in two regions of Chile, Maule and Biobío. For the analysis of the transcripts, the qualitative analysis strategy developed by Strauss was used and was considered the Atlas ti 7 software. The results shown in the implementation of the citizen training plan find a series of conditions specific to the school as an organization and social field, which end up delimiting its scope to promote a culture of participation and contribute to citizen training of the student body. This tells us about the need to take into account the political nature of the school and the inequalities in the conditions with which its members are involved in it. For this reason, it is necessary to include the concept of educational justice both in the design and in the implementation of educational policies, especially in modifying that seek to transform the school into a space for the construction of democratic citizenship. ; La investigación de carácter cualitativa que presentamos pretende aportar al debate respecto a las posibilidades que tiene la escuela de contribuir a la formación ciudadana de sus estudiantes a propósito del cumplimiento de una ley chilena que data del año 2016, la cual obliga a los establecimientos educacionales del país a tener un plan de formación ciudadana, con actividades que incluyan a la niñez que ingresa a la educación inicial, hasta aquella que cursa el último año de enseñanza media. El objetivo de esta investigación ha sido reconocer la forma en que ha enfrentado la escuela este desafío y especialmente, el nivel de participación que ha tenido la comunidad escolar en la confección de los planes. Geográficamente, la investigación se realizó en dos regiones de Chile, Maule y Biobío. Para recopilar la información se realizaron siete grupos de discusión, y para procesar y analizar los datos, se recurrió a la estrategia de análisis cualitativo elaborada por Strauss, con la ayuda del software Atlas.ti 7. Los resultados muestran que, en su elaboración e implementación, el plan de formación ciudadana encuentra una serie de condicionamientos propios de la escuela como organización y campo social. Estos terminan por acotar su capacidad de acción para promover una cultura de participación y contribuir a través de este expediente a la formación ciudadana del estudiantado, lo que nos enseña a considerar la necesidad de estudiar con mayor profundidad la naturaleza política de la escuela y las condiciones desiguales con que sus integrantes se involucran en ella. ; La investigación de carácter cualitativa que presentamos pretende aportar al debate respecto a las posibilidades que tiene la escuela de contribuir a la formación ciudadana de sus estudiantes a propósito del cumplimiento de una ley chilena que data del año 2016, la cual obliga a los establecimientos educacionales del país a tener un plan de formación ciudadana, con actividades que incluyan a la niñez que ingresa a la educación inicial, hasta aquella que cursa el último año de enseñanza media. El objetivo de esta investigación ha sido reconocer la forma en que ha enfrentado la escuela este desafío y especialmente, el nivel de participación que ha tenido la comunidad escolar en la confección de los planes. Geográficamente, la investigación se realizó en dos regiones de Chile, Maule y Biobío. Para recopilar la información se realizaron siete grupos de discusión, y para procesar y analizar los datos, se recurrió a la estrategia de análisis cualitativo elaborada por Strauss, con la ayuda del software Atlas.ti 7. Los resultados muestran que, en su elaboración e implementación, el plan de formación ciudadana encuentra una serie de condicionamientos propios de la escuela como organización y campo social. Estos terminan por acotar su capacidad de acción para promover una cultura de participación y contribuir a través de este expediente a la formación ciudadana del estudiantado, lo que nos enseña a considerar la necesidad de estudiar con mayor profundidad la naturaleza política de la escuela y las condiciones desiguales con que sus integrantes se involucran en ella.

This research analyzes Colombian and Dominican Republic law in light of international humanrights standards in the case of stateless persons. In the case of Venezuelan forced migration, since2013 to the present date, Colombia has been the main receiver of migrants, by virtue of sharingthe largest land border with Venezuela, which spans the departments of Arauca, Amazonas, and LaGuajira. Recent Colombian legislation against statelessness is studied using the documentary analysismethod, specifically, the Colombian State's policy as expressed through Law 1997 of September16, 2019, which grants Colombian nationality to the children of Venezuelans born in Colombia.The article formulates socio-legal reflections on nationality and statelessness in light of internationalhuman rights principles (in the Inter-American human rights system, through the Advisory Opinionsand jurisprudence of the Inter-American Court). The article concludes the Colombian State hasupdated its legislation against statelessness, thereby complying with international human rightsstandards. By contrast, legislation of the Dominican Republic violates human rights to equality andnon-discrimination, nationality, legal personality, and access to justice. The article also concludesthat although States have the competence or a margin of appreciation to set requirements and grantnationality, they must do so while observing international human rights law. ; En la presente investigación se analizan las legislaciones de Colombia y de República Dominicana, a la luz de los estándares internacionales de derechos humanos sobre la apatridia. En el caso de la migración forzada venezolana, por la emergencia humanitaria compleja que ha azotado a Venezuela desde 2013 hasta la fecha, Colombia ha sido el principal receptor de migrantes, en virtud de compartir la mayor extensión de frontera terrestre con Venezuela por Arauca, Amazonas y el departamento de La Guajira. Se estudia con el método de análisis documental la reciente legislación colombiana contra la apatridia, en específico, la Ley 1997 del 16 de septiembre de 2019, que concede la nacionalidad a los hijos de venezolanos nacidos en Colombia, como política del Estado, así como la evolución del tratamiento jurídico sobre la nacionalidad y apatridia en República Dominicana. Se formulan reflexiones sociojurídicas acerca de la nacionalidad y la apatridia, a la luz de los principios internacionales de los derechos humanos en el Sistema interamericano de los derechos humanos, mediante las opiniones consultivas y la jurisprudencia de la Corte Interamericana. Se concluye que el Estado colombiano ha actualizado su legislación contra la apatridia, para cumplir con el estándar internacional de derechos, mientras que República Dominicana, por medio de su diversa legislación, viola los derechos humanos a la igualdad y no discriminación, a la nacionalidad, a la personalidad jurídica y al accesoa la justicia. Asimismo, se concluye que, aunque los Estados tengan la competencia o un margen nacional de apreciación para fijar los requisitos y otorgar la nacionalidad, deben hacerlo observando los principios del derecho internacional de los derechos humanos. ; Nesta pesquisa, são analisadas as legislações da Colômbia e da República Dominicana, à luz dosparâmetros internacionais dos direitos humanos relativos aos apátridas. No caso da migração forçadavenezuelana, pela emergência humanitária complexa que vem atingindo a Venezuela desde 2013, aColômbia é o principal receptor de migrantes, pois compartilha a maior extensão de fronteira terrestrecom aquele país por Arauca, Amazonas e La Guajira. A partir do método de análise documental, arecente legislação colombiana contra os apátridas, no específico, a Lei 1997 de 16 de setembro de2019, que concede a nacionalidade aos filhos de venezuelanos nascidos na Colômbia, como políticado Estado, bem como a evolução do tratamento jurídico sobre a nacionalidade e os apátridas naRepública Dominicana. São elaboradas reflexões sociojurídicas acerca da nacionalidade e dos apátridas,à luz dos princípios internacionais dos direitos humanos no Sistema Interamericano dos DireitosHumanos, mediante pesquisas de opinião e jurisprudência da Corte Interamericana. Conclui-se que oEstado colombiano vem atualizando sua legislação contra os apátridas, para cumprir com o parâmetrointernacional de direitos, enquanto a República Dominicana, por meio de sua diversa legislação, violaos direitos humanos à igualdade e à não discriminação, à nacionalidade, à personalidade jurídica e aoacesso à justiça. Além disso, ainda que os Estados tenham a competência ou uma margem nacionalde apreciação para estabelecer os requisitos e outorgar a nacionalidade, devem fazer isso observandoos princípios do direito internacional dos direitos humanos.

The article "Perception of the progress announced by general education schools: a community approach" presents School's progress and its dissemination from the viewpoint of general education school community. Thus, for almost three decades, Lithuania has been developing its own educational system after the Restoration of its Independence. The Restoration of the Independent State of Lithuania on March 11, 1990, prompted a systemic reform of all areas of education. This transformation of education in Lithuania was stimulated by internal (factors that existed in the system of education itself) and sociocultural (factors from other socio-cultural areas of life). According to the national rapports Lithuanian education had to model and develop a new concept of education goals, objectives, structures, curriculum, methods, strategies, which Western European countries had been developing for decades, constantly changing, refining, reforming. The article addresses the scientific problem that the There is a lack of research, concerning the general education school community's approach towards student›s education results, as a significant sign of progress. National goal for 2020 is that all general education schools would announce their progress report but according to studies changes are too slow. This is why aim of research is to analyze general education school community attitude to school's progress announcements. The object of the research is the attitude of general education school communities to the announcement of school progress 2018 m. The current study (Perception of the progress announced by general education schools: a community approach) is development (described in more detail) part of the research "The Conception of School Community of General Education School Progress in terms of the Good School Concept" (from V. Targamadzė, G. Žibėnienė and J. Česnavičienė). The article presents a quality research – a interview performed in 2018, which involved representatives of general education school management and teachers, as well as 7-12 grade gymnasium students and their parents. With the help of purposeful sampling there were chosen comprehensive schools that delegated one parent each who had a child studying in grades 7-12 and were acquainted with the school activities. The criteria applied for the selection of comprehensive schools were as follows: comprehensive schools had to be from different regions of the country: schools in a city; schools in a big town; schools in a town and in a village; comprehensive schools according to different founders: state and public institutions. When analyzing the perception of the progress announced by general education schools, we must remember, the fact that a school is an organization operating in a complex and changing social environment and involving many different society groups, such as school administration, teachers, students, parents and other society. Based on the idea already found in the Good School Concept (2015) that the education in Lithuania is founded on close collaboration between the family, school and society. The research methods were used: analysis of academic literature and educational documents, structured interviews. To analyze the interview, the content analysis was adapted, (Bitinas, Rupšienė, Žydžiūnaitė, 2008,) which allowed to make conclusions based on the analyzed text. The qualitative content analysis was used to analyze the interview data, which allowed to draw conclusions based on the analyzed text. This method of analysis was based on systematic analytical steps: multiple readings of records, systematic interpretation of distinguished categories and subcategories and their justification based on the evidence from the transcribed texts – the confirmatory statements. According to the qualitative research methodology, the confirmatory statements are extracts from answers provided by the participants which cannot be changed by the researcher; therefore, they are quoted exactly as given by the participants. The initial interview data was handled in such a way as to ensure that it was impossible to identify the persons involved in the study. The research was organized, data analysis was carried out and presented based on the principles of qualitative research ethics: insuring the respect for individual privacy, confidentiality and anonymity, with goodwill and justice. While analyzing legal documents concerning education, it was revealed that there is no clear obligation for general education schools to publish the progress of their schools. Legislation (Good School Concept, 2015; State Strategy for Education 2013–2022) identifies the announcement of the progress of general education schools as an aspiration to achieve educational progress as one of the features of a modern, good school.

In the Zongolica region of Veracruz, the memories of the recent violence are crossed by the silence and terror generated by a series of murders of women whose bodies were thrown on the roads that connect the communities and of which very little is known. One of the main objectives of the work we carry out with organized women is to work on these memories and the narratives in which current manifestations of gender violence are intertwined with other forms of violence in their territories and with a range of accumulated forms of violence, that define not only the patterns of extreme violence, but also its treatment in the official instances of justice and in the communities. Through the analysis of some cases we documented, I analyze the way in which extreme violence against indigenous women breaks the boundaries between the public and the private, between the intimate and the structural, and is located in the frameworks of accumulated violence in their bodies and territories. My interest is to subscribe to a theoretical and methodological reflection of documentation to understand the extreme violence that affects indigenous women, from perspectives that point to the intersection of forms of violence and that go beyond the interpersonal sense and the sex-generic condition, and from approaches that allow a more contextualized and historically and politically situated views. ; En la región de Zongolica, en el estado de Veracruz, las memorias de la violencia reciente están atravesadas por el silencio y el terror que generaron una serie de asesinatos de mujeres cuyos cuerpos fueron arrojados en los caminos que conectan a las comunidades y de los que se sabe muy poco. Uno de los principales objetivos del trabajo que llevamos a cabo con mujeres organizadas es indagar acerca de estas memorias y las tramas históricas en las que las manifestaciones actuales de la violencia de género se entrelazan con otras formas de violencia en sus territorios y con un abanico de formas acumuladas de violencias que definen no solo los patrones de la violencia extrema, sino también su tratamiento en las instancias de justicia oficiales y en el ámbito de las comunidades. A través del análisis de algunos casos que documentamos, analizo la manera en cómo las violencias extremas contra mujeres indígenas rompen las fronteras entre lo público y lo privado, entre lo íntimo y estructural, y se sitúan en los entramados de violencias acumuladas en sus cuerpos y territorios. Me interesa abonar a una reflexión teórica y metodológica de documentación para comprender las violencias extremas que afectan a mujeres indígenas, desde perspectivas que apunten a la intersección de formas de violencia y que vayan más allá del sentido interpersonal y la condición sexo-genérica, y desde abordajes que permitan tener miradas más contextualizas e histórica y políticamente situadas. ; Na região de Zongolica, no estado de Veracruz, as memórias da violência recente são atravessadas pelo silêncio e pelo terror que geraram uma série de assassinatos de mulheres cujos corpos foram jogados nas estradas que ligam as comunidades e das quais se sabe muito pouco. Um dos principais objetivos do trabalho que realizamos com mulheres organizadas é indagar sobre essas memórias e as tramas históricas em que as atuais manifestações da violência de gênero se entrelaçam com outras formas de violência em seus territórios e com uma gama de formas acumuladas de violência que definem não só os padrões de violência extrema, mas também seu tratamento nos órgãos oficiais de justiça e na comunidade. Por meio da análise de alguns casos que documentamos, analiso a forma como a violência extrema contra as mulheres indígenas rompe as fronteiras entre o público e o privado, entre o íntimo e o estrutural, e se situa na teia de violências acumuladas em seus corpos e territórios. Tenho interesse em subscrever uma reflexão teórico-metodológica sobre documentação para compreender a violência extrema que atinge as mulheres indígenas, a partir de perspectivas que apontam para a intersecção das formas de violência e que vão além do sentido interpessoal e da condição sexo-gênero, e a partir abordagens que permitem visões mais contextuais e históricas e politicamente situadas.

Diese Arbeit befasst sich mit der politischen Anthropologie Carl Schmitts. Sie zeigt mit Blick auf sein ganzes Werk, dass seine Anthropologie keineswegs rein negativ zu verstehen ist. Vielmehr liegt der Gehalt und das Potenzial seiner Anthropologie in einem umfassenden Begriff des Menschlichen (the human), der weniger damit zu tun hat, ob der Mensch guter oder böser Natur ist, und vielmehr den Gegenstand seines politischen und philosophischen Denkens überhaupt bildet. Dieses Argument wird auf drei Hauptfeldern entfaltet: Schmitts Rationalitätstheorie, seinem Begriff des Politischen und seiner Geschichtsphilosophie, die dem dreiteiligen Aufbau der Arbeit zugrunde liegen. Durch eine Analyse seiner Rationalitätstheorie wird der Begriff des Menschlichen überhaupt erst sichtbar. Schmitts Begriff des Menschlichen hängt eng mit seiner Auffassung einer besonders menschlichen, römisch-katholischen Rationalität zusammen. Diese besonders menschliche Rationalität zeichnet sich durch ihren stetigen Bezug zum Sozialen sowie ihren vermittelnden Charakter aus. Zwei Eigenschaften, die sie ebenfalls von der herrschenden, ökonomisch-technischen Rationalität unterscheidet. Anhand dieses Rationalitätsbegriffs wird im zweiten Kapitel Schmitts Werk Der Begriff des Politischen untersucht. Dabei wird deutlich, dass sein "anthropologisches Bekenntnis" im 7. Kapitel vom Begriff des Politischen weniger die Funktion einer Aussage über den Menschen als solchen hat, sondern vielmehr dazu dient, das Politische als einen Bereich der menschlichen Freiheit zu etablieren. Die Erkenntnis dieser Freiheit sowie das Phänomen des Politischen sind der menschlichen Rationalität zugänglich, weil nur diese die politische (Selbst-)Behauptung des Menschen zulässt, ohne sie auf ein tieferliegendes Phänomen hinter der Sphäre der menschlichen Prätentionen zurückführen zu wollen. Das dritte Kapitel widmet sich Schmitts Geschichtsphilosophie und zeigt, dass diese auf zweierlei Art und Weise vom Begriff des Menschlichen strukturiert wird. Zuerst handelt es sich bei Schmitts Interpretation der neueren europäischen Geschichte (ab dem 16. Jh.) stets um ein (tragisches) Narrativ der menschlichen Rationalität. In einem zweiten Schritt wird Schmitts Begriff des Katechons untersucht. Indem seine vereinzelten Aussagen zu dieser Figur, die die Aufgabe hat, das jüngste Gericht fernzuhalten, in Zusammenhang mit seinen Überlegungen zum Begriff der Kreatur gesetzt werden, zeigt sich, dass seine Geschichtsphilosophie stets die Intention hat, dem freien und menschlichen Handeln einen Platz zwischen Determinismus und Sinnlosigkeit einzuräumen. Die Arbeit schließt mit einer Zusammenfassung des Begriffs des Menschlichen sowie Überlegungen zum kulturellen Kontext des Begriffs ab. ; This study is devoted to the political anthropology of Carl Schmitt (1888-1985). It argues with regard to his entire oeuvre, that his anthropology can in no way be understood in a purely negative manner. Rather, the meaning and potential of his anthropology lies in a far broader concept of the human as such. This concept of the human, not the human being, exceeds the question of whether the human being is by nature good or bad. It constitutes the central object of Schmitt's political and philosophical thought and is the attempt to identify and describe a particularly human sphere of existence. This argument is unfolded across three main fields of his thought: his theory of rationality, his concept of the political and his philosophy of history, from which follows the three-part structure of this study. The first part of this study makes visible the concept of the human by examining Schmitt's theory of rationality. By looking more closely at his work Roman Catholicism and Political Form, it becomes clear that Schmitt sees in the Roman Catholic Church a particularly human form of rationality. By using the term of the human to describe a form of rationality, Schmitt makes clear that the human as such is, for him, not merely a question of the individual human being. This particularly human, Roman-Catholic rationality distinguishes itself through its constant social orientation and its mediating character from the dominant economic-technical rationality. Having worked out a relationship between Schmitt's concept of rationality and his concept of the human, the second part of this study revisits the "anthropological confession" in chapter seven of The Concept of the Political in order to show that Schmitt's insistence upon the human being's evil or problematic nature is less a statement about the individual human being and much more what Schmitt sees as the necessary presupposition for the theoretical establishment of a sphere of free human action. Both the recognition of this freedom as well as the phenomenon of the political are only accessible for the particularly human rationality because it is the only form of rationality that can accept the idea of political activity in the name of freedom, justice and the good without reducing them to some non-political phenomenon that supposedly lies behind the political. The third chapter focuses on Schmitt's philosophy of history and the two central roles played in it by the concept of the human. The first of these is the fact that Schmitt's interpretation of modern European history is always actually the tragic narrative of human rationality. In order to preserve something of this human rationality, Schmitt formulated an eschatological philosophy of history based on the biblical figure of the katechon (2 Thess.), a numinous force charged with holding back the Last Judgment. By examining his theory of the katechon in its relationship to the 'creature' as well as Schmitts ever-recurrent Roman fixation and christology, Schmitt's philosophy of history reveals itself as the attempt to create a place for free human action, between determinism and meaninglessness. The study closes with considerations concerning the cultural context of the concept of the human in the early 20th century.

Форс-мажор (непереборна сила) може бути причиною істотної зміни обставин, що є підставою для розірвання або зміни договору, і, у кінцевому рахунку, призводить до припинення зобов'язання (його розірвання) або збереження зобов'язання у зміненому вигляді.Правове регулювання правових наслідків істотної зміни обставин, які існують при укладенні договору, як правило, будується на основі одного з двох ключових принципів договірного права: принципу, згідно з яким договори мають виконуватись (pacta sunt servanda), або застереженні про незмінність обставин (clausula rebus sic stantibus). У законодавстві зарубіжних країн містяться норми, відповідно до яких «зміна обставин може бути виправданням зміни договору, коли збереження договору у первісному вигляді призводить до надзвичайних результатів, не сумісних із справедливістю».Основними наслідками істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, є: – власне зміна договору, тобто зміна умов договору (і як наслідок – зобов'язань між сторонами) при збереженні самого договору в силі; – і розірвання договору за згодою сторін. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, з підстав, встановлених ЦК України, змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися ; Форс-мажор (непреодолимая сила) может быть причиной существенного изменения обстоятельств, являющихся основанием для расторжения или изменения договора, и, в конечном счете, приводит к прекращению обязательства (его расторжения) или сохранение обязательства в измененном виде.Правовое регулирование правовых последствий существенного изменения обстоятельств, которые существуют при заключении договора, как правило, строится на основе одного из двух ключевых принципов договорного права: принципа, согласно которому договоры должны выполняться (pacta sunt servanda), или оговорке о неизменности обстоятельств (clausula rebus sic stantibus). В законодательстве зарубежных стран содержатся нормы, согласно которым «изменение обстоятельств может быть оправданием изменения договора, если сохранение договора в первоначальном виде приводит к чрезвычайным результатам, не совместимым со справедливостью».Основными последствиями существенного изменения обстоятельств, которыми стороны руководствовались при заключении договора, является: - собственно изменение договора, то есть изменение условий договора (и как следствие – обязательств между сторонами) при сохранении самого договора в силе; - и расторжение договора по соглашению сторон.Если стороны не достигли соглашения о приведении договора в соответствие с обстоятельствами, которые существенно изменились, или относительно его расторжения, договор может быть расторгнут по основаниям, установленным ГК Украины, изменен по решению суда по требованию заинтересованной стороны при наличии одновременно следующих условий: в момент заключения договора стороны исходили из того, что такое изменение обстоятельств не наступит; изменение обстоятельств обусловлено причинами, которые заинтересованная сторона не могла устранить после их возникновения при всей заботливости и осмотрительности, которые от нее требовались ; Force majeure (force majeure) can cause a significant change in circumstances, which is the basis for termination or change of the contract, and, ultimately, leads to the termination of the obligation (its termination) or the preservation of the obligation in a modified form. Legal regulation of the legal consequences of a significant change in the circumstances that exist at the conclusion of the contract is usually based on one of two key principles of contract law: the principle, according to which contracts must be performed (pacta sunt servanda), or clause (clausula rebus sic stantibus). The legislation of foreign countries contains rules, according to which "a change of circumstances may justify a change in the contract, when the preservation of the contract in its original form leads to extraordinary results, incompatible with justice" [1]. The main consequences of a significant change in the circumstances that guided the parties in concluding the contract are: - actually change the contract, ie change the terms of the contract (and as a consequence - the obligations between the parties) while maintaining the contract in force; - and termination of the contract by agreement of the parties.If the parties do not agree to bring the contract in line with the circumstances that have changed significantly, or to terminate it, the contract may be terminated on the grounds, established by the Central Committee of Ukraine, amended by a court decision at the request of the interested party: at the conclusion of the contract the parties proceeded from the fact that such a change of circumstances will not occur; the change of circumstances is due to reasons, which the interested party could not eliminate after their occurrence with all the care and diligence, required of it

From observing the teaching and practice of law, it is found that a theory of principles has not been developed in accordance to the national context. A section of the doctrine assumes them as a main normative paradigm, with political (rational legitimacy criteria), axiological (value precision) and legal (material validity criteria) functions; the other one indicates that they are auxiliary criteria of judicial activity. This confusion has a negative impact on the required legal reasoning for a correct and effective administration of justice in the context of the social state and justifies a detailed study of the principles notion assumed by the 1991 National Constituent Assembly of Colombia. In addition, a weak domestic doctrine has been limited, in general, to reproduce the ideas of major law philosophers written outside of the requirements imposed by the Colombian political model. Both confusion and decontextualization justify the main objective of this article: to facilitate the comprehension of the legal principles in the Colombian social rule of law, their nature and functions by researching of the will of the constituent. This will aid to overcome the contradictory jurisprudence on the subject and the incorrect comprehension of Article 230 of the Constitution. For this purpose, a documentary research method of the National Constituent Assembly of 1991 official journals, the microfilm rolls that rest in the General Archive of the Nation and interviews with some former constituents was used. ; A partir de una observación a la enseñanza y práctica del derecho, se advierte que aún no se ha desarrollado una teoría de principios acorde al contexto nacional. Un sector de la doctrina los asume como principal paradigma normativo, con funciones políticas (criterios de legitimación racional), axiológicas (concreción de valores) y jurídicas (criterios de validez material); otro, indica que son criterios auxiliares de la actividad judicial. Esa confusión repercute negativamente en el razonamiento jurídico requerido, para una recta y eficaz administración de justicia en el marco del Estado social, y justifica un estudio detallado de la noción de principios asumida por la Asamblea Nacional Constituyente de Colombia de 1991. De otro lado, la escasa doctrina nacional se ha limitado, en términos generales, a reproducir las ideas de importantes filósofos del derecho escritas al margen de los requerimientos que impone el modelo político colombiano. Confusión y descontextualización justifican el objetivo principal de este artículo: facilitar la comprensión de la naturaleza y funciones de los principios jurídicos en nuestro Estado social de derecho a través de la indagación de la voluntad del constituyente. Esto ayudará a superar la contradictoria jurisprudencia sobre el tema y la errada comprensión que se ha tenido del artículo 230 de la Constitución Política. Para lograr ese propósito, se acudió a un método de investigación documental de las gacetas de la Asamblea Nacional Constituyente de 1991, los rollos de microfilmación que reposan en el Archivo General de la Nación y a entrevistas realizadas a algunos ex constituyentes. ; Observando o ensino ea prática da lei, verifica-se que a teoria dos princípios de não ter sido desenvolvido de acordo com o contexto nacional. Uma parte da doutrina consideralos como principal paradigma normativo, com critérios racionais (legitimidade) políticas, axiológica (precisão de valor) e os critérios de validade (materiais) funções legais; a outra indica que eles são critérios auxiliares da atividade judicial. Esta confusão tem um impacto negativo sobre o raciocínio jurídico necessário para uma administração correta e eficaz da justiça no contexto do Estado social e justifica um estudo detalhado da noção princípios assumidos pela Assembléia Nacional Constituinte de 1991 da Colômbia. Além disso, a doutrina nacional fraco tem sido limitado, em geral, para reproduzir as idéias dos grandes filósofos lei escrita fora das exigências impostas pelo modelo político colombiano. Ambos confusão e descontextualização justificar o objetivo principal deste artigo: para facilitar a compreensão dos princípios jurídicos na regra colombiano social de direito, sua natureza e funções, pesquisando da vontade do constituinte. Isto ajudará a superar a jurisprudência contraditória sobre o assunto ea compreensão errada do artigo 230 da Constituição. Para isso, um método da Assembléia Nacional Constituinte de 1991 jornais oficiais pesquisa documental, o microfilme que rola resto no Arquivo Geral da Nação e entrevistas com alguns ex-constituintes foi usado.

What is accepted as a near-truism, people will parrot that appointed counsel is for criminal matters but not civil ones. But the language in the Sixth Amendment does not explicitly draw the line between who does and does not get an appointed counsel. If there is a right of counsel to prevent wrongful incarceration for those charged with felonies, it is difficult to parse out criminal trials from all other forums that result in the same, if not greater, risk of innocent people wrongfully convicted and confined. How is it possible to provide appointed counsel for criminal felony trials, and not criminal appeals, misdemeanors, parole and probation hearings, or habeas petitions? This question is particularly pressing given that we know that, in furtherance of the mass incarceration policy, misdemeanors and violations of parole and probation were the front door and back door to ensure most people got caught up in and stayed in the criminal justice system. Moreover, habeas petitions are the best means to present evidence of actual innocence underlying any and all conviction. If courts continue to condition the right to appointed counsel on only the threat of mandatory incarceration, why are the most effective tools to prevent incarceration—either through the entry point of misdemeanor or the offered exit of parole— excluded from this right? In Gideon, the gravamen of the right to counsel is not predicated in criminal trials but is a remedy to level the playing field for all of us who are facing the well-oiled machine of the federal government. This asymmetry is not abstract. For any person who is in immigration court, that person is facing off against a professional government attorney, trained in an exceedingly complex area of law that the said trained government attorneys are experts in. For many, the person is representing themselves, and often, did not even begin with English as their first language. Although scholars have been calling for legal representation for lawful permanent residents (their home is here), asylum seekers (death is different), immigrants with criminal convictions (Padilla v. Kentucky practically created the "Fifth and a half Amendment" right for non-citizens in criminal court), detained immigrants (it is fundamentally unfair for someone to present their defense while locked up), or uniquely vulnerable immigrants (children or the mentally disabled), it becomes pretty clear that the divides between these groups pale in the common theme that there is no fair fight—for anyone in immigration court. Immigration court is set up to the full and complete advantage of one party—the same party that is the prosecutor, judge, and executioner. What this article seeks then ask is, if Gideon can be intellectually expanded to provide for a right to counsel in immigration courts does that right end there? On the one hand, the analogy between incarceration and deportation is apt. The simple answer is no. It is a mistake to condition the right of counsel only on the severity on the outcome of a process. For starters, those who experience the specific adverse outcome arising from civil law are not particularly assuaged by someone else who may be worse off. For instance, for someone who loses custody of their child or loses income from a disability check, the result is life altering to them. But more import, the safeguard must be available to offset an unfair process, regardless of whatever the outcome is, so that the process does not lose its legitimacy. Whenever there is a courtroom, with procedures and rules created by the government, applying laws passed by the government, and populated by professional lawyers hired to advance the interests of the government, there is simply no fair fight without a lawyer representing the private David on the other side. Indeed, the lawyer might be the metaphorical slingshot, for which there is no chance of success without one. Stated more clearly, the right to appointed counsel should not be available just for criminal trials. The more intellectually honest and constitutionally-sound dividing line between which forums receive appointed attorneys from those who do not is between public law and private law. Every court proceeding that involves the state or federal government—misdemeanors, habeas, immigration, family law, public housing, disability, public education—must expand their understanding of Gideon and provide appointed counsel to face off against the government. This remedy is the only means to both offset the baked-in asymmetry and ensure reliable outcomes is the appointment of counsel.

In this report, we present the main findings from the project, "Assistance or barriers? – The use of education as vocational rehabilitation for young people with disabilities". Chapter 1 gives a summary of the status of knowledge regarding young people with disabilities and their transition into the labor marked. We also present an overview of the most important measures initiated by the government to increase labor marked participation for this group. In January 2004, the rules regulating who were entitled to economic support for educational purposes within a rehabilitation program changed. In chapter 2, we look into the effects of these changes. We use data covering everyone in a certain age group who were granted education as vocational rehabilitation in the years between 2002 and 2005. The analysis indicates that the changes may have resulted in both fewer young people receiving economic support for education as vocational rehabilitation, and fewer young people with disabilities entering the labor force. Chapter 3 addresses a particular group, namely young people (25-35 years) with physical disabilities, mainly defined as cerebral palsy and spina bifida. Two of the topics discussed are: The educational situation for youth with physical disabilities compared to a randomly selected population in the same age group. To what extent is the length of education for young people with physical disabilities important for their situation in the labor marked? As much as 64 percent of the sample with physical disabilities have primary school as their highest level of education, compared with 17 percent in a randomly selected youth population. The level of employment for the group with a physical disability was 38 percent, compared with 86 percent for the randomly selected group. There is a clear indication that an increase in the level of education may have a particularly positive effect for young people with physical disabilities in relation to labor marked participation. In Chapter 4, the topic is of how social workers in NAV administer the regulations that govern access to education as rehabilitation. We start with a brief review of the rule changes in rehabilitation support that was introduced from January 2004. The chapter is based on qualitative interviews with 30 caseworkers in NAV (The Norwegian Labor and Welfare Administration). There is a political ambition that in general young people (under 26 years) shall finance their own education through loans and grants provided by the Norwegian State Educational Loan Fund. This is also true for young people with disabilities, when they do not have so significant impairments that they fall within the exemption criteria. Many of the informants share this point of view. They find it unreasonable and unfair to other young people if young people with disabilities receive economic support to pay for their educational expenses. They should not have any "special advantages" even if they are disabled. Chapter 5 addresses the issues of judgment and discrimination, and discusses what discretion is and how the caseworkers in NAV practice it. Among other things, it is discussed how the use of discretion can be affected by factors "outside the formal rules and regulations". In chapter 6, the perspective moves a notch up. Instead of questioning the issue if all young people with disabilities get the same or an equivalent treatment in the NAV system, we look at the situation for disabled young people compared to the situation for other young people. Using the ideas of justice developed by Amartya Sen, in particular the capability approach, we ask if is fair that young people with disabilities as a rule should finance their education themselves? One of the reasons for asking this question is that young people with disabilities cannot expect to achieve the same life-cycle income as others. ; Unge med nedsatt funksjonsevne har en lavere deltagelse på arbeidsmarkedet enn befolkningen ellers. I rapporten benyttes to sett registerdata for å belyse dette temaet. Videre benyttes intervjuer med saksbehandlere i NAV for å belyse forvaltningen av dagens regelverk for støtte til utdanning. Den første registerstudien indikerer at reduksjonen i støtte til utdanning fra 2004 reduserte antallet som fikk støtte til utdanning. Færre ble også yrkesaktive. Den andre registerstudien viser at et flertall unge med en fysisk funksjonsnedsettelse bare har grunnskole som høyeste fullførte utdanning, og at en stor del faller utenfor arbeidsmarkedet. I den kvalitative undersøkelsen sier mange saksbehandlere at de forvalter det nye regelverket slik at de sjeldnere enn før benytter utdanning som tiltak.

In Art. 124 of the Constitution of Ukraine states that justice in Ukraine is exercised exclusively by the courts when adjudicating. The requirements of pre-trial decisions, according to procedural law, are divided into external and internal authors. External - exclusivity, obligation and legality, internal - criminal conviction. The main elements of the judicial judgment are: 1) the rule of law; 2) validity; 3) completeness; 4) clarity; 5) accuracy; 6) motivation. The article explores the social and psychological aspects of a judge's activities in adjudication, through the lens of legal and legal realism in the legislative field, and through the lens of psychology and psychoanalysis. Judicial activity, along with other types of legal activity, operates in the conditions of the social system of the country, which determines its social and psychological essence. It manifests itself in the ongoing law enforcement practice of judges, who, along with their professional qualifications, are also bearers of customs, traditions, unique characters, habits, etc., closely related to practice. In addition, judicial activity is influenced by legal culture, the level of knowledge, historical stages, the level and quality of development of other state institutions, the specific situation and so on. The influence of such factors cannot be ignored or underestimated, but it should not call into question the fundamental principles enshrined in the Constitution and Laws of Ukraine, including applicable procedural legislation. Judgment is a generic (universal) concept that means an act — a court decision that resolves the merits of the case, procedural issues pertaining to the motion of the case, and other issues within the jurisdiction of the court. ; У ст. 124 Конституції України зазначається, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами при ухваленні судових рішень. Вимоги досудових рішень, згідно з процесуальним правом, автори поділяють на зовнішні і внутрішні. Зовнішні – виключність, обов'язковість та законність, внутрішні – правосудимість. Основними елементами правосудності судового рішення є: 1) верховенство права, 2) обґрунтованість, 3) повнота, 4) ясність, 5) точність, 6) вмотивованість, 7) відповідність визначеній законом процесуальній формі. У статті досліджується соціальні і психологічні аспекти діяльності судді при постановці судового рішення, через призму правового і юридичного реалізму в законодавчій сфері та через призму психології та психоаналізу. Судова діяльність, нарівні з іншими видами юридичної діяльності, функціонує в умовах соціальної системи країни, що й обумовлює її соціальну та психологічну сутність. Вона виявляється у постійній правозастосовчій практиці суддів, котрі поряд з набором професійних якостей є носіями ще й звичаїв, традицій, неповторних характерів, звичок тощо, тісно взаємопов'язаних із практичною діяльністю. Крім того, на судову діяльність впливають правова культура, рівень знань, історичні етапи, рівень та якість розвитку інших державних інститутів, конкретна ситуація і таке інше. Вплив таких факторів не можна зневажати чи недооцінювати, проте він не повинен ставити під сумнів основоположні принципи, закріплені в Конституції та Законах України, в тому числі діючому процесуальному законодавстві. Судове рішення – це родове (універсальне) поняття, що означає акт -рішення суду, яким вирішується судова справа по суті, процесуальні питання, що стосуються руху справи, а також інші питання в межах юрисдикційних повноважень суду. ; У ст. 124 Конституції України зазначається, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами при ухваленні судових рішень. Вимоги досудових рішень, згідно з процесуальним правом, автори поділяють на зовнішні і внутрішні. Зовнішні – виключність, обов'язковість та законність, внутрішні – правосудимість. Основними елементами правосудності судового рішення є: 1) верховенство права, 2) обґрунтованість, 3) повнота, 4) ясність, 5) точність, 6) вмотивованість, 7) відповідність визначеній законом процесуальній формі. У статті досліджується соціальні і психологічні аспекти діяльності судді при постановці судового рішення, через призму правового і юридичного реалізму в законодавчій сфері та через призму психології та психоаналізу. Судова діяльність, нарівні з іншими видами юридичної діяльності, функціонує в умовах соціальної системи країни, що й обумовлює її соціальну та психологічну сутність. Вона виявляється у постійній правозастосовчій практиці суддів, котрі поряд з набором професійних якостей є носіями ще й звичаїв, традицій, неповторних характерів, звичок тощо, тісно взаємопов'язаних із практичною діяльністю. Крім того, на судову діяльність впливають правова культура, рівень знань, історичні етапи, рівень та якість розвитку інших державних інститутів, конкретна ситуація і таке інше. Вплив таких факторів не можна зневажати чи недооцінювати, проте він не повинен ставити під сумнів основоположні принципи, закріплені в Конституції та Законах України, в тому числі діючому процесуальному законодавстві. Судове рішення – це родове (універсальне) поняття, що означає акт -рішення суду, яким вирішується судова справа по суті, процесуальні питання, що стосуються руху справи, а також інші питання в межах юрисдикційних повноважень суду.

This article examines the processes of transformation of the Turkish political system, touching on the period of formation and development of Turkish statehood under the first President of the country – Mustafa Kemal Ataturk, covering the modern stage of development of Turkey. The author substantiates the idea that the model of France is taken as the basis of the Turkish political system. Professor Sami Selchuk, former President of the Turkish Сourt of Appeal, concludes that the instability of the Turkish political system (the presence of many military coups) is due to an incorrectly chosen example of political development. The article focuses on the special position of Turkey in relation to other countries. Despite the fact that Turkey located mainly on the Asian continent (97%), part of Turkey is adjacent to the Western world (3%) - the largest and oldest city of Istanbul. Thus, Turkey has traditionally Eastern principles of building a state, and European values are reflected in the Turkish model. The article compares two leading Turkish models of state development: Mustafa Kemal Ataturk – a democratic secular Western model of development and Tayyip Recep Erdogan – a traditional Islamic Eastern model. The first President of Turkey, Mustafa Kemal Ataturk, set out to transform the Republic of Turkey from a monarchical Patriarchal political system to an advanced secular democratic Republic. Atatürk carried out large-scale state reforms to transform Turkish statehood, completely removing the past of the backward Ottoman Empire. Today, this system has been replaced by the justice and development Party-AK party, which positions itself as a moderate Islamist Party, adheres to the democratic values bequeathed by Atatürk, and continues to actively work to bring the Turkic peoples closer together, and has enjoyed support among the Turkish people for 15 years. The representative of this party is President of Turkey Erdogan. The article analyzes the views of researchers who emphasize the political power of Erdogan under the rule of Kemal Ataturk, the first President of the country, who founded modern Turkey in 1923 after the collapse of the Ottoman Empire. A key aspect in the formation of Turkish ideology is related to overcoming the barriers between East and West, since Turkey is part of both sides and combining Western (democratic) and Eastern (conservative, traditional) principles, thereby creating a new model for the development of Turkish society and state national policy. The conflict in modern Turkey arises between those who are in favor of preserving the old structure and those who are in favor of shaking up the old structure and forming a new one. One can observe a confrontation between adherents of Kemalist principles, which are largely misunderstood and interpreted by modern political figures. Based on the analysis of the main stages of the formation of the Turkish political system, as well as the involvement and generalization of data from Turkish researchers, it is established that in a few years it will be possible to observe the development of two scenarios. The first scenario provides for the strengthening of the presidential power of Erdogan, and the second - the refusal to strengthen the presidential power of the current President and a coup. The author comes to the conclusion that the Turkish model of political development has its own uniqueness, since the Turkish state, being in the middle of the geopolitical situation, has a mixture of different forms of political, national and state functioning. ; У статті розглядаються процеси трансформації турецької політичної системи від періоду становлення і розвитку турецької державності при першому президентові країни - Мустафі Кемалі Ататюрці до сучасного етапу розвитку країни. Обґрунтовується теза, що за основу турецької політичної системи взята модель Франції. Особливу увагу в статті приділено особливому становищу Туреччини щодо інших країн. Незважаючи на те, що Туреччина територіально розташована переважно на азіатському континенті (97%), частина її прилягає до західного світу. Таким чином, Туреччині притаманні як\ традиційно східні принципи побудови державності, так і європейські цінності. У статті подано порівняння двох моделей державного розвитку Туреччини: Мустафи Кемаля Ататюрка – демократична світська західна модель розвитку і Таїпа Реджепа Ердогана – традиційна ісламська східна модель. Автор приходить до висновку, що турецька модель політичного розвитку є унікальною, оскільки турецька державність, будучи в серединному геополітичному положенні, є змішанням різних форм політичного, національного і державного функціонування.

This article is devoted to the research of the topical issue of legal regulation of the grounds and procedure for state intervention in the right of a person to express their opinions, views and beliefs. It is emphasized that the relevant right of a person is not absolute. But its restriction is allowed only in cases where its use violates the rights of others, creates a danger to the legally protected state or public interests. The paper analyzes the practice of one of the world's major legal institutions designed to regulate in this area, the European Court of Human Rights. During his career, he developed well-established democratic approaches that allow for a balanced resolution of individual conflicts that inevitably arise in the implementation of legal relations in the commented area. According to the ECtHR, despite the fact that the state enjoys a certain discretion to determine whether and to what extent, interference with the exercise of freedom of expression, this activity must take into account the crucial importance of freedom of speech in society. It has been established that in the national legal environment, the authorities and courts take into account European legal approaches and neglect human rights to freedom of expression. Separately, the paper examines the basic principles of freedom of expression, which are important when it comes to the press, whose leading role in the rule of law should not be forgotten and underestimated. The criteria developed by the established law enforcement practice of the European Court of Human Rights, according to which the validity of interference with freedom of expression can be determined, have been studied. As a general rule, it is permissible if the mechanism of such a restriction of law is directly established by law and interference is necessary in a democratic society. Some ways of restricting the freedom of the press have been assessed, and it is emphasized that their introduction must clarify whether there is an "urgent public need" that can justify this intervention. The question is not simple, because in each situation there is a confrontation of two significant social values - the public right to free dissemination of personal ideas and beliefs and the state or individuals. It should be solved taking into account social priorities, applying the principles of justice and the development of world democratic practice. ; Стаття присвячена дослідженню актуального питання щодо правового регулювання підстав і порядку державного втручання у право особи на вираження своїх думок, поглядів і переконань. Підкреслюється, що відповідне право особи не є абсолютним, але його обмеження припускається виключно у випадках, коли користування ним порушує права інших людей, створює небезпеку для охоронюваних законом державних чи громадських інтересів. У роботі аналізується практика однієї з головних світових правничих інституцій, покликаних здійснювати правове регулювання в цій сфері - Європейського суду з прав людини. Він за час своєї діяльності напрацював усталені демократичні підходи, які дозволяють виважено вирішувати окремі колізії, що неодмінно виникають при реалізації правовідносин у коментованій царині. За позицією ЄСПЛ, попри те, що держава користується певною свободою розсуду для визначення того, чи є необхідним і якою мірою втручання у здійснення свободи вираження думки, ця діяльність мусить відбуватися з урахуванням визначального значення свободи слова у суспільстві. Встановлено, що в національному правовому середовищі на завжди органи влади та суди враховують європейські правові підходи та нехтують правами людини на свободу вираження. Окремо в роботі розглянуті основоположні принципи стосовно свободи вираження, що набувають значення, коли йдеться про пресу, провідну роль якої у правовій державі не слід забувати і применшувати. Вивчені напрацьовані усталеною правозастосовною практикою ЄСПЛ критерії, згідно з якими може визначатися обґрунтованість втручання у свободу вираження поглядів. За загальним правилом воно є допустимим, якщо механізм подібного обмеження права прямо встановлений законом, і втручання є необхідним у демократичному суспільстві. Оцінені деякі способи обмежень свободи преси, наголошується, що за їхнього запровадження мусить бути з'ясоване питання, чи існує «невідкладна суспільна потреба», здатна виправдати це втручання. Питання не просте, бо в кожній окремій ситуації існує протистояння двох значних соціальних цінностей - публічного права на вільне поширення особистих ідей і переконань та держави або приватних осіб. Вирішувати його слід з урахуванням суспільних пріоритетів, застосовуючи принципи справедливості та напрацювання світової демократичної практики.

The article "Perception of the progress announced by general education schools: a community approach" presents School's progress and its dissemination from the viewpoint of general education school community. Thus, for almost three decades, Lithuania has been developing its own educational system after the Restoration of its Independence. The Restoration of the Independent State of Lithuania on March 11, 1990, prompted a systemic reform of all areas of education. This transformation of education in Lithuania was stimulated by internal (factors that existed in the system of education itself) and sociocultural (factors from other socio-cultural areas of life). According to the national rapports Lithuanian education had to model and develop a new concept of education goals, objectives, structures, curriculum, methods, strategies, which Western European countries had been developing for decades, constantly changing, refining, reforming. The article addresses the scientific problem that the There is a lack of research, concerning the general education school community's approach towards student›s education results, as a significant sign of progress. National goal for 2020 is that all general education schools would announce their progress report but according to studies changes are too slow. This is why aim of research is to analyze general education school community attitude to school's progress announcements. The object of the research is the attitude of general education school communities to the announcement of school progress 2018 m. The current study (Perception of the progress announced by general education schools: a community approach) is development (described in more detail) part of the research "The Conception of School Community of General Education School Progress in terms of the Good School Concept" (from V. Targamadzė, G. Žibėnienė and J. Česnavičienė). The article presents a quality research – a interview performed in 2018, which involved representatives of general education school management and teachers, as well as 7-12 grade gymnasium students and their parents. With the help of purposeful sampling there were chosen comprehensive schools that delegated one parent each who had a child studying in grades 7-12 and were acquainted with the school activities. The criteria applied for the selection of comprehensive schools were as follows: comprehensive schools had to be from different regions of the country: schools in a city; schools in a big town; schools in a town and in a village; comprehensive schools according to different founders: state and public institutions. When analyzing the perception of the progress announced by general education schools, we must remember, the fact that a school is an organization operating in a complex and changing social environment and involving many different society groups, such as school administration, teachers, students, parents and other society. Based on the idea already found in the Good School Concept (2015) that the education in Lithuania is founded on close collaboration between the family, school and society. The research methods were used: analysis of academic literature and educational documents, structured interviews. To analyze the interview, the content analysis was adapted, (Bitinas, Rupšienė, Žydžiūnaitė, 2008,) which allowed to make conclusions based on the analyzed text. The qualitative content analysis was used to analyze the interview data, which allowed to draw conclusions based on the analyzed text. This method of analysis was based on systematic analytical steps: multiple readings of records, systematic interpretation of distinguished categories and subcategories and their justification based on the evidence from the transcribed texts – the confirmatory statements. According to the qualitative research methodology, the confirmatory statements are extracts from answers provided by the participants which cannot be changed by the researcher; therefore, they are quoted exactly as given by the participants. The initial interview data was handled in such a way as to ensure that it was impossible to identify the persons involved in the study. The research was organized, data analysis was carried out and presented based on the principles of qualitative research ethics: insuring the respect for individual privacy, confidentiality and anonymity, with goodwill and justice. While analyzing legal documents concerning education, it was revealed that there is no clear obligation for general education schools to publish the progress of their schools. Legislation (Good School Concept, 2015; State Strategy for Education 2013–2022) identifies the announcement of the progress of general education schools as an aspiration to achieve educational progress as one of the features of a modern, good school.

The article examines the problems of the components of the concept of threats to religious security, for example, which are transformed into concepts. The concept of "justice" is being transformed through the extreme polarization of Latin American society and elit. The necessity of ensuring security for traditional religions is substantiated, the unity, interdependence of spiritual, religious, national security is determined, the tasks, the solution of which requires to achieve the level of security, are characterized. The article determines that since religion influences politics, law, the level of relevance of religious security increases. Under modern conditions of transitional regimes, the religious system is becoming an important factor in political stability. This is especially true of the traditional religious system, which has a history of development, a deep system in popular culture. The religious factor also plays an important role in the geopolitical confrontation. The situation requires the mobilization of resources for the religious security of society. Among the tasks is the problem of training ideological personnel, for example, political scientists, philosophers, who have the ability to resist ideological influence. The problem of the formation of an effective religious ideology, which takes into account the geopolitical rivalry of states, the strengthening of the dynamics of spiritual competition, spiritual expansion, is urgent; protection of the sphere of consciousness of a believer from negative influence from destructive structures, psychological safety of believers, research of a set of ideas, a set of teachings, attitudes, uniting representatives of traditional religions to counter extremist, radicalist religious threats, and promote their own regional ideas. Since the level of interconnection between the state and society is increasing in the region, there is a need for a set of measures to ensure religious security. The governments of the countries will focus on the implementation of reforms that will guarantee a stable political regime. ; Рассмотрены составные проблемы концепта угрозы религиозной безопасности, например, которые трансформируются в понятия. Понятия "справедливость" трансформируется через крайнюю поляризацию латиноамериканского общества и элит. Обоснована необходимость обеспечения безопасности для традиционных религий, определено единство, взаимозависимость духовной, религиозной, национальной безопасности, охарактеризованы задания, решение которых требуется для достижения уровня безопасности. Определено, что, поскольку религия влияет на политику и право, то уровень актуальности религиозной безопасности возрастает. В современных условиях переходных режимов религиозная система становится важным фактором политической стабильности. В особенности это касается традиционной религиозной системы, которая имеет историю развития, глубокую систему в народной культуре. В геополитическом противостоянии также важную роль играет религиозный фактор. Ситуация требует мобилизации ресурсов религиозной безопасности общества. Среди заданий – проблема подготовки идеологических кадров, например политологов, философов, имеющих способность противостоять идеологическому влиянию. Актуальной является проблема формирования эффективной религиозной идеологии, учитывающей геополитическое соперничество государств, усиление динамики духовной конкуренции, духовной экспансии; защита сферы сознания верующего от отрицательного влияния со стороны деструктивных структур, психологическая безопасность верующих, исследования комплекса идей, совокупности учений, установок, объединения представителей традиционных религий для противостояния экстремистским, радикалистским религиозным угрозам, возможность пропагандировать собственные региональные идеи. Поскольку в регионе возрастает уровень взаимосвязи государства и общества, то существует необходимость в комплексе мероприятий с целью обеспечения религиозной безопасности. Правительства стран направят усилия на реализацию реформ, которые станут гарантией стабильного политического режима. ; Розглянуто складові концепту загрози релігійній безпеці, наприклад те, як трансформуються поняття. Поняття "справедливість" трансформується через крайню поляризацію латиноамериканського суспільства й еліт. Обґрунтовано необхідність забезпечення безпеки для традиційних релігій, визначено єдність, взаємозалежність духовної, релігійної, національної безпеки, охарактеризовано завдання, виконання яких необхідне для досягнення рівня безпеки. Визначено, що, оскільки релігія впливає на політику і право, то рівень актуальності релігійної безпеки зростає. За сучасних умов перехідних режимів релігійна система стає важливим фактором політичної стабільності. Особливо це стосується традиційної релігійної системи, що має свою історію розвитку, глибоку систему в народній культурі. У геополітичному протистоянні також важливу роль відіграє релігійний фактор. Ситуація вимагає мобілізації ресурсів релігійної безпеки суспільства. Серед завдань – проблема підготовки ідеологічних кадрів, наприклад політологів, філософів, які протистоять ідеологічному впливу. Важливою є проблема формування ефективної релігійної ідеології, що враховує геополітичне суперництво держав, посилення динаміки духовної конкуренції, духовної експансії. Актуальними є захист сфери свідомості віруючого від негативного впливу з боку деструктивних структур, психологічна безпека віруючих, дослідження комплексу ідей, сукупності вчень, настанов, об'єднання представників традиційних релігій для протистояння екстремістським, радикалістським релігійним загрозам, можливість пропагувати власні регіональні ідеї. Оскільки в регіоні зростає рівень взаємозв'язку держави та суспільства, то існує необхідність у комплексі заходів з метою забезпечення релігійної безпеки. Розкрито особливості шляхів і засобів протидії релігійній небезпеці. Подано пропозиції з реалізації реформ, що стануть гарантією стабільного політичного режиму.