Мультикультуралізм як найбільш конструктивний підхід до перспектив розвитку цивілізації ; MULTICULTURALISM AS THE MOST CONSTRUCTIVE APPROACH TO THE PROSPECTS OF CIVILIZATION ; Мультикультурализм как наиболее конструктивный подход к перспективам развития цивилизации
Метою статті аргументація прав людини як переважаючої тенденції у розвитку сучасного суспільства й управління. Для її реалізації, зокрема, актуалізовано основні аспекти проблематики у їх діалектичному взаємозв'язку й окреслено процеси формування засад суспільної взаємодії в історичній ретроспективі. Методологічна основа наукового дослідження. Загальна стратегія дослідження базується основі історичного, аксіологічного та діалектичного методів обґрунтовано причинно-наслідкові зв'язки між суспільними процесами та явищами, результатом яких стало впровадження методології прав людини, зокрема й у концепт сталого розвитку. Наукова новизна полягає у розширенні теоретичних уявлень про мультикультуралізм як найбільш конструктивний підхід до перспектив розвитку цивілізації. Відзначено роль інформаційно-технологічних впливів на суспільство та владу, а також важливість захисту універсальності інформаційного простору, його цілісності та відкритості. Послідовно проводиться думка, що права людини обумовлюють створення потужного демократичного потенціалу конструктивних змін, розвитку та прогресу суспільства й управління на основі суспільної взаємодії. Висновки. Обґрунтовано, що взаємозв'язок та взаємодія прав людини та імперативів сталого розвитку має значний ефект демократизації суспільного життя й забезпечення верховенства права не тільки на місцевому, але й на національному та глобальному рівнях управління. Доведено, що проблемність і напруження між універсальністю прав людини та культурним взаємозв'язком ідентичностей у мультикультурному світі проявляються кризою у сучасному світовому гуманітарному просторі та специфічними підходами до її розв'язання. Встановлено далеко неоднозначне розуміння прав людини суспільствами різних континентів, конфесій, традицій і культур обумовило й заперечення культурної обумовленості прав людини. ; The purpose of this article is to rationalize human rights as a prevailing tendency in the development of modern society and governance. In particular, the main aspects of the problematic in their dialectical interconnection are actualized as well as the processes of formation of the principles of social interaction in the historical retrospective are outlined. Methodology. The general research strategy is based on the methodology of public administration: on the basis of historical, axiological and dialectical methods, cause-effect relationships between social processes and phenomena have been substantiated, the result of which has been the introduction of human rights methodology, including the concept of sustainable development. Scientific novelty consists in expanding theoretical representations of multiculturalism as the most constructive approach to the prospects of civilization. The role of informational and technological influences on society and government as well as the importance of protecting the universality of the information space, its integrity and openness are emphasized. It is consistently held that human rights create a powerful democratic potential for constructive change, development, and progress of society and governance on the basis of social interaction. Conclusions. It is substantiated that interconnection and interaction of human rights and sustainable development imperatives have a significant effect on the democratization of public life and ensuring the rule of law not only at the local but also at the national and global levels of government. It has been proved that the problem and tension between the universality of human rights and the cultural interconnection of identities in a multicultural world are manifested by the crisis in the contemporary world humanitarian space and specific approaches to its solution. Far controversial understanding of human rights by societies of different continents, confessions, traditions, and cultures, which has led to the denial of the cultural conditionality of human rights, has been established. ; Целью данной статьи является аргументация прав человека как преобладающей тенденции в развитии современного общества и управления. Для ее реализации, в частности, актуализированы основные аспекты проблематики в их диалектической взаимосвязи и обозначены процессы формирования основ общественного взаимодействия в исторической ретроспективе. Методологическая основа научного исследования. Общая стратегия исследования базируется на основе исторического, аксиологического и диалектического методов обоснованно причинно-следственные связи между общественными процессами и явлениями, результатом которых стало внедрение методологии прав человека, в частности в концепт устойчивого развития. Научная новизна заключается в расширении теоретических представлений о мультикультурализме как наиболее конструктивного подхода к перспективам развития цивилизации. Отмечена роль информационно-технологических воздействий на общество и власть, а также важность защиты универсальности информационного пространства, его целостности и открытости. Последовательно проводится мысль, что права человека обусловливают создание мощного демократического потенциала конструктивных изменений, развития и прогресса общества и управления на основе общественного взаимодействия. Выводы. Обосновано, что взаимосвязь и взаимодействие прав человека и императивов устойчивого развития имеет значительный эффект демократизации общественной жизни и обеспечения верховенства права не только на местном, но и на национальном и глобальном уровнях управления. Доказано, что проблемность и напряжения между универсальностью прав человека и культурным взаимосвязью идентичностей в мультикультурном мире проявляются кризисом в современном мировом гуманитарном пространстве и специфическими подходами к ее решению. Установлено далеко неоднозначное понимание прав человека обществами разных континентов, конфессий, традиций и культур обусловило и отрицание культурной обусловленности прав человека.