Suchergebnisse

Розкрито проблематику реалізації шлюбних відносин з іноземцями на території України та зарубіжних країн із різними правовими системами. Визначено процедуру укладення шлюбу між громадянами держави й окремі аспекти вступу до шлюбу з іноземцями. Окрему увагу приділено аналізу процедури укладення шлюбу з іноземним елементом у країнах з англосаксонською, романо-германською та мусульманською системами права. Зазначено, що шлюбно-сімейні відносини регламентуються окремими законодавчими актами та в деяких країнах релігійними нормами.Розкрито практичні аспекти реєстрації шлюбу, описано йй охарактеризовано умови, додержання яких є обов'язковим для реєстрації шлюбу, зокрема з іноземним елементом. ; Given that the right to marry is an inalienable right of everyone, guaranteed by international law and national legislation of different world countries, it is accordingly forbidden to interfere with the lawful marriage. At the same time, the marriage procedure in different countries has its own characteristics, which depend on such factors as culture, religion, features of the legal system, etc. The influence of these factors on the marriage with a foreign element and some problems that may arise during its conclusion were taken into account while writing this scientific article. Thus, since the current legislation and the legal system of different countries may significantly vary, there may be some problems in the implementation of marital relations with foreigners, which require more detailed study. The problematic issue of realization of marital relations with foreigners on the territory of Ukraine and in foreign countries with different legal systems has been revealed. The procedure of concluding marriage between citizens of the state and certain aspects of marriage with foreigners has been determined. Particular attention has been paid to the analysis of the procedure of marriage with a foreign element in countries with common law, Romano-Germanic and Islamic legal systems. It has been noted that marital and family relations are regulated by separate legislative acts and in some countries by religious norms. The practical aspects of marriage registration have been revealed, in particular, the conditions, the observance of which is obligatory for the registration of marriage with a foreign element have been described and characterized. It has been noted that marriage under current law of different countries can take place only if the established requirements are followed: conclusion of marriage contract, lack of close blood ties, compliance with the requirements of religion, reaching marriage age, mutual consent of both parties, equality, presence of witnesses while concluding a marriage contract and marriage, observance of folk traditions. The emphasis has been placed on the fact that a foreign element within international family law at the time of marriage is manifested in two aspects: as a subject of legal relations and as a legal fact. The authors have analyzed the case law of the European Court of Human Rights in regard to the protection of the rights of married women, which has answers to a wide range of problematic issues that arise in certain life circumstances regarding the conclusion of marriage, including with a foreign element. ; Раскрыта проблематика реализации брачных отношений с иностранцами на территории Украины и в зарубежных странах с различными правовыми системами. Определены процедура заключения брака между гражданами государства и отдельные аспекты вступления в брак с иностранцами. Особое внимание уделено анализу процедуры заключения брака с иностранным элементом в странах с англосаксонской, романо-германской и мусульманской системами права. Отмечено, что брачно-семейные отношения регламентируются отдельными законодательными актами и в некоторых странах религиозными нормами. Раскрыты практические аспекты регистрации брака, описаны и охарактеризованы условия, соблюдение которых является обязательным для регистрации брака, в частности с иностранным элементом.

Актуальність вивчення предмета і засвоєння ґрунтовних знань із судової медицини зумовлена не лише навчальними програмами і планами, а й необхідністю усвідомлення експертного значення і необхідних знань із теорії та практики для участі в експертних дослідженнях і залучення лікаря будь-якої спеціальності для вирішення експертних завдань згідно з чинним законодавством України; The relevance of studying the subject and obtaining thorough knowledge of forensic medicine is due not only to the curricula and plans, but also to the necessity for understanding of expert judgment and the acquisition of the necessary knowledge in theory and practice to participate in expert research, the involvement of the doctor of any specialty for solving expert tasks in accordance with the current legislation of Ukraine.

У статті надано авторське визначення понять «судова експертиза» й «судово-експертна діяльність». Сутність поняття публічне управління у сфері судово-експертної діяльності трактується з позиції інституціонального, парадигмального, системно-функціонального підходів.
З позиції інституціонального підходу публічне управління у сфері судово-експертної діяльності – складний інституціональний комплекс, який дозволяє регулювати судово-експертну діяльність та націлений на забезпечення правосуддя України незалежною, кваліфікованою і об'єктивною експертизою, орієнтованою на максимальне використання досягнень науки, техніки, мистецтва та ремесла.
У контексті формування парадигмальних засад публічне управління у сфері судово-експертної діяльності – якісно-інноваційна модель, яка сприяє належному врядуванню шляхом забезпечення прозорості, підзвітності, відкритості діяльності у публічному секторі та вироблення рекомендацій щодо модернізації публічного управління.
У контексті застосування системно-функціонального підходу публічне управління у сфері судово-експертної діяльності – структурно-цілісна система, спрямована на надання сприяння правосуддю України у встановленні обставин, що підлягають доведенню у конкретній справі, шляхом вирішення питань, що потребують спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва чи ремесла, та призначена допомагати удосконалювати суспільний сектор (органи державного управління та місцевого самоврядування, представники приватного сектору та інститутів громадянського суспільства) загалом з урахуванням викликів часу та принципів громадянського суспільства.
Недосконалість чинного законодавства, яким регулюється судово-експертна діяльність, є вагомим фактором, що гальмує розвиток. Нині цей напрям потребує вдосконалення та системного реформування з урахуванням міжнародних європейських стандартів і сучасних досягнень науки та техніки. Необхідно закласти засади комплексного, системного підходу до створення єдиної концепції публічного управління у сфері судово-експертної діяльності з урахуванням низки сучасних різнорідних напрямків його розвитку. На наше переконання, прийняття закону, що враховував би питання самоврядування судових експертів та формування єдиної нормативно-правової бази, дозволить усунути існуючі протиріччя. Необхідно поширити теоретичні спроби застосування категоріального і інструментального апарату управління на всі аспекти функціонування сучасного публічного управління у сфері судово-експертної діяльності і довести її до необхідного рівня досконалості.

The article is devoted to the review and analysis of I. Klyamkin's book "Which way leads to the law?". It's a diary written by the author on Facebook in 2014-2017, focusing on the key events of these years in Ukraine and the reaction of Russian authorities and society to them, as well as their reflection in the policies of other states, primarily the United States and the EU. Reflecting on these events through their vision in elite and mass consciousness, the author describes two differently directed vectors – Ukrainian and Russian – of post-Soviet historical evolution in their relation to the idea of law. Ukraine is experiencing an era of change. This does not mean that the transition processes – from the privatized statehood to the legal one – will inevitably result in the achievement of the initial goals in full. But, according to I. Klyamkin, everything that happens in Ukraine could be of interest to those who want system changes in Russia. ; Стаття присвячена огляду та аналізу книги І. Клямкіна «Яка дорога веде до права?». Вона є щоденником, який вів автор у «Фейсбуці» у 2014-2017 рр., в центрі уваги якого – ключові подіїцих років в Україні та реакція на них російської влади та суспільства, а також їх відображення у політиці інших держав, насамперед США та ЄС. Розмірковуючи над цими подіями через їх бачення в елітарній та масовій свідомості, автор описує два різноспрямованих вектори – український та російський – пострадянської історичної еволюції в їх співвідношенні з ідеєю права. Україна переживає епоху змін. Це не означає, що процеси переходу – від державності приватизованої до державності правової – неодмінно закінчаться досягненням вихідних цілей в повному обсязі. Але, як вважає І. Клямкін, все, що відбувається в Україні, могло б становити інтерес для тих, хто бажає системних змін і в Росії.

The problem of communication between courts (judiciary) and the media is analyzed. It is noted that in a democracy, both institutions are interested in effective interaction: the judicial system - in the objectivity and completeness of coverage of their work, and journalists - in that they do not interfere in their activities to collect and disseminate information about courts and judges. The directions of cooperation between courts and the media are proposed. ; Анализируется проблема коммуникации судов (судебной власти) и средств массовой информации. Отмечается, что в условиях демократии оба института заинтересованы в эффективном взаимодействии: судебная система - в объективности и полноте освещения своей работы, а журналисты – в том, чтобы в их деятельности по сбору и распространению информации о судах и судьях не препятствовали. Предлагаются направления сотрудничества судов и СМИ. ; Актуальність проблеми. Засоби масової інформації відіграють роль важливого суспільного механізму у взаємодії судової системи та інститутів громадянського суспільства. В умовах демократії становлення та ефективне функціонування вільних ЗМІ та незалежного правосуддя в значному ступені залежать від узгодженої взаємодії цих двох інститутів суспільства.Аналіз останніх джерел показує, що проблема взаємодії судів та ЗМІ є доволі обговорюваною. Суд як соціальний феномен та соціальний інститут розглядається такими вченими як Д.Б. Баронін, С.В. Прилуцький, О.В. Чернушенко та ін. Теоретичним і практичним аспектам здійснення комунікації в судовій владі присвячені роботи А.Г. Алексєєва, П.О. Гвоздика, М.М. Лагунової, М.Г. Лашкіної, А. Розлуцької, В. Рибак та ін. Особливості взаємодії судової влади та засобів масової інформації є предметом дослідження О.І. Євтушенка, П. Каблака, К. Лім, Н. Меєра, О. Овсяннікової, Дж. Снідера, Д. Стромберга та ін.Метою статті є аналіз особливостей взаємодії судів (судової системи) і засобів масовою інформації, виявлення проблем, що виникають в процесі цієї взаємодії та з'ясування умов та напрямків ефективної співпраці цих інститутів суспільства.Викладення основного матеріалу. Будучи соціальним інститутом, суд і судова влада безпосередньо залежать від суспільства, у якому вони функціонують. На ступінь довіри (недовіри) громадян до правосуддя впливає багато чинників, одним з найважливіших є висвітлення роботи суду у ЗМІ. Дійсно, засоби масової інформації мають великий вплив на формування суспільної свідомості та громадської думки. Комунікації судів із громадськістю через ЗМІ мають на меті передусім висвітлення та розповсюдження інформації щодо діяльності судової системи, суддів та органів суддівського самоврядування, формування позитивного іміджу суду і довіри до цієї інституції. Створення ефективної системи взаємодії судів і ЗМІ є одним з пріоритетних напрямків демократизації в сучасній Україні. Застосування демократичних стандартів взаємодії судових інститутів та засобів масової інформації в Україні може ускладнюватися певними чинниками, пов'язаними з нашим історичним минулим і незрілістю демократичних принципів. Це, в свою чергу, може впливати на особливості комунікації між судами та ЗМІ і породжувати певні проблеми змістовного та організаційного характеру (іноді «закритість» судів, правова освіта журналістів, випадки некоректної поведінки як з боку суддів, так і з боку журналістів тощо). Представники судової влади повинні встановлювати міцні зв'язки з «четвертою гілкою влади». Основними кроками у цьому напрямку мають стати цілеспрямовані форми взаємодії судів і ЗМІ, наприклад, донесення інформації про діяльність суду через веб-сайти, прес-конференції, брифінги, підготовка судами повідомлень, готових для використання у ЗМІ, акцентування уваги ЗМІ на проблемах окремих судів та судової системи в цілому.Висновки. Створення ефективної системи взаємодії судів та засобів масової інформації є актуальним завданням на етапі демократичних перетворень у сучасній Україні. Від узгодженої взаємодії цих двох інститутів суспільства залежить не тільки реалізація основних демократичних принципів, а й розбудова усієї демократії. Судова влада демократичної держави має працювати на підставах відкритості. Така відкритість та громадський контроль забезпечуються завдяки ЗМІ на умовах пошуку та врахуванню взаємних інтересів основних суб'єктів взаємодії, зацікавленої ініціативи з боку суду та професійної роботи журналістів.

The problem of communication between courts (judiciary) and the media is analyzed. It is noted that in a democracy, both institutions are interested in effective interaction: the judicial system - in the objectivity and completeness of coverage of their work, and journalists - in that they do not interfere in their activities to collect and disseminate information about courts and judges. The directions of cooperation between courts and the media are proposed. ; Анализируется проблема коммуникации судов (судебной власти) и средств массовой информации. Отмечается, что в условиях демократии оба института заинтересованы в эффективном взаимодействии: судебная система - в объективности и полноте освещения своей работы, а журналисты – в том, чтобы в их деятельности по сбору и распространению информации о судах и судьях не препятствовали. Предлагаются направления сотрудничества судов и СМИ. ; Актуальність проблеми. Засоби масової інформації відіграють роль важливого суспільного механізму у взаємодії судової системи та інститутів громадянського суспільства. В умовах демократії становлення та ефективне функціонування вільних ЗМІ та незалежного правосуддя в значному ступені залежать від узгодженої взаємодії цих двох інститутів суспільства.Аналіз останніх джерел показує, що проблема взаємодії судів та ЗМІ є доволі обговорюваною. Суд як соціальний феномен та соціальний інститут розглядається такими вченими як Д.Б. Баронін, С.В. Прилуцький, О.В. Чернушенко та ін. Теоретичним і практичним аспектам здійснення комунікації в судовій владі присвячені роботи А.Г. Алексєєва, П.О. Гвоздика, М.М. Лагунової, М.Г. Лашкіної, А. Розлуцької, В. Рибак та ін. Особливості взаємодії судової влади та засобів масової інформації є предметом дослідження О.І. Євтушенка, П. Каблака, К. Лім, Н. Меєра, О. Овсяннікової, Дж. Снідера, Д. Стромберга та ін.Метою статті є аналіз особливостей взаємодії судів (судової системи) і засобів масовою інформації, виявлення проблем, що виникають в процесі цієї взаємодії та з'ясування умов та напрямків ефективної співпраці цих інститутів суспільства.Викладення основного матеріалу. Будучи соціальним інститутом, суд і судова влада безпосередньо залежать від суспільства, у якому вони функціонують. На ступінь довіри (недовіри) громадян до правосуддя впливає багато чинників, одним з найважливіших є висвітлення роботи суду у ЗМІ. Дійсно, засоби масової інформації мають великий вплив на формування суспільної свідомості та громадської думки. Комунікації судів із громадськістю через ЗМІ мають на меті передусім висвітлення та розповсюдження інформації щодо діяльності судової системи, суддів та органів суддівського самоврядування, формування позитивного іміджу суду і довіри до цієї інституції. Створення ефективної системи взаємодії судів і ЗМІ є одним з пріоритетних напрямків демократизації в сучасній Україні. Застосування демократичних стандартів взаємодії судових інститутів та засобів масової інформації в Україні може ускладнюватися певними чинниками, пов'язаними з нашим історичним минулим і незрілістю демократичних принципів. Це, в свою чергу, може впливати на особливості комунікації між судами та ЗМІ і породжувати певні проблеми змістовного та організаційного характеру (іноді «закритість» судів, правова освіта журналістів, випадки некоректної поведінки як з боку суддів, так і з боку журналістів тощо). Представники судової влади повинні встановлювати міцні зв'язки з «четвертою гілкою влади». Основними кроками у цьому напрямку мають стати цілеспрямовані форми взаємодії судів і ЗМІ, наприклад, донесення інформації про діяльність суду через веб-сайти, прес-конференції, брифінги, підготовка судами повідомлень, готових для використання у ЗМІ, акцентування уваги ЗМІ на проблемах окремих судів та судової системи в цілому.Висновки. Створення ефективної системи взаємодії судів та засобів масової інформації є актуальним завданням на етапі демократичних перетворень у сучасній Україні. Від узгодженої взаємодії цих двох інститутів суспільства залежить не тільки реалізація основних демократичних принципів, а й розбудова усієї демократії. Судова влада демократичної держави має працювати на підставах відкритості. Така відкритість та громадський контроль забезпечуються завдяки ЗМІ на умовах пошуку та врахуванню взаємних інтересів основних суб'єктів взаємодії, зацікавленої ініціативи з боку суду та професійної роботи журналістів.

The article is devoted to the constitutional foundations of judiciary in Ukraine. According to article 6 of the Constitution of Ukraine, state power in Ukraine is divided into three main branches – legislative, еxecutive and justice. For each of these branches there is a corresponding system of foundations and principles that determine their essence and specific features of organization and functioning of the mechanism of the state. They play a key role for the judiciary in Ukraine. Appropriate due to the main objective of the national judiciary – a provision of the capacity for each person to exercise their right to a fair trial,based on the rule of law.Considering the issues, it is first necessary to pay attention to the essence of the concepts "foundations" and "principle" as constitutional categories. It should be noted, that these concepts have the same meaning for the expression of fundamental ideas and leadership directions of the organization and functioning of all basic constitutional legal institutions in Ukraine. The concept of the constitutional foundations of justice in Ukraine, given the position on the advisability of securing the appropriate category in the position of art.129 of the Constitution of Ukraine, which is a basic norm in the system of foundations and principles of the judicial branch of power and its legal effect on the reflection, is refined in laws and procedural codes.Now the issue of the constitutional foundations of justice in Ukraine and their impact on the judiciary is considered in a significant amount of research in the field of science of constitutional law of Ukraine. The corresponding trend and the relevance of the question of the constitutional principles of justice are due to the constant development of constitutionalism and the process of reform of the judiciary in Ukraine. However, it must be concluded, that the constitutional foundations of judiciary, which are presented in art.129 of the Constitution of Ukraine is the basis of the foundations and principles of justice in Ukraine, which determine the organization and functioning of judiciary at the constitutional level, and are also constitutional guarantees of protection of rights and interests of people in court proceedings ; Статья посвящена конституционным основам судебной власти в Украине. Согласно статье 6 Конституции Украины государственная власть в Украине разделена на три основные ветви - законодательную, исполнительную и справедливую. Для каждой из этих отраслей существует соответствующая система основ и принципов, определяющих их сущность,особенности организации и функционирования государственного механизма. Соответствующие из них, играют ключевую роль для судебной власти в Украине. Данный подход важен для реализации главной цели национальной судебной системы - предоставление каждому человеку возможности реализовать свое право на справедливое судебное разбирательство на основе верховенства закона. Рассматривая вопросы которые поднимаются в статье, прежде всего необходимо обратить внимание на сущность понятий «основы» и «принцип» как конституционных категорий. Следует отметить, что эти понятия имеют одинаковое значение для выражения основных идей и руководящих указаний по организации и функционированию всех основных конституционно-правовых институтов в Украине. Концепция определения конституционных основ правосудия в Украине с учетом указанных позиции выражается целесообразностью закрепления за соответствующей категорией в положении ст.129 Конституции Украины, которая является базовой нормой в системе основ и принципов судебной власти, имеет правовое влияние на отражение и уточнение в законах и процессуальных кодексах Украины. В настоящее время вопросу конституционных основ правосудия в Украине и их влияния на судебную систему посвящено значительное количество исследований в области науки конституционного права Украины. Соответствующая тенденция и актуальность вопроса о конституционных основах правосудия обусловлена постоянным развитием конституционализма и процессом реформирования судебной системы в Украине. Однако необходимо сделать вывод, что конституционные основы судебной власти, которые представлены в ст.129 Конституции Украины, являются правовым базисом основ и принципов правосудия в Украине, которые определяют организацию и функционирование судебной власти на конституционном уровне, а также являются конституционными гарантиями защиты прав и интересов людей в судебном процессе ; Стаття присвячена конституційним засадам судової влади в Україні. Згідно статті 6 Конституції України державна влада в Україні поділена на три основні гілки - законодавчу, виконавчу і справедливу. Для кожної з цих галузей існує відповідна система засад і принципів, що визначають їх суть,особливості організації та функціонування державного механізму. Відповідні з них, грають ключову роль для судової влади в Україні. Даний підхід важливий для реалізації головної мети національної судової системи - надання кожній людині можливості реалізувати своє право на справедливий судовий розгляд на основі верховенства закону.Розглядаючи питання, які піднімаються у статті, перш за все необхідно звернути увагу на сутність понять «основи» і «принцип» як конституційних категорій. Слід зазначити, що ці поняття мають однакове значення для вираження основних ідей і керівних вказівок щодо організації та функціонування всіх основних конституційно-правових інститутів в Україні. Концепція визначення конституційних основ правосуддя в Україні з урахуванням зазначених позиціїй виражається доцільністю закріплення за відповідною категорією в положенні ст. 129 Конституції України, яка є базовою нормою в системі засад і принципів судової влади, має правовий вплив на відображення і конкретизацію в законах і процесуальних кодексах України.В даний час питання конституційних основ правосуддя в Україні та їх впливу на судову систему присвячено значну кількість досліджень у галузі науки конституційного права України. Відповідна тенденція і актуальність питання про конституційні засади правосуддя обумовлена постійним розвитком конституціоналізму та процесом реформування судової системи в Україні. Однак необхідно зробити висновок, що конституційні основи судової влади, які представлені в ст. 129 Конституції України, є правовим базисом основ і принципів правосуддя в Україні, які визначають організацію та функціонування судової влади на конституційному рівні, а також є конституційними гарантіями захисту прав та інтересів у судовому процесі

The article is devoted to the constitutional foundations of judiciary in Ukraine. According to article 6 of the Constitution of Ukraine, state power in Ukraine is divided into three main branches – legislative, еxecutive and justice. For each of these branches there is a corresponding system of foundations and principles that determine their essence and specific features of organization and functioning of the mechanism of the state. They play a key role for the judiciary in Ukraine. Appropriate due to the main objective of the national judiciary – a provision of the capacity for each person to exercise their right to a fair trial,based on the rule of law.Considering the issues, it is first necessary to pay attention to the essence of the concepts "foundations" and "principle" as constitutional categories. It should be noted, that these concepts have the same meaning for the expression of fundamental ideas and leadership directions of the organization and functioning of all basic constitutional legal institutions in Ukraine. The concept of the constitutional foundations of justice in Ukraine, given the position on the advisability of securing the appropriate category in the position of art.129 of the Constitution of Ukraine, which is a basic norm in the system of foundations and principles of the judicial branch of power and its legal effect on the reflection, is refined in laws and procedural codes.Now the issue of the constitutional foundations of justice in Ukraine and their impact on the judiciary is considered in a significant amount of research in the field of science of constitutional law of Ukraine. The corresponding trend and the relevance of the question of the constitutional principles of justice are due to the constant development of constitutionalism and the process of reform of the judiciary in Ukraine. However, it must be concluded, that the constitutional foundations of judiciary, which are presented in art.129 of the Constitution of Ukraine is the basis of the foundations and principles of justice in Ukraine, which determine the organization and functioning of judiciary at the constitutional level, and are also constitutional guarantees of protection of rights and interests of people in court proceedings ; Статья посвящена конституционным основам судебной власти в Украине. Согласно статье 6 Конституции Украины государственная власть в Украине разделена на три основные ветви - законодательную, исполнительную и справедливую. Для каждой из этих отраслей существует соответствующая система основ и принципов, определяющих их сущность,особенности организации и функционирования государственного механизма. Соответствующие из них, играют ключевую роль для судебной власти в Украине. Данный подход важен для реализации главной цели национальной судебной системы - предоставление каждому человеку возможности реализовать свое право на справедливое судебное разбирательство на основе верховенства закона. Рассматривая вопросы которые поднимаются в статье, прежде всего необходимо обратить внимание на сущность понятий «основы» и «принцип» как конституционных категорий. Следует отметить, что эти понятия имеют одинаковое значение для выражения основных идей и руководящих указаний по организации и функционированию всех основных конституционно-правовых институтов в Украине. Концепция определения конституционных основ правосудия в Украине с учетом указанных позиции выражается целесообразностью закрепления за соответствующей категорией в положении ст.129 Конституции Украины, которая является базовой нормой в системе основ и принципов судебной власти, имеет правовое влияние на отражение и уточнение в законах и процессуальных кодексах Украины. В настоящее время вопросу конституционных основ правосудия в Украине и их влияния на судебную систему посвящено значительное количество исследований в области науки конституционного права Украины. Соответствующая тенденция и актуальность вопроса о конституционных основах правосудия обусловлена постоянным развитием конституционализма и процессом реформирования судебной системы в Украине. Однако необходимо сделать вывод, что конституционные основы судебной власти, которые представлены в ст.129 Конституции Украины, являются правовым базисом основ и принципов правосудия в Украине, которые определяют организацию и функционирование судебной власти на конституционном уровне, а также являются конституционными гарантиями защиты прав и интересов людей в судебном процессе ; Стаття присвячена конституційним засадам судової влади в Україні. Згідно статті 6 Конституції України державна влада в Україні поділена на три основні гілки - законодавчу, виконавчу і справедливу. Для кожної з цих галузей існує відповідна система засад і принципів, що визначають їх суть,особливості організації та функціонування державного механізму. Відповідні з них, грають ключову роль для судової влади в Україні. Даний підхід важливий для реалізації головної мети національної судової системи - надання кожній людині можливості реалізувати своє право на справедливий судовий розгляд на основі верховенства закону.Розглядаючи питання, які піднімаються у статті, перш за все необхідно звернути увагу на сутність понять «основи» і «принцип» як конституційних категорій. Слід зазначити, що ці поняття мають однакове значення для вираження основних ідей і керівних вказівок щодо організації та функціонування всіх основних конституційно-правових інститутів в Україні. Концепція визначення конституційних основ правосуддя в Україні з урахуванням зазначених позиціїй виражається доцільністю закріплення за відповідною категорією в положенні ст. 129 Конституції України, яка є базовою нормою в системі засад і принципів судової влади, має правовий вплив на відображення і конкретизацію в законах і процесуальних кодексах України.В даний час питання конституційних основ правосуддя в Україні та їх впливу на судову систему присвячено значну кількість досліджень у галузі науки конституційного права України. Відповідна тенденція і актуальність питання про конституційні засади правосуддя обумовлена постійним розвитком конституціоналізму та процесом реформування судової системи в Україні. Однак необхідно зробити висновок, що конституційні основи судової влади, які представлені в ст. 129 Конституції України, є правовим базисом основ і принципів правосуддя в Україні, які визначають організацію та функціонування судової влади на конституційному рівні, а також є конституційними гарантіями захисту прав та інтересів у судовому процесі

Bilyi D. O. CONCEPTS AND ELEMENTS OF THE MECHANISM OF ADMINISTRATIVE AND LEGAL PROTECTION OF PATIENTS' RIGHTS The author of this scientific article analyzes the concept and elements of the mechanism of administrative and legal protection of patients' rights. It is determined that the mechanism is a complex, dynamic category, which allows law enforcement and enforcement of the provisions of regulations in force. It is noted that the state through legal mechanisms entering into administrative and legal relations is the main subject of protection of individual rights юand freedoms using legal means. It is determined that the mechanism of protection of patients' rights is two-tier. On the one hand, the norms of international law establish the basis for the protection of patients' rights. On the other hand, the norms of national legislation do not contradict the international legal acts ratified by Ukraine and determine the content of the mechanism of administrative and legal protection of patients' rights, which is not limited to the specifics of the subjects. It is proposed to understand the mechanism of administrative and legal protection of patients' rights as a complex category of administrative law, which is a system of interconnected independent components that protect individuals from actions, decisions, inaction of public administration in health care, their officials and officials, as well as managers and employees of health care facilities. The author focuses on the relationship between the concepts of "mechanism of administrative and legal regulation" and "mechanism of administrative and legal protection". The elements of the mechanism of administrative and legal protection of patients 'rights include: – systém of normative legal acts, which regulate the relations of administrative and legal protection of patients' rights; – subjects of public administration authorized to carry out administrative and legal protection of patients' rights; – forms of protection of patients' rights – judicial and extrajudicial; – methods of public administration through which the protection of patients' rights is carried out; – administrative procedures for the protection of patients' rights, as defined in the Code of Ukraine on Administrative Offenses, the Code of Administrative Procedure and the laws of Ukraine. ; Автором даної наукової статті здійснено аналіз поняття та елементів механізму адміністративно-правового захисту прав пацієнтів. Визначено, що механізм є комплексною, динамічною категорією, що дає можливість правозастосуванню та правореалізації положень нормативно-правових актів в дію. Зазначено, що держава за допомогою юридичних механізмів вступаючи в адміністративно-правові відносини виступає головним суб'єктом захисту прав та свобод особи використовуючи правові засоби Визначено, що механізм захисту прав пацієнтів є дворівневим. З одного боку, норми міжнародного законодавства встановлюють основи захисту прав пацієнтів. З іншого, норми національного законодавства не суперечать міжнародно-правовим актам, які ратифікувала Україна та визначають зміст механізму адміністративно-правового захисту прав пацієнтів, що не обмежується виключно особливостями суб'єктів. Запропоновано під механізмом адміністративно-правового захисту прав пацієнтів розуміти комплексну категорію адміністративного права, що являє собою систему взаємопов'язаних самостійних складових, що сприяють захисту фізичних осіб від дій, рішень, бездіяльності суб'єктів публічної адміністрації в сфері охорони здоров'я, їх посадових та службових осіб, а також керівників та працівників закладів охорони здоров'я. Автором акцентовано увагу на співвідношенні понять «механізм адміністративно-правового регулювання» та «механізм адміністративно-правового захисту». До елементів механізму адміністративно-правового захисту прав пацієнтів віднесено: – система нормативноправових актів, якими урегульовані відносини адміністративно-правового захисту прав пацієнтів; – суб'єкти публічної адміністрації, що уповноважені здійснювати адміністративно-правовий захист прав пацієнтів; – форми захисту прав пацієнтів – судова та позасудова; – методи публічного адміністрування за допомогою яких здійснюється захист прав пацієнтів; – адміністративні процедури захисту прав пацієнтів, що визначені в Кодексі України про адміністративні правопорушення, Кодексі адміністративного судочинства та законах України.