At the end of XIXth – thirty years of XXth century various structural sections of Shevchenko Scientific Society in Lviv initiated and organized the anthropological research: Historical and Philosophical Section and Ethnographic Commission were the first, joined subsequently (on the eve of World War I) by Mathematics, Natural Science and Medical Section with sporadic participation of Physiography Sub-section. The section of mathematicians, naturalists and physicians formed ideas for the Ukrainian anthropological field of that time. Lviv branch of Shevchenko Scientific Society was primarily tasked with organizational issues, financial and material support of anthropological research. Fedor Vovk's expeditions to Galicia, Bukovyna, and Transcarpathia territories conducted at the beginning of the XXth century were the the most effective research projects. AlthoughVovk's successors limited their studies to marginal research trips for various reasons (both economic and political), Ukrainian anthropologists of the first third of the XXth century who cooperated with the Shevchenko Scientific Society in Lviv (F. Vovk, Jaroslav Pasternak, Ivan Rakovski, Rostislav Yendyk), formed their own system of view with regard to the typical anthropological features of the Ukrainian people.Key words: anthropology, Shevchenko Scientific Society in Lviv, Fedor Vovk, Ivan Rakovski, Yaroslav Pasternak, Rostislav Yendyk, expedition research, anthropological studies. ; Наприкінці XIX – у 30-х роках XX ст. ініціаторами та організаторамиантропологічних досліджень у Науковому товаристві імені Шевченка у Львові стали різні його структурні підрозділи: спершу Історико-філософська секція та Етнографічна комісія, згодом, напередодні Першої світової війни – Математично-природописно- лікарська секція, спорадично її Фізіографічна комісія. Саме в секції математиків, природознавців і лікарів формувались нові ідеї тогочасної української антропологічноїнауки. Натомість Виділ НТШ у Львові займався передусім організаційними питаннями, фінансовим і матеріальним забезпеченням антропологічних досліджень. Найбільш результативними з них виявилися експедиції, проведені на початку XX ст. на території Галичини, Буковини і Закарпаття Федором Вовком. Хоча його наступники через різні причини (як економічні, так і політичні) обмежились лише поодинокими науковими виїздами, українські антропологи першої третини XX ст., котрі співпрацювали з НТШу Львові (Ф. Вовк, Ярослав Пастернак, Іван Раковський, Ростислав Єндик), сформували власну систему наукових поглядів стосовно типових антропологічних рис українського народу.Ключові слова: антропологія, Наукове товариство імені Шевченка у Львові, Федір Вовк, Іван Раковський, Ярослав Пастернак, Ростислав Єндик, експедиційні дослідження, антропологічні студії.
The text presents various aspects of the contemporary discussion of attention deficit hyperactivity disorder. Explanatory hypotheses other than cognitive-behavioral and neurobiological models have been proposed, which allow the symptom to be thought through its place in the mental structure and functioning of the child. The monitoring criteria that have been proposed can guide inclusive education teams when preparing assessments and individual work plans. They can serve for a more complete professional dialogue between the pedagogical specialists in the team, as well as for building an effective therapeutic alliance with the parents
State Boundaries in the Minds of Men: Bulgarian Intellectuals Dividing the Balkans in the mid-19th CenturyThe correlation between the political imagination of intellectuals and their social ties is rarely linked to the state-building projects they produce. In most cases, political and social realities in regions do not coincide with the state boundaries sketched by intellectuals. Nevertheless, they do reflect the ideas of a narrow stratum of interconnected individuals that are easy to target and follow.The current text introduces and analyses the individual ties that laid the foundation for state-building creativity in the context of the mid-19th century empires. It suggests that elites occupy a different place in the social hierarchy of the forming nations, creating their preliminary state boundaries mostly based on their own interconnections and personal considerations. While their plans do not necessarily succeed, they usually reflect the nature of the debates and concerns of a relatively small group that conceives them.The case of the Bulgarian public actors in the mid-19th century offers a concentrated picture of a predominantly mobile intellectual elite engaged in the division of the Balkans. That elite included not only revolutionary thinkers like Georgi Rakovski, but also poets and journalists like his younger contemporaries, Hristo Botev and Lyuben Karavelov. Following their writings, one can produce a picture illustrating the correlation between state boundary-making and the imagination of intellectuals. While the Bulgarian example is easy to follow, it is not unique. The hypothesis can be transferred to other cases and other elites engaged in state-building debates, especially those isolated from the reality of their target group due to their position in the social hierarchy, emigrant status or conflicting affiliations. Государственные границы в сознании людей: деление Балканов болгарскими интеллектуалами в середине 19 века Корреляция между политическим воображением интеллектуалов и их социальными связями редко ассоциируется с проектами по конструированию государства, которые они создают. В большинстве случаев, политические и социальные реалии в различных регионах не совпадают с государственными границами, начертанными полити- ческими активистами. Они отражают идеи узкой прослойки контак- тирующих индивидумов, чьи действия легко увидеть и проследить.Данный текст рассматривает и анализирует личные связи политических активистов, которые заложили основы проектов по конструированию государства в контексте империй середины 19 века. Автор утверждает, что интеллектуальные элиты занимали особое место в социальной иерархии формирующихся наций, создавая предварительные государственные границы, базируя их на своих личных связях и идеях. Их планы не венчались успехом во всех случаях, однако, они отражали природу дебатов и интересов маленькой группы, которая их выражала, но никак не всего населения.Случай болгарских политических активистов середины 19 века представляет собой пример преимущественно мобильной элиты, вовлеченной в раздел Балканского полуострова. Эта элита включала в себя не только революционных мыслителей как Георгий Раковский, но также поэтов и публицистов как его младшие современники Христо Ботев и Любен Каравелов. Анализируя оставленные ими письменные документы, можно воспроизвести модель, иллюстрирующую корреляцию между конструированием государственных границ и политическим воображением интеллектуалов. Болгарский пример предлагает достаточное количество материала для проведения исследования, однако, он далеко не уникален. Данная система может буть перенесена на другие случаи, в которых фигурируют элиты, причастные к конструированию государственных границ. Наиболее подробно данная модель иллюстрирует деятельность представителей элиты, которые находятся в изоляции от своей целевой группы из-за своего положения в социальной иерархии, статуса эмигранта или противоречивых идентичностей. Granice państwowe w umysłach ludzkich: dzielenie Bałkanów przez bułgarskich intelektualistów w połowie XIX wiekuKorelacja między polityczną wyobraźnią intelektualistów a ich więziami społecznymi rzadko jest kojarzona z tworzonymi przez nich projektami budowy państwa. W większości przypadków regionalne realia polityczne nie pokrywają się z granicami państwowymi wyznaczonymi przez działaczy politycznych. Odzwierciedlają one idee wąskiej warstwy wzajemnie powiązanych jednostek, których działania można łatwo dostrzec i prześledzić.Niniejszy tekst analizuje osobiste powiązania aktywistów politycznych, którzy stworzyli podstawy dla projektów budowy państw w epoce imperiów połowy XIX wieku. Autorka twierdzi, że elity intelektualne zajmowały szczególne miejsce w społecznej hierarchii formujących się narodów, tworząc wstępne granice państwowe w oparciu o osobiste więzi i idee. Ich plany nie we wszystkich przypadkach były zwieńczone sukcesem, lecz odzwierciedlały specyfikę debat i interesów małej grupy, która je wyrażała, a nie całej ludności.Przypadek bułgarskich aktywistów politycznych połowy XIX wieku stanowi przykład mobilnej elity zaangażowanej w podział Półwyspu Bałkańskiego. W skład tej elity weszli nie tylko rewolucyjni myśliciele jak Georgi Rakovski, ale także poeci i publicyści jak Christo Botev i Luben Karavelov. Analizując pisane przez nich dokumenty, można odtworzyć model ilustrujący korelację pomiędzy konstruowaniem granic, a polityczną wyobraźnią intelektualistów. Bułgarski przykład oferuje wystarczającą ilość materiału do badania, lecz jest daleki od bycia wyjątkowym. Model ten może być przeniesiony do innych przypadków, w których biorą udział elity zaangażowane w konstruowanie granic państwowych, jednocześnie znakomicie ilustruje działalność przedstawicieli elit, którzy są odizolowani od grupy docelowej ze względu na sprzeczną z nią tożsamość, status emigranta lub pozycję w hierarchii społecznej.
State Boundaries in the Minds of Men: Bulgarian Intellectuals Dividing the Balkans in the mid-19th CenturyThe correlation between the political imagination of intellectuals and their social ties is rarely linked to the state-building projects they produce. In most cases, political and social realities in regions do not coincide with the state boundaries sketched by intellectuals. Nevertheless, they do reflect the ideas of a narrow stratum of interconnected individuals that are easy to target and follow.The current text introduces and analyses the individual ties that laid the foundation for state-building creativity in the context of the mid-19th century empires. It suggests that elites occupy a different place in the social hierarchy of the forming nations, creating their preliminary state boundaries mostly based on their own interconnections and personal considerations. While their plans do not necessarily succeed, they usually reflect the nature of the debates and concerns of a relatively small group that conceives them.The case of the Bulgarian public actors in the mid-19th century offers a concentrated picture of a predominantly mobile intellectual elite engaged in the division of the Balkans. That elite included not only revolutionary thinkers like Georgi Rakovski, but also poets and journalists like his younger contemporaries, Hristo Botev and Lyuben Karavelov. Following their writings, one can produce a picture illustrating the correlation between state boundary-making and the imagination of intellectuals. While the Bulgarian example is easy to follow, it is not unique. The hypothesis can be transferred to other cases and other elites engaged in state-building debates, especially those isolated from the reality of their target group due to their position in the social hierarchy, emigrant status or conflicting affiliations. Государственные границы в сознании людей: деление Балканов болгарскими интеллектуалами в середине 19 века Корреляция между политическим воображением интеллектуалов и их социальными связями редко ассоциируется с проектами по конструированию государства, которые они создают. В большинстве случаев, политические и социальные реалии в различных регионах не совпадают с государственными границами, начертанными полити- ческими активистами. Они отражают идеи узкой прослойки контак- тирующих индивидумов, чьи действия легко увидеть и проследить.Данный текст рассматривает и анализирует личные связи политических активистов, которые заложили основы проектов по конструированию государства в контексте империй середины 19 века. Автор утверждает, что интеллектуальные элиты занимали особое место в социальной иерархии формирующихся наций, создавая предварительные государственные границы, базируя их на своих личных связях и идеях. Их планы не венчались успехом во всех случаях, однако, они отражали природу дебатов и интересов маленькой группы, которая их выражала, но никак не всего населения.Случай болгарских политических активистов середины 19 века представляет собой пример преимущественно мобильной элиты, вовлеченной в раздел Балканского полуострова. Эта элита включала в себя не только революционных мыслителей как Георгий Раковский, но также поэтов и публицистов как его младшие современники Христо Ботев и Любен Каравелов. Анализируя оставленные ими письменные документы, можно воспроизвести модель, иллюстрирующую корреляцию между конструированием государственных границ и политическим воображением интеллектуалов. Болгарский пример предлагает достаточное количество материала для проведения исследования, однако, он далеко не уникален. Данная система может буть перенесена на другие случаи, в которых фигурируют элиты, причастные к конструированию государственных границ. Наиболее подробно данная модель иллюстрирует деятельность представителей элиты, которые находятся в изоляции от своей целевой группы из-за своего положения в социальной иерархии, статуса эмигранта или противоречивых идентичностей. Granice państwowe w umysłach ludzkich: dzielenie Bałkanów przez bułgarskich intelektualistów w połowie XIX wiekuKorelacja między polityczną wyobraźnią intelektualistów a ich więziami społecznymi rzadko jest kojarzona z tworzonymi przez nich projektami budowy państwa. W większości przypadków regionalne realia polityczne nie pokrywają się z granicami państwowymi wyznaczonymi przez działaczy politycznych. Odzwierciedlają one idee wąskiej warstwy wzajemnie powiązanych jednostek, których działania można łatwo dostrzec i prześledzić.Niniejszy tekst analizuje osobiste powiązania aktywistów politycznych, którzy stworzyli podstawy dla projektów budowy państw w epoce imperiów połowy XIX wieku. Autorka twierdzi, że elity intelektualne zajmowały szczególne miejsce w społecznej hierarchii formujących się narodów, tworząc wstępne granice państwowe w oparciu o osobiste więzi i idee. Ich plany nie we wszystkich przypadkach były zwieńczone sukcesem, lecz odzwierciedlały specyfikę debat i interesów małej grupy, która je wyrażała, a nie całej ludności.Przypadek bułgarskich aktywistów politycznych połowy XIX wieku stanowi przykład mobilnej elity zaangażowanej w podział Półwyspu Bałkańskiego. W skład tej elity weszli nie tylko rewolucyjni myśliciele jak Georgi Rakovski, ale także poeci i publicyści jak Christo Botev i Luben Karavelov. Analizując pisane przez nich dokumenty, można odtworzyć model ilustrujący korelację pomiędzy konstruowaniem granic, a polityczną wyobraźnią intelektualistów. Bułgarski przykład oferuje wystarczającą ilość materiału do badania, lecz jest daleki od bycia wyjątkowym. Model ten może być przeniesiony do innych przypadków, w których biorą udział elity zaangażowane w konstruowanie granic państwowych, jednocześnie znakomicie ilustruje działalność przedstawicieli elit, którzy są odizolowani od grupy docelowej ze względu na sprzeczną z nią tożsamość, status emigranta lub pozycję w hierarchii społecznej.
