Stalingrad strategic defense operation (17.07 - 18.11.1942): expenses and prospects in operational commanding by tank war ; Сталинградская стратегическая оборонительная операция (17.07. - 18.11.1942 гг.): Достижения и просчеты в оперативном командовании танковыми войсками ; Сталінградська стратегічна оборонна операція (17.07. - 18.11.1942 р.): здобутки та прорахунки в оперативному командуванні танковими військами

Open Access

Abstract

Stalingrad was one of the main goals of the offensive of German troops and its allies on the Eastern front in summer- autumn 1942.This city was an important communication station and one of the main production centers of military products in the USSR and named after Stalin.The Stalingrad front got a task defending in a strip width of 530 (on the river Don from Babka to Kletskaya, and along the line Kletskaya, Surovikino, Suvorovskyi, Verkhne-Kurmoyarskaya), to stop further advancing of the enemy and prevent it from reaching to theVolga. The mobile units were extremely needed to stop the enemy. Soon, on the base of the 38-th and the 28-th armies they began the formation of the 1st and the 4th tank mixed composition armies (in the newly formed tank mixed composition armies together with the tank units included rifle divisions of the Red Army.For the creation of a new front of defense, the Soviet Troops moved forward to take their positions in the terrain, which were not previously prepared for the defense. The most of compounds were new formations of Stalingrad Front which were not fully formed and typically without combat experience.The place and role of tank troops were analyzed during the counteroffensives and counterattacks for reinforcement of anti-tank defense. This critical assessment of the organization and conduction of the defense made a number of disadvantages: interaction between troops, especially between tank armies, which inflicted counteroffensive as were not formed at that time and were only manned by 40-50% of material support; unsimultaneous transition of percussion groups to the warfare; introduction to the battle of tank armies partially, without previous enemy intelligence and reconnaissance, without reliable artillery support and low air support.It led to the colossal losses of the Red Army: the exact numbers of losses personnel and equipment are still not named, but only the 13th Tank Corps during the defensive phase of battle lost 550 tanks (four times he received a complete set of combat equipment and lost it); totally, 8 Tank Corps and 12 sepаrate tank brigades of the Red Army took part in this phase and the level of losses was nearly the same. It became a consequence of permanent attempts Orders of Headquarters of Command to counterattack and reject the enemy, without focusing on sufficient strength and without exploration of the reconnaissance. ; Автор статьи, описывая события Сталинградской стратегической оборонительной операции летом-осенью 1942 года, анализирует ход танковых боев во время проведения контрударов и контратак для усиления противотанковой обороны. Представлена критическая оценка организации и ведения обороны советских войск, ошибок, которые привели к значительным потерям военной силы и техники. Причинами оперативных ошибок названы недостаток взаимодействия между войсками, наносившим контрудар, особенно между танковыми армиями, которые в то время еще не были сформированы и были укомплектованы лишь на 40-50% материальной части; неодновременный переход ударных группировок к боевым действиям; ввод в бой танковых армий частями, без предварительной разведки противника и местности, без надежной артиллерийской поддержки и при слабой поддержки с воздуха. ; Автор статті, описуючи події Сталінградської стратегічної оборонної операції влітку-восени 1942 року, аналізує перебіг танкових боїв під час проведення контрударів і контратак для підсилення протитанкової оборони. Подана критична оцінка організації й ведення оборони радянських військ, помилок, які призвели до значних втрат військової сили й техніки. Причинами оперативних помилок названі брак взаємодії між військами, що наносили контрудар, особливо між танковими арміями, які на той час ще не були сформовані й були укомплектовані лише на 40-50 % матеріальною частиною; неодночасний перехід ударних угруповань до бойових дій; уведення в бій танкових армій частинами, без попередньої розвідки противника й місцевості, без надійної артилерійської підтримки й за слабкої підтримки з повітря.