History of Ukraine in the political manipulations of the «post-truth era». ; Історія України в політичних маніпуляціях епохи постправди

Abstract

The article is based on the analysis of the newest literature (scientific articles, private blogs) and sources (messages on social networks, news media websites) with the purpose of detailing the use of history as justification for certain actions in foreign policy in the activities of political figures, parties, various state authorities. Such materials and methods, centered on the research of Internet sources, are representative of the modern realities of the so-called "post-truth era", in which the emotionality of a particular message and its correspondence to a consumer's worldview are more conducive to the message being trusted than its actual correlation with factual information. Post-truth politics are characterized by short, clear messages that can easily be memorized by a reader that perceives large amounts of information every day. Although the term "post-truth" is usually attributed to contemporary "fake news" and false statements of statesmen, the examples listed in the article show how Eastern European countries in particular characteristically misuse history as a basis for justifying modern political decisions. For this reason, political actors actively use social networks such as Twitter to implement state policy and to shape their own public image. The examples of statements made by various bureaucrats of Ukraine, Poland, and Moscow reveal the multifaceted manipulation of various facts in the history of Ukraine (including complete distortions) in order to confirm the countries' pro-government narratives, both to get support in the eyes of their own people, and to demand compensation from other parties. The latter strategy is defined as a new and particularly promising area of historical manipulation, which differs from the usual Kremlin practice of falsifications and objections, but risks also warming up Polish-Ukrainian disagreements in the absence of a unified position. ; Стаття базується на аналізі новітньої літератури (наукових статей, авторських блогів) і джерел (повідомлень у соціальних мережах, веб-сайтах ЗМІ) для деталізації використання у діяльності політичних сил, діячів, державних органів влади історії для підтримки тих чи інших дій у зовнішній політиці. Методика статті, пов'язана з дослідженням джерел з мережі Інтернет, базується на сучасних реаліях так званої «епохи постправди», у якій емоційність того чи іншого повідомлення та його відповідність світогляду споживачів більшою мірою сприяють довірі, ніж кореляція повідомлення з фактичною інформацією. Для «політики постправди» характерне домінування коротких, чітких повідомлень, що зможе легко запам'ятати читач, який вимушений сприймати велику кількість різноманітної інформації кожного дня. Хоча здебільшого до такої політики зараховують сучасні «брехливі новини» та неправдиві висловлювання державних діячів, проте наведені в статті приклади демонструють, що для Східної Європи особливо характерна орієнтація на історичні ретроспективи як підґрунтя для виправдання сучасних політичних рішень. Через це для впровадження державної політики та оформлення свого публічного іміджу суб'єкти політичної діяльності активно використовують соціальні мережі, такі як Twitter. На прикладах заяв державних діячів України, Польщі та Москви розкрита багатостороння маніпуляція різноманітними фактами історії України (зокрема з їхнім викривленням) для підтвердження провладних наративів як в очах власного населення, так і задля вимагання компенсацій з боку інших сторін. Останнє визначено як особливо перспективний напрям історичних маніпуляцій, що відрізняється від застарілої кремлівської практики фальсифікацій та заперечень, проте ризикує розігріти й польсько-українські неузгодження у разі відсутності єдиної позиції.