Suchergebnisse

In the late ХІХ century Bessarabia, which at that time was part of the Russian Empire,became the object of foreign claims of the Romanian kingdom. The reason was thepredominance in this region of the Moldavian population that Romanians considered part oftheir ethnic group. The situation was worsened by the support from Russia Slavic Balkancountries with which Romania was in constant confrontation. These factors contributed to thetension of the relations between Bucharest and St. Petersburg on the eve of the First World War.This situation pushed Romanians to converge with opponents of the Russian Empire. This madeRomania (along with Germany and Austria- Hungary), the main potential enemy of the RussianEmpire in the coming war. According to these considerations, the Russian General Staffdeveloped plans for military campaigns. Each of the front-line regions was given a special rolein the strategic deployment. One of these was the Bessarabia Governorate. Proximity to theRomanian border and the presence of landlocked led to certain measures of concentration ofmilitary formations in this area compared to other provinces of the empire. June 26, 1910 theEmperor signed the "Tasks for the commanders of the troops in case of war with the states of theTriple Alliance", which were made in accordance with the mobilization schedule 1910. In thisdocument 7th Army, formed of the Odessa Military District troops, was located in Bessarabia.Its task was to cover the left flank of the Russian troops on the western border, the defense of theBessarabian border, opposition to the Romanian hypothetical aggression and defense of theBlack Sea. In comparison with other armies that unfolded along the western border, 7th Army inBessarabia was the least numerous. This was because in the plans of the Russian General Staff itwas given the her secondary role addition, the Russian generals rightly considered Romanianarmy as much weaker than the Austro- Hungarian and, especially German one. Furtherdevelopment of the war plans (in 1912 and 1913) changed slightly the overall deployment anddistribution of the Russian forces along the western border of the empire. Thus, the role of the7th Army remained unchanged. ; У статті розглянуто питання розробки Російським Генеральним штабом планівстратегічного розгортання військ на передодні Першої світової війни. В цей час Румунія(поряд з Німеччиною та Австро-Угорщиною) була головним потенційним ворогом дляРосійської імперії. Відповідно до цих міркувань російський генштаб розробив планивійськових кампаній. Кожному з прифронтових районів Росії відводилась особлива роль устратегічному розгортанні. Одним з них була Бессарабська губернія. Близькість дорумунського кордону та наявність виходу до моря зумовили певні особливостізосередження військових формувань на цій території в порівнянні з іншими губерніямиімперії. 26 червня 1910 р. російський імператор підписав «Завдання командуючимвійськами на випадок війни з державами Троїстого союзу», складені відповідно домобілізаційного розкладу 1910 р. За цим документом в Бессарабії розміщувалась 7-аармія, що формувалася з військ Одеського військового округу. Її завдання було прикриттялівого флангу російських військ на західному кордоні, оборона бессарабського кордону,протидія гіпотетичній агресії Румунії та захист узбережжя Чорного моря. Порівняно зіншими арміями, які розгортались уздовж західного кордону, 7-а армія в Бессарабії буланайменш чисельною. Це пояснюється тим, що в планах російського генштабу їйвідводилась другорядна роль. Крім того, російський генералітет справедливо розглядаврумунську армію як значно слабшу за австро-угорську і, тим паче, німецьку. Подальшарозробка планів війни (в 1912 та 1913 рр.) дещо змінювала загальну дислокацію тарозподілення російських сил уздовж західного кордону імперії. При цьому, роль 7-ї арміїзалишалася незмінною.

The article analyzes the place and role of Yelizavetpol province in the administrative-territorial changes carried out by the tsarist regime in the region after the Russian occupation of the South Caucasus. Currently, very complex geopolitical processes are taking place in the South Caucasus region. The main reasons for the processes taking place in this region, which is one of the most conflict zones in the world, are directly related to the situation in the region in the XIX century, after the conquest of the South Caucasus by the Russian Empire. From this point of view, it is important to study the administrative and political changes carried out by the tsarism in the South Caucasus at that time. The historical roots of the Nagorno-Karabakh conflict, which lasted for 30 years and eventually resulted in the restoration of Azerbaijan's territorial integrity, go back to the colonial policy pursued by tsarism in the region at that time. The historical Karabakh region of Azerbaijan was administratively part of the Yelizavetpol (Ganja) province. In this regard, the changes that have taken place in the province have had a significant impact on the future of the region as a whole. After the occupation of the South Caucasus in the early 19th century, tsarism carried out a series of changes in the territorial structure and administrative management of the region in order to take over the region and incorporate it into a single Russian administrative-territorial and economic system. In order to strengthen administrative-police control in the South Caucasus, including Azerbaijan, the tsarist government implemented several reforms in the 60s and 70s of the 12th century, among which administrative-territorial reforms played an important role. The decree of December 9, 1867 "On changing the governance of the Caucasus and Transcaucasian region", approved by Alexander I, formed the legal basis for these reforms. By this decree, a new province was established in the administrative system of the South Caucasus − Yelizavetpol ...

На основе анализа трудов дореволюционных, советских и современных отечественных ученых исследуется степень изучения городского самоуправления в Екатеринославской губернии последней трети XIX начала ХХ ст. ; Based on the analysis of works of pre-revolutionary, Soviet and modern national scientists study investigated the degree of municipal government in the province Ekaterinoslavskoy last third of the nineteenth early twentieth century

У статті, на підставі історичних джерел, проаналізований стан військової освіти на Слобожанщині в другій половині XIX – на поч. XX ст., виявлені її особливості та рівень ефективності. ; In the article, on the basis of historical sources, being of military education is analysed in Slobozhanschinа in the second half XIX – at the beginning of XX, its features and level of efficiency are exposed.

Содержание: Карточная система ; Общая характеристика карточной системы ; Распредѣлительная система и "перемѣнныя" карточки ; "Ограничительная" система ("устойчивыя карточки") ; ПРИЛОЖЕНІЯ: 1. Сводка свѣдѣній ; 2. Матеріалы по введенію карточной системы : 1. Москва. 2. Псковская губернія. 3. Калуга. 4. г. Самара. 5. г. Рига : [Проектъ распредѣленія между хозяйствами по карточной системѣ припасовъ первой необхходимости, закупленныхъ Рижскимъ Городскимъ Управленіемъ. Обязятельное постановленіе Лифляндскаго губернатора о распредѣленіи по карточной системѣ жителямъ гор. Риги продуктовъ первой необходимости, купленныхъ рижскою городскою управою. Введеніе карточной системы. Организаціонный Отдѣлъ Рижской Городской Комиссіи] ; Приложеніе 3. Продовольственныя карточки.

Волинська губернія, територія якої напередодні Української революції була прифронтовою, мала свої особливості розвитку. Насамперед це сто­сується військово-політичних аспектів. У 1918 р., коли загострилася бороть­ба за збереження української державності, Волинський край став місцем перебування державних інституцій Української Народної Республіки, місцем боротьби з військом та ідеологією більшовицької Росії, місцем фор­мування українських військових формувань. Цим аспектам, у першу чергу, присвячена ця стаття. ; Volyn province, the territory of which before the Ukrainian revolution was front-line, had own peculiarities of its development. First of all, it concerns military-political aspects. In 1918, when the struggle for the preservation of Ukrainian statehood intensified, the Volyn region became a place of stay for the state institutions of the Ukrainian People's Republic, a place of struggle with the army and the ideology of the Bolshevik Russia and a place of Ukrainian military formations creation. This article is devoted, first of all, to these aspects.

Волинська губернія, територія якої напередодні Української революції була прифронтовою, мала свої особливості розвитку. Насамперед це сто­сується військово-політичних аспектів. У 1918 р., коли загострилася бороть­ба за збереження української державності, Волинський край став місцем перебування державних інституцій Української Народної Республіки, місцем боротьби з військом та ідеологією більшовицької Росії, місцем фор­мування українських військових формувань. Цим аспектам, у першу чергу, присвячена ця стаття. ; Volyn province, the territory of which before the Ukrainian revolution was front-line, had own peculiarities of its development. First of all, it concerns military-political aspects. In 1918, when the struggle for the preservation of Ukrainian statehood intensified, the Volyn region became a place of stay for the state institutions of the Ukrainian People's Republic, a place of struggle with the army and the ideology of the Bolshevik Russia and a place of Ukrainian military formations creation. This article is devoted, first of all, to these aspects.

Based on original sources and scientific works analyzed the role of local governments in the development of education in the Volyn province in the early twentieth century. It was found that due to their activities in the province gradually increased network of educational institutions. Proved that by funding education from local budgets amount of different types of training increased. Despite this positive trend in much of the poor population of the region was unable to receive an education, and many children do not attend school and continue to remain illiterate. It also local authorities have initiated opening in county towns of Volyn province new schools at the same time they also greatly increased education funding by the city budget. In secondary schools education children received only wealthy inhabitants of the province because of high tuition fees. So in the early twentieth century. Local governments played an important role in the development of education in Volyn. It is thanks to their work in the province gradually increased the number of secondary schools, opened new professional school ; На основі першоджерел та наукових праць проаналізовано роль орга- нів місцевого самоврядування у розвитку освіти у Волинській губернії на початку ХХ ст. З'ясовано, що завдяки їх діяльності у краї поступово зро- стала мережа освітніх закладів. Досліджуючи питання, пов'язані з роллю органів місцевого самоврядування в розвитку мережі закладів освіти на Волині, слід відмітити, що на початку ХХ ст. вони розподілялися на чо- ловічі та жіночі. Це відображало тогочасну точку зору більшості євро- пейських країн, яка полягала в тому, що жіноцтво не потребувало спеці- альної освіти в силу гендерних особливостей. Відповідно до цього навча- льні заклади поділялися на чоловічі та жіночі.

У запропонованій статті автор висвітлює положення та діяльність греко-католицького духовенства у Чернівецькій губернії 1914–1917 рр. Представлено геополітичну ситуацію та нормативну базу політики контрольованої віротерпимості російської адміністрації щодо уніатського духовенства на окупованих територіях. На основі аналізу облікових, розпорядчих та звітних матеріалів проана- лізовано: 1. Вплив війни на чисельність греко-католицького духовенства у восьми деканатах Стани- славіської єпархії; 2. Релігійну, громадську, представницьку, опікунську діяльність священників УГКЦ. Встановлено, що саме греко-католицьке духовенство стало однією з причин провалу політики царської влади щодо ліквідації української ідентичності та включення краю до складу Російської імперії. Джерельною базою для статті стали документальні матеріали з фондів державних архівів Івано-Фран- ківської, Чернівецької та Тернопільської областей.
Ключові слова: Перша світова війна, ГКЦ, Чернівецька губернія, російський окупаційний режим, греко-католицьке духовенство, громадська діяльність, релігійна діяльність, Григорій Хомишин.

Summary. The purpose of the article is to publish and analyze of literature and archival sources to identify components of the problem of illicit trade in the Kyiv Province in the first half of the 19th century. Research methodology – the principles of objectivity, scientificity, historicism, comparative method, methods of internal criticism of sources. The scientific novelty is that it is for the first time that the information from the framework of sources presented in the Central State Historical Archive of Ukraine in Kyiv, the State Archive of Kyiv Oblast and its analysis is introduced in scientific circulation. Conclusions. The research of archival sources allowed to deepen the picture of relations between the state, government officials, business representatives in the field of trade, in particular, illicit trade. It has been discovered that illicit trade was caused primarily by the desire for personal enrichment and by external tariffs of the Russian Empire, which contained a wide range of goods prohibited for import into the country. Strict regulation of external trade encouraged merchants and all persons involved in transactions with contractors of other countries to seek means and mechanisms for transportation and sale of demanded goods. It has been found that people with foreign connections were involved in the illicit trade. Although, there were cases when illicit goods were traded by merchants and burghers of the interior provinces who acted only as intermediaries. Civil servants, whose actions were coordinated by the Kyiv governor himself, were involved in fight against the schemes by which prohibited and uncustomed goods entered the market. The cases in the activities of government officials were revealed when officials were negligent in their duties. Under certain conditions, customs officers used their official position for personal enrichment. The abuse of customs officers (zollners) testified risks of the border service and at the same time showed the extent of illicit enrichment. The consequences of the fight against illicit trade were the return of money to the treasury in the form of penalties (fines), one-time cases of enrichment of public supervisors abroad, taking purification oaths by smugglers in the presence of clergy. ; Анотація. Мета статті – проаналізувати літературу й архівні джерела задля виявлення складових проблеми контрабандної торгівлі Київської губернії першої половини ХІХ ст. Методологія дослідження – принципи об'єктивності, науковості, історизму, порівняльний метод, метод внутрішньої критики джерел. Наукова новизна полягає у тому, що вперше вводяться до наукового обігу документи із корпусу джерел, представлених в Центральному державному історичному архіві України у Києві, Державному архіві Київської області. Висновки. Робота з архівними джерелами дала змогу поглибити картину взаємин між державою, представниками державних органів, представниками підприємницького стану в галузі торгівлі, зокрема, контрабандної. Виявлено, що основними причинами контрабанди було прагнення особистого збагачення та зовнішньоторговельні тарифи Російської імперії, які містили широкий спектр заборонених до ввезення у державу товарів. Жорстка регламентація зовнішньої торгівлі штовхала купців та усіх осіб, що мали стосунок до оборудок із контрагентами інших держав, до пошуку засобів і механізмів перевезення та продажу затребуваних товарів. Встановлено, що до контрабанди долучалися особи, які мали закордонні зв'язки. Хоча траплялися випадки, коли контрабандними товарами торгували купці і міщани внутрішніх губерній, які виступали лише посередниками. На боротьбу зі схемами, за допомогою яких на ринок потрапляли заборонені і нерозмитнені товари, залучалися держслужбовці, дії котрих координував сам київський губернатор. Виявлено випадки у діяльності представників державних структур, коли службовці неретельно виконували свої обов'язки. Митники за певних умов використовували службове становище для особистого збагачення. Зловживання митників (цолнерів) засвідчували ризики прикордонної служби і водночас виказували розміри незаконного збагачення. Наслідками боротьби з контрабандною торгівлею ставали повернення в скарбницю коштів у формі штрафів (пені), разові випадки збагачення громадських наглядачів за кордоном, здійснення контрабандистами очищувальних присяг у присутності священнослужителів.

Summary. The purpose of the article is to publish and analyze of literature and archival sources to identify components of the problem of illicit trade in the Kyiv Province in the first half of the 19th century. Research methodology – the principles of objectivity, scientificity, historicism, comparative method, methods of internal criticism of sources. The scientific novelty is that it is for the first time that the information from the framework of sources presented in the Central State Historical Archive of Ukraine in Kyiv, the State Archive of Kyiv Oblast and its analysis is introduced in scientific circulation. Conclusions. The research of archival sources allowed to deepen the picture of relations between the state, government officials, business representatives in the field of trade, in particular, illicit trade. It has been discovered that illicit trade was caused primarily by the desire for personal enrichment and by external tariffs of the Russian Empire, which contained a wide range of goods prohibited for import into the country. Strict regulation of external trade encouraged merchants and all persons involved in transactions with contractors of other countries to seek means and mechanisms for transportation and sale of demanded goods. It has been found that people with foreign connections were involved in the illicit trade. Although, there were cases when illicit goods were traded by merchants and burghers of the interior provinces who acted only as intermediaries. Civil servants, whose actions were coordinated by the Kyiv governor himself, were involved in fight against the schemes by which prohibited and uncustomed goods entered the market. The cases in the activities of government officials were revealed when officials were negligent in their duties. Under certain conditions, customs officers used their official position for personal enrichment. The abuse of customs officers (zollners) testified risks of the border service and at the same time showed the extent of illicit enrichment. The consequences of the fight against illicit trade were the return of money to the treasury in the form of penalties (fines), one-time cases of enrichment of public supervisors abroad, taking purification oaths by smugglers in the presence of clergy. ; Анотація. Мета статті – проаналізувати літературу й архівні джерела задля виявлення складових проблеми контрабандної торгівлі Київської губернії першої половини ХІХ ст. Методологія дослідження – принципи об'єктивності, науковості, історизму, порівняльний метод, метод внутрішньої критики джерел. Наукова новизна полягає у тому, що вперше вводяться до наукового обігу документи із корпусу джерел, представлених в Центральному державному історичному архіві України у Києві, Державному архіві Київської області. Висновки. Робота з архівними джерелами дала змогу поглибити картину взаємин між державою, представниками державних органів, представниками підприємницького стану в галузі торгівлі, зокрема, контрабандної. Виявлено, що основними причинами контрабанди було прагнення особистого збагачення та зовнішньоторговельні тарифи Російської імперії, які містили широкий спектр заборонених до ввезення у державу товарів. Жорстка регламентація зовнішньої торгівлі штовхала купців та усіх осіб, що мали стосунок до оборудок із контрагентами інших держав, до пошуку засобів і механізмів перевезення та продажу затребуваних товарів. Встановлено, що до контрабанди долучалися особи, які мали закордонні зв'язки. Хоча траплялися випадки, коли контрабандними товарами торгували купці і міщани внутрішніх губерній, які виступали лише посередниками. На боротьбу зі схемами, за допомогою яких на ринок потрапляли заборонені і нерозмитнені товари, залучалися держслужбовці, дії котрих координував сам київський губернатор. Виявлено випадки у діяльності представників державних структур, коли службовці неретельно виконували свої обов'язки. Митники за певних умов використовували службове становище для особистого збагачення. Зловживання митників (цолнерів) засвідчували ризики прикордонної служби і водночас виказували розміри незаконного збагачення. Наслідками боротьби з контрабандною торгівлею ставали повернення в скарбницю коштів у формі штрафів (пені), разові випадки збагачення громадських наглядачів за кордоном, здійснення контрабандистами очищувальних присяг у присутності священнослужителів.

В статті мова йде про роль і місце дворян Катеринославської губернії в процесі запровадження інституту дільничних земських начальників ; There are the role and place of Katerinoslav region nobility in process of introduction the establishment of divisional zemsky chiefs is considered in this article

Until 2005, the protocols of the meetings of the Odesa Provincial Commission Extraordinary Committee were kept in the archive unit of the Office of the Security Service of Ukraine in Odesa oblast as "completely secret" and were not issued to researchers. In 2005, these documents were transferred to the Branch State Archive of the SBU. The archival and investigative cases, which are in temporary storage in the archival unit of the Ukrainian Security Service in Odessa Oblast, belong to two funds: "Main" and "Suspended".There are no descriptions of these funds, so the exact number of cases that they contain is unknown. Until 2015, the cases of the "Main" fund have not been available to researchers; access to the "Suspended" fund cases was limited and complicated. The main thesis of the article is that without the study of these archival materials, a comprehensive analysis of political terror is impossible.Of particular importance are the minutes of the meetings of the OHNK Board, which cover the period from February 28, 1920 to March 25, 1922.They include four main categories: "Present", "Reviewed", "Resolved" and "Marked as completed". The list of the present persons included the head of the OHNK, the secretary and members of the OHNK board. In the category "Reviewed", the full name, patronymic of the person, and their age were indicated.The obligatory attribute of this part of the protocol was the indication of what the particular person or group of individuals were accused of. The category "Resolved" contained the surname and initials of the person with their sentence. The last category, "Marked as completed" contained information on the implementation of the board decision.The basis of the sources are archival and investigative cases of the "Main" and "Suspended" funds, which include materials that were mandatory to be included in each case and variable materials. Almost without exception, each case has an arrest warrant. The ruling contained the charges against the arrested person. On the day of the decision statement, a questionnaire was filled in which were indicated the name, surname and patronymic, citizenship, nationality, place of residence, age or birth year, education, family composition, party affiliation, profession and membership in the trade union with indication of the number ticket, place of work, property status, when and by whom was arrested and the warrant number, place of arrest, when and by whom was questioned, whether the charges were brought, the place of residence before arrest, etc. As a rule, all archival and investigative cases contain protocols of interrogations of arrested persons and witnesses, sometimes confrontations.Of particular importance are personal archival and investigative cases, which were grouped into two group cases No. 14759-p and No. 27120-p, which show the consequences of the terror against the members of the "Polish military organization". And the cases 12006-p and 5522-p show how terror affected the members of the Odessa Committee of the RSDLP (m).The archival materials of the former punitive bodies of the communist regime form the basis of the study of political terror in 1920–1922, since they provide the opportunity to establish the surnames, names and patronymics of persons against whom the decisions were taken regarding capital punishment, imprisonment in concentration camps for varying periods, and other penalties and determine the total number of such persons. In addition, archival and investigative cases reveal the tragic fate of a each particular person and, at the same time, the tragedy of the entire Ukrainian people who find themselves in unnatural conditions of sociopolitical and economic existence. ; У статті аналізуються архівні матеріали, які знаходяться на тимчасовому зберіганні в Галузевому державному архіві СБУ та в архівному підрозділі УСБУ в Одеській області. Протоколи засідань колегії ОГНК дають можливість, зокрема, встановити прізвища, імена, по-батькові, вік осіб, щодо яких було прийняте каральне рішення, а також підстави для такого рішення та час його виконання. Архівно-слідчі справи, які належать до «Основного» та «Припиненого» фонду, дають можливість прослідкувати долі сотень осіб, які стали жертвами політичного терору.

Until 2005, the protocols of the meetings of the Odesa Provincial Commission Extraordinary Committee were kept in the archive unit of the Office of the Security Service of Ukraine in Odesa oblast as "completely secret" and were not issued to researchers. In 2005, these documents were transferred to the Branch State Archive of the SBU. The archival and investigative cases, which are in temporary storage in the archival unit of the Ukrainian Security Service in Odessa Oblast, belong to two funds: "Main" and "Suspended".There are no descriptions of these funds, so the exact number of cases that they contain is unknown. Until 2015, the cases of the "Main" fund have not been available to researchers; access to the "Suspended" fund cases was limited and complicated. The main thesis of the article is that without the study of these archival materials, a comprehensive analysis of political terror is impossible.Of particular importance are the minutes of the meetings of the OHNK Board, which cover the period from February 28, 1920 to March 25, 1922.They include four main categories: "Present", "Reviewed", "Resolved" and "Marked as completed". The list of the present persons included the head of the OHNK, the secretary and members of the OHNK board. In the category "Reviewed", the full name, patronymic of the person, and their age were indicated.The obligatory attribute of this part of the protocol was the indication of what the particular person or group of individuals were accused of. The category "Resolved" contained the surname and initials of the person with their sentence. The last category, "Marked as completed" contained information on the implementation of the board decision.The basis of the sources are archival and investigative cases of the "Main" and "Suspended" funds, which include materials that were mandatory to be included in each case and variable materials. Almost without exception, each case has an arrest warrant. The ruling contained the charges against the arrested person. On the day of the decision statement, a questionnaire was filled in which were indicated the name, surname and patronymic, citizenship, nationality, place of residence, age or birth year, education, family composition, party affiliation, profession and membership in the trade union with indication of the number ticket, place of work, property status, when and by whom was arrested and the warrant number, place of arrest, when and by whom was questioned, whether the charges were brought, the place of residence before arrest, etc. As a rule, all archival and investigative cases contain protocols of interrogations of arrested persons and witnesses, sometimes confrontations.Of particular importance are personal archival and investigative cases, which were grouped into two group cases No. 14759-p and No. 27120-p, which show the consequences of the terror against the members of the "Polish military organization". And the cases 12006-p and 5522-p show how terror affected the members of the Odessa Committee of the RSDLP (m).The archival materials of the former punitive bodies of the communist regime form the basis of the study of political terror in 1920–1922, since they provide the opportunity to establish the surnames, names and patronymics of persons against whom the decisions were taken regarding capital punishment, imprisonment in concentration camps for varying periods, and other penalties and determine the total number of such persons. In addition, archival and investigative cases reveal the tragic fate of a each particular person and, at the same time, the tragedy of the entire Ukrainian people who find themselves in unnatural conditions of sociopolitical and economic existence. ; У статті аналізуються архівні матеріали, які знаходяться на тимчасовому зберіганні в Галузевому державному архіві СБУ та в архівному підрозділі УСБУ в Одеській області. Протоколи засідань колегії ОГНК дають можливість, зокрема, встановити прізвища, імена, по-батькові, вік осіб, щодо яких було прийняте каральне рішення, а також підстави для такого рішення та час його виконання. Архівно-слідчі справи, які належать до «Основного» та «Припиненого» фонду, дають можливість прослідкувати долі сотень осіб, які стали жертвами політичного терору.

The article is concerned with the activities carried out by the local governments in such cities of Katerynoslav District as Katerynoslav, Оleksandrіvsk, Bakhmut, Verkhnedneprovsk, Luhansk, Mariupol, Nikopol, Novomoskovsk, Pavlohrad and Slovіanoserbsk in the field of sanitary protection of the population (1870 - 1914).In order to prevent the emergence and the spread of diseases, the local governments of Katerynoslav District embarked upon various sanitary rules introduced shortly after the city government reform. But the effect those rules had upon the population was very miserable, given the factory workers' poor living conditions and low cultural level.Therefore the next step in hygienic improvement in the District's cities was formation of licensed sanitary committees. Another response to the hygienic challenges was creation of a sanitary station in Katerynoslav, a specialized agency affiliated to the local government funded thereby. In other cities of the District, such as Mariupol, Оleksandrіvsk, Bakhmut and Pavlohrad, one could find nothing but introduction of such a position as local sanitary doctor. This made it possible to effect a certain control of the hygienic standards as well as to eliminate drawbacks in the activities carried out by the local governments in this field.The author provides evidence to inefficiency of the measures taken for sanitary protection of Katerynoslav District's population, which embodies the overall notorious trend typical of the Russian Empire. This trend manifested itself very vividly during the epidemic of cholera in 1910 which was accompanied by a great number of infected and perished residents, especially in Mariupol, Katerynoslav and Оleksandrіvsk. Over all, all that resulted from lack of sewerage and flushing toilet as well as from running water shortages and lack of bacteriological laboratories. ; У статті розглядається діяльність установ громадського управління міст Катеринославської губернії із санітарного захисту населення протягом 1870 -1914 рр. Обґрунтовується недосконалість заходів, проведених ними, що відображало загальноімперську тенденцію. Висвітлюється поступовий прогрес у сфері поліпшення санітарно-гігієнічного стану міських поселень, особливо Катеринослава.