THE END OF POSTCOMMUNISM AND THE TRENDS OF THE FURTHER DEVELOPMENT OF EX-POSTCOMMUNIST COUNTRIES ; КІНЕЦЬ ПОСТКОМУНІЗМУ ТА ТЕНДЕНЦІЇ ПОДАЛЬШОГО РОЗВИТКУ КОЛИШНІХ КОМУНІСТИЧНИХ КРАЇН

Abstract

The article is devoted to clarifying the problem of the end of postcommunist transformations and the essence of the further development of the ex-postcommunist countries. The avalanche collapse of the communist regimes at the turn of the 1980s and 1990s led to the beginning of postcommunist transformations. Today it can be stated that this process is over. The author argues this conclusion with the following considerations: 1)any transformational process, the essence of which is to replace one quality of society or its political system with another, cannot go on indefinitely, it must end someday; 2)the end of the transformation process is due to the establishment of a new quality; 3)the totalitarian nature of the previous communist regimes presupposes the multivariate end of postcommunist transformations. Various postcommunist countries have achieved different results during transformations. In Central-Eastern Europe, the Baltic States, and a number of countries in South-Eastern Europe, postcommunist transformations have culminated in the establishment of democracy. The transformations of Azerbaijan, Kazakhstan, Tajikistan and Uzbekistan was over the establishment of authoritarian regimes. Neo-totalitarian regimes have emerged in Belarus, Russia, and Turkmenistan. In Albania, Bosnia and Herzegovina, Armenia, Georgia, Kosovo, Macedonia, Moldova and Ukraine, political development fluctuates between democracy and authoritarianism for a long time. The author concludes that the period of postcommunism in all these countries finally over in the middle of 2010s. The end of postcommunism marked the beginning of a new stage in the socio-political development of the ex-communist countries. Its main tendencies are revealed in this paper. The author includes in such: 1)a fall the level of democracy in Central-Eastern and South-Eastern Europe; 2)a strengthening differentiation of political development of single regions and the countries; 3)a growth of nationalism; 4)a changes in relations with the EU; 4)a strengthening Russia's interference. ; Досліджуються проблеми закінчення посткомуністичних трансформацій та сутності подальшого розвитку колишніх посткомуністичних країн. Лавинний крах комуністичних режимів на межі 1980-90-х спричинив початок посткомуністичних трансформацій. Сьогодні можна констатувати, що цей процес вже закінчено. Наводяться відповідні аргументи для такого висновку: 1)будь-який трансформаційний процес, сутність якого полягає в заміні однієї якості суспільства або його політичної системи на іншу, не може тривати безкінечно, він має колись закінчитися; 2)закінчення трансформаційного процесу зумовлене усталенням нової якості; 3)тоталітарний характер попередніх комуністичних режимів зумовлює багатоваріантніcmь закінчення посткомуністичних трансформацій. За час посткомуністичних трансформацій різні країни досягли відмінних результатів. У країнах Центрально-Східної Європи, Балтії та низці країн Південно-Східної Європи посткомуністичні трансформації закінчилися усталенням демократії. Трансформації Азербайджану, Казахстану, Таджикистану та Узбекистану закінчилися усталенням авторитарних режимів. У Білорусі, Росії та Туркменістані виникли неототалітарні режими. В Албанії, Боснії і Герцеговині, Вірменії, Грузії, Косово, Македонії, Молдові та Україні тривалий період політичний розвиток коливається між демократією та авторитаризмом. Стверджується, що період посткомунізму остаточно завершився в середині 2010-х. Кінець посткомунізму поклав початок новому етапу політичного розвитку колишніх комуністичних країн. Визначаються основні його тенденції: 1)падіння рівня демократизації в країнах Центрально-Східної та Південно-Східної Європи; 2)посилення диференціації політичного розвитку окремих регіонів та країн; 3)зростання націоналізму 4)істотні зміни у відносинах з ЄС; 5)посилення втручання Росії.