Suchergebnisse

The article provides a theoretical and methodological generalization and proposes a new solution to the current scientific problem, which is to substantiate practical recommendations for the formation and development of the scientific direction of the cluster economy and expand the use of modern environmental management. A number of literary sources and characteristics of the process of development of scientific thought on the formation of a modern system of knowledge of cluster economics and cluster policy, environmental management and circular economy are presented and systematized. The cluster economy, its theoretical and methodological content as system knowledge and reflection in the newest generalized provisions - social and ecological management are substantiated. The theoretical and genetic development of integration processes in modern regional management is determined taking into account the vectors of social progress, combination of knowledge of economics, innovation, sociology, market theory and entrepreneurship. It is emphasized that integration processes always have general or local action impact on the phenomena and processes of human activity, provide positive or negative dynamics of individual socio-economic phenomena and processes. It is integration as a driving force that shapes the potential of society and the economy of the state and its territories. The key factors of social progress that led to the study of the process of integration in the economy and management are identified: the accelerated formation of the world market and its impact on national economies, changing the borders of regions; consolidation, centralization and diversification of capital, accelerated diversification of production and services; mass production and its dependence on scientific and technological progress, environmental and social standards; territorial redistribution of the world, zones of economic influence and the latest formats of regionalization. The focus is on the fact that the cluster, as a manifestation of economic integration in modern activities, sectoral and regional authorities, is the primary tool for stimulating markets, business, qualitative and quantitative improvement of the business environment, attracting investment, a tool for balancing government and business. It is noted that clusters become the center of industrial policy, balance regional interest groups, stimulate and adjust regional development, accelerate the commercialization of national scientific heritage. Such components of the potential of cluster formation of regions as: science and education are determined; resource base; savings of enterprises and the population; small and medium business and infrastructure to support small and medium business. The realization of the potential of clustering should be based on a system of security against existing risks, the construction of which can quickly form a platform for mutual action, collective decision-making, organizational and control measures. The managerial vision of formation of the strategic purpose of cluster formation taking into account the principles of consolidation and harmonization of key interests is substantiated. The author 's vision of modern tendencies of economic progress, which form the latest vision of economic, ecological, social interests as an integrated manifestation, combination of social, economic and cultural spheres of mankind, is substantiated. The thesis of need and relevance by involving transdisciplinary knowledge and methods of regulating the processes of regional reproduction is presented and substantiated; integration and differentiation of management knowledge; anthropogenic security of human development; systemic socialization on the platform of cluster and circular economies. It is proved that integration as a tool for combining the system of modern knowledge of management and economics forms the potential of society and directs the vectors of economic activity to the standards of trust and socialization. The knowledge of management in the formation of cluster economy of Ukraine on the basis of system integration and balance of national interests is considered and systematically analyzed with recommendations for further study of the existing specifics of social progress, knowledge management and practice of improving the effectiveness of government and business. The author's vision of classification of interests in stimulating cluster formation of enterprises and measures of regional cluster policy on the platforms of action of principles - trust, knowledge-intensive measures, targeted information support, compliance with European integration values is substantiated and given. The obtained conclusions and recommendations on regional cluster policy confirm the prospects of the movement of the regions of Ukraine to the most progressive forms of environmental management with the involvement of regional, sectoral cluster projects and EU programs. The effectiveness and fundamental vectors of the EU regional policy, aimed at building a new model of cluster economy on the basis of trust and balance of interests of business entities, government and the population, are specified. ; У статті здійснено теоретико-методичне узагальнення та запропоновано нове розв'язання актуальної наукової проблеми, що полягає в обґрунтуванні практичних рекомендацій щодо формування тарозвитку наукового напряму кластерної економіки та розширення використання сучасних положень екологічного менеджменту. Наведено та систематизовано низку літературних джерел та характеристик процесу розвитку наукової думки щодо формування сучасної системи знань кластерної економіки та кластерної політики, екологічного менеджменту та циркулярної економіки. Обґрунтовано кластерну економіку, її теоретичне та методологічне наповнення як системного знання та відображення в новітніх узагальнених положеннях – соціального та екологічного менеджменту. Обґрунтовано авторське бачення сучасних тенденції економічного прогресу, що формують новітнє бачення економічних, екологічних, соціальних інтересів як інтегрованого прояву, поєднання соціальної, економічної та культурної сфер людства. Наведено та обґрунтовано тезу потреби та актуальності залученням трансдисциплінарних знань і методів регулювання процесів регіонального відтворення; інтеграція та диференціація знань менеджменту; антропогенного безпекового розвитку людини; системної соціалізація на платформі кластерної та циркулярної економік. Доведено, що інтеграція як інструмент поєднання системи сучасних знань менеджменту та економіки формує потенціал суспільства й спрямовує вектори руху господарської діяльності до стандартів довіри та соціалізації. Розглянуто та системно проаналізовано знання менеджменту в питаннях формування кластерної економіки України на основі системної інтеграції та балансу національних інтересів з рекомендаціями щодо подальшого дослідження існуючої специфіки суспільного прогресу, управління знаннями та практики удосконалення дієвості заходів влади та бізнесу. Обґрунтовано та наведено авторське бачення класифікація інтересів у стимулюванні кластероутворення підприємств та заходах регіональної кластерної політики на платформах дії принципів – довіри, наукоємності заходів, цільового інформаційного забезпечення, відповідності євроінтеграційним цінностям. Отримані висновки та рекомендації щодо регіональної кластерної політики підтверджують перспективність руху регіонів України до найпрогресивніших форм екологічного менеджменту із залученням регіональних, галузевих кластерних проєктів і програм ЄС. Конкретизовано дієвість і фундаментальні вектори регіональної політики ЄС, спрямовані на побудову нової моделі кластерної економіки на засадах довіри та балансу інтересів суб'єктів господарювання, влади і населення.

Retrospective and the modern financial support for domestic agricultural land resource sector are analyzed. It is noted that market economic principles radically changed the funding mechanism for landowners and land users. Participation of the state in the provision of financial processes, conservation, improvement and protection of farmland are analyzed. The removal of state and local governments to participate in the processes of land management AIC are critically evaluated. The new financial principles for land fund in the agricultural sector are suggested and the development of adequate national program of land management should precede them. We give a new direction for financial provision aimed at reproduction of land resources based on a performance to preserve and improve the environment, solving social problems, rural development criteria. Attention is drawn to the current asymmetry concerning the formation of agricultural crop and livestock sectors, violation of balance between them. It is stated that the agricultural sector, including the renewal of land resources, will be successful if the balance is achieved in the development of crop and livestock production in Ukraine. The need for intensification of rural development as the foundation, which will ensure solving demographic problems, is justified in the article. The existing principles of small private ownership are critically evaluated. It is stated that it led to problems related to the deterioration of soils, increasing contamination and pollution of land, the dominance of personal interests of owners and users of public land over social ones. The study says that the information on the quality of the land in Ukraine is still missing, and it makes it impossible to carry out works on their evaluation. It is proposed to organize the agricultural land fund in accordance with the requirements of modernity. This important role is assigned to the state, which guarantees the equal right of all citizens to use land resources. Official statistics firmly convince and point to shortcomings in their organization. We investigate the government support of farms based on outdated principles and directed to increase the production of agricultural products. The survey ends with conclusions and proposals where the author suggests to change the mechanism and criteria for public funding of land plots of agricultural enterprises and farms. It is proposed to introduce a paradigm financing approaches that have been used successfully in many EU countries. Carrying out activities of de-privatization and reprivatization of land which is in private property are among the main measures. ; Проанализирована ретроспектива и современное состояние финансового обеспечения земельных ресурсов отечественного аграрного сектора. Отмечено, что рыночные принципы хозяйствования радикально изменили механизм финансирования землевладельцев и землепользователей. Проанализированы участие государства в финансовом обеспечении процессов использования, хранения, улучшения и охраны сельскохозяйственных угодий. Критически оценено отстранения государства и местных органов самоуправления от участия в процессах управления земельными ресурсами АПК. Предложены новые принципы финансирования земельного фонда аграрного сектора, которым должны предшествовать разработка адекватной программы развития отечественного земельного хозяйства. Приведен качественно новый перечень направлений финансового обеспечения воспроизводства земельных ресурсов, в основу которых положены показатели сохранения и улучшения экологии, решение социальных задач, развитие сельских территорий. Обращено внимание на действующую асимметричность формирования в сельском хозяйстве растениеводческой и животноводческой сфер, нарушение между ними сбалансированности. Акцентировано внимание, что аграрная сфера, в частности воспроизводство земельных ресурсов, будет успешным тогда, когда в Украине будет достигнута сбалансированность в развитии растениеводства и животноводства. Обоснована необходимость интенсификации развития сельских территорий как фундамента, который будет обеспечивать решения демографических проблем. Критически оцениваются действующие основы мелкого частного землевладения, которое привело к неурядицам, связанным с ухудшением состава почв, роста загрязненности и засоренности земель, доминированию личных интересов владельцев и пользователей земельных участков над социальными. Отмечено, что в Украине по сей день отсутствует информация качественного состава земель, указанного на чрезмерное мелкоземелье, что делает невозможным проведение работ по их оценке. Предложено упорядочить аграрный земельный фонд в соответствии с требованиями современности. При этом важная роль отведена государству, которое гарантирует равное право всех граждан на пользование земельными ресурсами. Официальные статистические данные твердо убеждают и указывают на недостатки в их организации. Исследована государственная поддержка фермерских хозяйств, которая базируется на устаревших принципах и направляется на наращивание объемов производства сельхозпредприятий продукции. Завершается исследование итогами и предложениями, в которых предложено изменить механизм и критерии государственного финансирования земельных угодий сельскохозяйственных предприятий и земельных участков хозяйств населения. При этом предлагается ввести парадигмальные подходы финансирования, которые успешно используются во многих странах ЕС. В числе мер главное место отведено проведению мероприятий деприватизации и реприватизации земель, которые находятся в частной собственности граждан. ; Проаналізовано ретроспективу і сучасний стан фінансового забезпечення земельних ресурсів вітчизняного аграрного сектору. Зазначено, що ринкові засади господарювання радикально змінили механізм фінансування землевласників і землекористувачів. Проаналізовано участь держави у фінансовому забезпеченні процесів використання, збереження, покращення та охорони сільськогосподарських угідь. Критично оцінено відсторонення держави і місцевих органів самоврядування від участі у процесах управління земельними ресурсами АПК. Запропоновано нові засади фінансування земельного фонду аграрного сектору, яким має передувати розроблення адекватної програми розвитку вітчизняного земельного господарства. Наведено якісно новий перелік напрямків фінансового забезпечення відтворення земельних ресурсів, в основу яких покладено показники збереження та поліпшення екології, розв'язання соціальних завдань, розвиток сільських критерій. Звертається увага на чинну асиметричність, яка стосується формування в сільському господарстві рослинницької та тваринницької сфер, порушення між ними збалансованості. Акцентовано увагу, що аграрна сфера, зокрема відтворення земельних ресурсів, буде успішним тоді, коли в Україні буде досягнута збалансованість у розвитку рослинництва й тваринництва. Обґрунтовано потребу інтенсифікації розвитку сільських територій як фундаменту, що забезпечуватиме вирішення демографічних проблем. Критично оцінено чинні засади дрібного приватного землеволодіння, яке призвело до негараздів, пов'язаних із погіршенням складу ґрунтів, зростанням забрудненості й засміченості земель, домінування особистих інтересів власників і користувачів земельних ділянок над суспільним. Зазначено, що в Україні донині відсутньою залишається інформація щодо якісного складу земель, на надмірне дрібноземелля, що унеможливлює проведення робіт щодо їх оцінювання. Запропоновано впорядкувати аграрний земельний фонд відповідно до вимог сучасності. При цьому важлива роль відведена державі, яка гарантує рівне право всіх громадян на користування земельними ресурсами. Офіційні статистичні дані твердо переконують і вказують на недоліки в їх організації. Досліджено державну підтримку фермерських господарств, яка ґрунтується на застарілих засадах і спрямовується на нарощування обсягів виробництва сільськогосподарської продукції. Завершується дослідження висновками і пропозиціями, в яких запропоновано змінити механізм і критерії державного фінансування земельних угідь сільськогосподарських підприємств і ділянок господарств населення. При цьому пропонується запровадити парадигмальні підходи фінансування, що успішно використовуються у багатьох країнах ЄС. Серед заходів головне місце відведено проведенню заходів деприватизації й реприватизації земель, які знаходяться у приватній власності громадян.

The article is devoted to the study of one of the most effective international bodies in the field of protectionof human rights and freedoms – the European Court of Human Rights (ECHR), an important function of which isto ensure the steady observance and implementation of the Convention norms by the participating states, in particular, on the protection of property rights. In particular, changes to national legislation are analyzed in the contextof the ECHR law enforcement practice as a source of law when considering cases by Ukrainian courts, including caseson the protection of property rights. The author concludes that the court defends only those rights that are prescribedin the Convention and its Protocols. The author draws attention to the fact that the importance of the Convention isdetermined, in particular, by the breadth of rights enshrined therein and their interpretation.The ECHR judicial practice in the field of property rights protection is analyzed, and the main positions of the ECHRregarding legal nature and content of the concepts "property", "possessions", "right to protect property rights", "property protection" and "legal expectations" are examined. It is shown that property in the context of the ECHR practicemay include an impressive list of assets of both tangible and intangible nature, in particular, real estate, movableproperty, the right to retirement, company shares, business interests related to business management, as well asclient management (business reputation, intangible assets, etc.), the company's clients, legal settlements regardingthe occurrence of certain circumstances, the decision of the arbitration body in connection with the dispute, etc.Considerable attention is given to the study of the concept and content of property rights in accordance withthe Protocol 1 to the European Convention on Human Rights, in particular, in the context of peaceful enjoymentof their property. The main components of the principle of lawful interference with possessions are revealed, namely:a) whether the interference is lawful; b) whether it pursues a "public interest"; c) whether such a measure (interference with the right to peaceful enjoyment of possessions) is proportional to defined goals.Analyzing the ECHR practice, when considering cases in which it is a violation of the norms of Art. 1 of the First Protocol, the author concludes that the Court proceeds from an analysis of three parts of the norm in their totality:1) the principle of peaceful enjoyment of possessions; 2) violation of such a principle; 3) control over the exerciseof the right to peaceful enjoyment of possessions.Simultaneously, the author also discloses related issues (fair balance, boundaries of permitted interference, etc.). ; Статья посвящена исследованию одного из наиболее эффективных международных органов в сфере защиты прав и свобод человека – Европейского суда по правам человека (ЕСПЧ), важной функцией которого является обеспечение неуклонного соблюдения и выполнения норм конвенции государствами-участниками, в частности, по вопросам защиты права собственности. В частности, проанализированы изменения к национальному законодательству в разрезе правоприменительной практики ЕСПЧ как источника права при рассмотрении дел украинскими судами, в том числе дел о защите права собственности.Автор приходит к выводу, что суд встает на защиту только тех прав, которые прописаны в Конвенции и Протоколах к ней. Внимание автора обращается на то, что важность Конвенции обусловлена в частности широтой закрепленных в ней прав и их толкованием. Анализируется прецедентная практика ЕСПЧ в сфере защиты права собственности, а также исследуются основные позиции ЕСПЧ относительно юридической природы и содержания понятий «имущество», «собственность», «право защиты права собственности», «защита имущества» и «законные ожидания». Показано, что к собственности в контексте практики ЕСПЧ может относиться внушительный перечень активов как материального, так и нематериального характера, в частности недвижимое имущество, движимое имущество, право на пенсию, акции компании, хозяйственные интересы, связанные с управлением бизнесом, а также управление клиентурой (деловая репутация, нематериальные активы и т.д.), клиенты компании, законные расчеты относительно наступления определенных обстоятельств, решение арбитражного органа в связи со спором и тому подобное.Значительное внимание в работе уделяется исследованию понятия и содержания права собственностив соответствии с Протоколом 1 к Европейской конвенции по правам человека, в частности, в контексте мирноговладения своей собственностью. Раскрываются главные составляющие принципа правомерного вмешательства в право собственности, а именно: а) является ли вмешательство законным; б) преследует ли оно «общественный интерес»; в) является ли такая мера (вмешательство в право на мирное владение имуществом) пропорциональным определенным целям.Анализируя практику ЕСПЧ, при рассмотрении дел в которых речь идет о нарушении норм ст. 1 Первого Протокола, автор приходит к выводу, что Суд исходит из анализа трех частей нормы в их совокупности: 1) принципмирного владения имуществом; 2) нарушение такого принципа; 3) контроль за осуществлением права на мирное владение имуществом. Параллельно автором раскрываются также и смежные вопросы (справедливый баланс, границы дозволенного вмешательства и т. д.). ; Стаття присвячена дослідженню одного з найбільш ефективних міжнародних органів в сфері захисту праві свобод людини – Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), важливою функцією якого є забезпечення неухильного дотримання і виконання норм конвенції державами-учасниками, зокрема, з питань захисту права власності. Зокрема, проаналізовано зміни до національного законодавства в розрізі правозастосовної практики ЄСПЛяк джерела права при розгляді справ українськими судами, в тому числі справ про захист права власності.Автор приходить до висновку, що суд встає на захист тільки тих прав, які прописані в Конвенції та протоколахдо неї. Увага автора звертається на те, що важливість Конвенції обумовлена зокрема широтою закріплених в нійправ і їх тлумаченням. Аналізується прецедентна практика ЄСПЛ у сфері захисту права власності, а також досліджуються основні позиції ЄСПЛ щодо юридичної природи та змісту понять «майно», «власність», «право захиступрава власності», «захист майна» і «законні очікування». Показано, що до власності в контексті практики ЄСПЛможе ставитися значний перелік активів як матеріального, так і нематеріального характеру, зокрема нерухомемайно, рухоме майно, право на пенсію, акції компанії, господарські інтереси, пов'язані з управлінням бізнесом,а також управління клієнтурою ( ділова репутація, нематеріальні активи і т.д.), клієнти компанії, законні розрахунки щодо настання певних обставин, рішення арбітражного органу в зв'язку з суперечкою тощо.Значна увага в роботі приділяється дослідженню поняття і змісту права власності відповідно до Протоколу 1 доЄвропейської конвенції з прав людини, зокрема, в контексті мирного володіння своєю власністю. Розкриваються головні складові принципу правомірного втручання в право власності, а саме: а) чи є втручання законним;б) переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним певним цілям.Аналізуючи практику ЄСПЛ, при розгляді справ в яких мова йде про порушення норм ст. 1 Першого Протоколу,автор приходить до висновку, що Суд виходить з аналізу трьох частин норми в їх сукупності: 1) принцип мирноговолодіння майном; 2) порушення такого принципу; 3) контроль за здійсненням права на мирне володіння майном.Паралельно автором розкриваються також і суміжні питання (справедливий баланс, межі дозволеного втручання і т.д.).

The aim of proposed research is to find out how the risks of activity in shadow and official sectors of economy correlate and how it affects on economic agents' calculation concerning expected rate of return on capital.In the paper it is shown, that high tax rates, poor economic legislation and weakness of state institutions only partially explain the phenomenon of high share of shadow economy in many emerging market economies. Major part of reasons for this lies in specific subculture of shadow business, which does not imply implementation of clear, fair and transparent corporate governance standards that are understandable to all game rules. It is identified that high local risks require high expected market risk premium that cannot be fully realized within the frames of official sector. Therefore, shadow business activity is mostly focused on withdrawing income into the shadow. The consequence of this is shadowing of the cost of equity.It is justified that indicator of increased risks in official sector in comparison with shadow is presence of negative correlation connection between share of shadow economy and capitalization of listed companies in particular countries. Shadow economy significantly impacts on both capitalization of the stock market and risks that determine the cost of equity. For countries with high level of shadow economy, low values of capitalization of listed companies and high values of local risk premium are characterized.In article it is proved that besides direct damage in the form of underpaid tax payments and incomes to social funds, negative consequence of shadow economic activity is the effect of official economic activity's displacement and deformation of economy's structure. For analysis of reasons of shadow economy high share, the basic model of decision-making concerning the income shadowing is expanded by introducing two additional parameters: direct corruption costs and alternative costs that arise from displacement effect. According to analysis' results it is determined that under certain circumstances the risks of activity in shadow sector are lower than in official one, and accordingly, rate of return on investments expected by investors will also be lower.To the model of calculation of expected rate of equity cost it is proposed to enter additional parameter — premium for the risks of incomes shadowing. By logic of shadow economy subculture, activity in shadow sector is less risky than doing business in official one. The conclusion is made, that transferring incomes in shadow economy is a way of minimization corruption, political, criminal and currency risks. Thus, risks of official cost of equity are lower than the risks of shadowing incomes and risk premium becomes negative. This means that expected shadow return (cost of equity) will be lower than official return. Negative risk premium for shadow business activity is due to the risks connected with displacement effect are higher than risks connected with the possible fees for hiding shadow incomes. ; Целью предлагаемого исследования является выяснение, каким образом соотносятся риски деятельности в теневом и официальных секторах экономики и как это влияет на калькуляцию экономических агентов относительно ожидаемой ставки доходности на капитал.Показано, что высокие налоговые ставки, некачественное экономическое законодательство и слабость государственных институтов частично объясняют феномен высокой доли теневой экономики во многих странах, относящихся к развивающимся рынкам. Значительный пласт причин этого кроется в специфической субкультуре теневого бизнеса. Определено, что высокие локальные риски требуют высокую ожидаемую рыночную премию за риски, которую невозможно реализовать полностью работая в рамках официального сектора. Следовательно, теневая бизнес-активность в основном сфокусирована на выводе доходов в тень. Следствием этого является тенизация платы за инвестированный капитал.Обосновано, что индикатором повышенных рисков в официальном секторе по сравнению с теневым является наличие отрицательной корреляционной связи между долей теневой экономики и капитализацией листинговых компаний в отдельных странах. Теневая экономика существенно влияет как на капитализацию фондового рынка, так и риски, определяющие плату за капитал. Для стран с высоким уровнем теневой экономики характерны низкие значения капитализации листинговых компаний и высокие значения премии за локальные риски. ; Метою дослідження є з'ясування, яким чином співвідносяться ризики діяльності в тіньовому та офіційних секторах економіки і як це впливає на калькуляцію економічних агентів щодо очікуваної ставки дохiдності на капітал. Показано, що високі податкові ставки, неякісне економічне законодавство та слабкість державних інституцій лише частково пояснюють феномен високої частки тіньової економіки у багатьох країнах, які належать до ринків, що розвиваються. Значний пласт причин цього криється у специфічній субкультурі тіньового бізнесу, яка не передбачає запровадження чітких, справедливих і прозорих стандартів корпоративного управління, зрозумілих для всіх правил гри. Визначено, що високі локальні ризики вимагають високу очікувану ринкову премію за ризики, яку неможливо реалізувати повністю, працюючи в рамках офіційного сектору. Тому тіньова бізнес-активність здебільшого сфокусована на виведенні доходів у тінь. Наслідком цього є тінізація плати за інвестований капітал (costofequity). Обґрунтовано, що індикатором підвищених ризиків у офіційному секторі порівняно із тіньовим є наявність від'ємного кореляційного зв'язку між часткою тіньової економіки та капіталізацією лістингових компаній в окремих країнах. Тіньова економіка суттєво впливає як на капіталізацію фондового ринку, так і на ризики, що визначають плату за капітал. Для країн із високим рівнем тіньової економіки характерні низькі значення капіталізації лістингових компаній і високі значення премії за локальні ризики. Доведено, що, окрім безпосередньої шкоди у формі недоотриманих податкових платежів та надходжень у соціальні фонди, негативним наслідком тіньової економічної активності є ефект витіснення офіційної економічної діяльності та деформація структури економіки. Для аналізу причин високої частки тіньової економіки базову модель ухвалення рішень щодо тінізації доходів розширено шляхом введення двох додаткових параметрів: прямих витрат корупції та альтернативних витрат, що виникають під дією ефекту витіснення. За результатами аналізу визначено, що за певних обставин ризики діяльності у тіньовому секторі є нижчими, ніж в офіційному, відповідно, очікувана інвесторами норма дохідності вкладень також буде нижчою. У модель розрахунку очікуваної ставки витрат на власний капітал запропоновано ввести додатковий параметр — надбавку за ризики тінізації доходів. За логікою субкультури тіньової економіки, діяльність у тіньовому секторі є менш ризиковою, ніж ведення бізнесу в офіційному секторі. Зроблено висновок, що переведення доходів у тіньовий сектор є способом мінімізації ризиків корупції, політичних, кримінальних і валютних ризиків. Таким чином, ризики офіційної плати за капітал є нижчими, ніж ризики тінізації доходів, а надбавка за ризик набуває від'ємного значення. Це означає, що очікувана тіньова дохідність (плата за капітал) буде нижчою за офіційну. Від'ємна надбавка за ризик тіньової бізнес-активності пояснюється тим, що ризики, пов'язані з дією ефекту витіснення, є вищими, ніж ризики, пов'язані з можливими штрафами за приховування тіньових доходів.

Purpose. The aim of the work is to highlight the scientific heritage of Academician V. M. Obraztsov, which is associated with systemic representations of the railway stations and hubs development and their further use. Research Methods. The problematic and historical-chronological methods were the basis of the methodological approaches of the study. The following methods were used in the study: empirical analysis; systematization method; periodization method. Results. At the beginning of 1900, Obraztsov V. M. published scientific works, which became the beginning of the development of problems in the scientific operation of railway transport. An important stage in the scientific work of Academician Obraztsov was the writing of fundamental works and the implementation in practice of complex projects for the development of transport hubs (1923-1933). The projects of uniting the hubs were aimed at concentrating their management from one center. These projects had a comprehensive nature: there were solved the problems of train formation plan, placement of marshalling yards and interaction of all transport types. The theoretical achievements of Obraztsov and his experience of developing projects became the basis for writing the fundamental work «Basics of the transport hubs designing» by the Institute of Complex Transport Problems (1959). The stages of the formation and development of the Kyivdiprotrans Institute and its contribution to the development of regulatory documents are given. In 1960, Kyivdiprotrans developed the «Guidelines for the designing of master schemes for the development of railway hubs and stations", the main provisions of which were reduced to the integrated development of all types of transport, the procedure for the development, composition and coordination of design materials for all chapters of the master plan of the railway hubs and stations development, which had a great importance for designers, examiners, local governments, railway, port and industry managers. Institute «Kyivdiprotrans», using theoretical developments, its design experience and the experience of similar design institutes, developed guidelines for designers. The guidelines played a significant role in improving the design system of railway stations and hubs, improving the quality of projects and, as a result, improving the efficiency of the railway industry. In developing the guidelines, Obraztsov's works were used and an integrated approach to the design and reconstruction of hubs was provided. Practical significance. The contribution of academician Obraztsov to the development of transport science and the development of regulatory documents for the design of railway hubs and stations from the standpoint of the complexity and scientific unity of transport science was highlighted. ; Цель. Целью работы является освещение научного наследия академика В. Н. Образцова, которое связано с системными представлениями развития железнодорожных станций и узлов и их дальнейшим использованием. Методы исследования. Основу методологических подходов исследуемой темы составили проблемный и историко-хронологический методы. В исследовании использовались следующие методы: эмпирический анализ; метод систематизации; метод периодизации. Результаты. В начале 1900 г. Образцовым В. Н. опубликованы научные работы, которые стали началом разработки проблем научной эксплуатации железнодорожного транспорта. Важным этапом научной работы академика Образцова является написание фундаментальных работ и реализация на практике комплексных проектов развития транспортных узлов (1923-1933 гг.). Проекты объединения узлов были нацелены сосредоточить управление ими из одного центра и имели комплексный характер: в них решались вопросы плана формирования поездов, размещения сортировочных станций и вопросы взаимодействия всех видов транспорта. Теоретические наработки Образцова, опыт разработки проектов стали основой для написания фундаментальной работы «Основы построения транспортных узлов» Институтом комплексных транспортных проблем (1959 г.). Приведены этапы становления и развития института «Киевгипротранс» и его вклад в разработку нормативных документов. Киевгипротранс в 1960 разработал «Указания по разработке генеральных схем развития железнодорожных узлов и станций», основные положения которых сводились к комплексному развитию всех видов транспорта, порядку разработки, составу и согласованию проектных материалов всех разделов генеральной схемы развития железнодорожных узлов и станций, что имело большое значение для проектировщиков, органов экспертизы, местных органов власти, руководителей железных дорог, портов и промышленности. Институт «Киевгипротранс», используя теоретические наработки, свой опыт проектирования и опыт аналогичных проектных институтов, разрабатывал методические рекомендации для проектировщиков. Методические рекомендации сыграли значительную роль в улучшении системы проектирования железнодорожных станций и узлов, повышении качества проектов и, в результате, повышении эффективности железнодорожной отрасли. При разработке методических указаний использовались труды Образцова и предусматривался комплексный подход к вопросам проектирования и реконструкции узлов. Практическая значимость. Освещен вклад академика Образцова в развитие транспортной науки и разработки нормативных документов для проектирования железнодорожных узлов и станций с позиций комплексности и научного единства транспортной науки. ; Мета. Метою роботи є висвітлення наукової спадщини академіка В. М. Образцова, яка пов'язана з системними уявленнями розбудови залізничних станцій і вузлів та їх подальшим використанням. Методи дослідження. Основу методологічних підходів досліджуваної теми склали проблемний та історико-хронологічний методи. В дослідженні використовувалися наступні методи: емпіричний аналіз; метод систематизації; метод періодизації. Результати. На початку 1900 р. Образцовим В. М. опубліковані наукові праці, які поклали початок розробленню проблем наукової експлуатації залізничного транспорту. Важливим етапом наукової роботи академіка Образцова є написання фундаментальних робіт і реалізація на практиці комплексних проектів розвитку транспортних вузлів (1923-1933 рр.). Проекти об'єднання вузлів були спрямовані на зосередження управління вузлами з одного центру та мали комплексний характер: у них вирішувалися питання плану формування поїздів, розміщення сортувальних станцій і питання взаємодії всіх видів транспорту. Теоретичні наробки Образцова, досвід розроблення проектів стали підґрунтям для написання фундаментальної праці «Основы построения транспортных узлов» Інститутом комплексних транспортних проблем (1959 р.). Наведено етапи становлення та розвитку інституту «Київдіпротранс» та його внесок у розроблення нормативних документів. Київдіпротрансом у 1960 р. розроблено «Указания по разработке генеральных схем развития железнодорожных узлов и станций», основні положення яких зводилися до комплексного розвитку всіх видів транспорту, порядку розроблення, складу та погодження проектних матеріалів всіх розділів генеральної схеми розвитку залізничних вузлів і станцій, що мало велике значення для проектувальників, органів експертизи, місцевих органів влади, керівників залізниць, портів та промисловості. Інститут «Київдіпротранс», використовуючи теоретичні наробки, власний досвід проектування та досвід аналогічних проектних інститутів, розробляв методичні рекомендації для проектувальників. Методичні рекомендації відіграли значну роль у покращенні системи проектування залізничних станцій та вузлів, підвищенні якості проектів і, в результаті, підвищенні ефективності залізничної галузі. При розробці методичних вказівок використовувалися праці Образцова та передбачався комплексний підхід до питань проектування і реконструкції вузлів. Практична значимість. Висвітлено внесок академіка Образцова в розвиток транспортної науки та розроблення нормативних документів для проектування залізничних вузлів і станцій з позицій комплексності та наукової єдності транспортної науки.

The aim of proposed research is to find out how the risks of activity in shadow and official sectors of economy correlate and how it affects on economic agents' calculation concerning expected rate of return on capital.In the paper it is shown, that high tax rates, poor economic legislation and weakness of state institutions only partially explain the phenomenon of high share of shadow economy in many emerging market economies. Major part of reasons for this lies in specific subculture of shadow business, which does not imply implementation of clear, fair and transparent corporate governance standards that are understandable to all game rules. It is identified that high local risks require high expected market risk premium that cannot be fully realized within the frames of official sector. Therefore, shadow business activity is mostly focused on withdrawing income into the shadow. The consequence of this is shadowing of the cost of equity.It is justified that indicator of increased risks in official sector in comparison with shadow is presence of negative correlation connection between share of shadow economy and capitalization of listed companies in particular countries. Shadow economy significantly impacts on both capitalization of the stock market and risks that determine the cost of equity. For countries with high level of shadow economy, low values of capitalization of listed companies and high values of local risk premium are characterized.In article it is proved that besides direct damage in the form of underpaid tax payments and incomes to social funds, negative consequence of shadow economic activity is the effect of official economic activity's displacement and deformation of economy's structure. For analysis of reasons of shadow economy high share, the basic model of decision-making concerning the income shadowing is expanded by introducing two additional parameters: direct corruption costs and alternative costs that arise from displacement effect. According to analysis' results it is determined that under certain circumstances the risks of activity in shadow sector are lower than in official one, and accordingly, rate of return on investments expected by investors will also be lower.To the model of calculation of expected rate of equity cost it is proposed to enter additional parameter — premium for the risks of incomes shadowing. By logic of shadow economy subculture, activity in shadow sector is less risky than doing business in official one. The conclusion is made, that transferring incomes in shadow economy is a way of minimization corruption, political, criminal and currency risks. Thus, risks of official cost of equity are lower than the risks of shadowing incomes and risk premium becomes negative. This means that expected shadow return (cost of equity) will be lower than official return. Negative risk premium for shadow business activity is due to the risks connected with displacement effect are higher than risks connected with the possible fees for hiding shadow incomes. ; Целью предлагаемого исследования является выяснение, каким образом соотносятся риски деятельности в теневом и официальных секторах экономики и как это влияет на калькуляцию экономических агентов относительно ожидаемой ставки доходности на капитал.Показано, что высокие налоговые ставки, некачественное экономическое законодательство и слабость государственных институтов частично объясняют феномен высокой доли теневой экономики во многих странах, относящихся к развивающимся рынкам. Значительный пласт причин этого кроется в специфической субкультуре теневого бизнеса. Определено, что высокие локальные риски требуют высокую ожидаемую рыночную премию за риски, которую невозможно реализовать полностью работая в рамках официального сектора. Следовательно, теневая бизнес-активность в основном сфокусирована на выводе доходов в тень. Следствием этого является тенизация платы за инвестированный капитал.Обосновано, что индикатором повышенных рисков в официальном секторе по сравнению с теневым является наличие отрицательной корреляционной связи между долей теневой экономики и капитализацией листинговых компаний в отдельных странах. Теневая экономика существенно влияет как на капитализацию фондового рынка, так и риски, определяющие плату за капитал. Для стран с высоким уровнем теневой экономики характерны низкие значения капитализации листинговых компаний и высокие значения премии за локальные риски. ; Метою дослідження є з'ясування, яким чином співвідносяться ризики діяльності в тіньовому та офіційних секторах економіки і як це впливає на калькуляцію економічних агентів щодо очікуваної ставки дохiдності на капітал. Показано, що високі податкові ставки, неякісне економічне законодавство та слабкість державних інституцій лише частково пояснюють феномен високої частки тіньової економіки у багатьох країнах, які належать до ринків, що розвиваються. Значний пласт причин цього криється у специфічній субкультурі тіньового бізнесу, яка не передбачає запровадження чітких, справедливих і прозорих стандартів корпоративного управління, зрозумілих для всіх правил гри. Визначено, що високі локальні ризики вимагають високу очікувану ринкову премію за ризики, яку неможливо реалізувати повністю, працюючи в рамках офіційного сектору. Тому тіньова бізнес-активність здебільшого сфокусована на виведенні доходів у тінь. Наслідком цього є тінізація плати за інвестований капітал (costofequity). Обґрунтовано, що індикатором підвищених ризиків у офіційному секторі порівняно із тіньовим є наявність від'ємного кореляційного зв'язку між часткою тіньової економіки та капіталізацією лістингових компаній в окремих країнах. Тіньова економіка суттєво впливає як на капіталізацію фондового ринку, так і на ризики, що визначають плату за капітал. Для країн із високим рівнем тіньової економіки характерні низькі значення капіталізації лістингових компаній і високі значення премії за локальні ризики. Доведено, що, окрім безпосередньої шкоди у формі недоотриманих податкових платежів та надходжень у соціальні фонди, негативним наслідком тіньової економічної активності є ефект витіснення офіційної економічної діяльності та деформація структури економіки. Для аналізу причин високої частки тіньової економіки базову модель ухвалення рішень щодо тінізації доходів розширено шляхом введення двох додаткових параметрів: прямих витрат корупції та альтернативних витрат, що виникають під дією ефекту витіснення. За результатами аналізу визначено, що за певних обставин ризики діяльності у тіньовому секторі є нижчими, ніж в офіційному, відповідно, очікувана інвесторами норма дохідності вкладень також буде нижчою. У модель розрахунку очікуваної ставки витрат на власний капітал запропоновано ввести додатковий параметр — надбавку за ризики тінізації доходів. За логікою субкультури тіньової економіки, діяльність у тіньовому секторі є менш ризиковою, ніж ведення бізнесу в офіційному секторі. Зроблено висновок, що переведення доходів у тіньовий сектор є способом мінімізації ризиків корупції, політичних, кримінальних і валютних ризиків. Таким чином, ризики офіційної плати за капітал є нижчими, ніж ризики тінізації доходів, а надбавка за ризик набуває від'ємного значення. Це означає, що очікувана тіньова дохідність (плата за капітал) буде нижчою за офіційну. Від'ємна надбавка за ризик тіньової бізнес-активності пояснюється тим, що ризики, пов'язані з дією ефекту витіснення, є вищими, ніж ризики, пов'язані з можливими штрафами за приховування тіньових доходів.

Purpose. The aim of the work is to highlight the scientific heritage of Academician V. M. Obraztsov, which is associated with systemic representations of the railway stations and hubs development and their further use. Research Methods. The problematic and historical-chronological methods were the basis of the methodological approaches of the study. The following methods were used in the study: empirical analysis; systematization method; periodization method. Results. At the beginning of 1900, Obraztsov V. M. published scientific works, which became the beginning of the development of problems in the scientific operation of railway transport. An important stage in the scientific work of Academician Obraztsov was the writing of fundamental works and the implementation in practice of complex projects for the development of transport hubs (1923-1933). The projects of uniting the hubs were aimed at concentrating their management from one center. These projects had a comprehensive nature: there were solved the problems of train formation plan, placement of marshalling yards and interaction of all transport types. The theoretical achievements of Obraztsov and his experience of developing projects became the basis for writing the fundamental work «Basics of the transport hubs designing» by the Institute of Complex Transport Problems (1959). The stages of the formation and development of the Kyivdiprotrans Institute and its contribution to the development of regulatory documents are given. In 1960, Kyivdiprotrans developed the «Guidelines for the designing of master schemes for the development of railway hubs and stations", the main provisions of which were reduced to the integrated development of all types of transport, the procedure for the development, composition and coordination of design materials for all chapters of the master plan of the railway hubs and stations development, which had a great importance for designers, examiners, local governments, railway, port and industry managers. Institute «Kyivdiprotrans», using theoretical developments, its design experience and the experience of similar design institutes, developed guidelines for designers. The guidelines played a significant role in improving the design system of railway stations and hubs, improving the quality of projects and, as a result, improving the efficiency of the railway industry. In developing the guidelines, Obraztsov's works were used and an integrated approach to the design and reconstruction of hubs was provided. Practical significance. The contribution of academician Obraztsov to the development of transport science and the development of regulatory documents for the design of railway hubs and stations from the standpoint of the complexity and scientific unity of transport science was highlighted. ; Цель. Целью работы является освещение научного наследия академика В. Н. Образцова, которое связано с системными представлениями развития железнодорожных станций и узлов и их дальнейшим использованием. Методы исследования. Основу методологических подходов исследуемой темы составили проблемный и историко-хронологический методы. В исследовании использовались следующие методы: эмпирический анализ; метод систематизации; метод периодизации. Результаты. В начале 1900 г. Образцовым В. Н. опубликованы научные работы, которые стали началом разработки проблем научной эксплуатации железнодорожного транспорта. Важным этапом научной работы академика Образцова является написание фундаментальных работ и реализация на практике комплексных проектов развития транспортных узлов (1923-1933 гг.). Проекты объединения узлов были нацелены сосредоточить управление ими из одного центра и имели комплексный характер: в них решались вопросы плана формирования поездов, размещения сортировочных станций и вопросы взаимодействия всех видов транспорта. Теоретические наработки Образцова, опыт разработки проектов стали основой для написания фундаментальной работы «Основы построения транспортных узлов» Институтом комплексных транспортных проблем (1959 г.). Приведены этапы становления и развития института «Киевгипротранс» и его вклад в разработку нормативных документов. Киевгипротранс в 1960 разработал «Указания по разработке генеральных схем развития железнодорожных узлов и станций», основные положения которых сводились к комплексному развитию всех видов транспорта, порядку разработки, составу и согласованию проектных материалов всех разделов генеральной схемы развития железнодорожных узлов и станций, что имело большое значение для проектировщиков, органов экспертизы, местных органов власти, руководителей железных дорог, портов и промышленности. Институт «Киевгипротранс», используя теоретические наработки, свой опыт проектирования и опыт аналогичных проектных институтов, разрабатывал методические рекомендации для проектировщиков. Методические рекомендации сыграли значительную роль в улучшении системы проектирования железнодорожных станций и узлов, повышении качества проектов и, в результате, повышении эффективности железнодорожной отрасли. При разработке методических указаний использовались труды Образцова и предусматривался комплексный подход к вопросам проектирования и реконструкции узлов. Практическая значимость. Освещен вклад академика Образцова в развитие транспортной науки и разработки нормативных документов для проектирования железнодорожных узлов и станций с позиций комплексности и научного единства транспортной науки. ; Мета. Метою роботи є висвітлення наукової спадщини академіка В. М. Образцова, яка пов'язана з системними уявленнями розбудови залізничних станцій і вузлів та їх подальшим використанням. Методи дослідження. Основу методологічних підходів досліджуваної теми склали проблемний та історико-хронологічний методи. В дослідженні використовувалися наступні методи: емпіричний аналіз; метод систематизації; метод періодизації. Результати. На початку 1900 р. Образцовим В. М. опубліковані наукові праці, які поклали початок розробленню проблем наукової експлуатації залізничного транспорту. Важливим етапом наукової роботи академіка Образцова є написання фундаментальних робіт і реалізація на практиці комплексних проектів розвитку транспортних вузлів (1923-1933 рр.). Проекти об'єднання вузлів були спрямовані на зосередження управління вузлами з одного центру та мали комплексний характер: у них вирішувалися питання плану формування поїздів, розміщення сортувальних станцій і питання взаємодії всіх видів транспорту. Теоретичні наробки Образцова, досвід розроблення проектів стали підґрунтям для написання фундаментальної праці «Основы построения транспортных узлов» Інститутом комплексних транспортних проблем (1959 р.). Наведено етапи становлення та розвитку інституту «Київдіпротранс» та його внесок у розроблення нормативних документів. Київдіпротрансом у 1960 р. розроблено «Указания по разработке генеральных схем развития железнодорожных узлов и станций», основні положення яких зводилися до комплексного розвитку всіх видів транспорту, порядку розроблення, складу та погодження проектних матеріалів всіх розділів генеральної схеми розвитку залізничних вузлів і станцій, що мало велике значення для проектувальників, органів експертизи, місцевих органів влади, керівників залізниць, портів та промисловості. Інститут «Київдіпротранс», використовуючи теоретичні наробки, власний досвід проектування та досвід аналогічних проектних інститутів, розробляв методичні рекомендації для проектувальників. Методичні рекомендації відіграли значну роль у покращенні системи проектування залізничних станцій та вузлів, підвищенні якості проектів і, в результаті, підвищенні ефективності залізничної галузі. При розробці методичних вказівок використовувалися праці Образцова та передбачався комплексний підхід до питань проектування і реконструкції вузлів. Практична значимість. Висвітлено внесок академіка Образцова в розвиток транспортної науки та розроблення нормативних документів для проектування залізничних вузлів і станцій з позицій комплексності та наукової єдності транспортної науки.

The study relevance lies in the fact, that the prestige and success functioning of the high education national system depends on both the teacher and the high education institution. Such requirements make it necessary to purposefully prepare future high school teachers for creating their own effective professional and pedagogical image. Modern society perceives image as a political and socio-cultural category. Image acts as a link between the individual and the audience. At the same time, it serves as a reflection of both the audience interests and the professional interests, seeking to combine these interests, to move away from the unilateral pressure from above, typical of a totalitarian state. A recent research's and publications' analysis. In the study we consider the essence of a specialist's professional image and his effective self-presentation features, which are presented in the works of I. Alekhin, V. Bebik, M. Vudkoka, F. Genov, F. Kuzina, N. Skripachenko, E. Utkin, D. Francis. The scientific achievements in the pedagogical image formation and a high school teacher's "professional image" of such scholars as I. Volodarska, N. Guzy, A. Morozov, S. Panchuk, V. Khoroshikh, O. Chebikin, I. Chertikova deserve attention. An unexplored parts of a common problem selection - regularities in the development of the educational personnel pedagogical skills and a formation of professionally important qualities in future managers. The study foundation - the basic scheme for the individual image formation, is represent a novelty. The professional and pedagogical teacher image ensures a high social prestige and success of national system, which is simultaneously based on the strict requirements that the target audience puts forward. The study's aim is to analyze the influence of personality characteristics on a professional image formation. The main material presentation. The modern image perception analysis is carried out not only in economic, but also in political and socio-cultural categories; presents the "image" definition; it was found that the image can be divided into two types: the ideal (to which they aspire) and the real (present) analyzed sign systems, contribute to the image's creation; highlighted the main image management types, which has a positive effect on the leader image and the whole team work's result; selected elements in the individual with the personalization strategy of building a favorable image; it is established that the image has a very clear attachment to this time, reflecting even the nuances of changes in public opinion. The research methodology was made by methods of analysis and generalization. Conclusions - a concept has been formed in which a person must clearly maintain his image and the corresponding actions and actions ; Актуальність дослідження полягає в тому, що престиж і успішність функціонування національної системи вищої освіти залежить як від викладача так і від вищого навчального закладу. Такі вимоги викликають необхідність цілеспрямованої підготовки майбутніх викладачів вищої школи до створення свого ефективного професійно-педагогічного іміджу. Сучасне суспільство сприймає імідж як політичну та соціокультурну категорією. Імідж виступає в ролі зв'язуючої ланки між особистістю та аудиторією. При цьому він служить віддзеркаленням як інтересів аудиторії, так і інтересів професіонала, прагнучи поєднати ці інтереси, відійти від однобічного тиску зверху, властивого тоталітарній державі. Аналіз останніх досліджень і публікацій. В дослідженні ми розглядаємо сутність професійного іміджу фахівця та особливості його ефективної само презентації, що представлені в роботах І.Альохіна, В.Бебика, М.Вудкока, Ф.Генова, Ф.Кузіна, Н.Скрипаченко, Е.Уткін, Д.Френсіс. На увагу заслуговують наукові надбання в дослідженнях формування педагогічного іміджу та "професійного образу Я" викладача вищої школи таких науковців, як І.Володарська, Н.Гузій, А.Морозов, С.Панчук, В.Хороших, О.Чебикін, І.Чертикова. Виділення недосліджених частин загальної проблеми - закономірності становлення педагогічної майстерності освітянських кадрів та формування професійно важливих якостей майбутніх менеджерів. В основі дослідження – базові схеми щодо становлення іміджу особистості, що представляє собою новизну. Професійно-педагогічний образ педагога забезпечує високий соціальний престиж та успіх національної системи вищої освіти, який водночас базується на жорстких вимогах, що висуває цільова аудиторія. Метою дослідження є аналіз впливу характеристик особистості на формування професійного іміджу. Виклад основного матеріалу. Здійснено аналіз сучасного сприйняття іміджу не тільки економічною, але й політичною і соціокультурною категорією; представлено визначення «іміджу»; виявлено, що імідж може поділятися на два типи: ідеальний (до якого прагнуть) та реальний (присутній); проаналізовано знакові системи, що сприяють у створенні іміджу; виокремлено основні види управління іміджем, що позитивно впливає на імідж керівника та результат роботи всього колективу; виділено елементи в особистості при стратегії персоналізації побудови сприятливого іміджу; встановлено, що імідж має дуже чітку прив'язаність до цього часу, віддзеркалюючи навіть нюанси змін громадської думки. Методологією дослідження виступили методи аналізу та узагальнення. Висновки – сформовано концепцію, при якій особистість повинна чітко витримувати свій імідж і відповідні йому дії та вчинки ; Актуальность исследования заключается в том, что престиж и успешность функционирования национальной системы высшего образования зависит как от преподавателя так и от высшего учебного заведения. Такие требования вызывают необходимость целенаправленной подготовки будущих преподавателей высшей школы к созданию своего эффективного профессионально-педагогического имиджа. Современное общество воспринимает имидж как политическую и социокультурную категории. Имидж выступает в роли связующего звена между личностью и аудиторией. При этом он служит отражением как интересов аудитории, так и интересов профессионала, стремясь совместить эти интересы, отойти от одностороннего давления сверху, свойственного тоталитарном государстве. Анализ последних исследований и публикаций. В исследовании мы рассматриваем сущность профессионального имиджа специалиста и особенности его эффективной самопрезентации, представленных в работах И.Алехин, В.Бебика, М.Вудкока, Ф.Генова, Ф.Кузина, Н.Скрипаченко, Е.Уткин, Д.Френсис. Внимания заслуживают научные достижения в исследованиях формирования педагогического имиджа и "профессионального образа Я" преподавателя высшей школы таких ученых, как И.Володарська, Н.Гузий, А.Морозов, С.Панчук, В.Хороших, О.Чебикин, И.Чертикова. Выделение неисследованных частей общей проблемы - закономерности становления педагогического мастерства образовательных кадров и формирования профессионально важных качеств будущих менеджеров. В основе исследования - базовые схемы по становлению имиджа личности, представляет собой новизну. Профессионально-педагогический образ педагога обеспечивает высокий социальный престиж и успех национальной системы высшего образования, который одновременно базируется на жестких требованиях, которые выдвигает целевая аудитория. Целью исследования является анализ влияния характеристик личности на формирование профессионального имиджа. Изложение основного материала. Осуществлен анализ современного восприятия имиджа не только экономической, но и политической и социокультурной категорией; представлены определения «имиджа»; обнаружено, что имидж может делиться на два типа: идеальный (к которому стремятся) и реальный (присутствует) проанализированы знаковые системы, способствуют в создании имиджа; выделены основные виды управления имиджем, что положительно влияет на имидж руководителя и результат работы всего коллектива; выделены элементы в личности при стратегии персонализации построения благоприятного имиджа; установлено, что имидж имеет очень четкую привязанность к этому времени, отражая даже нюансы изменений общественного мнения. Методологей исследования выступили методы анализа и обобщения. Выводы - сформирована концепция, при которой личность должна четко выдерживать свой имидж и соответствующие ему действия и поступки

The place and role of intrapreneurship in the life of the modern Ukrainian repertory theater which faces an important legislative task of "being embedded" in creative industries has been identified in the paper. The essence of theatrical intrapreneurship through indicating the differences between an ordinary performer, an entrepreneur, and an intrapreneur has been defined. The last two should be innovative. It has been pointed out that the main difference between the two types of theater innovators – the entrepreneur and the intrapreneur – is determined by their professional environment. The intrapreneur is to act within an existing theater and should, in a certain way, legitimize his or her initiatives before the management that provides them with resources. The entrepreneur acts in the theater's external environment solely at his/her discretion, risking their own money. In the theater, intrapreneurship allows to synthesize entrepreneurship, innovative behavior, and advanced technologies of creative and production activity of an individual with financial and marketing opportunities, and channels for distribution of theatrical content which the repertory theater possesses and which is a source of competitive advantages in the market of theater products. It has also been determined that intrapreneurship is a source of the so-called entrepreneurial method of theater management which is based on the initiatives of performers', and not just on administration. Under these conditions, the theater can be called 'intrapreneurial'. It is capable of developing at a pace that exceeds the industry's average, which gives it high competitiveness on the way to 'creative industrialization'. Intraprenuers can be regarded as potential "revenue centers" of the repertory theater. For this reason, the theater as a whole may be interested in creating a system for identifying employees with capacity for intrapreneurship, with their further training and career advancement. The result of such actions may lead to emergence of a new structural unit within the theater, staffed with the most initiative workers, a recognized center of cash income and the "adjuster" of all the innovation intrapreneurial work in the theater company. The natural support for such a center on behalf of the entire theater staff can be both formal and informal. One of the main tasks of theater intrapreneurship should be development of mechanisms that will allow the managers of repertory theaters to keep the best professionals by creating proper conditions for satisfying their wishes and needs. Thus, all the above can be seen as a necessary precondition for the industrial scale of activity of the modern Ukrainian repertory theaters in a market-oriented society. ; Статья посвящена выявлению места и роли интрапренерства в жизнедеятельности современного украинского репертуарного театра, перед которым в нормативно законодательный способ поставлена важная задача «встраивания» в креативные индустрии. В публикации выявлена сущность театрального интрапренерства за счет установления различий между рядовым работником-исполнителем, предпринимателем и интрапренером. Последние двое должны быть инноваторами. Отмечается, что основное различие между двумя типами театральных инноваторов - предпринимателем и интрапренером - определяется сферой их профессиональной деятельности. Иинтрапренер должен действовать в рамках уже существующего театра и должен определенным образом легитимизировать свои инициативы перед руководством, которое обеспечивает ресурсами его деятельность. Предприниматель действует во внешней среде театра исключительно по своему усмотрению, ибо рискует своими средствами. Интрапренерство в театре позволяет синтезировать предприимчивость, инновационное поведение и передовые технологии творчески производственной деятельности отдельной личности с финансовыми, маркетинговыми возможностями и каналами распределения театрального контента, которыми располагает репертуарный театр и который является источником конкурентных преимуществ на рынке театральных продуктов. Кроме того, было установлено, что интрапренерство является источником так называемого предпринимательского метода управления театром, который основан на инициативах исполнителей, а не только администрировании. При указанных условиях театр можно назвать «интрапренерским». Ему присущи способности для своего развития с темпами, которые превышают среднеотраслевые, что обеспечивает ему высокую конкурентоспособность на пути к «креативной индустриализации». Интрапренера можно воспринимать как возможные «центры доходов» репертуарного театра. По этой причине театр в целом может быть заинтересован в создании системы для идентификации сотрудников со способностями к интрапренерству, дальнейшего их обучения и карьерного продвижения. Результат таких действий может привести к возникновению в театре новой структурной единицы, которая будет наполнена самыми инициативными работниками, признанным центром денежных доходов и «настройщиком» всей инновационно-интрапренерськой работы в театральном коллективе. Естественной здесь может быть как формальная, так и неформальная поддержка такого центра всем коллективом театра. Одной из главных задач интрапренерства в театре должна стать отработка механизмов, которые будут позволять руководству репертуарных театров удерживать лучших специалистов благодаря созданию для них условий реализации их собственных желаний. Таким образом, всё отмеченное может рассматриваться в качестве необходимого условия индустриальных масштабов деятельности современных украинских репертуарных театров в рыночно настроенном обществе. ; Статтю присвячено виявленню місця та ролі інтрапренерства в життєдіяльності сучасного українського репертуарного театру, перед яким у нормативно- законодавчий спосіб поставлено важливе завдання «вбудови» в креативні індустрії. В публікації виявлено сутність театрального інтрапренерства за рахунок встановлення відмінностей між рядовим працівником-виконавцем, підприємцем та інтрапренером. Останні двоє повинні бути інноваторами. Зазначається, що основна відмінність між двома типами театральних інноваторів – підприємцем та інтрапренером - визначається середовищами їхньої професійної діяльності. Іінтрапренер має діяти в рамках вже існуючого театру і повинен певним чином легітимізувати свої ініціативи перед керівництвом, яке забезпечує ресурсами його діяльність. Підприємець діє у зовнішньому середовищі театру виключно на свій розсуд, бо ризикує своїми коштами. Інтрапренерство в театрі дозволяє синтезувати підприємливість, інноваційну поведінку і передові технології творчо- виробничої діяльності окремої особистості із фінансовими, маркетинговими можливостями та каналами розподілу театрального контенту, якими володіє репертуарний театр і який є джерелом конкурентних переваг на ринку театральних продуктів. Крім того, було встановлено, що інтрапренерство є джерелом так званого підприємницького методу управління театром, який заснований на ініціативах виконавців, а не тільки адмініструванні. За означених умов театр можна зназвати «інтрапренерським». Йому притаманні здатності для свого розвитку із темпами, які перевищують середньогалузеві, що забезпечує йому високу конкурентоздатність на шляху до «креативної індустріалізації». Інтрапренерів можна сприймати як можливі «центри доходів» репертуарного театру. З цієї причини театр в цілому може бути зацікавленим у створенні системи для ідентифікації співробітників зі здібностями до інтрапренерства, подальшого їх навчання і кар'єрного просування. Результат таких дій може привести до виникнення в театрі нової структурної одиниці, яка буде наповнена самими ініціативними працівниками, визнаним центром грошових прибутків та «налаштовувачем» всієї інноваційно-інтрапренерської роботи в театральному колективі. Природною тут може бути як формальна, так і неформальна підтримка такого центру усім колективом театру. Одним з головних завдань інтрапренерства в театрі має стати відпрацювання механізмів, які будуть дозволяти керівництву репертуарних театрів утримувати кращих фахівців завдяки створенню для них умов реалізації їхніх власних бажань. Таким чином, все відзначене може розглядатися в якості необхідної умови індустріальних масштабів діяльності сучасних українських репертуарних театрів у ринково налаштованому суспільстві.

Problem setting. In the context of reforming the public administration system in Ukraine, the important problem is the sustainable development of regions, which is impossible without taking into account the environmentally friendly component. The need to implement a sustainable development policy at the regional level is due to the understanding that it must begin and be maintained at a basic level and, accordingly, such development must be carried out from the bottom up, that is, from a specific community and region to a national and global scale. In general, the activities of permanent regional communities are aimed at ensuring an improvement in the quality of life of their people without the threat of their deterioration in other regions; maintaining ecosystems within their limits; providing effective state support to the activities of the regional community; creation of conditions for economic security. Sustainable development at the regional level and the formation of a sustainable community in the region involves the achievement of the ecological, social and economic balance of local entities. And in the context of European integration processes in Ukraine, the formation of state (national) and regional environmental policies in accordance with international and European standards is of particular relevance, therefore it is important to determine the main guidelines for the formation and implementation of environmental policies in Ukraine.Recent research and publications analysis. The problems, the formation and research of the implementation of environmental policy in Ukraine, the definition of the role of the state in ensuring the necessary level of environmental safety are devoted to the work of famous scientists and specialists, such as V. Andronov, N. Andrusevich, G. Belyavsky, V. Bugas, B. Burkinsky, V. Bulatov, A. Veklich, D. Vetvitsky, I. Dragan, A. Zarzhitsky, V. Kravtsov, A. Kucherenko, A. Lazor, S. Lisovsky, N. Malysh, G. Marushevsky, L. Melnik, M. Mikievich, A. Mordvinov, V. Muravyov, A. Myaghenko, V. Potapenko, Yu. Satalkin, L. Stasyuk, O. Trush, D. Fonaryuk, E. Khlobystov, N. Khumarova, M. Shapochka, V. Shevchuk, L. Yakushenko, L. Yatsenko and others. However, a number of issues are still poorly investigated, in particular, the issue of modernizing the public administration system in the field of environmental policy in accordance with European standards and in context European integration.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. In Ukraine, which isindependent and has very rich natural resources, an inefficient and environmentally hazardous nature management structure has developed. Important tasks in preventing this problem: stopping the decline of natural ecosystems, sustainable development at the regional level and the formation of a sustainable community in the region, provides for environmental, social and economic balance, a high standard of living and quality of life for current and future generations of Ukraine and the introduction of a new one built on the best achievements of the European environmental management model.The aim of the article is to determine the European integration guidelines and directions for the formation of environmental policy in the context of sustainable development of regions in Ukraine. A whole series of tasks meets this goal, namely, the issue of adapting and bringing national environmental legislation to European standards, introducing European experience in applying economic mechanisms for implementing environmental policies, implementing an environmental management system.Paper main body. Among the main European integration guidelines for the formation of environmental policy in Ukraine at the regional level, can be distinguished: firstly, adaptation and bringing the national environmental legislation to European standards, and secondly, the introduction of European experience in applying innovative mechanisms for implementing environmental policies.The implementation of environmental policy requires the effective functioning of a system of environmental legislation aimed at achieving national priorities. The main requirements for such legislation are its compliance with the Constitution of Ukraine, approximation to the relevant directives of the European Union (EU), ensuring the implementation and implementation of international environmental agreements to which Ukraine is a party.The priority area for the formation of environmental policy in Ukraine is the introduction of economic instruments adopted in the EU. The use of economic instruments is based on the "polluter pays" principle (which means that the manufacturer is fully financially responsible for ensuring the implementation of measures aimed at preventing or reducing environmental pollution), which ensures a change in the behavior of business entities by transferring external costs from destruction or depletion of facilities environment into the category of internal costs and changes in the set and structure of incentives for these entities.The current direction of European integration in the environmental sphere is the introduction of electronic management. The concept of environmental management in the implementation of environmental policy (especially at the regional level) is in line with current trends in public administration, contributing to accessibility and transparency in the interaction of the state, business and the public in solving environmental problems.Conclusions of the research and prospects for further research. Thus, the study identified the following European integration guidelines for the formation of environmental policy in Ukraine in the context of sustainable development of the regions: adaptation and bringing national environmental legislation to European standards (the legal principle for European integration processes in the environmental sector is Section V, Chapter 6 of the Association Agreement between Ukraine and the EU), the introduction of European experience in the application of economic mechanisms for the implementation of environmental policies, based on "polluter pays" principle (environmental taxes, benefits, subsidies, etc.); implementation of an environmental management system whose mechanisms are environmental monitoring, environmental assessment, environmental audit, environmental labeling; implementation of the concept of environmental management in the field of environmental policy implementation that meets modern trends in public administration, contributing to accessibility and transparency in the interaction of the state, business and the public in solving environmental problems.A promising area for further research is to determine the conditions for the implementation of European principles of environmental management in the field of national environmental policy. ; Досліджено та визначено євроінтеграційні орієнтири і напрямки формування екологічної політики в контексті сталого розвитку регіонів в Україні. Обґрунтовано, що в контексті децентралізації державного управління посилюється роль місцевого самоврядування в управлінні екологічною сферою, а отже, і формування регіональної екологічної політики. Виокремлено такі євроінтеграційні орієнтири формування екологічної політики в Україні в контексті сталого розвитку регіонів: адаптація і приведення національного екологічного законодавства до європейських стандартів; впровадження європейського досвіду застосування економічних механізмів реалізації екологічної політики, які засновані на принципі "забруднювач платить"; запровадження системи екологічного менеджменту, механізмами якого є екологічний моніторинг, екологічна оцінка, екологічний аудит, екологічне маркування; реалізація концепції екологічного урядування у сфері реалізації екологічної політики. Охарактеризовано євроінтеграційні орієнтири формування екологічної політики в Україні в контексті сталого розвитку регіонів.

The article analyzes the sociological ideas of Alexander Alexandrovich Bogdanov, an outstanding scientist and political figure, one of the founders of the Bolshevik party, and then a permanent opponent of V. I. Lenin. It was identified that he reviewed the problems of sociology in almost all his works, but he did not consider himself a sociologist and focus on the subject field of sociology. The sociological ideas in his works are immersed into different epistemological contexts. In Empiriomonism, the sociology of knowledge was in fact the starting point of analysis, but the author himself believed that he was creating a critical philosophy of experience. An inadequate research method made his philosophical theory controversial. In Tectology, the problems of social life are considered in a broad cybernetic context, which determines the search for common features in all the systems of our world. The Science of Social Consciousness is Alexander Bogdanov's the most sociological work. However, sociological problems are considered there from the viewpoint of history and management theory. The paradox is that the sociological ideas, hypotheses and the thinker's concepts are the most promising for to be used in solving modern sociology problems. They are concordant with the modern problems of the global society. The article reconstructs a part of the sociological heritage of A. A. Bogdanov, i.e. his theoretical sociology. It is shown that he explained sociality through the concept of the work collective, which is the basic level of social life. The society as a systemic education assumes the organization of three basic elements such as people, things and ideas, which contributes to technology, economics and ideology. A. A. Bogdanov had understood the ideology more broadly than most sociologists both at that time and now. For him, it is identical to social consciousness which intended purpose is to organize people for collective activity. A natural language is the primary form of ideology. A. A. Bogdanov had focused much attention on the analysis of Ludwig Noiré's hypothesis on «cries and shouts during a common work» and Max Müller's theory of essential metaphor. The scientist shows the social nature of the language and traces the history of its development in unity with the society development. Based on the principles of theoretical sociology, A. A. Bogdanov proposed original hypotheses on the distinction between classes and professional groups and analyzed the manipulative possibilities of the class ideology. Alexander Bogdanov's sociology allows, in a single perspective, to combine both the doctrine of existing and the doctrine of possible and desired future of the society. In this capacity, it is still an unused reserve of science, which should attract modern researchers. ; В статье рассмотрены социологические идеи выдающегося ученого и политического деятеля Александра Александровича Богданова. Показано, что проблемы социологии он рассматривал практически во всех своих произведениях, но социологом себя не считал. В разных работах социологические идеи погружены в разные эпистемологические контексты. В «Эмпириомонизме» отправной точкой анализа фактически является социология знания, однако сам автор считает, что такой является философия опыта. Неадекватный исследовательский метод привел к противоречивой теории опыта. В «Тектологии» проблемы общественной жизни рассматриваются в широком кибернетическом контексте, который обуславливает поиск общих черт во всех системах нашего мира. «Наука об общественном сознании» – наиболее социологическое произведение А. А. Богданова. Однако и в нем социологические проблемы рассматриваются с точки зрения истории и теории управления. Парадокс состоит в том, что именно социологические идеи, гипотезы и концепции мыслителя с позиций сегодняшнего дня являются наиболее перспективными для дальнейшего развития. В статье реконструирована часть социологического наследия А. А. Богданова – его теоретическая социология. Показано, что социальность он объяснял через понятие трудового коллектива, который является базовым уровнем общественной жизни. Общество как системное образование предполагает организацию трех базовых элементов – людей, вещей и идей, что дает технику, экономику и идеологию. Идеологию А. А. Богданов понимал шире, чем большинство социологов и в то время, и сейчас. Для него она тождественна общественному сознанию, предназначение которого в организации людей для коллективной деятельности. Первичной формой идеологии является естественный язык. А. А. Богданов большое внимание уделял анализу теорий Людвига Нуаре и Макса Мюллера (соответственно, трудовых криков и основной метафоры). Ученый показывает социальную природу языка и прослеживает историю его развития в единстве с развитием общества. На основании положений теоретической социологии А. А. Богданов предложил оригинальные гипотезы о разграничении классов и профессиональных групп, дал анализ манипулятивных возможностей классовой идеологии. Социология А. А. Богданова созвучна потребностям сегодняшнего дня, позволяет в единой перспективе соединить и учение о существующем, и учение о возможном и желаемом будущем общества. ; У статті розглянуті соціологічні ідеї видатного вченого і політичного діяча Олександра Олександровича Богданова. Показано, що проблеми соціології він розглядав практично у всіх своїх творах, але соціологом себе не вважав. У різних роботах соціологічні ідеї занурені у відмінні епістемологічні контексти. У «Емпіріомонізмі» відправною точкою аналізу фактично є соціологія знання, проте сам автор вважає, що такою є філософія досвіду. Неадекватний дослідницький метод привів до суперечливої теорії досвіду. У «Тектології» проблеми суспільного життя розглядаються в широкому кібернетичному контексті, який обумовлює пошук спільних рис у всіх системах нашого світу. «Наука про суспільну свідомість» – найбільш соціологічний твір О. О. Богданова. Однак і в ньому соціологічні проблеми розглядаються з точки зору історії та теорії управління. Парадокс полягає в тому, що саме соціологічні ідеї, гіпотези і концепції мислителя з позицій сьогодення є найбільш перспективними для подальшого розвитку. У статті реконструйована частина соціологічного спадщини О. О. Богданова – його теоретична соціологія. Показано, що соціальність він пояснював через поняття трудового колективу, який є базовим рівнем суспільного життя. Суспільство як системне утворення передбачає організацію трьох базових елементів – людей, речей та ідей, що дає техніку, економіку та ідеологію. Ідеологію О. О. Богданов розумів ширше, ніж більшість соціологів і в той час, і зараз. Для нього вона була тотожною суспільній свідомості, призначення якої в організації людей для колективної діяльності. Первинною формою ідеології є природна мова. О. О. Богданов велику увагу приділяв аналізу теорій Людвіга Нуаре і Макса Мюллера (відповідно, трудових криків і основної метафори). Вчений показує соціальну природу мови і простежує історію її розвитку в єдності з розвитком суспільства. На підставі положень теоретичної соціології О. О. Богданов запропонував оригінальні гіпотези про розмежування класів і професійних груп, дав аналіз маніпулятивних можливостей класової ідеології. Соціологія О. О. Богданова співзвучна потребам сьогодення, дозволяє в єдиній перспективі з'єднати і вчення про наявне, і вчення про можливе і бажане майбутнє суспільства.

The study relevance lies in the fact, that the prestige and success functioning of the high education national system depends on both the teacher and the high education institution. Such requirements make it necessary to purposefully prepare future high school teachers for creating their own effective professional and pedagogical image. Modern society perceives image as a political and socio-cultural category. Image acts as a link between the individual and the audience. At the same time, it serves as a reflection of both the audience interests and the professional interests, seeking to combine these interests, to move away from the unilateral pressure from above, typical of a totalitarian state. A recent research's and publications' analysis. In the study we consider the essence of a specialist's professional image and his effective self-presentation features, which are presented in the works of I. Alekhin, V. Bebik, M. Vudkoka, F. Genov, F. Kuzina, N. Skripachenko, E. Utkin, D. Francis. The scientific achievements in the pedagogical image formation and a high school teacher's "professional image" of such scholars as I. Volodarska, N. Guzy, A. Morozov, S. Panchuk, V. Khoroshikh, O. Chebikin, I. Chertikova deserve attention. An unexplored parts of a common problem selection - regularities in the development of the educational personnel pedagogical skills and a formation of professionally important qualities in future managers. The study foundation - the basic scheme for the individual image formation, is represent a novelty. The professional and pedagogical teacher image ensures a high social prestige and success of national system, which is simultaneously based on the strict requirements that the target audience puts forward. The study's aim is to analyze the influence of personality characteristics on a professional image formation. The main material presentation. The modern image perception analysis is carried out not only in economic, but also in political and socio-cultural categories; presents the "image" definition; it was found that the image can be divided into two types: the ideal (to which they aspire) and the real (present) analyzed sign systems, contribute to the image's creation; highlighted the main image management types, which has a positive effect on the leader image and the whole team work's result; selected elements in the individual with the personalization strategy of building a favorable image; it is established that the image has a very clear attachment to this time, reflecting even the nuances of changes in public opinion. The research methodology was made by methods of analysis and generalization. Conclusions - a concept has been formed in which a person must clearly maintain his image and the corresponding actions and actions ; Актуальність дослідження полягає в тому, що престиж і успішність функціонування національної системи вищої освіти залежить як від викладача так і від вищого навчального закладу. Такі вимоги викликають необхідність цілеспрямованої підготовки майбутніх викладачів вищої школи до створення свого ефективного професійно-педагогічного іміджу. Сучасне суспільство сприймає імідж як політичну та соціокультурну категорією. Імідж виступає в ролі зв'язуючої ланки між особистістю та аудиторією. При цьому він служить віддзеркаленням як інтересів аудиторії, так і інтересів професіонала, прагнучи поєднати ці інтереси, відійти від однобічного тиску зверху, властивого тоталітарній державі. Аналіз останніх досліджень і публікацій. В дослідженні ми розглядаємо сутність професійного іміджу фахівця та особливості його ефективної само презентації, що представлені в роботах І.Альохіна, В.Бебика, М.Вудкока, Ф.Генова, Ф.Кузіна, Н.Скрипаченко, Е.Уткін, Д.Френсіс. На увагу заслуговують наукові надбання в дослідженнях формування педагогічного іміджу та "професійного образу Я" викладача вищої школи таких науковців, як І.Володарська, Н.Гузій, А.Морозов, С.Панчук, В.Хороших, О.Чебикін, І.Чертикова. Виділення недосліджених частин загальної проблеми - закономірності становлення педагогічної майстерності освітянських кадрів та формування професійно важливих якостей майбутніх менеджерів. В основі дослідження – базові схеми щодо становлення іміджу особистості, що представляє собою новизну. Професійно-педагогічний образ педагога забезпечує високий соціальний престиж та успіх національної системи вищої освіти, який водночас базується на жорстких вимогах, що висуває цільова аудиторія. Метою дослідження є аналіз впливу характеристик особистості на формування професійного іміджу. Виклад основного матеріалу. Здійснено аналіз сучасного сприйняття іміджу не тільки економічною, але й політичною і соціокультурною категорією; представлено визначення «іміджу»; виявлено, що імідж може поділятися на два типи: ідеальний (до якого прагнуть) та реальний (присутній); проаналізовано знакові системи, що сприяють у створенні іміджу; виокремлено основні види управління іміджем, що позитивно впливає на імідж керівника та результат роботи всього колективу; виділено елементи в особистості при стратегії персоналізації побудови сприятливого іміджу; встановлено, що імідж має дуже чітку прив'язаність до цього часу, віддзеркалюючи навіть нюанси змін громадської думки. Методологією дослідження виступили методи аналізу та узагальнення. Висновки – сформовано концепцію, при якій особистість повинна чітко витримувати свій імідж і відповідні йому дії та вчинки ; Актуальность исследования заключается в том, что престиж и успешность функционирования национальной системы высшего образования зависит как от преподавателя так и от высшего учебного заведения. Такие требования вызывают необходимость целенаправленной подготовки будущих преподавателей высшей школы к созданию своего эффективного профессионально-педагогического имиджа. Современное общество воспринимает имидж как политическую и социокультурную категории. Имидж выступает в роли связующего звена между личностью и аудиторией. При этом он служит отражением как интересов аудитории, так и интересов профессионала, стремясь совместить эти интересы, отойти от одностороннего давления сверху, свойственного тоталитарном государстве. Анализ последних исследований и публикаций. В исследовании мы рассматриваем сущность профессионального имиджа специалиста и особенности его эффективной самопрезентации, представленных в работах И.Алехин, В.Бебика, М.Вудкока, Ф.Генова, Ф.Кузина, Н.Скрипаченко, Е.Уткин, Д.Френсис. Внимания заслуживают научные достижения в исследованиях формирования педагогического имиджа и "профессионального образа Я" преподавателя высшей школы таких ученых, как И.Володарська, Н.Гузий, А.Морозов, С.Панчук, В.Хороших, О.Чебикин, И.Чертикова. Выделение неисследованных частей общей проблемы - закономерности становления педагогического мастерства образовательных кадров и формирования профессионально важных качеств будущих менеджеров. В основе исследования - базовые схемы по становлению имиджа личности, представляет собой новизну. Профессионально-педагогический образ педагога обеспечивает высокий социальный престиж и успех национальной системы высшего образования, который одновременно базируется на жестких требованиях, которые выдвигает целевая аудитория. Целью исследования является анализ влияния характеристик личности на формирование профессионального имиджа. Изложение основного материала. Осуществлен анализ современного восприятия имиджа не только экономической, но и политической и социокультурной категорией; представлены определения «имиджа»; обнаружено, что имидж может делиться на два типа: идеальный (к которому стремятся) и реальный (присутствует) проанализированы знаковые системы, способствуют в создании имиджа; выделены основные виды управления имиджем, что положительно влияет на имидж руководителя и результат работы всего коллектива; выделены элементы в личности при стратегии персонализации построения благоприятного имиджа; установлено, что имидж имеет очень четкую привязанность к этому времени, отражая даже нюансы изменений общественного мнения. Методологей исследования выступили методы анализа и обобщения. Выводы - сформирована концепция, при которой личность должна четко выдерживать свой имидж и соответствующие ему действия и поступки

The place and role of intrapreneurship in the life of the modern Ukrainian repertory theater which faces an important legislative task of "being embedded" in creative industries has been identified in the paper. The essence of theatrical intrapreneurship through indicating the differences between an ordinary performer, an entrepreneur, and an intrapreneur has been defined. The last two should be innovative. It has been pointed out that the main difference between the two types of theater innovators – the entrepreneur and the intrapreneur – is determined by their professional environment. The intrapreneur is to act within an existing theater and should, in a certain way, legitimize his or her initiatives before the management that provides them with resources. The entrepreneur acts in the theater's external environment solely at his/her discretion, risking their own money. In the theater, intrapreneurship allows to synthesize entrepreneurship, innovative behavior, and advanced technologies of creative and production activity of an individual with financial and marketing opportunities, and channels for distribution of theatrical content which the repertory theater possesses and which is a source of competitive advantages in the market of theater products. It has also been determined that intrapreneurship is a source of the so-called entrepreneurial method of theater management which is based on the initiatives of performers', and not just on administration. Under these conditions, the theater can be called 'intrapreneurial'. It is capable of developing at a pace that exceeds the industry's average, which gives it high competitiveness on the way to 'creative industrialization'. Intraprenuers can be regarded as potential "revenue centers" of the repertory theater. For this reason, the theater as a whole may be interested in creating a system for identifying employees with capacity for intrapreneurship, with their further training and career advancement. The result of such actions may lead to emergence of a new structural unit within the theater, staffed with the most initiative workers, a recognized center of cash income and the "adjuster" of all the innovation intrapreneurial work in the theater company. The natural support for such a center on behalf of the entire theater staff can be both formal and informal. One of the main tasks of theater intrapreneurship should be development of mechanisms that will allow the managers of repertory theaters to keep the best professionals by creating proper conditions for satisfying their wishes and needs. Thus, all the above can be seen as a necessary precondition for the industrial scale of activity of the modern Ukrainian repertory theaters in a market-oriented society. ; Статья посвящена выявлению места и роли интрапренерства в жизнедеятельности современного украинского репертуарного театра, перед которым в нормативно законодательный способ поставлена важная задача «встраивания» в креативные индустрии. В публикации выявлена сущность театрального интрапренерства за счет установления различий между рядовым работником-исполнителем, предпринимателем и интрапренером. Последние двое должны быть инноваторами. Отмечается, что основное различие между двумя типами театральных инноваторов - предпринимателем и интрапренером - определяется сферой их профессиональной деятельности. Иинтрапренер должен действовать в рамках уже существующего театра и должен определенным образом легитимизировать свои инициативы перед руководством, которое обеспечивает ресурсами его деятельность. Предприниматель действует во внешней среде театра исключительно по своему усмотрению, ибо рискует своими средствами. Интрапренерство в театре позволяет синтезировать предприимчивость, инновационное поведение и передовые технологии творчески производственной деятельности отдельной личности с финансовыми, маркетинговыми возможностями и каналами распределения театрального контента, которыми располагает репертуарный театр и который является источником конкурентных преимуществ на рынке театральных продуктов. Кроме того, было установлено, что интрапренерство является источником так называемого предпринимательского метода управления театром, который основан на инициативах исполнителей, а не только администрировании. При указанных условиях театр можно назвать «интрапренерским». Ему присущи способности для своего развития с темпами, которые превышают среднеотраслевые, что обеспечивает ему высокую конкурентоспособность на пути к «креативной индустриализации». Интрапренера можно воспринимать как возможные «центры доходов» репертуарного театра. По этой причине театр в целом может быть заинтересован в создании системы для идентификации сотрудников со способностями к интрапренерству, дальнейшего их обучения и карьерного продвижения. Результат таких действий может привести к возникновению в театре новой структурной единицы, которая будет наполнена самыми инициативными работниками, признанным центром денежных доходов и «настройщиком» всей инновационно-интрапренерськой работы в театральном коллективе. Естественной здесь может быть как формальная, так и неформальная поддержка такого центра всем коллективом театра. Одной из главных задач интрапренерства в театре должна стать отработка механизмов, которые будут позволять руководству репертуарных театров удерживать лучших специалистов благодаря созданию для них условий реализации их собственных желаний. Таким образом, всё отмеченное может рассматриваться в качестве необходимого условия индустриальных масштабов деятельности современных украинских репертуарных театров в рыночно настроенном обществе. ; Статтю присвячено виявленню місця та ролі інтрапренерства в життєдіяльності сучасного українського репертуарного театру, перед яким у нормативно- законодавчий спосіб поставлено важливе завдання «вбудови» в креативні індустрії. В публікації виявлено сутність театрального інтрапренерства за рахунок встановлення відмінностей між рядовим працівником-виконавцем, підприємцем та інтрапренером. Останні двоє повинні бути інноваторами. Зазначається, що основна відмінність між двома типами театральних інноваторів – підприємцем та інтрапренером - визначається середовищами їхньої професійної діяльності. Іінтрапренер має діяти в рамках вже існуючого театру і повинен певним чином легітимізувати свої ініціативи перед керівництвом, яке забезпечує ресурсами його діяльність. Підприємець діє у зовнішньому середовищі театру виключно на свій розсуд, бо ризикує своїми коштами. Інтрапренерство в театрі дозволяє синтезувати підприємливість, інноваційну поведінку і передові технології творчо- виробничої діяльності окремої особистості із фінансовими, маркетинговими можливостями та каналами розподілу театрального контенту, якими володіє репертуарний театр і який є джерелом конкурентних переваг на ринку театральних продуктів. Крім того, було встановлено, що інтрапренерство є джерелом так званого підприємницького методу управління театром, який заснований на ініціативах виконавців, а не тільки адмініструванні. За означених умов театр можна зназвати «інтрапренерським». Йому притаманні здатності для свого розвитку із темпами, які перевищують середньогалузеві, що забезпечує йому високу конкурентоздатність на шляху до «креативної індустріалізації». Інтрапренерів можна сприймати як можливі «центри доходів» репертуарного театру. З цієї причини театр в цілому може бути зацікавленим у створенні системи для ідентифікації співробітників зі здібностями до інтрапренерства, подальшого їх навчання і кар'єрного просування. Результат таких дій може привести до виникнення в театрі нової структурної одиниці, яка буде наповнена самими ініціативними працівниками, визнаним центром грошових прибутків та «налаштовувачем» всієї інноваційно-інтрапренерської роботи в театральному колективі. Природною тут може бути як формальна, так і неформальна підтримка такого центру усім колективом театру. Одним з головних завдань інтрапренерства в театрі має стати відпрацювання механізмів, які будуть дозволяти керівництву репертуарних театрів утримувати кращих фахівців завдяки створенню для них умов реалізації їхніх власних бажань. Таким чином, все відзначене може розглядатися в якості необхідної умови індустріальних масштабів діяльності сучасних українських репертуарних театрів у ринково налаштованому суспільстві.

Historically, Africa is known to be backward in adoption of technology. History has it that Africa trailed behind in the use of new technology for newsgathering. Africa is the 2nd largest continent after Asia with over 60% of its population living widely dispersed in hinterlands whose insecure terrains, inaccessibility, and distance from cities, make it impossible for journalist and media broadcasts to cover their socio-economic, cultural and political activities. In addition to these factors, scarcity of journalists, costs and conflicts, inability of media industries to train and/or recruit enough journalists, government indifference and pro-urban communication policy made newsgathering in African hinterlands almost impossible. However, the evolution and reign of Internet-based technologies, which enable citizens to contribute to news-making, and information gathering and exchange became a solution. Nevertheless, it is confronted with pro-urban middle class relevance due to epileptic power, poor network, low level of education and technology skills, and lack of formal framework for newsgathering in the hinterlands. This paper, therefore, explores the dynamics of newsgathering in the technologically-driven internet era, with a view to identifying inherent limitations in African hinterlands, and therefrom offers profitable recommendations. Geographically, the study considers African rural communities. Thematically, the paper is an investigation into the acquisition and use new information technologies particularly phones with internet facilities to generate and circulate news from African hinterlands, factors hindering the practice and possible ways of enhancing it. Periodically, the study covers the 21st century i.e. 2000 to date, which has witnessed ICTs massive penetration of the hinterlands and their use as primary medium of communication. In exploring the digitalisation of communication in rural Africa where majority of the population lives without regular or formal connection to organs and channels of governance and events in the entire world, this paper is significant to the extent that it assess and exposes the challenges modernisation is facing in trying to provide solution to the scenario. It explores areas of investments in media and communication in rural Africa, and attempts to provide viable alternatives to the problems hindering internet-mediated-technologies approach to newsgathering in rural Africa. It provides approaches to the democratisation of newsgathering and circulation, which opens up rural Africa to the global community and for participation in e-governance, global dialogue and discussions in every aspect of human development, rights and politics. This paper adopted logical inquiry, survey of literature and expost facto methods of data gathering. Central to these methods, extensive literature review was primarily adopted as data gathering processes. This is because of the wealth of literature, debates and criticism available on the new media, newsgathering, and the African experience particularly the hinterlands. This will explicate new areas of investments in communication technologies and provide valid framework for newsgathering across Africa, which will inevitably advance globalisation into and enhance development in African hinterlands. ; Исторически сложилось так, что Африка отстает в усвоении технологий, в том числе - в области масс-медиа. И хотя Африка является вторым (после Азии) по территории континентом, более 60% ее населения живет в районах, удаленность и опасность которых не позволяют журналистам и СМИ полноценно освещать их социально-экономическую, культурную и политическую жизнь. В перечень проблем следует добавить нехватку квалифицированных кадров, чрезмерные расходы, внутренние конфликты, неспособность медиа-индустрии обучать и / или приглашать достаточное количество журналистов, пассивность правительственной и муниципальной политики в области массовых коммуникаций. Частично указанные проблемы решаются за счет инициатив местного населения, представители которого выкладывают новостной контент в интернет-сетях, но они не могут принципиально снять вопрос. Данная статья посвящена изучению динамики поступления новостей в эпоху технологически ориентированного интернета для выявления существующих ограничений в африканских внутренних районах. Географически исследование ориентировано на африканские сельские общины. В статье рассматриваются пути внедрения и использования новых информационных технологий, в частности, мобильных телефонов с интернет-возможностями, для генерирования и распространения новостей из африканских внутренних районов. Выявлены факторы, мешающие такой практике, и пути их устранения. Хронологически исследование охватывает XXI век, то есть с 2000 года до сих пор. Именно в этот период происходило массовое проникновение Интернета во внутренние районы и использование его в качестве основного средства коммуникации. Исследуя дигитализацию коммуникаций в сельской Африке, где большинство населения живет вне регулярных или формальных связей с органами и каналами управления, оторвано от внешнего мира, автор определяет масштаб проблем, с которыми сталкивается модернизация. Раскрываются технологии подходов к сбору новостей в сельской Африке, привлечения ее к участию в электронном управлении, глобальном диалоге и дискуссиях по всем аспектам человеческого развития, прав и политики. Оцениваются жизнеспособные альтернативы интернет-посредничества в области журналистики. ; Історично склалося так, що Африка відстає в засвоєнні технологій, у тому числі - в галузі мас-медіа. І хоч Африка є другим (після Азії) за територією континентом, понад 60% її населення живе в районах, віддаленість і небезпечність яких не дозволяють журналістам і ЗМІ повноцінно висвітлювати їх соціально-економічне, культурне і політичне життя. До переліку проблем слід додати нестачу кваліфікованих кадрів, надмірні витрати, внутрішні конфлікти, неспроможність медіа-індустрії навчати та/або запрошувати достатню кількість журналістів, байдужість урядової й муніципальної політики в галузі масових комунікацій. Частково вказані проблеми вирішуються за рахунок ініціатив місцевого населення, представники якого викладають новинний контент в Інтернет-мережах, але вони не можуть принципово зняти питання. Дана стаття присвячена вивченню динаміки надходження новин в епоху технологічно орієнтованого Інтернету для виявлення існуючих обмежень в африканських внутрішніх районах. Географічно дослідження орієнтоване на африканські сільські громади. В статті розглядаються шляхи набуття й використання нових інформаційних технологій, зокрема, мобільних телефонів з інтернет-можливостями, для генерування й розповсюдження новин з африканських внутрішніх районів. Виявлено фактори, що заважають такій практиці, і шляхи їх усунення. Хронологічно дослідження охоплює ХХІ століття, тобто від 2000 року до тепер. Саме в цей період відбувалося масове проникнення Інтернету у внутрішні райони та використання його як основного засобу комунікації. Досліджуючи дігіталізацію комунікації в сільській Африці, де більшість населення живе поза регулярним або формальним зв'язком з органами і каналами управління, відірване від зовнішнього світу, автор визначає масштаб проблем, з якими стикається модернізація. Розкриваються технології підходів до збирання новин у сільській Африці, залучення її до участі в електронному управлінні, глобальному діалозі й дискусіях з усіх аспектів людського розвитку, прав і політики. Оцінюються життєздатні альтернативи інтернет-посередництва в галузі журналістики.

The urgency of analysing the tourism business in our country as a key element of the service system is due to the fact that it can help to form a positive image of the territory or its image, brand, the degree of development of infrastructure transport, services, the availability of recreational resources, the ecological component of the territory, as well as its overall investment attractiveness. The overall state of the economic development of the infrastructure of tourism services is more influencing the formation of a positive image of the territory. Our country may be more interesting than the countries of beach holidays, which are focused on tourism as one of the main sources of budget revenues, such as Tunisia, Egypt, Turkey, Cyprus and Dominican Republic. Without income, which gives a developed economy, it is impossible to achieve mass tourism, and, consequently, there is no subject of management. In contrast to the tourist places of a wide profile, visits to tourist places of a narrow profile are an end in themselves. This includes areas with various tourist attractions, which ultimately attracts tourists to a particular region. Analysis of the prospects for the development of tourism services in Ukraine allows us to represent the tourist region as a kind of system, a set of interconnected elements: the economy, the demand of the tourist market, infrastructure, the development of society, natural objects, tourist attractiveness, developed industry, politics. The aim of research is to study the state of the tourist business in Ukraine, identifying problems and prospects for the development of tourism services in our country. Methodology: during the study, an analysis of the state of the tourist business in Ukraine was conducted. The economic growth of tourist facilities, tourist regions, and the development of industries, coexist or depend on the tourist business depends on the path that the development of the tourist services industry will take today. The scientific importance of the work lies in the fact that on the basis of the conducted research it is possible to improve innovative projects for the development of the tourist business. The value of the research is that it is increasingly necessary to attract youth start-ups, which should be created for a long time and with great potential in the tourism market. Professionals from various industries should be involved (IT technology, travel business, marketing, system and risk management .) JEL Classification: L83, M21, O10 ; Актуальность проведения анализа туристического бизнеса в нашей стране, как ключевого элемента системы услуг обусловлена тем, что это может помочь сформировать положительный образ территории или ее имиджа, бренда, степень развития инфраструктуры, транспорта, сферы услуг, наличие рекреационных ресурсов, экологическая составляющая территории, а также ее общая инвестиционная привлекательность. На формирование положительного имиджа территории больше влияют общее состояние экономического развития инфраструктуры туристических услуг. Наша страна может быть более интересной, чем страны пляжного отдыха, которые ориентированы на туризм как один из главных источников доходов бюджета, такие как Тунис, Египет, Турция, Кипр, Доминиканская Республика. Без доходов, которые дает развитая экономика, нельзя достичь массового туризма, а, следовательно, и нет предмета управления. В отличие от туристских мест широкого профиля посещения туристских мест узкого профиля является самоцелью. Сюда входят зоны с различными туристическими достопримечательностями, что в конечном итоге и привлекает туристов в тот или иной регион. Анализ перспектив развития туристических услуг в Украине позволяет представить туристический регион как своего рода систему, набор связанных между собой элементов: экономики, спроса туристического рынка, инфраструктуры, развития общества, природных объектов, туристической привлекательности, развитой промышленности, политики. Целью является исследование состояния туристического бизнеса Украины, определение проблем и перспектив развития туристических услуг в нашей стране. Материалы и методы: анализ, синтез, эмпирические методы, логический метод, обобщение. Результаты. Важным этапом работы было определение преимуществ, недостатков, условий для успешного развития туристического бизнеса. Выводы. В ходе исследования проведен анализ состояния туристического бизнеса Украины. От того, каким путем сегодня пойдет развитие отрасли туристических услуг, зависит экономический подъем туристических объектов, туристических регионов, и развитие отраслей, сосуществуют вместе или зависят от туристического бизнеса. Научная значимость работы заключается в том, что на основе проведенных исследований возможно совершенствовать инновационные проекты развития туристического бизнеса. Ценность проведенного исследования заключается в том, что все более нужно привлекать молодежные стартапы, которые должны создаваться на длительный срок и с большим потенциалом на туристическом рынке. Должны привлекаться профессионалы различных отраслей (ИТ-технологии, туристического бизнеса, маркетинга, системного и риск менеджмента .) JEL Classification: L83, M21, O10 ; Актуальність проведення аналізу туристичного бізнесу в нашій країні, як ключового елементу системи послуг обумовлена тим, що це може допомогти сформувати позитивний образ території або її імідж, бренд, ступінь розвитку інфраструктури, транспорту, сфери послуг, наявність рекреаційних ресурсів, екологічна складова території, а також її загальна інвестиційна привабливість. На формування позитивного іміджу території більше впливають загальний стан економічного розвитку інфраструктури туристичних послуг. Наша країна може бути більш цікавою, ніж країни пляжного відпочинку, які орієнтовані на туризм як один з головних джерел доходів бюджету, такі як Туніс, Єгипет, Туреччина, Кіпр, Домініканська Республіка. Без доходів, які дає розвинена економіка, не можна досягти масового туризму, а, отже, і немає предмета управління. На відміну від туристських місць широкого профілю відвідування туристських місць вузького профілю є самоціллю. Сюди входять зони з різними туристичними визначними пам'ятками, що в кінцевому підсумку і приваблює туристів в той чи іншій регіон. Аналіз перспектив розвитку туристичних послуг в Україні дозволяє представити туристичний регіон як свого роду систему, набір пов'язаних між собою елементів: економіки, попиту туристичного ринку, інфраструктури, розвитку суспільства, природних об'єктів, туристичної привабливості, розвинутої промисловості, політики. Метою є дослідження стану туристичного бізнесу України, визначення проблем та перспектив розвитку туристичних послуг в нашій країні. Матеріали та методи: аналіз, синтез, емпіричні методи, логічний метод, узагальнення. Результати. Важливим етапом роботи було визначення переваг, недоліків, умов для успішного розвитку туристичного бізнесу. Висновки. В ході дослідження проведено аналіз стану туристичного бізнесу України. Від того, яким шляхом сьогодні піде розвиток галузі туристичних послуг, залежить економічний підйом туристичних об'єктів, туристичних регіонів, та розвиток галузей, які співіснують разом або залежать від туристичного бізнеса. Наукова значущість роботи полягає в тому, що на основі проведених досліджень можливо вдосконалювати інноваційні проекти розвитку туристичного бізнесу. Цінність проведеного дослідження полягає в тому, що все більш потрібно залучати молодіжні стартапи, які повинні створюватися на тривалий термін і з великим потенціалом на туристичному ринку. Повинні залучатися професіонали різних галузей (ІТ-технології, туристичного бізнесу, маркетингу, системного та ризик менеджменту.) JEL Classification: L83, M21, O10