Part-time criminal proceedings in the context of Justice in the Republic of Belarus ; Заочное производство по уголовным делам в контексте правосудия в Республике Беларусь ; Заочне провадження у кримінальних справах у контексті правосуддя в Республіці Білорусь

Abstract

In recent years, the Criminal Procedure Code of the Republic of Belarus (hereinafter referred to as the Code of Criminal Procedure) has been amended to simplify and speed up judicial procedures. One of these stories was the appearance of absentee production in 2016. According to Part 1 of Art. 459 Code of Criminal Procedure applies to a person accused of committing a crime that does not represent a great public danger, when the accused fully admits his guilt and civil suit, if he is brought, the recognition made by him is not disputed by any of the parties and is not in doubt with the judge and the guilt of the accused, the legal qualification of the act and the consent of the accused and the victim to the trial in absentia in court are not in doubt; there are no other obstacles to sentencing ra without trial. This article raises the problem of the legal nature of the specified procedure for resolving cases by the court and its compliance with the constitutional provision on the adversarial nature of justice; it is stated that the existing in the legislation of Belarus the construction of the contest as a constitutional principle actually takes the procedure of sentencing without a trial beyond the scope of justice. In such circumstances, competition limits the legislator in creating a more flexible model of justice that meets current trends in simplifying ordinary judicial procedures. In this regard, it is concluded that it is advisable to revise the constitutional version of the principle of competition by supplementing Article 115 of the Constitution of the Republic of Belarus with a norm allowing for the possibility of derogation from it in cases provided for by law. ; В последние годы в Уголовно-процессуальный кодекс Республики Беларусь (далее – УПК) вносятся дополнения и изменения, направленные на упрощение и ускорение судебных процедур. Одной из таких новелл стало появление в 2016 году заочного производства. Согласно ч. 1 ст. 459 УПК данный порядок применяется в отношении лица, обвиняемого в совершении преступления, не представляющего большой общественной опасности, когда обвиняемый полностью признает свою вину и гражданский иск, если он предъявлен, сделанное им признание не оспаривается какой-либо из сторон и не вызывает сомнения у судьи, а также не вызывают сомнения виновность обвиняемого, юридическая квалификация деяния и добровольность согласия обвиняемого и потерпевшего на заочное производство в суде, отсутствуют иные препятствия постановлению приговора без судебного разбирательства. В настоящей статье поднимается проблема правовой природы указанного порядка разрешения дел судом и его соответствия конституционному установлению о состязательности правосудия; констатируется, что существующая в законодательстве Беларуси конструкция состязательности как конституционного принципа фактически выводит процедуру постановления приговора без судебного разбирательства за рамки правосудия. При таких обстоятельствах состязательность ограничивает законодателя в создании более гибкой модели правосудия, отвечающей современным тенденциям упрощения обычных судебных процедур. В этой связи делается вывод о целесообразности пересмотра конституционной редакции принципа состязательности путем дополнения ст. 115 Конституции Республики Беларусь нормой, допускающей возможность отступления от него в случаях, предусмотренных законом. ; Останніми роками в Кримінально-процесуальний кодекс Республіки Білорусь (далі – КПК) вносяться доповнення і зміни, спрямовані на спрощення та прискорення судових процедур. Однією з таких новел стала поява в 2016 році заочного провадження.Згідно з ч. 1 ст. 459 КПК даний порядок застосовується щодо особи, обвинувачуваної у вчиненні злочину, що не становить значної суспільної небезпеки, коли обвинувачений повністю визнає свою вину і цивільний позов, якщо він пред'явлений, зроблене ним визнання не заперечується жодною зі сторін і не викликає сумніву у судді, а також не викликають сумніву винність обвинуваченого, юридична кваліфікація діяння і добровільність згоди обвинуваченого і потерпілого на заочне провадження в суді, відсутні інші перешкоди для винесення вироку без судового розгляду. У цій статті порушується проблема правової природи зазначеного порядку вирішення справ судом і його відповідності конституційному установленню про змагальність правосуддя; констатується, що існуюча в законодавстві Білорусі конструкція змагальності як конституційного принципу фактично виводить процедуру постановлення вироку без судового розгляду за рамки правосуддя. При таких обставинах змагальність обмежує законодавця в створенні більш гнучкої моделі правосуддя, що відповідає сучасним тенденціям спрощення звичайних судових процедур. З огляду на це робиться висновок про доцільність перегляду конституційної редакції принципу змагальності шляхом доповнення ст. 115 Конституції Республіки Білорусь нормою, що допускає можливість відступу від нього у випадках, передбачених законом.