This article is devoted to the analysis of the phenomenon of political man and public policy in early XX century Russia. Petr Stolypin and Vladimir Purishkevich, who personify different social resources for recruiting of public policy actors, are described as a new Russian type of a policy maker. ; This article is devoted to the analysis of the phenomenon of political man and public policy in early XX century Russia. Petr Stolypin and Vladimir Purishkevich, who personify different social resources for recruiting of public policy actors, are described as a new Russian type of a policy maker.
В статье на примере депутатского корпуса Государственной Думы рассматривается демократизация костюма политической элиты России в начале ХХ в. Одним из внешних символов публичной политики стал пиджак, вытеснявший традиционный мундир бюрократии. ; The process of democratization of Russian political elite's dress standards taking place in the beginning of the 20th century is examined by the example of the State Duma members. It was a coat that had become one of exterior symbols of public politics instead of a traditional bureaucracy uniform.
Международный имидж лидера является важным моментом этой дискуссионной коммуникации. Н.С. Хрущев был первым советским лидером, который на международной арене действовал как публичный политик. В статье рисемптрншиоген особенности характера психологического склада Н.С. Хрущева, которые оказали определяющее влияние на формирование его международного имиджа. ; The international image of the leader is the important element of this discourse communication. Nikita Khruschev was the first Soviet leader who operated on international scene like the public politician. Khruschev's psychological particularities and particularities of the nature are considered in the article, which have rendered defining influence on formation of his international image.
Раскрыта специфика обратной связи как механизма целенаправленного влияния на поведение политических систем в контексте самоорганизации ; The article reveals the specificity of feedback as a mechanism for the first purposefully influence the behavior of political systems in the context of self-organization
The article contains a comprehensive study attempt of the prospects of deliberative practices across the European Union, rather than individual member-states in the context of James Fiskin's democracy theory. It is proved that systematic use of a deliberative methodology for the improvement of democracy in the EU is possible only if a common public sphere is formed that can become the basis for making general public decisions on the problems of the European Union in the process of advisory consultations. It is emphasized that the prospects of organization of the corresponding political space face a number of problems: EU public identification, linguistic, cultural, identity differences, democratic deficit, choice of candidates and politics, etc. Moreover, it is noted that there are several key areas in which the idea of the public sphere, conceived at the national level, must be redefined at a more general transnational level: the belief that sovereign power is exercised within national states; understanding of the economy as being territorially localized within the national state; the notion that a public dialogue is taking place among citizens living within a single state; prediction of a single common language; the intention to form a common literature, culture and identity; the desire for a common communication infrastructure that enables a united dialogue. It is revealed that the probability of the implementation of the microcosmic strategy can be verified, according to J. Fishkin, by launching a pilot project. Microcosmic strategy involves the formation of a pan-European community that will be capable for representative dialogue through the borders of languages and nationalities. This is much more than an attempt to deepen public dialogue within the nation-state. The EU's microcosm enables dialogue in one place, during which all major outlooks of the mass public would be given the opportunity to be heard, including controversial ones. ; Предпринята попытка комплексного исследования перспектив делиберативных практик в масштабах Европейского Союза, а не отдельных государств-членов в контексте теории демократии Джеймса Фишкина. Доказано, что системное использование делиберативной методологии совершенствования демократии в ЕС возможно лишь при условии формирования общей публичной сферы, которая сможет стать фундаментом для разработки общих публичных решений по проблемам Европейского Союза в процессе совещательных консультирований. Акцентировано, что перспективы организации соответствующего публичного пространства сталкиваются с рядом проблем: идентификация общественности ЕС, языковое, культурное, идентификационное различия, демократический дефицит, выбор кандидатов и политик и тому подобное. Отмечено, что существует несколько ключевых направлений, где идея публичной сферы, задуманная на национальном уровне, должна быть переосмыслена на более общем транснациональном уровне: убеждение, что суверенная власть осуществляется в пределах национальных государств; понимание экономики как таковой, что территориально локализована в пределах национального государства; представление о том, что публичный диалог происходит среди граждан, проживающих в пределах одного государства; предвидение единого общего языка; интенции к формированию общей литературы, культуры и идентичности; стремление к общей коммуникационной инфраструктуре, которая позволит объединенный диалог. Обнаружено, что вероятность реализации микрокосмической стратегии может быть верифицирована, по мнению Дж. Фишкина, путем запуска пилотного проекта. ; У статті здійснено спробу комплексного дослідження перспектив деліберативних практик у масштабах Європейського Союзу, а не окремих держав-членів у контексті теорії демократії Джеймса Фішкіна. Доведено, що системне використання деліберативної методології удосконалення демократії в ЄС можливе лише за умови формування спільної публічної сфери, яка зможе стати фундаментом для розробки загальних публічних рішень щодо проблем Європейського Союзу у процесі дорадчих консультувань. Учасниками відповідних деліберацій мають стати представники громадської думки ЄС (у тому числі і представники політичних еліт), обрані рівномірно випадковим чином з усіх країн-учасниць, належним чином поінформовані перед проведенням заходу, опитані на початку та в кінці консультації, керовані неупередженими модераторами. Акцентовано, що перспективи організації відповідного публічного простору стикаються з низкою проблем: ідентифікація громадськості ЄС, мовна, культурна, ідентифікаційна відмінності, демократичний дефіцит, вибір кандидатів та політик тощо. Зазначено, що існує кілька ключових напрямів, де ідея публічної сфери, задумана на національному рівні, має бути переусвідомлена на більш загальному транснаціональному рівні: переконання, що суверенна влада здійснюється в межах національних держав; розуміння економіки як такої, що територіально локалізована в межах національної держави; уявлення про те, що публічний діалог відбувається серед громадян, що проживають у межах однієї держави; передбачення єдиної спільної мови; інтенції до формування спільної літератури, культури та ідентичності; прагнення до спільної комунікаційної інфраструктури, що уможливить об'єднаний діалог. Виявлено, що імовірність реалізації мікрокосмічної стратегії може бути верифікована, на думку Дж. Фішкіна, шляхом запуску пілотного проекту.
