Polish Vector in Politics of Ukrainian National-Liberation Movement in the Yearsof theWorld War II ; Польський вектор у політиці українського національно-визвольного руху в роки Другої світової війни

Abstract

The article analyzes the attitude of the radical camp of the Ukrainian national liberation movement's representatives, headed by the OUN and UPA, to Poland and Poles on the eve and during the World War II. The Author shows that the defeat of the Ukrainian national liberation movement in years 1917–1921 and the division of Ukrainian lands between neighboring countries led to an increase the radical tendencies in the Ukrainian national camp. Radical nationalist organizations as UVO, and then the OUN relied on revolutionary methods of struggle for an independent Ukrainian state. The beginning of the World War II served as a signal for nationalist leaders to deconstruct the results of the Versailles system in the Central and Eastern Europe's organization and create an independent Ukrainian statehood on the lands with the Ukrainian population's domination. At first they treated Poland and the Poles as occupants of the Western Ukrainian lands and wanted to liberate these lands from them. The main thesis of the article is that the Ukrainian national liberation movement on Western Ukrainian lands during the World War II met with a powerful resistance of the Polish underground, which did not want to recognize the aspirations of Ukrainians, and was forced to engage in armed struggle with it.After the collapse of Poland, attempts were made to establish cooperation with the Polish resistance movement, which, however, resulted in failure due to the reluctance of the Polish side to recognize the Ukrainian national movement and its claims to Western Ukraine. The Polish Resistance Movement, on its part, was preparing for the capture the Western Ukraine's territories, created a powerful armed underground on them and categorically refused to recognize the right of Ukrainians to an independent statehood building on these lands. The consequence of this was the appearance of so-called "Third front" or "anti-Polish front", which had all the features of an interethnic Ukrainian-Polish war over the territory, especially at Volhynia and Galicia. Certain anti-Polish manifestations in the ideology and political programs of Ukrainian nationalists do not give grounds to consider them the main cause of the Ukrainian-Polish armed confrontation, which in Author's opinion was predetermined primarily by the conflict of national-political interests of the Ukrainian and Polish national liberation movements in the struggle for the state belonging of the Western Ukrainian lands.The Polish vector of the Ukrainian national liberation camp policy changed during the war, depending on the circumstances – from the recognition of Poland as an invader on the Ukrainian lands and an enemy of the Ukrainian people till the aspiration of an alliance with the Polish people, separated from its "imperialist elite". But in the end this policy did not lead to success, because the Polish side did not want to make any concessions to the aspirations of the Ukrainians to create an independent united Ukrainian statehood. On the other hand, the leaders of the OUN and UPA, meeting with the uncompromising position of the Polish emigration government and its underground, could not find peaceful ways of overcoming the armed conflict. That was not surprising in the brutal conditions of the world war. ; У статті проаналізовано ставлення представників радикального табору українського національно-визвольного руху, очолюваного ОУН і УПА, до Польщі і поляків напередодні і під час Другої світової війни. Показано, що керівники українського руху прагнули скористатись моментом деконструкції результатів Версальської системи устрою в Центральній та Східній Європі, що виникла під час Другої світової війни, і утворити незалежну Українську державність на землях із перевагою українського населення. Спочатку вони трактували Польщу і поляків як окупантів західноукраїнських земель і прагнули звільнити ці землі від них. Після краху Польщі були спроби укласти співробітництво з польським Рухом Опору, які, однак, зазнали невдачі через небажання польської сторони визнати український національний рух і його претензії на західноукраїнські землі. Наслідком цього став українсько-польський конфлікт на Волині і в Галичині, який супроводжувався масовими жертвами цивільного населення з обох боків. Польський вектор у політиці українського національно-визвольного табору під час війни змінювався в залежності від обставин, але у підсумку не призвів до успіху через небажання польської сторони піти на жодні поступки прагненням українців до створення незалежної соборної української державності.