Monumental Sites of Memory in Kharkiv: Modern Practices of Media Representation ; Монументальні місця пам'яті Харкова: сучасні медійні практики репрезентації

Open Access

Abstract

The article deals with the media coverage of memorial initiatives in Kharkiv during the era of Ukrainian independence. The study focuses on print and electronic media coverage of around 100 monuments and sculptural compositions constructed in the city between 1991 and 2019. When analyzing the body of publications, the author pays attention to the thematic spectrum and architectonics of messages about monumental sites of memory. The study finds that the intensity of the coverage of the installation and unveiling of monuments is not determined by the memorial value or merits of the commemorated historical figures. Other factors are more important – such as the participation of authorities in commemorative events. Furthermore, mass media rarely report the opinions of experts and city residents regarding sites of memory. It is often representatives of the authorities who are given the opportunity to voice the motives for commemoration and talk about the significance of memorial sites, rather than the immediate initiators, especially if the latter are not state institutions but public bodies. However, there have been positive changes in this area: independent and opposition media have begun to propose different practices for covering the opening of monuments, centering precisely on the agents of memory and their motives. They are also expanding the thematic range of messages, more fully covering the process of decision-making and related discussions. In the author's view, these developments should be thought of not only as a counterweight to pro-government practices of covering memorial initiatives, but also as an important tool for shaping a culture of memory and building a civil society. In addition, broad public dialogue on memorial initiatives in the city between representatives of various political and professional communities is becoming more essential in the current climate. After all, there is a growing need and demand for seeing monumental sites of memory not only as an ideological resource or a tool for symbolic marking of territory, but also as a means of creating a positive and competitive image of the city. ; У статті йдеться про висвітлення засобами масової інформації меморіальних ініціатив у м.Харкові доби незалежної України. У центрі дослідження перебувають новинні повідомлення друкованих та електронних періодичних видань, присвячені близько 100пам'ятникам і скульптурним композиціям, спорудженим у місті впродовж 1991–2019років. Під час аналізу масиву публікацій було звернено увагу на тематичний спектр та архітектоніку повідомлень про монументальні місця пам'яті. У результаті з'ясовано, що широкий інформаційний резонанс щодо встановлення певних пам'ятників був зумовлений не так заслугами історичних осіб, які вшановувалися, як визначався іншими чинниками, зокрема участю представників влади у комеморативних заходах. При цьому повідомлення ЗМІ зрідка містять думку експертів та містян щодо таких місць пам'яті. На сторінках медійних публікацій часто саме представники влади висловлюються з приводу мотивів увічнення та говорять про значення певного місця пам'яті замість безпосередніх ініціаторів, особливо якщо ними є не державні інституції, а громадські організації. Водночас фіксується й інша тенденція: незалежні та опозиційні владі ЗМІ звертають більше уваги саме на мотиви агентів пам'яті, а також розширюють тематичний спектр повідомлень, більш докладно висвітлюючи процес ухвалення рішення та дискусії, пов'язані з цим. На нашу думку, останнє може бути осмислене не тільки як протидія усталеним практикам здійснення та висвітлення у ЗМІ комеморативних заходів, але й як важливий інструмент вироблення нової культури пам'яті та побудови громадянського суспільства. Крім того, на сучасному етапі зростає важливість широкого суспільного діалогу щодо меморіальних ініціатив у місті між представниками різних політичних і професійних співтовариств. Зрештою, затребуваним стає сприйняття монументальних місць пам'яті не лише як ідеологічного ресурсу чи інструменту символічного маркування території, але також засобу створення позитивного і конкурентного образу міста.