Suchergebnisse

Today, during the surgical intervention, it remains a problem that model of treatment of the stone of the distal ureter is optimal. Contact laser lithotripsy (CLL) has the advantage of extracorporeal shock wave lithotripsy (ECHL) as a method of choice in surgical treatment of distal ureteral stones. There are cases when CLL performed was ineffective, which required repeated fibro-ureteroscopy for extraction or lithotripsy of residual fragments of the stone. The objective: to evaluate the efficacy of salvage ECHL in patients after ineffective primary CLL. Patients and methods. From January 2007 to July 2017 in the Urology Clinic of the National Military Medical Clinical Center «GVCG» conducted 1756 EHCL with the help of the lithotripter Siemens Modularis Variostar. The results of treatment of 29 patients who underwent remote lithotripsy of the stones of the lower third of the ureter after ineffective CLL were retrospectively evaluated. Results. The average size of the stone in this group of patients was 7.3 mm. The average interval between CLL and ECHL was 14.1 days. The average number of strokes was 2712. All patients entered the ECHL session with the presence of a ureteral stent, which was installed immediately after the attempted CLL. In 24 (88.9%) patients, complete fragmentation of the stone was achieved after one ECHL session. Four other patients underwent additional surgical interventions. The conclusion. Contact laser lithotripsy (CLL) is an effective method of treating stones in the distal ureter. However, in case of inefficiency, it is necessary to consider the possibility of using salvage minimally invasive and traditional surgical interventions. Extracorporeal lithotripsy is just a minimally invasive method, has similar successful results compared to CLL. Salvage extracorporeal shock wave lithotripsy is an effective option in patients to whom the use of CLL has been unsuccessful. ; Сегодня при проведении хирургического вмешательства остается проблемой, какая именно модель лечения камня дистального отдела мочеточника является оптимальной. Контактная лазерная литотрипсия (КЛЛ) имеет преимущество относительно экстракорпоральной ударно-волновой литотрипсии (ЭУХЛ) в качестве метода выбора в хирургическом лечении камней дистального отдела мочеточника. Известны случаи, когда проведенная КЛЛ была неэффективна, что требовало повторной фиброуретероскопии с целью экстракции или литотрипсии остаточных фрагментов камня. Цель исследования: оценка эффективности сальважной ЭУХЛ у больных после безрезультатной первичной КЛЛ. Материалы и методы. С января 2007 по июль 2017 года в клинике урологии Национального военно-медицинского клинического центра «ГВКГ» проведено 1756 ЭУХЛ с помощью литотриптора Siemens Modularis Variostar. Ретроспективно оценены результаты лечения 29 пациентов, которым была проведена дистанционная литотрипсия камней нижней трети мочеточника после неэффективной КЛЛ. Результаты. Средний размер камня у данной группы пациентов составлял 7,3 мм. Средний интервал между проведением КЛЛ и ЭУХЛ – 14,1 дня. Среднее количество ударов составляло 2712. Все больные поступали на сеанс ЭУХЛ с наличием стента мочеточника, который устанавливали сразу после попытки проведения КЛЛ. У 24 (88,9%) пациентов была достигнута полная фрагментация камня после одного сеанса ЭУХЛ. Остальным четырем пациентам выполняли дополнительные хирургические вмешательства. Заключение. Контактная лазерная литотрипсия (КЛЛ) является эффективным методом лечения камней дистального отдела мочеточника. Однако в случае неэффективности необходимо рассматривать возможность применения сальважных малоинвазивных и традиционных оперативных вмешательств. Экстракорпоральная литотрипсия является именно малоинвазивным методом, имеет подобные успешные результаты по сравнению с КЛЛ. Сальважная экстракорпоральная ударно-волновая литотрипсия является эффективной опцией у больных, у которых применение КЛЛ было безуспешным. ; Сьогодні під час проведення хірургічного втручання залишається проблемою, яка саме модель лікування каменю дистального відділу сечоводу є оптимальною. Контактна лазерна літотрипсія (КЛЛ) має перевагу щодо екстракорпоральної ударно-хвильової літотрипсії (ЕУХЛ) в якості методу вибору у хірургічному лікуванні каменя дистального відділу сечоводу. Відомі випадки, коли проведена КЛЛ не є ефективною, що потребує повторної фіброуретероскопії з метою екстракції або літотрипсії залишкових фрагментів каменя. Мета дослідження: оцінювання ефективності сальважної ЕУХЛ у хворих після безрезультатної первинної КЛЛ. Матеріали та методи. З січня 2007 р. по липень 2017 р. у клініці урології Національного військово-медичного клінічного центру «ГВКГ» проведено 1756 ЕУХЛ за допомогою літотриптору Siemens Modularis Variostar. Були ретроспективно оцінені результати лікування 29 пацієнтів, яким проведена дистанційна літотрипсія каменів нижньої третини сечоводу після неефективної КЛЛ. Результати. Середній розмір каменя у наведеній групі пацієнтів становив 7,3 мм. Середній інтервал між проведенням КЛЛ та ЕУХЛ – 14,1 дні. Середня кількість ударів становила 2712. Усі хворі поступали на сеанс ЕУХЛ з наявністю стента сечоводу, який встановлювали одразу після спроби проведення КЛЛ. У 24 (88,9%) пацієнтів було досягнуто повну фрагментацію каменя після одного сеансу ЕУХЛ. Іншим чотирьом пацієнтам виконували додаткові хірургічні втручання. Заключення. Контактна лазерна літотрипсія (КЛЛ) є ефективним методом лікування каменів дистального відділу сечоводу. Проте у випадку неефективності необхідно розглядати можливість застосування сальважних малоінвазивних та традиційних оперативних втручань. Екстракорпоральна літотрипсія є малоінвазівним методом, що має подібні успішні результати порівняно з КЛЛ. Сальважна екстракорпоральна ударно-хвильова літотрипсія є ефективною опцією у хворих, у яких застосування КЛЛ було безуспішним.

Сьогодні під час проведення хірургічного втручання залишається проблемою, яка саме модель лікування каменю дистального відділу сечоводу є оптимальною. Контактна лазерна літотрипсія (КЛЛ) має перевагу щодо екстракорпоральної ударно-хвильової літотрипсії (ЕУХЛ) в якості методу вибору у хірургічному лікуванні каменя дистального відділу сечоводу. Відомі випадки, коли проведена КЛЛ не є ефективною, що потребує повторної фіброуретероскопії з метою екстракції або літотрипсії залишкових фрагментів каменя. Мета дослідження: оцінювання ефективності сальважної ЕУХЛ у хворих після безрезультатної первинної КЛЛ. Матеріали та методи. З січня 2007 р. по липень 2017 р. у клініці урології Національного військово-медичного клінічного центру «ГВКГ» проведено 1756 ЕУХЛ за допомогою літотриптору Siemens Modularis Variostar. Були ретроспективно оцінені результати лікування 29 пацієнтів, яким проведена дистанційна літотрипсія каменів нижньої третини сечоводу після неефективної КЛЛ. Результати. Середній розмір каменя у наведеній групі пацієнтів становив 7,3 мм. Середній інтервал між проведенням КЛЛ та ЕУХЛ – 14,1 дні. Середня кількість ударів становила 2712. Усі хворі поступали на сеанс ЕУХЛ з наявністю стента сечоводу, який встановлювали одразу після спроби проведення КЛЛ. У 24 (88,9%) пацієнтів було досягнуто повну фрагментацію каменя після одного сеансу ЕУХЛ. Іншим чотирьом пацієнтам виконували додаткові хірургічні втручання. Заключення. Контактна лазерна літотрипсія (КЛЛ) є ефективним методом лікування каменів дистального відділу сечоводу. Проте у випадку неефективності необхідно розглядати можливість застосування сальважних малоінвазивних та традиційних оперативних втручань. Екстракорпоральна літотрипсія є малоінвазівним методом, що має подібні успішні результати порівняно з КЛЛ. Сальважна екстракорпоральна ударно-хвильова літотрипсія є ефективною опцією у хворих, у яких застосування КЛЛ було безуспішним. ; Сегодня при проведении хирургического вмешательства остается проблемой, какая именно модель лечения камня дистального отдела мочеточника является оптимальной. Контактная лазерная литотрипсия (КЛЛ) имеет преимущество относительно экстракорпоральной ударно-волновой литотрипсии (ЭУХЛ) в качестве метода выбора в хирургическом лечении камней дистального отдела мочеточника. Известны случаи, когда проведенная КЛЛ была неэффективна, что требовало повторной фиброуретероскопии с целью экстракции или литотрипсии остаточных фрагментов камня. Цель исследования: оценка эффективности сальважной ЭУХЛ у больных после безрезультатной первичной КЛЛ. Материалы и методы. С января 2007 по июль 2017 года в клинике урологии Национального военно-медицинского клинического центра «ГВКГ» проведено 1756 ЭУХЛ с помощью литотриптора Siemens Modularis Variostar. Ретроспективно оценены результаты лечения 29 пациентов, которым была проведена дистанционная литотрипсия камней нижней трети мочеточника после неэффективной КЛЛ. Результаты. Средний размер камня у данной группы пациентов составлял 7,3 мм. Средний интервал между проведением КЛЛ и ЭУХЛ – 14,1 дня. Среднее количество ударов составляло 2712. Все больные поступали на сеанс ЭУХЛ с наличием стента мочеточника, который устанавливали сразу после попытки проведения КЛЛ. У 24 (88,9%) пациентов была достигнута полная фрагментация камня после одного сеанса ЭУХЛ. Остальным четырем пациентам выполняли дополнительные хирургические вмешательства. Заключение. Контактная лазерная литотрипсия (КЛЛ) является эффективным методом лечения камней дистального отдела мочеточника. Однако в случае неэффективности необходимо рассматривать возможность применения сальважных малоинвазивных и традиционных оперативных вмешательств. Экстракорпоральная литотрипсия является именно малоинвазивным методом, имеет подобные успешные результаты по сравнению с КЛЛ. Сальважная экстракорпоральная ударно-волновая литотрипсия является эффективной опцией у больных, у которых применение КЛЛ было безуспешным. ; Today, during the surgical intervention, it remains a problem that model of treatment of the stone of the distal ureter is optimal. Contact laser lithotripsy (CLL) has the advantage of extracorporeal shock wave lithotripsy (ECHL) as a method of choice in surgical treatment of distal ureteral stones. There are cases when CLL performed was ineffective, which required repeated fibro-ureteroscopy for extraction or lithotripsy of residual fragments of the stone. The objective: to evaluate the efficacy of salvage ECHL in patients after ineffective primary CLL. Patients and methods. From January 2007 to July 2017 in the Urology Clinic of the National Military Medical Clinical Center «GVCG» conducted 1756 EHCL with the help of the lithotripter Siemens Modularis Variostar. The results of treatment of 29 patients who underwent remote lithotripsy of the stones of the lower third of the ureter after ineffective CLL were retrospectively evaluated. Results. The average size of the stone in this group of patients was 7.3 mm. The average interval between CLL and ECHL was 14.1 days. The average number of strokes was 2712. All patients entered the ECHL session with the presence of a ureteral stent, which was installed immediately after the attempted CLL. In 24 (88.9%) patients, complete fragmentation of the stone was achieved after one ECHL session. Four other patients underwent additional surgical interventions. The conclusion. Contact laser lithotripsy (CLL) is an effective method of treating stones in the distal ureter. However, in case of inefficiency, it is necessary to consider the possibility of using salvage minimally invasive and traditional surgical interventions. Extracorporeal lithotripsy is just a minimally invasive method, has similar successful results compared to CLL. Salvage extracorporeal shock wave lithotripsy is an effective option in patients to whom the use of CLL has been unsuccessful.

Сьогодні під час проведення хірургічного втручання залишається проблемою, яка саме модель лікування каменю дистального відділу сечоводу є оптимальною. Контактна лазерна літотрипсія (КЛЛ) має перевагу щодо екстракорпоральної ударно-хвильової літотрипсії (ЕУХЛ) в якості методу вибору у хірургічному лікуванні каменя дистального відділу сечоводу. Відомі випадки, коли проведена КЛЛ не є ефективною, що потребує повторної фіброуретероскопії з метою екстракції або літотрипсії залишкових фрагментів каменя. Мета дослідження: оцінювання ефективності сальважної ЕУХЛ у хворих після безрезультатної первинної КЛЛ. Матеріали та методи. З січня 2007 р. по липень 2017 р. у клініці урології Національного військово-медичного клінічного центру «ГВКГ» проведено 1756 ЕУХЛ за допомогою літотриптору Siemens Modularis Variostar. Були ретроспективно оцінені результати лікування 29 пацієнтів, яким проведена дистанційна літотрипсія каменів нижньої третини сечоводу після неефективної КЛЛ. Результати. Середній розмір каменя у наведеній групі пацієнтів становив 7,3 мм. Середній інтервал між проведенням КЛЛ та ЕУХЛ – 14,1 дні. Середня кількість ударів становила 2712. Усі хворі поступали на сеанс ЕУХЛ з наявністю стента сечоводу, який встановлювали одразу після спроби проведення КЛЛ. У 24 (88,9%) пацієнтів було досягнуто повну фрагментацію каменя після одного сеансу ЕУХЛ. Іншим чотирьом пацієнтам виконували додаткові хірургічні втручання. Заключення. Контактна лазерна літотрипсія (КЛЛ) є ефективним методом лікування каменів дистального відділу сечоводу. Проте у випадку неефективності необхідно розглядати можливість застосування сальважних малоінвазивних та традиційних оперативних втручань. Екстракорпоральна літотрипсія є малоінвазівним методом, що має подібні успішні результати порівняно з КЛЛ. Сальважна екстракорпоральна ударно-хвильова літотрипсія є ефективною опцією у хворих, у яких застосування КЛЛ було безуспішним. ; Сегодня при проведении хирургического вмешательства остается проблемой, какая именно модель лечения камня дистального отдела мочеточника является оптимальной. Контактная лазерная литотрипсия (КЛЛ) имеет преимущество относительно экстракорпоральной ударно-волновой литотрипсии (ЭУХЛ) в качестве метода выбора в хирургическом лечении камней дистального отдела мочеточника. Известны случаи, когда проведенная КЛЛ была неэффективна, что требовало повторной фиброуретероскопии с целью экстракции или литотрипсии остаточных фрагментов камня. Цель исследования: оценка эффективности сальважной ЭУХЛ у больных после безрезультатной первичной КЛЛ. Материалы и методы. С января 2007 по июль 2017 года в клинике урологии Национального военно-медицинского клинического центра «ГВКГ» проведено 1756 ЭУХЛ с помощью литотриптора Siemens Modularis Variostar. Ретроспективно оценены результаты лечения 29 пациентов, которым была проведена дистанционная литотрипсия камней нижней трети мочеточника после неэффективной КЛЛ. Результаты. Средний размер камня у данной группы пациентов составлял 7,3 мм. Средний интервал между проведением КЛЛ и ЭУХЛ – 14,1 дня. Среднее количество ударов составляло 2712. Все больные поступали на сеанс ЭУХЛ с наличием стента мочеточника, который устанавливали сразу после попытки проведения КЛЛ. У 24 (88,9%) пациентов была достигнута полная фрагментация камня после одного сеанса ЭУХЛ. Остальным четырем пациентам выполняли дополнительные хирургические вмешательства. Заключение. Контактная лазерная литотрипсия (КЛЛ) является эффективным методом лечения камней дистального отдела мочеточника. Однако в случае неэффективности необходимо рассматривать возможность применения сальважных малоинвазивных и традиционных оперативных вмешательств. Экстракорпоральная литотрипсия является именно малоинвазивным методом, имеет подобные успешные результаты по сравнению с КЛЛ. Сальважная экстракорпоральная ударно-волновая литотрипсия является эффективной опцией у больных, у которых применение КЛЛ было безуспешным. ; Today, during the surgical intervention, it remains a problem that model of treatment of the stone of the distal ureter is optimal. Contact laser lithotripsy (CLL) has the advantage of extracorporeal shock wave lithotripsy (ECHL) as a method of choice in surgical treatment of distal ureteral stones. There are cases when CLL performed was ineffective, which required repeated fibro-ureteroscopy for extraction or lithotripsy of residual fragments of the stone. The objective: to evaluate the efficacy of salvage ECHL in patients after ineffective primary CLL. Patients and methods. From January 2007 to July 2017 in the Urology Clinic of the National Military Medical Clinical Center «GVCG» conducted 1756 EHCL with the help of the lithotripter Siemens Modularis Variostar. The results of treatment of 29 patients who underwent remote lithotripsy of the stones of the lower third of the ureter after ineffective CLL were retrospectively evaluated. Results. The average size of the stone in this group of patients was 7.3 mm. The average interval between CLL and ECHL was 14.1 days. The average number of strokes was 2712. All patients entered the ECHL session with the presence of a ureteral stent, which was installed immediately after the attempted CLL. In 24 (88.9%) patients, complete fragmentation of the stone was achieved after one ECHL session. Four other patients underwent additional surgical interventions. The conclusion. Contact laser lithotripsy (CLL) is an effective method of treating stones in the distal ureter. However, in case of inefficiency, it is necessary to consider the possibility of using salvage minimally invasive and traditional surgical interventions. Extracorporeal lithotripsy is just a minimally invasive method, has similar successful results compared to CLL. Salvage extracorporeal shock wave lithotripsy is an effective option in patients to whom the use of CLL has been unsuccessful.

The objective: to study the state of the prooxidant system and the system of antioxidant protection in patients with acute epididymitis and the content of essential elements as Zn and Cu in these patients.Маterials and methods. To determine the activity of antioxidant enzymes and essential microelementes, 120 patients with acute epididymitis were surveyed in the Urological Clinic of National Military–Medical Clinical Centre «GVKG». The patients were divided into 4 Groups: Group І (n=40) – patients, suffering from acute epididymitis, were treated according to the guidelines, Group ІІ (n=40) – patients, suffering from acute epididymitis, whose treatment included an antibiotic ofloxacin, Group ІІІ (n=40) – patients, suffering from acute epididymitis, whose complex of the treatment included an antibiotic ofloxacin, l-arginine and suppositories, which contains a fibrinolytic – streptokinase (15,000 IU) and proteolytic – streptodornase (1 250 IU), Group control – n=20 conditionally healthy patients.Results. It was found that there is a significant dependence between the content of Zn, Cu in blood and enzymes of the system of antioxidant protection.Conclusion. Metabolic changes in the presence of a decrease of Zn and excess Cu correlate with an imbalance in the system of antioxidant protection, namely the decrease in the level of antioxidant defense enzymes and excess the level of products of oxidative modification of proteins. ; Цель исследования: анализ состояния прооксидантной системы и системы антиоксидантной защиты у больных острым эпидидимитом, определение изменения эссенциальных микроэлементов Zn и Cu при окислительном стрессе.Материалы и методы. Для определения активности ферментов антиоксидантной системы и эссенциальных микроэлементов обследованы 120 больных острым эпидидимитом в НВМКЦ «ГВКГ». Распределение по группам: І группа – 40 больных с острым эпидидимитом, которым было проведено лечение согласно протоколу, ІІ группа – 40 больных с острым эпидидимитом, которым в комплекс лечения был включен антибиотик офлоксацин, ІІІ группа – 40 больных с острым эпидидимитом, в комплекс лечения которых были включены антибиотик офлоксацин, l-аргинин и суппозитории стрептокиназы 15 000 МЕ/стрептодорназы 1250 МЕ, группа контроля – 20 практически здоровых лиц.Результаты. Обнаружено, что между содержанием Zn, Cu в крови и элементами АОЗ у больных острым эпидидимитом установлена достоверная зависимость.Заключение. Метаболические изменения при наличии дефицита Zn и избытка Cu коррелируют с дисбалансом в системе антиоксидантной защиты, а именно со снижением уровня ферментов антиоксидантной защиты и повышением уровня продуктов окислительной модификации белков плазмы крови. ; Мета дослідження: аналіз стану прооксидантної системи та системи антиоксидантного захисту у хворих на гострий епідидиміт та визначення змін есенціальних мікроелементів Zn і Cu при окисному стресі.Матеріали та методи. Для визначення активності ферментів антиоксидантної системи та есенціальних мікроелементів обстежені 120 хворих на гострий епідидиміт у НВМКЦ «ГВКГ». Розподіл за групами: І група – 40 хворих на гострий епідидиміт, яким було проведено лікування згідно з протоколом, ІІ група – 40 хворих на гострий епідидиміт, яким у комплекс лікування був включений антибіотик офлоксацин, ІІІ група – 40 пацієнтів із гострим епідидимітом, у комплекс лікування яких було включено антибіотик офлоксацин, l-аргінін та суппозиторії стрептокінази 15 000 МО/стрептодорнази 1250 МО, група контролю – 20 практично здорових осіб.Результати. Виявлено, що між вмістом Zn, Cu в крові та елементами АОЗ у хворих на гострий епідидиміт встановлена достовірна залежність.Заключення. Метаболічні зміни за наявності дефіциту Zn та надлишку Cu корелюють з дисбалансом у системі антиоксидантного захисту, а саме із зниженням рівня ферментів антиоксидантного захисту та підвищенням рівня продуктів окисної модифікації білків плазми крові.

The objective: to study the state of the prooxidant system and the system of antioxidant protection in patients with acute epididymitis and the content of essential elements as Zn and Cu in these patients.Маterials and methods. To determine the activity of antioxidant enzymes and essential microelementes, 120 patients with acute epididymitis were surveyed in the Urological Clinic of National Military–Medical Clinical Centre «GVKG». The patients were divided into 4 Groups: Group І (n=40) – patients, suffering from acute epididymitis, were treated according to the guidelines, Group ІІ (n=40) – patients, suffering from acute epididymitis, whose treatment included an antibiotic ofloxacin, Group ІІІ (n=40) – patients, suffering from acute epididymitis, whose complex of the treatment included an antibiotic ofloxacin, l-arginine and suppositories, which contains a fibrinolytic – streptokinase (15,000 IU) and proteolytic – streptodornase (1 250 IU), Group control – n=20 conditionally healthy patients.Results. It was found that there is a significant dependence between the content of Zn, Cu in blood and enzymes of the system of antioxidant protection.Conclusion. Metabolic changes in the presence of a decrease of Zn and excess Cu correlate with an imbalance in the system of antioxidant protection, namely the decrease in the level of antioxidant defense enzymes and excess the level of products of oxidative modification of proteins. ; Цель исследования: анализ состояния прооксидантной системы и системы антиоксидантной защиты у больных острым эпидидимитом, определение изменения эссенциальных микроэлементов Zn и Cu при окислительном стрессе.Материалы и методы. Для определения активности ферментов антиоксидантной системы и эссенциальных микроэлементов обследованы 120 больных острым эпидидимитом в НВМКЦ «ГВКГ». Распределение по группам: І группа – 40 больных с острым эпидидимитом, которым было проведено лечение согласно протоколу, ІІ группа – 40 больных с острым эпидидимитом, которым в комплекс лечения был включен антибиотик офлоксацин, ІІІ группа – 40 больных с острым эпидидимитом, в комплекс лечения которых были включены антибиотик офлоксацин, l-аргинин и суппозитории стрептокиназы 15 000 МЕ/стрептодорназы 1250 МЕ, группа контроля – 20 практически здоровых лиц.Результаты. Обнаружено, что между содержанием Zn, Cu в крови и элементами АОЗ у больных острым эпидидимитом установлена достоверная зависимость.Заключение. Метаболические изменения при наличии дефицита Zn и избытка Cu коррелируют с дисбалансом в системе антиоксидантной защиты, а именно со снижением уровня ферментов антиоксидантной защиты и повышением уровня продуктов окислительной модификации белков плазмы крови. ; Мета дослідження: аналіз стану прооксидантної системи та системи антиоксидантного захисту у хворих на гострий епідидиміт та визначення змін есенціальних мікроелементів Zn і Cu при окисному стресі.Матеріали та методи. Для визначення активності ферментів антиоксидантної системи та есенціальних мікроелементів обстежені 120 хворих на гострий епідидиміт у НВМКЦ «ГВКГ». Розподіл за групами: І група – 40 хворих на гострий епідидиміт, яким було проведено лікування згідно з протоколом, ІІ група – 40 хворих на гострий епідидиміт, яким у комплекс лікування був включений антибіотик офлоксацин, ІІІ група – 40 пацієнтів із гострим епідидимітом, у комплекс лікування яких було включено антибіотик офлоксацин, l-аргінін та суппозиторії стрептокінази 15 000 МО/стрептодорнази 1250 МО, група контролю – 20 практично здорових осіб.Результати. Виявлено, що між вмістом Zn, Cu в крові та елементами АОЗ у хворих на гострий епідидиміт встановлена достовірна залежність.Заключення. Метаболічні зміни за наявності дефіциту Zn та надлишку Cu корелюють з дисбалансом у системі антиоксидантного захисту, а саме із зниженням рівня ферментів антиоксидантного захисту та підвищенням рівня продуктів окисної модифікації білків плазми крові.

The objective: to study the state of the prooxidant system and the system of antioxidant protection in patients with acute epididymitis and the content of essential elements as Zn and Cu in these patients.Маterials and methods. To determine the activity of antioxidant enzymes and essential microelementes, 120 patients with acute epididymitis were surveyed in the Urological Clinic of National Military–Medical Clinical Centre «GVKG». The patients were divided into 4 Groups: Group І (n=40) – patients, suffering from acute epididymitis, were treated according to the guidelines, Group ІІ (n=40) – patients, suffering from acute epididymitis, whose treatment included an antibiotic ofloxacin, Group ІІІ (n=40) – patients, suffering from acute epididymitis, whose complex of the treatment included an antibiotic ofloxacin, l-arginine and suppositories, which contains a fibrinolytic – streptokinase (15,000 IU) and proteolytic – streptodornase (1 250 IU), Group control – n=20 conditionally healthy patients.Results. It was found that there is a significant dependence between the content of Zn, Cu in blood and enzymes of the system of antioxidant protection.Conclusion. Metabolic changes in the presence of a decrease of Zn and excess Cu correlate with an imbalance in the system of antioxidant protection, namely the decrease in the level of antioxidant defense enzymes and excess the level of products of oxidative modification of proteins. ; Цель исследования: анализ состояния прооксидантной системы и системы антиоксидантной защиты у больных острым эпидидимитом, определение изменения эссенциальных микроэлементов Zn и Cu при окислительном стрессе.Материалы и методы. Для определения активности ферментов антиоксидантной системы и эссенциальных микроэлементов обследованы 120 больных острым эпидидимитом в НВМКЦ «ГВКГ». Распределение по группам: І группа – 40 больных с острым эпидидимитом, которым было проведено лечение согласно протоколу, ІІ группа – 40 больных с острым эпидидимитом, которым в комплекс лечения был включен антибиотик офлоксацин, ІІІ группа – 40 больных с острым эпидидимитом, в комплекс лечения которых были включены антибиотик офлоксацин, l-аргинин и суппозитории стрептокиназы 15 000 МЕ/стрептодорназы 1250 МЕ, группа контроля – 20 практически здоровых лиц.Результаты. Обнаружено, что между содержанием Zn, Cu в крови и элементами АОЗ у больных острым эпидидимитом установлена достоверная зависимость.Заключение. Метаболические изменения при наличии дефицита Zn и избытка Cu коррелируют с дисбалансом в системе антиоксидантной защиты, а именно со снижением уровня ферментов антиоксидантной защиты и повышением уровня продуктов окислительной модификации белков плазмы крови. ; Мета дослідження: аналіз стану прооксидантної системи та системи антиоксидантного захисту у хворих на гострий епідидиміт та визначення змін есенціальних мікроелементів Zn і Cu при окисному стресі.Матеріали та методи. Для визначення активності ферментів антиоксидантної системи та есенціальних мікроелементів обстежені 120 хворих на гострий епідидиміт у НВМКЦ «ГВКГ». Розподіл за групами: І група – 40 хворих на гострий епідидиміт, яким було проведено лікування згідно з протоколом, ІІ група – 40 хворих на гострий епідидиміт, яким у комплекс лікування був включений антибіотик офлоксацин, ІІІ група – 40 пацієнтів із гострим епідидимітом, у комплекс лікування яких було включено антибіотик офлоксацин, l-аргінін та суппозиторії стрептокінази 15 000 МО/стрептодорнази 1250 МО, група контролю – 20 практично здорових осіб.Результати. Виявлено, що між вмістом Zn, Cu в крові та елементами АОЗ у хворих на гострий епідидиміт встановлена достовірна залежність.Заключення. Метаболічні зміни за наявності дефіциту Zn та надлишку Cu корелюють з дисбалансом у системі антиоксидантного захисту, а саме із зниженням рівня ферментів антиоксидантного захисту та підвищенням рівня продуктів окисної модифікації білків плазми крові.

In peacetime, closed and especially open injuries of the penis are rare in military personnel. In wartime, penile injuries, mainly gunshot and combined, occur quite often. During the WWII, gunshot wounds of the penis accounted for 14% of the total number of injuries of the genitourinary organs. Damage to the penis, especially with the subsequent loss of an organ or part of it, causes not just physical struggle, but also psychological trauma. Damage to the penis accounts for up to half of all injuries of the external genital organs. The frequency of damage to the penis during military conflicts is known and ranges from 10.3 to 16.2 %, according to various authors. Specialized urological care involves the closure of large defects by skin grafts, reconstructive surgery, treatment of complications, closure of the fistula of the bladder and urethra. Mortality among patients with isolated injuries of the penis is minimal, but such patients need emergent medical care, often prompt. Clinical observation of surgical treatment with autodermoplasty of a gunshot wound of the penis at the IV level of medical care is presented. Complete healing of the soft tissue defect of the penis was observed. In order to study the effectiveness of autodermoplasty of a skin defect after a gunshot wound of the penis with a flap of skin from the hip, a dermal fragment was histologically studied after 30 days. At the border of the two fragments, marked fibrosis of the dermis, angiomatosis was noted, foci of chronic inflammation are located in the deeper layers of the dermis, along with fragments of suture material are giant multinucleated cells of the type of foreign bodies. Genital function restored, erection saved. Gunshot combat damage to the external genitalia is an urgent problem for field surgeons and urologists. Despite the improvement of personal protective equipment and the introduction of a new doctrine of medical and evacuation support, methods of prevention, primary care and longterm treatment require attention. ; В мирное время закрытые и особенно открытые повреждения полового члена у военнослужащих встречаются редко. В военное время повреждения полового члена, в основном огнестрельные и сочетанные, возникают довольно часто. В период Второй мировой войны огнестрельные ранения полового члена составили 14% от общего числа ранений мочеполовых органов. Повреждение полового члена, особенно с последующей потерей органа или его части, является не только физическим страданием, но и психологической травмой. На долю повреждений полового члена приходится до половины всех повреждений наружных половых органов. Частота повреждений полового члена во время военных конфликтов составляет, по данным различных авторов, от 10,3 % до 16,2 %. Специализированная урологическая помощь предусматривает закрытие больших дефектов путем кожной пластики, проведения реконструктивных операций, лечение осложнений, закрытие свищей мочевого пузыря и мочеиспускательного канала. Летальность среди больных при изолированных повреждениях полового члена минимальная, но таким пациентам необходимо оказывать экстренную медицинскую помощь, зачастую оперативную. В статье представлено клиническое наблюдение хирургического лечения с аутодермопластикой огнестрельного ранения полового члена на IV уровне оказания медицинской помощи. Наблюдалось полное заживление дефекта мягких тканей полового члена. С целью изучения эффективности аутодермопластики дефекта кожи после огнестрельного ранения полового члена лоскутом кожи с бедра был гистологически изучен дермальный фрагмент через 30 сут. На границе двух фрагментов отмечен выраженный фиброз дермы, ангиоматоз, в более глубоких слоях дермы расположены очаги хронического воспаления, наряду с фрагментами шовного материала зафиксированы гигантские многоядерные клетки по типу инородных тел. Функция половых органов восстановлена, эрекция сохранена. Огнестрельные боевые повреждения наружных половых органов являются актуальной проблемой для военно-полевых хирургов и урологов. Несмотря на совершенствование средств индивидуальной защиты и внедрение новой доктрины лечебно-эвакуационного обеспечения, требуют внимания методы предотвращения, оказания первичной помощи и длительного лечения. ; У мирний час закриті і особливо відкриті пошкодження статевого члена у військовослужбовців зустрічаються зрідка. У військовий час пошкодження статевого члена, здебільшого вогнепальні і поєднані, виникають доволі часто. У період Другої світової війни вогнепальні поранення статевого члена становили 14% від загальної кількості поранень сечостатевих органів. Пошкодження статевого члена, особливо з подальшою втратою органа чи його частини, є не тільки фізичним стражданням, а й психологічною травмою. На частку пошкоджень статевого члена припадає майже половина усіх пошкоджень зовнішніх статевих органів. Частота пошкоджень статевого члена при військових конфліктах становить, за даними різних авторів, від 10,3 % до 16,2 %. Спеціалізована урологічна допомога передбачає закриття великих дефектів шляхом шкірної пластики, проведення реконструктивних операцій, лікування ускладнень, закриття нориць сечового міхура і сечівника. Летальність серед хворих при ізольованих пошкодженнях статевого члена мінімальна, але таким пацієнтам необхідно надавати екстрену медичну допомогу, найчастіше оперативну. У статті представлено клінічне спостереження хірургічного лікування з аутодермопластикою вогнепального поранення статевого члена на IV рівні надання медичної допомоги. Спостерігалось повне загоєння дефекту м'яких тканин статевого члена. З метою вивчення ефективності аутодермопластики дефекту шкіри після вогнепального поранення статевого члена клаптем шкіри із стегна був гістологічно вивчений дермальний фрагмент через 30 діб. На межі двох фрагментів фіксували виражений фіброз дерми, ангіоматоз, у глибших шарах дерми розташовані вогнища хронічного запалення, поряд з фрагментами шовного матеріалу зафіксовані гігантські багатоядерні клітини за типом чужорідних тіл. Функція статевих органів відновлена, ерекція збережена. Вогнепальні бойові пошкодження зовнішніх статевих органів є актуальною проблемою для військово-польових хірургів та урологів. Незважаючи на удосконалення засобів індивідуального захисту та впровадження новітньої доктрини лікувально-евакуаційного забезпечення, вимагають уваги методи запобігання, надання первинної допомоги та довготривалого лікування.

In peacetime, closed and especially open injuries of the penis are rare in military personnel. In wartime, penile injuries, mainly gunshot and combined, occur quite often. During the WWII, gunshot wounds of the penis accounted for 14% of the total number of injuries of the genitourinary organs. Damage to the penis, especially with the subsequent loss of an organ or part of it, causes not just physical struggle, but also psychological trauma. Damage to the penis accounts for up to half of all injuries of the external genital organs. The frequency of damage to the penis during military conflicts is known and ranges from 10.3 to 16.2 %, according to various authors. Specialized urological care involves the closure of large defects by skin grafts, reconstructive surgery, treatment of complications, closure of the fistula of the bladder and urethra. Mortality among patients with isolated injuries of the penis is minimal, but such patients need emergent medical care, often prompt. Clinical observation of surgical treatment with autodermoplasty of a gunshot wound of the penis at the IV level of medical care is presented. Complete healing of the soft tissue defect of the penis was observed. In order to study the effectiveness of autodermoplasty of a skin defect after a gunshot wound of the penis with a flap of skin from the hip, a dermal fragment was histologically studied after 30 days. At the border of the two fragments, marked fibrosis of the dermis, angiomatosis was noted, foci of chronic inflammation are located in the deeper layers of the dermis, along with fragments of suture material are giant multinucleated cells of the type of foreign bodies. Genital function restored, erection saved. Gunshot combat damage to the external genitalia is an urgent problem for field surgeons and urologists. Despite the improvement of personal protective equipment and the introduction of a new doctrine of medical and evacuation support, methods of prevention, primary care and longterm treatment require attention. ; В мирное время закрытые и особенно открытые повреждения полового члена у военнослужащих встречаются редко. В военное время повреждения полового члена, в основном огнестрельные и сочетанные, возникают довольно часто. В период Второй мировой войны огнестрельные ранения полового члена составили 14% от общего числа ранений мочеполовых органов. Повреждение полового члена, особенно с последующей потерей органа или его части, является не только физическим страданием, но и психологической травмой. На долю повреждений полового члена приходится до половины всех повреждений наружных половых органов. Частота повреждений полового члена во время военных конфликтов составляет, по данным различных авторов, от 10,3 % до 16,2 %. Специализированная урологическая помощь предусматривает закрытие больших дефектов путем кожной пластики, проведения реконструктивных операций, лечение осложнений, закрытие свищей мочевого пузыря и мочеиспускательного канала. Летальность среди больных при изолированных повреждениях полового члена минимальная, но таким пациентам необходимо оказывать экстренную медицинскую помощь, зачастую оперативную. В статье представлено клиническое наблюдение хирургического лечения с аутодермопластикой огнестрельного ранения полового члена на IV уровне оказания медицинской помощи. Наблюдалось полное заживление дефекта мягких тканей полового члена. С целью изучения эффективности аутодермопластики дефекта кожи после огнестрельного ранения полового члена лоскутом кожи с бедра был гистологически изучен дермальный фрагмент через 30 сут. На границе двух фрагментов отмечен выраженный фиброз дермы, ангиоматоз, в более глубоких слоях дермы расположены очаги хронического воспаления, наряду с фрагментами шовного материала зафиксированы гигантские многоядерные клетки по типу инородных тел. Функция половых органов восстановлена, эрекция сохранена. Огнестрельные боевые повреждения наружных половых органов являются актуальной проблемой для военно-полевых хирургов и урологов. Несмотря на совершенствование средств индивидуальной защиты и внедрение новой доктрины лечебно-эвакуационного обеспечения, требуют внимания методы предотвращения, оказания первичной помощи и длительного лечения. ; У мирний час закриті і особливо відкриті пошкодження статевого члена у військовослужбовців зустрічаються зрідка. У військовий час пошкодження статевого члена, здебільшого вогнепальні і поєднані, виникають доволі часто. У період Другої світової війни вогнепальні поранення статевого члена становили 14% від загальної кількості поранень сечостатевих органів. Пошкодження статевого члена, особливо з подальшою втратою органа чи його частини, є не тільки фізичним стражданням, а й психологічною травмою. На частку пошкоджень статевого члена припадає майже половина усіх пошкоджень зовнішніх статевих органів. Частота пошкоджень статевого члена при військових конфліктах становить, за даними різних авторів, від 10,3 % до 16,2 %. Спеціалізована урологічна допомога передбачає закриття великих дефектів шляхом шкірної пластики, проведення реконструктивних операцій, лікування ускладнень, закриття нориць сечового міхура і сечівника. Летальність серед хворих при ізольованих пошкодженнях статевого члена мінімальна, але таким пацієнтам необхідно надавати екстрену медичну допомогу, найчастіше оперативну. У статті представлено клінічне спостереження хірургічного лікування з аутодермопластикою вогнепального поранення статевого члена на IV рівні надання медичної допомоги. Спостерігалось повне загоєння дефекту м'яких тканин статевого члена. З метою вивчення ефективності аутодермопластики дефекту шкіри після вогнепального поранення статевого члена клаптем шкіри із стегна був гістологічно вивчений дермальний фрагмент через 30 діб. На межі двох фрагментів фіксували виражений фіброз дерми, ангіоматоз, у глибших шарах дерми розташовані вогнища хронічного запалення, поряд з фрагментами шовного матеріалу зафіксовані гігантські багатоядерні клітини за типом чужорідних тіл. Функція статевих органів відновлена, ерекція збережена. Вогнепальні бойові пошкодження зовнішніх статевих органів є актуальною проблемою для військово-польових хірургів та урологів. Незважаючи на удосконалення засобів індивідуального захисту та впровадження новітньої доктрини лікувально-евакуаційного забезпечення, вимагають уваги методи запобігання, надання первинної допомоги та довготривалого лікування.

In peacetime, closed and especially open injuries of the penis are rare in military personnel. In wartime, penile injuries, mainly gunshot and combined, occur quite often. During the WWII, gunshot wounds of the penis accounted for 14% of the total number of injuries of the genitourinary organs. Damage to the penis, especially with the subsequent loss of an organ or part of it, causes not just physical struggle, but also psychological trauma. Damage to the penis accounts for up to half of all injuries of the external genital organs. The frequency of damage to the penis during military conflicts is known and ranges from 10.3 to 16.2 %, according to various authors. Specialized urological care involves the closure of large defects by skin grafts, reconstructive surgery, treatment of complications, closure of the fistula of the bladder and urethra. Mortality among patients with isolated injuries of the penis is minimal, but such patients need emergent medical care, often prompt. Clinical observation of surgical treatment with autodermoplasty of a gunshot wound of the penis at the IV level of medical care is presented. Complete healing of the soft tissue defect of the penis was observed. In order to study the effectiveness of autodermoplasty of a skin defect after a gunshot wound of the penis with a flap of skin from the hip, a dermal fragment was histologically studied after 30 days. At the border of the two fragments, marked fibrosis of the dermis, angiomatosis was noted, foci of chronic inflammation are located in the deeper layers of the dermis, along with fragments of suture material are giant multinucleated cells of the type of foreign bodies. Genital function restored, erection saved. Gunshot combat damage to the external genitalia is an urgent problem for field surgeons and urologists. Despite the improvement of personal protective equipment and the introduction of a new doctrine of medical and evacuation support, methods of prevention, primary care and longterm treatment require attention. ; В мирное время закрытые и особенно открытые повреждения полового члена у военнослужащих встречаются редко. В военное время повреждения полового члена, в основном огнестрельные и сочетанные, возникают довольно часто. В период Второй мировой войны огнестрельные ранения полового члена составили 14% от общего числа ранений мочеполовых органов. Повреждение полового члена, особенно с последующей потерей органа или его части, является не только физическим страданием, но и психологической травмой. На долю повреждений полового члена приходится до половины всех повреждений наружных половых органов. Частота повреждений полового члена во время военных конфликтов составляет, по данным различных авторов, от 10,3 % до 16,2 %. Специализированная урологическая помощь предусматривает закрытие больших дефектов путем кожной пластики, проведения реконструктивных операций, лечение осложнений, закрытие свищей мочевого пузыря и мочеиспускательного канала. Летальность среди больных при изолированных повреждениях полового члена минимальная, но таким пациентам необходимо оказывать экстренную медицинскую помощь, зачастую оперативную. В статье представлено клиническое наблюдение хирургического лечения с аутодермопластикой огнестрельного ранения полового члена на IV уровне оказания медицинской помощи. Наблюдалось полное заживление дефекта мягких тканей полового члена. С целью изучения эффективности аутодермопластики дефекта кожи после огнестрельного ранения полового члена лоскутом кожи с бедра был гистологически изучен дермальный фрагмент через 30 сут. На границе двух фрагментов отмечен выраженный фиброз дермы, ангиоматоз, в более глубоких слоях дермы расположены очаги хронического воспаления, наряду с фрагментами шовного материала зафиксированы гигантские многоядерные клетки по типу инородных тел. Функция половых органов восстановлена, эрекция сохранена. Огнестрельные боевые повреждения наружных половых органов являются актуальной проблемой для военно-полевых хирургов и урологов. Несмотря на совершенствование средств индивидуальной защиты и внедрение новой доктрины лечебно-эвакуационного обеспечения, требуют внимания методы предотвращения, оказания первичной помощи и длительного лечения. ; У мирний час закриті і особливо відкриті пошкодження статевого члена у військовослужбовців зустрічаються зрідка. У військовий час пошкодження статевого члена, здебільшого вогнепальні і поєднані, виникають доволі часто. У період Другої світової війни вогнепальні поранення статевого члена становили 14% від загальної кількості поранень сечостатевих органів. Пошкодження статевого члена, особливо з подальшою втратою органа чи його частини, є не тільки фізичним стражданням, а й психологічною травмою. На частку пошкоджень статевого члена припадає майже половина усіх пошкоджень зовнішніх статевих органів. Частота пошкоджень статевого члена при військових конфліктах становить, за даними різних авторів, від 10,3 % до 16,2 %. Спеціалізована урологічна допомога передбачає закриття великих дефектів шляхом шкірної пластики, проведення реконструктивних операцій, лікування ускладнень, закриття нориць сечового міхура і сечівника. Летальність серед хворих при ізольованих пошкодженнях статевого члена мінімальна, але таким пацієнтам необхідно надавати екстрену медичну допомогу, найчастіше оперативну. У статті представлено клінічне спостереження хірургічного лікування з аутодермопластикою вогнепального поранення статевого члена на IV рівні надання медичної допомоги. Спостерігалось повне загоєння дефекту м'яких тканин статевого члена. З метою вивчення ефективності аутодермопластики дефекту шкіри після вогнепального поранення статевого члена клаптем шкіри із стегна був гістологічно вивчений дермальний фрагмент через 30 діб. На межі двох фрагментів фіксували виражений фіброз дерми, ангіоматоз, у глибших шарах дерми розташовані вогнища хронічного запалення, поряд з фрагментами шовного матеріалу зафіксовані гігантські багатоядерні клітини за типом чужорідних тіл. Функція статевих органів відновлена, ерекція збережена. Вогнепальні бойові пошкодження зовнішніх статевих органів є актуальною проблемою для військово-польових хірургів та урологів. Незважаючи на удосконалення засобів індивідуального захисту та впровадження новітньої доктрини лікувально-евакуаційного забезпечення, вимагають уваги методи запобігання, надання первинної допомоги та довготривалого лікування.